Уряд України і Уряд Швеції

бажаючи укласти Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень

домовились про таке:

Ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

1. Ця Конвенція поширюється на податки на доходи і зростання капіталу, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади незалежно від способу їх стягнення.

2. Податками на доход вважаються усі податки, що стягуються з загальної суми доходу або з елементів доходу, включаючи податки на приріст від відчуження рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством, так само як і податки на підвищення вартості капіталу.

3. Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:

а) в Україні:

(I) податок на прибуток (доходи) підприємств;

(II) прибутковий податок з громадян

(далі - "український податок");

b) у Швеції:

(I) державний прибутковий податок, що включає податок на моряків і купонний податок;

(II) спеціальний прибутковий податок для нерезидентів;

(III) спеціальний прибутковий податок для естрадних артистів;

(IV) комунальний прибутковий податок (далі "шведський податок").

4. Якщо новий податок на прибуток чи на капітал вводиться в Договірній Державі після підписання Конвенції, Конвенція буде застосовуватись також і до такого податку. Компетентні органи Договірної Держави будуть вирішувати шляхом двосторонньої домовленості чи є податок, представлений в обох Договірних Державах, одним із тих, до яких буде застосовуватись Конвенція згідно з попереднім реченням.

5. Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються після підписання цієї Конвенції, на додаток або замість існуючих податків, що згадуються в пункті 3. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбуваються в їхніх законодавствах щодо оподаткування.

6. Положення цієї Конвенції не поширюються на пеню, сплачену за порушення податкового законодавства Договірних Держав.

1. У розумінні цієї Конвенції, якщо з контексту не випливає інше:

а) термін "Україна", вжитий у географічному значенні, включає морську територіальну зону чи будь-яку територію за межами територіального моря України, яка відповідно до міжнародних законів визначається або може бути в подальшому визначена за законами України як територія, в межах якої можуть застосовуватись права України стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів;

b) термін "Швеція" означає Королівство Швеції і, вжитий в географічному значенні, включає національну територію, морську територіальну зону чи іншу приморську територію, за межами якої Швеція згідно з міжнародним законодавством користується суверенними правами чи юрисдикцією;

c) терміни "Договірна Держава" і "друга Договірна Держава" означають Україну або Швецію залежно від контексту;

d) термін "громадянин" означає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об'єднання осіб;

е) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання;

f) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави;

g) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі;

h) термін "громадянин" означає:

I) будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави;

II) будь-яку юридичну особу, товариство і асоціацію, що мають статус згідно з діючим законодавством Договірної Держави;

i) термін "компетентний орган" означає:

I) в Україні - Міністра фінансів України або його повноважного представника;

II) в Швеції - Міністра фінансів, його повноважного представника або орган, який існує як компетентний орган для виконання цієї Конвенції.

2. При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.

1. При застосуванні цієї Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.

a) Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел у цій Державі;

b) в разі товариства чи довірчого товариства цей термін поширюється тільки на доход, одержаний таким товариством або довірчим товариством, який є об'єктом оподаткування в цій державі як доход резидента, що перебуває або в його руках, або в руках його партнерів.

2. У разі, коли відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил:

а) вона вважатиметься резидентом Договірної Держави, де вона має постійне житло. Якщо вона має постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважатиметься резидентом тієї Держави, де вона має найбільш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

b) у разі, коли Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів не може бути визначена, або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважатиметься резидентом тієї Договірної Держави, де вона має постійне місце проживання;

c) якщо вона має постійне місце проживання в обох Державах або коли вона не проживає в жодній з них, вона вважатиметься резидентом тієї Держави, громадянином якої вона є;

d) якщо вона є громадянином обох Договірних Держав або коли вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав будуть вирішувати питання двосторонньою згодою.

3. У разі, коли відповідно до положень пункту 1 особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, тоді вона вважатиметься резидентом Договірної Держави, де розміщено її фактичний керівний орган.

1. Для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.

2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає:

a) місцезнаходження дирекції;

b) відділення;

c) контору;

d) фабрику;

e) майстерню;

f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів;

g) склад або іншу споруду, що використовується для поставки товарів;

h) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів.

