Згідно з положеннями пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу (пп. е) пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з положеннями ст. 13 Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень від 15.08.1995 р., яка ратифікована Верховною Радою України 23.04.1996 р. та набрала чинності 04.06.1996 р. (далі - Конвенція), доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчуження нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 цієї Конвенції, яке перебуває у другій Договірній Державі, або від відчуження акцій компанії чи паїв у партнерстві, активи якого складаються головним чином з такого майна, можуть оподатковуватися в цій іншій державі (п. 1 ст. 13 Конвенції).

Доходи від відчуження будь-якого майна, іншого, ніж те, про яке йде мова у пунктах 1, 2 і 3 цієї статті, оподатковуються тільки в Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно, підлягають оподаткуванню щодо цих доходів у Договірній Державі (п. 4 ст. 13 Конвенції).

Незважаючи на положення п. 4 ст. 13 Конвенції, доходи від відчуження будь-якого майна, одержані фізичною особою, яка була резидентом Договірної Держави і стала резидентом іншої Договірної Державі, можуть оподатковуватися у першій названій Державі, якщо відчуження майна здійснилося в будь-який час на період 5 років з тієї дати, коли фізична особа перестала бути резидентом першої згаданої Держави (п. 5 ст. 13 Конвенції).