Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку"

1. Затвердити Правила пожежної безпеки для об'єктів зберігання транспортування та реалізації нафтопродуктів (далі - Правила), що додаються, які набирають чинності з 15 квітня 2009 року.

2. Департаменту фізичного захисту, пожежної безпеки та безпеки життєдіяльності (Іванов П.А.):

2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

2.2. Після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України направити Державному департаменту пожежної безпеки МНС України необхідні матеріали для включення Правил до державного реєстру і автоматизованого банку даних інформаційного фонду нормативних актів з питань пожежної безпеки.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Бугайова О.А.

1. Ці Правила встановлюють основні вимоги пожежної безпеки, яких необхідно дотримуватися під час експлуатації об'єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів.

2. До об'єктів зберігання нафтопродуктів віднесено склади нафтопродуктів з комплексом основних і допоміжних технологічних об'єктів (зливно-наливні естакади, насосні для перекачування нафтопродуктів, резервуарні парки тощо), до об'єктів транспортування нафтопродуктів віднесено об'єкти магістральних нафтопродуктопроводів, до об'єктів реалізації нафтопродуктів віднесено автозаправні станції.

Ці Правила не поширюються на товарно-сировинні резервуарні парки нафтопереробних заводів, сировинні парки нафтохімічних підприємств, видаткові склади нафтопродуктів, що входять до складу підприємств (промислових, транспортних, енергетичних тощо).

3. Ці Правила є обов'язковими для виконання на всіх підприємствах, що пов'язані зі зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафтопродуктів в Україні, незалежно від видів їх діяльності і форм власності.

4. Для забезпечення пожежної безпеки об'єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів необхідно також керуватися вимогами Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), та іншими чинними в Україні нормативно-правовими актами виходячи зі сфери їх дії.

МНС - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

ППР - планово-попереджувальний ремонт

ІТП - інженерно-технічний працівник

ДПД - добровільна пожежна дружина

ДПК - добровільна пожежна команда

ПТК - пожежно-технічна комісія

АСП - автоматична система пожежогасіння

СПС - система пожежної сигналізації

СПБ - служба пожежної безпеки

АЗС - автозаправна станція

ЛЗР - легкозаймиста рідина

ГР - горюча рідина

КВП - контрольно-вимірювальні прилади

ТО - технічне обслуговування

КОПС - комплекс охоронно-пожежної сигналізації

ЕОМ - електронно-обчислювальна машина

АГЗС - автомобільна газозаправна станція

АГЗП - автомобільний газозаправний пункт

БП АЗС - багатопаливна автозаправна станція

ГДВК - граничнодопустима вибухонебезпечна концентрація

1. Протипожежний режим встановлюється інструкцією, затвердженою наказом керівника підприємства (далі - інструкція), у якій мають бути визначені:

можливість (місця) куріння, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

місця для зберігання та припустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть знаходитися у виробничих приміщеннях і на території підприємства (у місцях зберігання);

порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

порядок організації експлуатації та обслуговування наявних інженерно-технічних засобів протипожежного захисту (систем протипожежного водопостачання, насосних станцій, автоматичних систем пожежної сигналізації та пожежогасіння, систем газодимовидалення, вогнегасників тощо);

порядок проведення ППР та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

дії працівників у разі виявлення пожежі;

порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

2. Всі працівники підприємства мають бути ознайомлені з вимогами щодо забезпечення протипожежного режиму на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо.

3. Витяги основних положень з інструкції слід вивішувати на видних місцях.

4. Керівники робіт, що виконуються підрядними організаціями, повинні забезпечити дотримання працівниками підрядних організацій встановленого на підприємстві протипожежного режиму.

5. Керівник підприємства зобов'язаний вживати (у межах наданих йому повноважень) відповідних заходів реагування на факти порушень чи невиконання посадовими особами, іншими працівниками підприємства встановленого протипожежного режиму, вимог правил пожежної безпеки та інших документів, що діють у цій сфері.

1. Забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Керівники підприємств зобов'язані:

організувати вивчення і виконання правил пожежної безпеки всіма ІТП, службовцями і робітниками;

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

відповідно до нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші документи, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

у разі відсутності в нормативних документах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

забезпечувати у необхідній кількості та утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, первинні засоби пожежогасіння, не допускати їх нецільове використання;

створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи МНС та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

створювати ДПД або ДПК, ПТК та організовувати їх діяльність відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України;

подавати на вимогу державного пожежного нагляду відомості та документи про стан пожежної безпеки підприємства та продукції;

здійснювати заходи щодо впровадження АСП та СПС і використання для цієї мети виробничої автоматики;

своєчасно інформувати підрозділи МНС про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків пожеж;

визначати обов'язки посадових осіб (у тому числі заступників керівників) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначати наказом відповідальних за пожежну безпеку цехів, окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання та експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

2. Відповідальність за пожежну безпеку цехів, установок, виробничих ділянок підприємства (далі - структурні підрозділи) покладається на їх керівників або осіб, що виконують їх обов'язки.

Керівники структурних підрозділів, інші працівники, призначені відповідальними за пожежну безпеку, зобов'язані:

забезпечити дотримання у підпорядкованих їм структурних підрозділах встановленого протипожежного режиму;

знати характеристики пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів, технологічного та виробничого обладнання, речовин і матеріалів, що перебувають в обігу, використовуються та зберігаються у виробництві;

організовувати контроль за справністю систем опалення, вентиляції, електроустановок, технологічного та іншого виробничого обладнання, вживати заходів щодо усунення виявлених несправностей, внаслідок яких можливе виникнення пожежі;

після закінчення роботи забезпечувати прибирання робочих місць та приміщень, відключення електроустановок, за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, які за умовами технології повинні працювати цілодобово;

знати правила утримання і застосування пожежної техніки (в тому числі первинних засобів пожежогасіння, АСП та СПС), засобів зв'язку, систем газодимовидалення та оповіщення про пожежу, які є в підрозділі, та постійно утримувати їх у справному стані;

розробляти плани евакуювання під час пожежі людей і матеріальних цінностей та проводити не рідше одного разу на рік їх практичне відпрацювання відповідно до порядку, встановленого на підприємстві.

3. Працівники, відповідальні за експлуатацію технологічного обладнання та інженерних споруд, зобов'язані:

організовувати вчасне проведення профілактичних оглядів та планово-запобіжних ремонтів обладнання, установок, електромереж тощо, а також усунення виявлених порушень, які можуть призвести до пожежі;

організовувати навчання та інструктаж обслуговуючого персоналу з питань забезпечення пожежної безпеки під час експлуатації (ремонту) технологічного та інженерного обладнання;

забезпечувати розробку необхідної експлуатаційної документації та контроль за її веденням, розробляти та здійснювати заходи щодо запобігання пожежам від технологічного та інженерного обладнання.

4. Робітники, службовці, інші працівники підприємства зобов'язані:

дотримуватись встановленого на підприємстві, в підрозділі, на робочому місці протипожежного режиму, знати і виконувати вимоги цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, чинних на підприємстві;

вміти застосовувати засоби пожежогасіння, що є у підрозділі;

у разі виявлення пожежі або займання діяти відповідно до вимог розділу X цих Правил.

5. У кожному приміщенні на видному місці вивішується табличка із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади працівника, відповідального за пожежну безпеку.

6. Обов'язки працівників щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації технічних засобів протипожежного захисту відображаються у відповідних посадових документах (функціональних обов'язках, посадових інструкціях, положеннях тощо).

7. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна визначаються в договорі оренди.

1. На кожному підприємстві відповідно до вимог додатка 1 до цих Правил розробляються:

загальнооб'єктова інструкція про заходи пожежної безпеки;

інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, лабораторій тощо);

інструкції з проведення пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок тощо.

Інструкції вивішуються на видних місцях та вивчаються під час проведення протипожежних інструктажів, спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму), а також у системі виробничого навчання.

2. Загальнооб'єктова інструкція розробляється адміністрацією підприємства за участю фахівців об'єктової пожежної охорони (за її наявності), начальника ДПД, інших зацікавлених служб і підрозділів підприємства.

Загальнооб'єктова інструкція затверджується керівником підприємства або особою, що виконує його обов'язки.

3. Інструкції про заходи пожежної безпеки для окремих дільниць цехів, складів, майстерень, лабораторій, робочих місць, пожежонебезпечних видів робіт тощо розробляються керівниками і фахівцями відповідних структурних підрозділів, служб та затверджуються заступником керівника або головним інженером підприємства.

4. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових тощо) адміністрацією підприємства розробляються інструкції, в яких визначаються їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території та приміщень, порядок дії у разі виявлення пожежі, спрацювання систем пожежної сигналізації та систем пожежогасіння, а також (за відсутності диспетчерської служби на підприємстві) вказується, хто з посадових осіб адміністрації викликається в нічний час, у вихідні та святкові дні у разі пожежі. До інструкцій додається список посадових осіб підприємства із зазначенням їх домашньої адреси, номерів службового і домашнього телефонів. Інструкції вивішуються в місцях розміщення охорони (на прохідних, постах тощо) та вивчаються всіма працівниками охорони.

5. Для будівель та споруд висотою у два поверхи і більше, в яких одночасно перебувають на поверсі більше 25 осіб, розроблюються плани евакуювання під час пожежі людей, які розміщуються на видних місцях.

Необхідність забезпечення планами евакуювання під час пожежі одноповерхових будівель та споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі тощо.

6. На дверях входу до підвалу вивішується план підвальних приміщень.

7. У разі зміни планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатного розкладу персоналу адміністрація (відповідальні за пожежну безпеку в даному структурному підрозділі посадові особи) зобов'язана забезпечити своєчасне перероблення планів евакуювання у разі пожежі та інструкцій.

1. Усі працівники, яких приймають на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки (далі - протипожежні інструктажі). Протипожежні інструктажі поділяються на: вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходити перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

Порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, навчання та перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму встановлюється Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом МНС України від 29.09.2003 N 368 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003). Перелік робіт (професій), що пов'язані з підвищеною пожежною небезпекою і при прийманні на які особи повинні проходити спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум), а також щорічну перевірку знань нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, визначається НАПБ Б.02.005-2003, а також додатком 1 до цих Правил.

2. Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Посадові особи, що повинні проходити навчання, визначаються Переліком посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядку їх організації, затвердженим наказом МНС України від 29.09.2003 N 368 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (далі - НАПБ Б.06.001-2003).

3. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

4. Вивчення заходів пожежної безпеки на підприємстві слід також передбачати в системі виробничого навчання робітників, службовців, ІТП. Крім того, для цієї мети використовуються наявні на підприємстві місцеві системи радіомовлення, наочна агітація тощо.

5. Програми навчання з питань пожежної безпеки повинні узгоджуватися з органами державного пожежного нагляду.

1. З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах створюються ДПД (ДПК), діяльність яких здійснюється відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини (команди), затвердженого наказом МНС України від 11.02.2004 N 70 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 221/8820 (далі - НАПБ Б.02.004-2004).

Членів ДПД (ДПК), які підлягають обов'язковому особистому страхуванню (на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного під час ліквідації пожежі або наслідків аварії), слід застраховувати відповідно до Положення про порядок і умови обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та місцевої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.95 N 232 (далі - НАПБ Б.02.012-95).

2. На підприємствах з кількістю 50 і більше працівників за рішенням трудового колективу створюються ПТК. Їх робота організовується згідно з Типовим положенням про пожежно-технічні комісії, затвердженим наказом МНС України від 11.02.2004 N 70 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 222/8821 (далі - НАПБ Б.02.003-2004).

3. В апараті кожного об'єднання підприємств (асоціації, корпорації, концерни тощо) для виконання делегованих об'єднанню функцій у галузі пожежної безпеки створюється СПБ відповідно до Типового положення про службу пожежної безпеки, затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 N 369 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.12.2003 за N 1121/8442 (далі - НАПБ Б.02.010-2003).

Діяльність СПБ регламентується положеннями, які розробляються відповідними міністерствами, відомствами, об'єднаннями підприємств.

1. Територія підприємства постійно утримується в чистоті та систематично очищається від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, котрі регулярно видаляються (вивозяться) у спеціально відведені місця. Вхід сторонніх осіб на територію підприємства забороняється.

