Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку"

1. Затвердити Правила пожежної безпеки при експлуатації атомних станцій (далі - Правила), що додаються, які набирають чинності з 15 жовтня 2007 року.

2. Департаменту фізичного захисту, пожежної безпеки та безпеки життєдіяльності (Іванов П.А.):

2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

2.2. Після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України направити Державному департаменту пожежної безпеки МНС України необхідні матеріали для включення Правил до державного реєстру і автоматизованого банку даних інформаційного фонду нормативних актів з питань пожежної безпеки.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Недашковського Ю.О.

1.1. Ці Правила установлюють вимоги пожежної безпеки, які розповсюджуються на об'єкти АЕС, що експлуатуються, споруджуються, реконструюються, технічно переоснащуються. Вимоги цих Правил є обов'язковими для виконання юридичними та фізичними особами (незалежно від форм власності) на території АЕС.

1.2. Правила розроблені на підставі вимог статей 3 та 5 Закону України "Про пожежну безпеку", НАПБ А.01.001-2004, державних стандартів і інших документів з пожежної безпеки.

1.3. Разом з вимогами щодо забезпечення пожежної безпеки на АЕС ці Правила містять положення, що регламентують взаємодію адміністрації і персоналу АЕС, а також залучених організацій, підприємств або окремих працівників, які тимчасово або постійно функціонують на території АЕС, з органами Державної пожежної охорони України.

1.4. Вимоги щодо забезпечення пожежної безпеки об'єктів господарського, житлово-побутового, культурно-просвітницького, оздоровчого й іншого призначення, що є об'єктами АЕС, регламентуються згідно з чинним законодавством.

1.5. Ці Правила не містять вимог щодо забезпечення ядерної і радіаційної безпеки при здійсненні протипожежних заходів, оскільки ці положення містяться в чинних на АЕС України нормативно-правових актах з ядерної і радіаційної безпеки. Разом з тим Правила не повинні суперечити вимогам норм і правил з ядерної і радіаційної безпеки.

1.6. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних і інших заходів, направлених на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих утрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів і успішного гасіння.

1.7. Забезпечення пожежної безпеки АЕС України покладається на президента та першого віце-президента - технічного директора ДП НАЕК "Енергоатом". Керівники відокремлених підрозділів (генеральні директори та директори) є відповідальними за забезпечення пожежної безпеки в підрозділах, що ними очолюються. Контроль за виконанням цих Правил здійснює Мінпаливенерго України.

1.8. Особи, відповідальні за пожежну безпеку території АЕС, будівель і приміщень, споруд, комунікацій і устаткування окремих підрозділів станції, призначаються наказом генерального директора АЕС.

1.9. Свої обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки генеральний директор та уповноважені ним керівники підрозділів, інші особи виконують згідно з посадовими інструкціями.

Вони зобов'язані:

розробляти комплексні заходи із забезпечення пожежної безпеки, упроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

відповідно до нормативно-правових актів про пожежну безпеку розробляти і затверджувати положення, інструкції і інші нормативні акти з пожежної безпеки, які діють у рамках АЕС, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;

забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог постанов (приписів), розглядати пропозиції органів державного пожежного нагляду;

організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки і пропаганду заходів з їх забезпечення;

за відсутності в нормативно-правових актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, уживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

підтримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, устаткування й інвентар, не допускати їх використовування не за призначенням, окрім випадків ліквідації стихійних лих, запобігання аваріям і використовування з учбовою метою;

надавати на вимогу державної пожежної охорони відомості і документи про стан пожежної безпеки об'єктів у встановленому законодавством порядку;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення і гасіння пожеж;

своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

1.10. Обов'язки персоналу (працівників) щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються посадовими інструкціями.

1.11. Фінансування робіт з будівництва, реконструкції, розширення і технічного переоснащення об'єктів виробничого й іншого призначення може проводитися лише за умови наявності позитивного висновку комплексної державної експертизи, який має обов'язково вміщувати позитивний експертний висновок органу державного пожежного нагляду як складової частини комплексної державної експертизи.

1.12. Уведення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих і інших об'єктів, упровадження нових технологій, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється.

1.13. Продукція протипожежного призначення, а також продукція, до якої встановлені вимоги пожежної безпеки, повинна мати сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

У цих Правилах є посилання на такі нормативні документи:

Закон України "Про пожежну безпеку".

НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

НАПБ Б.01.008-2004 Правила експлуатації вогнегасників, затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 152, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 555/9154 (далі - НАПБ Б.01.008-2004).

НАПБ Б.02.003-2004 Типове положення про пожежно-технічну комісію, затверджене наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 N 70, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 222/8821 (далі - НАПБ Б.02.003-2004).

НАПБ Б.02.004-2004 Положення про добровільні пожежні дружини (команди), затверджене наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 N 70, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 221/8820 (далі - НАПБ Б.02.004-2004).

НАПБ Б.02.005-2003 Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затверджене наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003).

НАПБ Б.02.010-2003 Типове положення про службу пожежної безпеки, затверджене наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 369, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.12.2003 за N 1121/8442 (далі - НАПБ Б.02.010-2003).

НАПБ Б.03.001-2004 Типові норми належності вогнегасників, затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 151, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153 (далі - НАПБ Б.03.001-2004).

НАПБ Б.06.001-2003 Перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядок їх організації, затверджений наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (далі - НАПБ Б.06.001-2003).

НАПБ В.01.034-2005/111 Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.07.2005 N 343, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.10.2005 за N 1230/11510 (далі - НАПБ В.01.034-2005/111).

ВБН В.1.1-034-03.307-2003 (НАПБ 03.005-2002) Захист від пожежі. Протипожежні норми проектування атомних електростанцій з водо-водяними енергетичними реакторами (далі - ВБН В.1.1-034-03.307-2003).

ДБН В.1.1-7-2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва (далі - ДБН В.1.1-7-2002).

ДБН В.2.5-28:2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення (далі - ДБН В.2.5-28:2006).

ОНТП 24-86 (НАПБ Б.07.005-86) "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности" (далі - НАПБ Б.07.005-86).

ПУЭ-86 "Правила устройства электроустановок" (6-е издание) (далі - ПУЕ).

РД-34.21.122-87 "Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений" (далі - РД-34.21.122-87).

СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения" (далі - СНиП 2.04.02-84).

СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91).

ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ Пожарная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.004-91).

ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.018-93).

ГОСТ 12.4.026-76* "ССБТ Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76*).

ГОСТ 5264-80 "Ручная дуговая сварка. Соединения сварные. Основные типы, конструктивные элементы и размеры" (далі - ГОСТ 5264-80).

ГОСТ 9980.1-86 "Материалы лакокрасочные. Правила приемки" (далі - ГОСТ 9980.1-86).

ГОСТ 9980.2-86 (ИСО 842-84, ИСО 1512-74, ИСО 1513-80) "Материалы лакокрасочные. Отбор проб для испытаний" (далі - ГОСТ 9980.2-86).

ГОСТ 9980.3-86 "Материалы лакокрасочные. Упаковка" (далі - ГОСТ 9980.3-86).

ГОСТ 9980.4-2002 "Материалы лакокрасочные. Маркировка" (далі - ГОСТ 9980.4-2002).

ГОСТ 9980.5-86 "Материалы лакокрасочные. Транспортирование и хранение" (далі - ГОСТ 9980.5-86).

ГОСТ 10434-82 "Соединения контактные электрические. Классификация. Общие технические требования" (далі - ГОСТ 10434-82).

ГОСТ 12176-89 (МЭК 332-3-82) "Кабели, провода и шнуры. Методы проверки на нераспространение горения" (далі - ГОСТ 12176-89).

ГОСТ 12969-67 "Таблички для машин и приборов. Технические требования" (далі - ГОСТ 12969-67).

ГОСТ 12971-67 "Таблички прямоугольные для машин и приборов. Размеры" (далі - 12971-67).

ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" (далі - ГОСТ 14202-69).

ГОСТ 25804.3-83 "Аппаратура, приборы, устройства и оборудование систем управления технологическими процессами атомных электростанций. Требования по стойкости, прочности и устойчивости к внешним воздействующим факторам" (далі - ГОСТ 25804.3-83).

ГОСТ 26825-86 "Покрытия полимерные защитные дезактивируемые. Общие технические требования" (далі - ГОСТ 26825-86).

ОСТ 34-37-814-85 "Электростанции дизельные резервные атомных станций" (далі - ОСТ 34-37-814-85).

ПНАЭ-Г-14-029-91 "Правила безопасности при хранении и траспортировке ядерного топлива на объектах атомной энергетики" (далі - ПНАЭ-Г-14-029-91).

У цих Правилах наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні.

АПК - адміністративно-побутовий корпус.

АПН - аналіз пожежної небезпеки.

АСУ - автоматичні системи управління.

АУПС - автоматична установка пожежної сигналізації.

АУПГ - автоматична установка пожежогасіння.

АЕС - атомна електрична станція.

БЩУ - блочний щит управління.

ВЗС - вогнезахисна суміш.

ВЗП - вогнезахисне покриття.

ВРП - відкритий розподільчий пристрій.

ВП - відокремлений підрозділ.

ВПП - вогнегасник повітрянопінний.

ГГ - горючі гази.

ГДК - граничнодопустима концентрація.

ГР - горючі рідини.

ГЦН - головний циркуляційний насос.

ДПЧ - державна пожежна частина.

ДПД - добровільна пожежна дружина.

ЕОМ - електронно-обчислювальна машина.

ЕЦ - електроцех.

ЗРП - закритий розподільчий пристрій.

ІПК - інженерно-побутовий корпус.

ІЕ - інструкція з експлуатації.

КОПС - комплекс охоронно-пожежної сигналізації.

ЛЗР - легкозаймиста рідина.

МДГ - мастилодизельне господарство.

НЗБ - начальник зміни блока.

НЗС - начальник зміни станції.

НЗЦ - начальник зміни цеху.

ПВ - пожежне водоймище.

ПГ - пожежний гідрант.

ПД - проектна документація.

ПЗПГ - первинні засоби пожежогасіння.

ПК - пожежний кран.

ПММ - пально-мастильні матеріали.

ППБ - правила пожежної безпеки.

ППР - планово-попереджувальний ремонт.

ППТ - протипожежні тренування.

ПС - пожежний сповіщувач.

ПТК - пожежно-технічна комісія.

ПТМ - пожежно-технічний мінімум.

ПУЕ - Правила улаштування електроустановок.

РДЕС - резервна дизельна електростанція.

РУ - реакторна установка.

РЩУ - резервний щит управління.

СБ - система безпеки.

СВЯП - сховище відпрацьованого ядерного палива.

СПБ - служба пожежної безпеки.

СТРВ - сховище твердих радіоактивних відходів.

ТГУ - турбогенераторна установка.

ТО - технічне обслуговування.

ТУ - технічні умови.

УТЦ - учбово-тренувальний центр.

ЦЩУ - центральний щит управління.

5.1. Пожежна безпека має гарантувати в разі виникнення пожежі можливість виконання системами, важливими для безпеки АЕС, своїх функцій та попередження відмов систем через загальні причини.

5.2. Для досягнення необхідного рівня пожежної безпеки на кожній АЕС має використовуватися концепція глибокоешелонованого захисту від пожежі, яка спрямована на вирішення таких завдань:

запобігання пожежі;

своєчасне виявлення пожежі, її локалізація і ліквідація в найкоротший строк автоматичними і ручними засобами пожежогасіння; мінімізація збитку від пожежі;

забезпечення такого рівня захисту систем і устаткування, важливих для безпеки, який дасть змогу при розвинутій пожежі забезпечити зупинку РУ і підтримку її в безпечному стані протягом всієї тривалості пожежі і після її ліквідації.

5.3. Реалізація концепції глибокоешелонованого протипожежного захисту на кожній АЕС має здійснюватися за такими напрямками:

проведення АПН об'єктів станції, розробка і здійснення на його основі заходів, спрямованих на підвищення рівня пожежної безпеки атомної станції;

розробка і своєчасний перегляд документації з питань забезпечення пожежної безпеки (інструкцій, положень, оперативних планів і карток гасіння пожежі, планів протипожежного захисту, стандартів підприємства і ін.);

створення СПБ, ПТК, ДПД;

укладення договорів про організацію державної пожежної охорони на АЕС;

забезпечення протипожежної підготовки персоналу АЕС;

проведення ППТ персоналу АЕС, у тому числі спільних з підрозділами державної пожежної охорони;

обладнання об'єктів АЕС зовнішнім і внутрішнім протипожежним водопроводом, установками виявлення і гасіння пожежі, ПЗПГ, здійснення комплексу заходів з підтримки цих систем і устаткування в постійній готовності до своєчасного виявлення і ліквідації пожежі;

упровадження та забезпечення нормованої межі вогнестійкості пасивних засобів боротьби з виникненням і розповсюдженням пожежі: протипожежних стін, перегородок, дверей, вогнезатримувальних клапанів, ВЗП, ущільнень технологічних і кабельних проходок і т.ін.;

розробка і здійснення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки при проведенні вогневих та інших пожежонебезпечних робіт; при виконанні робіт з ремонту, реконструкції, розширення і нового будівництва об'єктів і устаткування АЕС;

здійснення постійного контролю на всіх рівнях за дотриманням протипожежного режиму, установленого на АЕС, ужиття негайних заходів щодо усунення виявлених порушень протипожежних вимог норм і правил.

5.4. Метою АПН є визначення можливості виникнення та розвитку пожежі та реалізації активних і пасивних засобів протипожежного захисту. АПН об'єктів АЕС має складатися з таких складових частин:

розгляд потенційної можливості виникнення і розвитку пожежі в приміщеннях і на устаткуванні, важливих для безпеки, і суміжних (зв'язаних) з ними приміщеннях;

визначення впливу пожежі в будь-якій ділянці (приміщенні) на можливість безпечної зупинки реактора або на здатність мінімізації рівня радіоактивності в навколишньому середовищі і можливість контролю за радіоактивністю;

розробка заходів, спрямованих на реалізацію мети АПН при пожежі в будь-якому приміщенні (ділянці).

