На виконання п. 9 доручення Прем'єр-міністра України Тимошенко Ю.В. від 12.11.2009 р. N 64827/0/1-09 за результатами наради " Про роботу гірничо-металургійного комплексу, виконання Меморандуму порозуміння між Урядом та підприємствами гірничо-металургійного комплексу та головні завдання розвитку галузі" в м. Маріуполь 6 листопада 2009 року

1. Затвердити Науково-технічну програму використання антрациту та вугілля для вдування пиловугільного палива в доменні печі на період до 2014 року (далі - Програма), що додається.

2. Затвердити склад Координаційної ради з виконання Програми (додаток 1).

3. Міністерству промислової політики України та Міністерству вугільної промисловості України під час складання проекту державного бюджету передбачати кошти для здійснення щорічних заходів, визначених програмою, що затверджена цим наказом.

Металургійна промисловість використовує значну кількість енергоносіїв, у тому числі природного газу. В структурі споживання до 40% загального обсягу природного газу витрачається в доменних печах. В умовах високої вартості природного газу та коксу технологія доменної плавки з вдуванням в горн пиловугільного палива (далі - ПВП) є перспективною: 1 кг ПВП замінює 0,9-1,1 кг коксу, що еквівалентно зменшенню витрат природного газу на 1,2-1,4 куб.м.

Крім того, будівництво установок приготування та вдування ПВП у доменні печі є ефективним екологічним заходом - весь уловлений вугільний пил утилізується у доменному виробництві, а запиленість відпрацьованого сушильного агенту, що викидається в атмосферу, складає не більше 20 мг/куб.нм.

В останні роки ПВП використовується у 30 країнах світу. З його застосуванням щорічно виплавляється більше 400 млн.т чавуну. Витрати ПВП на 1 т чавуну складають 100-270 кг, а витрати коксу зменшуються на 250-350 кг. Частка заміни коксу вугіллям досягає 20-50%. У 2015 році на кращих металургійних підприємствах прогнозуються витрати коксу на рівні 200-250 кг/т чавуну, а ПВП - на рівні 300 кг/т чавуну.

Ефективність використання ПВП значною мірою залежить від властивостей сировинних матеріалів. Аналіз практики роботи доменних печей вітчизняних та зарубіжних заводів, що використовують ПВП, дозволяє визначити наступні загальні вимоги до сировини:

зольність не більше 8-10%;

сірки не більше 1%;

волога в межах 10-12%;

регламентований вихід летючих речовин (не більше 30%);

крупність не більше 80 мм.

Проте дані вимоги досить загальні та потребують деталізації. Тому одним з першочергових завдань є уточнення технічних вимог, на базі яких повинні розроблятися технічні умови на сировинні матеріали для виробництва ПВП з вугілля і антрациту України.

Другим питанням, що потребує опрацювання, є визначення потреби в сировині для виробництва ПВП. У 2008 році установка по вдуванню ПВП була тільки на Донецькому металургійному заводі. При цьому, за час експлуатації установки її продуктивність підвищилася майже в три рази - з 50-60 кг/т чавуну до 160-170 кг/т чавуну. У 2009 році введено в дію установку для вдування ПВП на ДП-1 і ДП-5 ВАТ "Алчевській металургійний комбінат", що відразу збільшило потребу в сировині для його виробництва в два рази. У 2010 році очікується пуск установки з подачі ПВП на ВАТ "Запоріжсталь". У подальшому планується впровадження цієї технології на ВАТ "МК ім. Ілліча", ВАТ "Азовсталь", ВАТ "Єнакіївський металургійний завод", ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" тощо. Різні терміни пуску таких установок вимагають різного обсягу сировинних ресурсів по роках, що повинно знайти своє віддзеркалення в програмі розвитку даної технології.

Таким чином, виникає необхідність визначення наявних ресурсів сировини, придатної для приготування ПВП. Забезпечення низького рівня зольності шихтових матеріалів для приготування ПВП (8-10%) вимагає збагачення рядового вугілля і антрацитів, опрацювання можливостей наявних технологічних схем переробки з отриманням концентрату необхідного рівня зольності.

