На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва встановив:

Голова Херсонської обласної державної адміністрації видав розпорядження від 11.02.97 N 81 "Про заходи щодо удосконалення роботи підрозділів державтоінспекції УМВС в області та поліпшення її матеріально-технічного і фінансового забезпечення" (далі - Розпорядження).

Аналіз Розпорядження свідчить про те, що воно видане з перевищенням повноважень, наданих Херсонській обласній державній адміністрації, містить норми, які суперечать положенням законодавства України та створюють перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності.

1. Пунктом 1 Розпорядження затверджено тарифи на послуги населенню та організаціям службами УДАІ УМВС України в області згідно з Додатком "Тарифи по наданню послуг населенню та організаціям службами ДАІ УМВС в області з обліком дійсних затрат, передбачених діючими нормативними актами".

Як один з аргументів затвердження тарифів висувається той факт, що матеріально-технічне забезпечення та фінансування служб організації дорожнього руху є незадовільним, і в той же час працівниками підрозділів УДАІ УМВС України в області організаціям та населенню надається безкоштовно ряд послуг, які не регламентовані Законом України "Про міліцію", і оплата за них іншим законодавством не передбачена.

Ст. 10 Закону України від 20.12.90 N 565-XII "Про міліцію" визначає основні обов'язки міліції. Свої обов'язки підрозділи міліції зобов'язані виконувати незалежно від того, оплачуються вони громадянами, підприємствами, установами, організаціями чи не оплачуються. Ст. 5 зазначеного Закону наголошує, що ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Невиконання міліцією своїх обов'язків у зв'язку з відсутністю оплати можна кваліфікувати як бездіяльність міліції.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про міліцію" фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюються за рахунок коштів республіканського і місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян.

Аналіз Додатка до Розпорядження, в якому наведено перелік послуг та їх вартість, свідчить про те, що цей перелік містить послуги, надання яких є прямим обов'язком підрозділів УДАІ УМВС України в області. Виконання таких обов'язків відповідно до Закону України "Про міліцію" фінансується з бюджету.

Прикладами послуг, які відносяться до прямих обов'язків ДАІ та на які Розпорядженням встановлено тарифи, можуть слугувати:

- видача підприємствам, організаціям, фізичним особам погодження на відкриття та зміну маршрутів руху пасажирського транспорту загального користування;

- видача погоджень на розміщення в зоні доріг торговельно-промислових об'єктів, АЗС, рекламоносіїв.

Відповідно до п. 10 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198, органи Державтоінспекції видають погодження на:

- відкриття нових автобусних і тролейбусних маршрутів;

- розміщення споруд побутово-торговельного призначення і рекламоносіїв. Видача цих та інших погоджень, передбачених чинним законодавством, здійснення реєстрації, перереєстрації транспортних засобів тощо, повинно розглядатися як забезпечення додержання законів, правил і нормативів в сфері дорожнього руху, а отже, відповідно до ст. 10 Закону України "Про міліцію" відноситься до прямих обов'язків міліції.

Держпідприємництва вважає, що більшість послуг, які наведені в Додатку до Розпорядження, відноситься до прямих обов'язків органів ДАІ. Зокрема це послуги, що наведені в Додатку під номерами 1 - 7, 10, 17.

Оскільки оплата за надання цих послуг законодавством не передбачена, встановлення тарифів на такі послуги є незаконним і суперечить ст. 2 Закону України від 30.06.99 N 783-XIV "Про джерела фінансування органів державної влади", частина перша якої передбачає, що органи державної впади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.