Відповідно до підпункту 42 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України , затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402, на виконання завдань, передбачених Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство,конкурентноспроможна економіка, ефективна держава", та з метою вдосконалення нормативно-правового регулювання у сфері пожежної безпеки

1. Затвердити Правила пожежної безпеки для місць розміщення евакуйованого населення, що додаються.

2. Державній інспекції техногенної безпеки України (Улинець Е.М.) у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Вважати такими, що не застосовуються в Україні, "Правила пожарной безопасности для мест рассредоточения эвакуированного населения", затверджені Головним управлінням пожежної охорони МВС СРСР 02 квітня 1990 року.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної інспекції техногенної безпеки України Улинця Е.М.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Ці Правила поширюються на населені пункти, тимчасові поселення, будинки (споруди), морські і річкові судна, залізничні вагони (далі - об'єкти), що використовуються для розміщення евакуйованого населення (далі - евакуйовані).

Правила є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від їх виду діяльності та форм власності) і громадянами.

1.2. У цих Правилах терміни вживаються в такому значенні:

евакуаційні органи - підрозділи управління процесом евакуації;

евакуйоване населення - визначена категорія населення, яке організовано виведено та (чи) вивезено із зони надзвичайної ситуації і розміщено у безпечному районі;

мобільний будинок (споруда) - будинок (споруда) комплектної заводської поставки, конструкція якого забезпечує можливість його передислокації без зниження експлуатаційних властивостей;

протипожежний бар'єр - ділянка території, що перешкоджає розповсюдженню і розвитку пожеж (мінералізовані смуги, смуга зораного або скопаного ґрунту шириною не менше 4 м, земляне обвалування шириною внизу - 1,4 м, а у верхній частині - 0,5 м, протипожежні канави, природні вододжерела, автомобільні дороги тощо);

тимчасові поселення - населений пункт, створений з будинків і споруд мобільного типу, наметів або спеціально збудованих чи пристосованих будинків, призначених для тимчасового проживання і обслуговування евакуйованих.

1.3. При забезпеченні пожежної безпеки об'єктів необхідно керуватися вимогами Правил пожежної безпеки в Україні , затверджених наказом МНС України від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - Правила пожежної безпеки в Україні), Правил пожежної безпеки для суден, що використовуються в сфері дозвілля, відпочинку та розваг , затверджених наказом МНС України від 29 березня 2007 року № 191, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2007 року за № 373/13640, Правил пожежної безпеки на морських суднах України , затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 лютого 2007 року № 159, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 липня 2007 року за № 806/14073, Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті , затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 21 грудня 2009 року № 1322, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 березня 2010 року за № 230/17525.

1.4. Евакуаційний орган призначає осіб, відповідальних за пожежну безпеку тимчасового селища, а також за утримання та експлуатацію засобів протипожежного захисту.

За пожежну безпеку в населених пунктах, спорудах, будинках (приміщеннях), портах, де розміщується евакуйоване населення, несуть органи місцевого самоврядування, керівники організацій, установ, підприємств, керівники портів, а на морських і річкових суднах та в пасажирських вагонах під час розташування в них евакуйованого населення - капітани суден та начальники служби рухомого складу.

1.5. Особа, відповідальна за забезпечення пожежної безпеки, зобов'язана:

1.5.1. До заселення евакуйованих організувати перевірку стану під'їздів та проїздів до будинків (суден, рухомого складу залізниці) і пожежних вододжерел, шляхів евакуації, систем протипожежного захисту, засобів зв'язку і первинних засобів пожежогасіння, існуючих систем захисту від розрядів блискавки та вторинних її проявів, а також стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання об'єкта, забезпечити приведення їх у робочий стан і організувати усунення виявлених порушень вимог пожежної безпеки.

1.5.2. Встановити та забезпечити дотримання на території, у будинках і приміщеннях об'єкта відповідний протипожежний режим з урахуванням вимог нормативно-правових актів, наведених у пункті 1.3 цього розділу, та цих Правил.

1.5.3. Забезпечити проведення протипожежного інструктажу з обслуговувальним персоналом об'єктів.

Організація та проведення протипожежних інструктажів, навчання і перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму визначається Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України , затвердженим наказом МНС України від 29 вересня 2003 року № 368 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1148/8469.

1.5.4. Організувати ознайомлення евакуйованих з інструкціями про заходи пожежної безпеки на об’єктах та з вимогами цих Правил.

1.5.5. Забезпечити черговий персонал об’єктів електричними ліхтарями. Кількість ліхтарів визначається евакуаційним органом відповідно до особливостей об’єктів, кількості евакуйованих тощо.

1.5.6. Своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території.

1.5.7. Контролювати дотримання обслуговувальним персоналом та евакуйованими встановленого протипожежного режиму, виконання ними вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

1.6. Евакуйовані розміщуються у придатних для проживання будинках (спорудах), мобільних будинках, наметах, пасажирських вагонах, на суднах.

1.7. Інформація про розміщення евакуйованих надається евакуаційним органом до територіального органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки.

1.8. Місця розміщення евакуйованого населення забезпечуються первинними засобами пожежогасіння та іншими видами засобів захисту з урахуванням терміну перебування евакуйованих та пори року.

2.1. На території тимчасових селищ встановлюються стислі памятки для евакуйованих про правила пожежної безпеки та знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. "Цвета сигнальные и знаки безопасности" та ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір".

2.2. Забороняється тимчасова (постійна) стоянка транспорту, а також зберігання матеріальних цінностей у місцях під’їзду (проїзду) пожежної техніки до забірних пристроїв вододжерел, пожежного обладнання та інвентарю, на поворотних майданчиках тупикових проїздів. У зазначених місцях встановлюються (вивішуються) відповідні заборонні знаки.

2.3. На території об'єктів місця зберігання горючих речовин та займистих матеріалів повинні відповідати вимогам пункту 7.10 глави 7 та додатка 3 Правил пожежної безпеки в Україні .

2.4. При встановленні мобільних будинків необхідно виконати заземлення корпусу, якщо це передбачено його документацією.

2.5. Підключення електроспоживачів (навантажень) до існуючих та тимчасових мереж не допускається без проведення спеціалістами з електропостачання відповідних розрахунків. Підключення електроспоживачів до мереж електропостачання здійснюється електротехнічним персоналом.

2.6. Влаштування додаткових електромереж необхідно погоджувати з органом районних електричних мереж (РЕМ).

2.7. При розміщенні резервних джерел живлення (мобільних електростанцій) за межами будівель та споруд мінімальні відстані від них мають бути:

до будівель і споруд І та ІІ ступенів вогнестійкості - не менше ніж 10 м;

до будівель і споруд ІІІ, ІІІа, ІІІб ступенів вогнестійкості - не менше ніж 20 м;

до будівель і споруд ІV, ІVа, V ступенів вогнестійкості - не менше ніж 30 м.

2.8. Переносні світильники обладнуються захисними скляними ковпаками й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури застосовуються мідні багатожильні гнучкі кабелі подвійної ізоляції з площею перерізу не менше 1 мм-2, що призначені для прокладання пересувних (рухомих) електропроводок, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень. Електровимикачі в будинках, у наметах, ззовні намету встановлюються на негорючій основі, на спеціальній конструкції.

Прокладання проводів (кабелів) поверхнею горючих основ (конструкцій, деталей тощо), улаштування вводів у будівлі потрібно здійснювати згідно з Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок , затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 червня 2001 року № 272.

2.9. Для опалення об’єктів слід використовувати існуючі системи опалення.

2.9.1. Усі прилади опалення повинні відповідати вимогам нормативних та нормативно-технічних документів на їх виготовлення, монтаж та експлуатацію.

2.9.2. При використанні додаткових систем та приладів опалення необхідно керуватися вимогами Правил експлуатації електроустановок і Правил пожежної безпеки в Україні .

2.9.3. Для опалення мобільних (інвентарних) будівель використовуються парові та водяні калорифери, а також масляні електронагрівачі заводського виготовлення.

2.9.4. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 45°С.

2.9.5. Відстань від приладів електроопалення до горючих матеріалів і будівельних конструкцій, за винятком матеріалів груп горючості Г1, Г2, має становити не менше ніж 0,25 м (якщо більшу відстань не встановлено будівельними нормами або іншими нормативними документами).

2.9.6. Для опалення приміщень застосовуються масляні радіатори та нагрівальні електропанелі із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор і відповідати нормам пожежної безпеки.

2.9.7. Пересувні газові установки з пальниками інфрачервоного випромінення, що встановлені на підлозі, повинні мати спеціальну стійку підставку. Балон з газом повинен знаходитися на відстані не менше ніж 1,5 м від установки та інших опалювальних приладів, а від електролічильника, вимикачів та інших електроприладів - на відстані не менше ніж 1 м. Допускається зменшувати відстань між балоном з газом та установкою, якщо це передбачено інструкцією виробника установки.

Відстань від опалювальних приладів до конструкцій з матеріалів груп горючості Г3, Г4 має бути не менше ніж 1 м, групи горючості Г2 - 0,7 м, групи горючості Г1 та негорючих матеріалів - 0,4 м.

2.10. Використання печей, що працюють на рідкому і газоподібному паливі, у наметах і мобільних будинках забороняється.