2. До всіх будівель і споруд забезпечується вільний під'їзд. Дороги, проїзди та проходи до будівель, споруд, систем протипожежного водопостачання, підступи до зовнішніх пожежних драбин, первинних засобів пожежогасіння, технічних засобів пожежогасіння завжди утримуються вільними.

На території підприємств, особливо АЗС, організовується, як правило, однобічний рух транспортних засобів, а також роздільні заїзд і виїзд.

3. Для забезпечення безпечного проїзду всі дороги і проїзди на території підприємства утримуються справними, своєчасно ремонтуються, узимку очищуються від снігу, а в нічний час освітлюються.

Забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів.

4. За справне утримання доріг, проїздів і під'їздів відповідальність несуть особи, призначені відповідним наказом по підприємству.

5. Про закриття ділянок доріг або проїздів для ремонту (або з інших причин) негайно повідомляються підрозділи МНС, що обслуговують підприємство. На період закриття доріг у відповідних місцях встановлюються покажчики напрямку об'їзду або влаштовуються зручні переїзди шириною не менше 3,5 м, завжди вільні для проїзду пожежних автомобілів.

6. На переїздах стоянка вагонів без локомотивів забороняється.

7. На ділянках можливого скупчення горючих газів або парів проїзд автомашин та іншого транспорту по території підприємства забороняється, про це вивішуються відповідні написи (покажчики).

8. Будівництво на території підприємств нових будівель та споруд (у тому числі тимчасових) може здійснюватися лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу (перевірку) в органах державного пожежного нагляду на відповідність нормативним документам, що стосуються питань забезпечення пожежної безпеки.

9. Не дозволяється прибудовувати до будівель з огороджувальними металоконструкціями, що містять горючі полімерні утеплювачі (пінополістирол, пінополіуретан тощо), комори, майстерні та інші приміщення.

10. На вільних ділянках території підприємства допускається посадка дерев і кущів тільки листяних порід, а також розпланованих газонів.

Використання для озеленення території підприємства листяних порід дерев та кущів, що виділяють пластівці, волокнисті речовини або опушене насіння, а також посадка дерев і кущів щільними групами і смугами, що сприяє скупченню парів або газів, не дозволяється.

Забороняється у виробничій зоні на ділянці залізничного та автомобільного зливу-наливу нафтопродуктів, а також у каре обвалування резервуарних парків посадка дерев та кущів,

насаджування газонів усередині обвалованої території резервуарного парку.

11. Зовнішнє освітлення території підприємства постійно утримується у справному стані для забезпечення швидкого знаходження зовнішніх пожежних драбин, первинних засобів пожежогасіння, пожежного устатковання, входів до будинків і споруд.

12. Куріння на території підприємства, за винятком спеціально визначених місць, забороняється.

13. Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення забезпечуються відповідними знаками безпеки щодо заборони куріння, користування відкритим вогнем та електронагрівальними приладами тощо, які повинні відповідати чинним нормативним документам.

14. На території підприємства на видних місцях встановлюються таблички із зазначенням порядку виклику підрозділів МНС, покажчики місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, пожежних гідрантів, пожежних водойм; схеми руху транспорту, в яких вказується розміщення будівель, водойм, гідрантів, пірсів та градирень (необхідність встановлення таких схем на кожному конкретному підприємстві визначається місцевими органами державного пожежного нагляду).

15. Траса магістральних нафтопродуктопроводів у межах 3 м у кожний бік постійно підтримується в пожежобезпечному стані шляхом періодичного розчищання від кущів та іншої деревинної рослинності.

У місцях переходу через трубопроводи встановлюються перехідні містки з негорючих матеріалів.

16. Розливи нафтопродуктів на території підприємства (на залізничних зливно-наливних естакадах, площадках, на яких здійснюється налив до автоцистерн, тощо) змиваються водою. У випадку, якщо це неможливо через відсутність водогону, місце розливу посипається піском, який прибирається після просочування його нафтопродуктом і видаляється у спеціально відведене місце (вивозиться).

1. Усі будівлі, приміщення і споруди своєчасно очищаються від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуються в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.

2. Зовнішні пожежні драбини і огородження на дахах (покрівлях) будівель утримуються у справному стані.

3. В усіх приміщеннях усі проходи, евакуаційні виходи, коридори, тамбури, сходи, підступи до виробничого обладнання і машин, до матеріалів, первинних засобів пожежогасіння, пожежного устатковання, зв'язку, систем пожежної сигналізації та пожежогасіння утримуються вільними, відкриття дверей на шляхах евакуювання забезпечується у напрямку виходу з будівлі.

4. Під маршами сходових кліток першого, цокольного або підвального поверхів допускається розміщувати тільки вузли керування центрального опалення і водомірні вузли.

5. У підвальних приміщеннях і цокольних поверхах виробничих і адміністративних будівель забороняється використовувати і зберігати ЛЗР та ГР, вибухові речовини, балони з горючим газом, целулоїд, карбід кальцію та інші речовини та матеріали, що мають підвищену вибухопожежну небезпеку (за винятком випадків, обумовлених чинними нормативними документами).

6. Дерев'яні конструкції в усіх будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, підлягають вогнезахисному оброблянню, за винятком вікон, дверей, воріт, підлоги, вбудованих меблів, стелажів, якщо в будівельних нормах не зазначені інші вимоги. Вогнезахисне обробляння повинно забезпечувати I групу вогнезахисної ефективності відповідно до вимог чинних нормативних документів. Пошкодження вогнезахисних покривів (штукатурки, спеціальних фарб, лаків, обмазок тощо) будівельних конструкцій, горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, повітропроводів, металевих опор та перегородок негайно усуваються.

Вогнезахисне обробляння та перевірку стану вогнезахисного обробляння виконують організації, що мають ліцензію на проведення відповідних робіт протипожежного призначення, видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України. Після виконання вогнезахисних робіт підрядною організацією за участю замовника складається акт про виконання роботи. Після закінчення термінів дії обробляння (просочування) та у разі втрати або погіршення вогнезахисних властивостей обробляння (просочування) повторюється. Перевірка стану вогнезахисту матеріалу, конструкції проводиться не менше одного разу на рік зі складенням акта перевірки.

7. Захисні пристрої, які запобігають поширенню вогню та продуктів горіння (протипожежні двері, протипожежні клапани, протипожежні водяні завіси тощо), що улаштовуються в отворах протипожежних стін, перегородках та перекриттях, постійно утримуються у справному стані.

8. У місцях перетинання протипожежних перешкод - стін, перегородок, перекриттів, огороджувальних конструкцій різними комунікаціями постійно контролюється стан зашпаровування зазорів (отворів) негорючими матеріалами і не допускається зниження межі вогнестійкості конструкцій у цих місцях та рівня димогазонепроникнення.

9. Не допускається влаштовувати антресолі, перегородки, побутові приміщення і комори з горючих матеріалів у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості.

10. Використані обтиральні матеріали складаються у металеві ящики з кришками, які щільно закриваються, і після закінчення зміни видаляються з виробничих приміщень.

11. Виробничі приміщення та обладнання періодично очищаються від пилу і горючих відходів. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або об'єктовими (цеховими) графіками чи інструкціями.

12. Обслуговуючий персонал підприємства забезпечується спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держгірпромнагляду України від 24.03.2008 N 53 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (далі - НПАОП 0.00-4.01-08). Спецодяг своєчасно підлягає пранню та ремонту, зберігається у розвішеному вигляді в металевих шафах, установлених у спеціально відведених для цього приміщеннях.

13. У виробничих, допоміжних і адміністративних будівлях підприємства забороняється:

зберігати промаслений (забруднений нафтопродуктами) одяг у шафах роздягалень;

прибирати приміщення і прати одяг з використанням бензину, гасу та інших легкозаймистих і горючих рідин;

відігрівати труби, що замерзли, паяльними лампами та іншими способами з використанням відкритого вогню;

носити взуття, яке може стати причиною іскроутворення в приміщеннях, в яких можливе виділення парів нафтопродуктів (продуктові насосні станції, фасувальні відділення тощо).

14. На вхідних дверях до всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій вказуються категорії цих будинків та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою згідно з Нормами визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою, затвердженими наказом МНС України від 03.12.2007 N 833 (далі - НАПБ Б.03.002-2007), та клас зони в приміщеннях за "Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01).

На межах зон зовнішніх виробничих та складських дільниць встановлюються покажчики із зазначенням класу зони за НПАОП 40.1-1.32-01.

15. Виробничі та допоміжні приміщення забезпечуються первинними засобами пожежогасіння. Пам'ятка щодо оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння наведено в додатку 2 до цих Правил.

Первинні засоби пожежогасіння та пожежне устатковання розміщуються на видних та легкодоступних місцях. За технічним станом первинних засобів пожежогасіння та пожежного устатковання встановлюється постійний контроль.

Забороняється застосовувати первинні засоби пожежогасіння, пожежне устатковання, що не мають державного сертифіката якості, та використовувати їх не за призначенням.

16. Прямий телефонний зв'язок підприємства з найближчою пожежною частиною населеного пункту постійно підтримується у справному стані.

17. Огорожі та поруччя сходових маршів та площадок утримуються справними. Забороняється зменшення встановленої будівельними нормами ширини сходових маршів і площадок.

18. З настанням сутінків (у разі перебування в будівлі людей) вмикаються світильники евакуаційного освітлення.

Шляхи евакуювання, що не мають природного освітлення, постійно освітлюються електричним світлом (у разі наявності людей).

Світлові покажчики "Вихід" постійно утримуються у справному стані.

19. У разі відключення електроенергії обслуговуючий персонал використовує електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається адміністрацією виходячи з особливостей об'єкта, наявності чергового персоналу, кількості людей у будівлі.

20. Забороняється:

улаштовувати на шляхах евакуювання пороги, виступи, турнікети, розсувні, підйомні двері, такі двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільному евакуюванню людей під час пожежі;

захаращувати шляхи евакуювання меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативної ширини;

забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, двері евакуаційних виходів з будівель;

застосовувати на шляхах евакуювання (крім будинків V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок;

розташовувати у тамбурах виходів гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для зберігання, у тому числі тимчасового, будь-якого інвентарю та матеріалу;

захаращувати меблями, устаткованням та іншими предметами двері переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні сходи;

улаштовувати у сходових клітках робочі, складські та іншого призначення приміщення;

прокладати у сходових клітках газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітроводи, електричні мережі, крім мереж електроосвітлення;

улаштовувати у загальних коридорах комори та вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

заміняти армоване скло у дверях на звичайне всупереч передбаченому за проектом;

знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

розвішувати у сходових клітках на стінах стенди, панно тощо;

улаштовувати слизьку підлогу на шляхах евакуювання.

1. Електроустановки, можливість їх застосування, монтаж, наладка та експлуатація, а також прокладання проводів (кабелів), улаштування вводів у будинки, заземлення та занулення електрообладнання повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 N 4 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), та інших відповідних нормативних документів.

2. На підприємстві наказом адміністрації призначається з числа ІТП енергослужби (головний енергетик, енергетик, ІТП відповідної кваліфікації) особа, відповідальна за протипожежний стан електрогосподарства підприємства, у тому числі електроустановок слабкого струму.

3. Особа, призначена відповідальною за протипожежний стан електроустановок, зобов'язана:

забезпечувати надійну та безпечну роботу електроустановок, організацію та своєчасне проведення профілактичних оглядів та планово-попереджувальних ремонтів електрообладнання, апаратури та електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожеж та загоряння;

забезпечувати правильність вибору та використання кабелів, електропроводок, двигунів, світильників та іншого обладнання залежно від класу вибухо- та пожежонебезпеки зон та умов навколишнього середовища;

забезпечувати справний стан апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень та інших небезпечних режимів роботи;

організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.

4. Електрообладнання та електричні мережі, а також електричні засоби автоматизації і зв'язку, призначені для внутрішнього і зовнішнього розміщення, за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони за НПАОП 40.1-1.32-01.

5. Для забезпечення безпечного режиму експлуатації електроустановок необхідно постійно контролювати справність апаратів захисту.

Захист від перевантаження виконується у всіх випадках незалежно від потужності електроспоживачів.

6. Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть спричинити іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, негайно ліквідовуються черговим персоналом. Пошкоджена електромережа негайно відключається до приведення її в пожежобезпечний стан.

7. З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо).

8. Нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів тощо) проводяться з урахуванням допустимого струмового навантаження електромережі.

9. Монтаж і експлуатація тимчасових електромереж і електроустановок, як правило, не допускаються.

10. За трасами кабельних ліній здійснюється постійний нагляд з метою запобігання впливу на них високих температур, потраплянню на них нафтопродуктів, води, можливості механічних пошкоджень тощо.

11. За роботою штучної або природної вентиляції в кабельних спорудах здійснюється постійний технічний нагляд з метою забезпечення її працездатності.

12. Електродвигуни, світильники, проводи та розподільні пристрої регулярно, не рідше одного разу на місяць, очищуються від пилу.

13. Замір опору ізоляції електричних мереж та електроустановок проводиться у терміни, визначені НПАОП 40.1-1.21-98 та іншими чинними нормативними документами.

14. Електрошафи, розміщені в коридорах, на інших шляхах евакуювання, замикаються. Електрощити, групові електрощитки оснащуються схемою підключення споживачів з пояснюючими написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).

15. В усіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення відключається напруга (за винятком чергового освітлення, пожежної автоматики та охоронних систем, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).

16. На кожному об'єкті встановлюється порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів у разі пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та експлуатаційного (аварійного) освітлення залишається увімкненим.

17. Монтаж та експлуатація приладів для електропідігріву в'язких нафтопродуктів здійснюються відповідно до заводської монтажно-експлуатаційної інструкції.

До роботи з електропідігріву в'язких нафтопродуктів допускаються кваліфіковані робітники, що пройшли спеціальне навчання та інструктаж і мають III кваліфікаційну групу за вимогами НПАОП 40.1-1.21-98.

Процес електропідігріву здійснюється під постійним контролем обслуговуючого персоналу.

18. Під час експлуатації електроустановок забороняється:

використовувати як заземлювачі та заземлюючу проводку технологічні трубопроводи, які містять горючі рідини, а також трубопроводи, що покриті ізоляцією для захисту від корозії;

вмикати установки, що незахищені від струму короткого замикання та перевантаження;

застосовувати некалібровані плавкі вставки запобіжників, нагрівальні елементи теплових реле;

розміщувати повітряні лінії електропередач та зовнішні електропроводки над горючими покрівлями, навісами, складами пально-мастильних матеріалів та інших горючих матеріалів;

експлуатувати кабелі та проводи з неізольованими струмопровідними жилами, неізольованими кінцями, а також кабелі та проводи з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;

застосовувати саморобні подовжувачі, які не відповідають вимогам НПАОП 40.1-1.32-01, що пред'являються до переносних (пересувних) електропроводок;

застосовувати для опалення приміщення нестандартне (саморобне) електронагрівальне обладнання або лампи розжарювання;

використовувати побутові електронагрівальні прилади без дозволу адміністрації підприємства;

залишати без догляду увімкнені в електромережу дозволені до використання нагрівальні (опалювальні) прилади;

користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або деформації;

підвішувати світильники безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортати електролампи і світильники папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатувати їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

складувати горючі матеріали на відстані менше 1 м від електрообладнання, кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, в лотках тощо, а також під електрощитами;

розміщувати в кабельних спорудах будь-які тимчасові пристрої, зберігати в них матеріали та устатковання;

використовувати ролики, вимикачі, штепсельні розетки для підвішування одягу й інших предметів; заклеювати ділянки електропроводки папером, горючими тканинами;

застосовувати для електромереж радіо- та телефонні проводи;

відкрито прокладати в сходових клітках і всередині внутрішніх евакуаційних сходів електропроводи та кабелі незалежно від їхнього призначення і напруги.

1. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, наносяться знаки, що вказують ступінь захисту їх оболонки.

2. У вибухонебезпечних зонах будь-якого класу підлягають зануленню та (або) заземленню електроустановки всіх напруг змінного і постійного струму, а також електрообладнання, що закріплене на металевих конструкціях, незалежно від наявності заземлення останніх.

3. У вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах дозволяється експлуатувати телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприймачі, пристрої й обладнання систем пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, систем пожежогасіння, системи оповіщення про пожежу та інші подібні слабострумові споживачі електроенергії лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту (ступеня захисту оболонки) класу зони, крім випадків, обумовлених відповідними чинними нормативними документами.

4. Розміщення приладів загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу передбачається поза межами вказаних приміщень (зовні) на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах.

Спільні апарати відключення (вимикачі) розміщуються в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, опломбовуються і замикаються на замок.

5. Прокладання ліній слабкострумових мереж (радіо-, телефонного зв'язку, сигналізації тощо) дозволяється лише за умови дотримання відстаней до зовнішніх установок з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами всіх класів, такими ж, як і для повітряних ліній електропередач напругою не вище 1 кВ згідно з НПАОП 40.1-1.32-01.

6. Виконання електромонтажних і ремонтних робіт у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зонах без дозволу адміністрації підприємства не допускається.

7. У вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах приміщень і зовнішніх установок забороняється:

експлуатувати електрообладнання, яке не має маркування щодо ступеня його захисту згідно з чинними стандартами;

включати в роботу електроустановки при несправному захисному зануленні та (або) заземленні, несправних блокувальних пристроях, несправних вибухозахисних оболонках, за наявності люфтів у місцях приєднання труб електропроводок до електрообладнання, відкритих кришок фітингів або кришок увідних коробок, а також пошкоджень скла в оглядових віконцях обладнання, заповненого оливою;

розкривати оболонки вибухозахищеного електрообладнання;

вмикати електроустановки після автоматичного їх вимикання апаратами захисту без виявлення й усунення причин вимикання;

підключати до джерел живлення іскронебезпечних приладів інші апарати та ланцюги, що не входять до комплекту цього приладу;

прокладати відкрито електропроводи і кабелі транзитом через пожежонебезпечні та вибухонебезпечні зони будь-якого класу і ближче 1 м і 5 м від них відповідно;

розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з'єднувальні коробки тощо) без засобів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами способами, що не допускаються у вибухонебезпечних зонах відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01;

застосовувати в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентні світильники з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

використовувати в пожежонебезпечних зонах світильники з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

застосовувати електричні опалювальні прилади у приміщеннях категорій А та Б за вибухопожежною небезпекою відповідно до НАПБ Б.03.002-2007;

застосовувати переносні світильники, що не відповідають вимогам вибухобезпеки.

1. Забороняється застосовувати світлотехнічне обладнання, конструктивне виконання якого не відповідає вимогам діючих стандартів на це обладнання.

2. Для освітлення резервуарних парків, як правило, застосовуються прожектори, встановлені на щоглах, розташованих безпосередньо за межами обвалування резервуарів.

3. У світильниках аварійного та евакуаційного освітлення використовуються лампи розжарювання. В окремих випадках дозволяється застосування люмінесцентних світильників для аварійного (евакуаційного) освітлення за умов, що температура навколишнього середовища приміщення становить не нижче 5 град.С, а живлення здійснюється на змінному струмі й забезпечується напругою мережі не нижче 90 % від номінальної.

Для аварійного (евакуаційного) освітлення застосовуються світильники, які відрізняються від світильників робочого освітлення своїм типом чи спеціально нанесеним знаком. Світильники евакуаційного освітлення позначаються літерою "Е".

Встановлення будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних роз'єднувачів у мережах аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється.

4. Переносні світильники обладнуються захисними скляними ковпаками й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури застосовуються тільки гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.

5. Для місцевого освітлення при ремонтах та оглядах у вибухонебезпечних приміщеннях та зовнішніх установках використовуються світильники напругою не вище 12 В з рівнем вибухозахисту, який відповідає класу вибухонебезпечної зони, та видом вибухозахисту, який відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші.

6. Вибухозахищені світильники, які не мають знаків вибухозахисту, пломб або окремих деталей, передбачених конструкцією, до експлуатації у вибухонебезпечних приміщеннях не допускаються.

7. Ручні вибухозахищені світильники зберігаються у відповідальних осіб та видаються у справному стані тільки на час виконання робіт.

Після закінчення робіт світильники очищаються та повертаються відповідальній особі з відповідним оформленням.

8. Профілактичне обслуговування вибухозахищених світильників (заміна ламп, зарядження або заміна акумуляторів) виконується персоналом, призначеним розпорядженням по підприємству, який має відповідну кваліфікацію та допуск до цих робіт.

1. Експлуатація й утримання пристроїв блискавкозахисту та визначення зони захисту блискавковідводів здійснюються відповідно до вимог чинних нормативних документів.

2. Перевірка стану улаштування блискавкозахисту проводиться для будівель і споруд I і II категорій 1 раз на рік перед початком грозового сезону, для будівель і споруд III категорії - не рідше 1 разу на три роки.

Перевіряється цілісність та захищеність від корозії доступних для огляду частин блискавкоприймачів і струмовідводів та контактів між ними, а також значення опору струму промислової частоти заземлювачів блискавковідводів, що стоять окремо. Ці значення не повинні перевищувати результатів відповідних замірів на стадії приймання більш ніж у 5 разів. У протилежному випадку проводиться ревізія заземлювача.

3. Результати ревізії блискавкозахисту, перевірочних випробувань заземлювальних пристроїв, виконаних ремонтів заносяться до спеціального пронумерованого, прошнурованого та скріпленого печаткою експлуатаційного журналу. Ця документація після закінчення приймання пристроїв блискавкозахисту передається організації, яка їх експлуатує.

1. Для захисту від небезпечної дії статичної електрики вживаються заходи відповідно до Правил захисту від статичної електрики затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (далі - НПАОП 0.00-1.29-97).

Забезпечення та утримування у справному стані заземлення всіх металевих та електропровідних неметалевих частин технологічного обладнання здійснюються незалежно від застосування інших засобів захисту від статичної електрики.

2. Автоцистерни перед наливом та зливом пожежонебезпечних рідин приєднуються до заземлювального пристою на весь час заповнення чи випорожнення цистерн.

Контактні пристрої для під'єднання заземлювальних провідників від автоцистерн повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів та встановлюватися за межами вибухонебезпечної зони.

Гнучкі заземлювальні провідники площею перерізу не менше 6 мм кв. повинні бути постійно приєднані до металевих корпусів автоцистерн та мати струбцину або наконечник під болт М10 для приєднання до заземлювального пристрою.

Є можливим застосування у вибухонебезпечній зоні заземлювальних пристроїв, які мають відповідний рівень вибухозахисту.

Водій, під'їхавши до поста наливу, повинен заземлити автоцистерну. За відсутності постійно приєднаних провідників заземлення автоцистерн виконується через інвентарні провідники, які мають наконечники на обох кінцях, у такому порядку: заземлювальний провідник спочатку приєднується до корпусу цистерни потім - до заземлювального пристрою. Не допускається приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих та забруднених металевих частин автоцистерни.

3. Відкривати люк автоцистерни та занурювати у неї наливну трубу (рукав) дозволяється тільки після заземлення автоцистерни.

4. Рукави з неелектропровідних матеріалів з металевими наконечниками, що використовуються для наливання нафтопродуктів у залізничні цистерни, автоцистерни, наливні судна та інші транспортні засоби, обвиваються мідним дротом діаметром не менше 2 мм (або мідним тросиком площею перерізу не менше 4 мм кв.) з проміжком витка не більше 100 мм. Один кінець дроту (тросика) з'єднується пайкою (або під болт) з металевими заземленими частинами продуктопроводу, а інший - з наконечником рукава. У випадку використання армованих або електропровідних рукавів обвивати їх не потрібно за умови обов'язкового з'єднання арматури або електропровідного гумового шару з заземленим продуктопроводом та металевим наконечником рукава. Наконечники рукавів виготовляються з металів, які виключають іскроутворення.

