1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Закон України


ЗАКОН УКРАЇНИ
Про джерела фінансування органів державної влади
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 34, ст.274) ( Із змінами, внесеними згідно з Кодексом № 92-IV від 11.07.2002, ВВР, 2002, № 38-39, ст.288 Законами № 2735-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 21, ст.144 № 4496-VI від 13.03.2012, ВВР, 2013, № 2, ст.4 № 5083-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 33, ст.435 № 766-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2015, № 52, ст.482 № 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542 № 1818-IX від 21.10.2021 № 2573-IX від 06.09.2022 )
Стаття 1. Предмет регулювання цього Закону
Предметом регулювання цього Закону є фінансове забезпечення діяльності системи органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, міністерств, комітетів, агентств, служб, адміністрацій, департаментів, комісій, управлінь, палат, фондів, інспекцій, бюро та інших центральних органів виконавчої влади і місцевих державних адміністрацій), Верховної Ради України та її апарату, Рахункової палати, Президента України, його адміністрації та інших консультативних і дорадчих органів Президента України, судів України, органів прокуратури України, а також інших органів державної влади (далі - органи державної влади).
Стаття 2. Бюджетне забезпечення органів державної влади
Органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування утворення, реорганізації та ліквідації органів державної влади здійснюється в межах коштів, передбачених на утримання органів державної влади Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік або (у разі недостатності такого фінансування) після внесення відповідних змін до такого Закону.
( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 766-VIII від 10.11.2015 )
Кошти на фінансування органу державної влади передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком.
Органи державної влади можуть отримувати додаткові кошти з місцевих бюджетів для виконання делегованих законами України повноважень органів місцевого самоврядування.
Стаття 3. Обмеження фінансування органів державної влади
Органам державної влади забороняється створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави, що передбачають видачу дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрацій та інших дій на платній основі (крім послуг з охорони, що надаються на договірних засадах), в будь-який інший спосіб, крім зарахування таких коштів до Державного бюджету України.
( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 766-VIII від 10.11.2015 )
Стаття 4. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України про Державний бюджет України на 2000 рік.
2. Кошти (донараховані і стягнені за результатами перевірок суми загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), грошові стягнення за правопорушення (крім тих, що відповідно до законів України спрямовуються до місцевих бюджетів), кошти, одержані від реалізації конфіскованого майна, за видачу дозволів (ліцензій) тощо, які до набуття чинності цим Законом відповідно до законодавства України використовувалися на створення матеріально-технічної, інформаційної, науково-дослідної бази органів державної влади, а так само на будь-які інші цілі, в повному обсязі зараховуються з дня набрання чинності цим Законом до Державного бюджету України.
( Пункт 2 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4496-VI від 13.03.2012 )
3. Визнати такими, що втратили чинність:
( Абзац другий пункту 3 статті 4 втратив чинність на підставі Закону № 5083-VI від 05.07.2012 )
( Абзац третій пункту 3 статті 4 втратив чинність на підставі Закону № 1818-IX від 21.10.2021 )
частину четверту статті 19 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст. 296);

................
Перейти до повного тексту