Відповідно до Гірничого Закону України, Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною праці, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2003 N 29,

1. Затвердити Правила безпеки у вугільних шахтах (далі - Правила), що додаються.

2. Виконуючому обов'язки начальника Управління організації державного нагляду у вугільній промисловості Румежаку О.М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України по Донецькій (Малєєв М.В.), Луганській (Басакін Г.М.), Дніпропетровській (Іванко В.Л.), Львівській (Заболотній А.Г.), Волинській (Іванов К.Н.) та Кіровоградській (Ткаченко С.П.) областях ужити заходів щодо:

3.1. Вивчення цих Правил посадовими особами, зокрема інспекторським складом, функціональні обов'язки яких пов'язані із організацією і здійсненням державного нагляду за охороною праці на вугільних шахтах;

3.2. Систематичного контролю за дотриманням вимог цих Правил.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Загальному відділу (Деньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора Департаменту державного гірничого нагляду Суслова Г.М.

1.1. Основні положення

1.1.1. Ці Правила відповідно до статті 3 Гірничого закону України визначають норми і правила безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничошахтного і електротехнічного устаткування, рудникового транспорту, вимоги щодо провітрювання і протиаварійного захисту гірничих виробок, дотримування пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці та довкілля.

1.1.2. Кожна шахта повинна мати проектно-кошторисну, геолого-маркшейдерську, виробничо-технічну, санітарно-гігієнічну і обліково-контрольну документацію, а також ситуаційний план поверхні з позначенням усіх об'єктів і споруд у межах гірничого відводу.

Для всіх видів документації визначаються єдині для галузі строки зберігання з обов'язковим зазначенням їх на титульній сторінці.

1.1.3. На кожній шахті має функціонувати система управління охороною праці. Для їх функціонування керівник (роботодавець, власник) створює службу охорони праці і відповідний штат посадових осіб.

Положення про службу охорони праці розробляється з урахуванням специфіки підприємства незалежно від форми власності і затверджуються керівником шахти.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику шахти і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Асоціації, компанії, корпорації, концерни, комбінати, трести та інші об'єднання підприємств (надалі - об'єднання) вугільної галузі, у разі виконання ними делегованих функцій в галузі охорони праці, передбачають у своїх статутах (положеннях) створення служб охорони праці для забезпечення безпечних умов праці на підприємствах, що входять до їх складу.

1.1.4. На кожній шахті повинна бути організована дільниця вентиляції і техніки безпеки (далі - ВТБ). Чисельність гірничих майстрів ВТБ розраховується за методикою у встановленому законодавством порядку.

1.1.5. Календарні плани розвитку гірничих робіт (перспективні, поточні) розробляються, узгоджуються і затверджуються відповідно до Положення про порядок розробки, оформлення, узгодження і затвердження програм розвитку гірничих робіт і втрат вугілля в надрах при видобуванні, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 30.12.84. Ведення гірничих робіт на неузгоджених, незатверджених дільницях не допускається.

Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за виконанням проектних рішень при будівництві, експлуатації і ліквідації шахт і об'єктів.

1.1.6. На шахті повинен вестися табельний облік усіх тих, хто спустився в шахту і виїхав (вийшов) з неї. Відповідальність за його організацію покладається на керівника шахти, який зобов'язаний встановити порядок виявлення тих, хто своєчасно не виїхав (не вийшов) із шахти, і вживати заходів щодо їх розшуку.

1.1.7. У проектах і паспортах повинен передбачатися розділ "Протиаварійний захист", що містить комплекс заходів щодо попередження загазування та запилення гірничих виробок, екзогенних та ендогенних пожеж, вибухо- та пожежонебезпеки електроустаткування, газодинамічних явищ, аварій на шахтному транспорті і підйомі, завалів і затоплень діючих виробок.

1.1.8. Для шахт, що будуються і реконструюються (горизонтів, блоків, панелей), при проектуванні гірничих робіт повинні бути забезпечені можливість виходу людей при аваріях у безпечне місце за час дії саморятівника і ефективне ведення рятувальних робіт.

1.1.9. На кожній шахті мають функціонувати два незалежні види електрозв'язку (проводовий фіксований, рухомий /мобільний/ або радіозв'язок) з підрозділом аварійно-рятувальної служби, що обслуговує шахту.

1.1.10. На кожній шахті повинен бути складений план ліквідації аварій, що затверджується головним інженером гірничого підприємства за погодженням з відповідним підрозділом ДАРС (ДВГРС), який обслуговує шахту.

Не допускається спускання в шахту працівників, які не ознайомлені з планом ліквідації аварій і не знають тієї частини, яка стосується місця їх роботи і шляхів пересування.

За відсутності затвердженого плану ліквідації аварій, а також у разі скасування ДАРС (ДВГРС) власного погодження плану в цілому або його окремих позицій, ведення робіт, що відповідають цим позиціям, не допускається.

1.1.11. При виникненні аварії на шахті негайно вводяться в дію заходи, передбачені планом ліквідації аварій. Відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття на шахту - гірничий диспетчер. Їх розпорядження для всіх осіб і організацій, що беруть участь у ліквідації аварії, обов'язкові до виконання.

У разі неможливості виконання головним інженером шахти своїх обов'язків з ліквідації аварії виконання цих обов'язків покладаються лише за письмовим розпорядженням в оперативному журналі вищого технічного керівника, який зобов'язаний узяти на себе керівництво ліквідацією аварії або призначити іншу відповідальну особу.

1.1.12. Усі шахти мають обслуговуватися підрозділами ДАРС (ДВГРС). Дислокація підрозділів ДАРС (ДВГРС) узгоджується з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці України). Права та функції ДАРС (ДВГРС) щодо їх діяльності на вугільних шахтах визначаються їх статутами відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних нормативно-правових актів.

На кожній шахті повинна бути організована і функціонувати допоміжна добровільна гірничорятувальна служба (шахтна гірничорятувальна станція (далі - ШГС) і допоміжна гірничорятувальна команда (далі - ДГК).

1.1.13. У місцях, визначених головним інженером шахти, мають бути знаки безпеки, передбачені вимогами до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті.

1.1.14. Усім, хто спускається в шахту, необхідно видавати справні ізольовані саморятівники. Не допускається спуск і перебування в шахті та на робочих місцях працівників без саморятівників. За кожним працівником шахти під особистий підпис у спеціальному журналі має бути закріплений саморятівник, кількість яких на кожній шахті повинна відповідати обліковій чисельності працівників, зайнятих на підземних роботах.

На шахтах з віддаленими місцями робіт, тривалість виходу з яких при аваріях у безпечне місце більше часу захисної дії саморятівника, обов'язково мають бути пункти переключення (не більше одного на шляху пересування) або встановлені групові пересувні чи стаціонарні засоби саморятування, розміщення яких узгоджується з державною аварійно-рятувальною службою (далі - ДАРС /ДВРГС/).

На кожному з маршрутів, якими працівники прямують на вихід з місця аварії до виробок із свіжим струменем повітря, де необхідно витратити більше ніж 90% часу дії саморятівника, має бути проведене (один раз на 6 місяців перед погодженням з ДАРС (ДВГРС) плану ліквідації аварій) контрольне виведення групи працівників, уключених до саморятівників, під керівництвом командного складу ДАРС (ДВГРС).

Зовнішній вигляд і герметичність саморятівників, що перебувають у ламповій, перевіряються щомісячно, а саморятівників, що перебувають у пунктах переключення в шахті, - не рідше одного разу на 6 місяців посадовими особами дільниці ВТБ шахти за участю командного складу ДАРС (ДВГРС).

Усі працівники та посадові особи, які вперше влаштувалися на шахту або переведені на підземні роботи, мають в спеціальних "димних камерах" пройти практичне тренування в саморятівниках. Подальші тренування в "димних камерах" необхідно здійснювати не рідше одного разу на 2 роки. Допускається тренування в навчальних ізолюючих саморятівниках скороченого терміну дії. Тренування організовується керівником шахти і проводиться командним складом ДАРС (ДВГРС).

1.1.15. Усі особи під час перебування в шахті повинні мати акумуляторні світильники і бути в справних захисних касках, спецодязі і спецвзутті, що відповідають умовам роботи, а також мати, а в разі потреби застосовувати інші відповідні засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).

Не допускається спускання в шахту, пересування людей у виробках, а також ведення робіт без справного індивідуального акумуляторного світильника і необхідних засобів індивідуального захисту.

Кількість індивідуально закріплених справних акумуляторних світильників у ламповій, разом із світильниками, суміщеними з метансигналізаторами, має відповідати обліковій чисельності зайнятих на підземних роботах.

1.2. Вимоги до устаткування, матеріалів, технологій і програмних засобів

1.2.1. Серійне виробництво устаткування і виробів, призначених для роботи і використання в шахті, допускається лише за умови їх сертифікації згідно з чинним законодавством.

1.2.2. Гірничі машини, механізми, електроустаткування, прилади, апаратура, засоби захисту і матеріали допускаються до експлуатації за умови наявності дозволу Держнаглядохоронпраці України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 "Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами" (далі - Дозвіл Держнаглядохоронпраці України) щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО) та висновку санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України (далі - Держсанепідемслужба) відповідно до пункту 1.10 Державних санітарних правил та норм "Підприємства вугільної промисловості", затверджених Міністерством охорони здоров'я України від 13.12.2002 N 468 та зареєстрованих в Мін'юсті України 20.06.2003 за N 498/7819.

1.2.3. Експлуатація і обслуговування машин, гірничошахтного устаткування, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і зберігання необхідно здійснювати відповідно до вимог цих Правил та інструкцій з їх експлуатації.

Не допускається змінювати конструкцію машин, обладнання, схем керування і захисту без погодження із підприємством-виробником.

1.2.4. У паспортах, інструкціях та інших експлуатаційних документах на гірничошахтне устаткування, що випускається, слід вказувати значення параметрів створюваних ним шкідливих виробничих чинників і можливі небезпеки під час роботи.

Параметри шкідливості, які нормуються, слід витримувати протягом усього періоду експлуатації устаткування до і після капітального ремонту.

1.2.5. Рухомі частини обладнання, що становлять собою джерела небезпеки, мають бути огороджені, за винятком частин, огородження яких неможливе через їх функціональне призначення (робочі органи і системи подачі вибійних машин, конвеєрні стрічки, ролики, тягові ланцюги та ін.).

Якщо машини або їх робочі органи, що становлять небезпеку для людей, не можуть бути огороджені (пересувні машини, конвеєри, канатні й монорейкові дороги, штовхачі, маневрові лебідки та ін.), підприємствам-виробникам необхідно передбачити попереджувальну сигналізацію про пуск машини в роботу і засоби зупинки та відмикання від джерел енергії.

Передпусковий попереджувальний сигнал повинен бути звуковим тривалістю не менш як 6 секунд і бути чутним у всій зоні, небезпечній для людей.

1.2.6. Нові технології (способи) ведення гірничих робіт та запобігання факторам виробничої небезпеки і шкідливості, програмні засоби для розрахунків (проектування) шахтних систем (провітрювання, дегазації, енергопостачання та ін.) допускаються для застосування на шахтах за погодженням з Держнаглядохоронпраці України.

1.2.7. Роботи з огляду, випробування, монтажу, налагодження, ремонту та експертного обстеження (технічного діагностування) гірничошахтного та електрообладнання слід проводити організаціями, що мають відповідний Дозвіл Держнаглядохоронпраці України.

1.3. Вимоги до персоналу шахти

1.3.1. Працівники, діяльність яких пов'язана з безпекою груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи підйомів, електровозів і гірничих виймальних машин, гірничі диспетчери та ін.), мають пройти при прийнятті на роботу професійний добір і попередній медичний огляд з метою встановлення фізичної та психофізіологічної придатності до виконання даної роботи.

1.3.2. Керівник служби охорони праці на гірничому підприємстві повинен мати вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі III чи IV рівнів акредитації, та стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менш ніж 1 рік.

Керівниками шахт, ДП, ДХК, ВО та інших гірничих підприємств усіх форм власності, а також головними інженерами і головними спеціалістами призначаються особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі III чи IV рівнів акредитації, та стаж роботи не менше 3 років на керівних посадах на підземних роботах.

1.3.3. На посади гірничих диспетчерів шахти призначаються особи, які мають гірничотехнічну освіту (відповідно до I - IV рівнів акредитації) і стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менше 3 років.

Гірничим диспетчерам слід один раз на тиждень відвідувати підземні роботи, знати всі гірничі виробки і місця ведення гірничих робіт.

1.3.4. Керівники гірничих підприємств усіх форм власності, спеціалісти та працівники шахт проходять навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованих в Мін'юсті України 15.02.2005 за N 231/10511 та за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-4.36-05).

1.3.5. Начальниками дільниць ВТБ можуть бути особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальних закладах III і IV рівнів акредитації, і стаж підземної роботи на шахтах не менш ніж 1 рік. На шахтах III категорії, надкатегорійних і небезпечних за раптовими викидами, начальники дільниць ВТБ повинні мати стаж підземної роботи на газових шахтах не менше ніж 3 роки.

Заступниками начальника дільниці ВТБ на шахтах III категорії і вище призначаються спеціалісти, що мають вищу гірничотехнічну освіту, що закінчили вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, а на шахтах не вище за II категорію - особи з вищою гірничотехнічною освітою I - IV рівнів акредитації.

Помічниками начальника дільниці ВТБ і гірничими майстрами цих дільниць призначаються особи, що мають вищу або середню гірничотехнічну освіту.

Не допускається начальникам дільниць ВТБ, їх заступникам і помічникам, а також гірничим майстрам дільниць ВТБ виконувати роботи за сумісництвом або доручати їм виконання робіт, не передбачених їх посадовими інструкціями.

1.3.6. На посаду начальника видобувних і підготовчих дільниць на пластах, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, призначаються особи з вищою гірничотехнічною освітою, що закінчили вищи навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, які мають досвід роботи в таких шахтах не менше ніж 2 роки.

1.3.7. Посадові особи (керівники та головні фахівці гірничого підприємства) шахт, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, допускаються до роботи після складання іспитів на знання відповідних інструкцій з ведення гірничих і підривних робіт у цих умовах. Крім цього, вони повинні мати стаж керівництва підземними гірничими роботами не менш ніж 5 років.

До роботи в очисних і підготовчих вибоях на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, допускаються працівники, що мають стаж роботи в очисних або підготовчих вибоях шахт, небезпечних за газом, або в гірничих виробках шахт, небезпечних за раптовими викидами, не менш ніж 1 рік.

Працівники, які стають до роботи на шахтах, небезпечних за раптовими викидами породи та газу, повинні пройти спеціальне навчання та в установленому порядку одержати свідоцтво на право виконання цих робіт або керівництва ними.

1.3.8. Порядок, види і зміст навчання з питань охорони праці, а також форми перевірки знань з цих питань працівників вугільних шахт під час прийняття на роботу і періодично в процесі роботи визначаються відповідно до вимог Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.05.95 N 79, зареєстрованої в Мін'юсті 01.08.95 за N 272/808 (ДНАОП 1.1.30-5.15-96), та (НПАОП 0.00-4.36-05).

Мінімальна тривалість навчання з питань охорони праці під час прийняття на роботу і періодично в процесі роботи працівників вугільних шахт наведена в таблиці 1.1.

, зареєстрованого в Мін'юсті України 15.02.2005 за N 231/10511.

1.3.9. Разове відвідування підземних виробок працівниками шахтної поверхні або особами, що не працюють на шахті, допускається з дозволу керівника (головного інженера) шахти в супроводі посадової особи або спеціаліста за умови проведення інструктажу про правила поведінки в шахті і навчання користуванню саморятівником.

1.3.10. Усі працівники, що обслуговують машини, механізми і електроустановки, зобов'язані пройти спеціальну підготовку на право керування відповідним устаткуванням.

1.4. Обов'язки працівників

1.4.1. Працівникові не дозволяється самовільно виконувати роботи, що не стосуються одержаного наряду (завдання) і його обов'язків, за винятком випадків виникнення загрози аварії, здоров'ю або життю людей.

1.4.2. Не допускається курити та користуватися відкритим вогнем у підземних виробках, надшахтних будівлях, приміщеннях лампових і сортувалень, на поверхні шахти ближче ніж за 30 м від дифузора вентилятора та будівель дегазаційних установок, біля устів виробок, що виходять на земну поверхню. Заборона користуватися відкритим вогнем не поширюється на ведення вогневих робіт у порядку, передбаченому вимогами цих Правил.

1.4.3. Не допускається спати, розпивати алкогольні напої, приймати наркотичні або токсичні речовини, а також з'являтися і перебувати в нетверезому стані або під дією зазначених речовин у підземних виробках. Не допускається доставляти курильне приладдя (сірники, запальнички, тютюнові вироби тощо), алкогольні напої, наркотичні або токсичні речовини в підземні виробки.

З метою недопущення в шахту осіб у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння керівник шахти або керівник робіт у разі сумніву зобов'язаний організувати їх перевірку в лікувальних установах. Право і порядок перевірки таких осіб у медичному пункті шахти мають бути обумовлені в колективному договорі за умови оснащення медичного пункту необхідним обладнанням, препаратами і відповідного навчання медичного персоналу.

Нетверезий стан і наркотичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів.

1.4.4. У неробочі дні або в перервах у роботі в одну зміну й більше в тупикові виробки дозволяється посилати не менше двох працівників за наявності в них газовизначника безперевної дії. На роботи з ліквідації аварій необхідно посилати досвідчених працівників зі стажем роботи не менше одного року за відповідною професією.

1.4.5. Не допускається видавати наряди (завдання) на роботи в місця, що мають порушення вимог цих Правил, крім нарядів на усунення цих порушень, а також давати доручення, виконання яких може призвести до порушень цих Правил, перебувати або виконувати роботи в підземних виробках, стан яких є безпосередньо небезпечний для людей, за винятком робіт з усунення цих небезпек.

Усунення небезпек виконується в присутності керівника робіт із вжиттям заходів щодо безпеки. Усі такі роботи (виробки) огороджуються відповідними знаками.

1.4.6. Роботи, що виконуються працівниками будь-якої дільниці (служби) у виробках іншої дільниці (служби), а також роботи, що виконуються сторонніми організаціями, узгоджуються з керівником тієї дільниці (служби), на якій вони ведуться, і особою, відповідальною за роботу в дану зміну в цілому на шахті. Про це повинен бути поставлений до відома гірничий диспетчер.

1.4.7. Керівники шахти зобов'язані в різні зміни відвідувати підземні роботи і здійснювати контроль за станом гірничих виробок і безпечного ведення робіт. Вони зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення всіх порушень цих Правил, помічених до початку робіт чи під час робіт. Якщо усунення порушень неможливе і вони загрожують життю і здоров'ю людей, роботи припиняються, люди виводяться в безпечне місце, про що повідомляється безпосередньому керівникові й гірничому диспетчерові.

Небезпечні місця (зони) огороджуються знаками заборони чи постами.

1.4.8. Не допускається проводити будь-які роботи без запобіжних поясів у стволах, вугільних ямах, бункерах, над відкритими чи не повністю перекритими виробками, біля провалів, а також на об'єктах шахтної поверхні, де є небезпека падіння людей з висоти. Заборона не поширюється на очисні вибої крутого падіння.

У разі зупинки робіт у шахті перебування в ній осіб, не пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності підприємства або ліквідацією аварії, не допускається. Порядок разових відвідувань шахти визначається керівником підприємства.

1.4.9. На кожній шахті мають діяти затверджені наказом підприємства порядок і система охорони, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до об'єктів життєзабезпечення підприємства, підземних виробок, службових будівель та споруд.

Не допускається без письмового дозволу головного інженера шахти (крім аварійних випадків) зупиняти об'єкти життєзабезпечення шахти (електропідстанції, вентилятори, підйоми, водовідливи, дегазаційні, газовідсмоктувальні, холодильні та калориферні установки, котельні та ін.).

2.1. Влаштування виходів з гірничих виробок

2.1.1. На кожній шахті має бути не менше двох окремих виходів на поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.

Кожний горизонт шахти повинен також мати не менше двох окремих виходів на вищерозташований (нижчерозташований) горизонт чи поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.

Дві й більше спаровані виробки з одним напрямком вентиляційного струменя, пристосовані до пересування людей, уважаються одним запасним виходом.

На розгалуженнях усіх виробок мають бути прикріплені вказівні знаки з позначенням виробок і напрямів до виходів на поверхню.

Виробки, що служать запасними виходами на поверхню, мають бути улаштовані для пересування людей, обладнані транспортними засобами для їх ремонту і підтримки в справному стані на весь період експлуатації.

2.1.2. При зближеному розташуванні стволів (на одному проммайданчику) після їх проходки (поглиблення) до проектного горизонту в першу чергу провадяться роботи із збійки стволів між собою, а потім - з обладнання постійного клітьового підйому.

У разі розкриття нового горизонту одним стволом або підготовки його уклонами в першу чергу проводяться виробки для забезпечення горизонту двома виходами та провітрюванням за рахунок загальношахтної депресії.

При віддаленому (фланговому) розташуванні стволів у першу чергу до проведення виробок, що забезпечують другий вихід, провадяться роботи щодо їх обладнання постійним або тимчасовим клітьовим підйомом (відповідно до проекту) та обладнання водовідливу.

2.1.3. Вертикальні стволи, що служать як виходи на поверхню, мають бути обладнані підйомними установками (одна з яких повинна бути клітьовою) і драбинними відділеннями. Драбинні відділення в стволах можуть бути відсутні, якщо в них є по дві підйомні установки з незалежним підведенням енергії. Стволи обладнуються так, щоб кожним з них всі люди могли виїхати (вийти) на поверхню.

У вертикальних стволах глибиною до 70 м за наявності драбин в обох стволах в одному з них підйомна установка може бути відсутня.

2.1.4. У похилих виробках, якими передбачено вихід людей, влаштовується вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м, в якому споруджуються з кутами нахилу:

від 7 град. до 10 град. - поручні, прикріплені до кріплення;

від 11 град. до 25 град. - трапи з поручнями;

від 26 град. до 30 град. - східці з приступками та поручнями;

від 31 град. до 45 град. - драбини з горизонтальними приступками та поручнями.

У драбинних відділеннях стволів та інших виробок з кутом нахилу від 45 град. до 90 град. драбини встановлюються з нахилом не більш як 80 град. і мають виступати на 1 м над горизонтальними помостами, що міцно закріплюються в кріплення з інтервалом не більше ніж 8 м. Лази в помостах влаштовуються завширшки не менше ніж 0,6 м, а відстань від краю лазу до драбини за нормаллю - не менше ніж 0,7 м.

Лази над першою верхньою драбиною обладнуються лядами, що закриваються. Лази в стволах та інших виробках між сусідніми помостами мають бути зміщені на ширину лазу.

Відстань між кріпленням і драбиною біля її основи повинна бути не менш ніж 0,6 м. Ширина драбини повинна бути не менше ніж 0,4 м, а відстань між приступками - не більше ніж 0,4 м.

Якщо двома виходами з підземних виробок служать похилі стволи, то в одному з них влаштовується механізоване перевезення людей і передбачається можливість виходу людей вільним проходом ствола завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м.

Вимоги цього пункту поширюються також і на інші похилі виробки, обладнані для механізованого перевезення людей в пасажирських вагонетках.

2.1.5. На діючих шахтах при розкритті нового горизонту вертикальним стволом та похилою виробкою або двома похилими виробками другий запасний вихід обладнується у одній з цих виробок відповідно до вимог пункту 2.1.4 цих Правил.

Для виїмкової дільниці влаштовується не менше двох виходів на діючий горизонт або поверхню.

2.1.6. На нижніх та проміжних приймальних майданчиках похилих стволів, уклонів та бремсбергів (крім обладнаних конвейєрами) влаштовуються обхідні виробки.

На пересіченнях похилих стволів, бремсбергів та уклонів з проміжними виробками, якими пересуваються люди, влаштовуються обхідні виробки або містки.

2.1.7. З кожної очисної виробки (крім очисної камери) влаштовується не менше двох виходів: один з них - на вентиляційний, другий - на відкатний (конвеєрний) штрек (виробку).

За наявності виробок, що випереджають лаву, нижній вихід розташовується попереду очисного вибою. На крутих, крутопохилих і похилих пластах, крім розроблюваних стовпами за падінням (агрегатами щитовими (далі - АЩ) та ін.), де вугілля транспортується вздовж очисного вибою на штрек самопливом, обладнується не менше двох виходів на відкатний (конвеєрний) штрек, що не використовуються для спускання вугілля. Один з виходів розташовується попереду очисного вибою. У нижній частині лави розташовується магазинний уступ.

При комбайновому вийманні вугілля в лавах на крутих та крутопохилих пластах без залишення магазинних уступів, на дуже тонких пластах при транспортуванні вугілля риштаками, а також при роботі за схемою лава - штрек обладнується другий (додатковий) вихід на відкатний (конвеєрний) штрек з боку виробленого простору.

При підході очисних виробок до технічних меж допускається обладнання нижнього виходу через задні печі або гезенки.

За виймальної потужності пласта 1 м і менше кожна з послідовно провітрюваних очисних виробок повинна мати вихід через свої проміжні штреки на хідник, пройдений на всю висоту поверху та облаштований для пересування людей.

При відробці системами з повним закладенням виробленого простору на крутих пластах з кожного очисного вибою влаштовується один вихід на вентиляційний та один вихід на відкатний горизонти, обладнані для пересування людей.

При відробці пластів лавами за спадом (підняттям) на дільницях пластів, де є загроза прориву води (пульпи або глини), з кожної очисної виробки забезпечується вихід на вищерозташований горизонт.

2.1.8. У коротких очисних вибоях, де вугілля добувається гідравлічним або механогідравлічним способом без присутності людей в очисній заходці, дозволяється використовувати як другий вихід вентиляційні збійки перерізом не менше ніж 1,5 кв.м або спеціально обладнані свердловини діаметром не меншим ніж 850 мм, що проводяться на сусідні виїмкові виробки (штрек або піч). Відстань між збійками або свердловинами повинна бути не більше ніж 30 м.

