З метою сприяння застосуванню підприємствами вимог Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для застосування в потенційно вибухонебезпечному середовищі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. N 898,

1. Затвердити Рекомендації із застосування Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для застосування в потенційно вибухонебезпечному середовищі (додаються).

2. Директору Департаменту науково-технічного забезпечення та енергоефективності промисловості (Ноговіцин О.В.) забезпечити опублікування цього наказу в черговому виданні "Інформаційного бюлетеня Міністерства промислової політики України з стандартизації, метрології та управління якістю".

3. Начальнику Управління організаційного та інформаційного забезпечення роботи Міністра (Юмашев П.В.) забезпечити оприлюднення цього наказу на веб-порталі Мінпромполітики України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Грищенко С.Г.

Технічний регламент обладнання та захисних систем, призначених для застосування в потенційно вибухонебезпечному середовищі (далі - ТР), гармонізований з Директивою 94/9/EC Європейського Парламенту і Ради Європи від 23 березня 1994 р., являє собою нормативно-правовий акт, затверджений Кабінетом Міністрів України.

У ньому містяться описи видів продукції, що підлягають обов'язкової оцінки відповідності вимогам безпеки для життя і здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна і охорони навколишнього середовища, процедури оцінки відповідності цим вимогам, правила маркування та уведення продукції в обіг.

Відповідність продукції, яка підпадає під дію ТР та вводиться в обіг в Україні, є обов'язковою.

Ці рекомендації підготовлені ТК 42 "УкрНДІ вибухозахищеного та рудникового електрообладнання з дослідно-експериментальним виробництвом" (83052 м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17), яке визначено відповідальним за впровадження цього Технічного регламенту та на яке покладені функції консультаційно-методичного центру з питань застосування вимог ТР згідно з наказом Мінпромполітики України від 11.11.2008 N 740. У разі виникнення питань, за роз'ясненнями можна звертатися за телефонами (062)382-93-53, (062)345-04-17.

Рекомендації спрямовані на полегшення застосування ТР всіма зацікавленими сторонами шляхом роз'яснення окремих питань і процедур, що стосується обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечному середовищі. Вони повинні використовуватися разом із ТР і Законами України "Про стандартизацію", "Про акредитації органів з оцінки відповідності", "Про стандарти, технічні регламенти й процедури оцінки відповідності", "Про підтвердження відповідності" та іншими нормативно-правовими актами.

ТР установлює тільки основні вимоги безпеки, покладаючи на стандарти, гармонізовані з міжнародними, їхнє технічне підтвердження. Ці основні вимоги безпеки сформульовані відносно:

- потенційних джерел займання, наявних в обладнанні, що призначене для експлуатації в потенційно вибухонебезпечних середовищах;

- захисних систем, що спрацьовують після вибуху з метою запобігання поширення вибуху й/або обмеження наслідків від дії полум'я й тиску вибуху;

- пристроїв, що забезпечують безпечну експлуатацію обладнання та захисних систем;

- компонентів, що не мають самостійного застосування, але впливають на безпеку експлуатації обладнання і захисних систем.

Із моменту введення ТР відповідна продукція може вводиться в обіг, вільно поширюватися в Україні і експлуатуватися в запропонованому вибухонебезпечному середовищі, тільки якщо вона відповідає викладеним у ньому вимогам.

ТР уперше сформулював погоджені вимоги щодо електрообладнання, неелектричного обладнання, захисних систем, обладнання, яке призначене для потенційно вибухонебезпечних середовищ, а також до пристроїв, що забезпечують безпеку обладнання, але таким що установлюються поза вибухонебезпечними середовищами.

Це значно розширило його область застосування в порівнянні з аналогічними національними нормативними документами (далі - НД), що діяли раніше.

ТР оговорює зобов'язання особи, що вводить продукцію в обіг і/або передає її в експлуатацію. А саме, виготовлювача, його вповноваженого представника, імпортера або будь-якої іншої відповідальної особи, але не поширюється на порядок експлуатації продукції в потенційно вибухонебезпечних середовищах. Останній регламентується:

- ПУЕ, НПАОП 40.1-32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок";

- НПАОП 40.1-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів";

- НПАОП 10.0-1.01-05 "Правила безпеки у вугільних шахтах";

- НПАОП 10.0-5.15-04 "Інструкція з огляду та ревізії рудникового вибухобезпечного електрообладнання";

- НПАОП 10.0-5.16-04 "Інструкція з безгрубного проведення робіт у підземних електроустановках".

Метою застосування ТР є:

- захист життя і здоров'я людей, тварин, рослин, національної безпеки, охорона навколишнього середовища та природних ресурсів, попередження несумлінної практики;

- досягнення вільного поширення продукції, яка підлягає дії ТР, на території України;

- установлення рівнів безпеки, яку повинна забезпечувати продукція, що призначена для застосування в потенційно вибухонебезпечних середовищах;

- забезпечення ідентичності засобів вибухозахисту й методів випробувань як рудничного обладнання, так й обладнання, яке призначене для застосування в потенційно вибухонебезпечних зонах приміщень і зовнішніх установок;

- установлення тільки основних вимог щодо вибухозахисту продукції;

- застосування процедур оцінки відповідності з урахуванням ступеня небезпеки виникнення вибухонебезпечного середовища й ступеня контролю стабільності якості засобів вибухозахисту продукції.

