Конституцiйне право громадян на соцiальний захист пiд час безробiття гарантується загальнообов’язковим державним соцiальним страхуванням, що забезпечується реалiзацiєю Закону України "Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття" (далi — Закон).

Цим Законом пiдтверджується право безробiтних на одержання допомоги по безробiттю та встановлюються вiдповiднi умови щодо її отримання.

Зокрема, статтi 22 i 23 Закону та Порядок надання допомоги по безробiттю, у тому числi одноразової її виплати для органiзацiї безробiтними пiдприємницької дiяльностi, що затверджений наказом Мiнпрацi України вiд 20.11.2000 р. № 307, зареєстрований у Мiн’юстi України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, визначають умови отримання допомоги по безробiттю, її тривалiсть i розмiр.

Частиною другою статтi 22 Закону визначено, що застрахованi особи, визнанi в установленому порядку безробiтними, якi протягом 12 мiсяцiв, що передували реєстрацiї особи як безробiтної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соцiального страхування мають страховий стаж менше шести мiсяцiв або звiльненi з останнього мiсця роботи з пiдстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 i 8 статтi 40, статтями 41 i 45 Кодексу законiв про працю України, особи, зазначенi участинi другiй статтi 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробiттю у мiнiмальному розмiрi.

Крiм того, цiєю статтею визначено, що допомога по безробiттю виплачується з 8 дня пiсля реєстрацiї застрахованої особи в установленому порядку в державнiй службi зайнятостi. А для осiб, якi були звiльненi з останнього мiсця роботи за власним бажанням без поважних причин та отримали статус безробiтного, така виплата починається з 91-го календарного дня.