1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Постанова


ПОСТАНОВА
Верховної Ради України
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист"
Верховна Рада України
постановляє:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист" (додаються).
2. Кабінету Міністрів України до 1 квітня 2017 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист".
3. Апарату Верховної Ради України в установленому порядку забезпечити видання збірника матеріалів за результатами зазначених парламентських слухань.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.
5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Голова Верховної Ради України А.ПАРУБІЙ
м. Київ
22 лютого 2017 року
№ 1906-VIII
СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 22 лютого 2017 року № 1906-VIII
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему: "Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист"
Учасники парламентських слухань на тему: "Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист", що відбулися 12 жовтня 2016 року, відзначають, що в Україні посилюються негативні тенденції у сфері забезпечення та захисту прав дітей.
Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання, забезпечення та захисту прав дитини, підписавши Конвенцію ООН про права дитини, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року та набула чинності 27 вересня 1991 року.
У 2011 році відбувся звіт України в Комітеті ООН з прав дитини про діяльність з виконання Конвенції ООН про права дитини. Затверджені рекомендації щодо подальшої роботи з цих питань виконані лише частково.
Водночас слід зауважити, що проблеми, які п’ять років тому здавалися дуже серйозними, сьогодні відійшли на другий план. Разом з тим перед Україною постали нові виклики у сфері забезпечення прав дітей, які становлять п’яту частину українського соціуму, породжені російською збройною агресією та глибокою соціально-політичною кризою. Очевидним і закономірним наслідком цих процесів є погіршення соціального становища дітей. Проте ані Стратегія сталого розвитку "Україна - 2020", ані Програма діяльності Кабінету Міністрів України не містять завдань з питань дотримання та захисту прав дитини. Заходи щодо соціального, медичного, правового захисту дітей у діях центральних та місцевих органів виконавчої влади набули ознак другорядності, чим зумовлено накопичення негативних тенденцій у сфері захисту прав дитини.
У 2015-2016 роках у рамках програми реформування соціальної сфери України відбулося скорочення соціальних програм щодо підтримки дітей. Уряд не вжив належних заходів для збереження фахівців із соціальної роботи, які працювали на запобігання соціальному сирітству у громадах. Припинено фінансування санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку дітей, дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Багатодітні сім'ї позбавлені пільг з оплати житлово-комунальних послуг. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, втратили право на вступ до вищих навчальних закладів поза конкурсом. Скасовано гарантоване державою безоплатне харчування для учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів та передбачено його забезпечення за рахунок коштів місцевих бюджетів у разі ухвалення відповідного рішення місцевою радою.
Особливе занепокоєння учасників парламентських слухань викликає ситуація із забезпеченням права дітей на охорону здоров’я.
Останнім часом в Україні спостерігається критично низький рівень охоплення дитячого населення профілактичними щепленнями. Реальною стала загроза поширення інфекцій, захворюваність на які була зведена до поодиноких випадків (дифтерія, правець тощо) та щодо яких вживалися заходи з метою їх елімінації (кір, поліомієліт).
Міністерство охорони здоров’я України не забезпечує доступність медичної допомоги для дітей, зокрема не фінансує заходи, передбачені законодавством. Державні закупівлі ліків, обладнання, витратних матеріалів проводяться із значною затримкою.
Значно послабилася увага держави до захисту прав дітей соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, а також дітей, які є особами без громадянства, біженцями, дітей осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні.
За даними Державної служби статистики України, за два роки проведення антитерористичної операції кількість дітей, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, істотно зменшилася. Водночас два роки поспіль відбувається зменшення кількості дітей, усиновлених або влаштованих у сім’ї громадян України.
Очевидним і закономірним наслідком воєнних дій і збройного конфлікту є погіршення становища дітей. Не затверджені спеціальні програми щодо захисту дітей, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, військово-цивільні адміністрації не мають спеціальних повноважень та кадрового забезпечення для здійснення ефективних заходів із захисту дітей від наслідків збройного конфлікту. В Україні не ведеться облік офіційних даних про дітей, які загинули та були поранені внаслідок збройного конфлікту. Законодавчо не встановлено покарання за вчинення кримінального злочину у виді вербування, втягування та рекрутування дітей у воєнні дії.
