На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва В С Т А Н О В И В:

Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 12.03.96 N 157 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами МЗЕЗторгу України від 30.01.98 N 56 та від 07.07.98 N 402) затверджені Правила торгівлі на ринках (далі - Правила).

Аналіз Правил свідчить про те, що окремі норми Правил не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та створюють перешкоди для здійснення підприємницької діяльності.

1. Згідно з абзацом 2 пункту 21 Правил (в редакції наказу МЗЕЗторгу України від 30.01.98 N 56) до торгових місць на ринках не відносяться: стаціонарні пункти торгівлі (включаючи сезонні) - підприємства торгівлі, громадського харчування; палатки, кіоски, торгово-закупівельні підприємства, а також пункти прокату і побутового обслуговування, лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, які здійснюють торгівлю та надають послуги покупцям і продавцям.

Відповідно до частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Тому, оскільки ринковий збір є платою за торгові місця, визначені в абзаці 2 пункту 21 Правил , підприємства та установи, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які торгують на ринку із палаток та кіосків, не є платниками ринкового збору.

Застосування вимоги пункту 21 Правил призводить до того, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю на ринках із палаток та кіосків, не відносяться до платників ринкового збору, оскільки палатки і кіоски не належать до торгових місць.

Виходячи з цього, вказані фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності не мають можливості перейти на сплату фіксованого розміру податку, оскільки згідно зі статтею 4 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98 N 129/98-ВР громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо... громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством.

Отже, норма, яка міститься в пункті 21 Правил , обмежує право фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю на ринку, перейти на сплату фіксованого розміру податку та звужує взагалі сферу застосування фіксованого податку.

2. Перелік підприємств та установ, які не є платниками ринкового збору, та об'єктів торгівлі, які не належать до торгових місць і з яких не справляється ринковий збір, визначений в абзаці 2 пункту 21 Правил , не узгоджується з відповідним переліком, встановленим статтею 4 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору", згідно з якою ринковий збір не справляється із підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та з власних торговельно-закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця.

На виконання статті 8 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 14.06.2000 N 962 "Про роз'яснення статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 761".

В цій постанові вказується, що відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про підприємства в Україні", згідно з яким підприємством є самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу), на фізичних осіб не поширюється дія статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 761 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору", якою передбачено звільнення від сплати ринкового збору.

Тобто згідно зі статтею 4 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" та з постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 N 962 "Про роз'яснення статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 761" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність на ринку, не належать до категорії неплатників ринкового збору.

Оскільки дія абзацу 2 пункту 21 Правил поширюється не лише на підприємства, але й на фізичних осіб, діюча редакція пункту 21 Правил суперечить статті 4 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" та відповідній постанові Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 N 962 "Про роз'яснення статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 p. N 761".

Пропозиція:

Пункт 21 Правил привести у відповідність до статей 1 та 4 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору", постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 N 962 "Про роз'яснення статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 761".

3. В пункті 53 Правил зазначається, що усі відомості про наявність на певну дату товарів громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані заносити до Книги обліку доходів і витрат, що зареєстрована службою податкової інспекції.