Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо правочинів, укладених на тимчасово окупованій території і в межах компетенції повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пп. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Разом з тим п. 26 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що на період дії Закону України від 15 квітня 2014 року N 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон N 1207) Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 12 серпня 2014 року N 1636-VII "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон N 1636).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону N 1207 тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України (п. 1 ст. 11 Закону N 1207).

Згідно з п. 4 ст. 11 Закону N 1207 набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (п. 5 ст. 11 Закону N 1207).