У лютому 2016 року в законодавство України введено поняття "дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів". Водночас підзаконними нормативно-правовими актами досі не визначено порядок надання дитині зазначеного статусу та відповідні дії державних органів з метою підтримки зазначеної категорії дітей.
Учасники парламентських слухань вважають неприпустимим за таких умов послаблення системи органів, до компетенції яких належить захист прав дітей та соціальний супровід сімей із дітьми. Низький рівень укомплектованості кадрами служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді загрожує втратою ними дієздатності та ставить під сумнів спроможність забезпечення реалізації державної політики у цій сфері, зокрема щодо надання відповідних соціальних послуг, забезпечення соціального супроводу дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Понад 150 тисяч дітей проживають у новоутворених об’єднаних територіальних громадах. Процеси децентралізації влади та її складової - децентралізації соціальних послуг передбачають те, що в нових умовах соціальні послуги мають бути не тільки відновленими та вдосконаленими, а й максимально наближеними до дітей та сімей. Натомість центральні органи виконавчої влади не надали дієвих рекомендацій щодо виконання об’єднаною територіальною громадою функцій органу опіки та піклування, повноважень з питань профілактики соціального сирітства, запобігання насильству в сім’ї, зокрема над жінками та дітьми. Об’єднані територіальні громади не наділені і не виконують функцій, передбачених законодавством та міжнародними зобов’язаннями України.
На сьогодні є потреба у забезпеченні комплексного підходу до унормування питання захисту прав дітей при розгляді судами спорів, що стосуються прав та інтересів дитини. Необхідно невідкладно внести зміни до Сімейного, Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, оскільки суди розглядають справи про позбавлення батьківських прав, усиновлення, стягнення аліментів з порушенням строків розгляду. Крім того, складається негативна тенденція у забезпеченні державного нагляду за дотриманням прав дитини, надання правової допомоги дітям у разі зловживання батьками чи особами, які їх замінюють, своїми правами щодо представлення інтересів дитини у правовідносинах з третіми особами. Внаслідок цього часто не дотримуються права дитини на житло, особливо при відчуженні житла, частка в якому належить на праві власності дитині.
Після набрання чинності змінами до Конституції України щодо правосуддя та зміни повноважень органів прокуратури постає необхідність щодо підвищення ролі системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розширення їхніх повноважень у сфері захисту прав дітей та соціального супроводу сімей з дітьми.
Ситуація, що склалася в державі, потребує визнання державної політики щодо захисту прав дітей одним з пріоритетів у діяльності органів державної влади, консолідації зусиль держави, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства з метою забезпечення сталого розвитку дітей, дотримання Конвенції ООН про права дітей.
Враховуючи зазначене, учасники парламентських слухань на тему: "Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист" рекомендують:
1. Президенту України розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони України питання про дотримання прав дітей в Україні.
2. Верховній Раді України:
1) прискорити розгляд проектів законів України:
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо кримінальної відповідальності за вербування, залучення та (або) втягування дітей до участі у військових конфліктах чи діях (реєстр. № 1412);
про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації (реєстр. № 2016);
про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення стабільного розвитку сфери фізичної культури і спорту (реєстр. № 2068);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо надання соціальних послуг) (реєстр. № 2245);
про внесення змін до Закону України "Про охорону дитинства" (щодо посилення соціальних гарантій багатодітних і прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу) (реєстр. № 2305а-1);
про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа (реєстр. № 2538а);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо організації оздоровлення та відпочинку дітей, збереження мережі дитячих оздоровчих закладів (реєстр. № 2917);
про внесення змін до статті 19 Закону України "Про охорону дитинства" щодо пільгового проїзду дітей (реєстр. № 3141-1);
про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій безпеки дітей (реєстр. № 3579);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення соціального захисту дітей) (реєстр. № 4073-1);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо надання дозволів на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України) (реєстр. № 4813);
про внесення змін до Закону України "Про охорону дитинства" (щодо права на безкоштовну освіту дітей з багатодітних сімей) (реєстр. № 4852);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання (реєстр. № 4928);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа (реєстр. № 5045);
про внесення змін до Сімейного кодексу України (щодо забезпечення дотримання житлових прав дитини) (реєстр. № 5101);
2) провести у березні 2017 року "годину запитань до Уряду" з питань виконання органами виконавчої влади вимог законодавства щодо захисту прав дітей;
3) щокварталу включати до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України блок питань щодо захисту прав дітей та підтримки сімей з дітьми.
