Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою вдосконалення методології складання рахунку капіталу за інституційними секторами економіки

1. Затвердити схвалені методичною комісією Держкомстату Методичні рекомендації щодо складання рахунку капіталу за інституційними секторами економіки (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Департаменту макроекономічної статистики (Нікітіна І.М.):

2.1. Здійснювати організаційне керівництво щодо застосування на практиці Методичних рекомендацій, затверджених цим наказом.

2.2. Направити Методичні рекомендації, затверджені цим наказом, Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України, Національному банку України для використання в роботі.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Піщейка В.О.

Впровадження міжнародних принципів обліку та звітності у вітчизняну практику зумовило необхідність удосконалення методики розрахунку показників для складання рахунку капіталу.

Ці Методичні рекомендації підготовлені на виконання Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2003 р. N 475. При цьому були використані методологічні принципи міжнародного стандарту Системи національних рахунків (СНР), прийнятого у 1993 році Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Організацією Об'єднаних Націй і Світовим банком. У той же час при розробленні Методичних рекомендацій враховані особливості законодавчої й нормативної бази країни, а також специфіка первинної звітності.

Метою цих Методичних рекомендацій є, насамперед, здійснення оцінки джерел фінансування валового нагромадження та його структури за видами нефінансових активів для інституційних секторів та економіки в цілому.

Рахунок капіталу, що належить до групи рахунків нагромадження, служить для відображення фінансування нагромадження основного капіталу і зміни запасів матеріальних оборотних коштів, включаючи перерозподіл капітальних активів між інституційними секторами економіки та "іншим світом" у вигляді капітальних трансфертів.

У даному рахунку розглядається лише та частина операцій з капіталом, яка пов'язана з перерозподілом джерел нагромадження через капітальні трансферти як усередині країни, так і з "іншим світом".

Ресурсна частина цього рахунку називається "Зміни в зобов'язаннях і чистому багатстві". У цій частині відображується чисте заощадження - балансуюча стаття, що переноситься з рахунків використання доходу, а також одержані та сплачені капітальні трансферти. Частина використання - "Зміни в активах" показує вартість нефінансових активів, придбаних або вибулих у результаті різних операцій, до яких належить валове нагромадження та споживання основного капіталу, зміна запасів матеріальних оборотних коштів, придбання за виключенням вибуття цінностей та невироблених нефінансових активів.

Балансуюча стаття рахунку капіталу - це чисте кредитування, чисте запозичення. Вона відображує перевищення або нестачу джерел фінансування інституційних секторів та економіки в цілому порівняно з витратами на чисте придбання нефінансових активів.

Розробка зазначеного рахунку здійснюється для економіки в цілому в розрізі її інституційних секторів (додаток 1) згідно з Класифікацією інституційних секторів економіки України (4). Для цього використовується інформація державних статистичних спостережень, адміністративних органів, а також банківської та фінансової статистики, статистики платіжного балансу (додаток 2).

Ці Методичні рекомендації містять лише основні принципи щодо визначення показників рахунку капіталу, а детальні розрахункові таблиці складових його ресурсної та витратної частин наведено у методичних рекомендаціях щодо складання рахунків нефінансових та фінансових корпорацій, секторів загального державного управління та домашніх господарств за підсекторами (5, 6, 7, 8).

Основною задачею рахунку операцій з капіталом є відображення вартості нефінансових активів, придбаних або реалізованих інституційними одиницями-резидентами шляхом проведення операцій, а також змін чистої вартості капіталу, зумовлених заощадженням та капітальними трансфертами.

Трансферт - це операція, під час якої одна інституційна одиниця надає іншій одиниці товар, послугу або актив, не отримуючи натомість будь-якого вартісного еквіваленту у вигляді іншого товару, послуги або активу.

Капітальні трансферти - це трансферти, які пов'язані з придбанням чи вибуттям активів учасників операції. У рахунку капіталу показуються капітальні трансферти, одержані (сплачені) інституційними секторами від інших інституційних секторів економіки та від "іншого світу".

Капітальні трансферти розподіляються на:

- податки на капітал;

- інвестиційні субсидії;

- інші капітальні трансферти.

Податки на капітал складаються з податків, які стягуються нерегулярно та нечасто з вартості активів чи чистої вартості капіталу інституційних одиниць або з вартості активів, які передаються у спадок, даруються чи передаються у вигляді інших трансфертів.