У цих рекомендаціях використані наступні терміни та визначення:

продукція - обладнання, захисні системи, пристрої безпеки, компоненти та їхні комбінації;

"модифікована" продукція - продукція, яка зазнала зміни, що зачіпають її працездатність й особливості безпеки й/або роботи, з метою введення в обіг;

уведення в обіг - перша передача продукції від кінцевої стадії виготовлення або імпорту для поширення або експлуатації. Визначає момент, коли продукція вперше проходить шлях від виробничої стадії до ринку або від стадії імпорту до поширення й/або експлуатації на території України. Оскільки поняття "уведення в обіг" стосується тільки першого випадку, коли продукція стає доступною, то під дію ТР підпадає тільки:

а) нова продукція, що зроблена в Україні;

б) "модифікована" продукція;

в) імпортована нова або продукція, яка використовується;

г) нова або модифікована продукція, що маркована особою, яка не є фактичним виготовлювачем.

Вимоги ТР і зобов'язання, що стосуються введення продукції в обіг, набирають чинності після впровадження ТР і поширюються на будь-яку продукцію незалежно від дати і місця виготовлення. Це - гарантія виготовлювача, що вся його продукція задовольняє відповідним вимогам ТР.

Якщо виготовлювач, його уповноважений представник в Україні або імпортер пропонують каталог продукції, що відповідає ТР, то продукція не вважається уведеною в обіг, поки вона не стане фактично доступною. Тому продукція, яка пропонується в каталогах, може не повністю відповідати ТР, але цей факт повинен бути чітко обговорений.

Уведення продукції в обіг не стосується:

- передачі продукції виготовлювачем його вповноваженому представникові в Україні, відповідальному від імені виготовлювача за забезпечення відповідності ТР;

- імпорту продукції в Україну з метою реекспорту;

- виготовленню продукції в Україні для експорту;

- показу продукції на торговельних ярмарках, презентаціях і виставках.

В останньому випадку продукція може не повністю відповідати вимогами ТР, але на ній повинні бути попереджувальні написи, що свідчать про те, що вона не призначена для введення в обіг.

Особи, що відповідальні за введення продукції в обіг (виготовлювач, уповноважений ним представник, постачальник або інша відповідальна особа), повинні вжити заходів для виконання вимог ТР;

робити доступною - передача прав власності або безпосередньо продукції виготовлювачем, його вповноваженим представником або імпортером особі, яка відповідальна за її поширення в Україні, або кінцевому споживачеві, проміжному постачальникові або учасникові комерційної угоди за плату або безкоштовно, незалежно від юридичного документа, відповідно до якого відбувається передача (продаж, позика, наймання, оренда, подарунок і т.д.). На момент передачі продукція повинна задовольняти вимогам ТР.

Технічна документація повинна бути доступна вповноваженим органам (зберігатися виготовлювачем або його вповноваженим представником) протягом 10 років після введення в обіг останнього виробу. Це стосується продукції як виготовленої, так й імпортованої в Україну;

обслуговування продукції - перша експлуатація кінцевим споживачем продукції, на яку поширюється дія ТР. Якщо неможливо визначити дату початку першої експлуатації, то продукція, що не має потреби в збірці або монтажу, умови поширення (зберігання, транспортування й т.п.) якої не впливають на роботу або особливості безпеки, вважається прийнятою до обслуговування з моменту введення в обіг;

виготовлювач - особа, відповідальна за розробку й виготовлення продукції з метою її введення в обіг під власним ім'ям. Альтернативою виготовлювача може виступати особа (юридична або фізична), яка або:

- виготовляє;

- збирає;

- пакує;

- ставить свій торговельний знак або назву на продукцію для її ідентифікації при введенні в обіг під власним ім'ям.

Незалежно від ступеня участі в процесі фактичного виробництва виготовлювач повинен зберігати повний контроль над продукцією та гарантувати, що він одержує всю інформацію, необхідну для виконання всіх вимог ТР. Тільки в цьому випадку він не звільняється від обов'язків виготовлювача. Крім того, він може, не втрачаючи статусу виготовлювача, використовувати для виробництва продукції готові вузли або компоненти.

Якщо продукція зазнає зміни, що призводять її до "модифікованої", то особа, що вносить зміни, також вважається виготовлювачем.

Виготовлювач відповідає за:

- проведення аналізу для висновку про необхідність й обсяг відповідності продукції вимогам ТР;

- проектування й виготовлення продукції відповідно до вимог ТР;

- подальші процедури оцінки відповідності продукції згідно з ТР;

- оформлення декларації або сертифіката відповідності;

- нанесення національного знака відповідності й складання інструкції з експлуатації, обслуговування й т.д.

Виготовлювач є єдиним, хто несе повну відповідальність за відповідність його продукції вимогам ТР. Він повинен мати у своєму розпорядженні всі відомості про конструкцію й технологію виготовлення продукції, щоб гарантувати відповідність усім вимогам ТР.

Технічна документація повинна бути доступна компетентним органам протягом десяти років після виготовлення останнього виробу. Якщо підприємство експлуатує виготовлену для власних потреб продукцію, на яку поширюються вимоги ТР, то воно є виготовлювачем;

уповноважений представник - фізична або юридична особа, що призначена відповідно до письмової угоди з виготовлювачем діяти на території України від його імені при виконанні зобов'язань, що випливають із положень ТР.

В угоді, яка підписана з виготовлювачем, указується ступінь правонаступництва. Наприклад, уповноважений представник може бути вповноважений проводити випробування на території України, підписувати декларації відповідності, наносити національний знак відповідності й надавати компетентним органам України технічну документацію.

Система керування якістю продукції вповноваженого представника не повинна оцінюватися вповноваженим органом. Вона повинна відповідати системі керування якістю продукції фактичного виготовлювача. Було б неправильно оцінювати систему керування якістю продукції за критеріями того органу, що її не робить. Однак якщо вповноважений представник проводить випробування й/або перевірки, необхідні для підтвердження відповідності ТР, то його система керування якістю підлягає оцінці.