5.5. АПН необхідно проводити регулярно, упродовж усього терміну служби станції, а також понадпланово при проведенні модифікацій і реконструкцій, які можуть впливати на стан пожежної безпеки. АПН є складовою частиною загального аналізу безпеки, який здійснюється не рідше одного разу на 10 років. Порядок, терміни й обсяг проведення АПН мають установлюватися наказом керівника АЕС. При проведенні АПН використовується відповідна методика.

6.1. Згідно з рекомендаціями МАГАТЕ для забезпечення пожежної безпеки АЕС має бути розроблена програма підвищення пожежної безпеки, яка повинна суворо виконуватися протягом усього терміну експлуатації АЕС.

6.2. Відповідно до НАПБ Б.02.010-2003 для координації і вдосконалення роботи, пов'язаної із забезпеченням пожежної безпеки і наглядом за її проведенням, на АЕС повинна створюватися СПБ.

Рекомендована чисельність і структура СПБ наведені в додатку 1.

6.3. На АЕС з урахуванням її пожежної небезпеки наказами або загальнооб'єктовою інструкцією має бути встановлений відповідний протипожежний режим, зокрема визначені:

можливість (місця) куріння, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

порядок проведення постійних і тимчасових пожежонебезпечних робіт;

правила проїзду і стоянки транспортних засобів;

місця зберігання і допустима кількість устаткування, матеріалів, у т.ч. ГР і ЛЗР, що розміщуються у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

порядок прибирання горючого пилу і відходів, зберігання промасленого спецодягу і дрантя, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

порядок знеструмлення електроустаткування у разі пожежі;

порядок огляду і закриття приміщень після закінчення роботи;

порядок проходження посадовцями навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів і занять з ПТМ з призначенням відповідальних за їх проведення;

порядок організації експлуатації й обслуговування пожежної техніки і засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, сигналізації установок пожежної сигналізації, АУПГ, димовидалення, вогнегасників і т.ін.);

порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів і оглядів технологічного й інженерного устаткування;

дії працівників при виявленні і гасінні пожежі, порядок систематичної підготовки, перевірки готовності до спільних дій при виникненні пожежі членів об'єктового штабу пожежогасіння (призначається генеральним директором), оперативного персоналу й особового складу пожежної охорони;

забезпечення спільної розробки з місцевою державною пожежною охороною і введення в дію загальностанційних оперативних планів і карток пожежогасіння, планів евакуації людей;

порядок збору членів ДПД при виникненні пожежі, виклику в нічний час, вихідні і святкові дні посадових осіб.

Працівники АЕС повинні бути ознайомлені з цими вимогами (на інструктажах, при проходженні ПТМ і т.ін.). Виписки з наказу (інструкції) з основними положеннями необхідно вивішувати на видних місцях.

6.4. У будівлях і спорудах, що мають два поверхи і більше, при одноразовому перебуванні на поверсі понад 25 чоловік мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей у разі пожежі.

Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель і споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду і СПБ АЕС, виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі тощо.

6.5. В адміністративних, виробничих і побутових будівлях заввишки два поверхи і більше з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більше) додатково до схематичного плану евакуації підрозділами мають бути розроблені інструкції про заходи пожежної безпеки, що визначають дії персоналу щодо забезпечення безпечної і швидкої евакуації людей і матеріальних цінностей.

6.6. При зміні планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатної розстановки персоналу керівники підрозділів зобов'язані забезпечити своєчасну переробку планів евакуації і інструкцій.

6.7. За розпорядженням генерального директора керівники підрозділів повинні забезпечити приймання в експлуатацію нових об'єктів (енергоблоків, будівель, споруд, устаткування), а також уведення об'єктів в експлуатацію після реконструкції або ремонту відповідно до проекту і вимог чинного законодавства з пожежної безпеки.

6.8. На АЕС має бути встановлена система оповіщення людей про пожежу, з якою необхідно ознайомити всіх працівників.

У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички з указівкою номера телефону виклику пожежної охорони.

6.9. При отриманні речовин і матеріалів з невідомими властивостями відносно пожежної небезпеки керівники підрозділів зобов'язані заборонити їх застосування до з'ясування через відповідні органи відомостей (показників) про їх пожежну небезпеку.

Застосування в будівництві і виробництві матеріалів і речовин, на які відсутні дані про пожежну небезпеку, забороняється.

6.10. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових і т.ін.) керівниками підрозділів має бути розроблена інструкція, у якій необхідно визначити їх обов'язки з контролю за дотриманням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій у разі виявлення пожежі, спрацьовування сигналізації установок пожежної сигналізації та АУПГ, а також має бути список посадовців АЕС (з вказівкою їх домашньої адреси, службового і домашнього номерів телефону), які повинні викликатися в нічний час у разі пожежі.

Працівники охорони зобов'язані знати прийоми застосування ПЗПГ.

6.11. Генеральний директор зобов'язаний негайно повідомляти керівництву ДП НАЕК "Енергоатом" та Мінпаливенерго України про кожен випадок пожежі (загоряння) і призначати спеціальну комісію для встановлення причин та обставин пожежі, а також для розробки протипожежних заходів.

6.12. Увесь персонал АЕС зобов'язаний:

дотримуватись установленого протипожежного режиму, виконувати вимоги правил і інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві;

у разі виникнення (виявлення) пожежі діяти відповідно до вимог розділу XIV цих Правил.

6.13. Генеральний директор та інші посадові особи АЕС зобов'язані вживати (в межах повноважень) відповідних заходів реагування на факти порушення або невиконання посадовими особами та іншими працівниками АЕС установленого протипожежного режиму, вимог чинного законодавства з питань пожежної безпеки.

6.14. Добровільна пожежна дружина

З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на АЕС мають створюватися ДПД, діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до НАПБ Б.02.004-2004. Програма підготовки членів ДПД викладена в додатку 2.

6.15. Пожежно-технічна комісія

6.15.1. За рішенням трудового колективу на АЕС може створюватися ПТК.

6.15.2. ПТК АЕС у своїй діяльності керується законодавчими та іншими нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки, а також НАПБ Б.02.003-2004.

6.16. Відповідальними за протипожежний стан і забезпечення пожежної безпеки підрозділів, цехів, майстерень, складів і інших об'єктів є керівники цих структурних підрозділів або посадові особи, що виконують їх обов'язки.

6.17. Керівники структурних підрозділів і інші особи, відповідальні за пожежну безпеку на АЕС, зобов'язані:

6.17.1. Створити на закріплених об'єктах умови дотримання протипожежного режиму і виконання у встановлені терміни заходів щодо забезпечення пожежної безпеки і протипожежного захисту.

6.17.2. Організувати протипожежну підготовку підлеглого персоналу і здійснювати контроль за дотриманням ним протипожежного режиму. Не допускати до роботи осіб, що не пройшли протипожежного інструктажу і навчання і що не склали заліків (перевірки знань) з пожежної безпеки.

6.17.3. Забезпечувати відповідно до технологічного регламенту та ІЕ безпечну роботу технологічного устаткування, електроустановок, приладів опалювання і вентиляції, уживати заходів до негайного усунення знайдених несправностей, що створюють загрозу виникненню пожежі.

6.17.4. Призначити відповідальних осіб за пожежну безпеку кожного приміщення і виробничої ділянки, а також за підтримання в справному стані і постійній готовності до застосування засобів і систем виявлення і гасіння пожежі. Установити порядок періодичної перевірки цих засобів із записом у спеціальному журналі й усунення виявлених несправностей.

6.17.5. Забезпечити робочі місця персоналу відповідно до його специфіки документацією з пожежної безпеки, необхідною для швидкого виявлення і гасіння пожежі.

Оперативний персонал чергової зміни з урахуванням небезпечних чинників пожежі повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту (зокрема апаратами захисту органів дихання) і переносними ліхтарями.

6.17.6. При виникненні пожежі посадові особи - НЗС, НЗБ, НЗЦ - повинні вжити заходів до негайного виклику пожежних підрозділів, повідомити про пожежу безпосереднього керівника, організувати гасіння ПЗПГ та евакуацію персоналу. Забезпечити збір персоналу АЕС за встановленими схемами оповіщення.

6.17.7. На закріпленій за підрозділом території забезпечити контроль за дотриманням вимог пожежної безпеки при проведенні ремонтних робіт персоналом підрозділів, ремонтними службами АЕС або підрядними організаціями.

6.18. Кожен працівник на АЕС є відповідальним за дотримання протипожежного режиму і вимог пожежної безпеки на своєму робочому місці або в керованому ним підрозділі. Про порушення пожежної безпеки на ділянці роботи або в інших місцях і використовування не за призначенням пожежного устаткування кожен працівник зобов'язаний повідомити відповідального за пожежну безпеку, безпосереднього керівника і фахівця СПБ АЕС для вжиття заходів.

6.19. Навчання заходам пожежної безпеки

Усі працівники повинні проходити спеціальну протипожежну підготовку в системі виробничого навчання і перевірку знань згідно з такими нормативно-правовими актами:

Закон України "Про пожежну безпеку";

НАПБ Б.02.005-2003;

НАПБ Б.06.001-2003;

НАПБ А.01.001-2004.

Відповідно до вказаних документів на АЕС розробляються положення та програми про навчання, інструктажі і перевірку знань з питань пожежної безпеки персоналу АЕС, які розповсюджуються на всі структурні одиниці АЕС і обов'язкові для виконання всіма працівниками АЕС (додаток 3).

6.20. Протипожежні тренування персоналу АЕС

На АЕС повинні проводитись індивідуальні, цехові, об'єктові та спільні з пожежними підрозділами ППТ. Графік і тематика ППТ щорічно складаються особами, призначеними керівником підприємства, погоджуються з посадовою особою державної пожежної охорони та затверджуються керівником підприємства.

6.21. Документація з пожежної безпеки

6.21.1. На АЕС має бути розроблена така документація з пожежної безпеки:

Загальнооб'єктова інструкція про заходи з пожежної безпеки.

Інструкції з пожежної безпеки в цехах, лабораторіях, майстернях, на складах та ін.

Інструкції з експлуатації установок пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Оперативний план пожежогасіння.

Оперативні картки пожежогасіння.

Плани та графіки проведення ППТ, навчання і перевірки знань персоналу, технічного нагляду за системами пожежного захисту.

Інша документація відповідно до НАПБ В.01.034-2005/111.

6.21.2. На АЕС мають розроблятися інструкції про заходи пожежної безпеки для всіх вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень (ділянок, цехів, складів, майстерень, лабораторій, приміщень з наявності постійних робочих місць). Вони мають вивчатися при проведенні протипожежних інструктажів, проходженні ПТМ, а також у системі виробничого навчання.

Інструкції затверджуються головним інженером АЕС або його заступниками і узгоджуються представниками державної пожежної охорони, а також СПБ АЕС. Вимоги до складання інструкцій викладені в додатку 4.

Інструкції необхідно переглядати не менше одного разу на три роки, а також при змінах функціонального призначення приміщення, пожежної небезпеки устаткування, що використовується, матеріалів.

6.22. Оперативний план пожежогасіння

Оперативний план пожежогасіння розробляється пожежною охороною спільно з адміністрацією АЕС та затверджується начальником частини державної пожежної охорони і генеральним директором.

Оперативний план пожежогасіння визначає:

дії персоналу АЕС при виникненні пожежі до прибуття пожежних підрозділів;

порядок взаємодії з пожежними підрозділами, що прибувають;

порядок допуску на гасіння пожежі електроустановок під напругою і в умовах іонізувальних випромінювань;

умови введення сил і засобів на гасіння пожежі з урахуванням вимог ядерної і радіаційної безпеки та охорони праці для учасників гасіння пожежі і ліквідації її наслідків;

раціональну розстановку пожежної техніки і розміщення штабу гасіння пожежі;

особливості гасіння пожежі в сховищах свіжого і відпрацьованого ядерного палива, радіоактивних відходів;

схему оповіщення, сигналізації і зв'язку;

схеми і плани об'єктів.

Оперативний план пожежогасіння має переглядатися або коректуватися у разі:

уведення в експлуатацію нових або реконструкції діючих об'єктів;

виявлення недоліків при гасінні пожежі або проведенні ППТ;

уведення нових нормативно-технічних документів з пожежної безпеки.

Перезатвердження оперативного плану пожежогасіння має виконуватись при зміні керівників, що затверджували його, у строк не більш як три місяці.

6.23. Оперативні картки

Оперативні картки основних дій оперативного персоналу при виникненні пожежі розробляються для вибухопожежонебезпечних приміщень і устаткування, а також на приміщення (електроустановки), де неможливо за умов безпеки оперативно знеструмити електроустаткування.

На АЕС мають бути складені переліки приміщень (устаткування), на які необхідно складати оперативні картки пожежогасіння, які затверджуються головним інженером і узгоджуються з об'єктовою пожежною охороною і СПБ.

Оперативні картки розробляються структурними підрозділами за участю СПБ, державної пожежної охорони, затверджуються головним інженером АЕС і зберігаються у начальників змін АЕС, цехів, блоків.

Оперативні картки переглядаються у разі:

зміни технологічних схем;

виявлення недоліків у діях персоналу при гасінні пожеж або проведенні протиаварійних тренувань і ППТ.

Оперативні картки мають перезатверджуватися при зміні головного інженера АЕС у термін не більше 3 місяців.

Територія АЕС, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками за ГОСТ 12.4.026-76*.

7.1. Вимоги до території АЕС

7.1.1. Територія АЕС, ділянок, протипожежні розриви між будівлями, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування та ін. мають постійно триматися в чистоті і по закінченні зміни або в міру накопичення систематично очищатися від сміття, відходів виробництва (тари, опалого листя, трави), які необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця.

7.1.2. На території АЕС забороняється влаштовувати звалища горючих відходів.

7.1.3. Дороги, проїзди і проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, устаткування і засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, триматися в справному стані, узимку очищатися від снігу. Забороняється самовільно зменшувати нормовану ширину доріг і проїздів.

7.1.4. На території АЕС мають постійно діяти не менше двох автомобільних в'їздів.

