Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо підстав застосування відповідальності, яка передбачена статтею 4 Закону України від 23.09.1994 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", внесення змін до митних декларацій відповідно до ст. 269 Митного кодексу України, підтвердження ввезення товару за імпортною операцією, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни у межах компетенції повідомляє.

Правові засади щодо порядку, строків розрахунків, відповідальності за їх порушення та здійснення уповноваженими банками контролю за експортно- імпортними операціями щодо дотримання резидентами встановлених строків (у тому числі, в частині постановки на контроль та зняття з контролю експортно- імпортних операцій) до 07.02.2019 р. регулювались Законом України від 23.09.1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон N 185), Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. N 136 (далі - Інструкція N 136).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону N 185 та пункту 3.1 Інструкції N 136 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує встановлений законодавством України строк з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у пункті 3.1 цієї Інструкції (пункт 3.2 Інструкції N 136).

Відповідно до пункту 3.3. розділу 3 Інструкції N 136 банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України після:

отримання інформації про цю операцію в реєстрі МД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-51 "Переробка на митній території", ІМ-72 "Безмитна торгівля", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування") - якщо для митного оформлення продукції використовується МД;

пред'явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції, - якщо для митного оформлення продукції не використовується МД;

пред'явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - в інших випадках.

Додатковою підставою для зняття операції з контролю, крім реєстру МД, може бути:

повідомлення іншого банку, якому митний орган надіслав інформацію про цю операцію резидента, про отримання такого реєстру (у повідомленні зазначаються номер і дата реєстру, уся наявна в реєстрі інформація про операцію резидента, а також вартість продукції в тій частині, у якій відомості передаються іншому банку). Зазначене повідомлення надається засобами електронної пошти Національного банку України на запит такого резидента або запит банку тільки тому банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит;

повідомлення митного органу, а також засвідчена в установленому законодавством України порядку копія МД, отримані на запит резидента (для операцій, контроль за якими здійснюється згідно з пунктом 3.7 розділу 3 цієї Інструкції);

документи, що підтверджують поставку продукції на користь резидента - реципієнта (одержувача) міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України.

У разі відсутності інформації про імпортну операцію в реєстрі митних декларацій банк, відповідно до розділу 5 Інструкції N 136, надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

Статтею 4 Закону N 185 передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті відповідно до пункту 10 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. N 281 (далі - Положення N 281), є розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, що відповідно до договору не перевищує строки, установлені законодавством України для здійснення таких розрахунків.

Зазначені операції до 07.02.2019 р. регулювались Законом N 185 і на них розповсюджувались обмеження строків розрахунків, встановлені статтями 1 та 2 цього Закону.

Пунктом 12 Положення N 281 визначено, що операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом є валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу. Таким чином, положення Закону не можуть бути застосовані до операцій, які пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом, з огляду на те, що такі операції не відносяться до поточних торговельних операцій.

При цьому звертаємо увагу, що 07.02.2019 р. введено в дію Закон України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 р. N 2473-VIII (далі - Закон N 2473). Відповідно до п. 2 статті 16 Закону N 2473 з дня введення його в дію втрачають чинність деякі законодавчі акти, у тому числі Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі - Національний банк) від 02.01.2019 р. N 5 (далі - Положення N 5) та становлять 365 календарних днів.