Рішення розглянутих питань дозволить визначити реальну сировинну базу для виробництва ПВП на основі ресурсів антрациту та вугілля діючого шахтного фонду України, виявити можливий дефіцит сировини та визначити шляхи його подолання, в першу чергу за рахунок імпорту вугілля з низьким вмістом сірки. При цьому, для кожного підприємства повинна бути розроблена науково-обгрунтована сировинна база, що забезпечує найефективніше її використання з точки зору істотного зниження витрати доменного коксу та природного газу.

Одним із найважливіших питань є науково-технічний супровід технологій вдування ПВП в доменні печі, досягнення їх стабільної та ефективної роботи, розроблення заходів щодо забезпечення повноти згорання ПВП та ефективності його використання в умовах наявної сировинної бази шихтових матеріалів, дотримання екологічних показників процесу та необхідної якості чавуну.

Метою науково-технічної програми використання антрациту та вугілля для вдування пиловугільного палива в доменні печі на період до 2014 року (далі - Програма) є:

розширення сировинної бази для виробництва пиловугільного палива за рахунок використання вітчизняного антрациту та вугілля;

зменшення витрат і енергоємності виробництва за рахунок розроблення та впровадження прогресивних технологій та устаткування, підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, скорочення споживання природного газу у металургійному виробництві, оптимізації структури енергоспоживання, збільшення використання нетрадиційних для металургії джерел енергії;

відродження наукового потенціалу галузі, впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

зменшення екологічного навантаження на довкілля, підвищення рівня промислової безпеки виробництва.

Паспорт Програми наведено в додатку 1.

Основними шляхами розв'язання проблеми є:

розвиток власної енергетичної бази чорної металургії;

комплексний збалансований розвиток взаємопов'язаних підгалузей гірничо-металургійного комплексу та вугільної промисловості;

модернізація та технічне переоснащення підприємств галузі на основі передових досягнень світової та вітчизняної науки;

зниження витрат енергетичних ресурсів при виробництві металургійної продукції, зокрема, природного газу, використання вторинних енергетичних ресурсів, розроблення та впровадження високоефективних екологічно чистих енергозберігаючих технологій та обладнання;

виготовлення конкурентоспроможної металопродукції з низькою собівартістю;

науково-технічне та інформаційне забезпечення розвитку перспективних енергозберігаючих процесів гірничо-металургійного виробництва, зокрема за рахунок використання пиловугільного палива;

охорона навколишнього середовища та екологічна безпека;

стимулювання енергозбереження та зниження енергозалежності галузі.

Розв'язання проблеми, що стримує розвиток ГМК, можливе за двома альтернативними варіантами.

Перший - орієнтація металургійної галузі головним чином на імпорт енергетичних ресурсів, зокрема, природного газу, вугілля тощо. Це обмежує перспективний розвиток галузі, ставить країну в залежність від неконтрольованого зростання цін на енергоносії.

Другий варіант - інноваційно-інвестиційний шлях, спрямований на: створення і впровадження сучасних технологій використання вітчизняної енергетичної бази вугілля; підготовку вугілля для приготування пиловугільного палива для доменних печей; збагачення відходів видобутку вугілля при використанні альтернативних видів палива у технологічних процесах металургійного виробництва; зміцнення вітчизняної вугільної бази для металургії; зменшення енергоємності виробництва; використання вітчизняного науково-технічного потенціалу для розроблення та впровадження новітніх енергозберігаючих технологій металургійного виробництва, що відповідають та перевершують сучасний рівень світової металургії; державну підтримку фундаментальної та галузевої науки, яка є основою перспективного розвитку економіки.

Реалізація другого варіанту дозволяє замінити застарілу технічну базу гірничо-металургійної промисловості та закласти фундамент сталого росту виробництва, сприяє розвитку суміжних галузей та зміцненню економіки.