Уповноважений представник має всі права та обов'язки виготовлювача. Виготовлювач несе загальну відповідальність за дії, що виконуються від його імені повноважним представником;

інші особи - особи, які відповідальні за введення продукції в обіг, але відмінні від виготовлювача і його вповноваженого представника. Якщо ні виготовлювач, ні його уповноважений представник не призначені, то в іншої особи, що вводить продукцію в обіг в Україні, є зобов'язання в рамках ТР. Вони полягають у гарантії доступності для компетентних органів технічної документації протягом десяти років після випуску останнього виробу. Інша особа в ролі відповідального за введення в обіг не має права брати на себе зобов'язання, що є винятково обов'язками виготовлювача або його вповноваженого представника (наприклад, підписання декларації відповідності);

уповноважені органи - призначені у встановленому законодавством порядку органи з оцінки відповідності, які вповноважені на здійснення цієї діяльності в законодавчорегульованій сфері. Уповноваженими органами можуть бути виключно резиденти України;

національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам ТР.

Виготовлювач зобов'язаний наносити національний знак відповідності на продукцію, відповідність якої він засвідчив декларацією. Якщо продукція відповідає вимогам ТР уповноваженим органом до національного знака відповідності додається ідентифікаційний номер цього органу;

офіційно опубліковані стандарти - стандарти, що входять у перелік, опублікований в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації (див. додаток 1).

Із запровадженням у дію ТР центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації офіційно публікує перелік національних стандартів, добровільне застосування яких сприймається як доказ відповідності продукції вимогам ТР;

обладнання - машини, апарати, стаціонарні або пересувні пристрої, компоненти контролю окремо й у збірці, системи виявлення або попередження, які окремо або сумісно призначені для генерування, передачі, зберігання, виміру, контролю й перетворення енергії й/або обробки матеріалу, і можуть бути причиною вибуху від власних потенційних джерел займання;

потенційно вибухонебезпечне середовище - навколишнє середовище, що може стати вибухонебезпечним у результаті зовнішніх або експлуатаційних впливів.

Дія ТР поширюється на обладнання, що призначене для експлуатації (цілком або частково) у потенційно вибухонебезпечному середовищі:

1) перший випадок - якщо, наприклад, резервуар, що містить потенційно вибухонебезпечне середовище, має безпосередньо у своєму складі обладнання, то вважається, що воно розташовано в потенційно вибухонебезпечному середовищі, хоча це середовище перебуває всередині резервуара;

2) другий випадок - якщо обладнання, що містить потенційно вибухонебезпечне середовище, завдяки конструкції або своїм функціям може створювати аналогічне середовище, яке його оточує повністю або частково, то вважається, що це обладнання перебуває в потенційно вибухонебезпечному середовищі;

3) третій випадок - якщо потенційно вибухонебезпечним є не тільки навколишнє середовище, але й технологічний процес, що вимагає, щоб суміш впускалася й/або випускалася з обладнання. У цьому випадку вимагає розгляду зв'язок (далі - інтерфейс) між обладнанням і процесом входу/виходу. Це може викликати необхідність наявності для обладнання більш однієї категорії: одну (або більше) для зовнішнього середовища й іншу для середовища процесу;

власне джерело займання - джерело займання фізично властиве обладнанню й здатне викликати займання вибухонебезпечного середовища.

Інший критерій, за яким на обладнання повинен поширюватися ТР, це наявність власного потенційного джерела займання.

Потенційними джерелами займання є: електричні або електростатичні розряди, електромагнітні хвилі, що іонізують випромінювання, нагріті поверхні, полум'я й гарячі гази, фрикційні іскри, оптичне випромінювання, хімічні джерела займання, компресія.

У деяких випадках виріб може містити потенційно вибухонебезпечне середовище, що підпалюється навмисно. На нього не поширюється дія ТР, якщо не існує інших джерел небезпеки. Вважається, що обладнання містить власне потенційне джерело займання, якщо в нормальному режимі роботи (з обліком певних аварійних режимів) у потенційно вибухонебезпечному середовищі воно здатне викликати займання (при відсутності відповідних заходів безпеки).

Отже, конструкція обладнання повинна мати необхідний рівень захисту. Для гарантії досягнення цього рівня захисту, можуть використовуватися різні види вибухозахисту, наприклад: іскробезпечність, продувка під надлишковим тиском, підвищена надійність проти вибуху й тощо.

Багато частин обладнання виготовляються з пластмас із дуже низькою електричною провідністю. Тому вони можуть накопичувати заряд статичної електрики, наприклад, у результаті тертя або при наявності над поверхнею потоків пилу або рідини.

У більшості випадків споживач може контролювати ці процеси. Якщо подібні частини використовуються в небезпечних середовищах, то повинна проводитися їхня попередня оцінка, а експлуатація здійснюватися відповідно до вимог відповідної НД. У кожному разі споживач такого обладнання, проводячи оцінку ризику на робочому місці, повинен ураховувати ці джерела займання. Прикладами можуть служити пластмасові контейнери, використовувані для транспортування хімікатів, пластикові труби, відра й стільці.

Якщо джерело електростатичних зарядів виникає тільки за рахунок технологічного процесу, то вважається, що в таких частин немає власного джерела займання і дія ТР на них не поширюється. У цих випадках вони не повинні мати маркування Ex, передбачене ТР.

Коли пластмасова частина є складовою обладнання, установлюваного в небезпечній зоні, і може накопичувати заряд при русі його деталей (наприклад, лопати вентилятора), то вона класифікується як частина обладнання зі специфічними властивостями або як Ex компонент, якщо він уведений в обіг для продажу з метою експлуатації в обумовлених умовах;

неелектричне обладнання - обладнання, не призначене для використання (частково або в зборі) електроенергії, тобто її генерування, передачі, заощадження, виміру, регулювання, перетворення й т.п.