При системі підповерхового відбою другий вихід дозволяється мати на відстані не більше ніж 100 м від місця встановлення гідромонітора.

2.2. Проведення і кріплення гірничих виробок

2.2.1. При зміненні гірничо-геологічних чи виробничих умов паспорти виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок переглядаються в добовий термін. До перегляду паспорта роботи необхідно вести з виконанням додаткових заходів щодо безпеки, зазначених у кінці нарядів дільниці, у нарядах-путівках посадових осіб.

До початку робіт керівник дільниці або його заступник (помічник) ознайомлює працівників та посадових осіб дільниці під розписку із зазначеним паспортом, а також із змінами, що вносяться до нього.

2.2.2. На шахтах, підривні роботи слід виконувати відповідно до вимог "Единых правил безопасности при взрывных работах", затверджених Держгіртехнаглядом України 25.03.92 (далі - ДНАОП 0.00-1.17-92), у тому числі із застосуванням пластичної інгібіторної забивки.

2.2.3. Поперечні перерізи гірничих виробок мають відповідати типовим перерізам.

Площа поперечного перерізу виробок у просвіті визначається розрахунком за факторами допустимої швидкості повітряного струменя (провітрювання), габаритів состава поїзда й устаткування з урахуванням мінімально допустимих зазорів, величини усадки кріплення після впливу гірничого тиску.

Вимоги до мінімальних площ поперечних перерізів горизонтальних і похилих виробок у просвіті, ширини проходів для людей і величини зазорів між кріпленням, устаткуванням або трубопроводами і кромкою габариту рухомого складу поїзда, яка виступає, викладені в таблицях 2.1 та 2.2.

Примітки:

1. На двоколійних ділянках виробок усіх приствольних дворів, в одноколійних приствольних виробках клітьових стволів, зданих в експлуатацію у 1987 році і в наступні роки, і в тих, що є у стані проходки, а також у всіх інших двоколійних виробках у місцях, де проводяться маневрові роботи, зчіплювання і розчіплювання вагонеток або составів поїздів (у тому числі й на розминках), перевантаження обладнання і матеріалів з одного транспортного засобу на інший, біля стаціонарних навантажувальних пунктів продуктивністю 1000 т на добу і більше, біля транзитних перевантажувальних пунктів незалежно від продуктивності проходи для людей влаштовуються по 0,7 м з обох боків.

2. Ширина проходів для людей і зазори мають бути витримані за висотою виробки, не менше за 1,8 м від підошви (тротуару). Проходи за всією довжиною виробки необхідно влаштовувати, як правило, з одного боку. Не допускається в двоколійних виробках влаштування проходів між коліями.

2.2.4. Виробки, що служать для перепуску вугілля, породи або закладних матеріалів на відкатний (проміжний) горизонт самопливом, повинні мати два відділення або з цією метою проводяться дві паралельні виробки, які збиваються між собою через кожні 8-10 м.

Переріз вуглеспускного (породоспускного) відділення визначається його паспортом.

Ходові відділення виробок відділяються від вуглеспускних (породоспускних) міцною суцільною відшивкою з вікнами, що зачиняються, для пропускання кусків вугілля і породи, що застрягають. У разі спускання вугілля (закладного матеріалу, породи) металевими трубами відшивку ходового відділення можна не робити.

2.2.5. Порожнини, що утворюються за кріпленням, необхідно закладати (забучувати) або заповнювати важкогорючим матеріалом.

2.2.6. Спорудження постійного кріплення, а також прибирання вугілля і породи після підривних робіт у підготовчих виробках проводяться під захистом тимчасового кріплення.

У слабких і нестійких породах (сипких, м'яких, пливунах, схильних до обвалення) виробки проводяться із застосуванням передового кріплення, щитів або іншими спеціальними способами.

Працівники, які проводять оббирання покрівлі, мають перебувати під закріпленою ділянкою виробки.

2.2.7. Збійка виробок проводиться згідно зі спеціальними заходами, затвердженими головним інженером шахти.

2.2.8. Відставання постійного кріплення від вибоїв підготовчих виробок визначається паспортом, але не повинне бути більше ніж 3 м.

На початок нового циклу відставання постійного кріплення від вибою (крім кам'яного, бетонного, залізобетонного) не повинне перевищувати кроку його установки.

Дозволяється відставання постійного кріплення від вибою на відстань, більшу за крок установки кріплення (або меншу за подвійний крок установки) при міцності порід за шкалою Протод'яконова, більшій ніж 7.

2.2.9. Під час проведення підготовчих виробок з підриванням бокових порід відставання породного вибою від вугільного має бути не більше ніж 5 м.

Під час проведення виробок вугіллям широким вибоєм при ширині розкосини понад 5 м необхідно мати з'єднаний зі штреком закріплений косовик, що служить запасним виходом і вентиляційним хідником.

2.2.10. У підготовчих виробках, що проводяться слідом за очисним вибоєм, відставання породного вибою від вугільного вибою лави не повинне перевищувати 5 м, якщо в очисній виробці застосовується індивідуальне кріплення, 8 м - при механізованому кріпленні і 11 м - при вийманні вугілля стругами.

2.2.11. У разі проведення, поглиблення або ремонту похилої виробки люди, що в ній працюють, захищаються від небезпеки падіння зверху вагонеток та інших предметів не менше ніж двома міцними заслонами, конструкції та місця розташування яких затверджуються головним інженером шахти (шахтобудівельного управління).

2.2.12. Заміна гірничопрохідницького устаткування у вибої виробки, що проходиться, допускається з дотриманням таких вимог:

а) у разі розміщення пульта керування машиніста в кабіні або торці гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,25 м з обох боків виробки;

б) у разі розміщення пульта керування машиніста з боку гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,7 м з боку переміщуваного і за 0,25 м - з боку нерухомого устаткування;

в) під час розминки один із механізмів повинен бути в нерухомому стані;

г) при використанні самохідних вагонів зазори до кріплення виробок мають бути 0,7 м з обох боків на висоті 1,8 м від підошви.

При проведенні похилих виробок перебування людей нижче від місця роз'їзду гірничопрохідницького устаткування під час маневрування не допускається.

2.2.13. Змонтоване прохідницьке устаткування, у складі якого є комплекс пересувного прохідницького устаткування, перед початком робіт з проходки (у тому числі і технологічних дільниць) або поглиблення ствола повинне прийматися в експлуатацію комісією, яка призначається генеральним підрядником. Склад комісії визначається за погодженням із зацікавленими організаціями з обов'язковою участю представників замовника, підрядника та територіальних органів Держнаглядохоронпраці України.

2.2.14. Не допускається продовження проходки вертикальної виробки після спорудження її устя без попереднього перекриття на нульовій позначці, а також проходка і поглиблення ствола (шурфу) без захисту помостом працівників, що перебувають у вибої, від можливого падіння предметів зверху.

Крім того, вибій поглиблюваного ствола повинен бути ізольований від діючих підйомів робочого горизонту запобіжним пристроєм (помостом або ціликом).

Запобіжні пристрої розраховуються на падіння вантажу, що піднімається (спускається), маса якого приймається згідно з таблицею 2.3.

Помости в стволі (шурфі) необхідно споруджувати за проектами, затвердженими головним інженером гірничого підприємства (шахти), що виконує цю роботу. Не допускається виймання запобіжного цілика або розбирання помосту в поглиблюваному стволі без проекту, погодженого з головним інженером шахти і затвердженого головним інженером підрядної організації (шахти), що виконує роботи.

2.2.15. Під час видачі породи цебрами ствол повинен відкриватися лише в частині, потрібній для пропуску цебер, при цьому ляди слід відкривати тільки в момент проходження останніх.

Конструкція ляд повинна унеможливлювати падіння у ствол породи чи інших предметів під час розвантаження цебер, отвір для пропускання цебер повинен мати за периметром суцільну огорожу.

Для забезпечення безпечного пропускання цебер і вантажів через отвори помостів, подавання сигналів і спостереження за прийманням, розвантаженням і відправленням цебер у вибої і на помости мають призначатися відповідальні особи.

У рукоятника-сигналіста поруч з кнопками керування прохідницькими лебідками повинен бути пристрій аварійного відключення прохідницьких лебідок.

2.2.16. Не допускається перебування людей у вибої ствола (шурфа) та виконання інших робіт під час заміни або перепанцирування каната, заміни підйомної посудини, а також навішування і зняття технологічних трубопроводів.

Бетонопроводи мають бути закріплені додатковим суцільним канатом за всією довжиною. Роботи з ліквідації "затору" бетону в трубопроводі слід виконувати під керівництвом посадової особи за відсутності людей нижче "затору".

2.2.17. Отвори майданчиків розміщення технологічного обладнання в копрах повинні мати ляди або огорожі заввишки не менше ніж 1600 мм, які в нижній частині мають бути суцільними на висоту, не меншу за 300 мм.

Нульовий розвантажувальний і підшківний майданчики мають бути освітлені відповідно до встановлених норм освітленості.

2.2.18. Привибійна частина ствола, що проходиться або поглиблюється, обладнується підвісним або крокуючим помостом. Одноповерхові підвісні помости мають бути підвішені до каната не менше ніж у чотирьох місцях; дво- або багатоповерхові помости необхідно кріпити до каната так, щоб у разі їх переміщення не порушувалася горизонтальна стійкість і унеможливлювалося заклинювання.

2.2.19. У разі переміщення крокуючого помосту стволом люди у вибої ствола і на помості мають бути відсутні, за винятком машиніста і двох його помічників, що беруть участь у переміщенні помосту. При цьому машиніст повинен перебувати біля пульта керування, а його помічники - на поверхах з опорними ригелями для візуального контролю положення ригелів і стану лунок у бетонному кріпленні ствола.

2.2.20. У разі кріплення ствола тюбінговими кільцями:

а) установлення тюбінгів повинне проводитися з робочого підвісного помосту або безпосередньо з вибою;

б) у разі встановлення основних вінців повинен складатися акт огляду та надійності пікетажу;

в) під час укладення тюбінга на місце дозволяється звільняти його від захвату лише після його закріплення не менше ніж двома болтами;

г) установлення сегмента при одному підйомі повинне здійснюватися за допомогою допоміжних лебідок або поліспастів і блоків, укріплених у стволі. Допоміжні лебідки мають бути встановлені на поверхні або на помості, що влаштовується на ділянці ствола, закріпленій постійним кріпленням;

ґ) у разі подання цементного розчину в затюбінговий простір допустимий тиск його нагнітання повинен бути встановлений проектом виконання робіт. Величина незацементованого закріпленого простору не повинна перевищувати однієї західки.

2.2.21. У разі паралельного ведення проходки ствола і зведення постійного кріплення з підвісного помосту останній повинен мати верхній поверх для захисту працівників на помості від можливого падіння предметів зверху.

Зазор між помостом і споруджуваним кріпленням ствола, опалубкою або щитом-оболонкою, рахуючи від виступних ребер кружал, повинен бути не більшим за 120 мм і під час роботи повинен щільно перекриватися, для чого в конструкції помосту або щита-оболонки необхідно передбачити спеціальні пристрої.

При суміщеній схемі проходки зазор між помостом і кріпленням ствола повинен бути не більшим за 400 мм, при цьому на всіх поверхах помосту за його периметром повинна бути ґратчаста огорожа заввишки не менше ніж 1400 мм. Нижня частина огорожі повинна мати спеціальну металеву обшивку заввишки не менше ніж 300 мм.

Отвори для розтрубів між поверхами помосту мають бути відшиті металевою сіткою з вічком, не більшим ніж 40х40 мм. У нижній частині розтруба у місцях прилягання сітки до помосту обшивка виконується суцільною огорожею заввишки не менше ніж 300 мм. Висота розтруба над верхнім поверхом помосту повинна бути не меншою за 1600 мм. Для подавання сигналів під час пропускання цебра на вибій у прохідника-помостового повинен бути встановлений звуковий сигналізатор.

Прохідницькі помости мають бути обладнані оглядовими щілинами, що дозволяють прохідникові, відповідальному за пропускання цебер і вантажів через розтруби, бачити становище у вибої та обладнання, розташоване нижче помосту.

2.2.22. Роботи з переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів слід виконувати під керівництвом посадової особи згідно з планом заходів, затвердженим головним інженером гірничого підприємства (шахти), що виконує ці роботи.

Переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів повинне виконуватися за сигналами, що подаються за схемою: помост - нульовий майданчик - центральний пульт керування лебідками (лебідкою).

Не допускається експлуатація помостів без розпору.

2.2.23. Величина відставання кріплення або нижньої кромки опалубки від вибою і підірваної гірничої маси встановлюється проектом провадження робіт на проходку або поглиблення ствола.

У слабких і нестійких породах ця відстань не повинна перевищувати 1,0-1,5 м, а в проектах ведення робіт повинне передбачатися додаткові заходи безпеки, спрямовані на попередження обвалення порід.

2.2.24. Армування ствола повинне виконуватися зі спеціальних помостів або інших пристроїв. Проект виконання робіт з одночасного армування ствола і монтажу копра або устаткування в ньому повинен передбачати спеціальне перекриття ствола.

Під час армування ствола не допускається використання підвісних люльок як підйомних посудин, а також спускати матеріали й елементи армування під цебрами, що не мають спеціальних підвісних пристроїв заводського виготовлення, випробуваних у встановленому порядку, із зазначенням у паспорті на цебер максимально допустимого навантаження на ці пристрої.

2.2.25. Не допускається підтоплювання ствола, розташованого на гірничому відводі діючої шахти, без погодження з головним інженером шахти, проектною організацією і територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

2.3. Очисні роботи

2.3.1. Виймання вугілля в очисних вибоях повинне здійснюватися відповідно до паспорта виїмкової дільниці із застосуванням комплексу заходів щодо запобігання всім небезпечним і шкідливим виробничим факторам.

Паспорти виїмкових дільниць на пластах з важкокерованими боковими породами та відробки окремих виїмкових дільниць (ціликів) на поверхах, що лежать вище, слід затверджувати на підприємстві з урахуванням рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском.

Не допускається ведення експлуатаційних робіт більше ніж на двох суміжних поверхах.

2.3.3. Усе устаткування комплексно-механізованих очисних вибоїв (мехкріплення, конвеєри, виймальні машини та ін.) повинне пройти передпускове налагодження перед прийняттям виїмкової дільниці до експлуатації. Під час експлуатації налагодження належить проводити регулярно в терміни, установлені інструкцією підприємства-виготівника.

2.3.4. Ведення очисних робіт до первинної посадки основної покрівлі, первинна посадка основної покрівлі, а також підхід вибою до технічних меж виїмкової дільниці слід проводити згідно з заходами, передбаченими паспортом виїмкової дільниці.

Факт первинної посадки основної покрівлі оформляється актом, який затверджується головним інженером шахти.

2.3.5. У разі зупинення робіт в очисній виробці на час понад добу необхідно вжити заходи щодо запобігання обваленню покрівлі в привибійному просторі, загазуванню чи затопленню. Відновлення робіт допускається з дозволу головного інженера шахти після огляду очисної виробки посадовими особами або спеціалістами.

2.3.6. У процесі роботи повинна проводитися перевірка стійкості покрівлі у вибої шляхом огляду й обстукування. За наявності ознак небезпеки обвалення покрівлі вибою або сповзання підошви на крутих пластах необхідно вибрати гірничу масу, що відшарувалася, і встановити додаткове кріплення.

2.3.7. Ширина вільного проходу людей в лавах, оснащених механізованими кріпленнями, повинна бути не меншою за 0,7 м, висота - не меншою за 0,5 м. У лавах з індивідуальним кріпленням повинен підтримуватися вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м.

2.3.8. У лавах, обладнаних механізованими комплексами, вузькозахватними комбайнами і струговими установками, вздовж конвеєра повинен бути встановлений гучномовний зв'язок з приймально-передавальними пристроями, установленими через кожні 10 м, а також у штреках (хідниках) на їх сполученнях з лавою.

2.3.9. На пластах з кутом падіння 20 град. і вище, а також в умовах можливого сповзання виймальних машин підошвою під впливом власної ваги, робота їх дозволяється тільки із застосуванням запобіжної лебідки з дистанційним умиканням.

При роботі комбайнів, що рухаються рамою конвеєра на пластах з кутами падіння 9 град. і вище, мають застосовуватися запобіжні лебідки або, за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України, інші рівноцінні пристрої.

Не допускається перебування людей в лаві нижче комбайна:

а) під час спускання широкозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 20 град.;

б) під час роботи і спускання вузькозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 25 град., за винятком лав, що оснащені механізованим кріпленням, обладнаним огорожею, що перешкоджає потраплянню кусків вугілля чи породи в місце перебування людей.

У разі двокомбайнового виймання пересування комбайнів одним тяговим ланцюгом дозволяється лише із застосуванням спеціальних пристроїв секціонування, що унеможливлюють складання тягових зусиль у ланцюгу. Місця кріплення ланцюга на пристроях секціонування мають бути чітко позначені, щоб їх було видно машиністам комбайнів. Одночасна робота двох комбайнів з ланцюговою подачею допускається лише на пластах з кутом падіння менше за 9 град.

2.3.10. Не допускається перебування і переміщення людей під час роботи стругової установки:

а) між стояками першого ряду кріплення і конвеєром або вибоєм лави;

б) на відстані, меншій за 1 м падінням пласта від спрямовувальних балок або інших пристроїв закріплення приводних головок;

в) у нішах на відстані, меншій за 1,5 м від тягового ланцюга струга або секції конвеєра.

Під час підтягування стругової установки за підняттям пласта не допускається проводити інші роботи в лаві.

2.3.11. Виймання надштрекових ціликів біля вентиляційних штреків одночасно (однією лінією) з відробкою лав нижчерозташованого поверху допускається лише при кутах падіння пласта до 30 град. і за наявності оконтурювальних штреків (просіків).

2.3.12. Доставка вугілля із очисної виробки до навантажувального пункту за наявності ціликів над штреком на пологих і похилих пластах допускається лише на передні печі або гезенки.

У разі підходу очисних виробок до технічних меж і охоронних ціликів може проводитися доставка вугілля з лави до навантажувального пункту на задні печі або гезенки відповідно до заходів, затверджених головним інженером шахти.

2.3.13. У разі відробки за простяганням пластів з кутами падіння понад 25 град. обов'язкове застосування біля вибою запобіжних помостів. У разі транспортування вугілля самопливом мають бути встановлені гасники швидкості, а в місцях вигинів лави - огороджувальні пристрої.

Не допускається проводити виймання вугілля в уступі відбійним молотком у напрямку знизу вверх, а також працювати в уступах без рятувальних ніш у кутках уступів.

2.3.14. Вугле- і породоспускні скати (гезенки, печі) мають бути забезпечені засобами для їх розбучування. Перепуск застряглого вугілля в гезенках, свердловинах, печах і скатах самопливом дозволяється проводити згідно з спеціальними заходами.

2.3.15. У лавах на пластах з кутом падіння понад 18 град. не допускається доставка лісоматеріалів конвеєрами, не обладнаними спеціальними пристроями для утримування лісоматеріалів.

2.3.16. В очисних виробках повинне застосовуватися механізоване або індивідуальне кріплення з характеристиками, що відповідають гірничо-геологічним умовам.

Постійне індивідуальне кріплення повинне складатися з однотипних стояків з однаковими характеристиками за несучою здатністю.

Тип, конструкція й параметри кріплення очисного вибою визначаються паспортом виїмкової дільниці.

2.3.17. У разі застосування в очисній виробці дерев'яного кріплення повинен бути незнижуваний змінний запас кріпильних матеріалів, що розміщуються поблизу вибою.

У разі застосування в очисному вибої індивідуального металевого кріплення необхідно мати запас цього кріплення, не менший за 5%.

2.3.18. Під час виймання вугілля вузькозахватними комбайнами і стругами індивідуальне металеве кріплення повинне застосовуватися з консольними металевими верхняками. Допускається застосування інших видів кріплення, що забезпечують надійне підтримання покрівлі в привибійному просторі, особливо за комбайном у місці вигину конвеєра.

У лавах, закріплених металевим кріпленням, дозволяється застосування дерев'яних верхняків, а дерев'яних стояків - у ролі контрольних.

2.3.19. Сполучення очисних виробок з відкатними (конвеєрними) та вентиляційними штреками (бремсбергами, уклонами, хідниками та ін.) мають бути закріплені механізованим пересувним кріпленням. Застосування іншого спеціального виду кріплення допускається у разі неможливості застосування механізованого пересувного кріплення. Спеціальні види кріплення цих сполучень узгоджуються з відповідним проектним інститутом та вносяться до паспорта виїмкової дільниці.

2.3.20. У комплексно-механізованих лавах допускається застосування індивідуального металевого кріплення на кінцевих ділянках, а також дерев'яного в місцях викладення бутових смуг і в місцях геологічних порушень.

Застосування дерев'яного кріплення в лавах з індивідуальним металевим кріпленням допускається в місцях геологічних порушень і на кінцевих ділянках у місцях викладення бутових смуг або зведення інших споруд для підтримання сполучень очисних вибоїв з виробками, що прилягають.

2.3.21. Заходи, що забезпечують безпеку робіт, пов'язаних з посадкою покрівлі, мають бути у складі паспорта.

Пересування секцій механізованого кріплення на пластах з кутом падіння понад 35 град. дозволяється проводити в напрямку знизу вверх.

При куті падіння пласта понад 15 град. проводити вибивання кріплення під час посадки покрівлі в лаві дозволяється в напрямку знизу вверх.

Не допускається ведення інших робіт нижче місця пересування посадочного кріплення у разі посадки покрівлі на похилих, крутопохилих та крутих пластах.

2.3.22. У лавах з індивідуальним кріпленням працівники, зайняті на посадці покрівлі, мають перебувати в закріплених місцях. В органному кріпленні мають залишатися вікна завширшки не менше ніж 0,7 м на відстані не більше ніж 5 м одне від одного.

У лавах, закріплених дерев'яним кріпленням, на пластах з кутом падіння не вищим за 15 град., одночасно з посадкою покрівлі допускається ведення інших робіт (крім підривання і роботи механізмів, що створюють шум) за умови перебування людей на відстані не менш ніж 30 м від ділянки, наміченої до посадки. У разі посадки покрівлі не одночасно всією довжиною лави, а окремими ділянками кількість їх повинна бути мінімальною. Вибивання кріплення і посадка мають проводитися послідовно в одному напрямку. Порядок посадки покрівлі окремими ділянками або за всією лавою і заходи щодо безпечного ведення робіт визначаються в кожному окремому випадку паспортом виїмкової дільниці.

При застосуванні індивідуального металевого привибійного і різального кріплення на пластах з кутом падіння до 25 град. одночасно з посадкою допускається ведення й інших робіт у лаві на відстані від місця посадки, що визначається паспортом.

2.3.23. Бутовий штрек повинен бути закріплений тимчасовим кріпленням протягом не менше ніж 3 м від його вибою.

Кожний бутовий штрек повинен мати закріплений вихід у робочий простір лави. Перед підриванням породи в бутових штреках у робочому просторі лави за лінією відриву породи повинне бути пробите оконтурювальне органне кріплення.

У бутових штреках з верхнім підриванням і бурінням шпурів з боку вибою на похилих, крутопохилих і крутих пластах, де проведення бутових смуг здійснюється самопідбучуванням, кріплення може не проводитися.

2.3.24. При слабких, нестійких бокових породах для забезпечення безпеки робіт повинна застосовуватися затяжка покрівлі, а на крутих пластах - і підошви.

У разі розробки пластів стелеуступним вибоєм обов'язкове кріплення із затяжкою ніжок уступів.

2.3.25. Кріплення, вибите під час підривних робіт, зарубки і відбою вугілля, перенесення устаткування, а також те, що вийшло з ладу через деформацію, витікання робочої рідини чи втрату деталей, які забезпечують безпеку його обслуговування, повинне бути відновлене або замінене.

2.3.26. Видалення дерев'яного кріплення під час посадки покрівлі в лавах повинне проводитися механізованим або підривним способом.

2.3.27. У разі затримки обвалення покрівлі понад установлений паспортом крок посадки необхідно застосовувати штучне обвалення. У цьому разі не допускається вести роботи в лаві з видобутку вугілля до обвалення покрівлі.

Роботи щодо підготовки до штучного обвалення покрівлі провадяться відповідно до заходів, розроблених відповідно до рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском і головним інженером шахти.

Не допускається провадити одночасно очисні та посадочні роботи в лавах довжиною до 100 м з індивідуальним кріпленням і важкокерованою покрівлею.

2.4. Додаткові вимоги безпеки при розробці пластів, схильних до газодинамічних явищ

2.4.1. Віднесення пластів до небезпечних і загрозливих за раптовими викидами вугілля і газу та схильних до гірничих ударів, а також ведення гірничих робіт на таких пластах повинні проводитися відповідно до "Инструкции по безопасному ведению работ на пластах, опасных по внезапным выбросам угля, породы и газа", затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР та Мінвуглепромом СРСР 18.04.89 (далі - НАОП 1.1.30-5.06-89), та "Инструкции по безопасному ведению горных работ на шахтах, разрабатывающих пласты, склонные к горным ударам", затвердженої Мінвуглепромом СРСР 18.11.88 (далі - НАОП 1.1.30-5.07-88).

2.4.2. Щорічно, до затвердження планів розвитку гірничих робіт, комісія під головуванням технічного керівника об'єднання або головного інженера самостійної шахти в складі представників Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі - МакНДІ) та Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи (далі - НДІГС), органу Держнаглядохоронпраці України, басейнових технологічних інститутів (ДонВУГІ і Донецький науково-дослідний інститут (далі - ДонНДІ) і маркшейдерського (Український науково-дослідний інститут гірничої геомеханіки і маркшейдерської справи (далі - УкрНДМІ) визначає для кожної шахти й затверджує перелік і порядок відробки особливо викидонебезпечних шахтопластів або дільниць; викидонебезпечних, загрозливих, захисних шахтопластів; викидонебезпечних порід; перехід створів; необхідність застосування прогнозу і способів запобігання викидам, а також місця закладення розсічних печей (гезенків) на незахищених викидонебезпечних пластах.