Таким чином, Програмою визначено, що оптимальним шляхом розв'язання проблеми підвищення конкурентноздатності ГМК є шлях інвестиційно-інноваційного розвитку, який забезпечує розвиток металургійної галузі за рахунок використання вітчизняної енергетичної бази та розвиток вугільної промисловості України.

Основним напрямом державної політики у реалізації Програми є:

створення та вдосконалення нормативно-законодавчої бази щодо модернізації металургійного виробництва та вугільної промисловості;

забезпечення державних гарантій щодо залучення іноземних інвестицій;

сприяння розвитку взаємопов'язаних галузей (чорної металургії, видобутку вугілля, транспорту тощо);

забезпечення виробництв ГМК сировинними та матеріально-енергетичними ресурсами відповідно до Закону України від 23.03.2000 р. N 1602-III "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", створення та забезпечення балансів сировинних, матеріальних і енергетичних ресурсів у виробництві;

створення відповідних умов розвитку вітчизняної сировинної енергетичної бази, здійснення контролю за відпрацюванням родовищ корисних копалин загальнодержавного значення та дотриманням законодавчо-нормативних вимог до надрокористування;

удосконалення антимонопольного законодавства, державного контролю за цінами, що встановлюються природними монополіями;

гармонізація та оптимізація вітчизняних технічних стандартів на продукцію з міжнародними стандартами, що зменшить витрати на обов'язкове підтвердження відповідності експортної продукції, які складають 3-5 відсотків;

забезпечення державної підтримки у вирішенні соціальних питань виробничих колективів підприємств ГМК, у тому числі приватизованих;

розвиток науково-технічного забезпечення металургійної та вугільної галузі, фінансування за кошти державного бюджету науково-технічних досліджень, що спрямовані на розроблення та впровадження в ГМК енергозберігаючих проектів загальногалузевого та загальнодержавного значення, удосконалення законодавства в сфері науково-технічної діяльності;

здійснення державного контролю за виконанням підприємствами нормативних показників екологічного стану довкілля, сприяння забезпеченню та виконанню вимог з промислової безпеки виробництва, охорони праці та навколишнього природного середовища;

Програма базується на положеннях Концепції розвитку гірничо-металургійного комплексу до 2010 року, схваленої Постановою Верховної Ради України від 17.10.95 р. N 385/95-ВР, відповідає Державній програмі розвитку промисловості на 2003-2011 роки, схваленій постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 р. N 1174, Державній програмі розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 року, схваленій постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 N 967 та Програмі діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не для політиків", затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 р. N 14.

Програма враховує сучасний стан ГМК та вугільної промисловості України, а також загострення конкуренції на світовому ринку в умовах його глобалізації, тому вирішує стратегію розвитку вітчизняної металургійної та вугільної промисловості за умови максимального використання потенціалу підприємств усіх форм власності, оснащення їх сучасним устаткуванням та впровадження високоефективних технологічних процесів, використання власних сировинних ресурсів, їх глибокої переробки.

Забезпечення виконання Програми покладається на Мінпромполітики та Мінвуглепром в межах компетенції та сфер їх впливу.

Для виконання цілей Програми, зокрема, зменшення витрат і енергоємності металургійного виробництва, підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, скорочення споживання природного газу в металургійному виробництві, оптимізації структури енергоспоживання, збільшення використання нетрадиційних для металургії джерел енергії виробництва Програма передбачає виконання завдань і заходів за такими напрямами:

Доменне виробництво:

будівництво доменних печей нового покоління з оснащенням їх сучасним енергетичним обладнанням, установками для приготування та вдування ПВП у доменні печі;

проведення капітальних ремонтів з одночасною модернізацією та реконструкцією доменного виробництва, модернізація та технічне переоснащення доменних печей, що дозволить підняти рівень виробництва чавуну до світових стандартів;

впровадження енергозберігаючих технологій доменного виробництва, використання нових видів енергоносіїв, зокрема, технології використання пиловугільного палива для заміни природного газу та частково коксу;

визначення потреби ПВП в доменному виробництві;

розроблення технічних вимог до сировинних матеріалів для виробництва ПВП з вугілля та антрациту України;

використання продуктів переробки вугілля та антрациту в технологічних процесах металургійного виробництва;

впровадження засобів промислової безпеки доменного виробництва;

забезпечення істотного зменшення шкідливих викидів, захист навколишнього середовища.

