Держави, які підписали цю Конвенцію,

бажаючи встановити спільні положення для врегулювання взаємного визнання та виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання щодо повнолітніх,

бажаючи узгодити ці положення та положення Конвенції про визнання та виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання щодо дітей від 15 квітня 1958 року,

вирішили для цього укласти Конвенцію та домовилися про такі положення:

Ця Конвенція застосовується до рішень, постановлених судовим чи адміністративним органом Договірної Держави стосовно зобов'язань про утримання, які виникають із сімейних відносин, материнства, батьківства, шлюбу чи родинних зв'язків по чоловіку чи дружині, зокрема зобов'язань про утримання щодо дитини, народженої поза шлюбом, між

1) одержувачем аліментів і платником аліментів; або

2) платником аліментів і державним органом, який стягує відшкодування коштів, виплачених одержувачу аліментів.

Вона також застосовується до угоди, укладеної цим органом або в присутності представника цього органу (правочин) щодо зазначених вище зобов'язань і між тими самими сторонами (далі - угода).

Ця Конвенція застосовується до рішення чи угоди, незалежно від їхньої назви.

Вона також застосовується до рішення чи угоди, які змінюють попередні рішення чи угоду, навіть у випадку, коли вони походять з держави, яка не є Договірною Державою.

Вона також застосовується незалежно від міжнародного чи внутрішнього характеру позову про стягнення аліментів і незалежно від громадянства чи постійного місця проживання сторін.

Якщо рішення чи угода стосується не лише зобов'язання про утримання, то дія Конвенції поширюється лише на ті частини рішення чи угоди, які стосується зобов'язань про утримання.

Рішення, постановлене в Договірній Державі, визнається чи виконується в іншій Договірній Державі:

1) якщо його постановив орган, який вважається таким, що має юрисдикцію відповідно до статті 7 чи 8; та

2) якщо воно більше не підлягає звичайним процедурам перегляду в Державі його походження.

Рішення, які виконуються тимчасово, і тимчасові заходи, хоча й підлягають звичайним процедурам перегляду, визнаються чи виконуються в запитуваній Державі, якщо подібні рішення можуть бути постановлені та виконані в цій Державі.

У визнанні чи виконанні рішення може, однак, бути відмовлено:

1) якщо визнання чи виконання рішення є явно не сумісним з публічним порядком (ordre public) запитуваної Держави; або

2) якщо рішення було прийнято в результаті обману у зв'язку з процесуальними питаннями; або

3) якщо провадження в спорі між тими самими сторонами стосовно того самого предмета здійснюється органом запитуваної Держави й це провадження було відкрито раніше; або

4) якщо рішення є не сумісним з рішенням, постановленим між тими самими сторонами й стосовного того самого предмета в запитуваній Державі або в іншій Державі, за умови, що це останнє рішення відповідає умовам, необхідним для його визнання й виконання в запитуваній Державі.

Без шкоди для положень статті 5 рішення, постановлене заочно, визнається чи виконується, тільки якщо повідомлення про відкриття провадження у справі, зокрема повідомлення про суть позову, було вручено стороні, що не з'явилася, згідно із законодавством Держави походження і якщо з урахуванням обставин ця сторона мала достатньо часу для підготовки захисту під час розгляду справи.

Орган Держави походження вважається таким, що має юрисдикцію для цілей цієї Конвенції:

1) якщо платник аліментів чи одержувач аліментів зазвичай проживали в Державі походження на момент відкриття провадження у справі; або

2) якщо платник аліментів чи одержувач аліментів були громадянами Держави походження на момент відкриття провадження у справі; або

3) якщо відповідач прийняв юрисдикцію цього органу, висловивши це або подавши докази під час розгляду справи по суті, не заперечуючи проти юрисдикції.

Без шкоди для положень статті 7, орган Договірної Держави, який постановив судове рішення стосовно позову про стягнення аліментів, уважається таким, що має юрисдикцію для цілей цієї Конвенції, якщо аліменти призначено в результаті розлучення чи окремого проживання подружжя або визнання шлюбу недійсним чи скасованим органом тієї Держави, який визнаний таким, що має юрисдикцію із цього питання згідно із законодавством запитуваної Держави.

