Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний комітет ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року N 1075, з метою гармонізації вітчизняного законодавства до вимог Світової організації торгівлі та забезпечення епізоотичного благополуччя в Україні НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби (додається).

2. Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести цю Інструкцію до відома територіальних органів управління Державного комітету ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Вважати такими, що втратили чинність: наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07.11.2002 N 61 "Про затвердження Інструкції щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за N 897/7185, наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 26.11.2003 N 90 "Про внесення змін до Інструкції щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2003 за N 1098/8419, та наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 05.10.2004 N 112 "Про внесення змін до Інструкції щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 за N 1343/9942.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Вержиховського О.М.

1.1. Губчастоподібна енцефалопатія великої рогатої худоби (далі - ГЕ ВРХ), Bovine spongiform encephalopathy (BSE) - трансмісивна спонгіформна енцефалопатія або спонгіформна енцефалопатія - особливо небезпечна пріонна хвороба, що має тривалий інкубаційний період, супроводжується дистрофічними (губчастоподібними) ураженнями центральної нервової системи, поступовим розвитком порушення координації рухів, поведінки і чутливості зі 100% летальністю. ГЕ ВРХ передається іншим видам тварин (вівці, кози, котячі, норки) і людям (новий варіант хвороби Крейцтфельдта-Якоба).

1.2. Збудником ГЕ ВРХ, як і інших трансмісивних губчастоподібних енцефалопатій, є патологічний пріон, який є специфічним сіалоглікопротеїном, що не містить молекул дезоксинуклеїнових кислот та характеризується надзвичайно високою стійкістю до дії фізичних та хімічних факторів. Повна інактивація збудника настає при температурі 136 град.С, тиску 3 атмосфери і експозиції більше 30 хвилин.

Відома оральна та вертикальна передача інфекції. ГЕ ВРХ виникає після згодовування великій рогатій худобі (далі - ВРХ ) кормів, до яких входить тваринне борошно (м'ясо-кісткове, кісткове та ін.), уражене патологічним пріоном. Вертикальна передача збудника від батьків до потомства може відбуватись перед народженням, під час пологів та відразу після них, імовірність зараження становить 10-15%.

1.3. Симптоми захворювання виникають повільно, прогресують протягом хвороби, яка протікає гостро, підгостро та хронічно. Тривалість клінічного перебігу хвороби від трьох тижнів до шести місяців, що завжди закінчується летально. Інкубаційний період триває від 20 місяців до 10 років і довше.

Основні ознаки губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби пов'язані зі зміною поведінки, порушенням чутливості та координації рухів. У хворих тварин яскраво виражена лякливість, нервовість і навіть агресивність. Тварини непокояться при наближенні людей, інших тварин (б'ють кінцівками та головою, здригаються всім тілом, падають). Крім того, відмічається салівація, тварини часто облизують крила носа. Спостерігається тремор м'язів губ, носового дзеркала, шиї, передньої частини тулуба, боків і навіть всього тіла. У більшості тварин реакція на світло відсутня - розширена зіниця ока не реагує на світлові подразники. Виражена підвищена тактильна чутливість шкіри в ділянці голови і шиї.

Тварини піднімаються спочатку на грудні кінцівки (кінський тип), потім на тазові. Хворі тварини стають згорблені, у них відмічаються коливальні рухи. Під час руху помітна гіперметрія передніх кінцівок, атаксія задньої частини тулуба, спотикання і навіть падіння, що особливо характерно при кругових рухах. Тварина важко долає перепони, не реагує на них, наштовхується на стіни, дерева, тварин і людей. Спостерігаються манежні рухи.

У більшості тварин температура тіла протягом хвороби залишається у межах фізіологічної норми, рідше зростає. Апетит зберігається, проте моторика рубця послаблена, тварина худне і знижує молочну продуктивність. Тварина гине у період від трьох тижнів до шести місяців після виявлення клінічних ознак хвороби.

2.1. Діагностику ГЕ ВРХ проводять комплексно на підставі клініко-епізоотологічних показників та лабораторних досліджень (пріон-тести, імуногістохімія і гістологія). Матеріалом для лабораторних досліджень є довгастий мозок.

2.2. Обов'язковому лабораторному дослідженню піддають довгастий мозок від тварин групи ризику та підозрілих на захворювання ГЕ ВРХ:

2.2.1. Група підозрілих:

трупи тварин старше 24-місячного віку, у яких перед смертю чи забоєм реєстрували симптоми ураження центральної нервової системи.