7.1.5. Про закриття ділянок дороги або проїздів для їх ремонту (або з інших причин) необхідно негайно повідомляти підрозділи пожежної охорони. На період закриття доріг у відповідних місцях мають бути встановлені покажчики напряму об'їзду або влаштовані переїзди через ремонтовані ділянки шириною не менше 3,5 м.

7.1.6. На односмугових проїздах мають влаштовуватися роз'їзні майданчики, а тупикові проїзди - закінчуватися поворотними майданчиками, що забезпечують можливість розвороту пожежних машин. Указані майданчики мають відповідати вимогам ВБН В.1.1-034-03.307-2003.

7.1.7. Основні дороги, проїзди, під'їзди, проходи повинні мати тверде покриття. При влаштуванні проїздів для пожежних автомобілів до будівель, споруд і вододжерел по ґрунту їх слід укріплювати шлаком, гравієм або іншими місцевими матеріалами для забезпечення можливості під'їзду в будь-який час року.

7.1.8. Рейкові шляхи, тимчасові траншеї і канави не повинні ускладнювати рух пожежних автомобілів. Для цього в необхідних місцях мають бути влаштовані зручні переїзди, завжди вільні для проїзду пожежних автомобілів.

Проїзди і проходи через залізничні колії повинні мати суцільні настили на рівні з головками рейок. Стоянка вагонів без локомотивів на переїздах забороняється.

7.1.9. Ворота в'їзду на територію АЕС, що відкриваються за допомогою електроприводу, повинні мати також пристосування (пристрої), що дають змогу відкривати їх уручну.

7.1.10. На ділянках території АЕС, де можливі скупчення горючих газів або пари, проїзд автомашин і іншого транспорту не допускається. Про це мають бути вивішені відповідні написи (покажчики).

7.1.11. Територія АЕС повинна мати зовнішнє освітлення, що забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, покажчики місцезнаходження ПГ і ПВ, мостів, переїздів через залізничні колії, естакад, галерей, протипожежного устаткування, входів у будівлі і споруди.

7.1.12. На прилеглій території до будівель і стоянок транспорту забороняється розміщувати (зокрема тимчасово) ємності з вибухопожежонебезпечними речовинами і матеріалами і тару з-під вибухопожежонебезпечних газів і рідин.

7.1.13. Тимчасові будови мають розташовуватися від інших будівель і споруд на відстані не менше 10 метрів (крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібен більший протипожежний розрив) або біля зовнішніх стін, які не згорають та не мають отворів згідно з вимогами будівельних норм до протипожежних стін. Не допускається пристроювати до огороджувальних металоконструкцій з горючим полімерним утеплювачем (пінополістирол, пінополіуретан і ін.) комори, майстерні та інші приміщення. Розміщення тимчасових будівель та споруд на території АЕС узгоджується з пожежною охороною та СПБ АЕС.

Тимчасові будівлі допускається розташовувати групами, не більше 10 в групі і площею не більше 800 кв.м. Відстань між групами цих будівель і від них до інших будов слід приймати не менше 15 м.

7.1.14. На території АЕС на видних місцях мають бути встановлені таблички з указівкою порядку виклику пожежної охорони, знаки місць розміщення ПЗПГ, схема руху транспорту, у якій слід позначати розташування будівель, водоймищ, гідрантів, пірсів і градирень (необхідність установки такої схеми в кожному конкретному підрозділі (території) визначається місцевим органом державного пожежного нагляду і СПБ АЕС).

7.1.15. Стоянка транспорту в наскрізних проїздах будівель на відстані менше 10 м від в'їзних воріт на територію об'єктів, менше 5 м від ПГ, забірних пристроїв вододжерел, пожежного устаткування і інвентарю, на поворотних майданчиках тупикових проїздів забороняється. У вказаних місцях мають встановлюватися (вивішуватися) відповідні заборонні знаки.

7.1.16. На території АЕС забороняється розводити багаття, спалювати відходи, тару, викидати незагашене вугілля і золу на відстані менше 15 м від будівель і споруд, а також у межах установлених будівельними нормами протипожежних розривів.

7.1.17. Куріння на території, у будівлях та приміщеннях АЕС забороняється, крім спеціально відведених для цього місць. Місця для куріння встановлюються наказом по АЕС та обладнуються урнами або попільницями з негорючих матеріалів, позначаються знаком або написом та комплектуються ПЗПГ.

7.1.18. Місця розливу ЛЗР і ГР на території АЕС мають негайно зачищатися шляхом зняття шару землі або підсипки з гравію на глибину, що перевищує на 1-2 см просочений ЛЗР ґрунт; виїмка, що утворилася, має бути засипана піском або гравієм; на твердому покритті місця розливу ЛЗР і ГР мають засипатися піском і прибиратися.

7.1.19. Відкриті майданчики зберігання ЛЗР і ГР повинні мати огорожу і обвалування для попередження розтікання рідини в разі аварії.

7.1.20. На території АЕС забороняється:

використовування протипожежних розривів між будівлями під складування матеріалів, устаткування, пакувальної тари і для стоянки автотранспорту;

застосування відкритого вогню без оформлення наряду-допуску;

будівництво тимчасових будівель і споруд без узгодження з об'єктовим підрозділом державної пожежної охорони.

7.2. Тримання будівель, приміщень і споруд

7.2.1. Загальні вимоги

7.2.1.1. У виробничих, службових, складських і допоміжних будівлях і спорудах відповідно до вимог технічної експлуатації та чинного законодавства з пожежної безпеки повинен дотримуватися протипожежний режим.

7.2.1.2. Усі виробничі, службові, складські і допоміжні приміщення будівель і споруд мають своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно триматися в чистоті. Періодичне очищення стін і устаткування, а також об'ємів подвійної підлоги від пилу, що осів, має виконуватися безпиловими засобами (із застосуванням пилососів) за графіком, затвердженим керівником підрозділу. У разі застосування води для видалення пилу з вікон і металоконструкцій електричні пристрої на термін прибирання мають бути відключені і закриті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами.

7.2.1.3. У пожежонебезпечних і вибухонебезпечних приміщеннях з наявністю постійних робочих місць слід вести журнали закриття приміщень, мати інструкцію з пожежної безпеки для персоналу і написи на видних місцях номера телефону виклику пожежної охорони. Перед закриттям приміщення необхідно провести його огляд і зробити запис у журналі про результати огляду. Місця зберігання журналів визначають керівники підрозділів.

7.2.1.4. При переплануванні приміщень, зміні їх функціонального призначення, застосуванні нового технологічного устаткування мають дотримуватися протипожежні вимоги чинних нормативно-правових актів та документів з будівельного і технологічного проектування. Не допускається зниження проектних меж вогнестійкості конструкцій і погіршення умов евакуації людей.

7.2.1.5. Розпочинати реконструкцію, перепланування приміщень, технологічне переоснащення або впровадження нової технології дозволяється тільки за наявності проектної документації, що пройшла попередню експертизу (перевірку) в органах державного пожежного нагляду на відповідність нормативно-правовим актам з пожежної безпеки (з позитивним результатом).

7.2.1.6. Придбані за кордоном машини, механізми, обладнання, у тому числі технологічне, вводяться в експлуатацію тільки за умови відповідності їх нормативно-правовим актам з пожежної безпеки, які діють в Україні.

7.2.1.7. Прибирання приміщень забороняється здійснювати із застосуванням ЛЗР і ГР. При необхідності застосування ГР для дезактивації приміщень має розроблятися план організації робіт і узгоджуватися з місцевими органами державної пожежної охорони.

7.2.1.8. У всіх приміщеннях має бути визначений порядок зберігання речовин і матеріалів. Спільне зберігання речовин і матеріалів, хімічна взаємодія яких може викликати пожежу або вибух, не допускається. У приміщеннях головного корпусу й інших приміщеннях АЕС (окрім обумовлених наказом генерального директора) забороняється зберігання ПММ, лаків, фарб та ін. З цією метою мають використовуватися окремо розташовані складські будівлі.

7.2.1.9. У цехах і лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР і ГГ, необхідно передбачати централізоване транспортування і роздачу їх на робочі місця в небиткій тарі. Транспортування ЛЗР і ГР в заводській скляній упаковці здійснювати з використанням піддонів (чохлів), які не допускають розливу ЛЗР і ГР у разі бою скла. Зливати ЛЗР і ГР, відходи виробництва і промивальні води, у яких можуть бути ЛЗР, ГР, у каналізацію без попереднього їх очищення, а також допускати попадання пожежонебезпечних продуктів в оборотну мережу і паровий конденсат забороняється.

7.2.1.10. Залишати без нагляду включені електроприлади забороняється. При відключенні електроенергії електроприлади необхідно вимкнути. Вони мають використовуватися тільки відповідно до вимог паспортів і інструкцій заводів-виробників.

7.2.1.11. Світильники, електропроводки й інше електроустаткування мають очищатися від горючого пилу не рідше одного разу на місяць. Усе електроустаткування має бути надійно захищене від попадання води, лужних, кислотних і інших розчинів. Аварійне освітлення у виробничих приміщеннях має бути постійно в справному стані, справність перевіряється не рідше 1 разу на місяць.

7.2.1.12. Підключати додаткове електроустаткування до існуючої мережі допускається тільки за наявності узгодженого і затвердженого проекту.

7.2.1.13. Спільне зберігання речовин і матеріалів має відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91. Список речовин і матеріалів, які належать до вибухопожежонебезпечних, небезпечних і особливо небезпечних, має бути узгоджений з об'єктовою державною пожежною охороною.

7.2.1.14. У приміщеннях з устаткуванням, важливим для безпеки, забороняється зберігання сторонніх речовин, матеріалів і устаткування, які не використовуються в технологічному процесі.

7.2.1.15. Плівка (невикористана і використана), уживана для фотографування, рентгену, дефектоскопії і т.ін., має зберігатися в металевих ящиках з кришкою, що щільно закривається.

7.2.1.16. Протипожежні системи, установки, пристрої (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої) у будівельних конструкціях приміщень, будівель і споруд мають постійно триматися в справному робочому стані.

7.2.1.17. Прорізи в протипожежних стінах, перегородках і перекриттях мають бути обладнані захисними пристроями проти розповсюдження вогню і продуктів горіння (протипожежні двері, вогнезатримувальні клапани, водяні завіси і т.ін.) з відповідною межею вогнестійкості. Загальні технічні вимоги до протипожежних дверей в приміщеннях АЕС та до клапанів вогнезатримувальних викладені в додатках 5,6 відповідно.

7.2.1.18. Не допускається встановлювати будь-які пристосування, що перешкоджають нормальному закриттю протипожежних і протидимних дверей, а також знімати з них пристрої самозакриття.

7.2.1.19. При перетині протипожежних перешкод (стін, перегородок, перекриттів, огороджувальних конструкцій) різними комунікаціями зазори (отвори), що утворилися між ними і конструкціями перешкод, мають бути наглухо закладені негорючим матеріалом, що забезпечує визначену для цих перешкод будівельними нормами межу вогнестійкості і димогазонепроникність.

7.2.1.20. Порушення ВЗП (штукатурки, спеціальних фарб, лаків, обмазок тощо) будівельних конструкцій, горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, повітроводів, металевих опор і перегородок, кабелю і кабельних проходок, протипожежних поясів мають негайно усуватися.

Після обробки (просочення) антипіренами дерев'яних конструкцій, тканин і інших горючих матеріалів, а також після виконання ВЗП металоконструкцій і кабельної продукції має складатися акт про проведені роботи (організацією, що проводила роботи). Після закінчення термінів дії обробки (просочення) і в разі втрати або погіршення вогнезахисних властивостей обробку (просочення) необхідно повторити.

7.2.1.21. Для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій відповідно до НАПБ Б.07.005-86 має бути визначена категорія з вибухопожежної і пожежної небезпеки, а також клас зон за ПУЕ (зокрема для зовнішніх виробничих і складських ділянок), які необхідно позначати на вхідних дверях у приміщення, а також на межах зон (усередині приміщень і зовні).

7.2.1.22. Визначення категорій будівель і приміщень з вибухопожежної і пожежної небезпеки на стадії проектування має проводитися розробником технологічного процесу відповідно до НАПБ Б.07.005-86. Для діючих АЕС категорії з вибухопожежної і пожежної небезпеки можуть визначатися технологами атомних станцій або організаціями, що мають відповідних фахівців.

7.2.1.23. Вибухопожежонебезпечні приміщення в багатоповерхових будівлях мають розташовуватися біля зовнішніх стін верхніх поверхів.

7.2.1.24. На АЕС наказом по підрозділу має бути визначений порядок зберігання ключів, що забезпечує швидкий і безперешкодний доступ підрозділів пожежної охорони і ДПД у будь-яке приміщення при пожежі.

7.2.1.25. Експлуатація і ТО протипожежних дверей, воріт, люків і ВЗП мають здійснюватися відповідно до документації заводів-виробників.

7.2.1.26. У будівлях і спорудах мають бути позначені знаками згідно з ГОСТ 12.4.026-76*:

обладнані місця для куріння;

місця розташування ПЗПГ і пожежної техніки;

місця заземлення пожежної техніки;

пускові пристрої оперативного реагування систем протипожежного захисту;

відмітки поверхів на сходових клітках;

номери приміщень і їх категорії з вибухопожежонебезпечності, а також класи зон за ПУЕ.

7.2.1.27. У підвальних і цокольних поверхах не допускаються:

розміщення вибухопожежонебезпечних виробництв, зберігання і застосування ЛЗР і ГР, вибухових речовин, балонів з газами, целулоїду, кіноплівки, карбіду кальцію і інших речовин і матеріалів, що мають підвищену вибухопожежну небезпеку (за винятком випадків, обумовлених чинними нормативно-правовими актами);

улаштування складів горючих матеріалів, майстерень, де використовуються горючі матеріали, а також інших господарських приміщень, якщо вхід у них не ізольований від загальних евакуаційних сходових кліток.

7.2.1.28. Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи і приміщення (у т.ч. венткамери, електрощитові) під виробничі ділянки для зберігання продукції, устаткування, меблів і інших предметів. Двері горищ, технічних поверхів, венткамер, електрощитових, підвалів мають бути закритими. На дверях слід указувати місце зберігання ключів. Вікна горищ, технічних поверхів, підвалів мають бути засклені.