Орган запитуваної Держави зобов'язаний фактами, установленими в ході судового розгляду, на підставі яких орган Держави походження здійснював свою юрисдикцію.

Якщо рішення стосується кількох питань, порушених у заяві про надання утримання, і якщо це рішення не може бути визнане та виконане в цілому, то орган запитуваної Держави застосовує цю Конвенцію до тієї частини рішення, яка може бути визнана чи виконана.

Якщо рішення передбачає періодичну сплату аліментів, то виконання здійснюється стосовно аліментів за минулий час, а також стосовно майбутніх платежів.

Орган запитуваної Держави не може переглядати рішення по суті, якщо цією Конвенцією не передбачене інше.

Процедура визнання та виконання рішення регулюється законодавством запитуваної Держави, якщо цією Конвенцією не передбачене інше.

Стосовно часткового визнання чи виконання рішення можна звернутися завжди.

Одержувач аліментів, який у Державі походження отримав повністю або частково безоплатну правову допомогу або був звільнений від видатків чи витрат, має право в будь-якому провадженні стосовно визнання чи виконання отримати найбільш сприятливу правову допомогу або найбільш можливе звільнення від видатків чи витрат, передбачене законодавством запитуваної Держави.

Не вимагається жодної застави, гарантії чи жодного завдатку, незалежно від назви, для забезпечення покриття витрат і видатків у провадженнях, яких стосується ця Конвенція.

Сторона, яка звертається з проханням про визнання чи виконання рішення, надає:

1) повну й засвідчену копію рішення;

2) будь-який документ, необхідний для підтвердження того, що рішення вже не підлягає звичайній процедурі перегляду в Державі походження, і, коли це необхідно, що воно повинно бути виконано;

3) якщо рішення постановлено заочно, то оригінал чи засвідчену копію будь-якого документа, який необхідний для підтвердження того, що повідомлення про відкриття провадження у справі, зокрема повідомлення про суть позову, було належним чином вручено стороні, що не з'явилася, відповідно до законодавства Держави походження;

4) у разі потреби будь-який документ, необхідний для підтвердження того, що вона отримала безоплатну правову допомогу чи була звільнена від витрат чи видатків у Державі походження;

5) належним чином засвідчений переклад зазначених вище документів, крім випадків, коли орган запитуваної Держави його не вимагає. Якщо зазначених вище документів не надано або якщо зміст рішення не дозволяє органу запитуваної Держави перевірити, чи були виконані умови цієї Конвенції, то цей орган визначає певний строк для надання необхідних документів.

Легалізації чи дотримання інших подібних формальностей не вимагається.

Рішення, постановлене проти платника аліментів за заявою державного органу, який вимагає відшкодування коштів, виплачених одержувачу аліментів, визнається й виконується згідно із цією Конвенцією:

1) якщо відшкодування може бути одержане державним органом відповідно до законодавства, якому він підпорядковується; та

2) якщо існування зобов'язань про утримання між одержувачем і платником аліментів передбачене внутрішнім законодавством, що застосовується відповідно до положень міжнародного приватного права запитуваної Держави.

Державний орган може звернутися з проханням про визнання чи виконання рішення, постановленого у справі між одержувачем аліментів та платником аліментів, у межах виплат, здійснених на користь одержувача, якщо він має таке право ipso jure відповідно до законодавства, якому він підпорядковується, звертатися з проханням про визнання чи виконання рішення замість одержувача аліментів.

Без шкоди для положень статті 17 державний орган, що звертається з проханням про визнання чи виконання рішення, надає будь-який документ, необхідний для підтвердження того, що воно відповідає умовам підпункту 1 статті 18 чи статті 19, і що виплати були здійснені на користь одержувача аліментів.

Угода, яка є виконуваною в Державі походження, визнається й виконується на таких самих умовах, що й рішення, настільки, наскільки такі умови до неї застосовуються.

Договірна Держава, згідно із законодавством якої переказ коштів обмежено, надає найвищий пріоритет переказу коштів, які сплачуються для виконання зобов'язань про утримання або для покриття витрат чи видатків стосовно будь-яких заяв відповідно до цієї Конвенції.