3. Термін "постійне представництво" також включає будівельний майданчик, або монтажний, або складальний об'єкт чи керівну діяльність, яка пов'язана з цими об'єктами, та тільки в тому разі якщо такі майданчики, об'єкти та діяльність існують більше 12 місяців.

4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає:

a) використання споруд виключно з метою зберігання, показу, доставки товарів чи виробів, що належать підприємству;

b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу, постачання;

c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

f) утримання постійного місця діяльності , виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від а) до е), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

5. Якщо, крім агента з незалежним статусом, про якого йдеться в 6-му пункті цієї статті, інша особа, незалежно від положень пунктів 1 і 2 цієї статті, діє в Договірній Державі від імені підприємства іншої Договірної Держави, це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі для здійснення цією особою будь-якої діяльності для підприємства, якщо така фізична особа має таке право і постійно користується ним, щоб укладати контракти від імені підприємства, за винятком, коли діяльність цієї особи обмежується тією діяльністю, що зазначена в пункті 4, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця діяльності постійного представництва відповідно до положень цього пункту.

6. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює комерційну діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.

7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює комерційну діяльність у цій другій Державі (або через постійне представництво, або будь-яким іншим чином), чи контролює цю компанію, сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.

1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доход від сільськогосподарської або лісової експлуатації), яке розташоване у другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Термін "нерухоме майно" повинен мати значення, яке він має у законодавстві Договірної Держави, в якій знаходиться це майно. Цей термін повинен у будь-якому випадку включати майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання, використовувані в сільському і лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на змінні або фіксовані платежі як компенсація за розроблення або право на розроблення мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів. Морські, річкові і повітряні судна, дорожні транспортні засоби не розглядаються як нерухоме майно.

3. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до доходів, одержуваних від прямого використання, здачі в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

4. Положення пунктів 1 і 3 цієї статті застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємств і до доходів від нерухомого майна, використовуваного для здійснення незалежних особистих послуг.

1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює або не здійснило, комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

2. З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює або здійснило комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло цілком незалежно щодо підприємства, постійним представництвом якого воно є.

3. У визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, яких воно зазнало для цілей діяльності постійного представництва, включаючи управлінські та загальноадміністративні витрати, для цілей підприємства в цілому як у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці. Однак такі витрати не дозволяються стосовно будь-яких сум, що сплачуються (інакше, ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійним представництвом підприємству або його іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи, виключаючи банки, як проценти за позичку, надану підприємством постійному представництву.

4. Оскільки визначення в Договірній Державі відповідно до її законодавства прибутку, що стосується постійного представництва, на базі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства його різним частинам, є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не буде перешкоджати цій Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподілу, як це диктується практикою; обраний спосіб розподілу, однак, повинен бути таким, щоб його результати відповідали принципам, які містяться в цій статті.

5. Ніякий прибуток не відноситься до постійного представництва на основі простої закупки постійним представництвом товарів або виробів для підприємства.

6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до постійного представництва, визначається щороку одним і тим самим методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для зміни.

7. Якщо прибуток включає види доходів або доходи від відчуження нерухомого майна, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.

1. Прибутки, одержані підприємством Договірної Держави від експлуатації морських, повітряних суден у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

2. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають:

а) доход від здачі в оренду порожніх морських або повітряних суден;

b) прибутки від використання, утримання або здачі в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів;

c) де така оренда або таке використання, утримання або оренда, залежно від випадку, є побічними щодо експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

3. Положення пунктів 1 і 2 поширються на прибутки, що отримуються резидентом Договірної Держави від участі, у пулі, спільній комерційній діяльності або міжнародному діючому агентстві.

4. Якщо компанії з різних країн не домовились продовжувати разом повітряні комерційні, перевезення у вигляді консорціуму, положення пунктів 1, 2 і 3 будуть поширюватися на таку частину прибутку консорціуму, що має відношення до участі, здійсненої в цьому консорціумі компанією, яка є резидентом Договірної Держави.

1. У разі, коли:

а) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави, або

b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Держави і підприємства другої Договірної Держави, і в кожному випадку між двома підприємствами в їхніх комерційних та фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договірною Державою до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований.