7.2.1.29. Приямки віконних отворів підвальних і цокольних поверхів мають регулярно очищатися від горючих відходів виробництва, сухого листя, трави тощо. Не допускається захаращувати і закладати віконні отвори, установлювати на вікнах ґрати незнімні або такі, що не розчиняються.

7.2.1.30. Стаціонарні зовнішні пожежні драбини, драбини на перепадах висот і огорожі на дахах (покриттях) будівель і споруд мають триматися в постійній справності, бути пофарбованими в червоний колір і щороку перевірятися із складанням акта.

7.2.1.31. Установлювати незнімні ґрати на віконних отворах будівель і приміщень перших поверхів, у яких можуть перебувати люди, забороняється (за винятком комор, складів, кас, банків, кімнат для зберігання зброї і боєприпасів, а також приміщень, віконні отвори яких входять у периметр охоронної зони АЕС).

7.2.1.32. У разі потреби встановлення на вікнах приміщень з перебуванням людей ґрат вони мають бути розсувними або знімними . На час перебування в цих приміщеннях людей ґрати мають бути відкриті (зняті).

7.2.1.33. У приміщеннях АЕС забороняється:

проводити прибирання приміщень і прання одягу із застосуванням ЛЗР і ГР, а також здійснювати відігрівання замерзлих труб паяльними лампами і іншими способами із застосуванням відкритого вогню (при потребі застосування пожежонебезпечних засобів має розроблятися проект організації робіт, узгоджений в установленому порядку з пожежною охороною);

розкидати і залишати неприбраними промащені обтиральні матеріали. Їх необхідно прибирати в металеві ящики з кришками, що щільно закриваються, і після закінчення роботи видаляти з приміщення в спеціально відведені місця поза будівлями, забезпечені негорючими збірниками з кришками, що щільно закриваються;

готувати їжу, окрім спеціально відведених для цього місць.

7.2.1.34. Спецодяг працюючих з лаками, фарбами й іншими ЛЗР і ГР має своєчасно піддаватися пранню і ремонту, зберігатися в розвішеному стані в металевих шафах, установлених у спеціально відведених для цієї мети приміщеннях. Адміністрацією АЕС має бути встановлений чіткий порядок заміни промащеного спецодягу на чистий.

7.2.1.35. При організації і проведенні заходів з масовим перебуванням людей:

допускається використовувати при кількості людей понад 50 чоловік тільки приміщення, забезпечені не менше ніж двома евакуаційними виходами, у відповідності до вимог будівельних норм;

посадовці, яким доручено проведення таких заходів, перед їх початком зобов'язані ретельно оглянути приміщення і переконатися в повній їх готовності в протипожежному відношенні, у т.ч. у забезпеченості необхідною кількістю ПЗПГ, справності засобів зв'язку, пожежної автоматики і сигналізації;

не допускаються заповнення приміщень людьми понад установлену норму, зменшення ширини проходів між рядами, установка в проходах додаткових крісел, стільців і т.ін., вимкнення повністю під час масових заходів аварійного освітлення, використання віконниць і ґрат на вікнах для затемнення, проведення вогневих, фарбувальних і інших пожежо- і вибухопожежонебезпечних робіт, застосування дугових прожекторів, свічок, бенгальських вогнів, відкритого вогню, феєрверків і т.ін.;

на вимогу органів державного пожежного нагляду здійснюються і інші протипожежні заходи.

7.2.1.36. Кількість відвідувачів у глядацьких, харчувальних, виставкових, торгових та іншого призначення залах з масовим перебуванням людей не повинна перевищувати кількості, установленої будівельними нормами або визначеної розрахунком, виходячи з пропускної спроможності шляхів евакуації.

7.2.2. Реакторне відділення

7.2.2.1. Для забезпечення безпечної зупинки РУ при пожежі конструкції, системи і елементи, важливі для безпеки, мають бути захищені засобами протипожежного захисту з урахуванням таких умов згідно з ВБН В.1.1-034-03.307-2003:

пожежа не повинна впливати на однотипну групу елементів СБ, необхідних для досягнення і підтримки умов безпечної зупинки при роботі РУ, на потужності з БЩУ або РЩУ;

забезпечується можливість протягом 72 годин з моменту виявлення несправності провести ремонт конструкцій і елементів каналів СБ, необхідних для досягнення і підтримки умов безпечної зупинки РУ з БЩУ або РЩУ;

виконане розділення устаткування СБ протипожежними перешкодами з межею вогнестійкості REI 90. Мають бути вжиті заходи із забезпечення необхідної межі вогнестійкості металевих елементів протипожежних перешкод;

приміщення СБ мають бути захищені автоматичними установками виявлення і гасіння пожежі.

7.2.2.2. Можливість зупинки РУ в умовах пожежі:

створення і підтримка умов підкритичного стану ядерного реактора, збереження і компенсація запасу теплоносія, розхолоджування РУ, приведення в дію СБ протягом 72 годин і підтримка такого режиму надалі;

під час зупинки після гасіння пожежі значення параметрів і характеристик систем (елементів) і РУ в цілому не мають виходити за проектні межі, установлені технічним проектом для аварій;

СБ мають забезпечувати функції безпеки, у тому числі і від резервних джерел живлення, протягом 72 годин;

пожежа не повинна впливати на устаткування і СБ, що забезпечують переведення РУ в режим зупинки, або дія пожежі на ці системи не повинна впливати на здатність СБ протягом 72 годин перевести РУ в режим зупинки.

7.2.2.3. Контроль за горючими матеріалами:

СБ мають бути ізольовані від місць концентрації горючих матеріалів. Якщо це неможливо за технологічною необхідністю (витратні ємності з паливом для РДЕС, ємності з мастилом для турбогенератора і гідравлічні системи, змащувальне мастило ГЦН і ін.), мають бути вжиті заходи із захисту приміщень з СБ вогнестійкими будівельними конструкціями з нормованою межею вогнестійкості, АУПС і АУПГ;

не допускається зберігання газу (стислого і зрідженого) у приміщеннях із системами, важливими для безпеки, за винятком АУПГ і в ПЗПГ. ГГ (водень і ін.) мають зберігатися в будівлях, які розташовані окремо;

водневі лінії, що проходять поряд з системами, важливими для безпеки, мають бути обладнані клапанами надмірного тиску і випуском в атмосферу за межі будівлі (споруди).

7.2.2.4. Вентиляція:

на АЕС слід передбачати заходи щодо можливості видалення продуктів горіння. Дим і продукти горіння речовин і матеріалів мають видалятися в атмосферу системами димовидалення з урахуванням відсутності негативної дії на ті ділянки електростанції, які пов'язані із забезпеченням безпеки;

запобігання витоку в навколишнє середовище вище за допустимі межі диму і газів, що містять радіоактивні речовини, має здійснюватися відповідно до існуючих норм. Проект вентиляційних систем, призначених для видалення радіоактивного диму і газів, має забезпечувати нормальну експлуатацію (без порушення радіаційного стану) у разі одиночної відмови або помилкового спрацьовування;

силові і контрольні кабелі систем вентиляції мають прокладатися поза зоною обслуговування системи;

фільтри систем вентиляції, що містять горючі конструкційні деталі і здатні посилити дію пожежі на вузли, важливі для безпеки, на підставі АПН мають захищатися від дії пожежі;

для зведення до мінімуму можливості забруднення продуктами горіння повітря, яке всмоктується камерою припливної вентиляції, приміщення з устаткуванням і системами, пов'язаними із забезпеченням безпеки, мають бути відокремлені від систем витяжної вентиляції;

сходові клітки реакторного відділення мають бути забезпечені системами підпору повітря (димовидалення).

7.2.2.5. При нормальній експлуатації АЕС пожежна безпека гермозони має забезпечуватися автоматичними засобами захисту.

7.2.2.6. Дія систем протипожежного захисту не повинна призводити до пошкодження інших систем забезпечення ядерної безпеки АЕС. Робота систем протипожежного захисту в гермозоні не повинна порушувати вимог, що висуваються до роботи систем вентиляції і контролю за викидом радіоактивних рідин і газів.

7.2.2.7. У гермозоні мають установлюватися системи виявлення пожеж, розраховані відповідно до вимог ВБН В.1.1-034-03.307-2003.

7.2.2.8. Насоси системи охолоджування реактора мають бути оснащені мастилозбірниками. Конструкція системи мастилозбору в разі виходу з ладу має забезпечувати запобігання пожежі в умовах нормальної експлуатації і в аварійних ситуаціях з руйнуванням захисної оболонки, а також зберігати працездатність при землетрусах, що не перевищують меж, прийнятних для безпечної зупинки реактора.

7.2.2.9. Мастилосистеми ГЦН мають забезпечувати:

швидке припинення подання мастила ГЦН у разі пожежі;

злив мастила з гермооболонки у разі пожежі.

7.2.2.10. Протипожежний захист кабелів, загоряння яких може вплинути на безпеку роботи АЕС, має забезпечуватися відповідно до розділу 7.2.4.

7.2.2.11. Вивантаження і завантаження паливних елементів і їх ТО, а також інші роботи в період ППР мають передбачати додаткові організаційно-технічні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки (розділ 11 цих Правил).

7.2.3. Дизельні електростанції

7.2.3.1. РДЕС належить до забезпечувальної СБ і є автономним джерелом електропостачання споживачів СБ АЕС. РДЕС має відповідати вимогам ОСТ 34-37-814-85.

7.2.3.2. До РДЕС мають прокладатися дороги з твердим покриттям.

7.2.3.3. РДЕС має бути забезпечена надійним телефонним і оперативним зв'язком, а також гучномовною системою оповіщення.

7.2.3.4. При експлуатації агрегатів забороняється заповнювати паливний бак під час роботи, а також при двигуні та вихлопних трубах, що не прохололи.

7.2.3.5. Не допускається заповнення витратних баків відрами або переносними бочками. Подача палива з резервуарів у витратні баки має здійснюватися по трубопроводах за допомогою насосів.

7.2.3.6. При експлуатації РДЕС має бути встановлений регулярний контроль за кріпленнями й ущільненнями колектора в блоці агрегату і вихлопної труби.

7.2.3.7. У процесі експлуатації необхідно здійснювати контроль за справністю дихальних клапанів і вогнеперешкоджальних пристроїв. При температурі повітря вище за нуль вогнеперешкоджальні пристрої мають перевірятися не рідше одного разу на місяць, а при температурі нижче нуля - не рідше двох разів на місяць.

7.2.3.8. Персонал зобов'язаний контролювати заповнення витратних паливних баків, відсутність течі палива і мастила через фільтри трубопроводів і сальникові ущільнення насосів, засувок.

7.2.3.9. Особлива увага має приділятися щільності з'єднань систем живлення і змащування агрегату. У необхідних випадках мають негайно застосовуватися заходи до усунення порушень їх ущільнення.

7.2.3.10. Ручні засувки аварійного зливу палива з витратних баків мають розташовуватися в безпечному і зручному для дій персоналу місці (поблизу виходів, у сусідньому приміщенні або коридорі тощо), фарбуватися в червоний колір і мати напис "Аварійний злив палива". До них має бути забезпечений вільний доступ.

7.2.3.11. У місцях, де вихлопні труби межують або прилягають до спалимих будівельних конструкцій, мають бути виконані такі протипожежні заходи:

у місцях проходу вихлопної труби через будівельні конструкції незалежно від наявності теплоізоляції мають установлюватися неспалимі протипожежні переділки на відстані не менше 0,5 м від вихлопної труби;

вихлопна труба має бути не менше 2 м над покрівлею.

7.2.3.12. Для підігріву дизельного палива та мастил дозволяється використовувати пару з тиском до 5 кгс/кв.см., гарячу воду або електродвигуни закритого типу.

7.2.3.13. Устаткування для підігріву палива та мастил повинне мати вентиляційні трубки, виведені назовні та оснащені вогнезатримувальними клапанами.

7.2.3.14. Вихлопні труби мають бути обладнані пристроєм іскрогасіння.

7.2.3.15. Після щомісячних випробувань дизель-генератора необхідно провести злив накопичених продуктів неповного згорання нафтопродуктів з випускної системи дизеля.

7.2.3.16. Усі противибухові пластини і клапани, установлені на газовідвідній трубі і глушнику, мають періодично перевірятися. Газовідвідний тракт і глушник необхідно періодично очищати від відкладень продуктів неповного згорання.

7.2.3.17. Паливні резервуари, масляні баки, трубопроводи й устаткування РДЕС мають бути заземлені. Пристрої заземлення будівлі необхідно періодично перевіряти (один раз на місяць).

Агрегат має бути зупинений при виникненні ситуацій, обумовлених в ІЕ агрегату.

При запуску агрегату за сигналом аварії на АЕС і наявності несправностей, обумовлених в ІЕ, зупинка агрегату допускається тільки з дозволу НЗС, НЗБ.

7.2.3.18. Приміщення РДЕС мають бути чистими. Розлиті ПММ необхідно негайно прибирати. Використані і невикористані обтиральні матеріали потрібно зберігати в закритих металевих ящиках місткістю 0,5 куб. м., і в кінці робочої зміни використане дрантя має забиратися в спеціально відведене місце для утилізації.

7.2.3.19. На прилеглій території і в РДЕС забороняється поза спеціальними приміщеннями зберігати порожню і наповнену тару з-під ЛЗР, ГР, а також горючу тару та упаковку устаткування і матеріалів.

7.2.3.20. У РДЕС забороняється:

сушити спецодяг на нагрітих частинах устаткування;

захаращувати проходи приміщень;

зберігати устаткування і інші матеріали поза спеціальними приміщеннями.

7.2.4. Кабельні споруди

7.2.4.1. Для забезпечення надійної експлуатації кабельних ліній і проведення протипожежних заходів кабельне господарство має закріплюватися за структурними підрозділами АЕС, про що видається розпорядчий документ з указівкою меж відповідальності.

7.2.4.2. Приймати в експлуатацію кабельні споруди після монтажу або прокладки нових кабельних ліній під час ремонтів без ущільнення проходок в протипожежних перегородках, а також без працездатних АУПГ, передбачених проектом, забороняється.

