Про будівельні норми

ЗАКОН УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 5, ст.41) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3038-VI від 17.02.2011, ВВР, 2011, № 34, ст.343 № 4220-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 29, ст.345 № 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 48, ст.682 № 5496-VI від 20.11.2012, ВВР, 2014, № 1, ст.4 № 156-IX від 03.10.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.304 № 199-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 51, ст.377 № 850-IX від 02.09.2020, ВВР, 2021, № 14, ст.119 № 2254-IX від 12.05.2022 ) ( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади з питань будівництва та архітектури" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва" у відповідному відмінку, а слова "інший центральний орган виконавчої влади" в усіх відмінках та числах виключено згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 ) ( Зміни в частині заміни слів у тексті Закону див. у підпункті 3 пункту 6 Закону № 5496-VI від 20.11.2012 )

Цей Закон регулює відносини у сфері нормування у будівництві та визначає правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм.

( Преамбула в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:

базова організація у будівництві - організація, що у визначеному напрямі науково-технічної діяльності у будівництві виконує функції щодо здійснення робіт із нормування у будівництві;

( Абзац другий частини першої статті 1 в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

будівельні норми - нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов’язкові вимоги до об’єкта нормування у будівництві;

( Абзац третій частини першої статті 1 в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

нормування у будівництві - діяльність із розроблення, погодження, перевірки, затвердження, внесення змін, скасування або визнання такими, що втратили чинність, будівельних норм;

( Абзац четвертий частини першої статті 1 в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва;

галузеві будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади в межах своїх повноважень у разі відсутності державних будівельних норм або необхідності встановлення вимог до будівництва окремих видів споруд, що конкретизують вимоги державних будівельних норм;

( Абзац шостий частини першої статті 1 в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

параметричний метод нормування у будівництві - спосіб встановлення вимог до об’єкта нормування у будівництві, який передбачає визначення цілей та/або параметрів безпеки, функціональності та якості об’єкта нормування у будівництві (критеріїв, вимог до експлуатаційної характеристики та/або її показників);

( Частину першу статті 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

розпорядчий метод нормування у будівництві - спосіб встановлення вимог до об’єкта нормування у будівництві, який передбачає поелементний опис об’єкта нормування у будівництві (рішення, конструкції, матеріалів, що не передбачають альтернатив);

( Частину першу статті 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

фонд будівельних норм - упорядковане зібрання контрольних примірників будівельних норм;

цільовий метод нормування у будівництві - спосіб встановлення вимог до об’єкта нормування у будівництві, який передбачає визначення цілей та конкретних критеріїв оцінки технічних характеристик об’єкта нормування у будівництві.

( Частину першу статті 1 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

Термін "Єдина державна електронна система у сфері будівництва" вживається у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності".

( Частину першу статті 1 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019 )

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері нормування у будівництві та застосування будівельних норм.

( Частина перша статті 2 в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

2. Дія цього Закону не поширюється на діяльність у сфері стандартизації будівельних матеріалів та виробів.

Стаття 3. Законодавство України у сфері нормування у будівництві

1. Законодавство України у сфері нормування у будівництві складається з цього Закону, законів України "Про основи містобудування", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.

( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4220-VI від 22.12.2011 )

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМУВАННЯ У БУДІВНИЦТВІ

Стаття 4. Принципи державної політики у сфері нормування у будівництві

1. Державна політика у сфері нормування у будівництві базується на таких принципах:

1) створення безпечного середовища для здоров’я та життєдіяльності людини (у тому числі для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення);

( Пункт 1 частини першої статті 4 в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

2) відкритості, прозорості і демократичності процедури розроблення, погодження та затвердження будівельних норм;

3) доступності інформації про чинні будівельні норми;

4) відповідності будівельних норм сучасним досягненням науки і техніки;

5) відповідності будівельних норм вимогам законодавства, міжнародних норм та правил.

Стаття 5. Суб’єкти та об’єкти нормування у будівництві

( Назва статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

1. До суб’єктів нормування у будівництві належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва;

2) інші центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких належать питання з нормування у будівництві.

( Пункт 2 частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

Перелік суб’єктів нормування у будівництві встановлюється Кабінетом Міністрів України.

( Частину першу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

2. Об’єктами нормування у будівництві є:

1) планування та забудова території;

2) об’єкт будівництва, містобудування та архітектури і його складові частини;

3) склад і зміст документації об’єктів будівництва, містобудування та архітектури.

( Статтю 5 доповнено частиною другою згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, у сфері нормування у будівництві

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, у сфері нормування у будівництві належать:

1) забезпечення формування державної політики у сфері нормування у будівництві;

( Пункт 1 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )

2) затвердження, внесення змін, визнання такими, що втратили чинність, скасування державних будівельних норм та координація їх розроблення та перевірки;

( Пункт 2 частини першої статті 6 в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

3) погодження технічних завдань на розроблення будівельних норм;

( Пункт 3 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

4) погодження проектів галузевих будівельних норм;

5) реєстрація державних і галузевих будівельних норм;

( Пункт 6 частини першої статті 6 виключено на підставі Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

7) організація роботи із створення та забезпечення функціонування центрального фонду будівельних норм;

8) організація роботи з перевірки державних будівельних норм щодо відповідності вимогам законодавства, забезпечення їх взаємоузгодженості та актуалізації;

( Пункт 8 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5496-VI від 20.11.2012 )

9) представлення України у відповідних міжнародних спеціалізованих організаціях з нормування у будівництві;

10) забезпечення офіційного оприлюднення державних будівельних норм шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті і надання безоплатного доступу до них.

( Пункт 10 частини першої статті 6 в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

Стаття 7. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері нормування у будівництві

( Назва статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

1. До повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері нормування у будівництві належать:

( Абзац перший частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

1) затвердження, внесення змін, визнання такими, що втратили чинність, скасування галузевих будівельних норм і координація їх розроблення та перевірки, а також погодження технічних завдань на їх розроблення;

( Пункт 1 частини першої статті 7 в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

2) подання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, пропозицій щодо розроблення державних будівельних норм та внесення змін до них;

3) розроблення державних будівельних норм, проектів змін до них та подання на затвердження відповідно до погодженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, технічного завдання;

4) надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, інформації щодо розроблення проектів галузевих будівельних норм;

5) створення фондів галузевих будівельних норм;

6) забезпечення офіційного оприлюднення галузевих будівельних норм, у тому числі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті відповідного суб’єкта нормування у будівництві і надання безоплатного доступу до них.

( Пункт 6 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 156-IX від 03.10.2019 )

Стаття 7-1. Методи нормування у будівництві

1. До методів нормування у будівництві належать параметричний, розпорядчий та цільовий методи.

2. Вибір методу нормування у будівництві здійснюється, виходячи з особливостей об’єкта нормування у будівництві.

Перевага надається параметричному та цільовому методам нормування у будівництві.

( Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом № 156-IX від 03.10.2019 )

Стаття 7-2. Основні вимоги до будівель і споруд

1. Під час проектування, будівництва та експлуатації об’єктів повинно бути забезпечено дотримання основних вимог до будівель і споруд з урахуванням їх функціонального призначення.

2. Основні вимоги до будівель і споруд конкретизуються у будівельних нормах, нормативних документах на конструктивні та інженерні системи.

3. Будівлі і споруди у цілому та їх окремі частини повинні бути придатними для використання за призначенням з урахуванням, зокрема, безпеки для здоров’я людей, які задіяні протягом усього життєвого циклу споруди. При належному технічному обслуговуванні будівлі і споруди мають відповідати основним вимогам протягом їх економічно обґрунтованого строку експлуатації.

4. Основними вимогами до будівель і споруд є забезпечення:

1) механічного опору та стійкості - будівлі і споруди повинні бути запроектовані і побудовані таким чином, щоб навантаження, що діятимуть на них під час будівництва і експлуатації, не призводили до:

руйнування всієї будівлі або споруди, або її частини;

значної деформації, що перевищує гранично допустимий ступінь;

пошкодження інших частин будівлі або споруди, елементів приєднання або встановленого обладнання внаслідок значних деформацій несучих конструкцій;

пошкодження внаслідок події у ступені, що не відповідає першопричині;

2) пожежної безпеки - будівлі або споруди повинні бути запроектовані і побудовані таким чином, щоб у разі виникнення пожежі:

протягом визначеного проміжку часу зберігалася несуча здатність конструкцій;

було обмежено виникнення та поширення вогню і диму всередині будівлі чи споруди;

було обмежено поширення вогню на сусідні будівлі і споруди;

була забезпечена можливість евакуації людей або їх порятунок в інший спосіб;

враховувалася безпека рятувальників;

3) гігієни, здоров’я та захисту довкілля - будівлі і споруди повинні бути запроектовані і побудовані таким чином, щоб протягом усього життєвого циклу вони не становили загрози гігієні або здоров’ю та безпеці працівників, мешканців чи сусідів та не справляли значного впливу на якість довкілля або на клімат під час їх будівництва, експлуатації та знесення, зокрема, внаслідок будь-якого з таких чинників:

виділення токсичного газу;

виділення у повітря всередині або зовні приміщення небезпечних речовин, летких органічних сполук, парникових газів або небезпечних часток;

виділення небезпечної радіації;

виділення небезпечних речовин у ґрунтові води, морські води, поверхневі води або ґрунт;

виділення небезпечних речовин у питну воду або інших речовин, що негативно впливають на питну воду;

аварійного скидання стічних вод, твердих чи рідких відходів, виділення димових газів;

сирості у частинах будівель або споруд чи на поверхнях всередині будівель або споруд;

4) безпеки і доступності під час експлуатації - будівлі і споруди повинні бути запроектовані і побудовані таким чином, щоб вони не становили недопустимих ризиків нещасних випадків або ушкоджень під час технічного обслуговування або експлуатації, таких як небезпека послизнутися, падіння, зіткнення, опіки, ураження електричним струмом, травми від вибуху і зламів. Зокрема, будівлі і споруди мають бути запроектовані і побудовані з урахуванням доступності їх використання маломобільними групами населення, у тому числі особами з інвалідністю;

5) захисту від шуму та вібрації - будівлі і споруди повинні бути запроектовані і побудовані таким чином, щоб шум, що сприймається мешканцями або особами, які перебувають поблизу, був зведений до рівня, що не загрожує їхньому здоров’ю і дає можливість спати, відпочивати і працювати в задовільних умовах;

6) енергозбереження та енергоефективності - будівлі і споруди, їх системи опалювання, охолодження, освітлення та вентиляції мають бути запроектовані і побудовані таким чином, щоб кількість енергії, що використовується під час експлуатації, була низькою, з урахуванням потреб мешканців та кліматичних умов місця розташування будівлі або споруди. Будівлі і споруди також повинні бути енергозберігаючими та потребувати якомога менше енергії під час будівництва та демонтажу;

................

Перейти до повного тексту