2.4.3. У разі виявлення ознак, що передують раптовому викидові або гірничому ударові, всі працівники та керівники в зміні мають бути виведені з виробки в безпечне місце, а електроенергія вимкнена. Відновлення робіт може бути здійснено за письмовим дозволом головного інженера гірничого підприємства (шахти).

2.4.4. Щорічно на розкриття, проведення підготовчих виробок і ведення очисних робіт на викидонебезпечних і загрозливих пластах повинен бути складений комплекс заходів щодо боротьби із раптовими викидами вугілля, породи і газу, який погоджується з МакНДІ і затверджується головним інженером шахти.

На підставі комплексу заходів розробляють паспорти розкриття пласта, а також заходи з боротьби із викидами для внесення в паспорт виїмкової дільниці, проведення та кріплення виробок.

Комплекс заходів, діючі паспорти проведення і кріплення виробок і паспорти виїмкових дільниць мають бути погоджені МакНДІ і затверджені до початку календарного року, а нововведені - до початку роботи.

2.4.5. При застосуванні суцільної системи розробки на незахищених викидонебезпечних крутих і крутопохилих пластах вибій відкатного штреку повинен випереджати очисний вибій (рахуючи від першого уступу лави або нижнього сполучення лави зі штреком) не менше ніж на 100 м. Просіки (нижні печі) мають випереджати очисний вибій не менше ніж на 20 м.

На пологих і похилих пластах при суцільній системі розробки допускається проведення відкатного (конвеєрного) штреку вугіллям одним вибоєм з лавою або з випередженням не меншим ніж 100 м.

2.4.6. Закладення польових виробок необхідно проводити на відстані не менше ніж 5 м від викидонебезпечних пластів, рахуючи за нормаллю.

У разі проведення польової виробки буропідривним способом режим струсного підривання вводять при наближенні до пласта на відстань, що дорівнює 3 м за нормаллю.

2.4.7. Підготовчі й очисні роботи в установлених прогнозом небезпечних зонах необхідно проводити із застосуванням способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та контролю за їх ефективністю або струсним підриванням відповідно до вимог "Инструкции по применению сотрясательного взрывания в угольных шахтах Украины", затвердженої Держнаглядохоронпраці України та Держвуглепромом України 01.11.93.

2.4.8. Для виконання локальних способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та струсного підривання виділяється спеціальна зміна.

2.4.9. На незахищених викидонебезпечних пластах підготовчі виробки з кутами нахилу понад 10 град. необхідно проводити в напрямку зверху вниз.

В аварійних випадках (із введенням в дію плану ліквідації аварій) допускається проведення виробки з кутами нахилу понад 10 град. в напрямку знизу вверх відбійними молотками із застосуванням способів відвернення викидів вугілля і газу, контролю за їх ефективністю та заходами щодо забезпечення безпеки робіт.

У захищених зонах похилі виробки можна проводити знизу вверх за умови дотримання вимог безпеки для газових шахт.

2.4.10. Виймання вугілля в очисних вибоях пологих і похилих викидонебезпечних пластів проводиться самозарубними комбайнами або струговими установками.

У разі застосування несамозарубних комбайнів виймання вугілля в нішах проводиться вибурюванням, відбійними молотками або струсним підриванням.

Виймання вугілля вузькозахватними комбайнами слід провадити за однобічною схемою. Виймання вугілля за двобічною схемою допускається в безпечних зонах, установлених поточним прогнозом, а також у зонах, оброблених способами відвернення раптових викидів, з контролем за їх ефективністю.

2.4.11. Управління покрівлею в очисних вибоях викидонебезпечних пластів повинне провадитися повним обваленням або повним закладанням виробленого простору. Застосування інших способів управління покрівлею допускаються за погодженням з ДонВУГІ (ДонНДІ) і МакНДІ.

2.5. Утримання і ремонт виробок

2.5.1. Технічний стан горизонтальних і похилих виробок діючих (що будуються, реконструюються, ліквідуються) шахт повинен перевірятися посадовими особами дільниц, у віданні яких вони перебувають: гірничими майстрами дільниць - щозмінно, начальниками або заступниками (помічниками) начальників дільниць - щодобово, гірничими майстрами дільниць ВТБ - при контролі ними стану рудникової атмосфери.

2.5.2. Працівники зобов'язані вживати негайних заходів щодо відновлення вибитого або порушеного кріплення, а у виробках без кріплення або з анкерним кріпленням - щодо видалення кусків породи і вугілля, що відшарувалися з боків і покрівлі.

Кріплення та армування вертикальних, похилих (понад 45 град.) стволів і свердловин, обладнаних підйомними установками, має оглядатися: щодобово - спеціально призначеними особами, раз на тиждень - механіком підйому, не рідше одного разу на місяць - головним механіком і одного разу на квартал - головним інженером шахти. Кріплення похилих (до 45 град.) стволів щозмінно оглядається гірничими майстрами, щодобово - начальниками дільниць або їх заступниками (помічниками), у віданні яких вони перебувають, і один раз на квартал - головним інженером шахти. Результати огляду й заходи, що приймаються щодо усунення порушень, заносяться перевіряльниками в Книгу огляду стволів шахт (додаток 1). У книзі записуються всі зауваження, несправності, пошкодження провідників та кріплення ствола, а також трубопроводів та порушення у прокладці кабельних ліній. Книга повинна бути пронумерована, прошита та скріплена печаткою шахти.

У період будівництва (реконструкції, поглиблення) шахти кріплення та армування стволів при їх проходці, поглибленні й експлуатації має оглядатися начальником або головним інженером шахтопрохідницького (шахтобудівельного) управління не рідше одного разу на місяць. Крім того, армування повинно оглядатись головним або старшим механіком не рідше двох разів на місяць, а механіком підйому - не рідше одного разу на тиждень.

У проектах будівництва головних стволів шахт повинне бути передбачене спостереження за станом кріплення в процесі будівництва за допомогою контрольно-вимірювальних пристроїв. Спостереження за станом кріплення покладається на маркшейдерську службу організації, що здійснює будівництво.

Після виконання ремонтних робіт ствол повинен бути детально оглянутий посадовою особою, відповідальною за ремонт, і проведені пробні спускання і підіймання посудин за відсутності в них людей і вантажів.

У вертикальних стволах у терміни, встановлені головним інженером шахти, але не рідше ніж один раз на два роки, слід проводити вимір зазорів і профільну зйомку армування.

2.5.3. У разі перекріплення виробки з метою збільшення поперечного перерізу або при заміненні кріплення, що стало непридатним, не дозволяється одночасно видаляти більше двох рам (арок). Рами (арки), що знаходяться попереду і позаду тих, що видаляються, мають бути тимчасово посилені розпірками чи стояками і розшиті.

Перекріплення виробок повинне провадитись за паспортом, затвердженим головним інженером шахти, з яким ознайомлюють під розписку гірничих майстрів і працівників. Перекріплення сполучень штреків із квершлагами, бремсбергами, уклонами, камерами, хідниками повинне провадитися, крім того, у присутності змінного керівника робіт на дільниці.

У разі перекріплення і ремонтних робіт у горизонтальних виробках з локомотивною відкаткою мають бути виставлені світлові сигнали і попереджувальні знаки "Ремонтні роботи" на відстані довжини гальмівного шляху, але не менше за 80 м в обидва боки від місця роботи.

Не допускається знімати сигнали і знаки, що огороджують місце перекріплення виробок і ремонтних робіт, до повного закінчення робіт і перевірки стану колії.

2.5.4. Роботи з ліквідації завалів в очисних і підготовчих виробках (незалежно від розміру завалу за довжиною виробки) необхідно проводити відповідно до спеціальних заходів, затверджених головним інженером шахти. Місця завалів наносяться на плани гірничих виробок.

2.5.5. Під час проведення ремонтних робіт у вертикальних і похилих виробках не допускається підняття (спускання) і пересування ними людей, не зайнятих ремонтом.

Не допускається одночасно проводити ремонтні роботи в зазначених виробках більше ніж в одному місці, за винятком виробок з кутом нахилу до 18 град.

У разі спускання і піднімання вантажів, призначених для ремонту стволів, уклонів і бремсбергів, повинна бути обладнана сигналізація від осіб, що приймають вантаж, до рукоятника-сигналіста або машиніста підйомної установки.

2.5.6. Ремонт похилих відкатних виробок з безконечною відкаткою дозволяється проводити лише при звільненні каната від вагонеток. Допускається залишати вагонетки, призначені для ремонту виробки, за умови їх надійного закріплення, а у виробках з кінцевою канатною відкаткою, крім того, прикріплення їх до тягового каната.

2.5.7. У проекті з ремонту ствола повинне передбачатися:

а) перекриття ствола нижче місця ремонту запобіжним помостом, що унеможливлює падіння в ствол кусків породи, елементів кріплення, армування та інструментів;

б) перекриття ствола на висоті не більше ніж 5 м від місця роботи для захисту працівників від предметів, що можуть випадково падати зверху;

в) проведення робіт з укріпленого нерухомого або підвісного помосту. З цього помосту до помосту драбинного відділення повинна бути підвісна драбина.

Працівники на ремонті ствола мають використовувати запобіжні пояси.

2.5.8. Під час проведення будь-яких робіт у зумпфі рух підйомних посудин стволом повністю припиняється, а працівники в зумпфі мають бути захищені від падіння предметів зверху.

2.5.9. Розкриття та відновлення стволів і шурфів старих шахт проводиться за проектом, погодженим з ДАРС (ДВГРС) та територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

2.6. Попередження падіння людей і предметів у виробки

2.6.1. Устя діючих вертикальних і похилих виробок та тих, що проходяться (стволів, шурфів та ін.), обладнаних підйомними установками, мають бути огороджені з неробочих боків стінками або металевою сіткою заввишки не менше ніж 2,5 м, а з робочих боків мати ґрати або двері, обладнані пристроєм блокування, що включає сигнал "стоп" у машиніста при відкритих дверях.

Кріплення устів стволів, шурфів та інших вертикальних і похилих виробок, не обладнаних підйомом, повинне виступати над поверхнею не менше ніж на 1 м у напрямку виробки.

Устя слід перекривати лядами або ґратами, жорстко закріпленими на кріплення, з надійними запорами.

Зумпфи стволів повинні мати огородження для запобігання падінню в них людей.

У разі пересічення вертикальної виробки з горизонтальною для переходу людей повинна бути проведена обхідна виробка. Дозволяється обладнання проходу під драбинними відділеннями.

2.6.2. Устя виробок з кутом нахилу понад 25 град. у місцях їх сполучень з горизонтальними виробками мають бути огороджені або перекриті міцними помостами, лядами або металевими ґратами.

У разі ліквідації цих виробок устя їх мають бути перекриті помостами й огороджені.

2.6.3. Під щитовим перекриттям при щитовій системі виймання металеві ґрати мають бути підвішені до перекриття, при цьому найближча до цілика вуглеспускна піч повинна бути перекрита ґратами на рівні підошви вхідної збійки. Решту збійок між ходовою і вуглеспускною печами слід ізолювати.

2.6.4. Перед устями стволів при піднятті в цебрах як на нижньому, так і на верхньому приймальному майданчиках мають бути встановлені перегородки для опори рукоятників і цеберників. За відсутності механічного приводу для відкривання ляд рукоятники і цеберники мають працювати із запобіжними поясами.

2.6.5. Драбинні відділення стволів і шурфів мають бути ізольовані від інших відділень дощатою або металевою перегородкою, пришитою з внутрішнього боку за всією довжиною виробки всуціль чи врозгін з проміжками, не більшими за 0,1 м.

2.7. Ліквідація виробок і шахт

2.7.1. Ліквідація шахт повинна провадитися відповідно до вимог "Инструкции о порядке ликвидации и консервации предприятий по добыче полезных ископаемых", затвердженої постановою Держгіртехнагляду СРСР від 11.07.85 N 28.

Гірничі виробки, що ліквідуються, які мають вихід на поверхню (вертикальні стволи, шурфи і свердловини діаметром 200 мм і більше), мають повністю засипатися негорючими, нетоксичними матеріалами (за винятком глини) на підставі висновку НДІГС, а потім перекриватися залізобетонними помостами.

При розробленні проектів ліквідації шахт потрібно передбачити заходи із:

а) запобігання можливому проникненню на поверхню метану й інших газів;

б) попередження зсуву земної поверхні після ліквідації шахти;

в) оцінки небезпеки і запобігання зараженню токсичними речовинами атмосфери, поверхневих вод і сусідніх шахт;

г) оцінки небезпеки і запобігання можливості підтоплення земної поверхні і сусідніх шахт.

Перед здаванням-прийманням шахти, що закривається на ліквідацію, все стаціонарне устаткування і машини, які потрібні для ліквідації, мають бути збережені, приведені в працездатний стан, пройти ревізію і наладку, встановлену нормативними документами.

На час ліквідації виробок устя їх слід огороджувати.

Ліквідація вертикальних стволів та їх ізоляція від діючих виробок слід провадити за проектом, затвердженим технічним керівником об'єднання чи головним інженером самостійної шахти, а ліквідація шурфів, свердловин великого діаметра - за проектом, затвердженим головним інженером шахти за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

Устя ліквідованих похилих виробок, що мають вихід на земну поверхню, мають бути закриті цегляними, кам'яними або бетонними перемичками.

При засипці вертикального вентиляційного і до закриття устя похилого вентиляційного стволів обов'язкове влаштування ізоляційної перемички на сполученні ствола з каналом вентилятора з оформленням акта на приховані роботи.

2.7.2. Похилі і горизонтальні гірничі виробки, що мають вихід на земну поверхню, ліквідуються шляхом установлення двох ізолювальних цегляних, кам'яних або бетонних перемичок, одна з яких установлюється на глибині від земної поверхні, не меншій за десятикратну повну висоту виробки начорно, а друга - за 10 м від устя виробки. Ділянка виробки між перемичками і решта частини до земної поверхні мають бути повністю засипані негорючим матеріалом, що має висновок НДІГС про його пожежобезпечність.

Не допускається виймання кріплення на ділянці, що заповнюється закладним матеріалом.

Похилі гірничі виробки ліквідуються за проектом, затвердженим головним інженером шахти.

2.7.3. Устя ліквідованих виробок мають бути огороджені водовідвідними канавами, а за необхідності слід уживати додаткових заходів проти затоплення діючих гірничих виробок.

Ліквідовані гірничі виробки мають бути своєчасно відображені на планах гірничих виробок.

Устя ліквідованих виробок, що мають вихід на поверхню, не рідше одного разу на рік оглядаються комісіями під керівництвом головного інженера шахти.

Результати виконання проекту ліквідації виробок і оглядів оформлюються актами.

2.7.4. Погашення виробок, що передбачає застосування механізмів для виймання кріплення, повинне провадитися за проектом, затвердженим головним інженером шахти.

Не допускається виймання кріплення із стволів шахт та інших вертикальних виробок, а також із похилих виробок з кутом нахилу понад 30 град.

Виймання кріплення з горизонтальних і похилих виробок із кутами нахилу до 15 град. повинне здійснюватись працівниками після проведення спеціального інструктажу з погашенням виробки в напрямку, що має вихід до ствола шахти. Виймання кріплення в похилих виробках з кутом нахилу від 15 град. до 30 град. провадиться лише в напрямку знизу вверх.

3.1. Рудникове повітря та вентиляційні мережі шахт

3.1.1. Витрата повітря для провітрювання шахт повинна визначатися відповідно до вимог "Руководства по проектированию вентиляций угольных шахт", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.12.93 N 131 (далі - ДНАОП 1.1.30-6.09-93). Провітрювання шахт повинне бути стійким.

Уміст кисню в повітрі виробок, у яких перебувають чи можуть перебувати люди, повинен становити не менш як 20% (за об'ємом). Уміст метану в рудниковому повітрі не повинен перевищувати норми, що вказані в таблиці 3.5, а вміст діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) у рудниковому повітрі не повинен перевищувати: на робочих місцях та у вихідних струменях виїмкових дільниць та тупикових виробок - 0,5%, у виробках з вихідним струменем крила, горизонту й шахти в цілому - 0,75%, а під час проведення та відбудови виробок завалом - 1%.

Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5%. Повітря в діючих підземних виробках не повинне містити шкідливих газів більше від граничної концентрації, яка вказана в таблиці 3.1. У разі застосування матеріалів чи технологічних процесів, під час яких можливе виділення інших шкідливих речовин, повинен здійснюватися контроль за їх умістом в повітрі відповідно до вимог державних стандартів.

У разі невідповідності складу повітря у виробках нормам, що вказані в цьому пункті, роботи мають бути зупинені і люди виведені на свіжий струмінь. Про це слід негайно повідомити гірничого диспетчера. Одночасно потрібно вжити заходів до поліпшення якості повітря.

Перед допуском людей у виробку після підривних робіт уміст шкідливих газів, які вказані в таблиці 3.1, не повинен перевищувати 0,008% за об'ємом у перерахунку на умовний оксид вуглецю. Таке розрідження шкідливих газів повинне досягатися не більш як за 30 хвилин після підривання зарядів.

Під час перевірки достатності розрідження шкідливих продуктів вибуху 1 л оксидів азоту приймати еквівалентним 6,5 л оксиду вуглецю.

3.1.2. На негазових шахтах під час зупинення головних чи допоміжних вентиляційних установок протягом більше ніж 30 хвилин люди мають бути виведені до виробок із свіжим струменем. Поновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження очисних і тупикових виробок посадовими особами.

3.1.3. Швидкість повітря в гірничих виробках не повинна перевищувати величин, що вказані в таблиці 3.2. При цьому середня швидкість повітря в привибійних просторах очисних виробок усіх шахт та в тупикових виробках газових шахт повинна бути не менше за 0,25 м/с, а на шахтах III категорії та вище в тупикових виробках з проектною довжиною 75 м та більше, що проводяться вугільними пластами потужністю 2 м та більше, при різниці між природною та залишковою метаноносністю пласта на ділянці проведення виробки 5 куб.м/т та вище - не менше за 0,5 м/с; під час проходки та поглиблення вертикальних стволів і шурфів, у тупикових виробках негазових шахт та в решті виробок, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер, - не менше за 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не регламентується.

Проведення ремонтних робіт у стволах та пересування людей драбинними відділеннями дозволяється при швидкості повітря не більше ніж 8 м/с.

У привибійних просторах очисних виробок, обладнаних механізованими комплексами, за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України дозволяється швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності людей у зоні пилового потоку, що утворюється під час роботи комбайна, і на пластах з природною вологістю вугілля понад 8%.

У стволах при швидкості повітря, більшій за 8 м/с, допускається проведення ремонтних робіт та виведення людей під час аварії.

3.1.4. У шахтах, де параметри повітря за температурним фактором відрізняються від допустимих норм, повинна застосовуватися система технічних та санітарно-гігієнічних заходів щодо попередження перегріву чи переохолодження організму.

3.1.5. При стволах і штольнях, в які надходить струмінь повітря, мають бути калориферні пристрої, що забезпечують підтримання температури повітря не менш як +2 град.С в 5 м від сполучення каналу калорифера зі стволом (штольнею).

Не допускається використовувати в калориферах розчини або речовини, небезпечні для здоров'я людей у разі попадання в повітряний струмінь.

Не допускається застосування вогневих калориферів та калориферів, у яких можливе займання метану через пошкодження поверхні нагріву повітря чи її перегріву до небезпечної температури.

3.1.6. Об'єднання шахт з незалежним провітрюванням в одну вентиляційну систему здійснюється тільки за проектом, виконаним проектним інститутом або проектною організацією та узгодженим з інститутом - генеральним проектувальником.

Шахти, об'єднані в одну вентиляційну систему, мають обслуговуватися однією дільницею ВТБ і мати спільний план ліквідації аварій.

У виробках, що з'єднують дві шахти з незалежним провітрюванням і не об'єднані в одну вентиляційну систему, слід встановлювати глухі вибухостійкі та вогнестійкі перемички. Місця встановлення й конструкція перемичок визначаються проектом.

3.1.7. Тимчасово зупинені виїмкові дільниці та виробки, а також виробки, що тимчасово не використовуються, необхідно провітрювати. Тимчасова ізоляція таких виробок допускається за погодженням із територіальним органом Держнаглядохоронпраці України. Перед ізоляцією з виробки повинне бути вилучене все електроустаткування та кабелі, а трубопроводи, рейки та стяжки металокріплення в місці зведення перемички мають бути роз'єднані та прибрані на відстані 2 м з обох боків від перемички. Усі тупикові висхідні свердловини на газових шахтах також мають бути ізольовані, крім свердловин, призначених для боротьби з раптовими викидами вугілля та газу.

Вироблені виїмкові дільниці (поля) мають бути ізольовані.

Допускається залишати дегазаційні свердловини підземної дегазації та трубопроводи у заперемичених тимчасово призупинених або відпрацьованих виймальних дільницях за умови дотримання рекомендацій МакНДІ та узгодження з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

Ізоляція вироблених виїмкових дільниць (полів) або виробок, що тимчасово зупинені та не використовуються, повинна здійснюватися згідно з проектом, погодженим з командиром загону ДАРС/ДВГРС і затвердженим головним інженером шахти. Виробки, що не підтримуються, які використовуються для відведення метану, мають бути відгороджені ґратчастими перемичками. Допускається відгородження виробок, що тимчасово не використовуються, які провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, ґратчастими перемичками за відсутності в них електроустаткування і кабелів.

Розкривання перемичок та розгазування ізольованих виробок повинне проводитися працівниками ДАРС (ДВГРС) відповідно до заходів, затверджених головним інженером шахти та погоджених із командиром загону ДАРС (ДВГРС(. Про розкривання ізольованих виробок головний інженер до початку робіт повідомляє територіальному органу Держнаглядохоронпраці України.

3.1.8. Роботи у вибоях, що наближаються до виробок, у яких можливе накопичення шкідливих або горючих газів, а також розкривання таких виробок слід проводити за проектами (паспортами), що передбачають заходи щодо захисту від прориву газу, затвердженими головним інженером шахти.

3.1.9. Не допускається використовувати один і той самий ствол шахти або штольню для одночасного пропуску свіжого та вихідного струменів повітря. Ця заборона не поширюється на час проходки стволів (штолень) та приствольних виробок до з'єднання з іншим стволом або вентиляційною збійкою.

3.1.10. Підводити свіже повітря до діючих камер, тупикових та очисних виробок, а також відводити повітря з них через завали та обвали не допускається. Ця заборона не поширюється на роботи з ліквідації аварій, погашення виробок, а також на випадки ізольованого відводу метану з вироблених просторів. У разі якщо під час погашення виробок неможливо забезпечити подавання свіжого повітря за рахунок загальношахтної депресії, слід застосовувати вентилятори місцевого провітрювання (далі - ВМП).

3.1.11. Кожна очисна виробка разом з тупиковими виробками, що прилягають до неї, повинна провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря.

Не допускається застосування схем провітрювання виїмкових дільниць, при яких одна і та ж виробка використовується для подавання на виїмкову дільницю свіжого повітря і відведення з виїмкової дільниці вихідного вентиляційного струменя. Ця заборона не поширюється на схеми провітрювання з підсвіженням вихідного вентиляційного струменя, а також на випадок ізоляції (погашення) частини виробки між вхідним і вихідним струменями дільниці глухими перемичками або перемичками з лазами для проходу гірничорятувальників.

3.1.12. Зарядні камери та склади вибухових матеріалів мають провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря.

Допускається обладнання зарядних камер без відокремленого провітрювання за умови одночасного заряджання не більше двох акумуляторних батарей електровозів. У цьому разі вентиляційний струмінь, що виходить із зарядної камери, не повинен безпосередньо (без підсвіження) надходити до очисних та тупикових виробок.

Усі інші камери для машин та електрообладнання у газових чи небезпечних за пилом шахтах необхідно провітрювати свіжим струменем повітря; камери глибиною до 6 м допускається провітрювати за рахунок дифузії. Вхід до камери повинен мати ширину не меншу ніж 1,5 м, висоту не меншу ніж 1,8 м, закриватися ґратчастими дверима. Допускається обладнання таких камер у виробках з вихідним струменем повітря, що містить не більше ніж 0,5% метану, крім пластів, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу.

3.1.13. Провітрювання головних транспортних виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами, повинне бути відокремленим або ці виробки мають використовуватися для відводу вихідного вентиляційного струменя. Не допускається підготовка нових горизонтів, блоків, панелей без виконання зазначених вимог. На діючих шахтах переведення таких виробок на відокремлене провітрювання чи використання їх для випуску вихідного вентиляційного струменя повинне проводитись за спеціальними графіками. За технічної неможливості (що підтверджується проектним інститутом) або за строком служби цих виробок менше 3-х років у зв'язку із доробкою запасів вугілля або закриттям шахти, експлуатація таких виробок має проводитися із виконанням заходів щодо забезпечення безпечного ведення робіт.

До головних транспортних виробок належать виробки, призначені для транспортування усіх видів вантажів між виїмковою дільницею та приствольним двором або поверхнею при похилих стволах.

3.2. Вентиляційне обладнання

3.2.1. Для попередження короткого замикання вентиляційних струменів та забезпечення реверсування необхідно встановлювати шлюзи, кросинги та глухі перемички. Конструкція шлюзів не повинна допускати одночасного відкривання дверей.

Шлюзи, установлені у виробках, що з'єднують стволи (подавальний та витяжний), а також призначені для попередження закорочування вентиляційних струменів, що надходять на крило, панель, групу виїмкових дільниць, слід споруджувати з негорючих матеріалів. Допускається на крилі, панелі, дільницях спорудження дерев'яних дверей, що мають вогнезахисне покриття.