Розвиток сировинних та взаємозв'язаних видів виробництва гірничо-металургійного комплексу Вугільна промисловість:

впровадження нових технологій збагачення вугілля та антрациту, підвищення якості вугільної сировини, зокрема, для приготування пиловугільного палива;

мінімізація витрат на виробництво продукції, здійснення заходів з енергозбереження;

зниження негативного впливу виробничої діяльності вугільних шахт на навколишнє природне середовище;

визначення потреби в сировині для виробництва ПВП.

Коксохімічне виробництво:

розширення сировинної бази виробництва коксу за рахунок удосконалення технологій коксування, забезпечення галузі коксівним вугіллям;

освоєння нових видів коксівної продукції, в тому числі для доменного виробництва з урахуванням застосування ПВП у доменних печах;

Енергоефективність, енергозберігання та екологія

Передбачається зниження питомих витрат енергоресурсів за рахунок:

скорочення витрат природного газу шляхом широкого застосування пиловугільного палива в доменному виробництві;

застосування у технологічних процесах металургійного виробництва продуктів збагачення вугілля та антрациту;

розроблення науково обґрунтованих нормативів з питомих витрат енергоносіїв у металургійному виробництві та запровадження заохочувальних заходів і штрафних санкцій щодо забезпечення їх дотримання металургійними підприємствами усіх форм власності;

впровадження автоматизованих систем поточного обліку витрат енергоресурсів, енергоносіїв і систем їх розподілу;

Перспективним напрямом зменшення витрат і енергоємності виробництва, підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, скорочення споживання природного газу в металургійному виробництві, оптимізації структури енергоспоживання, збільшення використання нетрадиційних для металургії джерел енергії є використання передових досягнень вітчизняної та світової науки, залучення науково-технічного потенціалу України (Національна академія наук України, науково-дослідні та проектно-конструкторські інститути ГМК та суміжних галузей, вищі учбові заклади) до вирішення проблем енергетичних ресурсів, розроблення та запровадження принципово нових технологічних процесів, обладнання, матеріалів і джерел енергії.

Програмою передбачено такі пріоритети наукових досліджень, техніко-економічних обґрунтувань і проектно-конструкторських розробок:

розширення складових енергетичного балансу металургійних підприємств за рахунок розроблення нових технологічних процесів ефективного використання коксівного та енергетичного вугілля, пиловугільного палива, збагаченого вугілля та антрациту в доменному виробництві та у технологічних процесах металургійного виробництва;

удосконалення та розроблення нових технологій та обладнання доменного виробництва, спрямованих на економію коксу та природного газу, використання пиловугільного палива, раціональне використання енергетичних ресурсів, розроблення ефективних процесів малококсового та безкоксового виробництва первинного металу;

розроблення та освоєння засобів автоматизованого контролю та управління технологічними процесами виплавки чавуну, що дозволить створити нові важелі управління технологічними процесами, структурою та якістю металу, зменшити енерговитрати;

створення технологій та обладнання з використання вторинних вугільних ресурсів, збагаченого вугілля та антрациту в металургійному виробництві;

Завдання та заходи з виконання Програми наведено в додатку 2.

Виконання Програми буде сприяти структурній перебудові та ефективному розвитку вугільної галузі та ГМК, поліпшенню використання енергоресурсів, оновленню виробничих фондів вітчизняних підприємств, зменшенню залежності економіки України від кон'юктури світового ринку металопродукції та енергоносіїв. Розрахунки очікуваних результатів та ефективність Програми виконано за методичними положеннями з планування, формування та обліку витрат на виробництво та реалізацію продукції для підприємств металургійного комплексу, пов'язаними із загально державними законодавчими актами та галузевими особливостями обліку та планування витрат на виробництво.

