На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва встановив:

Заступник голови Київської міської державної адміністрації затвердив 14.02.95 за N 142-ц Прейскурант Тимчасові тарифи на послуги за видачу дозвільної документації на розміщення малих архітектурних форм, організацію місць торгівлі та послуг (далі - Тарифи).

Базові тимчасові тарифи встановлені для обчислення плати на послуги за видачу дозвільної документації на розміщення малих архітектурних форм (далі - МАФ), організацію місць торгівлі та послуг, які надаються державним підприємствам (організаціям, установам), а також спільним підприємствам, фірмам та іншим комерційним структурам.

Аналіз Тарифів вказує на те, що вони не узгоджуються з законодавством України, містять норми, які порушують нормативно-правові акти вищої юридичної сили та створюють перешкоди для розвитку підприємницької діяльності.

1. Відповідно до ст. 8 Закону України від 03.12.90 N 507-XII "Про ціни і ціноутворення" із змінами і доповненнями державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

При цьому відповідно до ст. 4 цього Закону України Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Повноваження органів виконавчої влади щодо регулювання цін (тарифів) на сьогоднішній день визначені постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" із змінами і доповненнями.

Пункти 12, 13 та 14 додатка до цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлюють вичерпний перелік видів продукції, товарів та послуг, щодо яких Київська міська державна адміністрація має право встановлювати тарифи.

Зазначеними пунктами додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 не передбачене право Київської міської державної адміністрації встановлювати тарифи на послуги за видачу дозвільної документації на розміщення малих архітектурних форм, організацію місць торгівлі та послуг.

Такі повноваження не передбачені ні Законом України від 09.04.99 N 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації", ні Законом України від 15.01.99 N 401-XIV "Про столицю України - місто-герой Київ". Пункт 7 ст. 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" лише передбачає, що місцеві державні адміністрації регулюють ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Отже, оскільки законодавством України Київській міській державній адміністрації не надані повноваження щодо встановлення тарифів на послуги за видачу дозвільної документації на розміщення МАФ, затвердження Тарифів суперечить ст. 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Відповідно до п. 13 Тарифів кошти, отримані за видачу дозволу Управлінням дизайну міського середовища і реклами на розміщення МАФ та організацію місць торгівлі розподіляються таким чином: 45 відсотків спрямовується до бюджету міста; 40 відсотків - до відповідного районного бюджету; 15 відсотків залишаються на розрахунковому рахунку Управління дизайну міського середовища і реклами Головкиївархітектури.

Така норма порушує вимоги Закону України від 30.06.99 N 783-XIV "Про джерела фінансування органів державної влади".

Ст. 3 цього Закону встановлює, що, органам державної влади забороняється створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави, що передбачають видачу дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрацій та інших дій на платній основі, в будь-який інший спосіб, крім зарахування таких коштів до Державного бюджету України.