3. Кабінету Міністрів України:
1) у сфері вдосконалення нормативно-правових актів:
розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України:
про загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2017-2021 роки";
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення повноважень родичів дитини, які забезпечують її утримання та виховання;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства;
про внесення змін до Кримінального процесуального, Цивільного процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо права дитини на державного захисника;
про внесення змін до Сімейного, Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України щодо забезпечення дотримання строків розгляду справ про позбавлення батьківських прав, усиновлення, стягнення аліментів;
про забезпечення соціальних гарантій дітей, яким надано статус постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності об’єднаних територіальних громад у сфері забезпечення, дотримання та захисту прав дитини;
про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки талановитих дітей і молоді;
про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо інформування органу опіки та піклування (служби у справах дітей) у разі взяття під варту особи, яка має на утриманні та вихованні дітей;
про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення діяльності служб у справах дітей, центрів соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді;
про внесення змін до статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" щодо розширення категорій дітей, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження використання допоміжних репродуктивних технологій;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку виїзду дитини за кордон;
про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення внутрішньо переміщених осіб від сплати судового збору у справах щодо захисту прав та інтересів дитини;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за продаж дітям пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів;
про внесення змін до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік щодо запровадження таких бюджетних програм:
"Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на часткове фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які до 2015 року отримували підтримку з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності";
"Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на часткове фінансування оздоровлення та відпочинку дітей";
ініцюювати відкликання та доопрацювати проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної реєстрації актів цивільного стану щодо приведення їх у відповідність з європейськими стандартами (реєстр. № 4605), з виключенням норм, що суперечать інтересам дітей, зокрема про вилучення відомостей про батьків з актового запису та свідоцтва про народження дитини, за відсутності заяви матері та батька або рішення суду, або у разі, якщо батьки дитини невідомі;
до 1 травня 2017 року затвердити державну цільову програму оздоровлення та відпочинку і розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів на період до 2021 року;
до 1 квітня 2017 року затвердити державну цільову програму "Лікування дітей, хворих на дитячий церебральний параліч";
до 1 квітня 2017 року затвердити державну цільову програму з надання паліативної допомоги дітям;
невідкладно розробити та затвердити порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
невідкладно забезпечити виконання пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти" щодо затвердження державної цільової програми підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, а також порядку та умов надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти;
розробити та затвердити порядок проведення допиту дитини, яка є потерпілою, свідком чи підозрюваною, у тому числі дитини, яка постраждала від сексуального насильства чи насильства в сім’ї;
розробити та затвердити порядок виїзду дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за кордон на навчання;
розробити та затвердити концепцію підтримки та сприяння розвитку дитячого громадського руху в Україні;
внести зміни до:
Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, щодо здійснення об’єднаними територіальними громадами функцій органу опіки та піклування, а також забезпечення виконання повноважень Національної поліції щодо захисту прав та інтересів дитини, які випливають із Закону України "Про Національну поліцію" ;
показників щорічної оцінки, що є додатком до Порядку проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 856, щодо виключення пункту 57 як такого, що грубо порушує вимоги Сімейного кодексу України та право дитини на захист держави;
Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року № 333-р, щодо внесення змін до розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади різних рівнів у сфері охорони дитинства, соціального захисту дітей та сімей з дітьми;
Положення про Міжвідомчу комісію з питань охорони дитинства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2000 року № 1200, щодо визначення Прем’єр-міністра України головою цієї комісії;
2) вжити невідкладних заходів до виконання в повному обсязі відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади Заключних спостережень Комітету ООН з прав дитини за підсумками розгляду третьої та четвертої зведеної періодичної доповіді про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини, а також забезпечити посилення відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади за виконання вимог законодавства у сфері охорони дитинства;

................
Перейти до повного тексту