7.2.4.3. Кабельні споруди необхідно регулярно оглядати за графіком. Результати огляду мають заноситися в спеціальний журнал і журнал дефектів та неполадок устаткування.

7.2.4.4. Кабельні споруди і конструкції, на яких укладаються кабелі, мають виконуватися з негорючих матеріалів.

7.2.4.5. Світильники кабельних приміщень повинні мати конструктивне виконання і ступінь захисту відповідно до вимог ПУЕ.

7.2.4.6. Гідроізоляція і дренажні пристрої кабельних споруд мають бути в справному стані. Роботу дренажних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік, при виході енергоблока з ППР, з відповідним записом у журнал.

7.2.4.7. При виявленні попадання в кабельні споруди води, пари, мастил мають негайно вживатися заходи щодо їх видалення і запобігання їх подальшому надходженню.

7.2.4.8. Шафи з рядами затисків, розташовані в кабельних приміщеннях, мають бути закритими, виключати попадання в них води і відповідати ступеню захисту за ПУЕ.

7.2.4.9. Двері кабельних приміщень мають самозачинятися з ущільненням у стулці і відповідати необхідній межі вогнестійкості. Двері, що самозачиняються, секційних перегородок кабельних споруд повинні мати щільну стулку, відкриватися у бік найближчого виходу і фіксуватися в закритому положенні.

7.2.4.10. Біля виходів з кабельних споруд мають бути встановлені світлові покажчики "Вихід" з електроживленням від системи аварійного освітлення. На дверях секційних перегородок необхідно наносити вказівний знак "Вихід тут".

7.2.4.11. Транзитні повітроводи в кабельних спорудах мають виконуватися з матеріалів, що не згоряють, і мати межу вогнестійкості не менше EI 45 (EI 90 - у приміщеннях СБ). Прокладка через кабельні споруди транзитних трубопроводів і інших комунікацій не допускається, за винятком прокладки трубопроводів і комунікацій, що забезпечують безпеку прилеглих приміщень, з обов'язковим виконанням заходів, що забезпечують необхідний захист комунікацій, що прокладаються.

7.2.4.12. Біля входів у кабельні споруди мають бути передбачені місця заземлення пожежної техніки. Позначення мають бути добре видимими.

7.2.4.13. На час проведення монтажних робіт у кабельних спорудах проектом організації робіт мають бути передбачені конкретні заходи, що забезпечують пожежну безпеку і фізичний захист.

7.2.4.14. Прокладку кабелів у кабельних приміщеннях і спорудах АЕС, що перебувають в експлуатації, необхідно виконувати згідно з проектом за нарядами. Допуск на проведення робіт з прокладки кабелю в кабельних спорудах здійснює оперативний персонал.

7.2.4.15. Додаткова прокладка або заміна кабелю має відбуватися з обов'язковим виконанням протипожежних вимог.

7.2.4.16. Кабельні короби допускається закривати кришками, що швидко знімаються, а замкові пристрої мають відкриватися без застосування ключів і інших пристосувань. У металевих коробах будь-якого типу забороняється з'єднання кришок з коробом зварюванням.

7.2.4.17. Усі місця проходу кабелів через стіни, перегородки, перекриття мають бути ущільнені. Конструкція ущільнення кабельних проходок має забезпечувати нормовану межу вогнестійкості для перешкод, що перетинаються. Ущільнення кабельних проходок, трас мають виконуватися із застосуванням різних вогнестійких сумішей і складів, дозволених на АЕС у встановленому порядку.

7.2.4.18. У кабельних коробах мають передбачатися вогнезахисні ущільнення в місцях проходу через стіни, перегородки, перекриття, на горизонтальних ділянках через кожні 30 м, на вертикальних ділянках - через кожні 20 м, у місцях розгалуження коробів. Межа вогнестійкості вогнеперешкоджувальних поясів має бути не менше EI 45.

Вогнеперешкоджувальні пояси мають бути позначені нанесенням на зовнішніх стінках коробів червоних смуг і маркування.

7.2.4.19. АУПГ кабельних споруд необхідно експлуатувати відповідно до вимог нормативно-технічної документації. Під час перебування в кабельних спорудах персоналу (при обходах, ремонтних роботах та ін.) запускання установок за конкретним напрямком має переводитися в дистанційне керування з обов'язковим повідомленням об'єктової державної пожежної охорони, а після виходу персоналу з приміщень знову переводитися в автоматичний режим. Процедура зміни режиму роботи установок має бути наведена в ІЕ. Про зміну режиму роботи установок пожежогасіння необхідно робити запис в оперативному журналі.

7.2.4.20. Кабелі, що прокладаються заново, мають бути вогнестійкими або такими, що не поширюють горіння. Усі місця проходу кабелів через стіни і перекриття в приміщеннях, у яких ведуться роботи з прокладки кабелів, незалежно від їх конструктивного виконання мають тимчасово ущільнюватися вогнестійкими матеріалами.

Усі порушені в процесі прокладки кабелів тимчасові ущільнення мають щодня (позмінно) відновлюватися по всій довжині траси після закінчення робіт.

Після закінчення робіт з прокладки кабелів до введення їх в експлуатацію всі місця їх проходу через будівельні конструкції, а також вогнеперешкоджувальні пояси мають бути ущільнені ВЗС з нормованою межею вогнестійкості.

7.2.4.21. Покриття кабельних трас ВЗС виконується відповідно до вимог нормативно-правових актів. ВЗС повинні мати сертифікати відповідності. При проектуванні кабельних трас і розміщенні кабелів на одній кабельній конструкції (поміст, лоток, днище кабельного короба та ін.) рекомендується не допускати сумарного об'єму полімерної горючої маси, що входить до складу ізоляції й оболонки кабелів, більше 7,0 л на погонний метр траси. У разі, якщо з компонувальних конструктивних міркувань сумарний об'єм полімерної горючої маси кабелів, розташованих на одній кабельній конструкції, досягає 7,0 л і більше на погонний метр кабельної траси, ці кабелі мають бути покриті ВЗС. Загальні технічні вимоги до ВЗС викладені в додатку 7.

7.2.4.22. Роботи з нанесення ВЗС мають виконуватися персоналом, що має відповідну ліцензію.

7.2.4.23. Антикорозійні покриття, які застосовуються для захисту металевих оболонок кабелю і металевих поверхонь, по яких прокладені кабелі, мають бути негорючими.

7.2.4.24. Сполучні муфти силових кабелів мають бути вкладені в захисні кожухи.

7.2.4.25. При виявленні порушень місць вогнезахисного ущільнення кабельних ліній, що проходять через перегородки, перекриття і інші будівельні конструкції, мають негайно вживати заходів щодо їх відновлення. При виявленні пошкодженої зовнішньої оболонки кабелю необхідно вживати термінові заходи для ремонту або заміни пошкодженої ділянки.

7.2.4.26. Кабельні споруди необхідно тримати в чистоті. Забороняється влаштування в них будь-яких комор, майстерень, а також зберігання матеріалів і устаткування. Не допускається складування різних матеріалів (запчастин, устаткування тощо) на підходах до дверей кабельних споруд.

7.2.4.27. При експлуатації кабельних ліній не допускається їхній перегрів від проектного супутнього устаткування і інших джерел нагріву вище за допустимі норми. Тепловий режим роботи кабелів, температуру повітря і роботу вентиляційних систем у кабельних спорудах необхідно перевіряти один раз на тиждень. Температура повітря усередині кабельних споруд не повинна перевищувати температуру зовнішнього повітря більш ніж на 10 град. С у літній час.

7.2.4.28. Для виключення несанкціонованого проникнення сторонніх осіб у кабельні приміщення мають бути розроблені і виконані належні організаційно-технічні заходи.

7.2.4.29. Забороняється допуск персоналу для проведення обслуговування кабельних споруд без узгодження з начальником зміни підрозділу або особою, відповідальною за пожежну безпеку, а також без присутності спостерігача.

7.2.4.30. Особи, допущені для проведення робіт або обстеження кабельних споруд, мають бути забезпечені індивідуальними електричними ліхтарями з розрахунку один ліхтар на групу з трьох чоловік.

7.2.4.31. Кабельні канали і фальшпідлоги в кабельних і інших спорудах повинні мати перекриття із знімних конструкцій, негорючих або важкогорючих, з межею вогнестійкості REI 30. У приміщеннях щитів управління підлоги з горючих матеріалів мають зсередини захищатися негорючими матеріалами з нормативно передбаченою межею вогнестійкості. Знімні конструкції (плити, щити та ін.) повинні мати пристосування для їх швидкого підняття (відкриття).

7.2.4.32. Не дозволяється залишати кабелі і дроти, як знеструмлені так і під напругою, з незаізольованими струмоведучими жилами.

7.2.5. Розподільчі пристрої і підстанції

7.2.5.1. Електроустановки розподільчих пристроїв електричних станцій і підстанцій мають відповідати вимогам ПУЕ та іншим нормативно-правовим актам.

7.2.5.2. Приміщення ЗРП мають триматися в чистоті.

7.2.5.3. Забороняється в приміщеннях і коридорах ЗРП влаштовувати комори, інші підсобні та допоміжні споруди, що не належать до розподільчого пристрою, а також зберігати електротехнічне устаткування, запасні частини, ЛЗР і ГР, балони з газами.

7.2.5.4. Для очищення електротехнічного устаткування від бруду і відкладень слід використовувати, як правило, пожежобезпечні мийні суміші і препарати. У виняткових випадках при неможливості з технічних причин (вимога заводу-виробника) використовувати спеціальні мийні засоби допускається застосування ГР у кількості, що не перевищує при разовому користуванні 1 л.

7.2.5.5. При використанні ГР має застосовуватися тільки тара, що закривається, з небиткого матеріалу.

7.2.5.6. Зварювальні й інші пожежонебезпечні роботи в ЗРП допускається проводити тільки на устаткуванні, яке неможливо винести, при дотриманні додаткових заходів безпеки, указаних в наряді-допуску.

7.2.5.7. Кабельні канали ЗРП і наземні кабельні лотки ВРП мають бути постійно закритими кришками, що не згорають. Місця підведення кабелів до осередків ЗРП і інших споруд повинні мати ущільнення, що не згорає, - пояс з вогнестійкістю не менше EI 45 для систем нормальної експлуатації, а для СБ - EI 90.

7.2.5.8. Наземні кабельні лотки ВРП повинні мати вогнезатримувальний пояс у місцях проходу кабелів з кабельних споруд у ці лотки, а також у місцях розгалуження на території ВРП. Ущільнення, що не згорають, мають виконуватися в кабельних каналах у місцях їх проходу з одного приміщення в інше, а також у місцях розгалуження каналу і через кожні 30 м завдовжки. Місця улаштування вогнеперешкоджального поясу позначаються вертикальними червоними смугами з написом "ВП".

7.2.5.9. У розподільчих пристроях мають бути обладнані і позначені місця для заземлення пожежної техніки.

7.2.5.10. На території ВРП слід періодично скошувати і видаляти траву. Суха трава має негайно видалятися з території ВРП. Забороняється випалювати суху траву на території об'єкта і прилеглих до огорожі територій.

7.2.5.11. Компресорні приміщення необхідно тримати в чистоті. Дрантя слід зберігати в спеціальних металевих ящиках місткістю 0,5 куб. м. Допускається безпосередньо в приміщенні зберігати в металевому ящику добовий запас змащувальних матеріалів у закритій небиткій тарі.

7.2.5.12. Під'їзні дороги на території підстанцій, а також під'їзди до вододжерел мають бути з твердим покриттям і в справному стані, а в зимовий період регулярно очищатися від снігу.

7.2.5.13. Електротехнічне устаткування розподільчих пристроїв необхідно очищати за затвердженим графіком з обов'язковим виконанням організаційних і технічних заходів щодо безпеки праці. Температура повітря усередині приміщень розподільчих пристроїв у літній час має бути не більше +40 град. С і в разі її підвищення понад +40 град. С необхідно вжити заходи із зниження температури устаткування або охолоджування повітря.

При пожежі в ЗРП технологічна загальнообмінна вентиляція має бути відключена.

7.2.6. Приміщення з електролізними установками

7.2.6.1. У приміщеннях з установками з виробництва водню мають бути вжиті заходи щодо унеможливлення утворення застійних зон водню.

7.2.6.2. Приміщення електролізу, очищення і сушки водню, компресорної і наповнювальної мають бути забезпечені автоматичними газоаналізаторами з улаштуванням світлової і звукової сигналізації, що спрацьовує при вмісті водню в повітрі приміщень не більше 10% від його нижньої межі вибуховості (0,4% об'єму). А при їх відсутності має бути встановлений порядок відбору і контролю проб повітря. Приміщення, де можливе виділення водню, повинні мати природну витяжну вентиляцію з верхньої зони приміщення в обсязі не менш одноразового обміну в годину.

7.2.6.3. Підлога в приміщеннях має унеможливлювати іскроутворення і, крім того, бути діелектричною.

7.2.6.4. Улаштування вікон і дверей в приміщеннях слід виконувати так, щоб при вибуху водню вони відкривалися назовні, або приміщення мають бути обладнані клапанами надмірного тиску.

7.2.6.5. При вмісті водню в повітрі виробничого приміщення вище 25% від нижньої межі вибуховості (1% об'єму) технологічне устаткування має бути відключене автоматичним захистом.

7.2.6.6. Місця проходу трубопроводів, кабелів через внутрішні стіни, що розділяють вибухонебезпечні і невибухонебезпечні зони, а також приміщення різних категорій з вибухопожежонебезпеки мають бути ущільнені негорючими матеріалами.

7.2.6.7. При огляді і ремонті всередині ємності і апаратів необхідно застосовувати вибухозахищені переносні світильники напругою не більше 12 В з металевою сіткою.

7.2.6.8. Робота електролізерів за відсутності видимих рівнів електроліту в оглядових вікнах забороняється.

7.2.6.9. Електролізери після зупинки і перед пуском необхідно продувати азотом. При цьому водень у газі, що подається для продувки (після зупинки) має бути відсутній, а вміст кисню в газі, що подається для продувки (перед пуском), не повинен перевищувати 4% об'єму.

