Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року N 1075, та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя в птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації псевдомонозу птиці (далі - Інструкція), що додається.

2. Державному центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести цю Інструкцію до відома територіальних органів управління Державного комітету ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

5. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання птиці псевдомонозом, ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби птиці на псевдомоноз у господарствах різних форм власності, порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних яєць, м'ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва при інфікуванні їх псевдомонадами та є обов'язковою для виконання птахопідприємствами незалежно від форм власності, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами, спеціалістами ветеринарної медицини, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.

2. Псевдомоноз - інфекційна хвороба птиці, яка проявляється у формі пневмонії, ентериту, септицемії та токсемії.

Псевдомонади широко розповсюджені в навколишньому середовищі: у ґрунті, воді, на рослинах, у шлунково-кишковому тракті людини та тварини. Можуть перебувати в біоплівці, прикріпленій до будь-якої поверхні чи субстанції, а також існувати у вигляді окремої бактерії, яка рухається за допомогою джгутика. Вони здатні тривалий час зберігатися в навколишньому середовищі. Бактерії розмножуються при температурі від 4 до 42 град.С. У воді, ґрунті та на поверхні зберігаються понад рік. Дуже стійкі до більшості антибіотиків, у тому числі до антибіотиків тетрациклінового, пеніцилінового ряду та антибіотиків широкого спектра дії. Однак псевдомонади чутливі до 0,5% розчину хлораміну, 3% розчину перекису водню, 2% розчину фенолу.

3. Збудником хвороби є Pseudomonas aeruginosa, у загиблих ембріонів індиків виявили Pseudomonas fluorescens. Від курей, уражених респіраторними захворюваннями, виділяється Pseudomonas stutzery. Pseudomonas aeruginosa за певних умов викликає захворювання у людей при недотриманні правил особистої гігієни під час догляду за хворою птицею, розробці тушок інфікованої птиці та при споживанні інфікованих продуктів птахівництва, а також через інфікований інвентар, предмети особистої гігієни тощо. Збудники хвороби належать до роду Pseudomonas сімейства Pseudomonaceae.

4. Псевдомонади (синьогнійна паличка) - грамнегативні палички довжиною 1,5-3 та шириною 0,5-0,8 мкм, рухливі. Спор не утворюють. Аероби, добре ростуть у простих поживних середовищах. Оптимальна температура росту 37 град.С, рН 7,2-7,5.

Псевдомонади виробляють розчинний у воді пігмент, який складається із флуоресцеїну та піоціаніну. Колір пігменту залежить від рН середовища (у лужному чи нейтральному - синьо-зелений, у кислому - червоний).

Збудник псевдомонозу утворює гістотоксини А та Z, гемолізин, лейкоцидін та ендотоксин, які обумовлюють патогенез хвороби. Він також виробляє екзоферменти-протеази, один з яких інгібує фракції комплементу, колагеназу, здатні гідролізувати колаген.

5. Джерелом інфекції є хвора птиця та птиця, яка перехворіла. Передається хвороба через забруднені псевдомонадами корми, особливо тваринного походження, воду. Важливою ланкою в епізоотичному ланцюгу є інкубаторій, у якому не проведено належним чином ветеринарно-санітарні заходи після закінчення технологічного циклу інкубації. Крім того, можливе поширення збудника через інфікований інвентар, гризунів, синантропну та дику птицю тощо.

6. На псевдомоноз хворіють кури, індики, фазани, страуси та інші види домашньої птиці. До збудника чутливіший молодняк.

Хвороба вражає також ембріони, особливо у заключний період інкубації. Синантропна птиця хворіє рідко.

Псевдомонади зменшують термін зберігання та придатності інфікованих ними продуктів забою птиці.

7. Спалахи хвороби частіше виникають серед молодняку птиці перших днів життя, смертність досягає 60%. Молодняк птиці старше 3 місяців хворіє спорадично. Загибель ембріонів при псевдомонозі досягає 61,3%.

8. Псевдомонади - умовно-патогенні мікроорганізми, які викликають респіраторні захворювання, в тому числі синусит індиків, кон'юнктивіт курей, призводять до розвитку септицемії та різних ускладнень. Захворюванню птиці сприяють сильні стреси, понижена резистентність, а також ряд супутніх вірусних та бактеріальних інфекцій (асоційовані інфекції).

У молодняку перших днів життя хвороба проходить гостро з проявами септицемії. Після трьох місяців життя птиця хворіє в підгострій та хронічній формах з проявами ентериту та токсикозу.

9. У хворої птиці спостерігають кульгавість, порушення координації рухів, атаксію, опухання голови, сережок та синусів, подушечок ніг, діарею, кон'юнктивіт. В індичат відмічають викривлення шиї.

Загибель птиці настає дуже швидко, протягом 24-48 годин.

10. Патолого-анатомічна картина характерна для септичного процесу. Відмічаються абсцеси в легенях, печінці, селезінці, міокарді, перикарді, ентерити.

Легені запалені, різко виражена гіперемія. У 5-7-денного молодняку часто розвивається набряк легень. Нирки бліді, сіруваті (ознаки інтоксикації). У тритижневому віці відмічають гепатити та нефрити з крапковими крововиливами під капсулою нирок. У частини загиблих курчат шлунок атонічний, блідо-сірий, в'ялий, пустий. М'язовий шлунок нееластичний, м'який. На розрізі слабо розвинена м'язова стінка, кутикула легко відшаровується від м'язового шару. В порожнині шлунка не перетравлені залишки корму темно-зеленого кольору. Розвиваються ентерити. Відмічається збільшення селезінки, змінюється її колір, спостерігаються не чітко виражені крововиливи на її поверхні.

1. Діагноз ставлять на основі епізоотологічних даних, клінічних проявів хвороби, патолого-анатомічних змін та результатів бактеріологічних досліджень патматеріалу загиблої птиці, ембріонів-задохликів, зразків кормів (особливо тваринного походження), змивів з годівниць, інкубаційних та вивідних шаф, обладнання, кліток тощо.

2. Для підтвердження діагнозу ставлять біопробу. При цьому використовують курчат 2-5-денного віку та білих мишей.

3. Для індикації Ps.aeruginosa використовують його здатність ферментувати глюкозу та галактозу з утворенням кислоти без газу, розріджувати желатин, виділяти специфічний ароматичний запах (триметиламін) та проявляти гемолітичну активність.

1. Для профілактики захворювання птиці на псевдомоноз керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форм власності зобов'язані дотримуватися вимог, що передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 N 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.07.2001 за N 565/5756 (далі - Ветеринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування).

2. Керівник (власник) птахогосподарства та спеціалісти ветеринарної медицини організовують захист птахогосподарства від занесення цієї інфекції і її поширення у птахогосподарстві та за його межами.

Для цього необхідно:

завозити інкубаційні яйця тільки з птахогосподарств, благополучних щодо псевдомонозу та інших інфекційних захворювань;

інкубацію завезених яєць проводити в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у цьому птахогосподарстві;