На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва В С Т А Н О В И В:

Київською міською державною адміністрацією видано розпорядження від 11.10.99 N 1650 "Про порядок розміщення реклами на міському транспорті" (далі - Розпорядження), яким затверджено Положення про порядок розміщення реклами на міському транспорті (далі - Положення) та Положення про Комісію з питань розміщення реклами на міському транспорті (далі - Положення про Комісію).

Аналіз Розпорядження та Положення виявив норми, які видані із перевищенням повноважень Київської міської державної адміністрації та суперечать положенням актів законодавства України вищої юридичної сили.

1. У пункті 5 Розпорядження відповідно до змін, внесених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.05.2000 N 756, зазначено, що діяРозпорядження поширюється на розміщення реклами на міському транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва, а також на рухомому складі та інфраструктурі КП "Київський метрополітен", на зупинках громадського транспорту, кіосках із продажу проїзних квитків та товарів народного споживання.

Законом України від 03.07.96 N 270/96-ВР "Про рекламу" в пункті 1 статті 17 визначено поняття реклами на транспорті: "Реклама може розміщуватись на транспортних засобах, автомобільних і залізничних шляхах сполучення загального користування (включаючи смугу відведення), у метрополітені лише за угодою з їх власниками та відповідно до вимог безпеки і правил руху". Тобто норми, які регулюють рекламу на транспорті, не стосуються розміщення реклами на зупинках громадського транспорту, кіосках із продажу проїзних квитків та товарів народного споживання і регулюватися даним Положенням така реклама не може.

Пропонуємо привести тексти Розпорядження та Положення у відповідність із Законом України "Про рекламу".

2. Абзац 9 пункту 1 Положення визначає виключний перелік повноважень виконавця робіт, які полягають у здійсненні будь-яких робіт із розміщення, нанесення тощо рекламного зображення на рекламоносіях. Однак, у абзаці 9 пункту 2.2 Положення на виконавців покладається також контроль за належним станом розміщеної реклами, естетичного вигляду цієї реклами, своєчасною заміною пошкодженого та неякісного рекламного зображення тощо.

Вважаємо, що таких повноважень виконавці реклами мати не можуть, оскільки відповідно до абзацу сьомого пункту 2.2 Положення управління та контроль рекламної діяльності здійснює робочий орган. Пропонуємо виключити з абзацу дев'ятого пункту 2.2 Положення наступне: "контроль за належним станом розміщеної реклами, естетичного вигляду цієї реклами, своєчасну заміну пошкодженого та неякісного рекламного зображення тощо".

3. Відповідно до Закону України "Про рекламу" у статті 1 встановлюється термін "рекламодавець", зміст якого наступний - "особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження". В Положенні ж встановлюється термін "замовник реклами". Те ж стосується термінів, визначених Законом України "Про рекламу" - "виконавець робіт - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами" та Положенням - "виробник реклами". Відмінність термінів Розпорядження та Положення від встановлених нормативно-правовими актами вищої юридичної сили створюють колізію у правовому регулюванні рекламної галузі та по суті не відповідають абзацу 4 пункту 2 Указу Президента України "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності".