З метою вдосконалення надання соціальних послуг бездомним особам та відповідно до плану заходів щодо реалізації Концепції соціального захисту бездомних громадян до 2012 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 N 1402-р,

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо запровадження соціального супроводження самостійного проживання бездомних осіб (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, Управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації довести Методичні рекомендації, затверджені пунктом 1 цього наказу, до відома керівників центрів обліку бездомних громадян, інших закладів соціального захисту для бездомних громадян для використання в роботі.

Основне завдання даних Методичних рекомендацій - допомогти фахівцям із соціальної роботи запровадити у своєму регіоні соціальне супроводження самостійного проживання бездомних осіб.

Соціальне супроводження самостійного проживання бездомних осіб полягає в наданні цим особам комплексу послуг, спрямованих на подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їх соціального статусу.

Об'єктами соціального супроводження є соціальний працівник та бездомна особа, оскільки кожен з них несе рівну відповідальність за результат.

До цільової групи бездомних, на яку спрямовано соціальне супроводження, можна віднести:

- осіб, які через різні обставини постійно проживають на вулиці і не користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних громадян (будинок нічного перебування, центр реінтеграції, соціальний готель);

- осіб, які користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних громадян (особливо соціальний готель);

- мешканців соціального (орендованого тощо) житла.

Під час соціального супроводження соціальний працівник допомагає бездомному розібратися в його життєвій ситуації, визначити та чітко сформулювати головні проблеми й можливі шляхи їхнього вирішення та організовує не тільки надання послуг бездомній особі силами соціальної служби(1), а й іншими суб'єктами(2), що причетні до розв'язання її проблем.

(1) Згідно з Законом України "Про соціальні послуги", абз. 5 ст. 1.

(2) Наказ Мінпраці, Мінсім'ямолодьспорту, МОЗ, МВС, Держкомнацрелігій, Держдепартаменту з питань виконання покарань від 19.02.2009 N 70/411/101/65/19/32 "Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що надають соціальні послуги бездомним громадянам".

Соціальне супроводження має на меті створення умов, які б сприяли відновленню або поліпшенню здібностей бездомної особи самостійно облаштовувати своє життя.

Завданнями соціального супроводження доречно визначити наступне:

- використання наявних у соціальній службі ресурсів для оптимальної реінтеграції бездомної особи та надання їй соціальних послуг;

- надання допомоги бездомній особі у самостійному розвитку для подальшого вирішення проблем шляхом мобілізації власних ресурсів;

- забезпечення партнерських стосунків між бездомною особою та суб'єктами, причетними до вирішення її проблемних питань.

Для вирішення цих завдань соціальним працівникам пропонується:

- встановити контакт із бездомною особою;

- провести оцінку життєвої ситуації бездомної особи і скласти індивідуальний план надання їй всебічної допомоги;

- створити умови для зміни життєвої ситуації бездомної особи та зниження ризику повернення на вулицю;

- переконатися у доступності бездомній особі послуг, їх відповідності її потребам, та, у разі необхідності, розширити спектр необхідних послуг.

Усе це сприятиме подальшій самостійній життєдіяльності особи, яка звернулась по допомогу.

Передумовою організації соціального супроводження має бути ретельне вивчення проблем, потреб та очікувань бездомної особи та обставин, що спричинили виникнення її проблем.

Для здійснення результативного соціального супроводження соціальний працівник повинен:

- збирати та зберігати інформацію про бездомних осіб, поширювати інформацію про можливості соціальної служби;

- вести переговори, укладати угоди, оцінювати проблеми;

- налагоджувати довірливі стосунки з бездомними особами;

- відпрацьовувати і впроваджувати плани дій;

- оцінювати результати роботи тощо.

Вибір форм організації соціального супроводження залежить від загальної діяльності соціальної служби та індивідуальної ситуації кожної бездомної особи.