2. У разі, коли одна Договірна Держава включає в прибутки підприємства цієї Держави і відповідно оподатковує прибутки, по яких підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в цій другій Державі, і включені таким чином прибутки, які були б нараховані підприємству першої названої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Договірна Держава зробить відповідні поступки в сумі податку, що стягується з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні бути розглянуті інші положення цієї Конвенції, а компетентні органи Договірних Держав можуть проконсультуватися в разі необхідності один з одним.

1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

а) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця компанія є власником принаймні 20 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

b) 10 процентів загальної суми дивідендів в інших випадках.

Цей пункт не діє відносно оподаткування прибутків компанії, з яких виплачуються дивіденди.

3. Незважаючи на положення пункту 2, такі дивіденди будуть оподатковуватися тільки в Договірній Державі, якщо фактичний власник дивідендів є резидентом цієї Держави, коли фактичним власником є компанія (на відміну від партнерства), яка безпосередньо володіє принаймні 25 процентами акцій, що мають право голосу компанії, яка сплачує дивіденди, і принаймні 50 процентами акцій, що мають право голосу компанії, яка є фактичним власником дивідендів, дивіденди одержуться резидентами цієї Договірної Держави.

4. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає доход від акцій чи інших прав, які не є борговими зобов'язаннями, що дають право на участь у прибутку, також доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню як доходи від акцій відповідно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

5. Положення пунктів 1, 2, і 3 цієї статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивіденди, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює або здійснила комерційну діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до таких постійного представництва або постійної бази. В такому разі залежно від обставин застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.

6. У разі, коли компанія, яка є резидентом однієї Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з другої Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких податків на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком випадків, коли ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави або коли холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до постійного представництва або постійної бази, розташованих в цій другій Державі. З нерозподіленого прибутку не стягуються податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутку або доходу, що утворюються в цій Державі.

1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

3. а) Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, які виникають в Договірній Державі, де є фактичний власник таких процентів, або позика, за яку платяться проценти, є гарантованими або забезпеченими Урядом іншої Договірної Держави чи її політично-адміністративним підрозділом, або місцевою владою, або будь-якими агентствами, і не будуть оподатковуватися в першій згаданій Державі.

b) Незважаючи на положення статті 7 цієї Конвенції і пункту 2 цієї статті, проценти, які виникають у Договірній Державі, де фактичний власник таких процентів є резидентом іншої Договірної Держави, не будуть оподатковуватися в першій названій Державі. Таким чином, це забезпечує сплату процентів щодо зробленого займу, який є гарантованим чи забезпеченим від імені іншої Договірної Держави її уповноваженим органом.

4. Незважаючи на положення пункту 2, проценти, які виникають у Договірній Державі, будуть оподатковуватися тільки в другій Договірній Державі, якщо одержувачем процентів є підприємство цієї Другої Держави, яка є фактичним власником процентів, і проценти сплачуються стосовно суми боргу, яка виникає від продажу в кредит цим підприємством будь-якого товарного, промислового, комерційного чи наукового обладнання підприємству першої названої Держави, крім випадку, коли продаж або заборгованість утворюється між особами, які є родичами.

5. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника і, зокрема, на доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань. Пеня за прострочені платежі не буде вважатися процентами у розумінні цієї статті.

6. Положення пунктів 1, 2 і 3 цієї статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює або здійснила комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. В такому разі, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.

7. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з чим виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

8. З будь-яких причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на проценти, або між ними обома і будь-якою третьою особою сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена між платником і особою, яка фактично має право на одержання процентів, при відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми процентів. В такому разі надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.

1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі.

2. Однак ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, податок, що таким чином збирається, не буде перевищувати 10 процентів від загальної кількості роялті. Незважаючи на попереднє речення, якщо роялті виплачуються щодо якогось патенту, який має відношення до промислового або фабричного ноу-хау або процесу, а також до сільського господарства, фармацевтичної промисловості, комп'ютерів, програмного забезпечення і будівельних майданчиків, таємної формули або процесу, або до інформації, яка має відношення до промислового, комерційного або наукового досвіду, такі роялті не будуть оподатковуватися в Договірній Державі, де вони виникають.

3. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійних передач), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.