Якщо неелектричне обладнання, наприклад: редуктори, вентилятори, насоси, компресори, міксери, гальмові пристрої, має потенційне джерело займання, то, у більшості випадків, воно з'являється в результаті роботи частин, що рухаються, здатних створити потенційний ризик займання за рахунок утворення нагрітих поверхонь або фрикційних іскр. Механічне обладнання такого типу часто підключається до джерела енергії, наприклад, електродвигуна. Введене в обіг у такій комбінації, це обладнання вважається комплексним.

Механічне обладнання може містити термопару або аналогічний вимірювальний прилад, що виробляє дуже низьку напругу та струм. Якщо ці вимірювальні прилади є "простим електрообладнанням", то при відсутності інших електричних частин процедура оцінки відповідності повинна проводитися як для неелектричного обладнання.

Якщо обладнання, наприклад насос, містить легко відокремлювану електричну частину, то процедура оцінки відповідності неелектричних частин може проводитися окремо. Якщо електрообладнання, що входить до складу неелектричного обладнання, не є "простим ", той виріб звичайно розглядають як комплексний.

Для обладнання, що перебуває у вибухонебезпечній зоні, необхідно враховувати всі потенційні джерела займання, перераховані у відповідних офіційно опублікованих стандартах.

Багато механічних частин переміщаються дуже повільно або мають дуже малу потужність. Якщо, згідно з оцінкою виготовлювача, таке обладнання незручно до формування гарячих поверхонь або інших джерел займання, навіть у випадках малоймовірних ушкоджень, то на нього вимоги ТР не поширюються;

електрообладнання - обладнання, що містить електричні частини, що використовуються для генерування, зберігання, виміру, розподілу й перетворення електроенергії, і служить для того, щоб електричними засобами забезпечувати функціонування іншого обладнання або для того, щоб безпосередньо обробляти матеріали за допомогою електроенергії;

комплектні установки - установки, які сформовані шляхом комбінації двох і більше частин обладнання й компонентами. Комплектна установка вважається продукцією, на яку поширюється дія ТР, якщо вона вводиться в обіг й/або ставиться на обслуговування відповідальною особою (виготовлювачем цієї установки) як єдина функціональна одиниця.

Однак подібні установки можуть бути не готові до використання безпосередньо й вимагають монтажу. Це необхідно враховувати в супровідній документації, що повинна складатися так, щоб при її неухильному виконанні в процесі монтажу гарантувалася відповідність ТР без подальшої оцінки.

Якщо комплектна установка складається з комплектуючих частин, які були раніше уведені в обіг різними виготовлювачами, то ці частини повинні відповідати вимогам ТР, що містять нанесення маркування й т.д. У цьому випадку, виготовлювач комплектної установки може припустити відповідність зазначених частин обладнання ТР й обмежити свою оцінку ризиком займання від власних джерел і додаткових небезпек, що виникають після збірки установки.

Аналогічно виготовлювач може припустити відповідність компонентів, супроводжуваних сертифікатами відповідності, випущеними виготовлювачем.

Однак якщо виготовлювач поєднує в комплектній установці частини власного виготовлення або отримані від постачальника для подальшої обробки, що не мають маркування, або компоненти, не супроводжувані сертифікатом, то він не повинен припускати відповідність цих частин ТР і його оцінка відповідності комплектної установки повинна поширюватися й на них.

При цьому, власна оцінка виготовлювачем ризику не виключає участь уповноважених органів у процедурі(ах) оцінки відповідності.

Для роз'яснення, поняття "комплектна установка" можна використати комбінацію "насос-електродвигун", призначену для експлуатації в потенційно вибухонебезпечному середовищі:

- якщо місце поділу "електродвигун-насос" являє собою, з погляду небезпеки займання, загальну одиницю обладнання, то при оцінці ризику вибуху насос й електродвигун не можна розглядати окремо. У цьому випадку, процедурі оцінки відповідності повинна піддатися одиниця електрообладнання в цілому. Це стосується й електричного вентилятора, лопатева частина якого є інтегрованою складової двигуна;

- у деяких випадках насос й електродвигун можуть розглядатися окремо, хоча вони й становлять функціональну одиницю. Якщо в результаті зборки насоса й електродвигуна не виникає додаткова небезпека займання, то функціональна одиниця, що утворилася, не вважається єдиною частиною обладнання й на неї, як на комплектну установку в цілому, дія ТР не поширюється. У термінології вибухозахисту її необхідно вважати комбінацією індивідуальних частин обладнання. У цьому випадку виготовлювачі насоса й електродвигуна можуть надавати індивідуальні декларації відповідності для кожної частини;

- у виготовлювача може виникнути необхідність у поставці насоса й двигуна з декларацією відповідності для установки в цілому. Якщо в установці використається Ex продукція (обладнання й автономні захисні системи), виготовлювач зобов'язаний провести оцінку ризику займання, щоб гарантувати, що в результаті збірки не будуть порушені засоби вибухозахисту. Якщо виготовлювач не ідентифікував додаткові ризики займання, то він оформляє технічну документацію, привласнює установці національний знак відповідності та Ex маркування, домовляється про умови експлуатації, підписує декларацію відповідності, дія якої поширюється на установку в цілому, указує застосовані офіційно опубліковані стандарти й випускає інструкцію для експлуатації. В результаті виготовлювач бере на себе повну відповідальність за установку. Ця процедура не вимагає участі органу з сертифікації;

- якщо в результаті монтажу установки "електродвигун-насос" виникає додаткова небезпека займання або одна з частин в результаті монтажу не повністю відповідає ТР, то установка повинна пройти повну процедуру оцінки відповідності.

Комплектні установки можуть уводитися в обіг різними способами, а саме:

а) комплектні установки з повністю певними конфігураціями складових частин - у цьому випадку виготовлювач уже визначив одну або більш постійну комбінацію(ї) складових частин і вводить їх в обіг як єдину функціональну одиницю. Прикладом може бути комплекс, наданий одним виготовлювачем, який складається з датчика пристрою, що передає, бар'єра й джерела живлення. Установка формується однією особою (виготовлювачем комплексу) і вводиться в обіг як єдина функціональна одиниця. Ця особа бере на себе відповідальність за відповідність ТР сформованої комплектної установки в цілому.

У декларації відповідності та інструкції з експлуатації комплектна установка розглядається як єдине ціле. Виготовлювач відповідає за її відповідність вимогам ТР і тому в інструкції з експлуатації повинен навести вичерпну інформацію про збірку, монтаж, експлуатацію, обслуговування й т.д;

б) комплектні установки з різними конфігураціями складових частин - у цьому випадку виготовлювач надає типологічний ряд різних частин, що формують "модульну систему". Він або споживач вибирає й комбінує частини із цього ряду, щоб зібрати установку, що виконує задані цілі. Прикладом може служити модульна система, що являє собою вибухозахисний роз'єднувач і керуючий механізм, що містить вибухонепроникні оболонки різних розмірів, ряд роз'єднувачів, кілька видів терміналів і т.д.

Незважаючи на те, що з цих частин установка може формуватися не виготовлювачем, і не обов'язково вводитися в обіг як єдина функціональна одиниця, виготовлювач відповідає за її відповідність вимогам ТР, якщо частини обрані із зазначеного типологічного ряду й з'єднані відповідно до його інструкцій.

Декларация відповідності, так само як і інструкція з експлуатації, повинна описувати "модульну систему" як ціле. Повинно бути ясно, з яких частин формується модульна система, і яким чином вони повинні бути відібрані. Виготовлювач відповідає за відповідність продукції вимогам ТР і тому в інструкції з експлуатації повинен навести інформацію про збірку, монтаж, експлуатацію, обслуговування й т.д.

Оцінка відповідності таких модульних систем може проводитися шляхом оцінки конфігурацій, що є самими несприятливими з погляду ймовірних ризиків. Якщо ці конфігурації відповідають вимогам ТР, то виготовлювач може декларувати відповідність усіх інших конфігурацій. Якщо надалі до "модульної системи" можуть бути додані інші частини, то необхідно знову проводити оцінку відповідності для гіршого випадку.

У таблиці 1 наведені приклади різних ситуацій, що стосуються комплектних установок:

автономні захисні системи - пристрої (за винятком розглянутого вище обладнання і його компонентів), призначені для гасіння вибуху, що зароджується, і/або ефективного обмеження дії полум'я й тиску вибуху, що вводять в обіг окремо для застосування як автономні системи.

Вважається, що у системи є автономна функція, якщо вона може забезпечити або сприяти забезпеченню рішення одного або декількох намічених завдань без використання додаткових елементів. Це не скасовує наявність інструкцій з монтажу й експлуатації. Прикладами автономних захисних систем є:

- вогнеперепинач;

- допоміжні вибухозахисні системи (які використовують, наприклад, розривні мембрани, продувні клапани, двері від вибуху й т.п.);

- гасильні бар'єри;

- системи подавлення вибуху.

Виходячи з основної функції, очевидно, що захисна система буде, принаймні, частково установлюватися й використовуватися в потенційно вибухонебезпечному середовищі.

Оскільки основною функцією захисної системи є усунення або зменшення небезпечних ефектів, викликаних вибухом (функція безпеки), то на неї поширюється ТР незалежно від того, містить вона власне потенційне джерело займання чи ні. У першому випадку захисна система також повинна задовольняти відповідним вимогам для обладнання.

Оскільки захисні системи вводяться в обіг окремо для використання як автономні системи, то їхня відповідність вимогам ТР повинна оцінюватися окремо, і вони повинні мати маркування національним знаком відповідності.

Звичайно, захисні системи можуть уводитися в обіг як невід'ємна частина обладнання. У таких випадках технічний термін "захисні системи" залишається попереднім завдяки їх функції, але вони не вважаються автономними захисними системами в частині оцінки відповідності й маркування національним знаком відповідності. Їхня відповідність ТР оцінюється в ході оцінки обладнання, в яке вони інтегровані, з використанням процедур, що відповідають групі й категорії цього обладнання. Окремо вони не маркуються;

компоненти - частини обладнання або елементи конструкції, що не мають самостійного (автономного) застосування й потребують додаткового розгляду при установці в обладнання, системи або пристрої, які призначені для використання у вибухонебезпечних середовищах.

Компоненти, призначені для інтеграції в обладнання або захисні системи, повинні мати сертифікат відповідності, що містить опис їх особливостей і способу інтеграції у вироби.

Згідно з офіційно опублікованими стандартами Ex компоненти можуть бути частинами обладнання. Компоненти не маркуються національним знаком відповідності, якщо це не потрібно іншими ТР.

Приклади частин, які можуть уводитися в обіг як компоненти, призначені для інтегрування в продукцію, використовувану у вибухонебезпечних середовищах:

- кабельні вводи;

- кнопки;

- реле;

- порожні вибухонепроникні оболонки;

- баласти для люмінесцентних ламп;

- герметизовані реле й контактори з клемами й/або вводами під пайку;

- механічні гальмові пристрої, що розроблені як частина обладнання для вибухонебезпечних середовищ;

- контейнери, що містять елементи зі спеченного порошку, що є частиною системи подавлення вибуху;

- пасові передачі конвеєрів, що транспортують горючий пил;

- неавтономні захисні системи;

- шланги усмоктування, що використовуються на вакуумне очищення;

- робочі органи (вили) автонавантажувачів.

Відповідність компонентів повинна оцінюватися з використанням тих же процедур, що й обладнання захисних систем або пристроїв, у які вони інтегруються.