Виконання Програми забезпечить:

зменшення в аглодоменному виробництві питомих витрат коксу на 20 відсотків і природного газу на 80 відсотків за рахунок вдування пиловугільного палива у доменну піч, заміни частки коксу вугіллям, використання альтернативних видів палива, енергозберігаючих технологій тощо;

зниження енергоємності продукції понад 25 відсотків;

економію паливно-енергетичних ресурсів до 20 відсотків шляхом використання нового обладнання та технологій з урахуванням оптимального завантаження виробничих потужностей;

підвищення рівня промислової безпеки виробництва та зниження виробничого травматизму внаслідок удосконалення технологій та технічного переоснащення підприємств;

Впровадження ефективних енергозберігаючих технологій та заходів Програми дозволить отримати у гірничо-металургійному секторі виробництва у 2015 році економію енергоресурсів, в тому числі: природного газу на рівні 3,0 млрд.куб.м; коксу на рівні 4,7 млн.т у.п. Економічний ефект у 2015 році очікується на рівні 3,8 млрд.грн.

Внаслідок виконання Програми підвищиться ефективність виробництва та конкурентоспроможність продукції, що сприятиме розв'язанню енергетичних та екологічних проблем у регіонах розташування гірничодобувних та металургійних підприємств.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок:

коштів державного бюджету;

власних коштів підприємств і організацій, діяльність яких пов'язана з виробництвом і збагаченням вугілля та антрациту, виготовленням продукції ГМК (за їх згодою);

ресурсів фінансово-кредитної сфери;

грантів, іноземного капіталу;

приватного капіталу;

інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Переважна кількість підприємств ГМК і вугільної промисловості знаходиться у власності промислово-фінансових груп, які самостійно фінансують виконання заходів.

Модернізація та технічне переоснащення підприємств вугільної промисловості та ГМК виконуються за рахунок коштів підприємств, залучених інвестицій. Орієнтовний обсяг інвестицій підприємств ГМК у виконання основних завдань і заходів Програми у 2010-2014 роках складає 2286,5 млн. гривень.

Фінансування заходів за завданням з науково-технічного забезпечення розвитку перспективних процесів вуглезбагачення та гірничо-металургійного виробництва (додаток 2, завдання 2 Програми) у 2010-2014 роках передбачається за кошти державного бюджету в сумі 47 млн. гривень на п'ятиріччя. Обсяги фінансування Програми уточнюються, виходячи з можливостей державного бюджету на відповідний рік. Ці заходи спрямовано на вирішення середньо- та довгострокових проблем технічного та технологічного розвитку вугільної промисловості та ГМК. їх реалізацію буде здійснено шляхом виконання комплексу науково-дослідних, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних робіт, перелік яких та терміни виконання визначаються щорічно на конкурсних засадах, в рамках видатків державного бюджету на поточний рік.

Виконавці заходів визначаються згідно з чинним законодавством.

Контроль за використанням бюджетних коштів здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

1. Концепція Програми схвалена Постановою Верховної Ради України від 17 жовтня 1995 року N 385/95-ВР.

2. Програма затверджена: сумісним наказом Мінпромполітики та Мінвуглепром від 18 грудня N 887/574.

3. Державні замовники-координатори Програми: Міністерство промислової політики України та Міністерство вугільної промисловості України.

4. Керівники Програми:

від Мінпромполітики - заступник Міністра, доктор техн. наук Грищенко С.Г.

від Мінвуглепром - перший заступник Міністра Офіцеров С.П.

5. Виконавці завдань і заходів Програми: виробничі підприємства всіх форм власності, об'єднання, наукові установи.

6. Строк виконання: 2010-2014 роки.

7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування: