Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року N 1075, на виконання пункту 10 протоколу засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України від 7 квітня 2009 року N 12, з метою забезпечення епізоотичного благополуччя в Україні

1. Затвердити Інструкцію щодо профілактики та боротьби з блутангом (катаральна лихоманка овець), що додається.

2. Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання головним управлінням ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначену Інструкцію до відома територіальних органів Державного комітету ветеринарної медицини та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальника управління забезпечення протиепізоотичної роботи Держкомветмедицини - Мороза Д.А.

5. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

1.1. Блутанг (Febris catarrhalis infectiosa ovium, катаральна лихоманка овець, синій язик) - це інфекційне трансмісивне вірусне захворювання жуйних тварин. Хвороба характеризується запально-некротичним ураженням слизових оболонок, язика, шкіри, копит. Вірус блутангу вражає всіх жуйних, частіше овець та велику рогату худобу (далі - ВРХ). Це патогенний вірус Bluetongue, виду Orbivirus, родини вірусів Reoviridae. Існують 24 серотипи вірусу, які мають різну вірулентність. Вірус інактивується при температурі 50 град.C за 3 години, 60 град.C - за 15 хвилин. Він нестійкий у кислому (рН < 6,0) та лужному (рН > 8,0) середовищах, гине при обробці похідними фенолу. Вірус надзвичайно стійкий у комплексі з білками (може зберігати інфекційність роками у крові при 20 град.C). Джерелом збудника блутангу є хворі тварини, а його переносником (вектором) - комахи з родини Ceratopogonidae, мокреці з роду Culicoides, види С. imicola, С. obsoletus, С. pulicaris, С. dewulfi. Після укусу комахою інфікованої тварини вона переносить збудник до здорової. Пряме зараження між тваринами не відбувається. Зараження відбувається в основному при теплій та вологій погоді, тому блутанг поширюється влітку. Захворюваність спадає при зниженні температури.

1.2. Інкубаційний період становить 5-20 днів. Після інфікування віремія триває близько 60 діб у ВРХ та 40 діб у овець. У цей час вірус має значну інфекційну здатність. Захворювання закінчується загибеллю тварини на 8-10 добу, можливий довгий період одужування, можливий також прихований перебіг.

1.3. Блутанг віднесено до списку хвороб Міжнародного епізоотичного бюро.

1.4. Захворювання вражає насамперед овець і характеризується раптовим підвищенням температури до 42,5 град.С, гіперемією шкіри голови, губ, слизових оболонок ротової порожнини, що вкриваються кровоточивими виразками. Внаслідок безперервного своєрідного руху язика з ротової порожнини витікає піниста слина. Носові виділення із слизових переходять у гнійні, засихають з утворенням кірок навколо носа. У більшості тварин змінюється колір язика, який набуває червоно-синього відтінку. У деяких тварин спостерігається почервоніння й опухання вінчика основи шкіри копитець, досить болючого при пальпації. Внаслідок цих уражень, а також дегенеративних змін скелетних м'язів утруднюється рух хворих тварин, вони не можуть приймати корм, що призводить до виснаження й загибелі.

1.5. Якщо ж вівці виживають, то через 3-4 тижні після того, як нормалізується температура, у них випадає шерсть. Вірус здатний проникати через плаценту до плоду й викликати аборт.

1.6. Хворіють також кози, білохвості олені, буйволи, антилопи, лосі та інші жуйні. Блутанг у цих тварин проходить у прихованій формі, і лише в період ензоотії у 5% інфікованих тварин можливий прояв клінічних ознак хвороби - у ВРХ вони нагадують ящур з ураженням носового дзеркальця, слизових оболонок ротової порожнини і салівацією. Блутанг диференціюють від ящуру, чуми, везикулярного стоматиту, лихоманки долини Ріфт, фотосенсибілізації, запалення та травм губ і ротової порожнини.

1.7. Визначення термінів:

Епізоотичне вогнище - господарства, двори громадян, пасовища, мисливські угіддя, а також інші об'єкти, де є хворі на блутанг тварини.

Неблагополучний пункт - населений пункт за адміністративним поділом, на території якого встановлене епізоотичне вогнище хвороби.

Неблагополучна зона - зона радіусом 20 км навколо епізоотичного вогнища.

Стаціонарно неблагополучна зона - частина території, на якій епізоотичне вогнище існує протягом трьох і більше років.

Загрозлива зона - територія радіусом 100 км навколо епізоотичного вогнища, на яку можливий переліт переносників вірусу з епізоотичного вогнища. Визначається з урахуванням рози вітрів (переважного напрямку й швидкості вітру) на конкретній території. Сюди належать господарства або населені пункти, що межують з епізоотичним вогнищем і неблагополучними пунктами або розташовані в прикордонних районах країни, у районах міжнародних аеропортів, морських портів і прикордонних залізничних станцій.

Зона нагляду - зона глибиною 50 км від загрозливої зони.

Благополучна зона - частина території області, республіки, району, де протягом не менш двох років не реєстрували захворювання сприйнятливих до блутангу тварин.

Тварини, підозрювані у захворюванні, - тварини, що перебувають у неблагополучному пункті та проявляють клінічні ознаки або у них лабораторними методами виявлені специфічні антитіла (у невакцинованих).

Тварини, підозрювані у зараженні, - всі тварини, що перебувають у неблагополучному пункті та не проявляють клінічних ознак блутангу і у них відсутні антитіла (у невакцинованих) та отримані негативні результати на наявність збудника (у вакцинованих).

2.1. Діагностику блутангу проводять комплексно на підставі клініко-епізоотологічних показників та лабораторних досліджень у державних лабораторіях ветеринарної медицини. Матеріалом для лабораторних досліджень є кров.

2.2. Клінічні ознаки блутангу: лихоманка, слинотеча, набряк губ, запально-некротичне ураження ротової порожнини, ціаноз язика, кон'юнктивіт, почервоніння та гангрена дійок, аборти.

2.3. Від підозрюваних тварин у державну лабораторію ветеринарної медицини направляється кров для лабораторних досліджень.

2.4. Якщо тварини не вакциновані проти блутангу, то в лабораторії проводять імуно-ферментний аналіз (далі - ІФА) з метою виявлення антитіл.

2.5. У невакцинованих телят до 2-місячного віку з неблагополучного пункту проводять дослідження сироватки крові методом ІФА для виявлення антитіл.

2.6. У вакцинованих і при виявленні антитіл у невакцинованих тварин проводять полімеразно-ланцюгову реакцію (далі - ПЛР) для виявлення антигену або РНК-вірусу блутангу.

2.7. Підтвердження діагнозу на блутанг проводиться в Державному науково-дослідному інституті з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі - ДНДІЛДВСЕ).

2.8. При виникненні захворювання в Україні в ДНДІЛДВСЕ проводять вірусологічні дослідження з виділенням збудника хвороби.

2.9. Діагноз на блутанг вважається встановленим, якщо вірус блутангу виділений та ідентифікований від тварини (продуктів тваринного походження) або якщо антиген вірусу блутангу або вірусна РНК, специфічні для одного чи більше серотипів вірусу блутангу, виявлені й ідентифіковані у зразках від однієї чи більше тварин з типовими клінічними ознаками або у епізоотично пов'язаних з підтвердженим або підозрілим на блутанг випадком.

3.1. Проведення систематичної дезінсекції транспорту, який використовується для транспортування з-за кордону живих тварин, сперми, яйцеклітин, ембріонів, продуктів та сировини тваринного походження.

3.2. При імпорті живих жуйних тварин забезпечується їх захист від кровососних комах протягом всього маршруту перевезення.

3.3. Дозволяється імпорт жуйних тварин, сприйнятливих до блутангу, сперми, яйцеклітин, ембріонів з країн та регіонів відповідно до вимог Санітарного кодексу наземних тварин Міжнародного епізоотичного бюро, що підтверджується міжнародним ветеринарним сертифікатом.

3.4. Проведення карантинування імпортованого поголів'я сприйнятливих до блутангу тварин з обов'язковими відповідними лабораторними дослідженнями.

3.5. Державні інспектори ветеринарної медицини повинні здійснювати постійний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за імпортованим поголів'ям жуйних тварин.

3.6. У випадку появи клінічних ознак чи позитивно реагуючих тварин під час карантинування після підтвердження діагнозу хворих тварин забивають безкровним методом та спалюють, а всіх інших тварин або повертають до країни-експортера власнику, або забивають на м'ясокомбінатах у кінці зміни за згодою двох сторін.