Компонентам, постійно використовуваним в обладнанні заданої категорії, можна привласнити ту саму категорію. Компонентам, що мають широку область застосування, не можна привласнювати конкретну категорію. Крім того, компоненти, наприклад, для автономних захисних систем не повинні підпорядкуватися категоріям, тому що самі захисні системи не мають категорий. Наприклад, тягові ремені, прокладки, механічні ущільнення й т.д. уводяться в обіг не для включення в конкретне обладнання, захисні системи або пристрої, а як продукція для широких технічних цілей. Їх відповідність (придатність підтримки безпеки виробу, який вони інтегровані) повинна оцінюватися в процесі оцінки відповідності комплектного пристрою.

Якщо компоненти вводяться в обіг з метою їх інтеграції в конкретне обладнання, захисні системи або пристрої (наприклад, кабельні вводи підвищеної надійності, вибухонепроникні оболонки і т.д.), то вони повинні оцінюватися окремо й супроводжуватися сертифікатом відповідності;

пристрої безпеки, керування та регулювання - сприяють або потрібні для безпечного функціонування обладнання або захисних систем, навіть якщо вони експлуатуються поза вибухонебезпечним середовищем.

До них належать, наприклад:

- насоси, пристрої регулювання тиску, резервні запірні пристрої й т.п., що гарантують достатній тиск рідини для живлення системи безпеки, що приводиться у дію гідравлічно, (щодо ризику займання);

- пристрої захисту від перевантаження електродвигунів із вибухозахистом виду "e" (підвищена надійність);

- системи контролю навколишнього середовища, що складаються з пристроїв керування, розташованих у безпечній зоні, і датчиків загазованості, розташованих у потенційно вибухонебезпечному середовищі, призначені для керуючого впливу на одну або кілька одиниць обладнання або захисних систем із метою запобігання небезпеки вибуху (якщо виникає небезпечна концентрація газу);

- системи контролю, які розташовані в безпечній зоні і пов'язані з датчиками, що вимірюють температуру, тиск, потік і т.д., що використовуються для керування (з метою запобігання небезпеки вибуху) електрообладнанням, що експлуатується в потенційно вибухонебезпечному середовищі.

Із погляду безпеки та економічних міркувань, в більшості випадків, переважніше встановлювати такі пристрої в безпечній зоні. Однак іноді це є неможливим. У таких випадках, незважаючи на те, що ТР на це явно не вказує, вони можуть вважатися обладнанням.

Можуть бути ідентифіковані дві ситуації:

- якщо пристрій має власне потенційне джерело займання, то він додатково повинен відповідати вимогам до обладнання;

- якщо пристрій не має власного потенційного джерела займання, то він не повинен розглядатися як обладнання;

інші пристрої - до них належать:

1) усі пристрої, крім пристроїв безпеки, регулювання й керування;

2) усі пристрої, включаючи пристрої безпеки, регулювання й керування, але не сприяють і не є необхідними для безпечного функціонування відносно ризику займання або вибуху;

3) пристрої безпеки, регулювання й керування, що сприяють і необхідні для безпечного функціонування, але відносно небезпек, що не містять ризик займання або вибуху;

4) пристрої контролю, що виконують тільки функції сигналізації, що не містять функції прямого керування обладнанням у небезпечній зоні.

Наприклад:

- комутаційна апаратура, цифрові контролери й т.д., які не виконують функцій безпеки (що належать до ризику займання); див. вище друге перелічення;

- водорозпиляючі пристрої, призначені для подавлення полум'я;

- двері проти вибуху, що спроектовані для протистояння перевищенню тиску (вони розроблені, насамперед, як двері, і виконують функцію вибухозахисту не більшу, ніж стіни, в яких вони розміщені);

- системи датчиків загазованості, які виконують функції сигналізації, але не мають функцій керування обладнанням;

- системи екстреної вентиляції, що функціонують тюльки у випадку виявлення газу.

Виготовлювач, його уповноважений представник або особа, що вперше вводить продукцію в обіг або поміщає в обслуговування на ринку України, повинні вирішити, чи поширюється на цю продукцію дія ТР і, якщо так, то керуватися його вимогами.

Аналіз вибухонебезпечних середовищ

ТР призначений для усунення або мінімізації ризиків, що виникають при експлуатації продукції у вибухонебезпечному або потенційно вибухонебезпечному середовищі. При цьому виготовлювач повинен декларувати передбачувану область використання його продукції, включаючи експлуатацію в потенційно вибухонебезпечних середовищах.

Вибухонебезпечне середовище в термінах ТР - суміш із повітрям при атмосферних умовах горючих речовин у вигляді газів, парів, туману або пилу, в якій після займання, можливо мимовільне поширення полум'я по всій незгорілій суміші. Необхідно відзначити, що іноді (головним чином, для пилу), згорає не вся кількість горючої речовини.

Середовище, що може стати вибухонебезпечним через зміну локальних й/або експлуатаційних умов, вважається потенційно вибухонебезпечним. Продукція, яка розроблена для цього класу потенційно вибухонебезпечних середовищ, підпадає під дію ТР.

Якщо не дотримується один або більше пунктів наведеного вище визначення, то на продукцію, призначену для експлуатації в таких потенційно вибухонебезпечних середовищах, дія ТР не поширюється.

Дія ТР поширюється на:

- обладнання; або

- захисні системи; або

- компоненти; або

- пристрою безпеки, регулювання або керування.

У ряді випадків, для рішення питання про області застосування ТР необхідні додаткові роз'яснення, які будуть надані на прикладах "Інертних систем" й "Фарбувальних камер".

Крім того, часто зустрічаються два питання, що викликають занепокоєння:

- місце установки обладнання й захисних систем; і

- межі різних потенційно вибухонебезпечних середовищ.

Інертні системи

При рішенні питання про поширення дії ТР на інертні системи необхідно розглянути три різних випадки:

1) запобігання виникнення вибухонебезпечного середовища:

метою використання інертних систем є зменшення ймовірності або повне запобігання виникнення вибухонебезпечного середовища в заданих областях. Однак інертні системи не призначені для подавлення або обмеження впливу виниклого вибуху, тому в термінах ТР вони не є захисними системами. Функції інертних систем відрізняються від функцій систем подавлення вибуху, які мають елементи, призначені для подавлення вибуху, що зароджується.

У широкому розумінні на інертні системи, що використовуються у виробничих процесах, як правило, дія ТР не поширюється.

Приклад:

Передбачуваний ефект від дії інертної системи, що використовує об'єм з інертною речовиною, може бути оцінений тільки після знання всіх експлуатаційних параметрів об'єму з носієм інертності. Ця оцінка, також як і функціональні аспекти роботи таких систем, не належать до області дії ТР, але повинні бути розглянуті й відбиті споживачем, наприклад, у документації з вибухозахисту;

2) інертні системи як обладнання:

інертна система може містити частини, які призначені для експлуатації у вибухонебезпечному середовищі й мають власне потенційне джерело займання. На ці частини поширюється дія ТР як на "обладнання", хоча і в цьому випадку, їхня функція запобігання виникнення вибухонебезпечного середовища в рамках ТР не повинна оцінюватися;

3) інертні системи як частина концепції захисту від займання:

інертні системи може становити частина концепції захисту від займання для вибухозахищеного обладнання, якщо вони використовуються як засоби, що запобігають контакту його потенційних джерел займання з потенційно вибухонебезпечним середовищем. У цьому випадку на обладнання, включаючи його інертну систему, поширюється дія ТР.

Ця інертна система не є захисною системою, але її частини можуть вважатися пристроями безпеки, регулювання й керування, якщо уведені в обіг як індивідуальні пристрої.

У широкому розумінні ТР поширюється на інертні системи, якщо вони інтегровані (або призначені для інтегрування) у систему вибухозахисту обладнання і, таким чином, служать для запобігання появи джерел займання.

Приклад:

Якщо виготовлювачеві обладнання, призначеного для використання в потенційно вибухонебезпечному середовищі, необхідно захистити потенційні джерела займання цього обладнання, він може використати вид захисту "продувка під надлишковим тиском". Цей вид захисту може передбачати використання як захисних інертних газів. У цьому випадку інертна система є частиною обладнання, на яке поширюється дія ТР.

Наступний випадок можливий на практиці: обладнання має оболонку або резервуар, що містять джерела займання. У цьому обладнанні для запобігання контакту вибухонебезпечного середовища із джерелами займання може бути застосована інертна система, що була оцінена згідно з ТР як пристрій безпеки.

Фарбувальні камери

Фарбувальна камера являє собою відгороджену область, що має визначення - "Проста коробка". Оператор може працювати як усередині, так і зовні цієї "Коробки".

У відгородженій області при експлуатації створюється потенційно вибухонебезпечне середовище. Останнє, а також системи відчинення й зачинення звичайно оцінюються щодо ризику вибуху. Обладнання, захисні системи й компоненти, призначені для експлуатації в цьому потенційно вибухонебезпечному середовищі, включаючи зовнішні пристрої безпеки й керування, що забезпечують їхнє функціонування, перебувають в області дії ТР.

Область дії ТР не поширюється на фарбувальні камери в цілому. Вони не повинні мати маркування національним знаком відповідності або інше маркування, що пропонує ТР.

Місце передбачуваної експлуатації

Виготовлювачі вибухозахищеного обладнання (наприклад, у випадках, коли межі потенційно вибухонебезпечних середовищ піддаються зміні) почувають непевність, при рішенні питання, в якій мірі дія ТР поширюється на їхню продукцію. Це стосується до випадків, коли в контакті з вибухонебезпечним середовищем перебувають тільки окремі частини обладнання.

ТР має справу зі специфічним ризиком вибуху й переслідує головну мету - не допустити, щоб "власні потенційні джерела займання" обладнання й захисних систем стали активними. Імовірність виникнення потенційного джерела займання визначає категорію обладнання.

Місце установки обладнання "в" або "біля" потенційно вибухонебезпечного середовища не є вирішальним для оцінки застосовності ТР. Вирішальний фактор - чи перебувають потенційні джерела займання обладнання в контакті або мають інтерфейс до потенційно вибухонебезпечного середовища за рахунок ефекту згоряння всієї (див. визначення терміна "вибухонебезпечне середовище") незгорілої суміші. В останньому випадку вважається, що потенційне джерело займання перебуває в потенційно вибухонебезпечному середовищі.

Обладнання може містити усередині себе вибухонебезпечну суміш, що має інтерфейс, у розумінні поширення полум'я, до потенційно вибухонебезпечного середовища, навіть якщо обладнання не перебуває в ньому повністю. Прикладом може бути система витяжної вентиляції, яка установлена поза потенційно вибухонебезпечним середовищем, що викачує вибухонебезпечну суміш, наприклад, з резервуара для зберігання через трубу, що працює як інтерфейс.

Важливо обмовити, як необхідно розглядати установки, що містять у режимі експлуатації потенційно вибухонебезпечне середовище, але не мають інтерфейс до зовнішнього потенційно вибухонебезпечного середовища. На такі установки дія ТР не поширюється.

Однак ТР вимагає, щоб виготовлювач ужив заходів для:

- обмеження можливості виникнення небезпечної концентрації сумішей;

- запобігання підпалювання потенційно вибухонебезпечного середовища;

- мінімізації впливу на навколишнє середовище будь-якого вибуху.

Електрообладнання, що є частиною таких установок, залежно від імовірності вибуху, повинне відповідати вимогам ТР.