Стволи, шурфи та інші виробки, обладнані вентиляційними установками та призначені для пересування людей і транспортування вантажів, повинні мати шлюзи.

Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні та реверсивні двері (ляди), що відкриваються в протилежні боки.

Вентиляційне обладнання повинне виконуватися відповідно до типового проекту (допускається до виходу типового проекту зведення вентиляційних споруд за паспортами, затвердженими головним інженером шахти та узгодженими з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України).

Кожна вентиляційна споруда повинна мати номер і дошку, на якій зазначаються нормативні й фактичні втрати повітря.

Вимога про обладнання реверсивних дверей (ляд) не поширюється на перемички з автоматизованими вентиляційними дверима (лядами).

3.2.2. У разі обладнання вентиляційних дверей відстань від кромки состава поїзда, яка найбільш виступає, до перекладин прорізу в перемичці повинна бути не менше за 0,5 м (за винятком виробок, обладнаних монорейковими та підвісними канатними дорогами), а до косяків - не менше за 0,25 м.

Перемички з вікнами для регулювання кількості повітря можуть бути дощатими. Під час зведення перемичок, призначених для ізоляції вентиляційних струменів, слід проводити оббирання відшарованої породи.

Під час обладнання одностулкових дверей у відкатних виробках слід передбачати у тих самих перемичках спеціальні двері завширшки не менше ніж 0,7 м для проходу людей. У прорізах двостулкових дверей в одноколійних виробках, якщо в перемичці немає спеціальних дверей для проходу людей, зазор між косяком та кромкою состава поїзда, яка виступає, з одного із боків повинен становити не менш як 0,7 м. Така вимога не поширюється на автоматизоване шлюзове обладнання.

При депресії шлюзів 50 даПа та більше вентиляційні двері мають бути обладнані пристроєм, що полегшує їх відчинення.

Усі вентиляційні двері (у тому числі й реверсивні) мають бути самозакривними й постійно зачиненими. У виробках з інтенсивною відкаткою (шість та більше составів поїздів за зміну) вони мають відчинятися та зачинятися автоматично або дистанційно.

Не допускається встановлення вентиляційних дверей на ділянках похилих виробок, обладнаних рейковим транспортом, а також монорейковими та підвісними канатними дорогами. Вентиляційні двері, установлені нижче ділянок виробок, якими проводиться відкатка, мають бути захищені бар'єрами.

Справність автоматизованих дверей повинна перевірятися щодобово посадовими особами дільниці ВТБ чи спеціально призначеними особами.

Вентиляційні двері та перемички для них, що стають непотрібними, слід прибирати.

3.2.3. Регулювання повітряних струменів у виробках дозволяється проводити тільки за вказівкою начальника дільниці ВТБ. Не допускається позмінне регулювання повітряних струменів.

3.3. Вентиляційні установки

3.3.1. Провітрювання підземних виробок повинне проводитися за допомогою безперервно працюючих вентиляційних установок, розташованих на поверхні шахт біля устів герметично закритих стволів, шурфів, штолень, свердловин. Розміщення допоміжних вентиляційних установок у підземних гірничих виробках допускається тільки з дозволу територіального органу Держнаглядохоронпраці України. Використання підземних вентиляторів для управління газовиділенням допускається за умови дотримання відповідних рекомендацій МакНДІ й узгодження дій з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України. Допускається провітрювання за рахунок природної тяги шахт, що ліквідуються, та шахт, що знаходяться в режимі "сухої" консервації, за спеціальним проектом, розробленим інститутом-проектувальником з залученням депресійної служби ВГРЗ, НДІГС та МакНДІ і узгодженим з територіальними органами Держнаглядохоронпраці України, за умови наявності вентилятора головного провітрювання (далі - ВГП) у робочому стані.

3.3.2. Головні вентиляційні установки мають складатися не менше ніж з двох вентиляторних агрегатів, причому один із них повинен бути резервним. Вентилятори на газових шахтах, а також для нових та реконструйованих установок мають бути одного типу й розміру.

Якщо на діючих шахтах резервний вентилятор має менше подавання повітря, ніж основний, то головним інженером шахти повинен бути затверджений режим роботи шахти на випадок провітрювання резервним вентилятором.

Осьові вентилятори мають бути обладнані гальмівними або стопорними пристроями, що перешкоджають самочинному обертанню ротора вентилятора.

Під час проектування й експлуатації вентиляційних установок необхідно передбачати спеціальні заходи щодо попередження обмерзання проточної частини вентиляторів, каналів та переключних пристроїв, а також заходи щодо попередження попадання в проточну частину вентиляційної установки часток гірничої маси (штибу) й води. Вентиляційні канали мають бути не захаращені сторонніми предметами й очищені від пилу. Вентиляційні канали повинні мати обладнаний шлюзом вихід на поверхню.

У каналі вентиляційної установки в місці сполучення зі стволом (шурфом, свердловиною) та перед колесом вентилятора слід встановлювати відгороджувальні ґрати заввишки не менше ніж 1,5 м.

До головних належать вентиляційні установки, що обслуговують усю шахту або її частину (крило, блок, панель), а також вентиляційні установки, що забезпечують провітрювання шахт у період будівництва після збійки стволів; до допоміжних - вентиляційні установки із терміном служби не більше трьох років, що обслуговують один очисний вибій з прилеглими до нього підготовчими виробками, та вентиляційні установки, призначені для відокремленого провітрювання камер.

3.3.3. Головні вентиляційні установки мають забезпечувати реверсування вентиляційного струменя у всіх гірничих виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії.

Допоміжні вентиляційні установки мають забезпечувати реверсування вентиляційного струменя в тому разі, якщо це передбачено планом ліквідації аварій.

Переведення вентиляційних установок на реверсивний режим роботи повинне виконуватися не більш ніж за 10 хвилин.

Витрата повітря, що проходить виробками у реверсивному режимі провітрювання, повинна становити не менше за 60% від кількості повітря, що проходить ними у нормальному режимі.

Допускається за погодженням територіального органу Держнаглядохоронпраці України зниження кількості повітря до величини, що менша за 60% від нормальної, за умови, що концентрація метану в загальному вихідному струмені шахти і в дільничних вентиляційних струменях не буде перевищувати 2,0% при безперервному реверсивному провітрюванні шахти не менш ніж 2 години.

3.3.4. Справність дії реверсивних, переключних та герметизувальних пристроїв повинна перевірятися головним механіком шахти й начальником дільниці ВТБ не рідше одного разу на місяць. Результати перевірок заносять до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування (додаток 2). Книга повинна бути прошита та скріплена печаткою, а сторінки пронумеровані.

На всіх шахтах не рідше двох разів на рік (влітку та взимку), а також у разі зміни схеми провітрювання та заміни вентиляторів повинне проводитися реверсування вентиляційного струменя у виробках, а також перевірка інших вентиляційних режимів відповідно до плану ліквідації аварій. При цьому протягом періоду роботи в режимі реверсування вміст метану у виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії, не повинен перевищувати 2%. Проводити в шахті роботи, не пов'язані з реверсуванням, крім життєзабезпечення шахти, не допускається.

Можливість реверсування вентиляційного струменя в гірничих виробках шахт, де є ізольовані несписані пожежі, визначається технічним керівником об'єднання або головним інженером самостійної шахти за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України, Центральним штабом ДАРС (ДВГРС) і НДІГС. Це положення не поширюється у разі аварійного реверсування, передбачені планами ліквідації аварій у відповідних позиціях.

3.3.5. Вентиляційні установки слід оглядати не рідше одного разу на добу працівниками, що призначені наказом керівника підприємства, та не менше одного разу на місяць - головним механіком шахти. Результати оглядів заносяться до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування (додаток 2).

Перед введенням в експлуатацію і надалі не рідше одного разу на рік повинна проводитись ревізія і налагодження вентиляційних установок спеціалізованою організацією за участю представників енергомеханічної служби шахти в обсягах, передбачених Керівництвом з ревізії, налагодження головних вентиляційних установок шахт.

Вентиляційні установки, нормативний термін служби яких минув відповідно до заводської документації, обстежуються комісією під керівництвом головного механіка шахти. Рішення щодо можливості подовження терміну подальшої експлуатації вентиляційної установки до 5 років приймається цією комісією на підставі результатів ревізії, налагодження й експертного висновку НДІГМ. Експертиза повинна виконуватися на підставі дефектоскопії та інших робіт, необхідних для підготовки експертного висновку.

Не рідше одного разу на рік повинна проводитися ревізія та наладка вентиляційних установок спеціалізованою організацією.

3.3.6. Вентиляційні установки мають бути обладнані апаратурою дистанційного керування й контролю відповідно до "Правил технической эксплуатации угольных и сланцевих шахт", затверджених Мінвуглепромом СРСР 05.01.75 (НАОП 1.1.30-1.05-75) (далі - ПТЕ).

Пульт дистанційного керування й контролю роботи вентиляційної установки повинен знаходитись на поверхні шахти в диспетчерському пункті в приміщенні оператора аерогазового контролю (далі - АГК). Контроль за роботою вентиляційних установок здійснюють особи, що мають спеціальне посвідчення і призначені наказом підприємства.

Вентиляційні установки, не обладнані апаратурою дистанційного керування й контролю, мають обслуговуватися машиністами. Машиніст вентиляційної установки або особа, що обслуговує пульт керування, зобов'язаний вести Книгу обліку роботи вентиляційної установки (додаток 3). Книга ведеться черговим машиністом вентиляційної установки або особою, що обслуговує пульт дистанційного управління та контролю роботи вентиляційної установки. Цією особою на початку кожної зміни на діаграмах самописних приладів робиться позначка із зазначенням дати та часу.

Покази вимірювальних приладів (графи 4-6) мають заповнюватись черговим машиністом кожні 2 години. У графі 9 записуються помічені машиністом порушення в стані установки.

У приміщенні вентиляційної установки повинен бути зв'язаний безпосередньо з центральним комутатором шахти на поверхні або гірничим диспетчером телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм.

У приміщенні вентилятора, а для автоматизованих установок також і в пункті керування, мають бути вивішені: схема реверсування вентиляційної установки, схема електропостачання, індивідуальні характеристики вентиляторів та інструкція для машиніста або особи, що обслуговує пульт керування вентиляційною установкою. Не допускається нецільове використання приміщення вентиляційних установок.

3.3.7. Зупинка вентиляційної установки чи зміна режиму її роботи, крім аварійних випадків, проводиться за письмовим розпорядженням головного інженера шахти з повідомленням начальника дільниці ВТБ.

Про раптові зупинки вентиляційної установки, які викликані її несправністю або припиненням подавання електроенергії, гірничий диспетчер повинен негайно довести до відома головного інженера шахти, головного механіка, начальника дільниці ВТБ шахти, підрозділ ДАРС (ДВГРС), що обслуговує шахту, та територіальний орган Держнаглядохоронпраці України.

У разі зупинки діючого вентиляторного агрегату та неможливості пуску резервного мають бути вжиті заходи для створення природного провітрювання шахти.

Усі види перевірок, раптових зупинок, зменшення тиску і подавання повітря вентиляційної установки мають бути відображені на діаграмних стрічках витратомірів і тягонапоромірів. Термін зберігання стрічки - три роки.

3.3.8. У разі отримання повідомлення про можливе припинення подавання електроенергії або про можливу перерву в роботі вентиляційної установки гірничий диспетчер (на шахтах, що будуються, - відповідальний черговий) зобов'язаний своєчасно вжити заходів щодо забезпечення безпеки людей, що знаходяться в шахті.

3.3.9. На шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами в разі встановлення електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке проходить канал або дифузор вентиляційної установки, повинна бути передбачена примусова нагнітальна вентиляція, що вмикається в разі зупинки вентилятора.

3.4. Провітрювання тупикових виробок

3.4.1. Провітрювання тупикових виробок повинне проводитись за допомогою ВМП (допускається застосування ежекторів) або за рахунок загальношахтної депресії.

У разі провітрювання за рахунок загальношахтної депресії та проведення виробок у пластах вузьким вибоєм необхідно проводити паралельні виробки для вихідного струменя повітря, що збиваються з основною виробкою через проміжки не більше ніж 30 м печами (просіками). У міру проведення нових печей (просіків) старі слід ізолювати постійними перемичками, що покриваються повітронепроникними сумішами.

Провітрювання тупиків (за останньою піччю) паралельних виробок та збійок між ними за рахунок загальношахтної депресії повинно здійснюватись за допомогою вентиляційних труб довжиною не більше ніж 60 м.

На діючих шахтах із тупикових виробок, що знаходяться в стадії проходки, не допускається проведення нових тупикових виробок, крім тих, що призначені для ліквідації тупиків та скорочення їх довжини.

3.4.2. При здійсненні провітрювання за допомогою ВМП вони мають працювати безперервно. Обслуговування вентиляторів повинне здійснюватись спеціально призначеними й відповідно навченими особами (допускається за сумісництвом).

При застосуванні апаратури автоматичного контролю роботи й телеуправління ВМП виділення спеціальних осіб для обслуговування ВМП не вимагається.

У разі зупинки ВМП або порушення вентиляції роботи в тупиковій частині виробки мають бути припинені, напругу з електроустаткування знято, люди з неї негайно виведені в провітрювану виробку, а в усті тупикової виробки повинен бути встановлений знак заборони. При цьому в негазових шахтах допускається не знімати напругу з електроустаткування автоматизованих насосних установок. Відновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження виробки керівниками робіт.

Тупикові виробки довжиною понад 200 м, що проводяться вугільним пластом, в газових шахтах III категорії й вище, мають бути обладнані резервними ВМП з електроживленням від окремих підстанцій (резервування), а виробки довжиною до 200 м допускається обладнувати резервними ВМП з електроживленням від резервного пускача. Допускається під час проведення виробок на викидонебезпечних пластах або породах застосовувати ВМП з пневматичними двигунами як резервні.

3.4.3. Установлення ВМП повинне проводитися за паспортом виїмкової дільниці, паспортом проведення та закріплення підземних виробок або спеціальним паспортом, затвердженим головним інженером шахти. ВМП, що працює на нагнітання, повинен установлюватися у виробці зі свіжим струменем повітря на відстані не менше за 10 м від вихідного струменя. Не допускається встановлення ВМП в очисних виробках, (крім випадків проведення обхідних гезенків (печей), у разі наявності виходів з очисних виробок відповідно до вимог пункту 2.1.8 цих Правил, а також ближче 25 м від місць постійної присутності людей (пункти навантаження, посадочні майданчики тощо).

Подавання повітря ВМП не повинне перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його встановлення. У разі встановлення в одній виробці кількох вентиляторів, що працюють на окремі трубопроводи та розташовані один від одного на відстані, меншій за 10 м, сумарне їх подавання не повинне перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці встановлення першого вентилятора, рахуючи за ходом струменя. Якщо відстань між вентиляторами більша за 10 м, то подавання кожного вентилятора не повинне перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його встановлення. У шахтах, небезпечних за газом, не допускається провітрювання двох і більше виробок за допомогою одного трубопроводу з відгалуженням.

Не допускається встановлення ВМП з електричними двигунами у виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу.

Біля кожного вентилятора повинна бути встановлена дошка, на яку записуються фактичні витрати повітря у виробці в місці встановлення вентилятора, фактичне подавання повітря вентилятором, розрахункові та фактичні витрати повітря у вибої тупикової виробки, максимально дозволена довжина тупикової частини виробки, що проводиться при застосуванні цієї вентиляційної установки, час провітрювання виробки після підривних робіт, дата заповнення й підпис особи, що провела запис на дошці.

Під час проведення або погашення вентиляційних виробок, що прилягають до очисних вибоїв на пластах крутого падіння, допускається встановлення ВМП з пневматичним двигуном у цих самих виробках у разі дотримання таких вимог:

а) вентилятор повинен бути встановлений не ближче ніж 15 м від вибою лави за ходом вентиляційного струменя;

б) довжина тупикової частини виробки не повинна перевищувати 60 м;

в) склад повітря у місці встановлення вентилятора повинен відповідати вимогам пункту 3.1.1 цих Правил, а вміст метану у вихідному із тупикової частини виробки струмені та біля вентилятора не повинен перевищувати 1%;

г) застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів і тертя обертових частин об корпус вентилятора.

3.4.4. Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою в газових шахтах не повинна перевищувати 8 м, а в негазових - 12 м.

У кінці гнучких повітропроводів слід навішувати труби із жорсткого матеріалу довжиною не менше за 2 м чи акумулятори вентиляційних труб або вставляти жорсткі розпірні кільця (не менше двох), що забезпечують нормальний переріз вихідного отвору труби. Гнучкий повітропровід повинен приєднуватися до ВМП за допомогою металевого перехідного патрубка довжиною не меншою за 1 м.

3.4.5. Тупикові виробки газових шахт не допускається провітрювати за рахунок дифузії, за винятком тупиків довжиною до 6 м, крім висхідних, за відсутності в них шарових і місцевих скупчень метану, а розміщення в них електроустаткування дозволяється за умови встановлення в них датчиків автоматичного контролю метану (далі - АКМ).

У газових шахтах засоби місцевого провітрювання мають бути встановлені до початку робіт з проведення виробки.

У негазових шахтах допускається провітрювання за рахунок дифузії тупиків до 10 м.

3.4.6. Стволи (шурфи) мають провітрюватися на всю глибину протягом усього часу їх будівництва.

Вентиляційні установки для провітрювання стволів мають знаходитися на поверхні не ближче за 20 м від стволів та працювати безперервно.

У зимовий час повітря, що надходить до ствола, повинне підігріватися до температури, що унеможливлює утворення льоду в стволі.

Для провітрювання вертикальних стволів (шурфів) необхідно застосовувати труби із жорсткого матеріалу. Допускається навішувати гнучкі вентиляційні труби у вибої ствола (шурфу), а також застосовувати їх при поглибленні стволів з діючих горизонтів на висоту одного поверху.

Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою ствола (шурфу) повинна бути не більшою за 15 м, а під час навантаження грейфером - 20 м. Труби мають бути підвішені на канатах або закріплені жорстко до кріплення (армування) ствола (шурфу).

3.5. Додаткові вимоги для шахт, небезпечних за газом

3.5.1. До шахт, небезпечних за газом, відносяться такі, в яких хоча б в одній виробці виявлено метан. Шахти, в яких виділяється (чи виділявся) метан, мають бути повністю переведені на газовий режим. Під час проектування шахт небезпека за газом повинна визначатися на підставі прогнозу газовості.

3.5.2. Газові шахти залежно від величини відносної метановості й виду виділення метану поділяються на п'ять категорій, зазначених у таблиці 3.3.

Якщо при проходці стволів (шурфів) або інших розкривних виробок виявлено метан чи очікується його виділення, то в них треба дотримуватися газового режиму.

Шахти, що закриваються, на яких ведуться очисні та підготовчі роботи, слід відносити до тієї ж категорії, що й на період експлуатації. Газові шахти, що закриваються, на яких припинено видобуток вугілля, в залежності від величини абсолютної метановості поділяються на чотири категорії, що наведені в таблиці 3.4.

3.5.3. Уміст метану в атмосфері підземних виробок та в трубопроводах повинен відповідати нормам, що наведені в таблиці 3.5. При розрахунках провітрювання максимально припустима концентрація метану у вихідному струмені очисної виробки та виїмкової дільниці повинна прийматися рівною 1% незалежно від наявності апаратури АКМ.

Примітки:

1. Під виїмковою дільницею у таблиці 3.5 розуміють відокремлено провітрювані очисну виробку та ті, що прилягають до неї, підготовчі виробки (при послідовному провітрюванні - обидві провітрювані послідовно очисні виробки з підготовчими виробками, що прилягають до них).

2. До місцевих скупчень відносять накопичення метану в окремих місцях виробок з концентраціями, що перевищують середній переріз виробки. Допустима концентрація для місцевих скупчень відноситься до будь-якої точки поперечного перерізу виробки в просвіті.

3.5.4. У разі виявлення у виробках концентрацій метану (крім місцевих скупчень біля бурових верстатів, комбайнів та врубових машин), зазначених у пункті 3.5.3 цих Правил, люди мають бути негайно виведені на свіжий струмінь, ці виробки огороджені знаками заборони, а з електроустаткування, за винятком електроустаткування у виконанні рудниковому особливо вибухонебезпечному (далі - РО), повинна бути знята напруга. Про це негайно повідомляється гірничий диспетчер і вживаються заходи щодо зниження концентрації газу до встановленої норми.

Розгазування виробок повинне проводитися відповідно до заходів, погоджених із командиром загону ДАРС(ДВГРС) і затверджених головним інженером шахти.

У разі утворення біля бурових верстатів, комбайнів та врубових машин місцевих скупчень метану, що досягають 2%, необхідно зупинити машини та зняти напругу з кабелю, що їх живить. Якщо виявиться подальше зростання концентрацій метану або протягом 15 хвилин вона не знижується, люди мають бути виведені на свіжий струмінь. Відновлення роботи машин допускається після зниження концентрації метану до 1%.

У разі виявлення концентрацій метану, зазначених у пункті 3.5.3 цих Правил, у трубопроводах для ізольованого відводу метану за допомогою вентиляторів (ежекторів) та на виході змішувальних камер мають бути вжиті заходи відповідно до ДНАОП 1.1.30-6.09-93.

У дегазаційних трубопроводах при неприпустимій концентрації метану слід здійснювати заходи, що запобігають поширенню горіння метану в трубопроводі, узгоджені з МакНДІ.

У разі контролю вмісту метану у вихідних вентиляційних струменях очисних виробок та виїмкових дільниць стаціонарною апаратурою датчики можуть настроюватися на автоматичне відключення електроенергії при концентрації метану 1,3%. При цьому припинення робіт та виведення людей необхідно здійснювати при концентрації метану у вихідних струменях дільниць та очисних виробок 1,3% та більше. Якщо протягом зміни відбувається три та більше автоматичних відключень, треба з'ясувати причини й вжити відповідних заходів.

3.5.5. На виході вихідного струменя з лави на вищерозташовані штреки, проведені з нижньою розкосиною, одна з вентиляційних печей повинна бути розташована попереду вибою лави, а відстань між печами повинна становити від 10 до 30 м.

Печі, що стали непотрібними, мають бути ретельно ізольовані.

3.5.6. У газових шахтах при кутах нахилу виробок, більших за 10 град., рух повітря в очисних виробках та на всьому подальшому шляху слідування за ними (крім виробок довжиною меншою за 30 м) повинен бути висхідним.

Допускається низхідне провітрювання очисних виробок з кутом нахилу, більшим за 10 град., за умови, що провітрювання їх здійснюється за схемами, наведеними в ДНАОП 1.1.30-6.09-93. Схеми мають передбачати додаткове подавання свіжого повітря виробкою, що прилягає до очисного вибою на нижньому горизонті, швидкість повітря в привибійному просторі очисних виробок повинна бути не менше за 1 м/с.

На пластах, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, допускається низхідний рух вихідного з очисних виробок вентиляційного струменя у виробках з кутом нахилу, більшим за 10 град. у разі дотримання таких умов:

а) швидкість повітря у виробках повинна бути не менше ніж 1 м/с;

б) кріплення виробок, крім прилеглих до очисних вибоїв, повинне бути негорючим або важкогорючим;

в) у виробках не має бути електричного устаткування та кабелів.

У разі відробки пластів, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, лавами за падінням (підйомом) допускається розміщення електроустаткування та кабелів у прилеглих до очисних вибоїв виробках з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя за дотримання таких умов:

а) кут нахилу виробки не повинен перевищувати 15 град.;

б) похила довжина виїмкового стовпа (похила висота поверху) повинне бути не більше за 1000 м, а метановиділення у виробки дільниці не повинно перевищувати 5 куб.м/хв;

в) вихідні з тупикових виробок вентиляційні струмені не мають надходити до свіжого струменя дільниці;

г) кріплення виробок з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя повинне бути негорючим або важкогорючим. У виробці, що з'єднує вихідний вентиляційний струмінь дільниці зі свіжим струменем, повинно бути негорюче кріплення та не менше двох пожежних перемичок з металевими реверсивними дверима.

Значення кутів нахилу виробки 10 град. та 15 град. є середніми за її довжиною та їх слід визначати з урахуванням різниці висотних позначок та довжини виробки.

3.5.7. Провітрювання тупикових виробок шахт, небезпечних за газом, крім тупикових виробок, прилеглих до очисних вибоїв, повинне бути організоване таким чином, щоб вихідні з них струмені повітря не надходили до очисних та тупикових виробок.

На діючих шахтах допускається випускання вихідного струменя із тупикових виробок, неприлеглих до очисних вибоїв, до очисних виробок на шахтах I та II категорій при узгодженні з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України, а на шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами (за винятком виробок, що проводяться на викидонебезпечних вугільних пластах чи породах, не захищених випереджувальною відробкою захисних пластів) - при узгодженні з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України. При цьому кількість таких тупикових пластових виробок повинна бути не більше двох.

Допускається послідовне провітрювання не більше двох тупикових виробок, що проводяться вугільними пластами.

На шахтах, що будуються, і під час підготовки нових горизонтів шахт допускається при узгодженні з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України випускання вихідного струменя у виробки зі свіжим струменем діючого горизонту за умови, що в цьому вихідному струмені вміст метану не перевищує 0,5%, а склад повітря відповідає вимогам пункту 3.1.1 цих Правил. У цьому разі перед розгазуванням виробок нового горизонту необхідно призупинити роботи на діючому горизонті, вивести людей та зняти напругу з електроустаткування.

Під час проведення на новому горизонті виробок на пластах, небезпечних за раптовими викидами або суфлярними виділеннями метану, випускання вихідного струменя у свіжий струмінь діючого горизонту не допускається.

3.5.8. Ствол шахти чи квершлаг, що наближається до газоносного пласта, з відстані 10 м за нормаллю слід проходити з розвідувальними свердловинами глибиною не меншою за 5 м. При цьому виміри вмісту метану необхідно проводити не менше трьох разів на зміну.