Інвестиційні субсидії складаються з капітальних трансфертів у грошовій або натуральній формі, які надаються органами державного управління іншим секторам або нерезидентним одиницям для фінансування витрат на придбання ними основного капіталу.

Одержувачі інвестиційних субсидій у грошовій формі зобов'язані використовувати їх на валове нагромадження основного капіталу. Так, інвестиційні субсидії часто пов'язані з великими будівельними проектами і можуть сплачуватися в кредит частинами протягом декількох звітних періодів. Інвестиційні субсидії в натуральній формі складаються з трансфертів машин, устатковання, будівель і споруд. Інвестиційні субсидії з державного бюджету комерційним державним і недержавним підприємствам та установам відображаються як капітальні трансферти нефінансовим і фінансовим корпораціям від сектору загального державного управління (ЗДУ). Надання інвестиційних субсидій бюджетним установам розглядається як капітальні трансферти між підсекторами сектору ЗДУ.

Інші капітальні трансферти складаються з капітальних трансфертів, за винятком податків на капітал та інвестиційних субсидій.

До них належать:

- безоплатні надходження і передачі основних засобів, у тому числі вартість житла для військовослужбовців, побудованого нерезидентами на безоплатній основі на економічній території країни; вартість житла, безкоштовно переданого підприємствами у власність працівникам (наприклад, у ході приватизації);

- анулювання за взаємною згодою боргу між кредитором і боржником;

- компенсації за збиток, заподіяний вибухами, розлиттям нафти тощо;

- відшкодування інших збитків капітального характеру (наприклад, заподіяних порушенням прав землевласників і землекористувачів, припиненням права власності);

- виплати з бюджету підприємствам на покриття збитків попередніх років або збитків із причин, що не залежать від підприємств, і не носять поточного характеру;

- пожертвування капітального характеру від підприємств бюджетним або некомерційним організаціям;

- погашення кредиту, наданого на поліпшення житлових умов, придбання садових будинків тощо.

Валове нагромадження основного капіталу - це приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва. Величина валового нагромадження основного капіталу оцінюється виходячи із загальної вартості основних засобів, придбаних інституційними одиницями (за винятком реалізованих) у звітному періоді, а також збільшення невироблених активів, що відбулося в результаті продуктивної діяльності інституційних одиниць.

Валове нагромадження основного капіталу включає такі основні типи:

- придбання за відрахуванням вибуття матеріальних основних засобів (житлових будівель, інших будівель та споруд, машин та обладнання), культивованих активів (поголів'я дорослої та продуктивної худоби, садів, виноградників та інших багаторічних насаджень), а також інших матеріальних основних засобів (бібліотечних фондів);

- придбання за відрахуванням вибуття нематеріальних основних засобів (витрати на розвідування корисних копалин, засоби програмного забезпечення, розважальні програми, оригінали літературно-художніх творів, інші нематеріальні активи, які відносяться до основних засобів);

- витрати на поліпшення невироблених матеріальних активів, до яких належать капітальні витрати на поліпшення земель та підготовку їх до використання;

- витрати, пов'язані з передачею прав власності на невироблені активи, які включають матеріальні (природні активи, некультивовані біологічні ресурси, водні ресурси під землею) та нематеріальні активи (авторські права, патенти, ліцензії тощо).

Придбання основних засобів включає такі компоненти:

- вартість придбаних основних засобів;

- вартість основних засобів, придбаних по бартеру;

- вартість основних засобів, отриманих у вигляді капітальних трансфертів у натуральній формі;

- вартість основних засобів, виготовлених виробниками для власного використання, включаючи вартість будь-яких активів, вироблених власними силами, створення яких ще не завершено або термін служби яких не закінчився.

Вибуття основних засобів включає:

- вартість проданих існуючих основних засобів;

- вартість існуючих основних засобів, переданих по бартеру;

- вартість існуючих основних засобів, переданих у вигляді капітальних трансфертів у натуральній формі.

Придбання нових активів охоплює не тільки завершені активи, але і модернізацію, реконструкцію і розширення, що призведуть до значного підвищення виробничої потужності або продовження термінів служби існуючих активів.

Вартість придбаних нових активів враховується в цінах покупців з урахуванням відповідних витрат одиниць-покупців у зв'язку з передачею прав власності.

