Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" та Державної цільової програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року N 870,

1. Затвердити Правила пожежної безпеки для культових споруд, що додаються.

2. Керівникам Державного департаменту пожежної безпеки, головних управлінь МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, ректорам вищих навчальних закладів, Вінницького вищого професійного училища цивільного захисту МНС довести до відома та організувати вивчення особовим складом підпорядкованих їм підрозділів вимог Правил пожежної безпеки для культових споруд.

3. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

4. Управлінню правового забезпечення (Сухомлин О.М.) та Українському науково-дослідному інституту пожежної безпеки (Хом'як Я.І.) подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Третьякова В.М.

1.1. Правила пожежної безпеки для культових споруд (далі - Правила) встановлюють вимоги пожежної безпеки під час будівництва, реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення та експлуатації таких споруд.

1.2. Ці Правила розроблені відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2002 N 870 "Про затвердження Програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року" і є обов'язковими для виконання юридичними особами та фізичними особами - підприємствами незалежно від форм власності та виду їх діяльності.

1.3. При забезпеченні пожежної безпеки в культових спорудах України слід також керуватися Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС від 19.10.2004 N 126, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - Правила пожежної безпеки в Україні).

1.4. У разі зміни функціонального призначення існуючих будинків і споруд під культову споруду необхідно виконувати вимоги пункту 1.3 цих Правил.

1.5. Під час реконструкції, реставрації і капітального ремонту культових споруд, які є пам'ятниками архітектури, історії та культури, крім положень цих Правил, необхідно виконувати норми чинного законодавства щодо культурної спадщини. Протипожежні заходи для культових споруд, які є пам'ятниками історії і культури, повинні прийматися індивідуально для кожного будинку з урахуванням його особливостей та погоджуватися з центральним або територіальними органами державного пожежного нагляду.

1.6. Якщо об'ємно-планувальні та інженерні рішення, шляхи евакуації та евакуаційні виходи на об'єктах нерухомої культурної спадщини, які використовуються як культові споруди, неможливо привести у відповідність з вимогами державних будівельних норм та цих Правил, необхідно розробляти комплекс компенсуючих протипожежних заходів, які не зменшують цінності таких споруд, та погоджувати їх відповідно до законодавства.

1.7. Забезпечення пожежної безпеки в культових спорудах покладається на настоятелів цих споруд та уповноважених ними осіб.

Під час нового будівництва або реконструкції культових споруд забезпечення пожежної безпеки покладається на замовника або уповноважену ним особу та будівельну організацію.

1.8. У культових спорудах необхідно забезпечувати такі вимоги пожежної безпеки: збереження несучої здатності конструкцій протягом визначеного часу; обмеження поширення вогню та диму в споруді, а також на сусідні споруди і прилеглі території; забезпечення евакуації людей зі споруди або їх рятування в інший спосіб; забезпечення безпеки рятувальних команд.

1.9. Реконструкцію, технічне переоснащення, реставрацію, капітальний ремонт культових споруд необхідно проводити тільки за наявності відповідної проектної документації, яка затверджена в установленому порядку.

1.10. У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Культова споруда - будинок (споруда), призначений для проведення богослужінь та релігійних обрядів (християнські: собори, церкви, каплиці, дзвіниці, хрещальні, молитовні будинки тощо; мусульманські мечеті; іудейські синагоги тощо).

Молитовний зал - приміщення для віруючих та відвідувачів у культовій споруді під час проведення богослужінь та релігійних обрядів.

Вівтар - найсвятіша частина християнського храму, розташована з його східного боку. У православних храмах вівтар відокремлено іконостасом.

Маломобільні групи населення - за ДБН В.2.2-17-2006 "Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення".

Протипожежний режим - комплекс установлених норм поведінки людей, правил виконання робіт та експлуатування об'єкта, спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки (за ДСТУ 2272:2006 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять").

Пристрої із застосуванням відкритого вогню - засоби культового призначення для освітлення приміщень та атрибутики релігійних обрядів, у яких використання відкритого вогню зумовлено специфікою ритуалів (лампади, свічки, підсвічники, факели, кадила тощо).

Евакуаційне освітлення - освітлення, призначене для евакуації людей з приміщень під час аварійного відключення робочого освітлення.