Схеми розташування свердловин (не менше двох), їх глибину та періодичність буріння визначають головний інженер шахти та геолог з таким розрахунком, щоб розвідана товща між пластом та виробкою складала не менше ніж 5 м. Фактичне розташування свердловин повинне бути нанесене на робочий ескіз виробки з прив'язкою до маркшейдерського знака. Контроль за розташуванням вибою відносно пласта за даними розвідувального буріння здійснюється під керівництвом геолога.

3.5.9. Під час провітрювання тупикових виробок, що проводяться на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, та на викидонебезпечних породах, установлення ВМП з пневматичними двигунами (за умови застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів та тертя обертових частин об корпус вентилятора) повинне проводитися відповідно до вимог пункту 3.4.3 цих Правил.

Допускається застосування вентиляторів з електродвигунами за умови встановлення їх у виробках зі свіжим струменем на відстані, не меншій за 150 м від вибою тупикової виробки та не меншій за 50 м від очисного вибою, й автоматичного контролю концентрації метану біля вентиляторів.

3.5.10. У разі зупинки головної чи допоміжної вентиляційної установки або порушення вентиляції необхідно припинити роботи на виїмкових дільницях та в тупикових виробках, негайно вивести людей на свіжий струмінь, зняти напругу з електроустаткування.

Якщо зупинка вентиляційної установки триває більше 30 хвилин, то люди мають вийти до ствола, що подає свіже повітря, або піднятися на поверхню. Подальші дії мають визначатися планом ліквідації аварій.

3.5.11. Після кожної зупинки вентиляційних установок (головних, допоміжних або місцевого провітрювання), а також порушення вентиляції вмикання електричних машин, апаратів та поновлення робіт дозволяється тільки після відновлення нормального режиму вентиляції та попереднього виміру вмісту метану керівниками робіт у зміні в місцях проведення робіт, біля електричних машин, апаратів та на відстані, не меншій за 20 м від місць їх установлення у всіх прилеглих виробках. Зазначені вимоги поширюються і у разі поновлення робіт після їх зупинки на одну зміну та більше, а також у разі розгазування виробок.

3.5.12. Про кожний випадок прориву метану із підошви гірничої виробки або суфлярного виділення головний інженер шахти зобов'язаний повідомити територіальний орган Держнаглядохоронпраці України. Усі випадки таких явищ необхідно реєструвати у Книзі вимірів метану та обліку загазувань (підвищених вмістів діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) (додаток 4). Книга складається з чотирьох розділів:

форма 1 призначена для реєстрації результатів вимірів концентрації метану і заповнюється щоденно, при цьому з нарядів-путівок переносяться до книги результати вимірювань за пунктами, що наведені у додатку 4.

Для вихідних струменів очисних виробок в одній графі записуються у вигляді дробу два значення концентрації: у чисельнику - максимальне, у знаменнику - середнє.

Через кожні 10 днів начальник дільниці, незалежно від щозмінного ознайомлення із вмістом газу у виробках за наряд-путівками, знайомиться з результатами вимірів концентрації за декаду та розписується у відповідній графі;

форма 2 - для обліку загазувань;

форма 3 - для обліку суфлярних виділень метану та раптових руйнувань порід підошви з проривом метану (проривів метану). У формі 3 реєструються всі випадки суфлярних виділень та проривів метану з підошви гірничих виробок у порядку їх виникнення. Нумерація суфлярних виділень (проривів) ведеться загальна по шахті. На планах гірничих робіт місце суфлярного виділення (прориву) позначається червоним колом, зазначається його порядковий номер і дата виникнення. Реєстрація кожного суфляру (прориву) здійснюється не пізніше наступного дня з подальшим доповненням у разі отримання нових даних про нього;

На негазових шахтах книга складається з одного розділу (форма 4) і називається Книга обліку підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу).

На надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами шахтах повинен здійснюватися прогноз проривів метану відповідно до "Инструкции по прогнозу и предупреждению внезапных прорывов метана из почвы горных выработок", погодженої Держгіртехнаглядом УРСР 05.08.87 та затвердженої Мінвуглепромом УРСР 12.08.87.

У разі встановлення небезпеки проривів метану необхідно виконувати заходи, затверджені головним інженером шахти, що розробляються відповідно до вищезазначеної Інструкції.

3.5.13. У шахтах з високою газовістю повинна здійснюватися дегазація.

Дегазація повинна передбачатися у проектах будівництва та реконструкції шахт, розкривання і підготовки горизонтів, блоків, панелей та паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок.

Умови застосування дегазації, проектування та експлуатація дегазаційних систем регламентуються стандартом Міністерства палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго України) "Дегазація вугільних шахт. Інструкція", затвердженим наказом Мінпаливенерго України від 17.11.2004 N 725 (СОУ 10.1.00174088.001-2004).

3.5.14. На газових діючих шахтах та шахтах, що ліквідуються, II категорії і вище повинна проводитися оцінка ділянок поверхні за ступенем небезпеки виділення метану, а в разі необхідності повинен здійснюватися контроль умісту метану в приміщеннях і вживатися заходи щодо їх захисту від загазування.

3.5.15. Шахти, в яких виділяються рідкі та пароподібні вуглеводні, а також газоподібні (крім метану) вуглеводні, якщо уміст останніх перевищує 10% від загального об'єму горючих газів, зараховують до небезпечних за нафтогазопроявами.

Порядок ведення робіт у таких шахтах регламентується вимогами цього розділу Правил та "Временной инструкцией по безопарному ведению работ в угольных шахтах, опасных по нефтегазопроявлениям", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 02.03.84 (далі - НАОП 1.1.30-5.02-84).

У разі виявлення у виробках шахти, безпечної за нафтогазопроявами, запаху нафтопродуктів, не пов'язаного із застосовуваною технологією, у цих виробках мають бути негайно відібрані проби повітря працівниками ДАРС (ДВГРС) й направлені в МакНДІ або НДІГС для аналізу на важкі вуглеводи.

3.5.16. На шахтах з виділеннями сірчистого газу чи сірководню у паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок мають передбачатися додаткові заходи із забезпечення безпеки робіт в умовах виділення цих газів.

3.6. Боротьба з пилом

3.6.1. На кожній шахті необхідно здійснювати заходи щодо знепилювання повітря.

3.6.2. Проекти нових та тих, що реконструюються, шахт (горизонтів), розкриття та підготовки блоків, панелей, виїмкових полів, а також паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок мають містити заходи щодо боротьби з пилом.

3.6.3. Новостворювані гірничі машини для відбою та транспортування гірничої маси мають забезпечувати мінімальне пилоутворення і пилоподавлення, що відповідає санітарним нормам.

Гірничі машини, під час роботи яких утворюється пил, мають бути оснащені засобами пилозаглушення, які постачаються заводами-виробниками у комплекті з машинами.

Не допускається експлуатація таких машин без засобів пилозаглушення, а також тоді, коли конструкція та параметри роботи цих засобів не відповідають вимогам посібників з експлуатації відповідних машин або в разі несправності блокувального пристрою, що перешкоджає запуску машини в разі порушення пилозаглушення.

3.6.4. Розпилювання (диспергування) зрошувальної рідини повинне проводитися форсунками (зрошувачами) під тиском не менше за 0,5 МПа, а на виїмкових та прохідницьких комбайнах - не менше за 1,2 МПа.

3.6.5. Під час проведення очисних робіт, а також під час проведення виробок комбайнами вибіркової дії на пластах із середньою потужністю повинне застосовуватися попереднє зволоження вугілля у масиві.

За погодженням територіальних органів Держнаглядохоронпраці України, виданим на підставі висновку МакНДІ або ЕТЦ, допускається проведення робіт незволоженим масивом вугілля в таких випадках:

а) за природної вологості вугілля 12% та більше;

б) у разі застосування способів боротьби з пилом, при використанні яких уміст пилу в повітрі робочої зони стійко утримується в межах граничнодопустимих концентрацій;

в) якщо нагнітання рідини в пласт призводить до погіршення умов праці і знижує безпеку проведення очисних робіт;

г) якщо проведення робіт з буріння свердловин (шпурів) для попереднього зволоження вугілля в масиві та нагнітання в них рідини неможливе за гірничо-геологічними або гірничо-технічними умовами.

3.6.6. Якщо засоби боротьби з пилом у діючих вибоях не забезпечують зниження запилення повітря до граничнодопустимих концентрацій, мають бути розроблені заходи, що унеможливлюють перебування людей у запиленій зоні, та проводитися знепилювання повітря, що виходить із цих вибоїв.

3.6.7. Приймальні бункери, перекидачі, пристрої для завантаження і розвантаження скіпів мають бути обладнані засобами аспірації та очищення повітря, а також пристроями для запобігання просипанню гірничої маси та пилоутворенню.

3.6.8. Не допускається на діючих шахтах подавання свіжого струменя повітря стволами, обладнаними підйомами зі скіпами або перекидними клітями, похилими стволами і виробками за межами виїмкової дільниці, які обладнані конвеєрами і не мають засобів пилозаглушення, що забезпечують зниження запилення повітря.

3.6.9. Під час виробничих процесів, що супроводжуються утворенням або виділенням пилу, повинен здійснюватися контроль його концентрації.

3.6.10. Не допускається робота виїмкових і прохідницьких комбайнів, а також стругових установок, якщо концентрація пилу перевищує технічно допустимий рівень.

3.6.11. До небезпечних за вибухами пилу відносять пласти вугілля з виходом летких речовин 15% та більше, а також пласти вугілля (крім антрацитів) з меншим виходом летких речовин, вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями.

3.6.12. Параметри способів та засобів пиловибухозахисту гірничих виробок мають встановлюватися відповідно до нижніх меж вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання.

Нижні межі вибуховості та норми осланцювання визначаються в МакНДІ для вугілля розроблюваних шахтопластів з виходом летких речовин менше за 15% (крім антрацитів) щорічно, для вугілля нововведених в експлуатацію шахтопластів - перед їх введенням, для вугілля шахтопластів, які експлуатуються, із виходом летких речовин 15% та більше - коригуються начальником ВТБ шахти при зміні виходу летких або вмісту негорючих речовин.

3.6.13. На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, мають здійснюватися заходи щодо попередження та локалізації вибухів вугільного пилу, основані на застосуванні інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист), води (гідропиловибухозахист) або води та інертного пилу (комбінований пиловибухозахист).

При застосуванні сланцевого пиловибухозахисту для попередження вибухів пилу необхідно проводити біління та осланцювання гірничих виробок, з метою локалізації вибухів мають встановлюватися сланцеві заслони.

При застосуванні гідропиловибухозахисту з метою попередження вибухів пилу необхідно застосовувати: біління, обмивання гірничих виробок (мокре прибирання пилу), зв'язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувально-зв'язувальними сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманотвірних завіс. Для локалізації вибухів мають встановлюватися водяні заслони.

При застосуванні комбінованого пиловибухозахисту необхідно використовувати способи й засоби попередження та локалізації вибухів пилу, основані як на воді, так і на інертному пилу.

Ці вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць із самопливним гідротранспортом.

Не допускається застосування способів попередження вибухів вугільного пилу, побудованих на використанні води без змочувально-зв'язувальних сумішей на пластах, де вугільний пил не змочується водою чи захисні дії цих заходів не забезпечують вибухобезпеку протягом зміни.

Під час проведення підривних робіт мають вживатися заходи щодо попередження вибухів пилу, передбачені ДНАОП 0.00-1.17-92.

3.6.14. На шахтах III категорії, що наново будуються і реконструюються, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами, у збійках між похилими стволами, капітальними похилими виробками, головними та груповими штреками у разі різноспрямованого руху вентиляційних струменів глухі перемички мають бути вибухостійкими.

3.6.15. Сланцевими або водяними заслонами слід захищати:

а) очисні виробки;

б) вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою;

в) крила шахтного поля на кожному пласті;

г) конвеєрні виробки;

ґ) пожежні дільниці;

д) склади вибухових матеріалів.

Заслони розміщуються у виробках на вхідному та на вихідному струменях виробок, що ізолюються.

Захист вибоїв підготовчих виробок до впровадження автоматичних систем повинен здійснюватися розосередженими водяними або сланцевими заслонами. При цьому в тупиковій частині виробки встановлюється не менше чотирьох рядів посудин (полиць). Перший ряд повинен бути встановлений не ближче ніж 25 м та не далі ніж 40 м від вибою.

Підготовчі виробки довжиною менше ніж 40 м мають ізолюватися заслонами, що встановлюються в прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих та 75 м для водяних заслонів).

Для ізоляції крил заслони встановлюються у відкатних та вентиляційних штреках біля бремсбергів, уклонів, квершлагів та біля інших прилеглих до них виробок.

Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підготовчих виробок, що проводяться вугіллям, сланцеві або водяні заслони мають встановлюватися на всій довжині виробок на відстані один від одного не більш як 300 м для сланцевих та 250 м для водяних заслонів. Установлення заслонів у конвеєрних виробках не вимагається, якщо ними транспортується тільки порода.

Для ізоляції пожежних дільниць заслони розміщуються у всіх прилеглих до них виробках.

Заслони встановлюють у горизонтальних та похилих виробках з кутом нахилу до 18 град.. Якщо кут нахилу більше ніж 18 град., заслони слід встановлювати у прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від їх сполучення із виробкою, яка ізолюється.

Вимоги до захисту заслонами крил шахтного поля на кожному пласті та конвеєрних виробок не поширюються на шахти, що розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менше ніж 15%.

3.6.16. Сланцеві заслони мають встановлюватися на відстані не менше ніж 60 м та не більше ніж 300 м, водяні заслони - не менше ніж 75 м та не більше ніж 250 м від вибоїв очисних та підготовчих виробок, сполучень відкатних та вентиляційних штреків із бремсбергами, уклонами, квершлагами, а також перемичок, що ізолюють пожежу. Установлення заслонів на відкатних та вентиляційних штреках, біля сполучень з бремсбергами, уклонами, квершлагами не вимагається, якщо сланцеві заслони, що ізолюють вибої очисних та підготовчих виробок, розташовані на відстані 300 м та менше, а водяні - 250 м та менше від цих сполучень.

Заслони мають встановлюватися на прямолінійних ділянках виробок з витриманим перерізом. Не допускається встановлення заслонів на ділянках виробок, що мають порожнини за кріпленням (куполи, старі виробки, що погашаються, та ін.). Збереження та справність заслонів у виробках забезпечують керівники дільниць, до складу яких входять ці виробки.

Місця встановлення заслонів мають бути нанесені на плани гірничих виробок, що додаються до плану ліквідації аварій.

3.6.17. Конструкція заслонів для різних типів кріплення, форма полиць та посудин, матеріал для їх виготовлення, а також порядок розстановки заслонів у мережі гірничих виробок мають відповідати вимогам цих Правил.

При цьому кількість інертного пилу й води в заслоні повинна визначатися із розрахунку 400 кг на 1 кв.м поперечного перерізу виробки в просвіті в місці встановлення заслону.

3.6.18. Якщо шахтою одночасно розробляються небезпечні й безпечні за вибухами пилу пласти, то в усіх виробках, що з'єднують небезпечні пласти з безпечними, мають вживатися заходи щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу відповідно до пункту 3.6.13 цих Правил.

3.6.19. Заходи щодо запобігання вибухам вугільного пилу слід здійснювати за графіками, щоквартально розроблюваними начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером шахти. Графіки мають направлятися начальнику дільниці, який несе відповідальність за їх виконання, та підрозділу ДАРС (ДВГРС). Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пиловідкладення, на підставі аналізу ефективності застосовуваних заходів та результатів контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок.

Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійного вибухозахисту гірничих виробок протягом однієї зміни, то уживаються заходи щодо зниження інтенсивності пиловідкладення, застосування більш ефективних способів знепилювання повітря або змочувально-зв'язувальних сумішей для зв'язування в них пилу, що відкладається.

3.6.20. Для запобігання поширенню вибухів вугільного пилу в мережі гірничих виробок вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою за допомогою комбайнів або підривних робіт, а також сполучення лав із штреками, розподілпункти та інші місця скупчення електроустаткування в дільничних виробках мають бути захищені автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення.

До впровадження автоматичних систем локалізації вибухів вугільного пилу слід встановлювати сланцеві або водяні заслони.

Терміни впровадження автоматичних систем установлюються Мінпаливенерго при узгодженні з Держнаглядохоронпраці України.

3.6.21. Контроль пиловибухобезпечності гірничих виробок повинен проводитися посадовими особами дільниці, у віданні яких перебувають ці виробки, щозмінно та посадовими особами дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму дільницею ВТБ мають заноситися до Книги контролю стану пилового режиму (додаток 11).

Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен проводитися підрозділами ДАРС (ДВГРС).

Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами або лабораторним аналізом та візуально.

У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДАРС (ДВГРС) терміново повідомляє про це головного інженера шахти та територіальний орган Держнаглядохоронпраці України.

У виробках, стан яких не відповідає вимогам підрозділу 3.6 цих Правил, роботи мають бути припинені й вжито негайних заходів для усунення порушень пилового режиму.

3.7. Контроль за станом рудникової атмосфери

3.7.1. Начальник дільниці ВТБ повинен складати вентиляційний план шахти, який систематично поповнюється та не рідше одного разу на півроку складається знову. Усі зміни, що відбулися в розташуванні вентиляційних споруд і пристроїв (дверей, перемичок, кросингів, вікон та ін.), ВМП, у напрямку вентиляційних струменів та рівнів витрат повітря, а також новозакладені виробки мають помічатися на схемах вентиляції начальником дільниці ВТБ протягом доби.

Результати вимірів витрат повітря у виробках та в каналах вентиляційних установок (із зазначенням дати вимірів) наносяться на схеми вентиляції, що знаходяться на дільниці ВТБ, у головного інженера шахти та у гірничого диспетчера, також протягом доби.

Схеми вентиляційних з'єднань слід коригувати перед кожною наміченою зміною вентиляційної мережі шахти.

Вентиляційний план шахти повинен бути у начальника дільниці ВТБ та головного інженера шахти.

На кожній шахті не рідше одного разу на три роки необхідно проводити депресійну та (при потребі) газову зйомки, результати яких використовуються при розрахунках вентиляції й розробці заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт.

На кожній шахті мають виконуватися розрахунки витрат повітря й повітророзподілу, перевірки стійкості провітрювання, розроблятися заходи щодо забезпечення провітрювання, що відповідають програмі розвитку гірничих робіт.

Проекти розкриття та підготовки (реконструкції) шахти, виїмкових полів, горизонтів, блоків, панелей слід узгоджувати з депресійною службою ДАРС (ДВГРС) у частині стійкості схеми провітрювання.

3.7.2. Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу у виробках та визначення газовості шахт проводяться перевірка складу повітря та виміри його витрат у вихідних струменях очисних та тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів та шахти в цілому; на вхідних струменях при послідовному провітрюванні вибоїв або в разі виділення метану на шляху руху свіжого струменя, біля ВМП та в зарядних камерах, а також біля вибоїв тупикових висхідних виробок у негазових шахтах. Крім зазначених вище місць, виміри витрат повітря слід проводити на головних вхідних струменях шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля вибоїв тупикових виробок, біля ВМП.

Перевірка складу повітря та вимір його витрат мають проводитися на шахтах негазових, I та II категорій за газом метаном один раз на місяць, на шахтах III категорії - два рази на місяць, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу - три рази на місяць, а на шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, - не рідше двох разів на місяць. При цьому в усіх місцях перевірки складу повітря вимірюються його швидкість та температура.

Витрати повітря, що подається до ВМП, визначається не менше одного разу на місяць.

Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах, незалежно від їх глибини, а в інших тупикових виробках при довжині 300 м та більше.

Результати вимірів та дані про склад повітря мають заноситися до Вентиляційного журналу (додаток 12). Не менше одного разу на місяць повинні визначатися подача та тиск кожного вентилятора, що записуються у графи 2 та 3 форми I. За наявності самописного витратоміра до журналу заносяться його показання. Безпосередньо подачу вентилятора в цьому разі можна вимірювати один раз на квартал.

Дані про оцінку стану герметичності вентиляційних споруд і пристроїв та відносної витрати повітря додаються до заходів із забезпечення провітрювання шахти.

Перевірка складу повітря у виробках з найгіршими умовами провітрювання після проведення підривних робіт здійснюється не рідше одного разу на місяць і не пізніше ніж через 2 дні після одного з вимірювань витрати повітря. Якщо підривні роботи здійснюються в кілька прийомів, то перевірка здійснюється після підривання з максимальним виділенням шкідливих газів.

Перевірка складу повітря під час проходки стволів, переведених на газовий режим, повинна проводитися не рідше двох разів, а в решті випадків - один раз на місяць. Перевірка проводиться в двох місцях: на відстані 20 м від устя та біля вибою.

У місцях установлення датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану та датчиків витрат повітря з виведенням телевимірювання на поверхню перевірку складу та виміри витрат повітря допускається проводити не рідше одного разу на місяць (окрім пластів вугілля, схильних до самозаймання).

3.7.3. У місцях виміру витрат повітря на головних вхідних та вихідних струменях шахти мають бути влаштовані вимірні станції. В інших виробках вимір витрат повітря повинен проводитися на прямолінійних незахаращених ділянках з кріпленням, щільно прилеглим до стінок виробки.

У всіх місцях виміру витрат повітря мають бути дошки, на яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки (вимірної станції), розрахункова та фактична витрати повітря, швидкість повітряного струменя.

3.7.4. Для контролю умісту метану і вуглекислого газу в діючих гірничих виробках необхідно застосовувати прилади і апаратуру згідно з таблицею 3.6.

У шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами контроль умісту метану біля прохідницьких та виймальних комбайнів і врубових машин повинен проводитися за допомогою вмонтованих автоматичних приладів.

У шахтах, небезпечних за раптовими викидами, усі працівники, що проводять роботи в тупикових та очисних виробках та у виробках з вихідними вентиляційними струменями, мають забезпечуватися індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками.

При дистанційному керуванні комбайнами та врубовими машинами із пневмоприводом допускається контроль умісту метану за допомогою стаціонарної апаратури або переносних автоматичних приладів. Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю умісту метану мають забезпечувати автоматичне відключення електроенергії в разі неприпустимої концентрації метану.

Місця встановлення автоматичних переносних приладів та датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану визначаються згідно з вимогами цього підрозділу Правил.

У негазових шахтах та шахтах I та II категорій за газом тимчасово допускається застосування для контролю складу повітря запобіжних бензинових ламп.

На шахтах, що будуються і реконструюються, III категорії за газом і вище повинен застосовуватися автоматизований збір, надання та обробка інформації про аерогазовий стан у гірничих виробках за допомогою електронно-обчислювальної машини (далі - ЕОМ) (на базі комплексу аерогазового інформаційного (далі - КАГІ) або інших, аналогічних за призначенням).

Під час проходки вертикальних стволів, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, забезпечення працівників індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками, не вимагається.

3.7.5. Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або скупчуватися метан. Місця та періодичність вимірів установлюються начальником дільниці ВТБ та затверджуються головним інженером шахти. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки. При цьому необхідно виконувати такі вимоги:

а) біля вибоїв діючих тупикових виробок, у вихідних вентиляційних струменях тупикових, очисних виробок і виїмкових дільниць, за письмовим завданням, вимірювання концентрації метану мають виконувати змінні керівники робіт дільниць, бригадири (ланкові), працівники дільниці ВТБ.

У разі відсутності автоматичного контролю умісту метану виміри мають виконуватися: в шахтах I і II категорій - не менше двох разів на зміну, в шахтах III категорії і вище - не менше трьох разів на зміну. Один із вимірів повинен виконуватися на початку зміни. При цьому не рідше одного разу на зміну виміри слід виконувати працівниками дільниці ВТБ.

При автоматичному контролі умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри в шахтах I і II категорій - не рідше одного разу на добу, в шахтах III категорії і вище - не рідше одного разу на зміну. У тупикових виробках і на виїмкових дільницях шахт III категорії і вище, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри не рідше одного разу на добу;

б) у вхідних до тупикових та очисних виробок і виїмкових дільниць вентиляційних струменях, у недіючих тупикових та очисних виробках та їх вихідних струменях, у вихідних вентиляційних струменях крил та шахт, а також на пластах, де виділення метану не спостерігалося, та в інших виробках виміри концентрації метану слід виконувати працівникам дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу;

в) у машинних камерах виміри концентрації метану мають виконуватися змінними посадовими особами дільниць або персоналом, що обслуговує камери, не рідше одного разу на зміну та працівниками дільниці ВТБ - не рідше одного разу на добу;

г) у стволах, переведених на газовий режим, контроль концентрації метану повинен здійснюватися персоналом, зазначеним у першому абзаці підпункту "а". У разі автоматичного контролю умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри концентрації метану не рідше одного разу на зміну, при використанні стаціонарної автоматичної апаратури - не рідше одного разу на добу.

При виявленні неправильних показань автоматичної стаціонарної апаратури контролю умісту метану працівник повинен негайно повідомити про це гірничому диспетчеру й оператору АГК. Якщо несправність протягом зміни усунути не можна, виміри концентрації метану потрібно виконувати з періодичністю, установленою для виробок, не обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану.

Контроль умісту метану під час підривних робіт здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-1.17-92.

3.7.6. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки, встановлені відповідно до вимог пункту 3.7.5 цих Правил.

Змінні посадові особи дільниці ВТБ, крім випадків, зазначених у пункті 3.7.5, заносять результати виконаних ними вимірів до нарядів-путівок. Дані нарядів-путівок протягом доби мають бути перенесені до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу)) та підписані начальником дільниці ВТБ. Наряди-путівки необхідно зберігати не менше 12 місяців.

Посадові особи дільниці ВТБ мають передавати телефоном (телефонограмою) результати вимірів начальнику (заступнику або помічнику начальника) дільниці ВТБ, який зобов'язаний ознайомити з ними та з показниками стаціонарної автоматичної апаратури контролю умісту метану під підпис начальників (заступників або помічників начальників) дільниць, а також особу, що видає наряд на шахті.