Тому, очевидно, що обладнання, захисні системи й компоненти, призначені для експлуатації в цих потенційно вибухонебезпечних середовищах, а також зовнішні пристрої безпеки керування, що сприяють виконанню функцій захисту, перебувають в області дії ТР. Мається на увазі, що ці пристрої й обладнання експлуатуються за умови, що в установці існують "атмосферні умови" у розумінні ТР.

У цьому контексті виникають такі питання:

1) чи зобов'язаний виготовлювач класифікувати зони в цих установках?

Передбачається, що:

- виготовлювач повинен виконати оцінку ризиків, що включають й імовірність вибуху;

- у ТР є ясні та однозначні визначення, що стосуються місця експлуатації обладнання конкретної групи й категорії;

- виготовлювач повинен сформулювати вимоги до обладнання, що повинне експлуатуватися в потенційно вибухонебезпечному середовищі, а також до зовнішніх пристроїв безпеки й керування, що забезпечують виконання функцій захисту;

- виготовлювач повинен придбати або виготовити обладнання, що відповідає результатам оцінки ризику згідно з ТР.

2) чи повинне неелектричне обладнання, що входить до складу цих установок, відповідати ТР?

Електричне й неелектричне обладнання, що використовується в установках, які містять потенційно вибухонебезпечне середовище, повинне відповідати ТР.

Інтерфейс до різних потенційно вибухонебезпечних середовищ

У цьому розділі розглядається питання поширення ТР на обладнання, призначене для роботи з інтерфейсами до різних потенційно вибухонебезпечних середовищ. Тут необхідно відзначити, що обладнання, яке містить потенційно вибухонебезпечне середовище, але не пов'язане з ним і середовищем процесу, не підпадає під дію ТР. Однак будь-яке обладнання в цьому "контейнері" повинне задовольняти відповідним вимогам, якщо виконуються критерії знаходження у вибухонебезпечному середовищі.

Класифікація обладнання повинна проводитися виготовлювачем або його вповноваженим представником на основі оцінки ризику займання і наявності інтерфейсу між середовищем процесу або зовнішнім середовищем і обладнанням.

Наприклад, у робочому режимі внутрішня порожнина заглибного насоса, як правило, заповнена горючою рідиною, але іноді, якщо не вжиті додаткові заходи, що запобігають роботі сухого насоса, може містити вибухонебезпечне середовище та вважатися зоною 1. Якщо навколишнє або зовнішнє вибухонебезпечне середовище належить до зони 2, то внутрішні частини насоса повинні відповідати категорії 2, а зовнішні - категорії 3.

При виборі категорії можна користуватися такими принципами.

Категорія (або категорії), привласнені обладнанню, визначається для всіх його частин, що входять у контакт або пов'язані із зоною, що містить потенційно вибухонебезпечне середовище.

При виборі відповідної категорії значення має тільки та частина обладнання, яка передбачуваний час контактує із середовищем.

Категорії, які обрані для частин обладнання, що містить вибухонебезпечне середовище, не можуть бути вище, ніж категорії, що відповідають ризику займання.

Наприклад, розглянемо вентилятор, що перемішує потенційно вибухонебезпечне газове або пилове середовище лопатами, або млин, що робить вибухонебезпечне пилове середовище. Кожний із цих агрегатів має контакт із зовнішнім потенційно вибухонебезпечним середовищем. Оцінка ризику займання для обох одиниць обладнання показує, що ефективне джерело займання (для вибухонебезпечного середовища, що контактує з ними) у нормальному режимі експлуатації відсутнє, але може виникнути у випадку ймовірної аварії. Якщо таке обладнання (агрегат) уведено в обіг без додаткового захисту від займання або захисної системи, то воно може бути класифіковано тільки як категорія 3.

Таке обладнання може експлуатуватися за умови контакту з постійно присутнім вибухонебезпечним середовищем (зона 0 або 20) тільки, якщо використовується додатковий захист від займання або захисна система.

Якщо частина обладнання має автономну захисну систему, наприклад, полум'ягасники або систему вибухоподавлення, що відповідають ТР, то додаткові випробування і оцінки системи, що утворилася, не потрібні. Це можливо за умови, що захисна система використовується в межах заданих функцій і встановлена відповідно до інструкцій виготовлювача, а ніякі нові небезпеки займання не з'являться. Однак, якщо ймовірна поява додаткових небезпек, то потрібна оцінка ризику займання й вживання відповідних заходів.

ТР не вимагає перевірки оболонки або контейнера, захищених від впливу вибуху автономною захисною системою, на вибухостійкість, якщо було показано, що автономна захисна система успішно виявляє й подавляє вибух, а оболонка витримує пік залишкового тиску подавленого вибуху.

Приклад:

Припущення, допущені в цьому прикладі, не повинні розглядатися як єдино можлива ситуація. Класифікація специфічної частини обладнання залежить від оцінки небезпеки займання, проведеної для обладнання і його передбачуваної експлуатації разом із застосованими заходами захисту від займання. У прикладі розглядаються тільки внутрішні вибухонебезпечні середовища, тобто одна сторона процесу. Якщо обладнання використовується в потенційно вибухонебезпечному середовищі, то для його зовнішньої частини повинна проводитися окрема оцінка небезпеки займання й класифікація.

Оцінка небезпеки займання млина, яка виконана виготовлювачем, показала, що:

- у нормальному режимі роботи млин не містить джерел займання;

- джерело займання може з'явитися при ймовірному аварійному режимі роботи.

Тому при уведенні млина в обіг і була привласнена категорія 3. На виході млина виникає дрібнодисперсний пил у формі потенційно вибухонебезпечної хмари, що постійно присутня при нормальному режимі роботи, тобто є зона 20. Тому інструкції виготовлювача повинні чітко відбивати той факт, що млин може експлуатуватися тільки з додатковими заходами захисту й запобігання вибуху.

Аналіз:

ТР визначає обладнання як: