Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва "..." повідомляє:

1. Стосовно сплати за дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі.

Відповідно до статті 17 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки та збори" (далі - Декрет) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів (за підрахунками на цей час це становить 340 гривень, і така ж сама сума була за 2001 та 2002 роки) громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право. Відновлення цього збору не стосується тих об'єктів, які створені до набрання чинності Декретом.

Згідно зі статтею 18 Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Слід зазначити, що відповідно до статті 19 Декрету місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються.

А як визначено в пункті 24 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.97 р. N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що вимоги сільської ради щодо сплати збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі щорічно у розмірі 340 гривень є законними.

2. Стосовно скасування реєстрації реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Згідно зі статтею 7 цього ж Закону порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

У свою чергу, Державною податковою адміністрацією видано наказ від 01.12.2000 р. N 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким затверджено Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги).

Передбачена пунктом 2.12 зазначеного Порядку норма щодо примусового скасування реєстрації реєстраторів розрахункових операцій по закінченні установленого в технічній документації терміну служби введена в дію у відповідності з Рішенням (прийнятим на засіданні Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30 листопада 1999 року N 11 "Про затвердження Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів" та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.03.2000 р. за N 133/4354).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.97 р. N 81 "Про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом" Державна комісія приймає рішення про встановлення обов'язкових технічних вимог до електронних систем контролю та управління товарним і грошовим обігом та їх елементів; приймає рішення і здійснює контроль за проведенням експериментів з реєстраторами розрахункових операцій і програмно-технічними засобами електронного контролю з метою відпрацювання ефективних технічних рішень, узгоджує проекти законодавчих та інших нормативних актів із зазначених питань.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства України по закінченні терміну служби, установленого в технічній документації, реєстрація реєстраторів розрахункових операцій скасовується у примусовому порядку. Якщо в експлуатаційній документації строк служби реєстраторів розрахункових операцій не вказано, то він становить 7 років з моменту введення його в експлуатацію, але не більше 9 років від дати випуску.

3. Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 року N 185 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами" суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити стан торговельних приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів відповідно до вимог санітарно-гігієнічних норм і правил щодо приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини.

Санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів на цих об'єктах та встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства (відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України від 24.02.94 р. N 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення").

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (крім робіт на об'єктах ветеринарного контролю), затверджених спільним наказом наказу Держпідприємництва України та Міністерства охорони здоров'я України від 16.02.2001 р. N 38/63, дезінфекційні роботи - це комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, що виконуються з метою знезараження приміщень, меблів, посуду, білизни, виділень, іграшок, устаткування, виробів медичного призначення, предметів догляду за хворими, технологічного та санітарно-технічного обладнання, інших об'єктів у закладах охорони здоров'я, навчальних закладах, на комунальних об'єктах, транспорті, підприємствах фармацевтичної, косметичної, харчової і переробної промисловості.

Враховуючи викладене, зазначаємо, що при відповідності об'єкта торгівлі вимогам санітарно-гігієнічних норм і правил посадові особи, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, повинні оформити необхідні дозвільні документи у встановленому законодавством порядку.