Аварійні випадки загазування виробок незалежно від тривалості загазування (крім місцевих скупчень біля комбайнів, врубових машин та бурильних верстатів) мають розслідуватися. Усі випадки загазування слід реєструвати у Книзі вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) (додаток 4).

Усі випадки спалаху газу та вугільного пилу незалежно від викликаних ними наслідків мають розслідуватися й оформлятися актом у двох примірниках, один з яких у двотижневий термін повинен бути направлений до МакНДІ, а другий - залишається на шахті.

3.7.7. На всіх газових шахтах повинен забезпечуватися контроль за шаровими і місцевими скупченнями метану та один раз на квартал складатися перелік дільниць гірничих виробок, небезпечних за шаровими скупченнями метану.

Реєстрація кожного суфляру (прориву) здійснюється не пізніше наступного дня з подальшим доповненням у разі отримання нових даних про нього. У графи 5 та 6, наведені у формі 3 додатка 4 Правил, заносяться результати вимірів концентрації метану та витрати повітря після отримання про них нових даних, а також дата здійснення вимірів. Витрата газу під час дії суфляру (прориву) визначається з різниці витрати газу, виміряного перед місцем виділення метану та за ним. Для цього у зазначених пунктах виробки одночасно вимірюються витрати повітря та концентрація метану. Якщо виміри перед місцем виділення метану здійснити неможливо, витрата визначається за різницею витрати метану, що виділявся з виробки до появи в ній суфлярного виділення (прориву) та при діючому суфлярі (прориві). Перший приймається за результатами найближчого планового виміру, а другий визначається безпосереднім вимірюванням витрати повітря та концентрації метану.

Усі випадки перевищення установленої норми умісту діоксиду вуглецю слід розслідувати та заносити до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) (додаток 4).

На шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильні до самозапалювання, повинен проводитися контроль умісту оксиду вуглецю (СО) у рудниковому повітрі.

3.7.9. На всіх газових шахтах у тупикових виробках, що проводяться із застосуванням електроенергії та провітрюються ВМП, крім вертикальних стволів та шурфів, повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю кількості повітря.

У шахтах III категорії і вище повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю роботи і телеуправління ВМП з електроприводом.

4.1. Пересування та перевезення людей і вантажів у гірничих виробках

4.1.1. При проектуванні гірничих виробок шахт, а також горизонтів, блоків, панелей, уклонів тощо в кожній гірничій виробці (крім очисних), де не забезпечується безремонтне утримання незалежно від її призначення, необхідно передбачати засоби транспорту для проведення оглядів і ремонтів цих виробок.

4.1.2. Перевезення людей у гірничих виробках повинне здійснюватися пасажирськими засобами, що призначені для цієї мети, згідно з вимогами, що містяться в інструкціях виробника з їх експлуатації.

При відкатці акумуляторними електровозами або дизелевозами, за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці України, допускається перевезення людей окремими поїздами, що складаються із звичайних вагонеток зі знімними сидіннями. Ці сидіння необхідно встановлювати у вагонетках таким чином, щоб голова людини, яка сидить, не виступала за габарити локомотива.

Для перевезення людей, що супроводжують состави поїздів з матеріалами та устаткуванням, а також для перевезення окремих осіб протягом зміни в горизонтальних виробках допускається додавати до вантажного складу поїзда одну пасажирську вагонетку для середзмінного перевезення людей. Ця вагонетка повинна розміщуватись за локомотивом у голові состава поїзда. Швидкість перевезення людей в такому випадку не повинна перевищувати 12 км/год. Конструкція вагонетки погоджується з МакНДІ. Не дозволяється причіплювати до пасажирської вагонетки платформи з матеріалами та устаткуванням, а також вагонетки, у яких вантаж, що перевозиться, виступає за їх габарити.

4.1.3. При перевезенні людей в пасажирських вагонетках (поїздах) у горизонтальних виробках швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год, а при перевезенні людей в обладнаних вантажних вагонетках - 12 км/год.

4.1.4. При перевезенні людей у похилих виробках пасажирськими поїздами (вагонетками) їх потрібно забезпечити автоматичними пристосуваннями (парашутами), що зупиняють повільно поїзд (вагонетку) у випадку перевищення встановленої швидкості на 25%, обриву каната, причіпного пристрою або зчіпки. Крім того, повинна передбачатися можливість приведення в дію парашутів ручним приводом.

Поїзд (вагонетка) повинен обслуговуватися спеціально навченим гірником (кондуктором), який під час перевезення людей повинен перебувати в передній частині першої в напрямку руху вагонетки. У цьому ж місці повинна знаходитися рукоятка ручного приводу парашутів.

Тип парашутного пристрою і вагонетки у похилих виробках, де проводиться перевезення людей пасажирськими вагонетками, має відповідати типу рейок і способу настилання рейкових шляхів.

При навішуванні нововведених в експлуатацію вагонеток, призначених для перевезення людей похилими виробками, а також періодично, не менше одного разу на 6 місяців, мають виконуватися випробування парашутів згідно з інструкціями виготівника з експлуатації парашутів.

4.1.5. Через 5 років експлуатації вагонетки та їхні парашутні пристрої підлягають обстеженню МакНДІ, НДІГМ із застосуванням інструментального контролю для визначення можливості їхньої подальшої експлуатації. Рішення щодо продовження терміну служби вагонеток до 2 років приймається спеціальною комісією під керівництвом головного механіка шахти на підставі висновку МакНДІ, НДІГМ.

4.1.6. У вагонетках, що використовуються для перевезення людей у двоколійних виробках, а також у виробках, в яких посадочні майданчики розміщуються з одного боку, прорізи з неробочого боку та міжколійного простору мають бути закритими.

4.1.7. Кожний поїзд (вагонетка), що служить для перевезення людей у похилих виробках, повинен забезпечуватися світловим сигналом на першій вагонетці в напрямку руху поїзда.

4.1.8. Пасажирські вагонетки для перевезення людей у похилих виробках мають бути з'єднані між собою подвійними зчіпками.

4.1.9. Спорудження та експлуатація підвісних канатно-крісельних, монорейкових і наґрунтових доріг необхідно виконувати згідно з параграфом 286 ("Инструкция по безопасной эксплуатации подземных пассажирских подвесных канатных дорог") "Правил безопасности в угольных и сланцевых шахтах", затверджених Мінвуглепромом СРСР 14.12.72 та Держгіртехнаглядом СРСР 26.12.72, "Временними требованиями безопасности при эксплуатации монорельсових дорог в угольных шахтах", затвердженими Мінвуглепромом СРСР 05.07.82 та Держгіртехнаглядом СРСР 27.05.82, та "Инструкцией по безопасной эксплуатации рельсових напочвенных дорог в угольных шахтах", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 20.09.85 та Держгіртехнаглядом СРСР 12.11.85 (далі - НАОП 1.1.30-5.12-85).

4.1.10. Конвеєри для перевезення людей мають облаштовуватися відповідно до вимог "Инструкции по перевозке людей ленточными конвейерами в подземных выработках угольных и сланцевих шахт", затвердженої Мінвуглепромом СРСР 23.03.84 (далі - НАОП 1.1.30-5.03-84).

4.1.11. Кожну зміну, перед початком перевезення людей, машиніст локомотива повинен здійснювати огляд вагонеток, причому особливу увагу необхідно звернути на зчіплювальні та сигнальні пристрої, напівскати і гальма. Результати огляду доповідаються змінному керівнику робіт. Запис про можливість перевезення людей здійснюється посадовою особою (змінним керівником робіт) у шляховому листі машиніста локомотива.

4.1.12. Не допускається:

а) перевезення в поїздах з людьми інструментів і запасних частин, що виступають за борт вагонеток, вибухових, легкозаймистих та їдких матеріалів;

б) причіплювання вантажних вагонеток до составів поїздів, що перевозять людей, за винятком не більше двох вагонеток у кінці состава поїзда для перевезення інструментів у горизонтальних виробках;

в) перенесення громіздких та довгих предметів коліями під час перевезення людей;

г) перевезення людей на локомотивах, у необладнаних вагонетках, на платформах (майданчиках) тощо. Допускається з дозволу машиніста електровоза проїзд на локомотиві посадовим особам і стажерам машиніста локомотива за наявності другої кабіни (сидіння);

ґ) проходити між вагонетками і перелазити через них під час руху состава поїзда.

4.1.13. Кінцева відкатка, призначена для опускання та підіймання людей пасажирськими вагонетками, повинна бути обладнана спеціальними людськими підйомами, що розташовуються в окремих виробках. Ця вимога не поширюється на період проведення та ремонту похилих виробок.

Не допускається в одній похилій виробці одночасна робота засобів рейкового транспорту для опускання (підіймання) людей та вантажів.

Для шахт, що закриваються, в яких не ведуться очисні та підготовчі роботи, допускається, в окремих випадках, причеплення до пасажирського составу вантажних вагонеток на спеціальній зчіпці за проектом, узгодженим з МакНДІ. Одночасне перевезення людей і вантажів не допускається.

Навантаження на причіпні пристрої головної пасажирської вагонетки і на підйомну машину не повинне перевищувати розрахункове.

4.1.14. Допускається до закінчення робіт з проведення, поглиблення та капітального ремонту похилих виробок, обладнаних кінцевою відкаткою, опускання та підіймання людей ними у клітях та спеціальних вагонетках без парашутних пристроїв, а також у переобладнаних скіпах.

Підйомний канат при цьому підлягає обов'язковому інструментальному контролю. Конструкція спеціальних вагонеток або скіпів, а також технологічні схеми перевезення людей при використанні цих засобів мають бути погоджені з МакНДІ.

Для доставки матеріалів і видачі породи при ремонтах людських хідників, обладнаних механічною доставкою, вантажну вагонетку дозволяється причіплювати до незавантаженого пасажирського поїзда. При цьому необхідно додержуватися таких умов:

а) швидкість руху поїзда не повинна перевищувати 3 м/с;

б) для причеплення вантажної вагонетки мають використовуватися причіпні пристрої, виготовлені заводами або ремонтними підприємствами за технічною документацією завода-виробника пасажирських вагонеток;

в) навантаження на причіпні пристрої головної пасажирської вагонетки і на підйомну машину не повинне перевищувати розрахункове;

г) перевезення людей у пасажирському поїзді (вагонетці) з причіпною вантажною вагонеткою не допускається. Ця вимога не поширюється на осіб, задіяних на ремонті даної виробки.

4.1.15. Кожну зміну, перед початком перевезення людей, вагонетки та кліті, що служать для опускання і підіймання людей у похилих виробках, а також парашутні та причіпні пристрої та запанцирювання каната мають оглядатися черговим електрослюсарем і гірником (кондуктором).

Щодоби огляд зазначеного устаткування та перевірка парашутних пристроїв включенням ручного приводу слід провадити механіку підйому або посадовій особі. Така перевірка один раз на місяць повинна проводитися головним механіком або посадовою особою, призначеною для цієї мети.

Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки (додаток 5). Для кожної підйомної установки заводиться окрема книга. Книга повинна бути пронумерована, прошита та скріплена печаткою шахти. Відповідальність за ведення книги несе головний механік шахти.

4.1.16. У похилих виробках, обладнаних людськими та вантажно-людськими підйомними установками, кріплення і колії мають щодобово оглядатися відповідальною особою, призначеною наказом керівника підприємства, а перед опусканням (підійманням) зміни працівників порожні вагонетки (кліті) мають один раз перепускатися у виробці в обидва кінці.

Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки (додаток 5).

4.1.17. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, мають бути особи, відповідальні за організацію перевезення людей у похилих виробках. Ці особи мають призначатися наказом керівника підприємства.

4.1.18. Вантажні вагонетки, транспортні одиниці секційних поїздів, монорейкових і наґрунтових доріг негайно вилучаються з експлуатації:

а) із несправними напівскатами (розхитаними колесами, відсутніми кріпильними болтами та валиками, зігнутими осями колісних пар і тріщинами на осях, глибокими вибоїнами на колесах тощо);

б) із несправними зчіпками, сергами та іншими тяговими частинами, а також зі зчіпками, спрацьованими понад допустимі норми;

в) із несправними буферами та гальмами;

г) із несправними запірними механізмами і нещільно прилеглими днищами вагонеток (секційних поїздів) із вивантаженням через дно;

ґ) із деформованими або зруйнованими підвагонними упорами;

д) із зруйнованими або вигнутими назовні більше ніж на 50 мм стінками кузовів вагонеток;

е) із несправними міжсекційними перекриттями секційних поїздів.

4.1.19. У разі перевезення вантажів не дозволяється:

а) проштовхування незчепленого рухомого складу, причіплювання безпосередньо до локомотива платформ або вагонеток з довгомірними матеріалами, а також платформ, завантажених лісом або устаткуванням;

б) ручне зчіплювання і розчіплювання вагонеток під час руху состава поїзда, а також зчіплювання і розчіплювання крюкових зчіпок без застосування спеціальних пристроїв;

в) зчеплення і розчеплення вагонеток у похилих виробках та у виробках із самокатним нахилом і на заокругленнях;

г) залишати рухомий состав поїзда на дільницях виробок, що мають самокатний нахил;

ґ) формування составів з вагонеток із зчіпками різних типів;

д) проштовхування составів локомотивами за допомогою стояків, розпилів, дощок, а також локомотивом, що рухається паралельною колією;

е) зчеплення і розчеплення вагонеток на відстані ближче за 5 м від перекидачів, вентиляційних дверей або інших перешкод;

є) застосування для гальмування та стримування рухомого состава поїзда підручних засобів;

ж) залишати вагонетки, состави поїзда або локомотиви на роз'їздах ближче за 4 м від рамної рейки стрілочного переводу, а місця їх зупинки слід обмежувати відповідними знаками.

4.1.20. У разі доставки довгомірних матеріалів і устаткування в составах поїзда слід застосовувати спеціально призначені для цієї мети вагонетки або платформи, зчеплені між собою жорсткими зчіпками. Довжина жорсткої зчіпки повинна вибиратися з таким розрахунком, щоб між довгомірним матеріалом або устаткуванням, що знаходиться на суміжних платформах, витримувалась відстань, яка б забезпечувала проходження состава поїзда на заокругленнях і перегинах рейкової колії, але не менша за 300 мм.

4.1.21. На стаціонарних навантажувальних пунктах і біля перекидачів слід застосовувати штовхачі. Керування штовхачами повинне здійснюватися з пунктів, розташованих у нішах чи інших місцях, безпечних для обслуговуючого персоналу, при обов'язковій наявності блокування, яке перешкоджає одночасному включенню перекидача і штовхача.

На інших навантажувальних пунктах допускається застосування лебідок або електровозів при умові виконання вимог пунктів 4.2.3, 4.4.6, 5.2.5 цих Правил.

4.1.22. При відкатці у похилих виробках необхідно передбачити пристрої, що перешкоджають скочуванню вагонеток на нижні та проміжні майданчики при обриванні каната, причіпного пристрою або зчіпки.

При відкатці кінцевими канатами:

а) на верхніх приймальних майданчиках похилих виробок з горизонтальними заїздами слід встановлювати затримні стопори;

б) нижче верхніх приймальних майданчиків, а також у заїздах проміжних виробок слід встановлювати бар'єри жорсткого типу, міцність яких повинна визначатися розрахунком. Керування такими бар'єрами повинне бути дистанційним. У виробках довжиною до 50 м, призначених для транспортування допоміжних матеріалів і устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним керуванням;

в) вище нижніх приймальних майданчиків слід встановлювати запобіжні бар'єри з дистанційним керуванням.

У виробках з кутом нахилу до 10 град. при невеликій (1-2 вагонетки) кількості вагонеток у составі допускається мати бар'єри жорсткого типу.

У разі відкатки безконечним канатом на коліях вантажної та порожнякової гілок нижче верхніх і вище нижніх, а також вище і нижче всіх проміжних майданчиків слід встановлювати по два уловлювачі, один з яких на відстані 5 м від приймального майданчика, а другий - на відстані 5 м від першого.

На нижніх і проміжних приймальних майданчиках на горизонтальних дільницях виробок слід розміщувати ніші для схову працівників і розташування пультів управління і зв'язку.

Вимоги цього параграфа не поширюються на похилі виробки, що використовуються для перевезення людей в людських або вантажно-людських транспортних засобах, обладнаних парашутними пристроями.

4.1.23. Поставлення на рейки вагонеток, що зійшли з них, або локомотивів повинне виконуватися згідно з "Инструкцией по безопасной постановке шахтного подвижного состава на рельсы", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 17.10.81 (далі - НАОП 1.1.30-5.11-81). На кожному локомотиві, а також у приствольному дворі та на приймально-відправних майданчиках похилих виробок мають бути домкрати, самостави або інші спеціально призначені засоби для поставлення на рейки, а також гальмові башмаки і пристрої для зчіплювання і розчіплювання вагонеток.

4.1.24. В устях похилих виробок, у місцях перехрещення похилих виробок з іншими виробками слід встановлювати бар'єри, світлове табло та знаки про заборону пересування людей у виробки під час відкатки вантажів.

4.1.25. Не допускається під час дії підйомних установок у похилих виробках вхід на майданчики, на яких виконується зчіплювання і розчіплювання вагонеток, особам, які не беруть участі в цій роботі, про що повинні бути вивішені попереджувальні знаки.

4.1.26. При ручній підкатці на зовнішньому боці передньої стінки вагонетки повинен бути вивішений включений спеціальний світильник. Відстань між вагонетками при ручній підкатці повинна бути не менша за 10 м на коліях з нахилом до 0,005 проміле і не менша за 30 м на коліях з більшим нахилом. При нахилах більше 0,010 проміле ручна підкатка не допускається.

4.1.27. При відкатці вагонеток (платформ) безконечним і кінцевим канатами слід застосовувати зчіпні та причіпні пристрої, що не допускають самовільного розчіплювання, а при відкатці безконечним канатом у виробках з кутом нахилу більше за 18 град., крім того, - контрланцюги (контрканати).

4.1.28. Опускання і підіймання людей у вертикальних виробках слід провадити в клітях. У разі проходки, поглиблення, збійки вертикальних виробок та їх армування опускання і підіймання людей може провадитися і в цебрах.

4.1.29. Кліті, що служать для опускання і підіймання людей, повинні мати суцільні металеві дахи, що відкриваються, або дахи (міжповерхові перекриття) з люком, що відкривається, а також міцну суцільну підлогу. Усі підіймальні посудини, що служать для перевезення людей чи технічного обслуговування і ремонту ствола, повинні мати стаціонарні (незнімні) двосхилі парасолі. Не допускається застосування знімних чи плоских парасолів. Підлога наново створюваних клітей не повинна мати частин і отворів, що виступають, за винятком стопорів і вирізів для реборд коліс вагонетки і технологічних аварійних люків, що закриваються. Довгі боки клітей слід обшивати на повну висоту суцільними металевими листами. Уздовж довгих боків клітей мають бути влаштовані поручні. З коротких (торцевих) боків кліті повинні мати двері або інші надійно огороджувальні пристрої, що запобігають можливості випадання людей із кліті. Конструкція дверей не повинна допускати зіскакування їх під час руху кліті. Двері мають відкриватися усередину кліті та закриватися на засув, розташований зовні. Висота верхньої кромки дверей або інших огорож над рівнем підлоги кліті повинна бути не меншою за 1,2 м, нижньої кромки - не більшою за 150 мм.

Кількість людей, що перебувають одночасно на кожному поверсі кліті, визначається з розрахунку 5 осіб на 1 кв.м корисної площі підлоги кліті, а в прохідницьких цебрах - із розрахунку 4 особи на 1 кв.м днища. Вона має бути позначена в місцях посадки людей у кліть.

4.1.30. Кліті для опускання та підіймання людей і противаги людських і вантажно-людських підйомних установок мають бути обладнані приладами (парашутами), призначеними для повільного гальмування і зупинки їх у разі обриву підйомних канатів. Приводна пружина парашута кліті повинна захищатися запобіжним кожухом.

Допускається відсутність парашутів на: клітях і противагах багатоканатних підйомних установок з числом канатів чотири і більше; клітях і противагах дво- і триканатних підйомних установок за умови вибирання і бракування підйомних канатів згідно з вимогами пункту "а" таблиці 4.6 та дотримання підпункту "а" пункту 4.12.18, клітях і противагах аварійно-ремонтних підйомних установок; клітях і противагах підйомних установок допоміжних стволів, не призначених для постійного опускання і підіймання людей; противагах діючих підйомних установок вертикальних стволів із скрутними умовами*, якщо відділення кліті та противаги відокремлені одне від іншого перегородкою із рейок або канатами. Дозволяється відсутність перегородки, якщо висота рами противаги перевищує два кроки армування при двобічному і крок армування при однобічному розташуванні провідників. Противага в цьому разі повинна також бути обладнана запобіжними башмаками довжиною не менше за 400 мм із збільшеними зазорами.

Уповільнення при гальмуванні порожніх клітей парашутами не повинне перевищувати 50 м/кв.с, а при гальмуванні клітей з максимальною кількістю людей повинне бути не менше за 6 м/кв.с.

Випробування парашутів повинне проводитись не рідше одного разу на 6 місяців відповідно до інструкції виробника для такого типу парашутів.

Парашутні пристрої мають замінюватися новими через 5 років і у разі заміни кліті.

Дозволяється продовження терміну служби парашутів на 2 роки. Рішення про продовження терміну служби приймається комісією, яку очолює головний механік шахти, за умови одержання позитивних результатів дефектоскопії, виконаної спеціалізованою організацією, при зношенні шарнірних з'єднань, що не перевищує величин, указаних в інструкції з експлуатації парашута, та задовільних результатах випробування парашутів.

Цією ж комісією строк служби парашутів і клітей може бути продовжений загалом не більш ніж на 5 років понад терміну їх служби за експертним висновком організацій, що мають Дозвіл Держнаглядохоронпраці України на проведення експертного обстеження (технічного діагностування).

4.1.31. При опусканні та підійманні людей у цебрах:

а) цебри мають переміщатися напрямними, рух цебер без напрямних допускається на відстань, не більшу за 20 м від вибою. При використанні на проходці вертикальних виробок прохідницьких агрегатів (навантажувальних машин, грейферів тощо) ця відстань може бути збільшена до 40 м;

б) не допускається опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок і не обладнаних зонтами. Напрямні рамки необхідно обладнати сигналізацією про їх зависання.

Під час виконання аварійних і ремонтних робіт у стволі допускається опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок. При цьому: швидкість руху цебра стволом не повинна перевищувати 0,3 м/с; зазори між кромкою цебра і виступними металоконструкціями елементів ствола мають бути не меншими за 400 мм; над цебром повинен бути встановлений запобіжний зонт; напрямна рамка повинна бути надійно закріплена на розвантажувальному майданчику, а розвантажувальні ляди закриті;

в) посадка людей у цебри та вихід із них слід провадити на нижньому і верхньому приймальних майданчиках зі спеціальних драбин чи сходинками цебра тільки при закритих лядах і зупиненому цебрі;

г) посадка людей у цебри та вихід із них на проміжних горизонтах і камерах мають провадитись з відкидних майданчиків, а на помостах і натяжних рамах тільки тоді, коли борт цебра зупиняється на рівні розтруба або підлоги поверху за наявності дверей у розтрубі;

ґ) не допускається підійматися чи опускатися, стоячи та сидячи на краю цебра, а також провадити опускання і підіймання людей у навантаженому цебрі.

Під час опускання чи підіймання вантажів цебер повинен недовантажуватися на 100 мм до верхнього краю борту. Не допускається користуватися цебром без пристроїв для підтримування дужки в опущеному стані (кулачків). Висота кулачків повинна бути не меншою за 40 мм.

У разі опускання та підіймання вантажів і людей у цебрах прохідницькі підйомні установки мають бути обладнані блокувальними пристроями, які не допускають проходження цебра через розтруб у нижньому помості, коли під розтрубом міститься навантажувальний пристрій.

4.1.32. Опускання й підіймання людей в перекидних клітях дозволяється за наявності блокувань, що унеможливлюють перекидання людей в бункер, а також перекидання кліті під час руху у стволі.

Не допускається спускання і підіймання людей в клітях, навантажених повністю або частково вантажем.

Не допускається спускання і підіймання людей в скіпах і у вантажних клітях, за винятком випадків огляду і ремонту ствола, проведення маркшейдерських робіт і аварійних випадків.

У разі розміщення в одному стволі вантажно-людського та вантажного підйомів робота останнього при підійманні-опусканні людей не допускається.

4.1.33. Ремонт і огляд ствола дозволяється виконувати з даху незавантаженої кліті, скіпа або противаги із спеціально обладнаного на ньому оглядового майданчика. Майданчик повинен мати площу не менше за 0,6 кв.м і один із лінійних розмірів не менше за 0,4 м та огорожу заввишки не менше ніж 1,2 м. При цьому люди мають прикріплюватися до підйомних канатів, елементів підвісного пристрою, підйомної посудини запобіжними поясами і бути захищеними від предметів, що випадково падають, закріпленими захисними зонтами.

Запобіжні пояси кожні 6 місяців мають підлягати випробуванню на міцність відповідно до інструкції виробника з експлуатації.

На підйомній посудині та всередині неї можуть перебувати тільки особи, що виконують ремонт (огляд).

Для огляду і ремонту ділянок кріплення і армування, віддалених від підйомних посудин, дозволяється застосовувати відкидні помости (знімні), надійно прикріплені до кліті чи скіпа. Конструкція таких помостів повинна розроблюватися проектно-конструкторськими підрозділами підприємств (організацій) та погоджуватися з організацією, що розробила підйомну посудину.

На підйомних установках з противагами огляд і ремонт ствола допускається виконувати з використанням зрівняльного вантажу.

4.1.34. На шахтах мають призначатися наказом керівника підприємства особи, відповідальні за організацію спускання і підіймання людей та вантажів.