Освітлення безпеки - освітлення для продовження роботи під час аварійного відключення робочого освітлення.

2.1. На прилеглій території, а також у приміщеннях культових споруд повинен бути встановлений протипожежний режим відповідно до вимог розділу 4 Правил пожежної безпеки в Україні.

2.2. Настоятелі культових споруд призначають відповідальних за дотримання протипожежного режиму осіб. Згідно з вимогами Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затвердженого наказом МНС від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468, відповідальні за дотримання протипожежного режиму особи повинні пройти спеціальне навчання та перевірку знань із питань пожежної безпеки. Обов'язки відповідальних за дотримання протипожежного режиму осіб повинні бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов'язках, посадових інструкціях, положеннях тощо).

2.3. Настоятелі культових споруд або відповідальні за дотримання протипожежного режиму особи повинні здійснювати контроль за дотриманням належного рівня протипожежного режиму територій біля культових споруд та їх приміщень, а також проводити інструктажі з питань пожежної безпеки із служителями культових споруд відповідно до Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом МНС від 29.09.2003 N 368, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469. Питання для розгляду під час інструктажів повинні бути відображені у відповідних інструкціях.

Для культових споруд з одночасним перебуванням понад 50 віруючих та відвідувачів повинна бути розроблена інструкція, яка визначає дії служителів щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації віруючих та відвідувачів. Не рідше одного разу на рік повинні проводитися практичні тренування всіх служителів культової споруди. Про проведення інструктажів з питань пожежної безпеки та навчань повинен вноситись запис у відповідних журналах.

2.4. У культових спорудах за відповідною інструкцією повинні бути визначені:

правила проїзду та місця стоянки транспортних засобів біля культових споруд;

порядок огляду та зачинення культової споруди після богослужінь та інших масових заходів;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

порядок проходження навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення зі служителями протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

порядок організації експлуатації й обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, систем пожежної сигналізації та пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів інженерного обладнання (електроустановок, систем пожежної автоматики, систем опалення, систем димо- та тепловидалення, вентиляції тощо);

порядок виклику підрозділів пожежно-рятувальної служби та повідомлення про пожежу настоятеля культової споруди;

порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

дії служителів у разі виявлення пожежі.

Усі служителі культової споруди повинні бути ознайомлені із зазначеною інструкцією під час проведення інструктажів з питань пожежної безпеки з особистим підписом у відповідному журналі.

2.5. Для культових споруд з одночасним перебуванням понад 50 віруючих та відвідувачів повинні розроблятися плани евакуації по кожному поверху. У спорудах із наявністю цінних ікон та інших духовних цінностей повинні бути розроблені плани евакуації матеріальних цінностей. Один примірник плану евакуації матеріальних цінностей необхідно зберігати в пожежній частині, що обслуговує культову споруду, другий - у настоятеля культової споруди або у відповідальної за дотримання протипожежного режиму особи.

2.6. Експлуатація наданих в оренду культових споруд або їх приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється. Видача дозволу органу державного пожежного нагляду проводиться в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2001 N 150 "Про затвердження Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень".

Покладення відповідальності за дотримання вимог пожежної безпеки в орендованих приміщеннях здійснюється відповідно до договору оренди.

2.7. Посадові особи органів державного пожежного нагляду допускаються в усі без винятку приміщення культових споруд для проведення перевірки їх протипожежного стану.

2.8. Культові споруди, їх приміщення, шляхи евакуації та прилегла територія повинні бути обладнані знаками пожежної безпеки, які відповідають вимогам ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір". При визначенні місця встановлення знаків пожежної безпеки необхідно дотримуватися вимог Правил пожежної безпеки в Україні.

2.9. Молитовні зали культових споруд повинні бути обладнані вогнегасниками відповідно до додатка до цих Правил. Приміщення іншого призначення в культових спорудах забезпечуються первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні та вогнегасниками відповідно до вимог Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МНС від 02.04.2004 N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153.

2.10. Продукція протипожежного призначення, а також продукція, відповідно до якої встановлено вимоги пожежної безпеки, повинні мати сертифікат відповідності.