5. Нафтопродукти закачуються у резервуари, цистерни, тару без розбризкування, розпилення або інтенсивного перемішування. Наливання світлих нафтопродуктів струменем, що вільно падає, не допускається. Відстань від кінця завантажувальної труби до дна приймальної посудини не повинна перевищувати 200 мм, а якщо це неможливо, то струмінь спрямовується вздовж стінки. При цьому форма кінця труби та швидкість подавання нафтопродукту обираються таким чином, щоб виключалося розбризкування. Якщо діаметр горловини посудини місткістю більше 10 л не дозволяє опустити шланг всередину, використовується заземлена лійка з електропровідного (такого, що не утворює іскор) матеріалу, кінець якої опускається в посудину на відстань не більше 200 мм від її дна. У випадку застосування короткої лійки до її кінця приєднується ланцюжок з матеріалу, що виключає іскроутворення, який при опусканні лійки в посудину лягає на її дно.

6. Для зниження інтенсивності виникнення заряду статичної електрики швидкість руху нафтопродуктів по трубопроводах нафтобаз не повинна перевищувати граничнодопустимих значень.

7. Під час заповнення резервуара нафтопродукти подаються нижче рівня залишку нафтопродукту, який знаходиться в цьому резервуарі.

Під час заповнення порожнього резервуара нафтопродукти подаються у нього із швидкістю не більше 0,5 м/с до моменту занурення кінця завантажувальної труби.

При подальшому заповненні швидкість слід вибирати з урахуванням виду наливу, властивостей нафтопродукту, вмісту та розміру нерозчинених домішок, властивостей матеріалу стінок трубопроводу, резервуара та транспортних засобів.

8. Ручний відбір проб допускається не раніше ніж через 10 хвилин після припинення руху нафтопродукту.

Вимірювання рівня метр-штоком або вимірювальною рулеткою з лотом, яке здійснюється через люки з метою визначення кількості нафтопродукту, допускається не раніше ніж через 2 години після припинення руху нафтопродукту.

Пробовідбірник повинен мати струмопровідний мідний тросик, один кінець якого припаюється до корпусу пробовідбірника, а на іншому є наконечник під болт М10. Болт М10 з гайкою-баранчиком приварюється до периметрової огорожі покрівлі заземленого резервуара. Перед відбором проб пробовідбірник обов'язково заземлюється.

Перед кожним використанням пробовідбірника обов'язково перевіряється цілісність мідного струмопровідного тросика.

9. Якщо підлоги розливальних відділень виконані з неелектропровідних матеріалів, на них кладуться заземлені металеві листи, на які встановлюють посудини для заповнення; допускається здійснювати заземлення бочок, бідонів та інших пересувних посудин шляхом приєднання їх до заземлювального пристрою мідним тросиком з наконечником під болт, гвинт, шпильки.

10. Огляд та поточний ремонт заземлювальних пристроїв для захисту від статичної електрики здійснюються одночасно з перевіркою заземлення електрообладнання установок підприємства відповідно НПАОП 40.1-1.21-98 та інших нормативних актів.

Вимірювання електричних опорів заземлювальних пристроїв проводиться не рідше одного разу на рік. Результати вимірювання та ремонтів заносять до журналу з експлуатації захисту від проявів статичної електрики підприємства. Сторінки журналу нумеруються, прошнуровуються та скріплюються печаткою.

1. Під час експлуатації приладів і засобів автоматизації необхідно дотримуватися рекомендацій заводів-виробників щодо режиму роботи, а також щодо профілактики приладів і засобів автоматизації.

2. Під час монтажу і профілактичних робіт необхідно стежити, щоб мастильні матеріали, розчинники, а також сторонні предмети не потрапляли на монтажну електричну схему. Відходи, що накопичуються під час проведення цих робіт, прибираються з приміщення до закінчення робочої зміни.

3. Роботи з обслуговування та профілактики приладів у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних цехах дозволяється проводити тільки холодним способом без застосування паяння, зварювання та інших робіт, що пов'язані з використанням вогню або високих температур.

Дрібний, поточний ремонт приладів автоматичного контролю і регулювання дозволяється тільки після відключення приладів від технологічних установок і усунення тиску.

4. Кожен апарат після ремонту відрегульовується і випробовується відповідно до вимог технічних умов заводу-виробника обсягом контрольних випробувань.

5. Необхідно здійснювати контроль і за необхідності вживати заходів для забезпечення герметизації приміщень, де розміщуються КВП, від вибухонебезпечних виробничих та складських приміщень.

6. Не дозволяється влаштовувати ввід у приміщення КВП імпульсних ліній, що контролюють стан горючих газів, парів і рідин і пов'язують технологічні апарати і трубопроводи, які знаходяться під дією надлишкового тиску, з приладами і апаратами, розміщеними у приміщеннях КВП. В окремих випадках (за необхідності) ввід імпульсних трубок дозволяється за умови улаштування поза межами приміщень КВП роздільних посудин, а також запобіжних (відсічних) приладів, які запобігають проникненню в приміщення КВП горючих газів і парів у випадку розриву імпульсних трубок.

7. Імпульсні лінії від роздільних посудин до приладів і апаратів дозволяється заповнювати тільки інертною незамерзаючою рідиною, що не змішується з продуктом, який контролюється, і не розчиняється в ньому.

8. Приміщення КВП оснащуються порошковими або вуглекислотними вогнегасниками.

1. Улаштування та експлуатація опалювальних приладів здійснюються відповідно до протипожежних вимог відповідних будівельних норм та інших нормативних документів.

2. Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні та калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади перевіряються та ремонтуються. Несправні опалювальні пристрої до експлуатації не допускаються.

3. Особи, призначені на підприємствах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані організовувати постійний контроль за правильністю їх утримання та експлуатації, своєчасний і якісний ремонт.

4. Топлення печей на підприємствах проводиться особами, які пройшли протипожежний інструктаж.

5. Режим, час та тривалість топлення печей встановлюються розпорядженням керівника підприємства.

Топлення печей у будівлях та спорудах припиняється не менше як за дві години до закінчення роботи.

6. До повітронагрівальних й опалювальних приладів забезпечується вільний доступ для огляду й очищення.

Очищення димоходів та печей від сажі проводиться перед початком, а також протягом усього опалювального сезону.

Результати очищення димоходів та печей заносяться у відповідний журнал.

7. Підлога з горючих матеріалів захищається під топковими дверцятами (топковим отвором) металевим листом розміром 0,7 x 0,5 м, що розташовується своїм довгим боком уздовж печі.

8. На горищах усі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, постійно утримуються оштукатуреними та побіленими.

9. Попіл і шлак, які вигрібають з топки, заливаються водою та виносяться в спеціально відведені місця. Не дозволяється висипати їх поблизу будівель.

10. Улаштування тимчасових печей у приміщеннях не дозволяється.

11. Під час експлуатації пічного опалення забороняється:

залишати печі, які топляться, без догляду або доручати нагляд за ними особам, що не мають допуску до цього виду робіт;

користуватися печами й осередками вогню, які мають тріщини;

розміщувати паливо, інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

зберігати непогашені вуглини та золу в металевому посуді, встановленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці;

сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

застосовувати для розпалювання печей ЛЗР та ГР; топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цього;

використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топливника; здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топливника;

використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;

встановлювати стелажі, шафи та інше обладнання на відстані менше 0,7 м від печі і менше 1,25 м від топкових отворів.

12. Біля кожної форсунки котельної або теплогенеруючої установки, яка працює на рідкому паливі, встановлюється піддон з піском, а на паливопроводі - не менше двох вентилів (по одному біля топки та біля резервуара з паливом).

13. Паливо зберігається у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах) з урахуванням вимог будівельних норм.

14. У приміщенні котелень та інших тепловироблювальних установок підприємств забороняється:

допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання та протипожежного інструктажу і не отримали відповідних кваліфікаційних посвідчень;

експлуатувати установки у разі підтікання рідкого палива або витікання газу із системи паливоподавання;

розпалювати установки без їх попередньої продувки;

подавати паливо, коли форсунки або газові пальники згасли;

експлуатувати установки, якщо зіпсовано або відключено прилади контролю й регулювання, а також за їх відсутності;

сушити спецодяг, взуття, інші матеріали на нагрівальних приладах та теплопроводах.

1. Технічний стан і тип вентиляційних установок, що експлуатуються, повинні забезпечувати кратність повітрообміну, зазначену у проекті.

2. Особа, призначена відповідальною за технічний стан та справність вентиляційних систем, зобов'язана забезпечити додержання вимог пожежної безпеки під час їх експлуатації.

3. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи підлягають регулярному очищенню від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними засобами. Перевірка й очищення вентиляційного обладнання проводяться за графіком, затвердженим адміністрацією підприємства. Результати огляду заносяться до спеціального журналу.

Витяжні повітроводи, якими транспортується повітря, що може містити горючі та вибухонебезпечні речовини (газ, пару, пил), обладнуються пристроями для очищення (люками, розбірними з'єднаннями тощо).

4. Загальний стан вогнезатримуючих пристроїв перевіряється не рідше одного разу на тиждень. Чутливі елементи приводу засувок (легкоплавкі замки, вставки, що легко згорають, термочутливі елементи тощо) своєчасно очищуються від забруднень.

Магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем з системами пожежної сигналізації та системами пожежогасіння, а також автоматичні пристрої відключення вентиляції у разі пожежі перевіряються не рідше одного разу на півроку та утримуються у справному, робочому стані.

5. Вентиляційні системи у вибухонебезпечних приміщеннях включаються за 15 хвилин до початку роботи технологічного обладнання.

У тамбур-шлюзах приміщень категорій А і Б відповідно до НАПБ Б.03.002-2007, в яких виділяються вибухонебезпечні пара, газ та пил, слід постійно (на весь період роботи або зберігання речовин і матеріалів) забезпечувати необхідний підпір повітря.

6. За станом заземлення та захисту від статичної електрики усіх металевих повітроводів, трубопроводів, фільтрів та іншого обладнання витяжних установок, якими транспортуються горючі та вибухонебезпечні речовини, здійснюється постійний нагляд, а виявлені несправності своєчасно усуваються.

7. Необхідно стежити, щоб у приміщеннях, у повітрі яких можуть міститися легкозаймисті або вибухонебезпечні речовини (газ, пара, пил), застосовувалися вентилятори, регулюючі та інші пристрої вентиляційних систем, які мають конструкцію і виконані з матеріалів, що виключають можливість іскроутворення.

8. На підприємстві визначається порядок відключення вентиляційних систем і дій обслуговуючого персоналу у разі виникнення пожежі або аварії.

9. Забороняється:

експлуатувати технологічне обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправних або відключених гідрофільтрів, сухих фільтрів, пиловідсмоктуючих, пилевловлюючих та інших пристроїв систем вентиляції;

відключати або знімати вогнезатримуючі пристрої;

випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини;

закривати витяжні канали, отвори й решітки;

залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різні матеріали, устатковання тощо;

складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітроводів і устатковання горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;

видаляти за допомогою однієї системи відсмоктувачів різні гази пари, пил та інші речовини, які при змішуванні можуть викликати спалах, горіння або вибух;

експлуатувати переповнені циклони;

розміщувати в підвальних приміщеннях та в каналах під підлогою повітроводи, по яких переміщаються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил;

розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку й каналізаційні трубопроводи всередині повітроводів та на їх стінках, перетинати повітроводи цими комунікаціями.

1. Усі стічні води з промислових цехів, установок, будівель, споруд і резервуарних парків, що містять нафтопродукти, обов'язково спрямовуються до очисних споруд.

Не дозволяється, навіть в аварійних ситуаціях, зливання стоків які містять ЛЗР та ГР, речовин, що у взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), у каналізаційну мережу, не зв'язану з очисними спорудами, а також зливання до каналізації твердих і загуслих залишків після зачищення резервуарів.

2. Очисні споруди, що експлуатуються, повинні працювати безперебійно і регулярно підлягати профілактичному огляду. У випадку забруднення об'єктів очисних споруд, що мають тільки одну секцію, стічні води, що містять нафтопродукти, до введення очисних споруд у дію спрямовуються до аварійної ємності.

3. За станом хлопавок для зливання стічних вод і випадково пролитих нафтопродуктів з обвалування резервуарних парків встановлюється постійний нагляд.

4. Необхідно стежити, щоб каналізація для відведення промислових стоків по всій своїй довжині була закритою. Не допускається застосування горючих матеріалів в елементах її конструкції.