2.2.2. Група ризику:

трупи і вимушено забиті тварини старше 24-місячного віку;

імпортовані тварини незалежно від того, з якої країни вони завезені (з незначним, контрольованим чи невизначеним ризиком), та приплід від імпортованих тварин при їх забої або загибелі у віці старше 24 місяців;

тварини, завезені на ферму після знищення неблагополучного стада;

тварини, що були в неблагополучному господарстві (фермі) в період 12 місяців до і 12 місяців після народження хворої тварини і реалізовані (переведені) в інші господарства (ферми).

2.3. Моніторинговим дослідженням піддають довгастий мозок ВРХ старше 24-місячного віку. Кількість моніторингових досліджень коригують щорічно відповідно до наявної кількості поголів'я ВРХ у кожній області.

Для проведення моніторингових досліджень використовують пріон-тести, затверджені Європейським Союзом та рекомендовані Міжнародним епізоотичним бюро (далі - МЕБ) як швидкі методи виявлення хворих на ГЕ ВРХ.

2.4. У сумнівних випадках та при неможливості встановлення діагнозу пріон-тестами остаточний діагноз ставлять на підставі результатів вестерн-блот аналізу, імуногістохімічного дослідження.

2.5. Всі продукти забою залишаються на забійному пункті (м'ясокомбінаті) і не підлягають переробці до отримання результатів лабораторного дослідження мозку.

2.6. У разі отримання позитивного результату всі продукти забою підлягають негайному знищенню шляхом спалювання.

3.1. Здійснення безперервного епізоотологічного моніторингу ГЕ ВРХ щодо:

кормів, комбікормів, кормових добавок, сировини, які містять білки жуйних тварин та компоненти тваринного походження;

імунобіологічних засобів та сировини тваринного походження, особливо призначених для проведення ветеринарних обробок ВРХ, овець, кіз, диких парнокопитих тварин, норок, котів;

великої та дрібної рогатої худоби, диких парнокопитих тварин, екзотичних котячих.

3.2. Ввезення на територію України ВРХ, репродуктивного матеріалу, патологічного матеріалу, необроблених харчових продуктів тваринного походження, продуктів тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання та продуктів тваринного походження для фармацевтичного або хірургічного використання з країн та регіонів із незначним і контрольованим ризиком щодо ГЕ ВРХ можливий лише після вивчення епізоотичної ситуації (державною службою ветеринарної медицини) при кожному окремому ввезенні, але після обов'язкового встановлення:

3.2.1. Призначена для експорту в Україну ВРХ, як і самиці, які народили цих тварин, виведені і вирощені на території та не походять з регіонів, де офіційними установами були зареєстровані випадки ГЕ ВРХ.

3.2.2. ВРХ молодше 30 місяців та має індивідуальний ідентифікаційний номер, який дасть можливість визначити самицю, яка її народила, та господарство їх походження.

3.2.3. Тварини перебували з моменту свого народження (щонайменше останні 6 місяців) у господарстві свого походження.

3.2.4. Призначена для експорту в Україну ВРХ не менше 21 дня до відправки трималась на спеціальних карантинних базах під офіційним контролем ветеринарної служби та піддавалась клінічним і лабораторним діагностичним дослідженням.

3.2.5. Офіційними установами не встановлено, що ВРХ згодовувались продукти, які містять у собі протеїни, - за винятком:

молока та молочних продуктів;

жирів з тканин птиці та риб;

комбікормів, які містять у собі ці окремі кормові речовини.

3.3. Можливе ввезення на територію України незалежно від статусу експортуючої країни (згідно з Санітарним кодексом наземних тварин МЕБ):

молока та продуктів з нього;

шкіри;

желатину і колагену, отриманих виключно із шкір;

депротеінованого жиру;

крові та продуктів з неї, отриманих від тварин, забитих безпечним методом (оглушення тварин здійснюється електричним струмом або пневматичним пристроєм), що виключає механічне пошкодження мозку;

м'яса із м'язів скелета ВРХ не старше 30-місячного віку, знятого з кісток, якщо тварини були забиті безпечним методом, підлягали до- та післязабійному огляду, не викликали підозри щодо ГЕ ВРХ, а їх мозок при тестуванні дав негативний результат; туші були розроблені за технологією, що виключає будь-яку контамінацію тканинами ризику.

3.4. Забороняється ввозити в Україну з не благополучних щодо ГЕ ВРХ регіонів:

ВРХ та ВРХ, народжену від підозрюваних у захворюванні чи хворих на губчастоподібну енцефалопатію тварин;

овець і кіз;

норок та тхорів;

сировину, продукти та готові харчові продукти, до складу яких входить білок жуйних тварин (за винятком сировини та продуктів, визначених пунктом 3.3 цієї Інструкції);