7.2.6.10. Температура найгарячіших осередків електролізера не повинна перевищувати 80 град. С, перепад температур за довжиною електролізера має бути не більше 20 град. С.

7.2.6.11. Забороняється використовування масел і жирів при роботі на устаткуванні з наявністю кисню.

7.2.6.12. Попадання лугу на ізоляційні втулки, кільця стягнутих болтів і на ізолятори під опорними плитами має бути виключено.

7.2.6.13. У приміщенні електролізної забороняється:

користуватися відкритим вогнем;

користуватися електронагрівальними приладами, переносними електролампами;

користуватися металевими інструментами із сталі, зокрема нержавіючої, здатними викликати іскроутворення. Інструмент має бути з кольорового металу;

зберігати горючі і вибухові речовини.

7.2.6.14. У разі витоку газу через нещільність, що утворилася, і його займанні необхідно негайно відключити установку, збити полум'я і припинити вихід газу шляхом ущільнення місця витоку вогнестійким полотном, подати азот в установку.

7.2.6.15. Забороняється організація стоянок автотранспорту біля будівель, споруд і приміщень з умістом (обігом) водню ближче 10 м.

7.2.6.16. Зварювальні й інші роботи із застосуванням відкритого вогню можуть проводитися на відстані не менше 15 м від будівель і приміщень, у яких розміщені комунікації з умістом водню. У разі потреби проведення вогневих робіт на відстані менше 15 м від зазначених будівель і приміщень має бути розроблена програма проведення цих робіт, узгоджена з об'єктовою пожежною охороною, СПБ і затверджена головним інженером АЕС.

7.2.7. Приміщення з акумуляторними установками

7.2.7.1. Двері акумуляторних мають відкриватися назовні та мати маркувальні написи "Акумуляторна", "Вогненебезпечно", "З вогнем не входити", "Куріння заборонене" і знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76*. Двері повинні мати справне ущільнення, бути постійно закритими і мати прилад самозачинення.

7.2.7.2. У приміщеннях акумуляторних батарей припливно-витяжна вентиляція має бути в справному стані і в обов'язковому порядку блокуватися із зарядним пристроєм, створюючи розрідження повітря не менше 0,02 МПа. Відключення витяжної вентиляції слід проводити після повного видалення газів, але не раніше 1,5 год. після закінчення зарядки.

7.2.7.3. При заміні і ремонті в приміщеннях акумуляторних батарей світильників, електропроводки, електродвигунів вентприладів, нагрівальних пристроїв слід ураховувати вимоги ПУЕ до експлуатації електроустаткування у вибухонебезпечних зонах.

7.2.7.4. Отвори після прокладки кабелів і трубопроводів необхідно ретельно закладати й ущільнювати матеріалами, що не згорають.

7.2.7.5. Світильники й інше електроустаткування мають бути у вибухозахищеному виконанні.

7.2.7.6. При огляді приміщення акумуляторних батарей необхідно перевіряти і заносити до журналу:

справність вентиляції і опалювання (у зимовий час);

стан шин, контактних пластин і надійність контактних з'єднань;

наявність і термін придатності ПЗПГ.

7.2.7.7. У приміщеннях акумуляторних батарей керівником цеху має бути встановлений порядок організації відбору і контролю проб повітря при допуску персоналу до ремонтних робіт із застосуванням відкритого вогню.

7.2.7.8. У приміщеннях акумуляторних батарей зберігати кислоти і луги в кількості, що перевищує однозмінну потребу, а також сторонні предмети і матеріали, що згорають, забороняється.

7.2.7.9. Приміщення акумуляторних батарей мають бути обладнані клапаном надмірного тиску, і в них має бути встановлений термометр для контролю температури повітря.

7.2.7.10. Роботи з відкритим вогнем у приміщеннях акумуляторних необхідно виконувати відповідно до вимог розділу 11.3.1.

7.2.7.11. Трубопроводи парового або водяного опалювання акумуляторних приміщень не повинні мати фланцевих з'єднань. Установка вентилів у приміщенні забороняється.

7.2.7.12. Ремонт і зберігання кислотних і лужних акумуляторів необхідно здійснювати в різних приміщеннях.

7.2.7.13. Приміщення акумуляторних батарей, пов'язані із забезпеченням безпеки, мають бути відділені протипожежними будівельними конструкціями з межею вогнестійкості REI 90.

7.2.8. Приміщення з технічними засобами АСУ

7.2.8.1. Вхідні двері приміщень АСУ мають бути справні, мати межу вогнестійкості не менше EI 30, прилади самозачинення і ущільнення у стулках.

7.2.8.2. Не допускається виконувати з горючих або важкогорючих матеріалів звукопоглинальне облицювання стін і стель приміщень АСУ.

7.2.8.3. Не допускається прокладка транзитних технологічних комунікацій через приміщення з ЕОМ.

7.2.8.4. Фальшпідлоги в приміщеннях ЕОМ мають бути з негорючих матеріалів відповідно до НАПБ А.01.001-2004. Простір під ними слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 кв. м. Діафрагми повинні мати межу вогнестійкості не менше REI 45. У місцях перетину діафрагм комунікації слід прокладати в спеціальних обоймах, а отвори закладати негорючими матеріалами на всю товщину.

7.2.8.5. У каналах між окремими рядами стійок і в місцях їх уведень необхідно виконувати вогнезахисні пояси згідно з існуючими нормами.

7.2.8.6. Перфострічки, дискети і магнітні стрічки мають зберігатися у відокремлених приміщеннях, обладнаних негорючими стелажами і шафами.

7.2.8.7. У машинних залах ЕОМ не дозволяється встановлювати шафи для зберігання матеріалів, що згорають, одягу, за винятком резервного запасу носіїв інформації, обсяг якого затверджує головний інженер станції і погоджує пожежна охорона.

7.2.8.8. Дисплейні зали, у яких розміщуються персональні ЕОМ (де влаштування АУПГ не обов'язкове), слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. загальним об'ємом 5 л на кожні 20 кв. м. площі приміщення (з урахуванням ГДК вогнегасної речовини).

7.2.8.9. Очищення від пилу агрегатів і вузлів ЕОМ, а також кабельних каналів і підпільного простору необхідно здійснювати не рідше одного разу на квартал.

7.2.8.10. Усі пожежонебезпечні роботи з ремонту технічних засобів АСУ слід виконувати в майстернях. Якщо ремонт великогабаритних вузлів проводиться на місці, мають бути розроблені заходи, що забезпечують пожежну безпеку.

7.2.8.11. Для промивки деталей необхідно застосовувати негорючі мийні засоби. Промивка комірок та інших знімних пристроїв ГР допускається тільки в спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

7.2.8.12. У машинних залах ЕОМ допускається в період ППР мати не більше 0,5 літра мийної ЛЗР для дрібного ремонту і ТО машин. Тара повинна бути небитка, щільно закриватися і мати опізнавальну етикетку.

7.2.8.13. Персональні комп'ютери після закінчення роботи на них мають відключатися від мережі живлення. Забороняється залишати без спостереження включену в мережу живлення електронну апаратуру для випробування і контролю ЕОМ.

7.2.8.14. Не допускається розміщувати машинні зали ЕОМ у підвалах.

7.2.8.15. У приміщеннях з технічними засобами АСУ не допускається:

застосовувати побутові електронагрівальні і електроопалювальні прилади;

зберігати в залах ЕОМ перфострічки, магнітні стрічки і дискети, інші носії інформації, запасні блоки і деталі;

проводити роботи з ремонту знімних вузлів (блоків) ЕОМ безпосередньо в машинному залі;

зберігати речовини і матеріали в підпільному просторі;

палити і застосовувати відкритий вогонь.

7.2.9. Лабораторії

7.2.9.1. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, призначених для роботи з вибухопожежонебезпечними рідинами і речовинами, повинні мати покриття, що не згорає, і борти, що запобігають розтіканню рідини при розливі.

7.2.9.2. Усі роботи в приміщеннях, пов'язані з можливістю виділення токсичної або вибухопожежонебезпечної пари і газів, мають проводитися тільки у витяжних шафах, які належить підтримувати в справному стані.

7.2.9.3. У приміщеннях не допускається прибирати випадково пролиті вогненебезпечні рідини при засвічених пальниках і включених електронагрівальних приладах. Прибирання пролитих рідин здійснюється дрантям за допомогою нейтралізувальних речовин (сода і ін.) з подальшим прибиранням дрантя в спеціальну тару.

7.2.9.4. Електронагрівальні прилади слід установлювати на відстані не менше 300 мм від стін на теплоізоляційній підставі, що не згорає. Лабораторні автотрансформатори і паяльники повинні мати основи і підставки, що не згорають. Забороняється застосовувати саморобні або ті, що мають відкриті спіралі, електронагрівальні прилади.

7.2.9.5. Балони із стисненими, зрідженими і розчиненими ГГ необхідно встановлювати в металевих шафах у визначених місцях. Шафи повинні мати прорізи або жалюзійні ґрати для провітрювання.

7.2.9.6. Корпуси всього електричного устаткування лабораторій мають бути підключені до контуру заземлення.

7.2.10. Мастилодизельне господарство

7.2.10.1. Організаційно-технічні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки устаткування і комунікацій майданчика мастилогосподарства АЕС мають бути спрямовані на дотримання вимог НАПБ А.01.001-2004.

7.2.10.2. Огорожа (обвалування) резервуарів для зберігання нафтопродуктів і перехідні містки мають бути завжди в справному стані. Місця розливу нафтопродуктів (мастила і т.ін.), зокрема всередині обвалування, слід негайно зачищати і засипати піском.

7.2.10.3. Територія МДГ повинна мати не менше двох в'їздів. На території МДГ забороняється:

в'їжджати автомобілям, тракторам і іншому механізованому транспорту, не обладнаному іскрогасниками і ПЗПГ;

палити, застосовувати відкритий вогонь для освітлення і відігрівання застиглого мазуту, частин запірної арматури, трубопроводів і т.ін.

7.2.10.4. Відігрівати устаткування, арматуру і трубопроводи необхідно гнучкими стрічковими електронагрівачами, парою, гарячою водою і нагрітим піском.

7.2.10.5. У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів і вогнеперешкоджальних пристроїв.

7.2.10.6. При огляді резервуарів, відборі проб або вимірі рівнів рідини вручну слід застосовувати пристосування, що виключають іскроутворення.

7.2.10.7. У приймальних ємностях мастило (мазут і т.ін.) мають нагріватися до температури, що забезпечує нормальну роботу насосів, які перекачують ці рідини, але не вище 90 град. С.

7.2.10.8. Баки і ємності МДГ, що перебувають під прямою дією сонячного проміння, мають бути пофарбовані світлими фарбами (білою або сріблястою).

7.2.10.9. Забороняється заповнювати резервуар, подаючи нафтопродукти струменем, що вільно падає. Злив (налив) нафтопродуктів під час грози забороняється.

7.2.10.10. Для місцевого освітлення під час зливних операцій на естакадах слід застосовувати стаціонарне освітлення або акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні.

7.2.10.11. У приміщенні насосної станції має бути встановлений нагляд за герметичністю насосів, трубопроводів, засувок і АУПГ. Течі в сальниках насосів і в з'єднаннях трубопроводів мають негайно усуватися. У МДГ на ввідних засувках, напірних і зворотних лініях мазутопроводів і ін. мають бути вивішені таблички "Закрити при пожежі". Захаращувати проходи і вказані засувки забороняється.

7.3. Вимоги щодо евакуаційних шляхів і виходів

7.3.1. У будівлях і спорудах, що мають два поверхи і більше, при одноразовому перебуванні на поверсі більш ніж 25 чоловік мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей у разі пожежі. Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель і споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду і СПБ АЕС, виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі і т.ін.

7.3.2. У допоміжних (адміністративних і побутових) будівлях заввишки два поверхи і більше з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більше) на додаток до схематичного плану евакуації підрозділами мають бути розроблені інструкції про заходи пожежної безпеки для приміщень, що визначають протипожежний режим, дії персоналу з гасіння пожеж і забезпечення безпечної і швидкої евакуації персоналу.

7.3.3. При зміні планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатної розстановки персоналу керівники підрозділів зобов'язані забезпечити своєчасну переробку планів евакуації.

7.3.4. Евакуаційні шляхи і виходи мають бути вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпечну евакуацію всіх людей, що перебувають у приміщеннях будівель і споруд.

7.3.5. У будівлях і спорудах мають бути позначені знаками згідно з ГОСТ 12.4.026-76* шляхи евакуації людей при пожежі.

7.3.6. При розстановці різного устаткування (технологічного, експозиційного тощо) у приміщеннях мають бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток і інших шляхів евакуації відповідно до будівельних норм.

7.3.7. У приміщенні, що має один евакуаційний вихід, допускається одночасно розміщувати не більше 50 чол.

7.3.8. Двері на шляхах евакуації мають відкриватися назовні, у напрямку виходу з будівлі (приміщення). Допускається влаштування дверей з відкриттям усередину приміщення при одночасному перебуванні в ньому не більше 15 чол., а також у санвузлах, балконів, лоджій, майданчиків зовнішніх евакуаційних драбин (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітини).

За наявності людей в приміщенні двері евакуаційних виходів можуть зачинятися лише на внутрішні замки, які легко відчиняються.

Режим тримання і конструкція замкових пристроїв дверей на межі зони суворого режиму і зони вільного режиму, через які проходять шляхи евакуації, мають забезпечувати безперешкодну евакуацію людей при пожежі.

7.3.9. Килими, килимові доріжки й інші покриття підлоги в приміщеннях з масовим перебуванням людей мають надійно кріпитися до підлоги і бути малонебезпечними щодо токсичності продуктів горіння, а також мати помірну димоутворювальну здатність і відповідати групам розповсюдження полум'я РП1 і РП2.

7.3.10. Сходові марші і майданчики повинні мати справні огорожі з поручнями, які не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і майданчиків.

7.3.11. У сходових клітках не допускається встановлювати прилади опалювання і інше інженерне устаткування на висоті менше 2,2 м за умови, що це устаткування не зменшує нормативної ширини проходу по сходових майданчиках і маршах. У незадимлюваних сходових клітках можуть установлюватися тільки прилади опалювання.

7.3.12. Сходові клітки, внутрішні відкриті і зовнішні драбини, коридори, проходи й інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм і ПУЕ. Світильники евакуаційного освітлення мають умикатися з настанням сутінків при перебуванні в будівлі людей.

Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, мають постійно освітлюватися електричним світлом.

7.3.13. У приміщеннях громадських і допоміжних будівель, де можуть бути одночасно понад 100 чол., у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працівників (або якщо площа перевищує 150 кв. м.), а також в інших випадках, указаних в нормативно-правових документах, евакуаційні виходи мають бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення або що автоматично на нього перемикаються при зникненні напруги на їх основних джерелах живлення.

Світлопокажчики "Вихід" мають постійно бути в справному стані. У глядачевих, виставкових і інших подібних приміщеннях (залах) їх слід включати на весь час перебування людей (проведення заходів).

7.3.14. На шляхах евакуації забороняється:

улаштовувати пороги, виступи, турнікети, двері розсувні, підйомні, такі, що обертаються, та інші пристрої, що перешкоджають вільній евакуації людей;

захаращувати коридори, проходи, сходові марші і майданчики, вестибюлі, холи, тамбури тощо меблями, устаткуванням, різними матеріалами і готовою продукцією (навіть якщо вони не зменшують нормативної ширини);

забивати, заварювати, закривати на навісні замки, замки, що відкриваються ключем зсередини, болтові з'єднання і інші замки, що важко відкриваються зсередини, зовнішні евакуаційні двері з будівлі;

застосовувати горючі матеріали для облицьовування стін і стель, підлоги, а також сходинок і майданчиків сходів;

розміщувати в тамбурах виходів гардероби, вішалки для одягу, сушарки, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання (зокрема тимчасового) будь-якого інвентарю і матеріалу;

захаращувати (меблями, устаткуванням і іншими предметами) двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції і виходи на зовнішні евакуаційні драбини;

знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;

влаштовувати в сходових клітках приміщення будь-якого призначення (у т.ч. кіоски, ларки і т.ін.), а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати промислові газопроводи, трубопроводи з ЛЗР і ГР, повітроводи, установлювати устаткування, що виступає з площини стін на висоті нижче 2,2 м від поверхні сходинок і майданчиків сходів;

убудовувати в загальних коридорах комори і шафи (за винятком шаф для інженерних комунікацій), зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

розміщувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки і т.ін.;

установлювати телекамери в проходах так, щоб вони перешкоджали евакуації людей;

здійснювати засклення або закладення жалюзі та повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

замінювати, усупереч проекту, армоване скло на звичне в дверях і фрамугах;

знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів і т.ін., а також фіксувати двері, що самозачиняються, у відкритому положенні;

зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

розвішувати в сходових клітках на стінах стенди, панно тощо.

7.3.15. Наказом Генерального директора на АЕС має бути визначений режим тримання дверей і шляхів евакуації між зоною вільного режиму і зоною радіаційного контролю.

8.1. Електроустановки

8.1.1. Електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка й експлуатація) мають відповідати вимогам ПУЕ та іншим нормативно-правовим актам.

Будівельну частину електроустановок слід виконувати відповідно до протипожежних вимог будівельних норм і ПУЕ.

8.1.2. Електромережі машинного залу й інших об'єктів АЕС мають відповідати вимогам ПУЕ і ПД.

8.1.3. Відстань від повітряних ліній електропередач до будівель і споруд, що містять вибухопожежонебезпечні і пожежонебезпечні приміщення, до вибухо- і пожежонебезпечних зон зовнішніх установок, а також дахів, що згорають, і найближчих виступних частин будівель і споруд, місць зберігання горючих матеріалів має відповідати величинам, установленим ПУЕ.

8.1.4. Електричні машини, апарати, устаткування (апарати управління, регулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники і ін.), електропроводка і кабелі з виконання і ступеня захисту мають відповідати класу зони за ПУЕ, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання і інших аварійних режимів.

8.1.5. Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електрогодинники, радіоприймачі й інші подібні споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах тільки при відповідності їх рівня вибухозахисту або ступеню захисту класу зони.

8.1.6. Плавкі вставки запобіжників мають бути такими, що калібруються, з указівкою на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться підприємством-виробником або електротехнічною лабораторією). Застосування плавких саморобних вставок, що не калібруються, забороняється.

8.1.7. На вхідних дверях у приміщення вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зон з установленими електродвигунами й іншими електричними машинами, апаратами й устаткуванням мають бути нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту згідно з діючими стандартами.

8.1.8. З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресовування, зварювання, паяння або затисків (гвинтових, болтових і т.ін.).

Місця з'єднання жил проводів, кабелів, а також сполучні і відгалужувальні затиски повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегріву і пошкодження ізоляції стиків. Струм витоку ізоляції стиків має бути не більшим за струм витоку ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів.

8.1.9. В електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон слід застосовувати відгалужувальні і сполучні коробки з матеріалів груп горючості Г1, Г2 або негорючих. Указані коробки мають бути постійно закриті кришками з аналогічних матеріалів і за наповненням і ступенем захисту мають відповідати класу зони за ПУЕ.

8.1.10. Створення і експлуатація тимчасових електромереж не допускаються. Виключенням можуть бути тимчасові установки ілюмінацій і електропроводки, що живлять місця проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних і аварійних робіт.

Не допускається прокладка проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються в сталевих трубах) безпосередньо по металевих панелях і плитах з полімерними утеплювачами, а також установка електричних апаратів, щитів і т.ін. ближче ніж 1 м від указаних конструкцій.

У місцях перетину захисних конструкцій електричними комунікаціями мають передбачатися металеві гільзи з ущільненням негорючими матеріалами.

8.1.11. Переносні світильники мають бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками. Корпус світильника має бути заземлений і занулений додатковим проводом. Для цих світильників і іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі і проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням захисту їх від можливих пошкоджень.

8.1.12. Електричні машини з частинами, що природно іскрять за умов роботи, мають розташовуватися від горючих матеріалів на відстані не менше 1 м або відділятися від них екранами з негорючих матеріалів.

8.1.13. Відстань між світильниками з лампами розжарювання і предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів має бути не менше значень, наведених у табл. 1:

Інші види світильників мають розташовуватися від горючих матеріалів і предметів на відстані не менше 0,5 м, а від горючих будівельних конструкцій - 0,2 м. У разі неможливості дотримання вказаної відстані до будівельних конструкцій вони мають захищатися теплоізоляційними матеріалами, що не згорають.

8.1.14. При установці (вставці) світильників на (в) підвісні стелі або облицьовування з горючих матеріалів місця примикання необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом (крім випадків, коли згідно з технічними умовами передбачається можливість монтажу світильників на таких поверхнях або конструкціях).

8.1.15. Відстань від кабелів і ізольованих проводів, що прокладаються відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, у лотках і т.ін., до місць горючих матеріалів, що відкрито зберігаються , має бути не менше 1 м.

8.1.16. Прокладка проводів (кабелів) по горючих основах (конструкціях, деталях), улаштування введень у будівлі мають здійснюватися відповідно до вимог ПУЕ.

8.1.17. При відкритій прокладці незахищених проводів і захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) має становити не менше 0,01 м. При неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) належить відділяти від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, що виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м. При прихованій прокладці таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу.

8.1.18. Електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі й інші побутові електроприлади й апаратура мають уключатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань і електророзеток заводського виготовлення.

8.1.19. Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій з вибухопожежонебезпеки А, Б і В не допускається. При застосуванні за умов виробництва в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів їх робочі частини, що нагріваються, мають бути захищені від стикання з горючими матеріалами, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого матеріалу.

8.1.20. Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах, складських приміщеннях, у будівлях архівів, бібліотек (окрім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення, у яких можливість використання таких приладів обмежується цими Правилами або іншими нормативно-правовими актами.

8.1.21. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град. С.

Відстань від переносних приладів електроопалювання закритого типу до горючих матеріалів і будівельних конструкцій має становити не менше 0,25 м (якщо більша відстань не встановлена будівельними нормами або іншими нормативно-правовими актами).

8.1.22. Для опалювання невеликих приміщень, пересувних будівельних побутівок, будинків-вагончиків і ін. можуть застосовуватися масляні радіатори і нагрівальні електропанелі із закритими нагрівальними елементами. Вони повинні мати індивідуальний електрозахист і терморегулятор (що перебувають у справному стані).

8.1.23. Нові підключення споживачів електроенергії (електродвигунів, нагрівальних приладів тощо) необхідно проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження існуючої електромережі.

8.1.24. Для загального відключення силових і освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ і інших подібних приміщень необхідно передбачати апарати, що встановлюються ззовні вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах. Загальні вимикачі слід розміщувати в ящиках з негорючих матеріалів (або нішах), що мають пристосування для пломбування і закриття на замок.

8.1.25. Електрошафи, розташовані в коридорах, вестибюлях, холах, фойє і на інших шляхах евакуації, мають бути закриті й опечатані. Електрощити, групові електрощитки необхідно оснащувати схемою підключення споживачів з роз'яснювальними написами і вказівкою значення номінального струму апарату захисту (плавкої вставки).

8.1.26. Електродвигуни, світильники, проводку і розподільчі пристрої слід регулярно очищати від пилу, але не рідше одного разу на місяць, а в запорошених приміщеннях - щотижня.

8.1.27. Улаштування, живлення, прокладка мереж аварійного й евакуаційного освітлення мають здійснюватись від окремого джерела надійного електроживлення згідно з вимогами будівельних норм і ПУЕ.

8.1.28. У світильниках аварійного й евакуаційного освітлення слід використовувати лампи розжарювання. Допускається, в окремих випадках, застосовувати люмінесцентні світильники для аварійного (евакуаційного) освітлення за умови, що температура приміщення становить не менше +5 град. С, живлення здійснюється на змінному струмі і забезпечує напругу мережі не нижче 90% номінальної.

8.1.29. Світильники аварійного (евакуаційного) освітлення мають бути виділені з числа світильників робочого освітлення (типом світильника, спеціально нанесеним знаком). Світильники евакуаційного освітлення слід позначати буквою "Е". Світлові покажчики "ВИХІД" мають міститися в справному стані і бути постійно ввімкненими. Установка будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних рознімів в мережі аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється.

8.1.30. Електророзетки, вимикачі, перемикачі і інші подібні апарати можуть установлюватися на горючі підстави (конструкції) тільки з підкладкою під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарату не менше ніж на 0,01 м.

8.1.31. Не допускаються:

улаштування під повітряними лініями електропередач і зовнішньою електропроводкою покрівель, що згорають, піддашшя, штабелів лісу, складів ПММ, торфу, дров і інших горючих матеріалів;

прокладка електричних проводів і кабелів транзитом через складські приміщення категорій з пожежної небезпеки А, Б, В, а також пожежонебезпечні і вибухопожежонебезпечні зони, що не відповідає вимогам ПУЕ;

експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою ізоляцією, або такою, що втратила в процесі експлуатації захисні властивості; залишення під напругою кабелів і проводів з неізольованими струмопровідними жилами;

застосування саморобних подовжувачів, що не відповідають вимогам ПУЕ, до переносних електропроводок;

застосування для опалювання приміщень нестандартних (саморобних) електронагрівальних пристроїв або ламп розжарювання;

користування пошкодженими розетками, відгалужувальними і сполучними коробками, вимикачами, рубильниками й іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має ознаки потемніння або опуклості;

підвішування світильників безпосередньо на струмоведучі проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною і іншими горючими матеріалами;

використання електроапаратури і приладів в умовах, що не відповідають указівкам (рекомендаціям) підприємств-виробників;

використання некаліброваних плавких вставок або інших саморобних апаратів захисту від перевантаження і короткого замикання;

застосування в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентних світильників з відбивачами і розсіювачами з горючих матеріалів;

використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисних суцільних стекол (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами з горючих матеріалів;

залишення без нагляду включених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів, радіоприймачів і т.ін.;

складування горючих матеріалів під електрощитами і впритул до електроустаткування (на відстані менше 1 м);

використання роликів, вимикачів, штепсельних розеток для підвішування одягу й інших предметів; заклеювання ділянок електропроводки папером, горючими тканинами;

застосування для електромереж радіо- і телефонних проводів;

використання побутових електронагрівальних приладів (чайників і т.ін.) без негорючих підставок і в місцях (приміщеннях), де їх застосування не передбачене технологічним процесом або заборонене цими Правилами, іншими нормативно-правовими актами.

8.1.32. У всіх приміщеннях (незалежно від призначення), які по закінченні робіт закриваються і не контролюються черговим персоналом, усі електроустановки й електроприлади, а також мережі, що їх живлять, мають бути знеструмлені (за винятком чергового освітлення, протипожежних і охоронних установок, а також електроустановок, що працюють цілодобово за умовами технології).

8.1.33. На кожному об'єкті має бути встановлений порядок знеструмлення електроустаткування, силових і контрольних кабелів у разі пожежі, з урахуванням електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання і евакуаційного (аварійного) освітлення, яке не відключається.

8.1.34. Усе електроустаткування (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів і т.ін.) підлягає зануленню або заземленню згідно з вимогами ПУЕ.

8.1.35. Несправності в електромережах і електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, недопустимий нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, мають негайно усуватися черговим персоналом. Несправну електромережу слід відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.

8.1.36. Виміри опору ізоляції електричних мереж і електроустановок мають проводитися в терміни, установлені в ПУЕ.

8.1.37. Захист будівель, споруд і зовнішніх установок від прямих ударів блискавки і вторинних її проявів має здійснюватися відповідно до вимог РД-34.21.122-87.

8.1.38. Для підтримки пристроїв захисту від блискавки в справному стані необхідно регулярно проводити їх ревізію (для будівель і споруд I і II категорій із захисту від блискавки - щороку, для III категорії - не рідше 1 разу на 3 роки) із складанням акта, у якому вказуються знайдені дефекти. Усі виявлені пошкодження і дефекти підлягають негайному усуненню.