5. Каналізаційні мережі та гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Шар води, який утворює гідрозатвор, повинен бути не менше 0,25 м. Кришки оглядових колодязів каналізації повинні бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР мати пофарбування, яке вирізняється, та покажчики місця їх знаходження.

Кришки каналізаційних колодязів на мережах і спорудах стічних вод із наявністю ЛЗР, ГР і вибухонебезпечних речовин виконуються з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор під час ударів.

6. Під час експлуатації та обслуговування каналізації для відведення промислових стоків не дозволяється:

об'єднувати потоки різних стічних вод, які спроможні в разі змішування утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;

використовувати для освітлення під час огляду гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели та інші види відкритого вогню;

експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами.

1. Усі системи необхідно утримувати в справному стані й постійній готовності для виконання завдань, що стоять перед ними. Експлуатація систем пожежної автоматики здійснюється відповідно до вимог чинних нормативних документів. Несправності, які впливають на їх працездатність, усуваються негайно, інші несправності - в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

Перелік основних приміщень та споруд об'єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів, які підлягають обладнанню автоматичними системами пожежогасіння та пожежної сигналізації, наведено в додатку 3 до цих Правил.

2. На період проведення робіт з ТО або ППР, для яких передбачається відключення систем, адміністрація підприємства зобов'язана вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищених приміщень та технологічного устатковання, повідомивши про це пожежну охорону об'єкта.

3. Шлейфи систем пожежної сигналізації, лінії керування та зв'язку постійно контролюються на режим "Готовність" та піддаються періодичним випробуванням на режим "Тривога" та "Система спрацювала" згідно з планом-графіком.

4. У приміщенні диспетчерського пункту (пожежного поста) та інших місцях розміщення приладів сигналізації та вузлів керування вивішується інструкція про порядок дій чергового (оперативного) персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в СПС або АСП. Диспетчерський пункт (пожежний пост) обладнується телефонним зв'язком, аварійним освітленням та укомплектовується електричним ліхтарем.

5. Диспетчерські пункти (пожежні пости), операторські технологічних цехів і станції пожежогасіння забезпечуються схемою СПС та (або) систем пожежогасіння, а також інструктивними матеріалами про керування системою пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію і (або) пожежу.

6. На пультах керування диспетчерських пунктів (пожежних постів), на блоках пожежної автоматики, біля кожного вузла керування і розподільчого пристрою систем пожежогасіння вивішуються (встановлюються) таблички із зазначенням захищених приміщень або технологічного устатковання.

В системах водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління також вивішуються функціональні схеми обв'язки, на табличках вказуються типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки й крани нумеруються відповідно до схеми обв'язки. Функціональні схеми обв'язки вивішуються і в насосних АСП.

7. Для якісної експлуатації СПС та АСП на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації підприємства призначаються:

особа, відповідальна за експлуатацію СПС та АСП;

оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом СПС та АСП (оперативний персонал - для щоденного контролю; черговий персонал - для цілодобового). Функції оперативного (чергового) персоналу можуть суміщатися.

8. Особа, відповідальна за експлуатацію системи, зобов'язана забезпечити:

виконання вимог правил утримання систем пожежної сигналізації і пожежогасіння;

утримання СПС та АСП у працездатному стані шляхом своєчасного проведення ТО та ППР;

навчання оперативного (чергового) персоналу, а також інструктаж осіб, які працюють у захищених приміщеннях;

розробку необхідної експлуатаційної документації та контроль за систематичним її веденням;

інформування адміністрації підприємства про всі випадки відмови та спрацювання систем;

своєчасне пред'явлення рекламацій заводам-виробникам, монтажним організаціям, спеціальним обслуговуючим організаціям.

9. Оперативний (черговий) персонал повинен знати:

назву та місцезнаходження захищених приміщень;

порядок виклику підрозділів МНС у разі надходження сигналу тривоги та взаємодії з підрозділами МНС під час ліквідації пожежі та її наслідків;

порядок визначення працездатності систем в період експлуатації;

порядок ведення експлуатаційної документації.

10. На підприємстві забезпечується запас зрошувачів і пожежних сповіщувачів у кількості не менше 10 % від кількості змонтованих.

11. У випадку застосування на підприємстві КОПС не допускається суміщена видача сигналів від пожежних сповіщувачів та охоронних датчиків. Сигнали від пожежних сповіщувачів і охоронних датчиків повинні бути відокремлені.

12. Апаратура СПС та КОПС встановлюється в місцях, недоступних для сторонніх осіб, і опломбовується.

13. Для захисту сповіщувачів від механічних пошкоджень та несанкціонованих спрацьовувань вживаються заходи, які не повинні впливати на їх працездатність.

14. Пожежні сповіщувачі утримуються в чистоті та постійній готовності, до них забезпечується вільний доступ.

15. У разі ремонту або несправності ручного пожежного сповіщувача поруч вивішується табличка з відповідним написом.

16. Клемні коробки приладів закриваються захисними кришками і опломбовуються, а корпуси приладів - заземлюються.

17. Місце підключення приладів та КОПС до абонентської телефонної лінії обмежується для доступу сторонніх осіб.

18. Приміщення з установленими в ньому пожежними приймально-контрольними приладами та станціями має бути сухим і добре вентильованим, а також обладнаним аварійним освітленням, мати достатній рівень природного та штучного освітлення.

19. У разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в режимі чергування і не менше трьох годин - у режимі "Тривога".

20. Унесення будь-яких змін у конструкцію системи, перекомпонування захищених приміщень та інші переобладнання допускається здійснювати за згодою з проектною організацією з інформуванням про це органів державного пожежного нагляду.

21. Переведення систем з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, обумовлених у чинних нормативних документах.

Пристрої ручного пуску АСП встановлюються поза можливою зоною горіння, в доступному місці, опломбовуються та захищаються від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень. Для визначення їх місцезнаходження застосовуються вказівні знаки, які розміщуються всередині й поза приміщенням.

22. Елементи та вузли АСП фарбуються відповідно до вимог чинних стандартів.

23. Зрошувачі й насадки постійно утримуються в чистоті, під час проведення ремонтних робіт захищаються від потрапляння на них фарби, побілки тощо. В місцях, де є небезпека механічного пошкодження, зрошувачі захищаються надійними огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карти зрошування.

24. У приміщеннях, де розташовані вузли керування систем водяного та пінного пожежогасіння, упродовж року необхідно підтримувати температуру повітря не менше 4 град.С.

25. Під час експлуатації СПС та АСП забороняється:

використовувати трубопроводи АСП для підвішування або кріплення будь-якого устатковання;

приєднувати виробниче устатковання та сантехнічні прилади до трубопроводів живлення АСП;

встановлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах;

встановлювати замість тих, що спрацювали, та несправних зрошувачів пробки й заглушки;

встановлювати замість несправних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача у місці його встановлення;

складувати матеріали і обладнання на відстані від сповіщувачів менше ніж 0,6 м.

1. Системи протипожежного водопостачання повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у системі.

2. У разі відключення ділянок системи протипожежного водопостачання та пожежних гідрантів або зменшення тиску в системі нижче за потрібний необхідно сповіщати про це підрозділи МНС.

3. Наказом по підприємству призначаються особи, відповідальні за технічний стан пожежних гідрантів.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів з пуском води здійснюється особами, що відповідають за їх технічний стан, не рідше двох разів на рік (навесні й восени).

4. Пожежні гідранти, а також під'їзди та підходи до них утримуються справними та постійно вільними.

5. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів очищаються від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплюються а стояки звільняються від води.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір.

6. Для контролю працездатності зовнішньої системи протипожежного водопостачання один раз на рік проводиться її випробування на тиск та витрату води з оформленням відповідного акта. Випробування системи водопостачання проводиться також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до системи.

7. Витрачений під час гасіння пожежі протипожежний запас води з резервуарів має бути відновлений протягом 24 годин.

8. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання захищаються від замерзання води.

Узимку для забирання води з відкритих вододжерел улаштовуються утеплені ополонки розміром не менше 0,6 x 0,6 м, які утримуються у зручному для використання стані.

9. За пожежними резервуарами, водоймами, водозабірними пристроями, під'їздами до вододжерел, водогінною мережею, гідрантами і насосними установками здійснюється постійний технічний нагляд, що забезпечує їх справність і постійну готовність до застосування у разі пожежі.

До пожежних гідрантів і водойм влаштовуються під'їзди з майданчиками розмірами не менше 12 х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.

10. Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм встановлюються покажчики (об'ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:

для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);

для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

11. Водонапірні башти пристосовуються для можливості відбору води пожежною технікою будь-якої пори року. Під'їзди до водонапірних башт утримуються у справному стані.

На корпус водонапірної башти наноситься позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

12. Не допускається використовувати для побутових, виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах.

13. Внутрішні пожежні крани-комплекти розміщуються у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

Кожен пожежний кран-комплект укомплектовується пожежним рукавом однакового з ним діаметра та переносним пожежним стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана-комплекту, рукавів та переносного пожежного ствола приймаються однотипними.

Пожежні крани-комплекти встановлюються таким чином, щоб забезпечувалося зручне повертання вентиля та приєднання рукава, а напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана-комплекту виключав різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання.

У шафах передбачається місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцятах шаф, у яких знаходяться вогнегасники, наносяться відповідні покажчики.

14. Пожежні рукави утримуються сухими, складеними у "гармошку" або подвійну скатку, приєднаними до крана та ствола, і не рідше одного разу на шість місяців розгортаються та згортаються наново.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях з наявністю пилу пожежні крани-комплекти укомплектовуються пожежними стволами, що подають воду як компактним струменем, так і розпиленим.

15. На дверцятах шаф пожежних кранів-комплектів із зовнішнього боку вказується після літерного індексу "ПК" порядковий номер пожежного крана-комплекту та номер телефону для виклику підрозділів МНС.

16. Пожежні крани-комплекти не рідше одного разу на шість місяців підлягають ТО і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку ТО.

Пожежні крани-комплекти постійно утримуються справними і доступними для використання.

17. У неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішньої системи протипожежного водопостачання зливається. При цьому біля пожежних кранів-комплектів вивішуються таблички про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.

18. За наявності в неопалюваному приміщенні (будівлі) трьох і більше пожежних кранів-комплектів на сухотрубній мережі внутрішньої системи протипожежного водопостачання в утепленому місці на вводі встановлюється засувка з електроприводом. Її відкриття та пуск насоса передбачаються дистанційними від пускових кнопок, встановлених всередині шаф пожежних кранів-комплектів.

1. У приміщенні насосної станції вивішуються загальна схема систем протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі вказуються їх призначення. Порядок увімкнення насосів-підвищувачів і обов'язки обслуговуючого персоналу щодо нагляду за збереженням протипожежного запасу води у запасних резервуарах і водонапірних вежах визначаються інструкцією.

Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них не дозволяється зберігання сторонніх предметів і устатковання.

Трубопроводи й насоси фарбуються у колір, який визначається відповідними чинними нормативними документами.

2. Приміщення насосних станцій систем протипожежного водопостачання обладнуються прямим телефонним зв'язком з пожежною охороною об'єкта.

3. Електрифіковані засувки перевіряються не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - раз на 10 днів й утримуються у постійній експлуатаційній готовності. Не рідше одного разу на місяць перевіряється надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів). Огляд, змащення і перевірка стану арматури проводяться не рідше одного разу на 3 місяці. Манометри і вакуум-метри після перевірки їх справності опломбовуються.

Відомості щодо перевірки і оглядів обладнання, а також їх результати реєструються у спеціальному журналі.

4. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних і напірних трубопроводах пожежних насосів повинно забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого насоса, зворотного клапана, запірної арматури без припинення подачі води в системи протипожежного водопостачання.

5. Біля входу в приміщення насосної станції розміщується напис (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням уночі.

6. Якщо насосна станція не має постійного чергового персоналу, то приміщення замикається на замок, а місце зберігання ключів зазначається написом на дверях.

7. Пуск пожежних насосів передбачається автоматичним і дистанційним з пульта керування АСП, а також місцевим - ручним. У випадку сигналу про пожежу до насосної станції негайно направляється обслуговуючий персонал.

1. Під час зберігання води в наземних резервуарах у випадку, якщо температура повітря нижче 0 град. С, вода підігрівається.