4.2. Засоби рудникового транспорту

4.2.1. На кожній шахті повинна бути затверджена головним інженером схема конвеєрного транспорту і головних відкатних колій, на якій вказуються види відкаток, довжина відкатних колій, роз'їздів та їх місткість, пронумеровані стрілочні переводи, місця посадки (висадки) людей, види і довжина конвеєрів.

Зі схемою мають бути ознайомлені працівники та посадові особи дільниці підземного транспорту.

4.2.2. Експлуатація в шахтах транспортних машин з дизельним приводом повинна здійснюватися згідно з діючими нормативами і технічними вимогами для безпечної експлуатації дизельних локомотивів (машин) у вугільних шахтах.

4.2.3. Для виконання маневрових робіт і відкатки вагонеток у горизонтальних виробках з нахилом до 0,005 дозволяється застосування лебідок, що мають швидкість до 1 м/с.

Для транспортування матеріалів і устаткування, а також видачі породи від ремонту та перекріплення в похилих виробках можуть застосовуватися лебідки, які відповідають таким вимогам:

а) відношення діаметра барабана (шківа) до діаметра каната повинне бути не меншим за 20. Допускається багатошарове намотування каната на барабан;

б) швидкість руху каната на середньому радіусі намотування не повинна перевищувати 1,8 м/с;

в) лебідки повинні мати двоє гальм, одне з яких повинне діяти на барабан (шків). Кожне із гальм повинне забезпечувати в загальмованому стані приводу не менше ніж двократне відношення величини гальмівного моменту до статичного.

На заново створюваних лебідках указаного призначення повинне передбачатися автоматичне включення гальм під час припинення подавання енергії.

4.3. Колійне господарство

4.3.1. Радіуси заокруглення рейкових колій і перевідних кривих у наново запроваджуваних виробках мають бути не меншими:

для колії 600 мм - за 12 м;

для колії 900 мм - за 20 м.

На сполученні виробок, не призначених для локомотивної відкатки, дозволяється заокруглення колії радіусом, не меншим за чотирикратну найбільшу жорстку базу рухомого складу.

У діючих виробках дозволяється експлуатація рейкових колій з заокругленням радіусом, не меншим за 8 м для колії 600 мм і не меншим за 12 м для колії 900 мм.

4.3.2. Розширення колії при укладанні дозволяється не більше ніж на 4 мм і звуження її не більше ніж на 2 мм у порівнянні з номінальною шириною рейкової колії.

Розширення рейкової колії в процесі експлуатації не повинне перевищувати 15 мм на прямолінійних ділянках і 10 мм - на криволінійних, перевищення однієї рейки над іншою на прямолінійній ділянці колії - не більше 4 мм.

4.3.3. Не допускається експлуатація рейкових колій при:

а) зношенні головки рейки за вертикаллю більше ніж 12 мм для рейок типу Р-24, 16 мм для рейок типу Р-33 та 20 мм для рейок типу Р-38, а також при дотиканні ребордою колеса головок болтів за наявності подовжніх і поперечних тріщин у рейках, викришуванні голівки рейок, відколюванні частини підошви рейки та інших дефектах, що можуть викликати сходження рухомого складу з рейок;

б) відхиленні рейок від осі колії на стиках (розломах) більше ніж на 50 мм на довжині рейки менше ніж 8 м.

4.3.4. Не допускається експлуатація стрілочних переводів при:

а) збитих, викришених і вигнутих у подовжніх і поперечних напрямках вістряках (пір'ях);

б) роз'єднаних стрілочних тягах;

в) замиканні стрілок із зазором більше ніж 4 мм між притисненим вістряком і рамною рейкою;

г) відсутності фіксації положення стрілочних переводів за допомогою фіксаторів чи інших пристроїв;

ґ) відкритих канавках для тяг приводів стрілочних переводів.

4.3.5. Механічні та ручні приводи стрілочних переводів відкатних колій мають встановлюватися з боку людського проходу так, щоб забезпечити вільну відстань, не меншу за 0,7 м від найбільш виступної частини приводу до кромки рухомого состава поїзда.

Відстань від приводу до кріплення повинна забезпечувати зручність монтажу, огляду та ремонту.

При недостатній ширині виробки приводи стрілочних переводів мають розташовуватися в нішах.

4.3.6. Стрілочні переводи в приствольних дворах, на пересіченні головних відкатних виробок (між собою і з дільничними) при інтенсивній відкатці (понад один состав на годину) повинні мати дистанційне керування з кабіни локомотива, що рухається. На заїздах похилих відкатних виробок стрілочні переводи повинні мати дистанційне керування з пультів. Ця вимога не поширюється на стрілочні переводи, які використовуються епізодично, що встановлюються на в'їздах до гаражів, центральної підземної підстанції (далі - ЦПП), водовідливних камер, складів вибухових матеріалів та ін.

4.3.7. Тимчасові гаражі для ремонту локомотивів на поверхні дозволяється обладнувати тільки на спеціальних тупикових коліях на відстані не менше за 30 м від ствола.

На рейкових коліях, що з'єднують гаражі локомотивів зі стволами, мають встановлюватися постійно закриті бар'єри.

4.3.8. Колія, колійні пристрої, водовідвідні канави, стрілочні переводи, колійні сигнали та знаки, зазори і проходи на горизонтальних і похилих відкатних виробках, а також контактна мережа електровозної відкатки мають перевірятися начальником дільниці шахтного транспорту або його заступником (механіком) не менше одного разу на місяць і гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою - не менше двох разів на місяць, про що обов'язково зазначається у посадових інструкціях.

При огляді гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою мають вимірюватись ширина рейкової колії та перевищення однієї рейки над другою. Не рідше одного разу на рік мають провадитися перевірка зношення рейок і нівелювання профілю відкатних колій. Терміни нівелювання встановлюються головним інженером шахти. Результати нівелювання фіксуються службою головного маркшейдера шахти.

4.4. Локомотивна відкатка

4.4.1. Горизонтальні виробки, якими провадиться відкатка локомотивами, повинні мати нахил не більше за 0,005 проміле.

У разі якщо гірничо-геологічні умови не дозволяють виконати вказану вимогу, допускається, як виняток, збільшення нахилу до 0,050 проміле. При цьому відкатка повинна виконуватися за проектом, виконаним згідно з "Типовыми решениями по безопасной перевозке людей и грузов локомотивами в выработках с уклоном 0,005 проміле до 0,050 проміле", затвердженими Держвуглепромом України 11.12.93. Проект повинен бути погоджений з МакНДІ та територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

4.4.2. Гальмівний шлях состава поїзда на максимальному нахилі при перевезенні вантажів не повинен перевищувати 40 м, а при перевезенні людей - 20 м.

В окремих випадках в прямолінійних виробках з нахилом не більше ніж 0,005 проміле, що освітлюються стаціонарними світильниками, дозволяється збільшення гальмівного шляху до 80 м при перевезенні вантажів і до 40 м - при перевезенні людей за спеціальним проектом, погодженим з МакНДІ і органом Держнаглядохоронпраці України.

4.4.3. Локомотив під час руху повинен розміщуватись у голові поїзда. Розміщення локомотива у хвості поїзда дозволяється тільки при маневрових операціях, виконувати які дозволяється на ділянці довжиною не більше за 300 м при швидкості руху не більше за 2 м/с.

Дозволяється заштовхування складу вагонеток до вибою під час проведення одноколійних підготовчих виробок на відстань не більше за 400 м.

4.4.4. Для світлового позначення поїзда, що рухається, на останній вагонетці повинен бути встановлений світильник з червоним світлом. У разі пересування локомотива без вагонеток світильник з червоним світлом повинен установлюватися на задній (за ходом) частині локомотива при відсутності фари з червоним світлом.

При розміщенні локомотива у хвості состава поїзда на передній зовнішній стінці першої за ходом руху вагонетки повинен бути підвішений включений спеціальний світильник, що блимає або червоного кольору.

4.4.5. Не допускається на ділянках колії під включеним контактним проводом рух своїм ходом акумуляторних електровозів, які не мають даху над кабіною, а також їх буксирування під час перебування машиніста в кабіні.

4.4.6. Зазор між завантажувальним пристроєм і локомотивом з кабіною без даху повинен бути висотою не менше за 0,4 м.

4.4.7. Не допускається експлуатація локомотивів при:

а) порушенні вибухобезпеки устаткування на локомотивах;

б) знятій кришці батарейного ящика акумуляторного електровоза, несправному її блокувальному пристрої і без электроізоляційного покриття;

в) несправності електрообладнання, блокувальних пристроїв і засобів захисту;

г) несправних або невідрегульованих гальмах;

ґ) несправності пісочниць або відсутності піску в них;

д) несправності зчіпних пристроїв;

е) несправності буферів;

є) зношенні більш як на 2/3 товщини колодок і більш як на 10 мм - бандажів;

ж) несправності фар або за наявності фар, що не світяться;

з) несправності сигнальних пристроїв.

4.4.8. Кожен локомотив, що знаходиться в експлуатації, повинен оглядатися з записом результатів у спеціальний журнал огляду в такі строки:

а) щозмінно машиністом під час приймання локомотива;

б) черговим електрослюсарем під час випуску локомотива на лінію;

в) щотижня начальником електровозного депо або механіком дільниці шахтного транспорту;

г) щомісячно начальником дільниці разом з механіком шахтного транспорту.

Щорічно повинен проводитися технічний огляд (ТО) локомотивів комісією, призначеною наказом керівника підприємства за участю представника територіального органу Держнаглядохоронпраці України.

4.5. Контактна мережа. Заряд акумуляторних батарей

4.5.1. Для відкатки контактними електровозами допускається застосування постійного струму напругою не вище за 600 В.

Контактна мережа постійного струму в підземних виробках шахт повинна відповідати проекту, виконаному згідно з вимогами "Временного руководства по монтажу и эксплуатации контактных сетей подземного транспорта", затвердженого Мінвуглепромом СРСР 02.12.87.

4.5.2. В тягових підстанціях і зарядних установках електровозної відкатки повинен здійснюватися захист від перевантаження, струмів витікання на землю та короткого замикання в перетворювачах, трансформаторах і відхідних приєднаннях, що живлять контактну мережу.

З цією метою має застосовуватися захист без витримки часу.

4.5.3. Під час контактної відкатки для зменшення опору на рейкових коліях мають встановлюватися електричні з'єднувачі.

4.5.4. На шахтах, де провадиться електропідривання, усі рейкові колії, що не призначені для відкатки контактними електровозами, у місцях стикання з струмоведучими рейками мають бути електрично ізольовані від останніх у двох точках, що розміщені одна від одної на відстані максимально можливої довжини складу.

4.5.5. Висота підвіски контактного проводу від головки рейки повинна бути не меншою за вказану у табл.4.1.

4.5.6. Відстань від контактного проводу до верхняка кріплення повинна бути не меншою за 0,2 м.

Відстань від струмоприймача електровоза до кріплення виробки повинна бути не меншою за 0,2 м.

4.5.7. На час опускання і підіймання зміни працівників контактний провід повинен вимикатися на ділянці від ствола до посадочного майданчика, розташованого в приствольному дворі.

4.5.8. На території промислового майданчика підвіска контактного проводу повинна проводитися на висоті не менш як 2,2 м від рівня головки рейки за умови, що відкатні колії не пересікають проїжджих і пішохідних доріг.

У місцях пересікання доріг висота підвіски повинна відповідати правилам облаштування наземних електричних залізниць.

4.5.9. Контактна мережа повинна бути секційована вимикачами, відстань між якими не повинна перевищувати 500 м. Секційні вимикачі мають встановлюватися також на всіх розгалуженнях контактного проводу.

У контактних мережах двоколійних та багатоколійних дільниць допускається паралельне з'єднання контактних проводів за допомогою вимикачів.

До розробки секційних вимикачів допускається застосування секційних роз'єднувачів і автоматичних вимикачів, які використовуються в мережах змінного струму.

При живленні контактних мереж від декількох підстанцій мережі мають бути ізольованими одна від одної.

4.5.10. Контактний провід у місцях ремонту виробок, вивантажування (навантажування) довгомірних матеріалів і устаткування та на посадочних майданчиках повинен вимикатися на час виконання цих робіт та посадки (висадки) людей.

На навантажувальних пунктах, посадочних, вантажно-розвантажувальних майданчиках і пересіченні виробок, якими рухаються люди, а також у місцях виходу людей із лав, печей та інших виробок мають бути передбачені засоби для вимикання ділянки контактного проводу. Місця пересічення контактного проводу з канатами, кабелями, трубами і т. п. слід виконувати таким чином, щоб було неможливе їх дотикання. Схеми вказаних пересічень мають затверджуватися головним інженером шахти.

4.5.11. Заряджання акумуляторних батарей провадиться в зарядних камерах на зарядних столах.

Допускається провадити заряджання акумуляторних батарей на рамі електровоза у тимчасових камерах під час підготовки нових горизонтів.

Під час заряджання акумуляторних батарей кришка батарейного ящика повинна бути знятою.

Акумулятори і батарейний ящик дозволяється закривати тільки після припинення газовиділення із акумуляторів, але не раніше ніж через годину після закінчення заряджання.

Батарейний ящик під час заряджання батареї повинен бути заземлений.

Не допускається заряджати та експлуатувати несправні або забруднені акумуляторні батареї.

Мінімально припустимі величини опору ізоляції електроустаткування та кабелів відносно корпуса електровоза та періодичність їх перевірки мають відповідати нормам, наведеним у "Эксплуатационных нормах на сопротивление изоляции и методы поиска мест утечек тока в электрооборудовании аккумуляторных электровозов", затверджених Держвуглепромом України 16.12.93.

Автоматичний контроль опору ізоляції під час заряджання акумуляторних батарей повинен здійснюватися реле контролю витікання, вмонтованими в зарядні установки.

Перед випуском вибухобезпечного електровоза на лінію необхідно вимірювати уміст водню в батарейному ящику, який не повинен перевищувати 2,5%.

У зарядних камерах усіх шахт дозволяється використання акумуляторних пробників загального призначення за умови вимірювання напруги не раніше ніж через 10 хвилин після зняття кришки з батарейного ящика.

4.5.12. У шахтах, небезпечних за газом та пилом, ремонт акумуляторних електровозів, пов'язаний з розкриттям електроустаткування, дозволяється провадити тільки в гаражі.

4.6. Конвеєрний транспорт

4.6.1. Стрічкові конвеєри мають обладнуватися:

а) датчиками бокового сходження стрічки, що вимикають привод конвеєра під час сходження стрічки вбік більше ніж на 10% її ширини;

б) засобами пилозаглушення в місцях перевантаження;

в) пристроями для очищення стрічок та барабанів;

г) пристроями, що вловлюють вантажну вітку стрічки при її розриві, або пристроями, які контролюють цілість тросів та стикових з'єднань гумотросових стрічок у виробках з кутом нахилу більше за 10 град.;

ґ) засобами захисту, що забезпечують вимикання приводу конвеєра при перевищенні допустимого рівня матеріалу, що транспортується, в місцях перевантаження, зниженні швидкості стрічки до 75% номінальної (пробуксовка), перевищенні номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8%;

д) пристроєм для вимикання приводу конвеєра з будь-якої точки його довжини;

е) гальмівними пристроями;

є) засобами автоматичного і ручного пожежогасіння.

4.6.2. Апаратура автоматичного або дистанційного автоматизованого керування конвеєрними лініями додатково крім вимог пункту 4.6.1 цих Правил повинна забезпечувати:

а) вмикання кожного наступного конвеєра в лінії тільки після установлення номінальної швидкості руху тягового органу попереднього конвеєра;

б) автоматичне вимикання всіх конвеєрів, що транспортують вантаж на зупинений конвеєр, а в лінії, яка складається із скребкових конвеєрів, при несправності одного з них - вимикання також того, що стоїть попереду;

в) неможливість дистанційного повторного вмикання несправного конвеєра у разі спрацювання електричних захистів електродвигуна, несправності механічної частини конвеєра (обрив або заклинювання робочого або тягового органу), при спрацюванні захистів через затяжний пуск конвеєра, зниження швидкості стрічки до 75% номінальної (пробуксовка) і перевищенні номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8%;

г) місцеве блокування, яке запобігає пуску даного конвеєра з пульта управління;

ґ) вимикання електропривода при затяжному запускові;

д) двосторонній телефонний або гучномовний зв'язок між пунктами установки приводів конвеєра та пультом управління;

е) блокування запуску конвеєра за відсутності тиску води в пожежо-зрошувальному трубопроводі;

є) блокування запуску конвеєра при знятому огородженні.

Розробка нових систем і технічних засобів керування шахтним конвеєрним транспортом повинна виконуватися відповідно до вимог пункту 1.2.1 цих Правил.

4.6.3. У похилих виробках, обладнаних конвеєрами, дозволяється настилання рейкової колії та установлення лебідок, призначених для транспортування матеріалів і устаткування. Одночасна робота конвеєра та лебідки не допускається, що має забезпечуватися відповідними електричними блокуваннями.

Не дозволяється суміщення локомотивної відкатки у виробках, обладнаних конвеєрним транспортом, крім випадків доставки вантажів для обслуговування і ремонту виробок і конвеєрів.

4.6.4. Для закріплення у виробках приводних, натяжних і кінцевих станцій скребкових конвеєрів, механізованої пересувки скребкових конвеєрів в очисних виробках, натягу ланцюга конвеєрів під час її збирання та розбирання, а також для розштибування конвеєрів мають застосовуватися прилади заводського виготовлення.

Дозволяється застосування приладів, виготовлених ремонтними підприємствами.

4.6.5. У виробках, обладнаних конвеєрами, мають бути безпечні переходи через конвеєри.

4.6.6. Не допускається:

а) ремонт, змазування деталей, що рухаються, та очищення конвеєрів під час їх роботи, робота при заштибованому конвеєрі та несправних роликах або за їх відсутності, невиконання вимог пункту 4.6.1 цих Правил, а також при дотику стрічкою непорушних елементів конвеєрного посаду або кріплення;

б) перевезення людей, лісу, довгомірних матеріалів і устаткування на не пристосованих для цього конвеєрах.

4.6.7. Огляд конвеєра, апаратури управління, роликів, натяжних і завантажувальних пристроїв, стрічки та її стиків, а також пристроїв, що забезпечують безпечну експлуатацію конвеєра (гальмівних пристроїв, засобів уловлення стрічки та ін.), повинен проводитися щозміни гірничим майстром дільниці.

Огляд і перевірка роботи апаратури управління та захисту (датчиків сходження та пробуксовування стрічки, рівня навантаження, раптової зупинки та ін.), пристроїв, що забезпечують безпеку експлуатації конвеєрів (гальм, уловлювачів стрічки, блокування огорожі та ін.), засобів протипожежного захисту та наявності води у протипожежному трубопроводі мають провадитися один раз на добу механіком дільниці або спеціально призначеною особою.

Щомісяця стаціонарні конвеєри мають оглядатися механіком дільниці із записом у журналі огляду.

Перед уведенням до експлуатації та надалі один раз на рік спеціалізована налагоджувальна організація, що має Дозвіл Держнаглядохоронпраці України на проведення відповідних робіт, повинна проводити технічний огляд та налагодження магістральних, стрічкових стаціонарних конвеєрних ліній.

4.7. Шахтний підйом

4.7.1. Максимальні швидкості підіймання та опускання людей та вантажів у вертикальних і похилих виробках визначаються проектом, але не мають перевищувати величин, зазначених у таблиці 4.2.

4.7.2. Величина середнього уповільнення підйомної установки як при запобіжному, так і при робочому (в нагальних випадках) гальмуванні при підйомі вантажів не повинна перевищувати значень, зазначених у таблиці 4.3.

Величина середнього уповільнення підйомної установки при запобіжному гальмуванні при опусканні вантажів повинна бути не меншою за 0,75 м/кв.с при кутах нахилу виробок до 30 град. і не меншою за 1,5 м/кв.с при кутах нахилу виробок більше за 30 град.

На підйомних установках із кутами нахилу виробок до 30 град. допускаються уповільнення менше за 0,75 м/кв.с, якщо при цьому забезпечується зупинка посудини, яка підіймається, в рамках шляху перепідйому, а посудини, що спускається, - на вільній ділянці шляху, розташованій нижче посадочного майданчика.

Під середнім уповільненням розуміється відношення фактичної швидкості до часу, що проходить від моменту початку гальмування до повної зупинки підйомної машини.

На підйомних установках зі шківами тертя величина середнього уповільнення визначається на усталеній ділянці процесу гальмування.

У виробках з перемінним кутом нахилу величина уповільнення підйомної установки для кожної ділянки шляху з постійним кутом не повинна перевищувати відповідних їм значень, зазначених у таблиці 4.3.

Величина уповільнення для проміжних кутів нахилу виробок, не вказаних у таблиці 4.3, визначається шляхом лінійної інтерполяції.

В установках зі шківами тертя уповільнення як при робочому, так і при запобіжному гальмуванні не повинне перевищувати величини, обумовленої можливістю проковзування каната шківом.

В окремих випадках на діючих одноканатних і багатоканатних скіпових підйомних установках зі шківом тертя за умови запобігання ковзанню канатів дозволяється обмежити нижню межу уповільнення величиною 1,2 м/кв.с за умови облаштовування таких установок блокуванням, яке запобігає можливості опускання вантажу зі швидкістю більше за 1 м/с.

Підйомні установки зі шківами тертя, на яких регулюванням гальмівної системи неможливо забезпечити необхідне уповільнення, мають оснащуватися системами вибіркового або автоматично регульованого запобіжного гальмування.

Вимоги цього пункту не поширюються на прохідницькі лебідки та лебідки для рятувальних драбин (при швидкості руху каната не більше відповідно за 0,2 та за 0,35 м/с).

4.7.3. Для захисту від перепідйому і перевищення швидкості шахтна підйомна установка повинна бути забезпечена такими запобіжними пристроями:

а) кожна підйомна посудина (противага) - кінцевим вимикачем, що встановлений у виробці або на копрі та призначений для вмикання запобіжного гальма при підійманні посудини на 0,5 м вище рівня верхнього приймального майданчика (нормального стану при вивантажуванні), і дублюючим кінцевим вимикачем на покажчику глибини (або в апараті завдання та контролю ходу).

У похилих виробках кінцеві вимикачі мають встановлюватися на верхньому приймальному майданчику на відстані 0,5 м від нормального стану, обумовленого робочим процесом.

Підйомні установки з перекидними клітями повинні мати додаткові кінцеві вимикачі, установлені на копрі на 0,5 м вище рівня майданчика, призначеного для посадки людей у кліть. Робота цих кінцевих вимикачів повинна також дублюватися кінцевими вимикачами, установленими на покажчику глибини (в апараті завдання і контролю ходу). Ця вимога не поширюється на підйомні установки з самоперекидними цебрами при проходженні вертикальних стволів.

Допускається установлення дублюючих кінцевих вимикачів на копрі на одному рівні з основними при підключені їх окремими кабелями. Остання вимога не поширюється на безконтактні кінцеві вимикачі, в схемі яких передбачено самоконтроль справності ланцюгів.

Додаткові кінцеві вимикачі (основні та дублюючі) на установках з перекидними клітями мають включатися до ланцюга захисту в залежності від заданого режиму "вантаж" і "люди". Для перевірки справності та правильності установлення вимикачів (основних і дублюючих) на пульті машиніста мають бути установлені кнопки або перемикачі (без фіксування положення);

б) обмежувачем швидкості, який викликає вмикання запобіжного гальма у випадку:

перевищення в період уповільнення швидкості захисної тахограми, величина якої в кожній точці шляху уповільнення визначається за умови запобігання аварійному перепідйому скіпів і кліті (швидкість більша за 1 м/с);

перевищення швидкості рівномірного ходу на 15%;

наближення посудини до верхнього та нижнього приймального майданчика, а також до жорстких напрямних при канатному армуванні ствола зі швидкістю більшою за 1 м/с при опусканні-підійманні людей і 1,5 м/с - при опусканні-підійманні вантажу.

Вимоги підпункту "б" цього пункту поширюються на діючі підйомні установки зі швидкістю руху більше ніж 3 м/с і такі, що проектуються, - більше ніж 2 м/с.

Решта підйомних установок повинна бути оснащена апаратами, що вимикають установку у разі перевищення швидкості рівномірного ходу на 15%;

в) амортизаційними пристроями, що встановлюються на копрі та в зумпфі ствола з багатоканатною підйомною установкою, крім установок, що реконструюються, з підйомними машинами, які встановлені на землі.

4.7.4. Шахтні підйомні установки мають бути обладнані такими захисними та блокувальними пристроями:

а) пристроєм блокування від надмірного зношення гальмівних колодок, який спрацьовує при збільшенні зазору між ободом барабана і гальмівною колодкою більше ніж на 2 мм (ця вимога не поширюється на вантажні підземні та прохідницькі лебідки);

б) максимальним та нульовим захистом;

в) захистами від провисання струни каната, крім багатоканатних підйомів;

г) пристроєм блокування запобіжних ґрат, який унеможливлює їх відкривання до приходу підіймальної посудини на приймальний майданчик і вмикає сигнал "стоп" у машиніста при відкритих ґратах. Дозволяється відкривання запобіжних ґрат при розміщенні підйомних посудин поза приймальними майданчиками при опусканні-підійманні негабаритних вантажів у режимі "Обладнання" та при огляді підйомного комплексу в режимі "Ревізія". Після завершення цих операцій блокування має бути відновлено. Рух підйомних посудин шахтним стволом повинен здійснюватися із зачиненими запобіжними ґратами усіх приймально-відправних майданчиків;

ґ ) пристроєм блокування, який дозволяє вмикати двигун після перепідйому посудини тільки в бік ліквідації перепідйому;

д) пристроєм блокування, який не допускає зняття запобіжного гальма, якщо рукоятка робочого гальма не перебуває у стані "загальмовано", а рукоятка апарата управління (контролера) - в нульовому стані;

е) пристроєм блокування, який забезпечує зупинку цебра при підході його до нульового майданчика з закритими лядами, а також пристроєм блокування, який забезпечує при проходженні ствола зупинку цебра за 5 м до підходу його до робочого помосту і при підході до вибою ствола;

є) пристроєм, що подає сигнали машиністу й стволовому при висмикуванні гальмівних канатів у місці їх кріплення в зумпфі;

ж) пристроєм, що подає сигнал машиністу при недопустимому піднятті петлі врівноважувального каната;

з) дублюючим обмежувачем швидкості або пристроєм, що забезпечує контроль цілісності передавання від вала підйомної машини до покажчика глибини, якщо обмежувач швидкості не має повного самоконтролю;

и) пристроєм, що сигналізує машиністу про положення майданчиків, які гойдаються, і посадочних кулаків;

і) автоматичним дзвінком, що сигналізує про початок періоду уповільнення (за винятком вантажних підйомних установок, що працюють в автоматичному режимі).