Узагальнено можна виділити декілька форм здійснення соціального супроводження, зокрема:

- встановлення дієвого контакту бездомної особи з необхідними йому суб'єктами (органами, організаціями, закладами, установами тощо) для розв'язання проблем, які знаходяться поза межами сфери діяльності соціальної служби. У даному випадку взаємини між соціальним працівником і бездомною особою обмежені, оскільки основним завданням фахівця є лише визначення потреб бездомної особи та суб'єктів, до компетенції яких належить вирішення її проблемних питань;

- надання повної підтримки бездомній особі. Роль соціального працівника у цьому випадку полягає як в координації процесу соціального супроводження - налагодження стосунків з іншими суб'єктами, надання соціальних послуг тощо, так і в навчанні бездомної особи життєвим навичкам та наданні їй будь-якої іншої підтримки.

Попри відмінності у цих формах загальним та головним є допомогти бездомній особі сформулювати мету й наполегливо йти до неї, "підвести" клієнта до прийняття правильних рішень.

Процес соціального супроводження можна умовно окреслити таким чином:

- залучення бездомної особи до соціального супроводження;

- оцінювання життєвої ситуації та потреб бездомної особи;

- укладання угоди на надання послуг;

- розробка (аналіз, коригування) індивідуального плану соціального супроводження;

- координація процесу надання послуг та контроль якості їх надання.

Залучення бездомної особи до процесу соціального супроводження

Для залучення бездомних осіб до соціального супроводження соціальній службі пропонується визначити:

- цільову групу бездомних осіб (бездомні жінки, бездомні громадяни похилого віку, бездомні сім'ї з дітьми тощо), якою буде опікуватись служба;

- шляхи поширення інформації серед бездомних осіб про діяльність соціальної служби;

- заходи, що вживатимуться при первинному контакті соціального працівника з бездомною особою та його дії у разі звернення бездомної особи з цільової групи, яка не обслуговується соціальною службою;

- вимоги до соціальних працівників.

Інформування бездомних осіб щодо можливості здійснення соціального супроводження доречно проводити у коректній і доступній формі. Враховуючи особливості цільової групи, до соціального супроводження бездомні особи можуть бути залучені, зокрема за сприяння:

- служби телефонної "гарячої лінії", прямої реклами (друкованої, візуальної тощо);

- фахівців закладів соціального захисту для бездомних громадян (центрів обліку, будинків нічного перебування, центрів реінтеграції, соціальних готелів);

- фахівців інших соціальних, медичних тощо служб, фахівців, що здійснюють соціальне патрулювання (вулична соціальна робота);

- установ виконання покарань та ін.

При первинному контакті з бездомною особою соціальному працівнику пропонується:

- провести збір даних про бездомну особу з метою визначення спектра її проблем, потреб й відповідності цих потреб напряму діяльності соціальної служби, що здійснює соціальне супроводження;

- надати бездомній особі повну інформацію про послуги, які надає соціальна служба, про правила та режим роботи. У разі неможливості забезпечити бездомну особу тими послугами, яких вона потребує, чітко визначити куди направити людину відповідно до її потреб.

При відповідності бездомної особи вимогам соціальної служби, що надає послуги соціального супроводження, соціальний працівник проводить роботу щодо розробки та укладання угоди на надання послуг та власне розпочинає процес соціального супроводження.

Первинний контакт може проводити співробітник, який не має спеціальної освіти. Мінімальними вимогами тут є навички консультування (у тому числі телефонного консультування), знання проблем цільової групи, володіння інформацією про послуги, що надаються, і умови їх надання.

Оцінювання життєвої ситуації та потреб бездомної особи

Для того щоб соціальний працівник зміг надати ефективну допомогу бездомній особі йому необхідно ґрунтовно проаналізувати життєву ситуацію та проблеми цієї особи. Аналіз здійснюється у ході проведення первинної оцінки потреб бездомної особи, під час якої виявляються проблеми, що потребують вирішення та її власні можливості.

Крім того, соціальному працівнику варто визначити:

- наскільки адекватним є бажання, з яким бездомна особа звернулась до соціальної служби;

- наскільки розвинені у бездомної особи навички вирішення відповідних проблем;