2. Зберігання, застосування та перевірка якості піноутворювачів здійснюються відповідно до вимог чинних нормативних документів.

3. Зберігання піноутворювача та його розчину здійснюється в резервуарах із нержавіючої сталі або полімерних матеріалів. Допускається зберігати піноутворювачі (крім фторвмісних) в резервуарах із вуглецевої сталі (марка Ст. 3).

Забороняється для зберігання піноутворювачів застосовувати залізобетонні резервуари, які не захищені спеціальним (полімерним) покриттям.

4. Резервуари для піноутворювача рекомендується встановлювати у приміщенні або зовні за умови забезпечення в них необхідної для зберігання температури.

5. Якщо застосовується підігрівання піноутворювача або його розчину, максимальна температура нагрівального елемента, що контактує з піноутворювачем або з його розчином, не повинна перевищувати 40 град. С.

6. Резервуари для води, піноутворювача та його розчину, як правило, обладнуються сигналізаторами рівня. За відсутності автоматичного контролю рівень перевіряється візуально не рідше двох разів на місяць.

1. Лінійна частина магістральних нафтопродуктопроводів повинна мати постійні розпізнавальні знаки висотою 1,5-2,0 м, які встановлюються на місцевості через кожен кілометр (кілометрові стовпчики).

Крім кілометрових стовпчиків, поблизу місця перетинання нафтопродуктопроводом автошляхів встановлюються дорожній знак "Зупинка заборонена", а також попереджувальний плакат "Вогненебезпечно, нафтопродуктопровід" з номером телефону організації, що експлуатує цей нафтопродуктопровід, за яким слід звертатися у випадку виявлення виходу нафтопродукту на поверхню.

Місця перетинання нафтопродуктопроводу з іншими надземними, наземними та підземними комунікаціями позначаються знаками з написом "Нафтопродуктопровід високого тиску".

Кожний кілометровий стовпчик і знак "Нафтопродуктопровід високого тиску" обладнуються щитами з інформацією про охоронну зону, місце, глибину залягання та належність нафтопродуктопроводу.

На підводних переходах нафтопродуктопроводів через судноплавні річки та канали встановлюються знаки з сигнальними вогнями, що вмикаються автоматично в темний час доби.

2. За станом нафтопродуктопроводу здійснюється постійний контроль як візуально, так і спеціальними приладами та пристроями для своєчасного виявлення дефектів трубопроводу, які з'являються у процесі його експлуатації (витікання нафти або нафтопродукту). Причини витікання своєчасно усуваються, а забруднений нафтою чи нафтопродуктом ґрунт видаляється.

3. На всій протяжності магістральних нафтопродуктопроводів, як правило, забезпечується можливість під'їзду до нафтопродуктопроводу для виконання аварійних, ремонтних та профілактичних робіт. Для забезпечення під'їзду стрімкі схили плануються, а в місцях об'їздів непрохідних ділянок встановлюються відповідні покажчики.

4. Захисні протипожежні канави та амбари, протиерозійні та берегоукріплювальні споруди підтримуються у робочому стані.

5. З метою виключення можливості пошкодження нафтопродуктопроводів організація, що їх експлуатує, повинна обладнувати переїзди через нафтопродуктопровід.

6. Забороняється експлуатувати підземні нафтопродуктопроводи за наявності ділянок трубопроводів, не засипаних ґрунтом.

7. Хвіртки огородження вузлів установки запірної арматури, вузлів пуску і приймання очисних пристроїв необхідно замикати.

8. В охоронній зоні траси магістральних трубопроводів забороняється:

вести гірські, копальні, будівельні та монтажні роботи;

споруджувати лінії зв'язку, повітряні та кабельні електромережі, різні трубопроводи тощо.

9. У випадку виявлення виходу нафтопродукту на поверхню землі на трасі магістрального трубопроводу працівники, що здійснюють контрольний огляд нафтопродуктопроводу, негайно повідомляють про це на перекачувальні станції диспетчерам і діють відповідно до їх вказівок.

10. Місце виходу рідини у радіусі 20 м від відкритої траншеї огороджується і позначається попереджувальними знаками безпеки встановленого зразка. У нічний час місце аварії позначається червоними світловими сигналами (ліхтарями у вибухобезпечному виконанні).

11. У випадку виявлення виходу рідини на поверхню землі поблизу населеного пункту, залізничних, шосейних доріг та інших споруд працівники, що здійснюють контрольний огляд нафтопродуктопроводу, до прибуття ремонтної бригади повинні організувати об'їзд ділянки розтікання рідини, проінформувати місцеві органи самоврядування, підрозділи МНС, міліцію і за їх допомогою оповістити населення про заборону використання відкритого вогню, необхідність дотримання особливої обережності, а також не допускати сторонніх осіб до місця витікання нафтопродукту.

12. Місце аварії забезпечується засобами гасіння пожежі, за необхідності організовується чергування підрозділів МНС і вживаються заходи щодо запобігання потраплянню нафтопродукту до інших комунікацій і мереж. Необхідно здійснювати постійний контроль загазованості повітря.

13. На місці ліквідації аварії у радіусі 5 м прибирається трава, а місця, де ґрунт просочився нафтопродуктом, очищаються та засипаються землею.

14. Стоянка тракторів, автомобілів та інших агрегатів з двигунами внутрішнього згоряння допускається на відстані не менше 100 м від місця витоку нафтопродукту.

15. На глибині, коли відстань від дна траншеї до трубопроводу становить 0,3 м і менше, а також у загазованих траншеях або колодязях роботи виконуються тільки інструментом, що виключає іскроутворення у випадку ударів.

1. За пристроями та приладами природної або штучної вентиляції у насосному приміщенні здійснюється постійний технічний нагляд з метою забезпечення безвідмовної роботи вентиляції. Забороняється пускати в роботу насосні агрегати, якщо вентиляція вимкнена.

2. У випадку раптового (аварійного) припинення живлення електроенергією електродвигуни насосів повинні відключатись від мережі автоматично.

3. У приміщеннях насосних станцій здійснюється постійний контроль за герметичністю насосів і трубопроводів. Витоки нафтопродукту, а також їх причини негайно усуваються.

4. У випадку застосування двигунів внутрішнього згоряння або електродвигунів, які мають недостатній вибухозахист, для приводу насосів необхідно влаштовувати між приводними двигунами і насосами протипожежну газонепроникну перегородку. Вали, що з'єднують двигуни з насосами, в місцях переходу через протипожежну перегородку повинні мати сальникові ущільнення. Не допускається застосовувати передачі з пласкими ременями у приміщеннях, де встановлені насоси для ЛЗР.

Корпус насоса, який перекачує нафтопродукти, заземлюється, незалежно від заземлення електродвигуна, що знаходиться на одній рамі з насосом.

5. Підлоги і лотки в насосних, фундаменти насосів регулярно промиваються водою. Накопичення нафтопродуктів не допускається. Для видалення нафтопродуктів, що розлилися, приміщення насосних обладнуються водяними стояками з гумовими шлангами. Гідравлічні затвори в місцях приєднання стічних каналів насосної до каналізації систематично, не рідше ніж раз на місяць, оглядаються.

Застосування ЛЗР та ГР для миття підлог і обладнання забороняється.

6. Двері приміщень насосних повинні бути постійно зачинені і мати пристрої, що не допускають їх відчинення (крім забезпечення проектних заходів вибухозахисту у випадку аварій).

7. За змащуванням деталей, що труться, температурою підшипників і сальників насосів встановлюється нагляд. Змащування необхідно здійснювати тільки за допомогою спеціальних маслянок.

8. У випадку виявлення будь-яких несправностей, що порушують нормальний режим роботи насоса, останній зупиняється, а несправності усуваються.

У неавтоматизованих насосних станціях черговий персонал здійснює аварійну зупинку насосного агрегата у таких випадках:

виникнення диму з підшипників, ущільнень, сальників;

значні витоки нафтопродукту на працюючому агрегаті;

у всіх випадках, коли створюється загроза для обслуговуючого персоналу.

9. У випадку застосування стаціонарних автоматичних газоаналізаторів у насосних, що перекачують ЛЗР, необхідно передбачати їх блокування з аварійною вентиляцією, а також з пристроями світлової і звукової сигналізації, яка сповіщає про наявність у приміщенні небезпечної концентрації парів нафтопродуктів.

10. Під час перекачування нафтопродуктів тимчасовими пересувними перекачувальними станціями необхідно дотримуватися таких вимог:

станція розміщується на відстані не ближче 25 м від траси магістрального трубопроводу і встановлюється на відкритому, рівному майданчику, а перекачувальні агрегати надійно закріплюються на металевих рамах, які виключають вібрацію і зсунення під час роботи;

вихлопні труби двигунів автомашин покриваються теплоізоляційним негорючим матеріалом, а вихлопні гази через шланги відводяться у бункери, що вкопані у землю;

з метою запобігання витокам нафтопродукту необхідно регулярно оглядати і проводити попереджувальний ремонт трубопроводів;

витоки нафтопродукту з трубопроводів і насосів перекачувальної станції негайно усуваються, а якщо це зробити неможливо, роботи з перекачування призупиняються до усунення несправностей;

місця можливих витоків нафтопродуктів (з'єднання трубопроводів сальникові з'єднання насосів) обладнуються дренажними пристроями для відведення нафтопродукту, що розлився, у безпечне місце;

з метою запобігання потраплянню нафтопродукту на двигуни внутрішнього згоряння у випадку появи витоків у насосах двигуни огороджуються від насосів металевим кожухом;

у випадку розміщення станції у лісовій місцевості територія навкруги перекачувальних агрегатів розчищається, якщо ліс складається з листяних порід дерев - у радіусі 20 м, якщо з хвойних - 50 м, а по периметру улаштовується мінералізована смуга шириною не менше 2 м. На очищеній території і смузі не допускається наявність дерев, залишків від порубки, сушняку, сухої трави тощо;

резерв пального розміщується на відстані не менше 30 м від перекачувальної станції, а місце розміщення розчищається від рослинного покриву і оточується мінералізованою смугою шириною не менше 2 м;

персонал станції повинен бути проінструктований з правил пожежної безпеки.

11. Під час роботи тимчасової перекачувальної станції забороняється:

експлуатувати двигуни з несправними глушниками та іскрогасниками;

застосовувати для освітлення світильники відкритого типу (з цією метою слід застосовувати електричні акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні);

застосовувати відкритий вогонь, курити, проводити зварювальні роботи тощо;

застосовувати інструмент, що спричиняє іскроутворення у випадку ударів.

12. Кожна тимчасова перекачувальна станція на трасах магістральних трубопроводів забезпечується запасом води на випадок гасіння пожежі, пожежною мотопомпою, пожежними рукавами, пожежними стволами, піноутворювачем, первинними засобами пожежогасіння.

1. Обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі необхідно утримувати у справному стані. Майданчики всередині обвалувань вирівнюються (плануються), утрамбовуються та посипаються піском.

2. Наземні резервуари для нафтопродуктів фарбуються білою (сріблястою) фарбою для запобігання впливу сонячного проміння. На кожний резервуар заводиться (складається) технологічна карта, в якій вказуються номер резервуара, його конструктивний тип, максимальний рівень наливання (наливу), мінімальний залишок, швидкість наповнення (спорожнення).

3. Не допускається перевищувати передбачені проектними даними продуктивність наповнення та спорожнення резервуарів. Під час наповнення та спорожнення резервуарів необхідно дотримуватись вимог пункту 7 глави 5 розділу IV цих Правил.

4. Підігрівати в'язкі та загустілі нафтопродукти в резервуарах (у встановлених теплових межах) допускається, якщо рівень рідини над підігрівачами становить не менше 0,5 м.

5. На підприємстві встановлюється постійний контроль за герметичністю резервуарів та їх обладнанням. Виявлені несправності негайно усуваються.

У разі появи тріщин у швах, в основному металі стінок або днища цей резервуар негайно спорожнюється.

6. Під час оглядів дихальної арматури, вогнеперешкоджувачів та гідравлічних клапанів необхідно перевіряти їх справність, очищати від бруду, а в зимових умовах і від льоду, перевіряти рівень рідини в гідравлічних клапанах. Гідравлічний запобіжний клапан необхідно заповнювати тільки рідиною, що важко випаровується і не замерзає.

