Керуючись статтею 16 Закону України "Про міжнародні договори України" та додатково до роз'яснення Міністерства юстиції від 09.07.2004 р. N 26-38-290 вбачається за доцільне звернути увагу на застосування в Україні окремих положень Договору між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах (Договір 2001 року) і Договору між СРСР та УНР про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 15 липня 1958 року (Договір 1958 року) .

За інформацією Посольства України в Угорській Республіці, починаючи з квітня 2004 року почали надходити звернення громадян України з повідомленнями про відмову на території Угорщини приймати офіційні документи, видані в Україні, без засвідчення їх дійсності апостилем.

18 - 19 травня 2009 року у Міністерстві юстиції України відбулися консультації центральних органів з реалізації зазначених міжнародних договорів, у тому числі для врегулювання ситуації, що склалася у зв'язку з неоднаковим застосуванням договірних положень стосовно дійсності документів.

Не заперечуючи того факту, що Договір 1958 року діє у відносинах між Україною і Угорщиною в порядку правонаступництва, угорська сторона дотримується позиції, що стаття 22 Договору 2001 року замінила повністю положення статті 14 Договору 1958 року щодо взаємного визнання документів, обмеживши таку можливість лише документами, що надсилаються судами, чи іншими установами юстиції між собою у порядку правової допомоги. На документи, що подаються приватними особами, розповсюджується вимога щодо їх засвідчення апостилем або шляхом консульської легалізації.