Існуючими активами називаються активи, які вже були придбані принаймні одним користувачем або вироблені для власного використання і вартість яких уже була включена у валове нагромадження основного капіталу як мінімум одного з користувачів у поточному звітному періоді або в одному з попередніх періодів. Купівля існуючого основного капіталу оцінюється з урахуванням усіх витрат покупця на передачу прав власності, в той час як продаж існуючого основного капіталу оцінюється після відрахування будь-яких витрат продавця при передачі права власності.

Валове нагромадження основного капіталу у формі поліпшення існуючих основних засобів класифікується як придбання нових активів того ж виду.

Якщо об'єкт будується за контрактом і передається замовнику поетапно, то до валового нагромадження основного капіталу включається вартість обсягів тих робіт, які вже сплачені замовником. Будівництво, яке здійснюється будівельною організацією без укладання контракту не включається до валового нагромадження основного капіталу, а враховується у випуску як незавершене виробництво чи виробництво готової продукції у складі матеріальних оборотних коштів цієї будівельної організації.

Витрати на ремонт основних засобів включають витрати на капітальний ремонт будівель і споруд, машин та обладнання, що виконуються як підрядним, так і господарським способом. Валове нагромадження основного капіталу включає тільки ту частину ремонту, яка призводить до якісного поліпшення основного капіталу. Витрати на поточний ремонт, що проводяться з метою підтримки основних засобів у робочому стані або повернення їх у первісний стан у випадку поломки, не включаються у валове нагромадження основного капіталу.

Вартість устатковання, яке потребує монтажу і знаходиться на складі, включається до валового нагромадження основного капіталу з моменту переходу його у власність господарської одиниці, яка збирається використовувати його у виробництві як основний капітал.

Розрахунок усіх елементів валового нагромадження основного капіталу здійснюється за інституційними секторами економіки.

Споживання основного капіталу - це зменшення протягом звітного періоду поточної вартості основного капіталу, який знаходиться у власності та користуванні виробника, внаслідок його фізичного і морального зносу або випадкових пошкоджень.

Згідно зі стандартами СНР при визначенні споживання основного капіталу повинна враховуватись його сучасна ринкова вартість. Тому споживання основного капіталу розраховується з використанням фактичних або розрахункових цін на основні засоби, які діють на час здійснення операцій з ними, а не на час їх первісного придбання.

Запаси матеріальних оборотних коштів охоплюють усі продукти, які є в наявності в даний час у суб'єктів економічної діяльності та не включені до валового нагромадження основного капіталу. До них належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари для перепродажу. Запаси матеріальних оборотних коштів не включають вартість запасів корисних копалин і інших природних ресурсів.

Виробничі запаси включають усі товари, що підприємство тримає в запасі для використання у виробництві як проміжні витрати. До цієї категорії відносяться сировина, матеріали, паливо, комплектуючі, сільськогосподарська продукція, канцелярські товари тощо.

Незавершене виробництво складається з продукції, виробленої підприємством, але не завершеної, тобто недостатньо переробленої, щоб бути використаною для поставки іншим інституційним одиницям.

До незавершеного виробництва відносяться рослини і дерева, а також худоба-молодняк, худоба на відгодівлі, домашня птиця (поточні біологічні активи), що вирощується не для продуктивних або племінних цілей, а для одноразового використання (забій). Незавершене будівництво і незакінчений капітальний ремонт також належать до незавершеного виробництва, якщо вони здійснюються без контракту із замовником і за них не надійшов платіж.

Готова продукція включає товари, що зберігаються на підприємствах, які їх виробляють і використовують для постачання іншим інституційним одиницям і які не призначені для подальшої переробки на даному підприємстві.

Товари для перепродажу - це товари, придбані оптовими або роздрібними торговцями з метою перепродажу, які ними не переробляються, за винятком надання їм привабливого і зручного для продажу виду (наприклад, миття, сортування, упакування).

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів протягом даного періоду розраховується як різниця між вартістю запасів на кінець та на початок періоду, оцінених у ринкових цінах цього періоду для усунення впливу зміни цін (холдинговий прибуток/збиток).

Холдинговий прибуток/збиток по товарах у запасах виникає як результат збільшення/зменшення ціни впродовж періоду їх утримування. Такий прибуток не включається у вартість випуску в національних рахунках, проте більшість методів бухгалтерського обліку відображають будь-який такий холдинговий прибуток, як частину прибутку підприємства.