7. Виробнича каналізація не рідше одного разу на рік промивається, а дощоприймальні колодязі очищуються.

Для видалення нафтопродукту, що розлився під час аварії, та спуску дощових вод на каналізаційних випусках з обвалувань встановлюються запірні пристрої - клапани-хлопавки, які приводяться в дію із-за меж обвалування. Справність хлопавок перевіряється не рідше одного разу на місяць з відміткою в журналі.

8. Випадково пролиті нафтопродукти негайно прибираються, а місця розлиття посипаються піском, який після просочення нафтопродуктом збирається та вивозиться в спеціально відведені місця.

9. Люки, що призначені для замірів рівня та відбору проб з резервуарів, обладнуються герметичними кришками, а замірний отвір з внутрішнього боку - кільцем з металу, що виключає іскроутворення.

Під кришкою замірного люка прокладається алюмінієва, свинцева або гумова прокладка, що виключає утворення іскор у випадку удару під час закривання люка.

10. До відбирання проб і вимірювання рівня нафтопродукту допускаються особи, які пройшли інструктаж з питань пожежної безпеки, добре знають властивості нафтопродуктів і правила пожежної безпеки.

12. Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини застосовуються пристосування, які виключають іскроутворення у разі ударів.

13. Вимірювання рівня та відбирання проб виконуються, як правило, у світлу пору доби. У випадку відбирання проб або вимірювання рівня в темну пору доби для освітлення застосовуються вибухобезпечні акумуляторні ліхтарі, вмикати і вимикати які дозволяється тільки за межами вибухонебезпечної зони.

14. Під час відбирання проб нафтопродукту не можна допускати його розливу. Залишати на покрівлі резервуара ганчір'я, шмаття, різні предмети забороняється.

15. Для резервуарів, у яких зберігаються сірчисті нафтопродукти, розроблюється графік планових робіт щодо очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.

16. Для проведення операцій, пов'язаних з оглядом і обслуговуванням резервуарів з нафтопродуктами, а також вимірюванням рівня і відбиранням проб, допускається обслуговуючий персонал, призначений наказом по підприємству.

Не дозволяється допуск до зазначених робіт осіб у взутті та одязі, що можуть спричинити утворення іскор, а також забороняється при цьому мати при собі (на собі) речі, що можуть спричинити утворення іскор.

17. Під час експлуатації резервуарних парків забороняється:

перевищувати допустимий рівень наливу резервуара;

замірювати рівень та відбирати проби під час грози;

відбирати проби легкозаймистих нафтопродуктів під час закачування або відкачування нафтопродуктів та раніше ніж через 2 години після закінчення цих операцій;

застосовувати для освітлення на території резервуарного парку кишенькові ліхтарі, інші прилади освітлення, що не відповідають рівню вибухозахисту;

застосовувати у будь-яких цілях відкритий вогонь;

заварювати тріщини та виконувати роботи з чеканення на резервуарах, що заповнені нафтопродуктом;

експлуатувати резервуари, які мають негерметичність, несправність запірної арматури, з'єднань трубопроводів, сальникових ущільнювачів, прокладок тощо, а також у разі осідання фундаменту;

садити дерева, кущі або газони всередині обвалованої території резервуарного парку;

проїзд по території резервуарних парків автомашин, тракторів, мотоциклів та іншого транспорту.

1. Приймання під налив залізничних цистерн без відмітки технічного огляду, а також з явними ознаками витоку або інших несправностей, що перешкоджають наливу нафтопродукту, не дозволяється.

2. Перед зливом чи наливом нафтопродукту перевіряється правильність відкривання всіх вентилів, засувок, а також справність зливно-наливних пристроїв, щільність з'єднань шлангів чи телескопічних труб.

Довжина зливно-наливних пристроїв приймається такою, щоб відстань від кінця наливного пристрою до нижньої твірної цистерни не перевищувала 200 мм. Нижня лапка цих пристроїв передбачається з металу, що виключає іскроутворення у випадку ударів.

3. Зливно-наливні пристрої, трубопроводи і трубопровідна арматура підлягають регулярному огляду і ППР. Виявлені несправності та витоки негайно усуваються. Несправна частина зливного пристрою (або ділянки трубопроводу) відключається.

4. У разі виявлення в процесі наливу витоку в залізничній цистерні налив до цієї цистерни негайно припиняється до повного усунення несправності. Якщо неможливо усунути витікання, цистерна звільняється від налитого нафтопродукту і повертається на станцію відправлення.

5. Приєднувати нижній зливний пристрій цистерни до зливно-наливного колектора можна тільки після установки башмаків (упорів) під колеса цистерни і відведення локомотива з цієї колії.

6. Нижній злив легкозаймистих нафтопродуктів допускається тільки через герметизовані зливні прилади.

7. Наливання нафтопродукту необхідно здійснювати рівномірно під рівень рідини, для чого кінець шланга опускається до нижньої твірної цистерни. Початкова швидкість наливання нафтопродукту до порожньої цистерни повинна бути невеликою. Під час наливання нафтопродукту необхідно дотримуватись вимог пунктів 5 - 7 глави 5 розділу IV цих Правил.

8. Наливання у залізничні цистерни за низької температури навколишнього середовища потрібно проводити з урахуванням об'ємного розширення нафтопродукту при підвищенні температури.

9. Після закінчення наливання нафтопродукту у залізничні цистерни шланги, стояки і колектори, що розташовані по верху наливних естакад, звільняються від нафтопродуктів. Шланги наливних пристроїв заводяться до спеціальних лійок системи збирання витоків. Кришки люків залізничних цистерн після наливу герметично закриваються з використанням гумових прокладок.

10. За необхідності підігрів нафтопродуктів у зливно-наливних пристроях залізничних цистерн, приладах або трубопроводах дозволяється здійснювати тільки водяною парою або спеціальними підігрівачами, допущеними до експлуатації для цих цілей. Температура підігрівання рідини у цистернах повинна бути на 15 град. С нижчою від температури спалаху парів цього нафтопродукту.

Температури спалаху найбільш поширених нафтопродуктів наведено в додатку 4 до цих Правил.

11. У випадку підігрівання в'язких нафтопродуктів в залізничних цистернах змійовиками їх включають у роботу тільки після повного занурення у нафтопродукт на глибину не менше 0,5 м. Під час підігрівання необхідно стежити за тим, щоб у випадку розширення нафтопродукту з підвищенням його температури не сталося виливу з цистерни.

12. По обидва боки від зливно-наливних пристроїв чи стояків, що стоять на залізничних коліях окремо, на відстані двох двовісних або одного чотиривісного вагона встановлюються сигнальні знаки - контрольні стовпчики, за які забороняється заходити тепловозам. Рух тепловозів допускається тільки по обхідних залізничних коліях.

Подавання маршрутів під злив (налив) на вільні залізничні колії естакади здійснюється тільки під контролем персоналу підприємства.

13. Залізничні цистерни під злив і налив слід подавати і виводити плавно, без поштовхів і ривків.

14. Для гальмування і фіксації залізничних цистерн дозволяється застосовувати тільки дерев'яні підкладки або башмаки з металу, що не спричиняє іскроутворення.

15. Залізничні цистерни дозволяється підкочувати тільки за допомогою лебідок або дерев'яних важелів.

16. Сортування залізничних цистерн і розчеплення їх здійснюються за межами естакади зливу і наливу. Під час зливно-наливних операцій з нафтопродуктами, що мають температуру спалаху парів нижче 61 град. С, на естакаді забороняється виконувати маневрові роботи і подавати наступний маршрут на вільну колію. Під час зливних операцій, що здійснюються за допомогою пристроїв герметизованого зливу, допускається подавати залізничні цистерни з нафтопродуктами на вільні колії естакади.

17. На залізничних коліях зливно-наливних естакад, що розміщені на електрифікованих ділянках залізниці, передбачаються два ізолюючі стики: перший - за межами фронту зливу-наливу, другий - у стрілці тупика.

18. Під час наливу чи зливу ЛЗР не допускаються удари при закриванні кришок люків цистерн, удари під час приєднання шлангів та інших приладів до залізничних цистерн. Інструмент, що застосовується під час операцій зливу і наливу, виготовляється з матеріалу, що не утворює іскор при ударах.

19. Для уникнення розбризкування налив здійснюється під рівень рідини.

20. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій дозволяється застосовувати тільки акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

21. На залізничних зливно-наливних естакадах для легкозаймистих нафтопродуктів в конструкції перехідних містків передбачаються дерев'яні подушки з потайними болтами.

22. Робочі й евакуаційні сходи залізничних естакад утримуються у справному стані.

23. На залізничних зливно-наливних естакадах забороняється:

подавати наступні состави (вагони-цистерни) до закінчення очищення естакад від розлитого нафтопродукту;

відкривати несправні нижні зливні пристрої залізничних цистерн за допомогою не передбачених їх конструкцією приладів, які можуть спричинити іскроутворення;

застосовувати як важелі сталеві ломи чи інші сталеві предмети для зсуву з місця і підкочування залізничних цистерн до місця зливу і наливу;

гальмувати і фіксувати залізничні цистерни сталевими башмаками;

застосовувати як наливний шланг труби з поліетилену або іншого діелектричного матеріалу;

зливати і наливати нафтопродукти під час розрядів атмосферної електрики (люки залізничних цистерн обов'язково закриваються);

застосовувати для підігрівання нафтопродуктів відкритий вогонь;

зливати нафтопродукт під час його підігрівання електропідігрівачами;

рух тепловозів по залізничних коліях, на яких розташовані зливно-наливні пристрої.

1. Фланці переносних зливно-наливних трубопроводів і з'єднувальні муфти переносних рукавів передбачаються з матеріалу, що виключає іскроутворення у випадку ударів.

2. Наливання нафтопродукту в судно не дозволяється, якщо у капітана немає акта про відповідність судна вимогам пожежної безпеки.

3. Швартування суден з ЛЗР біля причалу виконується неметалевими канатами.

Як виняток, допускається застосовувати металеві швартові троси за умови, що робочі місця палуби і бітенги швартових кнехтів покриті настилами або ізолюючим матеріалом, що запобігає іскроутворенню.

4. Довжина рукавів, що з'єднують судновий трубопровід з береговими зливно-наливними пристроями, передбачається такою, щоб забезпечувалася можливість осадки судна в процесі наливу і зміщення судна біля причалу.

Рукави підтримуються за допомогою м'яких стропів або дерев'яних підставок. Підвіска та кріплення суднових рукавів повинні бути надійними, не можна допускати їх падіння, обрив та тертя.

5. Система зливу-наливу нафтопродуктів, яка складається з пристроїв закачування-відкачування нафтопродукту, трубопроводів та рукавів, передбачається герметичною, а пристосування для підключення до патрубків танкера обладнується з'єднаннями, що швидко рознімаються.

6. З метою перевірки герметичності шлангових з'єднань злив (налив) нафтопродукту починається при зменшеній подачі нафтопродукту насосами.

7. Під час зливно-наливних операцій на причалі повинно бути не менше двох працівників.

Обслуговуючий персонал причалу і судна зобов'язаний постійно стежити за перебігом зливно-наливних операцій і станом обладнання. Витікання нафтопродукту, що утворилося, негайно усувається. У випадку неможливості усунення течі операції зливу-наливу нафтопродукту призупиняються до приведення обладнання у справний стан.

8. Нафтоналивні судна перед зливно-наливними операціями обов'язково заземлюються. Заземлювальні пристрої знімають тільки після закінчення зливно-наливних операцій і роз'єднання трубопроводів від рукавів причалу.

9. Під час збирання та розбирання з'єднувальних трубопроводів і рукавів, що з'єднують судно з береговими пристроями, необхідно користуватись інструментом, що виключає можливість іскроутворення у випадку ударів.

10. У випадку застосування вантажопідйомних пристроїв, що встановлені на причалах нафтобази, шкіпер причалу зобов'язаний систематично змащувати талі, а місця контакту ланцюга з палубою закривати матами або дерев'яними щитами.

11. Навантаження та розвантаження нафтопродуктів у тарі виконується плавно, без ривків і ударів одиниць тари одна об одну або об судно. Під час вантажних робіт в місцях можливих ударів підкладаються мати або дерев'яні щити.

12. На зливно-наливних причалах, берегових спорудах та суднах і ближче 20 м від них забороняється:

зливати або наливати нафтопродукти під час грози;

зливати або наливати нафтопродукти, що нагріті до температури вище 80 град. С;

застосовувати несправні електроосвітлювальні прилади;

застосовувати для освітлення переносні електролампи, що не мають відповідного ступеня вибухозахисту;

перебування осіб, що не задіяні у виконанні робіт із зливу-наливу

нафтопродуктів.

1. Припустима кількість автомашин, що одночасно можуть перебувати на наливній площадці, визначається адміністрацією підприємства з урахуванням забезпечення їх евакуації на випадок пожежі.

2. Забороняється в'їзд на територію і наливну площадку несправних автомобілів, а також їх ремонт на території підприємства.

3. Автоцистерни, що призначені для перевезення ЛЗР, підлягають обладнанню заземлювальними пристроями для приєднання до контуру заземлення наливної естакади. Глушники автоцистерн обладнуються іскрогасниками (сітками) і виводяться вперед під двигун або радіатор. Усі автоцистерни, що перевозять нафтопродукти, оснащуються двома вогнегасниками, повстю, пісочницею з сухим піском і лопатою.

4. Автоцистерни оснащуються металевим заземлювальним ланцюгом, довжина якого приймається такою, щоб кінець цього ланцюга довжиною 100-200 мм торкався землі.

5. Перед наливом нафтопродуктів персонал підприємства повинен зовнішнім оглядом перевірити справність автоцистерни і забезпеченість її первинними засобами пожежогасіння та іскрогасниками.

Несправні, не оснащені заземлювальними пристроями, заземлювальним ланцюгом, іскрогасником і не укомплектовані вогнегасниками та пожежним інвентарем автоцистерни до завантаження не допускаються.

6. Автоцистерни перед початком наливання обов'язково приєднуються до заземлювального пристрою відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV цих Правил.

7. Наливання нафтопродукту до автоцистерн необхідно здійснювати рівномірно під рівень рідини, для чого стояки для наливання і автомобільні естакади обладнуються телескопічними трубами з металу, що не іскрить, довжина яких забезпечує їх опускання до дна автоцистерни. Початкова швидкість наливання нафтопродукту до порожньої цистерни повинна бути невеликою. Під час наливання нафтопродукту необхідно дотримуватись вимог пунктів 5 - 7 глави 5 розділу IV цих Правил.

8. Обслуговуючим персоналом підприємства (оператором або іншою особою) повинен здійснюватися постійний контроль за процесом наливання.

9. Наливання нафтопродуктів у цистерни здійснюється при непрацюючому двигуні. При цьому водій зобов'язаний контролювати процес наливання. За умови застосування автоматичної системи наливання водій повинен виконувати дії, що передбачені інструкцією для цієї системи.

Наливання при працюючому двигуні дозволяється тільки у виняткових випадках, коли пуск вимкненого двигуна в умовах низьких температур повітря може становити труднощі.

10. Для буксирування автоцистерн у випадку пожежі автоналивні естакади оснащуються тросом або штангою.

11. Після закінчення наливу наливні шланги виводяться з горловини автоцистерни після повного спорожнення їх від нафтопродуктів. Закривати горловину автоцистерни кришкою слід обережно, не допускаючи ударів.

12. Водії автоцистерн повинні бути проінструктовані (з видачею посвідчень) про заходи щодо дотримання пожежної безпеки на території підприємства і під час наливання нафтопродуктів до цистерн.

13. Забороняється запускати двигун автоцистерни, що перебуває під наливом.

14. Забороняється запускати двигун автоцистерни у випадках, коли допущено переливання нафтопродукту.

15. У приміщенні розливального відділення не допускається зберігання порожньої і наповненої нафтопродуктом тари, а також сторонніх предметів і обладнання. У приміщенні розливального відділення передбачається головний прохід шириною не менше 2 м. Захаращувати проходи забороняється.

16. Нафтопродукти до бочкотари відпускаються тільки обслуговуючим персоналом підприємства. Перед відпусканням нафтопродуктів обслуговуючий персонал зобов'язаний здійснити огляд тари, що призначена під наливання.

Наливання нафтопродуктів до пошкодженої тари не дозволяється.

Наливати легкозаймисті нафтопродукти слід тільки у металеву тару, пробки якої закручуються та відкручуються спеціальними ключами, виготовленими з матеріалів, що не дають іскор. Наливання легкозаймистих нафтопродуктів до поліетиленової тари забороняється.

Після заповнення нафтопродуктом тару щільно закривають пробками.

1. Приймання і відпускання (відвантаження) нафтопродуктів здійснюється відповідальними особами з числа персоналу підприємства або в їх присутності.

Прийом відпрацьованих нафтопродуктів здійснюється партіями (будь-яка кількість однієї групи з одним загальним паспортом якості).

При прийманні відпрацьованих нафтопродуктів обов'язково перевіряється їх в'язкість, температура спалаху, масова частка механічних домішок і води.

Забороняється приймати на регенерацію відпрацьовані нафтопродукти з температурою спалаху менше 100 град.C.

2. Під час зберігання сумішей відпрацьованих нафтопродуктів на резервуарах, у яких вони зберігаються, слід застосовувати таку саму дихальну і запобіжну арматуру, як і на резервуарах для зберігання ЛЗР, а під час зберігання відпрацьованих індустріальних і моторних мастил - як на резервуарах для зберігання мастил.

3. Температура підігріву відпрацьованих нафтопродуктів повинна бути на 15 град.C нижчою за температуру спалаху компонентів, що входять до складу нафтопродуктів.

4. Для зливання або наливання відпрацьованих нафтопродуктів з температурою спалаху 120 град.C і нижче допускається застосовувати тільки закриті зливно-наливні пристрої.

5. Витратні баки відгінного відділення регенераційних установок повинні містити паливо у кількості не більше добової потреби. Ці баки повинні розміщуватися за межами приміщення.

6. Перед розпалюванням форсунок вогневої печі трубопроводи подачі палива до усіх форсунок, що не працюють, мають бути відглушені.

Розпалювати форсунки вогневої печі без попереднього продування камери згоряння і димової труби водяною парою забороняється. Продування здійснюється не менше 15 хвилин після моменту виходу пари з димової труби.

7. Світлова і звукова сигналізація, що сповіщає обслуговуючий персонал про згасання полум'я, утримується у справному стані.

8. На видному місці кожуха центрифуг (сепараторів), що застосовуються для очищення нафтопродуктів від забруднень, зазначаються відомості про максимально допустиму кількість обертів і максимально допустиме значення завантаження.

9. Перед початком роботи перевіряється стан систем подачі інертного газу до забірного простору центрифуг, а також працездатність машини на холостому ходу.

10. Не допускається завантаження центрифуги за наявності у нафтопродукті твердих (таких, що утворюють іскри) частинок або сторонніх твердих предметів.

11. Відкладення, що накопичуються на стінках центрифуги, під час очищення збираються до металевої тари і видаляються з приміщення.

12. Фільтри-преси регенераційних установок встановлюються на металевих рамах і на фундаменті з негорючого матеріалу. Під фільтрами-пресами встановлюються спеціальні металеві деки для збирання розлитого мастила.

13. Під час роботи регенераційної установки не допускається переповнювати збірники гасу; їх необхідно спорожнювати від нафтопродукту після наповнення і наприкінці зміни.

14. Забороняється зберігати у приміщеннях цеху регенерації промаслений спецодяг, промаслений фільтрувальний картон, папір та інші матеріали.

15. Перед пуском у експлуатацію перегінні куби і парові котли пересувних регенераційних установок перевіряються на гідравлічний тиском.

На парових котлах і перегінних кубах встановлюються запобіжні клапани і манометри. Під час роботи пересувних регенераційних установок обслуговуючий персонал повинен постійно стежити за показаннями КВП.

1. На трубопроводи, що експлуатуються на території підприємства, складаються технологічні схеми, у яких кожен трубопровід відповідно позначається, а запірна арматура - нумерується.

Обслуговуючий персонал зобов'язаний знати технологічну схему трубопроводів, місцезнаходження засувок та їх призначення, а також у випадку аварії або пожежі вміти переключати засувки відповідно до розроблених планів ліквідації аварії.

2. Технологічні трубопроводи разом з арматурою, що встановлена на них, під час здавання їх в експлуатацію (також після капітального ремонту) піддаються гідравлічному випробуванню на міцність і щільність з'єднань.

3. За станом кріплень надземних трубопроводів і опор для запобігання їх небезпечному провисанню і деформації встановлюється постійний нагляд. Несправності трубопроводів, підвісок опор негайно усуваються.

4. Не дозволяється очищувати трубопровід від пробок, що утворилися у ньому, за допомогою сталевих прутів тощо, що можуть спричинити іскроутворення від тертя або від ударів по трубі.

5. Для відігрівання трубопроводів і вузлів засувок дозволяється застосовувати лише водяну пару, гарячу воду або нагрітий пісок, а також використовувати електропідігрів.

6. Лотки і тунелі під виробничими будівлями, в яких прокладено технологічні трубопроводи, засипаються піском або іншим негорючим матеріалом.

Не допускається наявність порожнин під вибухопожежонебезпечними приміщеннями.

7. Трубопроводи і запірні пристрої підлягають профілактичному обслуговуванню відповідно до графіка, затвердженого головним інженером підприємства. Результати огляду технічного стану і ремонту трубопроводів фіксуються в журналі експлуатації та ремонту технологічних трубопроводів.

8. Наявність тупикових ділянок на трубопроводах не допускається. У тих випадках, коли улаштування таких ділянок необхідно, за ними здійснюється постійний контроль.

9. Забороняється:

експлуатувати трубопроводи за наявності витікання нафтопродукту;

проводити ремонтні роботи на трубопроводах, заповнених нафтопродуктами;

застосовувати непаспортизовані заглушки для відключення ділянок трубопроводу;

відігрівати трубопроводи і вузли засувок за допомогою відкритого вогню;

застосовувати гнучкі шланги як стаціонарні трубопроводи для транспортування нафтопродуктів, за винятком виконання нестаціонарних операцій (спорожнення трубопроводів від залишків нафтопродукту тощо).

1. Фарбування, покриття виробів лаком і емаллю, а також миття і знежирювання деталей з використанням бензинів та інших ЛЗР виконується в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих ділянках, забезпечених первинними засобами пожежогасіння.

2. У фарбувальних цехах, фарбоприготувальних відділеннях, на складах лакофарбових матеріалів, у місцях миття та знежирювання деталей з використанням ЛЗР та ГР не допускається виконання робіт, що пов'язані з використанням відкритого вогню та з іскроутворенням (електрогазозварювання, точіння тощо).

3. Лакофарбувальні матеріали повинні надходити до робочого місця у готовому вигляді. Змішувати і розчиняти лаки і фарби слід у спеціально відведеному, ізольованому і добре провітрюваному приміщенні або на відкритому майданчику.

4. Лакофарбувальні матеріали дозволяється зберігати:

у складі при фарбоприготувальному відділенні - у кількості не більше тридобової потреби (дозволяється зберігання лакофарбових матеріалів безпосередньо в приміщенні фарбоприготування без улаштування окремої комори, якщо добова витрата цих матеріалів не перевищує 300 кг);

у цеховій коморі - у кількості, що не перевищує змінну потребу;

на робочих місцях - у кількості, яка не перевищує ємність фарбонагнітального бака чи стандартної фляги (40 л), причому тара має бути щільно закритою.

5. На кожній діжці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником тощо наклеюється наклейка або кріпиться бірка з точною назвою цих матеріалів та даними про пожежонебезпечні властивості.

Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів щільно закривається і зберігається на спеціально відведених майданчиках.

6. Внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень на висоту не менше 2 м облицьовуються негорючим матеріалом, який легко очищається від забруднень.

7. За станом примусової припливно-витяжної вентиляції та системами місцевих відсмоктувань з фарбувальних камер, ванн занурення, установок обливання, постів ручного пофарбування, сушильних камер тощо, якими в обов'язковому порядку обладнуються приміщення фарбувальних та фарбоприготувальних підрозділів, здійснюється постійний технічний нагляд.