Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання", статті 16 Закону України "Про міжнародні договори", підпункту 83-4 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, та з метою забезпечення виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, вчиненої 23 листопада 2007 року у м. Гаазі,

1. Затвердити Інструкцію про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (далі - Інструкція), що додається.

2. Департаменту державної реєстрації та нотаріату (Гайдук В.М.) забезпечити виконання абзацу сьомого підпункту 3 пункту 8 розділу I Інструкції.

3. Департаменту міжнародного права (Андрієва Т.В.) подати цей наказ для державної реєстрації відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

4. Цей наказ набирає чинності з дня його опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Петухова С.І.

1. Ця Інструкція визначає порядок виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, вчиненої 23 листопада 2007 року у м. Гаазі (далі - Конвенція), що набрала чинності для України 01 листопада 2013 року.

2. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

запитуюча/запитувана Договірна держава - держава, яка підписала і згодом ратифікувала, прийняла або затвердила Конвенцію, а також держава, яка приєдналася до Конвенції після набрання нею чинності, якщо Україною не висловлено заперечення проти застосування Конвенції з цією державою;

запитуючий/запитуваний центральний орган - центральний орган, який направляє або до якого направлено заяву, передбачену Конвенцією;

компетентний орган - орган, до компетенції якого віднесено розгляд та/або вирішення питань, пов’язаних зі стягненням утримання;

центральний орган - орган, призначений Україною чи іншою Договірною державою для виконання обов’язків, передбачених Конвенцією, відповідно до статті 4 Конвенції.

Терміни "боржник", "кредитор", "правова допомога" вживаються у значеннях, наведених у статті 3 Конвенції.

3. Під час виконання Конвенції слід враховувати, що застереження, висловлені державами - учасницями Конвенції, виключають або змінюють дію тих положень Конвенції, щодо яких вони висловлені, для відповідної держави.

Тексти заяв та застережень держав-учасниць до Конвенції, а також інформацію з питань практичного застосування Конвенції розміщено на офіційному веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net у розділі, присвяченому Конвенції.

Під час тлумачення положень Конвенції потрібно брати до уваги її міжнародний характер і необхідність сприяти її одноманітному застосуванню (стаття 53 Конвенції).

4. У разі якщо у відносинах між Договірною державою та Україною одночасно діє Конвенція і Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, вчинена 02 жовтня 1973 року у м. Гаазі, що набрала чинності для України 01 серпня 2008 року, або Конвенція про стягнення аліментів за кордоном, укладена 20 червня 1956 року у м. Нью-Йорку, що набрала чинності для України 19 жовтня 2006 року, застосовується Конвенція. У разі якщо визнати і виконати в Договірній державі рішення про стягнення аліментів (утримання), винесене до набрання чинності Конвенцією, на підставі її положень неможливо, але можливо на підставі положень Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання від 02 жовтня 1973 року або Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року, застосовуються положення останніх відповідних конвенцій.

5. З урахуванням статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" Конвенція є частиною національного законодавства і її положення застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

При вирішенні питання про звернення до суду на підставі Конвенції слід враховувати положення розділів IV та V Конвенції.

6. Положення Конвенції застосовуються в Україні до зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років.

До зобов’язань про стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років; з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків; з баби, діда на внуків, які не досягли повноліття; з повнолітніх внуків, правнуків на непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда; з повнолітніх братів, сестер на братів, сестер, які не досягли повноліття, та непрацездатних повнолітніх братів і сестер; з мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття; з повнолітніх падчерки, пасинка на непрацездатних мачуху, вітчима в Україні застосовуються лише положення розділів V "Визнання і виконання" та VIII "Загальні положення" Конвенції.

7. Виконання обов'язків, покладених Конвенцією на центральний орган згідно з пунктом 1 статті 4 Конвенції, в Україні забезпечує Міністерство юстиції України.

З цією метою Міністерство юстиції України взаємодіє в межах компетенції з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, будь-якими іншими особами та органами як в Україні, так і за кордоном.

8. Міністерство юстиції України як центральний орган забезпечує виконання функцій, передбачених статтями 5, 6 Конвенції, і з цією метою:

1) здійснює співробітництво з центральними органами інших Договірних держав, сприяє співробітництву між компетентними органами України з метою досягнення цілей Конвенції;

2) передає до центральних органів Договірних держав та отримує від них заяви, передбачені статтею 10 Конвенції;

3) уживає необхідних заходів стосовно заяв, передбачених статтею 10 Конвенції, зокрема:

одержує від Державної міграційної служби України наявну інформацію про місце реєстрації боржника або кредитора, що міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі;

одержує від виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, інформацію про місце реєстрації боржника, що міститься у реєстрі територіальної громади;

одержує від Міністерства соціальної політики України інформацію щодо призначення державних соціальних допомог боржнику або кредитору чи взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи боржника або кредитора;

одержує від Державної фіскальної служби України інформацію про доходи боржника або кредитора;

на підставі довіреності, наданої боржником або кредитором, одержує від суду текст судового рішення;

одержує інформацію про наявність речових прав боржника або кредитора, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

одержує від Міністерства внутрішніх справ України інформацію про наявність транспортних засобів, зареєстрованих на боржника чи кредитора, відповідно до Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адвокатів, нотаріусів до Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх власників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 260;

забезпечує примусове виконання рішень про стягнення аліментів на утримання;

у межах компетенції вживає інших заходів, необхідних для забезпечення реалізації прав заявника, що випливають з відповідної заяви;

4) із заявниками, які знаходяться в Україні, спілкується безпосередньо або доручає міжрегіональним управлінням. Із заявниками, які знаходяться за кордоном, спілкується через центральний орган запитуючої держави;

5) у разі необхідності погоджує з центральними органами інших Договірних держав в окремих випадках або в цілому можливість здійснення в Україні перекладу заяв, що надходять від них відповідно до розділу ІІІ Конвенції, українською мовою та порядок покриття витрат за здійснення перекладу;

6) з метою забезпечення здійснення представництва в судах інтересів заявника, який має право на безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених Конвенцією та Законом України "Про безоплатну правову допомогу", передає заяву з додатками, в тому числі документи та інформацію, отримані відповідно до абзаців другого - восьмого підпункту 3 цього пункту, до Координаційного центру з надання правової допомоги.

9. Заходи, передбачені абзацами другим-восьмим підпункту 3 пункту 8 цього розділу, вживаються Міністерством юстиції України з метою виконання запиту центрального органу іншої Договірної держави до або після надходження заяви, передбаченої статтею 10 Конвенції, у тому числі, коли такі заходи є необхідними для сприяння особі, яка має право на утримання і в подальшому має намір звертатися із завою на підставі Конвенції, у підготовці такої заяви чи з’ясуванні доцільності подання такої заяви або якщо на розгляді іноземного центрального органу є справа з іноземним елементом про стягнення утримання.

10. Якщо вжиття заходів, передбачених підпунктом 3 пункту 8 цього розділу, спричиняє витрати, Міністерство юстиції України повідомляє запитуючий центральний орган про такі витрати. Зазначені заходи можуть вживатися лише після узгодження із заявником оплати таких витрат.

11. Персональні дані, зібрані або передані згідно з Конвенцією, використовуються для цілей, для яких їх було зібрано чи передано, відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

12. Документи, що надсилаються відповідно до Конвенції, є дійсними без потреби їх легалізації або проставлення на них апостилю за умови їх складення уповноваженим органом в межах компетенції у встановленій формі.

1. Заяви, передбачені розділом ІІІ Конвенції, щодо зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років, подаються до центрального органу через центральний орган тієї Договірної держави, де постійно проживає заявник.

2. Заява про визнання і виконання рішення щодо зобов’язання про стягнення утримання відносно осіб, зазначених в абзаці другому пункту 6 розділу І цієї Інструкції, подається безпосередньо до компетентного органу Договірної держави, на території якої необхідно визнати та виконати рішення.

3. До заяви щодо стягнення утримання в Україні, зазначеної у пункті 1 цього розділу, заявник додає довіреність, що уповноважує Міністерство юстиції України діяти від його імені в суді чи інших органах або призначити представника для таких дій.

4. Заява та документи, що направляються з України до запитуваної Договірної держави відповідно до Конвенції, складені українською мовою, мають супроводжуватися перекладом офіційною мовою запитуваної Договірної держави або іншою мовою, яку запитувана Договірна держава визначила у своїй заяві відповідно до статті 63 Конвенції як прийнятну для всієї своєї території або тієї її частини, на якій проживає боржник.

Переклад документів відповідно до цього пункту забезпечує заявник.

У разі неможливості здійснити в Україні переклад заяви, що подається через центральні органи, та документів, що до неї додаються, офіційною мовою запитуваної Договірної держави заява та додані документи можуть бути передані Міністерством юстиції України запитуваному центральному органу без перекладу або з перекладом англійською чи французькою мовою для організації перекладу у запитуваній Договірній державі після отримання згоди заявника на покриття ним витрат на такий переклад.

5. Міністерство юстиції України повертає заяву та документи, що надходять в Україну від запитуючого центрального органу, у разі відсутності їх перекладу українською мовою.

У разі неможливості здійснення у запитуючій Договірній державі перекладу заяви, що подається через центральні органи, та документів, що до неї додаються, українською мовою документи можуть бути прийняті без перекладу або з перекладом англійською чи французькою мовою для організації здійснення перекладу українською мовою в Україні.

Витрати на такий переклад покриваються за рахунок запитуючої Договірної держави, якщо центральні органи не домовились про інше.

6. Листування Міністерства юстиції України з іншими центральними органами Договірних держав здійснюється офіційною мовою запитуваної держави або англійською чи французькою мовою, за винятком випадків, коли Договірна держава висловила заперечення проти використання англійської чи французької мови відповідно до статті 62 Конвенції.