4.7.5. Шківи з литими або штампованими ободами, для яких не передбачається застосування футерівки, мають замінюватися новими при зношенні реборди або обода на 50% початкової їх товщини і у всіх випадках, коли оголюються торці спиць.

Дозволяється спеціалізованими організаціями наплавка жолоба шківа при зношенні його в глибину не більше ніж на 50% початкової товщини.

4.7.6. У разі поломки підйомної машини або застрявання підйомних посудин у стволі мають бути обладнані аварійно-ремонтні підйомні установки.

За наявності в одному стволі двох підйомних установок або однієї підйомної установки і драбинного відділення, додаткова аварійно-ремонтна установка може бути відсутня.

Для стволів (свердловин), обладнаних одним підйомом, який використовується в аварійних випадках і для ремонтних робіт, мають бути затверджені головним інженером шахти за погодженням з МакНДІ заходи щодо виведення людей із підйомної посудини, що застрягла (зависла).

Дозволяється відсутність стаціонарної аварійно-ремонтної підйомної установки за наявності на озброєнні ДАРС (ДВГРС), який обслуговує шахту, пересувної підйомної установки.

Для шахт глибиною до 100 м дозволяється застосування з цією метою ручних лебідок, обладнаних гальмами і храповим зупинником.

При проходці і поглибленні стволів на випадок аварії з підйомом необхідно мати підвісну аварійно-рятувальну драбину довжиною, яка забезпечує розміщення на ній одночасно всіх працівників найбільшої за чисельністю зміни. Драбина прикріплюється до каната лебідки, обладнаної гальмами і яка має комбінований привід (механічний і ручний). Ручний привід лебідки повинен забезпечувати підіймання драбини при аварійному відключенні електроенергії.

На нижньому поверсі робочого помосту повинна знаходитися аварійна канатна драбина необхідної довжини для виходу людей із вибою ствола на прохідницький поміст. У разі можливості проходження рятівної драбини через поміст до вибою наявність на помості аварійної канатної драбини не обов'язкова.

При проходці стволів глибиною до 100 м лебідки для підвіски аварійно-рятівних драбин можуть мати тільки ручний привід і мають бути обладнані гальмами і храповим зупинником.

4.7.7. Не допускається перехід людей через підйомні відділення ствола.

На всіх горизонтах шахти перед стволами мають бути встановлені запобіжні ґрати для попередження переходу людей через підйомні відділення. На проміжних горизонтах не допускається застосування посадочних кулаків.

При підійманні та опусканні людей, а також при роботі підйому в режимі "Ревізія" механізми обміну вантажів (вагонеток) на всіх приймальних майданчиках ствола мають автоматично вимикатися.

Дозволяється на діючих шахтах застосування на верхньому приймальному майданчику дверей гільйотинного типу за наявності додаткової огорожі, яка перешкоджає доступу людей до ствола до повної зупинки кліті і в період її відправлення.

Вимоги сигналу "стоп", передбаченого підпунктом "г" пункту 4.7.4 цих Правил, не поширюються на підйомні установки, обладнані дверима гільйотинного типу.

4.7.8. У стволах шахт, у яких не передбачене опускання та підіймання людей, користуватися підйомними установками дозволяється тільки особам, зайнятим на огляді та ремонті цих стволів, за винятком аварійної ситуації.

При проходженні стволів під час опускання-підіймання устаткування прохідницькими лебідками робота підйому дозволяється тільки для пересування працівників і технічного персоналу, який наглядає за виконанням цих робіт.

4.7.9. Усі проміжні, нижні та верхні приймальні майданчики вертикальних стволів, якими проводиться підіймання та опускання вантажів у вагонетках, а також майданчики перед перекидачем мають бути обладнані стопорними пристроями, що забезпечують разове дозування і попереджають довільне скочування вагонеток.

4.8. Армування

4.8.1. Сумарний зазор між напрямними башмаками ковзання підйомної посудини (противаги) та провідниками при їх установленні повинен складати:

а) на базовій позначці*:

На базовій позначці повинен витримуватися номінальний розмір колії провідників.

для рейкових провідників - 10 мм;

для дерев'яних - 20 мм;

б) за глибиною ствола:

для рейкових провідників - 10 град. 8 мм;

для дерев'яних - 20 град. 10 мм.

При застосуванні на підйомних посудинах пружних робочих напрямних пристроїв кочення обов'язкова наявність запобіжних башмаків, які встановлюються безпосередньо на несучій конструкції підйомної посудини, конструктивно не пов'язаної з робочими напрямними пристроями.

Сумарний зазор між контактними поверхнями запобіжних башмаків ковзання та провідників при їх установленні повинен складати на базовій позначці:

для рейкових провідників - 20 мм;

для провідників прямокутного перерізу - 30 мм.

Башмаки ковзання або їх змінні вкладиші підлягають заміні при зношенні контактних поверхонь понад 8 мм на один бік.

Сумарне зношення провідників і башмаків на один бік не повинне перевищувати:

для рейкових провідників - 10 мм;

для дерев'яних - 18 мм.

При цьому дозволяється загальне зношення бокових поверхонь башмака і рейкового провідника двобічного розташування до 20 мм.

Глибина зіва робочих напрямних башмаків ковзання відкритого типу при їх установленні повинна бути:

для рейкових провідників - 60 мм;

для дерев'яних - 80 мм.

Глибина зіва запобіжних башмаків ковзання при їх установленні повинна бути:

для провідників із рейок - 65 мм;

для провідників прямокутного перерізу - 110 мм.

Внутрішній діаметр нових вкладишів робочих напрямних пристроїв ковзання для канатних провідників при їх установленні повинен бути на 10 мм більшим за діаметр провідникового каната. Глибина канавки роликів при застосуванні напрямних роликоопор повинна бути не меншою за 1/3 діаметра провідникового каната. Для запобіжних напрямних пристроїв при застосуванні канатних провідників різниця в діаметрах нового вкладиша і провідникового каната повинна складати 20 мм, а припустиме зношення вкладишів напрямних - 15 мм діаметром.

4.8.2. Провідники підлягають заміні при зношенні на один бік:

рейкові - понад 8 мм;

дерев'яні - понад 15 мм;

коробчасті - понад половини товщини стінки.

При цьому допускається сумарне бокове зношення рейкових провідників при їх двобічному розташуванні відносно посудин до 16 мм.

Зношення полиці, яка з'єднує головку рейкових провідників з підошвою, дозволяється не більше ніж на 25% номінальної її товщини.

При парашутах різання дерев'яні провідники у стволі підлягають заміні при сумарному їх зношенні понад 20 мм.

Дозволяється експлуатація провідників при зношенні, що перевищує вказаний вище значення зносу, на підставі експертного висновку НДІГМ і МакНДІ за узгодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

Повна інструментальна перевірка зношення провідників повинна проводитися на кожному ярусі армування:

для металевих - через 1 рік;

для дерев'яних - через 6 місяців.

Відповідальним за проведення перевірки є головний механік шахти.

У стволах, де строк служби металевих провідників складає менше ніж 5 років, перевірка їх зношення повинна проводитися через 6 місяців.

4.8.3. Експлуатаційні зазори між максимально виступними частинами підйомних посудин, кріпленням і розпорами у вертикальних стволах, обладнаних стаціонарними підйомними установками, мають відповідати величинам, наведеним у таблиці 4.4.

Проектні зазори обираються за "Нормами безопасности на проектирование и эксплуатацию канатных проводников многоканатных подъемных установок", затверджених Мінвуглепромом СРСР 15.01.82 та Держгіртехнаглядом СРСР 22.02.82 (далі - Норми), і "Нормами безопасности на проектирование и эксплуатацию канатных проводников одноканатных подъемных установок", затверджених Мінвуглепромом СРСР 09.08.89 та Держгіртехнаглядом СРСР 05.09.89 (далі - Норми безпеки).

4.8.4. При прохідницькому підйомі величина зазору між середніми напрямними канатами повинна бути не менше 300 мм. При глибині ствола понад 400 м обов'язкове встановлення відбійних канатів або інших пристроїв, які унеможливлюють зіткнення цебер. Ці пристрої не потрібні, якщо зазори між середніми напрямними канатами дорівнюють 250+H/3 мм, де H - глибина ствола, м.

Зазор між рухомими цебрами і кріпленням ствола або виступними частинами устаткування, розташованого в стволі (трубопроводами, балками та ін.), повинен бути не менше 400 мм.

Зазор між стінками розтруба прохідницького помосту і виступними частинами рухомої напрямної рамки цебра повинен бути не менше 100 мм.

Під час проходження стволів із паралельним або подальшим армуванням зазори між частиною цебра, що найбільш виступає, або напрямної рамки і розпорами при канатних провідниках, розташованих у площині, перпендикулярній розпорам, повинні бути не менше 350 мм;

при канатних провідниках, розташованих у площині, паралельній розпорам, - не менше 400 мм; при жорстких провідниках між найбільш виступною частиною стояка напрямної рамки і провідником - не менше 30 мм.

4.8.5. Перед пуском новонавішеної або відремонтованої підйомної посудини (противаги), а також після ремонтних робіт у стволі, пов'язаних із рихтовкою армування, провідників або кріплення, після падіння в ствол предметів, які можуть впливати на стан армування, повинна провадитися перевірка зазорів. Після ремонту в стволі, пов'язаного із заміною армування та провідників, має проводитися профілювання провідників.

Зазори між двома підйомними посудинами в похилих виробках при всіх кутах нахилу повинні бути не менше 200 мм. Зазор між кріпленням виробки і найбільш виступною кромкою габариту підйомної посудини повинен бути не менше 250 мм при дерев'яному, металевому кріпленнях та із залізобетонних стояків і не менше 200 мм - при бетонному і кам'яному.

4.9. Підземні підйомні машини і прохідницькі лебідки

4.9.1. Людські та вантажно-людські підйомні установки повинні мати електричний привід. Асинхронний привід з реостатним керуванням повинен бути споряджений системою динамічного гальмування. Система динамічного гальмування у разі порушення її схеми повинна діяти на запобіжне гальмо.

Лебідки, що використовуються для опускання та підіймання людей у клітях і вагонетках у похилих і вертикальних виробках, повинні відповідати усім вимогам, які пред'являються до підйомних машин.

4.9.2. У разі проходження вертикальних стволів, шурфів, свердловин для навішування прохідницького устаткування і здійснення спуско-підоймних операцій з різним устаткуванням і матеріалами повинні застосовуватися прохідницькі лебідки, які відповідають вимогам діючих стандартів, "Правил технической эксплуатации проходческих лебедок и подвесного оборудования", затверджених Мінвуглепромом СРСР 07.05.84, та цих Правил.

4.9.3. Підйомні машини і лебідки повинні бути споряджені апаратом (індикатором), що вказує машиністу положення посудин у стволі.

При роботі підйомної машини на проходженні чи поглибленні ствола на реборді барабана повинна наноситися позначка положення верхнього зрізу розтруба прохідницького підвісного помосту.

На лебідках, призначених для підвішування устаткування, під час проходки вертикальних стволів індикатор глибини не вимагається.

Кожна підйомна машина повинна мати справно діючі:

а) самописець-швидкостемір (для машин із швидкістю понад 3 м/с, установлених на поверхні). Тахограми повинні зберігатись протягом 3 місяців;

б) вольтметр і амперметр;

в) манометри, що показують тиск стиснутого повітря або масла в гальмівній системі.

4.9.4. У кожній підйомній машині в лебідці має бути механічне робоче та запобіжне гальмування з незалежним один від одного вмиканням приводу, що діє на орган намотування.

У прохідницьких лебідках і лебідках для рятівних драбин (швидкість руху кінцевого вантажу відповідно не більше 0,2 і 0,35 м/с) повинні бути маневрові гальма на валу двигуна або проміжному валу, запобіжне гальмо, стопорний пристрій на барабані (храповий зупинник) і пристрій блокування, що унеможливлюють пуск електродвигуна в напрямку опускання вантажу при включеному запобіжному гальмі та стопорному пристрої.

4.9.5. У загальмованому (непорушному) стані підйомної машини (лебідки) відношення величин моментів, які створюються запобіжним гальмом, до статичних моментів повинні бути не менше за наведені в таблиці 4.5.

Значення коефіцієнта К для проміжних кутів нахилу, не зазначених у таблиці 4.5, визначається шляхом лінійної інтерполяції.

Для виробок з перемінними кутами нахилу гальмівний момент повинен розраховуватися для кожної ділянки шляху з постійним кутом нахилу та прийматися за найбільшим із одержаних значенням.

Робоче гальмо в нерухомому стані підйомної машини має забезпечувати одержання моменту, не меншого за той, що створює запобіжне гальмо. Робоче гальмо для машин зі шківами тертя (пружинно-пневматичним з вантажною частиною приводу гальма) може створювати момент менший ніж той, що створюється запобіжним гальмом, але не менше двократного відносно статичного моменту.

При перестановці барабанів гальмівний пристрій як при запобіжному, так і при робочому гальмуванні повинен розвивати на заклиненому барабані момент, який дорівнює не менше 1,2 статичного моменту, що створюється масою порожньої посудини і масою головного і врівноважувального канатів. При розчепленні барабанів переставний барабан (переставна частина розрізного барабана) повинен бути загальмований стопорним пристроєм, що забезпечує не менше як трикратний максимальний статичний момент. При перестановці барабана і пересуванні посудини перебування людей у посудині та у стволі не допускається.

У прохідницьких лебідках і лебідках для рятувальних драбин (із швидкістю руху кінцевого вантажу відповідно до 0,2 і 0,35 м/с) гальмівні моменти, що створюються як маневровим, так і запобіжним гальмом, повинні бути не меншими за двократні щодо найбільшого статичного моменту навантаження, причому включення запобіжного гальма повинно супроводжуватись автоматичним спрацюванням маневрового гальма.

4.9.6. Тривалість холостого ходу запобіжного гальма діючих підйомних машин не повинна перевищувати:

0,5 секунди - при пневмовантажному приводі та при пружинно-вантажному пневматичному приводі;

0,6 секунди - при гідровантажному приводі;

0,3 секунди - при пневмопружинному і гідропружинному приводах, а також для всіх новостворюваних конструкцій гальмівних пристроїв.

Час спрацьовування гальма незалежно від типу приводу не повинен перевищувати 0,8 с. Для підйомних машин зі шківами тертя, споряджених системами вибіркового або автоматично регульованого запобіжного гальмування, ця вимога поширюється тільки на режим опускання вантажу (противаги).

Для прохідницьких лебідок тривалість холостого ходу не повинна перевищувати 1,5 с.

Однокінцеві підйомні установки в похилих виробках, на яких регулюванням гальмівної системи не вдається унеможливити набігання вагонеток на канат при запобіжному гальмуванні, повинні мати пристрій, що керує запобіжним гальмом під час його вмикання та унеможливлює набігання в режимі підіймання, а також забезпечує в момент зупинки барабана машини гальмівний момент величиною не менше передбаченої пунктом 4.9.5 цих Правил. Час спрацьовування запобіжного гальма при цьому може перевищувати 0,8 с.

Під холостим ходом гальма розуміється час, що минає з моменту розривання ланцюга захисту до моменту появи зусилля у виконавчому органі гальма.

Під часом спрацьовування гальма слід розуміти час, що минає з моменту розриву ланцюга захисту до моменту появи гальмівного зусилля, що дорівнює величині статичному.

4.9.7. Після заміни елементів гальмівної системи (гальмівні колодки, тяги, циліндри та ін.) та змін кінцевого навантаження необхідно проводити випробування гальмівної системи спеціалізованою налагоджувальною організацією. Результати випробування оформляються актом.

4.9.8. На вертикальних і похилих (на шахтах, що реконструюються або будуються) поверхневих вантажно-людських і людських підйомах намотування канатів на барабани машин має бути одношаровим.

На підйомних машинах вантажних вертикальних підйомів, установлених на поверхні підйомів флангових і вентиляційних стволів, що призначені для перевезення людей в аварійних випадках, людських і вантажно-людських підйомів у підземних виробках з кутом нахилу від 30 град. до 60 град. дозволяється двошарове намотування канатів на барабани.

Тришарове намотування дозволяється на всіх інших експлуатаційних підйомах і при проходженні вертикальних і похилих виробок.

На аварійно-ремонтних і допоміжних вантажних підйомних установках (породні відвали, підіймання вантажів на естакади та ін.), а також на прохідницьких (швидкість не вища за 0,4 м/с) лебідках і лебідках для рятівних драбин (швидкість до 0,35 м/с) дозволяється багатошарове намотування.

За наявності більше одного шару намотування канатів на барабани необхідно додержуватися таких умов:

а) реборда барабана повинна виступати над верхнім шаром на 2,5 діаметра каната;

б) за критичною ділянкою каната довжиною в чверть останнього витка нижнього ряду (перехід на верхній ряд) повинен бути посилений нагляд (облік розірваних у цьому місці дротів) і здійснюватися пересування каната на чверть витка через кожні 2 місяці.

Барабани прохідницьких лебідок повинні мати реборди з обох боків, які виступають над верхнім шаром намотки не менше ніж на 2,5 діаметра каната.

На діючих похилих підйомних установках при доробленні горизонтів дозволяється за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України перевищення вказаного числа шарів на один за умови виконання вимог підпунктів "а" і "б" цього пункту та за наявності пристрою для плавного переходу каната з одного шару на другий, а при чотиришаровому намотуванні каната на барабан, крім того, за наявності захисту, що унеможливлює роботу підйому при намотуванні каната на п'ятий шар.

На прохідницьких лебідках, що мають швидкість не вище ніж 0,4 м/с, дозволяється мати висоту реборди над верхнім шаром намотування не менше ніж 1,5 діаметра каната.

Футерівка барабанів повинна мати нарізані канавки незалежно від числа шарів намотування каната.

Наявність футерівки і нарізаних канавок на барабанах прохідницьких лебідок (швидкість не вище як 0,2 м/с) і лебідок для рятівних драбин (швидкість до 0,35 м/с) не обов'язкова.

При будівництві і реконструкції шахт з блочною схемою розкриття та під час проходження флангових стволів, а також за потребою проведення виробок приствольного двору через скіповий ствол дозволяється двошарове або тришарове намотування канатів на барабан вантажно-людських підйомів на вказаних стволах у період проведення горизонтальних і похилих виробок. При цьому, крім додержання умов, зазначених вище, шахтобудівельною організацією повинні розроблятися і погоджуватися з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України додаткові заходи, що гарантують безпечне опускання та підіймання людей.

4.9.9. Для послаблення натягу каната в місці його прикріплення до барабана на поверхні останнього повинне бути не менше трьох витків тертя, футерованих деревом, пресмасою або іншим матеріалом, погодженим із заводом-виробником машини та МакНДІ, і не менше п'яти витків тертя на барабанах без футерівки.

4.9.10. Прохідницькі лебідки, які використовують для навішування помостів, опалубки, напрямних канатів, а також лебідки для нарощування технологічних трубопроводів, установлення тюбінгів і елементів армування мають бути обладнані приладами контролю за натягом канатів.

4.10. Вимоги до обслуговування

4.10.1. Щозміни перед початком перевезення людей кліті, підвісні пристрої повинні оглядатися черговим електрослюсарем із записом у Книзі огляду підйомної установки (додаток 5).

Підйомні посудини, парашути, стопори, підвісні пристрої, напрямні башмаки, посадочні, завантажувальні та розвантажувальні пристрої, напрямні та відхильні шківи, їх футерівка і підшипники, гальмівна система та інші елементи підйомної машини, апаратура захисту й система керування повинні оглядатися і перевірятися щодоби особою, яка має відповідну кваліфікацію і призначена наказом керівника підприємства для цієї мети, та протягом тижня механіком підйому. Цією самою особою армування повинне щодоби оглядатися при швидкості руху посудин до 1 м/с і не рідше одного разу на тиждень при швидкості руху 0,3 м/с. Ділянки стволів, що перебувають на ремонті, повинні оглядатися щодоби при швидкості 0,3 м/с. Одночасно з оглядом армування ствола повинен провадитися огляд кріплення спеціально навченою особою, призначеною наказом керівника підприємства.

Допускається одночасне проведення огляду армування у суміжних відділеннях ствола при різниці позначок за висотою між підйомними посудинами, із яких проводиться огляд, не більше 5 м.

Перед навішуванням нового каната і надалі не рідше одного разу в квартал шківи підлягають огляду головним механіком шахти або старшим механіком. При цьому повинні вимірюватись переріз жолоба та товщина його тіла і проводитися зарисовка найбільш зношеного місця жолоба.

Головний механік шахти щомісяця, а старший механік не рідше одного разу на 15 днів повинні перевіряти правильність роботи запобіжного гальма, захисних пристроїв і справність усіх інших вищезазначених елементів підйомної установки. Результати оглядів повинні заноситися до Книги огляду підйомної установки.

Копри повинні оглядатися комісією під головуванням головного інженера шахти.

Огляд металевих і залізобетонних копрів повинен проводитися один раз на рік, а дерев'яних і прохідницьких - двічі на рік.

Кожна копрова споруда повинна мати паспорт технічного стану, що складається роботодавцем (власником) споруди на підставі акта державної приймальної комісії будівельно-монтажних робіт чи висновку спеціалізованої організації після обстеження споруди.

Нормативний термін служби чи термін наступного обстеження повинен вказуватися в паспорті копрової споруди.

У разі виявлення відхилень від нормальної експлуатації копрів, а також якщо строк служби металевих і залізобетонних копрів минув, вони повинні обстежуватися комісією під керівництвом головного інженера шахти із залученням експертних організацій або інститутів, які мають Дозвіл Держнаглядохоронпраці України на право виконання робіт з експертного обстеження і технічного діагностування, з метою встановлення подальшої експлуатації копра.

4.10.2. Огляд прохідницьких лебідок повинен проводитись електрослюсарем - щозміни і перед кожною спуско-підіймальною операцією; механіком проходки (дільниці) - один раз на тиждень; головним механіком шахтопрохідницького (шахтобудівельного) управління - один раз на місяць.

Результати повинні заноситися до Книги осмотра проходческих лебедок и их канатов, наведеної в додатку 1 до "Правил технической експлуатации проходческих лебедок и подвесного оборудования", затверджених Мінвуглепромом СРСР 07.05.84.

4.10.3. Машиністами підйомних машин призначаються особи, які пройшли спеціальне навчання, 2-місячне стажування і одержали відповідне свідоцтво та допущені до самостійної роботи комісією, очолюваною головним механіком шахти.

Машиністами людських і вантажно-людських, а також багатоканатних підйомів призначаються особи, що працювали не менше 1 року на вантажних підйомних машинах. У разі проходження та поглиблення стволів машиністами підйомів повинні призначатися особи, які пройшли спеціальне навчання, 3-місячне стажування на підйомі при проходженні ствола і одержали відповідне свідоцтво.

При переході на керування з однієї машини на іншу, а також при перерві в роботі більше 30 календарних днів обов'язкове стажування. Строк стажування визначається головним механіком шахти.

Не рідше одного разу на рік проводиться перевірка знань у машиністів комісією під головуванням головного механіка шахти.

4.10.4. У години опускання та підіймання зміни людей, крім змінного, повинен бути другий машиніст, який має право на керування цією машиною, в обов'язки якого входять стеження за процесом підіймання та опускання і вжиття необхідних заходів у разі порушення нормальної роботи підйомної машини або неправильних дій змінного машиніста.

4.10.5. Машиніст, який приймає зміну, перед початком роботи зобов'язаний перевірити справність машини згідно з "Инструкцией для машиниста шахтных подъемных установок", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 02.03.82. Проводити опускання та підіймання людей дозволяється після попереднього перегону обох підйомних посудин униз-уверх вхолосту.

Результати перевірки машиніст зобов'язаний занести до Книги приймання та здавання змін (додаток 6). У книзі ставиться підпис перевіряючих (механіка підйому, головного механіка шахти або організації, до складу якої входить підприємство) в день перевірки підйомної машини.

Про всі помічені несправності машиніст підйомної машини зобов'язаний повідомити механіка підйому або головного механіка шахти і гірничого диспетчера. Причина несправності та заходи, ужиті для їх усунення, повинні заноситися до зазначеної книги механіком підйому.

Дозволити подальше виконання робіт можуть тільки головний механік або механік підйому після усунення несправності.

4.10.6. Під час роботи клітьового підйому на приймальному (посадочному) майданчику надшахтної споруди повинні бути рукоятники, а в приствольних дворах діючих горизонтів - стволові. При посадці в кліть з різних боків і при виході людей із кліті рукоятники і стволові повинні мати помічників, що перебувають з другого боку кліті.

На всіх приймальних майданчиках стволів, обладнаних механічним підйомом, які призначені для видачі людей тільки в аварійних випадках згідно з планом ліквідації аварій, наявність стволових і рукоятників у всіх змінах обов'язкова. Ця вимога поширюється і на машиністів підйомних машин.

Якщо одночасно відбувається посадка людей до декількох поверхів багатоповерхової кліті або вихід із них, то на кожному приймальному майданчику повинен бути рукоятник, а в приствольному дворі - стволовий. Ці рукоятники і стволові подають сигнали відповідно головному рукоятнику і головному стволовому.