2.11. Під час проведення вогневих робіт у культових спорудах необхідно вжити заходів, які виключають можливість виникнення пожежі, та дотримуватися вимог розділу 8 Правил пожежної безпеки в Україні.

Перед початком проведення вогневих робіт необхідно провести інструктаж щодо вимог пожежної безпеки із виконавцями цих робіт та встановити контроль за місцем проведення вогневих робіт після їх закінчення.

3.1. Утримання території

3.1.1. Територія біля культових споруд повинна постійно утримуватися в чистоті та своєчасно очищатися від горючого сміття. На території забороняється складування будь-яких горючих матеріалів.

3.1.2. Відстань від культових споруд до пожежного депо по дорогах загального користування визначається відповідно до вимог ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень". Якщо зазначена відстань перевищує значення, встановлені державними будівельними нормами, то культові споруди необхідно додатково обладнувати пересувними вогнегасниками згідно з вимогами додатка до цих Правил.

3.1.3. Протипожежні відстані між культовими спорудами та будинками і спорудами іншого призначення, а також між культовими спорудами, що розташовуються на території храмових комплексів, повинні відповідати вимогам чинних державних будівельних норм. Територію в межах протипожежних відстаней забороняється захаращувати горючими матеріалами, забудовувати, розташовувати на ній тимчасові споруди та складувати горючі речовини.

3.1.4. До будинків культових споруд повинні бути передбачені проїзди з твердим покриттям для пожежних автомобілів. Для проїзду пожежного автомобіля допускається використовувати проходи навколо культових споруд, які використовуються під час відповідних церковних обрядів. При цьому такі проходи повинні відповідати вимогам державних будівельних норм щодо їх покриття та ширини.

Також повинні бути передбачені проїзди до вододжерел, що розташовані на території біля культових споруд та використовуються з метою протипожежного водопостачання. Проїзди та проходи до первинних засобів пожежогасіння та вододжерел, що використовуються з метою протипожежного водопостачання, повинні бути завжди вільними, а взимку очищатися від снігу. Тупикові проїзди повинні закінчуватися майданчиками для розвороту пожежних автомобілів. На проїздах та майданчиках для розвороту пожежних автомобілів забороняється паркування автотранспорту.

Вимоги до улаштування проїздів та майданчиків для розвороту пожежних автомобілів встановлюються з урахуванням вимог ДБН 360-92**.

3.1.5. Для можливості встановлення поблизу висотних частин культових споруд (куполів, дзвіниць тощо) автопідіймачів та автодрабин для проведення пожежно-рятувальних робіт передбачається можливість установки опорних лап підйомних механізмів.

3.1.6. Проріз воріт для в'їзду пожежних автомобілів на територію культових споруд необхідно виконувати заввишки не менше 4,25 м та завширшки не менше 3,5 м.

3.1.7. Майданчики, що влаштовуються перед головним входом до культових споруд, не повинні мати виступів та перешкод, які заважають вільному руху людей. Не допускається встановлення на таких майданчиках кіосків та інших тимчасових споруд.

3.1.8. Тимчасові споруди торгівлі (кіоски, лотки тощо) повинні розташовуватися не ближче 10 м від культових споруд, крім випадків, коли державними будівельними нормами допускається розташовувати такі споруди впритул до зовнішніх глухих стін будинків.

3.1.9. На території біля культових споруд забороняється розводити багаття, спалювати, а також складувати горюче сміття та листя.

3.2. Утримання приміщень

3.2.1. Приміщення культових споруд повинні своєчасно очищатися від горючого сміття і постійно утримуватися в чистоті.

3.2.2. У разі реконструкції, перепланування, капітального ремонту приміщень культових споруд, їх технічного переоснащення необхідно виконувати протипожежні вимоги, визначені державними будівельними нормами.

3.2.3. Вбудовані та прибудовані до культових споруд житлові приміщення та приміщення художніх майстерень повинні відокремлюватися від культових споруд протипожежними стінами, протипожежними перегородками та протипожежними перекриттями згідно з вимогами чинних державних будівельних норм. Такі приміщення повинні мати самостійні шляхи евакуації.

3.2.4. Межу вогнестійкості та межу поширення вогню для несучих конструкцій балконів та хорів необхідно приймати як для несучих елементів (колон) за таблицею 4 ДБН В.1.1-7-2002.

3.2.5. Дерев'яні елементи конструкцій культових споруд (колони, стіни, перекриття, несучі конструкції хорів, інші несучі конструкції, огороджувальні конструкції, сходи та марші сходових кліток, куполи), крім споруд V ступеня вогнестійкості, повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності за ГОСТ 16363-98 "Средства огнезащиты для древесины. Методы определения огнезащитных свойств".

Несучі металеві конструкції культових споруд повинні оброблятися вогнезахисними фарбами або захищатися відповідними конструкціями, що забезпечує необхідний клас вогнестійкості за чинними державними будівельними нормами.

Після виконання вогнезахисних робіт підрядною організацією, яка має відповідну ліцензію, за участю замовника має бути складений акт про виконані роботи. Після закінчення термінів дії вогнезахисної обробки та у разі втрати або погіршення її властивостей вогнезахисну обробку необхідно повторити. Перевірку стану вогнезахисної обробки необхідно проводити не менше одного разу на рік зі складанням актів перевірки.

Повторне вогнезахисне оброблення підкупольних дерев'яних конструкцій просочувальними вогнезахисними засобами допускається здійснювати за допомогою обладнаних сухотрубів з дренчерними зрошувачами.

Іконостас, виконаний із горючих матеріалів (деревини), повинен підлягати вогнезахисному обробленню із внутрішнього боку вівтаря.

Вогнезахисне оброблення дерев'яних конструкцій культових споруд необхідно виконувати згідно з вимогами Правил з вогнезахисту, затверджених наказом МНС від 02.07.2007 N 460, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.2007 за N 849/14116.

У культових спорудах, які є пам'ятками архітектури, історії та культури, допускається не виконувати вогнезахисного оброблення, якщо таке оброблення може зашкодити настінному живопису, за умови розроблення компенсаційних заходів пожежної безпеки, погоджених відповідно до законодавства.

3.2.6. У культових спорудах допускається торгівля товарами тільки церковного призначення (свічки, хрестики, богословська література тощо) в окремих приміщеннях, відокремлених від молитовних залів протипожежними перегородками згідно з чинними державними будівельними нормами, або з торговельних лотків. Торговельні лотки не повинні розташовуватися на шляхах евакуації та зменшувати їх ширину відносно нормативних показників.

3.2.7. Розташування молитовних залів на другому та вище поверхах (антресольних поверхах) допускається у культових спорудах, що мають протипожежні перекриття 3 типу (клас вогнестійкості REI 45) з несучими елементами каркаса (несучими стінами) класу вогнестійкості не менше ніж REI 45 за ДБН В.1.1-7-2002. У молитовних залах, розташованих на другому та вище поверхах, підлога та її покриття повинні бути виконані із негорючих матеріалів.

3.2.8. У молитовних залах, які розташовуються в підвальних, підземних поверхах та підземних печерах, оздоблення стін, підлоги та стелі повинно бути виконано із негорючих матеріалів. У таких молитовних залах повинно бути передбачено не менше двох евакуаційних виходів.

Перед відвідуваннями віруючими та відвідувачами підземних печер повинен проводитися інструктаж щодо правил поведінки в печері та поведінки у разі надзвичайної ситуації. Перед входом повинні бути вивішені плани-схеми підземних печер.

Під час відвідувань (екскурсій) віруючими і відвідувачами підземних печер та інших приміщень, що розташовуються в підземних поверхах, із складу служителів культової споруди повинна призначатися особа, відповідальна за супровід цих людей та їх евакуацію у разі надзвичайної ситуації.

У молитовних залах, які розташовуються в підвальних, підземних поверхах та підземних печерах, повинні бути виконані вимоги підпункту 5.4.4 цих Правил щодо функцій системи оповіщення.

3.2.9. Найбільш допустима кількість віруючих та відвідувачів у молитовних залах встановлюється залежно від ступеня вогнестійкості культової споруди відповідно до таблиці 1.

3.2.10. Мінімальну ширину хорових приміщень та антресольних поверхів необхідно приймати не менше ніж 1,2 м. У разі коли кількість людей, що одночасно перебувають на хорах, не перевищує 5 осіб, ширину допускається приймати не менше ніж 0,9 м.

3.2.11. Евакуаційні шляхи та виходи повинні відповідати вимогам чинних державних будівельних норм.

3.2.12. Евакуаційні виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпечну евакуацію людей.

3.2.13. Двері евакуаційних виходів у культових спорудах повинні відчинятися в напрямку виходу віруючих та відвідувачів із споруди. Не нормується напрямок відчинення дверей для:

приміщень з одночасним перебуванням не більше 15 осіб;

комор для зберігання церковного інвентарю;

приміщень вівтаря та дверей, що встановлюються в іконостасі;

санітарних вузлів.

3.2.14. Двері евакуаційних виходів під час перебування в культових спорудах віруючих та відвідувачів не повинні замикатися на запори, які відчиняються лише за допомогою ключів.

3.2.15. Сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі із поручнями, які не повинні зменшувати їх ширини.

3.2.16. При здійсненні розрахунку шляхів евакуації (часу евакуації) із молитовних залів кількість віруючих та відвідувачів у залах без місць для сидіння необхідно приймати - один віруючий, відвідувач на 0,5 кв.м площі залу. При визначенні кількості віруючих та відвідувачів у таких молитовних залах площа, яку займають церковний інвентар та шляхи евакуації, не враховується. Для молитовних залів із місцями для сидіння - від кількості місць для сидіння.

Вихід із приміщення вівтаря під час розрахунку ширини і кількості евакуаційних виходів із молитовних залів не враховується.

3.2.17. Шляхи евакуації із молитовних залів культових споруд повинні забезпечувати евакуацію віруючих та відвідувачів у необхідний час залежно від його об'єму (таблиця 2).

Розрахунковий час евакуації із культових споруд визначається згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования".

3.2.18. Як евакуаційні необхідно враховувати шляхи з приміщення вівтаря, що ведуть безпосередньо назовні або через молитовний зал.

3.2.19. Допускається враховувати як евакуаційні виходи з хорів та антресольних поверхів культових споруд сходи, криволінійні в плані (гвинтові або забіжні). При цьому на хорах, з яких здійснюється евакуація такими сходами, не повинно перебувати більше 5 осіб. Ширина проступів у вузькій частині не повинна бути меншою за 0,22 м за ДБН В.2.2-9-99.

3.2.20. Шляхи евакуації, призначені для маломобільних груп населення, повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-9-99 та ДБН В.2.2-17:2006.

3.2.21. Покриття підлоги в приміщеннях культових споруд з масовим перебуванням людей повинно мати показники пожежної небезпеки не вище ніж В2, РП1, Д2, Т2 за ДБН В.1.1-7-2002.

У культових спорудах допускається використовувати килими, доріжки та інше тимчасове покриття з показниками пожежної небезпеки не вище ніж В2, РП2, Т2 за ДБН В.1.1-7-2002. Такі покриття повинні надійно кріпитися до підлоги.

3.2.22. Прорізи у дзвіницях та мінаретах повинні мати огородження висотою не менше ніж 1,2 м, виконане відповідно до ГОСТ 25772-83 "Ограждения лестниц, балконов и крыш стальные. Общие технические условия".

3.2.23. Двері при виходах у горищні приміщення повинні бути протипожежними, постійно замкненими, а ключі зберігатися в місці, вільному для доступу в будь-який час доби. На таких дверях необхідно вказувати місце зберігання ключів для їх відмикання.

3.2.24. Протипожежні двері в культових спорудах повинні мати пристрої для самозачинення та ущільнення в притулах. Не допускається встановлення будь-яких пристроїв, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних дверей, а також знімати пристрої, встановлені для їх самозачинення.

3.2.25. Забороняється:

влаштовувати в молитовних залах житлові приміщення і допускати в них проживання людей, у тому числі тимчасове;

виконувати перепланування приміщень без узгодження в установленому законодавством порядку;

зберігати легкозаймисті та горючі рідини, балони з газами та інші вогненебезпечні речовини та матеріали в приміщеннях культових споруд, крім випадків, зазначених у пункті 4.4 цих Правил;

розміщувати в горищних та підвальних приміщеннях архіви, зберігати матеріальні та інші цінності, а також церковний інвентар;

розміщувати на шляхах евакуації пристрої, які перешкоджають вільному проходу людей (турнікети, розсувні, піднімально-опускні та обертові двері), а також влаштовувати пороги висотою більше 0,025 м;

влаштовувати у притворах культових споруд гардероби та вішалки для одягу.

3.2.26. Стільці, лави в молитовних залах та на балконах місткістю понад 12 місць повинні бути прикріплені до підлоги.

3.2.27. Приставні лави та стільці не повинні встановлюватися на шляхах евакуації.

3.2.28. Кількість встановлених місць у ряду необхідно приймати:

за одностороннього виходу із ряду - не більше 26;

за двостороннього - не більше 50.

3.2.29. Глибина стільців, лав повинна забезпечувати ширину проходів між рядами не менше за 0,45 м. Ширина основних проходів повинна становити не менше 1,4 метра.

3.2.30. Забороняється використовувати стільці та лави, конструктивні елементи яких виконані з деревини, пластику або полімерних матеріалів, які мають показники пожежної небезпеки вищі, ніж горючий важкозаймистий матеріал з помірною димоутворювальною здатністю (Д2) за ГОСТ 12.1.044- 89 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения" та належать до матеріалів групи займистості В2 (помірно займисті матеріали) за ДСТУ Б В.1.1-2-97 (ГОСТ 30402-96) "Матеріали будівельні. Метод випробувань на займистість".

Оббивний матеріал стільців і лав повинен належати до важкозаймистих матеріалів за ДСТУ 4155 "Захист від пожеж. Матеріали текстильні. Метод випробування на займистість" та мати коефіцієнт димоутворення не більше 1000 кв.м/кг за ГОСТ 12.1.044-89.

3.3. Вимоги до евакуаційних шляхів та виходів

3.3.1. Висоту евакуаційних виходів культових споруд необхідно приймати не менше ніж 2 м. Допускається зменшувати висоту евакуаційних виходів до 1,9 м у технічних та підвальних поверхах.

3.3.2. Ширину евакуаційного виходу з молитовного залу необхідно визначати за ДБН В.2.2-9-99, але не менше ніж 1,2 м.

Ширину евакуаційних виходів із інших приміщень необхідно приймати не менше ніж 0,8 м.

3.3.3. Ширину евакуаційних виходів із приміщень вівтаря допускається приймати не менше ніж 0,7 м.

3.3.4. Ширина сходових маршів повинна бути не меншою за розрахункову та не меншою за ширину евакуаційного виходу на сходові клітки з поверху, на якому перебуває найбільша кількість людей. При цьому ширина сходового маршу евакуаційних сходових кліток (сходів) у культових спорудах не повинна бути меншою від значень, встановлених у ДБН В.2.2-9-99. Ширину проходів у підземних печерах необхідно приймати як ширину маршів надземних евакуаційних сходових кліток.

3.3.5. Сходи, що ведуть на дзвіниці та мінарети, можуть мати ширину не менше ніж 0,7 м, якщо вони призначені лише для однієї людини. В інших випадках їх ширину необхідно приймати відповідно до підпункту 3.3.4 цих Правил.

3.3.6. Кількість евакуаційних виходів з молитовних залів культових споруд повинна відповідати результатам відповідних розрахунків, але не менше двох. Евакуаційні виходи повинні бути розосередженими по периметру молитовного залу. В молитовному залі, в якому кількість віруючих та відвідувачів не перевищує 50 осіб, може бути передбачено один евакуаційний вихід.

3.3.7. Кількість евакуаційних виходів із хорів та антресольних поверхів повинна бути не менше двох. Допускається влаштування одного евакуаційного виходу під час одночасного перебування на таких хорах та антресольних поверхах не більше 25 осіб.

3.3.8. Максимальну відстань від будь-якої точки молитовного залу до найближчого евакуаційного виходу необхідно приймати за таблицею 3.

3.3.9. Евакуація віруючих та відвідувачів із надземних поверхів, хорів та антресольних поверхів культових споруд повинна передбачатися евакуаційними сходовими клітками за ДБН В.1.1-7-2002. Допускається евакуація віруючих та відвідувачів із хорів та антресольних поверхів відкритими сходами, що ведуть до молитовного залу.