8.1.39. У приміщеннях категорій А, Б, В з вибухопожежної і пожежної небезпеки має бути забезпечене дотримання вимог з електростатичної іскрової безпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93.

8.1.40. Необхідно забезпечити належне обслуговування і технічну експлуатацію електроустановок (у т.ч. слабкострумових). Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний електрик, енергетик, інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), зобов'язана:

організовувати і проводити профілактичні огляди і планово-запобіжні ремонти електроустаткування і електромереж, а також своєчасно усувати порушення, які можуть призвести до пожеж;

забезпечувати правильність застосування електроустаткування, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- і вибухонебезпеки зон і умов навколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень і інших небезпечних режимів робіт;

організовувати навчання і інструктаж чергового персоналу з питань пожежної безпеки при експлуатації електроустановок.

8.1.41. Необхідна кількість заземлювальних провідників, діелектричного взуття, рукавичок і місця їх зберігання мають бути визначені керівництвом ЕЦ АЕС. Пристосування для заземлення біля приміщень, обладнання, устаткування, ПГ мають бути виконані згідно з ПУЕ, відповідати вимогам ГОСТ 10434-82 та мати пристрої для швидкого та якісного приєднання заземювальних провідників, очищені від фарби, корозії та позначені знаком відповідно до ГОСТ 12.4.026-76*.

8.1.42. Не дозволяється використовувати електрозахисні засоби, призначені на випадок пожежі .

Установлене в будівлях мастилонаповнене електроустаткування (трансформатори, вимикачі і ін.) відповідно до проекту має бути захищене стаціонарними або пересувними установками пожежогасіння.

8.2. Опалення

8.2.1. Перед початком опалювального сезону теплогенерувальні та калориферні установки й інші опалювальні прилади мають бути ретельно перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.

8.2.2. Особи, призначені на підприємствах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані здійснювати постійний контроль за правильністю тримання і експлуатації, своєчасний і якісний ремонт. Опалювальні установки мають відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 та інших нормативно-правових актів.

8.2.3. У приміщеннях складів категорії А, Б і В з вибухопожежної і пожежної небезпеки, у коморах і місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів із стиснутими і зрідженими газами опалювальні прилади слід захищати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше 0,1 м від приладів опалювання.

8.3. Вентиляція і кондиціонування

8.3.1. Вентиляція і кондиціонування мають відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.

8.3.2. Відповідно до умов виробництва на об'єктах АЕС мають бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів і очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів і іншого устаткування вентиляційних систем, а також визначений порядок відключення вентсистем і дій обслуговувального персоналу при виникненні пожежі або аварії. Особа, призначена відповідальною за технічний стан і справність вентсистем, зобов'язана забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки при їх експлуатації.

8.3.3. Не допускається робота технологічного устаткування у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях при несправних або відключених гідрофільтрах, сухих фільтрах, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних і інших пристроях систем вентиляції та пошкоджених ущільненнях і з'єднаннях повітропроводів.

8.3.4. Повітроводи, якими переміщаються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не можна розташовувати в підвальних приміщеннях і підпільних каналах. Усередині повітроводів і на їх стінках не можна розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку і каналізаційні трубопроводи; не допускається також перетин повітроводів цими комунікаціями.

8.3.5. Усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри й інше устаткування витяжних установок, що транспортують горючі і вибухонебезпечні речовини, мають бути заземлені і захищені від статичної електрики.

8.3.6. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи мають регулярно очищатися від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними способами. Перевірка й очищення вентиляційного устаткування мають здійснюватися за графіком, затвердженим адміністрацією АЕС. Результати огляду обов'язково вносяться в спеціальний журнал.

8.3.7. Витяжні повітроводи, по яких транспортуються горючі і вибухонебезпечні речовини (пил, волокна і т.ін.), повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання і ін.).

8.3.8. Вогнезатримувальні пристрої, магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією і системами пожежогасіння, а також автоматичні пристрої відключення вентиляції під час пожежі мають перевірятися у встановлені адміністрацією терміни (але не рідше одного разу на півріччя) й триматись в справному робочому стані.

8.3.9. При експлуатації вентиляційних систем забороняється:

відключати або знімати вогнезатримувальні пристрої;

випалювати у повітроводах жирові відкладення і інші горючі речовини, що накопичилися;

закривати витяжні канали, отвори і ґрати;

залишати двері вентиляційних камер у відкритому положенні, зберігати в камерах різні матеріали, устаткування тощо;

використовувати припливно-витяжні повітроводи і канали для відведення газів від приладів опалювання, газових колонок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;

складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;

видаляти за допомогою однієї і тієї самої системи відсмоктувань різні гази, пари, пил і інші речовини, які при змішуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух;

експлуатувати переповнені циклони.

8.3.10. Не допускається розміщення холодильних установок компресійного типу з умістом мастила в будь-якій з холодильних машин 250 кг і більше над або під приміщеннями з масовим постійним або тимчасовим перебуванням людей.

8.3.11. Застосування аміачних холодильних установок дозволяється тільки для холодопостачання систем кондиціонування повітря виробничих приміщень, при цьому установки слід розміщувати в окремих будівлях, прибудовах або в окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель. При експлуатації калориферів необхідно, щоб:

відстань між калориферами і конструкціями з матеріалів груп горючості Г1-Г4 була не менше 1,5 м за наявності вогняного або електричного підігріву і не менше 0,1 м при теплоносії у вигляді води або пари;

контрольно-вимірювальні прилади були постійно справними;

систематично здійснювалося очищення калориферів від забруднень (пневматичним або гідравлічним способом);

транзитні канали, по яких подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів, окрім призначених для подачі повітря в приміщення.

8.3.12. Монтаж, підключення, прокладка ліній, улаштування електричного захисту на лініях, що живлять побутові кондиціонери, мають здійснюватися відповідно до вимог ПУЕ і ПД.

8.3.13. Лінії до кожного побутового кондиціонера групи необхідно забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, що живить групу кондиціонерів.

8.3.14. Переріз електропроводів, що живлять одинично встановлені побутові кондиціонери, має відповідати допустимій густині струму, що визначається паспортом на виріб.

8.3.15. Зовнішній простір і стіни будівель навколо кондиціонерів мають бути розчищені від гілок дерев, в'юнких рослин і інших предметів і конструкцій з горючих матеріалів у радіусі не менше 1,5 м.

8.3.16. При встановленні кондиціонерів в будівлях апарати мають бути зверху захищені негорючими дашками, при цьому краї дашків мають виступати за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15 м.

8.3.17. При експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

використовувати при встановленні у віконному отворі як опорні конструкції горючі елементи рам вікон (слід застосовувати монтажні кріплення заводського виготовлення або інші металеві конструкції);

кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення;

замінювати наявні трьохполюсні штепсельні розніми на двополюсні;

установлювати їх у внутрішніх протипожежних перегородках і стінах.

8.4. Каналізація

8.4.1. Скидання (злив) стоків, що містять ЛЗР і ГР, у мережу побутової і дощової каналізації не допускається (навіть в аварійних ситуаціях).

8.4.2. Каналізація для відведення промислових стоків на всьому своєму протязі має бути закритою і виконаною з негорючого матеріалу.

8.4.3. Щоб уникнути розповсюдження вогню під час пожежі, мережа промислової каналізації має бути обладнана гідравлічними затворами. Гідрозатвори необхідно встановлювати на випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків з технологічними установками, апаратами, резервуарами, зливо-наливними естакадами тощо, у яких застосовуються легкозаймисті, горючі і вибухонебезпечні речовини. Шар води, який утворює гідрозатвор, має бути не менше 0,25 м.

8.4.4. Для відведення легкої пари і газів у каналізації по трасі необхідно обладнати вентиляційні стояки. Витяжні вентиляційні стояки встановлюються відразу за гідрозатворами на випуску забруднених стоків, виводяться вище за покрівлю виробничої будівлі не менше ніж на 0,7 м і закінчуються обрізом труби.

8.4.5 Каналізаційні мережі й гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів каналізації мають бути постійно закриті, на складах ЛЗР і ГР мати відмітне пофарбування і покажчики їх місця розташування.

8.4.6. Не допускається:

експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;

об'єднувати потоки різних стічних вод, здатних при змішуванні утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;

сполучати витяжну частину каналізаційних стояків з вентиляційними системами і димарями;

використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели й інші види відкритого вогню.

8.5. Теплові мережі

8.5.1. При надземній прокладці теплових мереж застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається.

8.5.2. Трубопроводи теплових мереж у місцях перетину перекриттів, внутрішніх стін і перегородок необхідно прокладати в гільзах з негорючих матеріалів.

8.5.3. У місцях перетину трубопроводами з теплоносієм металевих захисних конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м має передбачатися теплова ізоляція з негорючих матеріалів.

8.5.4. Гарячі поверхні мереж, що розміщуються в приміщеннях, у яких вони можуть створити небезпеку запалювання газів, пари, аерозолів або пилу, слід ізолювати так, щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на 20% нижче за температуру самозаймання речовин.

8.5.5. Теплоізоляція має виконуватися з матеріалів, що виключають виділення вибухопожежонебезпечних речовин у кількості, що перевищує ГДК, і відповідати вимогам будівельних норм.

8.5.6. Не допускаються:

прокладка трубопроводів теплових мереж у каналах і тунелях спільно з газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з легкозаймистими речовинами;

застосування теплоізоляції з матеріалів груп горючості Г1-Г4 для захисту теплових мереж, що розташовуються в приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних підвальних поверхах і об'ємах під підлогами з виходами через загальні сходові клітини;

експлуатація теплових мереж з пошкодженою і просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.

8.6. Видалення сміття

Відпрацьовані матеріали і виробниче сміття виносяться в спеціальні металеві баки з подальшим вивезенням в кінці робочої зміни за територію станції на полігон або їх утилізують (у разі радіаційного забруднення) у спеціально відведених місцях.

8.7. Ліфти і підйомники

8.7.1. Ліфти і підйомники не допускається використовувати з метою евакуації (за винятком спеціальних пожежних ліфтів). При виникненні пожежі ліфти і підйомники мають опускатися на перший поверх і вимикатися автоматично або черговим персоналом.

8.7.2. Порядок використання спеціальних ліфтів, призначених для перевезення пожежних підрозділів, має бути регламентований інструкцією, затвердженою керівником підприємства й узгодженою з місцевими органами державного пожежного нагляду.

9.1. Загальні вимоги

9.1.1. Технологічне устаткування при нормальних режимах роботи має бути пожежобезпечним, а на випадок небезпечних несправностей і аварій необхідно передбачати захисні заходи, що обмежують масштаб і наслідки пожежі. Устаткування, призначене для використовування пожежонебезпечних і вибухонебезпечних речовин і матеріалів, має відповідати конструкторській документації.

9.1.2. Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та іншої затвердженої в установленому порядку експлуатаційної документації.

9.1.3. Уведення в експлуатацію енергетичного і технологічного устаткування після монтажу, ремонту, реконструкції має здійснюватися відповідно до вимог регламенту експлуатації АЕС та відповідних програм.

9.1.4. Ставати до пускових операцій енергетичних установок можна тільки після прибирання робочих місць від відходів і матеріалів, відновлення ізоляції паропроводів, виконання заходів щодо пожежної безпеки, перевірки готовності передбачених засобів пожежного захисту.

9.1.5. Застосовувати в технологічних процесах матеріали з невідомими вибухопожежними властивостями забороняється.

9.1.6. Машинні зали та інші будівлі і споруди АЕС мають експлуатуватися згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004, цих Правил та інших нормативно-правових актів.

9.1.7. Забороняється захаращувати проходи, проїзди, підходи до ПЗПГ і до устаткування оперативного й аварійного переключення.

9.1.8. Забороняється виконувати технологічні операції на устаткуванні й установках з несправностями, які можуть призвести до загорянь, а також відключати контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються режими роботи технологічного устаткування.

9.1.9. Температура поверхні устаткування під час роботи не повинна перевищувати 45 град. С при температурі навколишнього повітря + 20 град. С (у всіх випадках температура має бути не вищою 60 град. С).

9.1.10. Колір фарбування устаткування має відповідати ГОСТ 14202-69 та ГОСТ 12.4.026-76*. На устаткуванні мають бути вивішені знаки безпеки.

9.1.11. При проходженні електрокабелів поблизу паропроводів і в місцях можливих механічних пошкоджень вони мають прокладатися в металевих коробах і захищатися від нагріву, а при проходженні їх поблизу мастилобаків і мастилостанцій (на відстані менше 10 м) мають покриватися ВЗС.

9.1.12. Усі гарячі ділянки поверхонь устаткування і трубопроводів, що знаходяться в зоні попадання на них мастила, ЛЗР і ГР, повинні мати негорючу теплову ізоляцію з металевою обшивкою.

9.1.13. Стан теплоізоляції турбоагрегатів і трубопроводів слід оглядати в доступних місцях не рідше 1 разу на 10 днів. Знайдені порушення теплоізоляції, відшарування і спучування мають заноситися в журнал дефектів устаткування для подальшого ремонту.

9.1.14. У разі попадання мастила на теплоізоляцію гарячих поверхонь їх необхідно очистити (гарячою водою або парою), а якщо ці заходи не допомогли (глибоке просочення ізоляції) - слід замінити ділянку теплоізоляції.

9.1.15. Характеристики пожежної небезпеки речовин і матеріалів, які застосовуються або виробляються (отримуються), мають бути вивчені обслуговувальним персоналом. Персонал зобов'язаний дотримуватись при роботі з вибухопожежонебезпечними речовинами і матеріалами вимог маркування і попереджувальних написів, які нанесені на упаковках або приведені в указівках щодо застосування.

9.1.16. Сумісне застосування (якщо це не передбачено технологічним процесом), зберігання і транспортування речовин і матеріалів, які при взаємодії один з одним викликають запалювання, вибух або утворюють горючі і токсичні гази (суміші), не допускаються.

9.1.17. У вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях (ділянках, майстернях, цехах і т.ін.) і на устаткуванні, у яких є небезпека вибуху або загоряння, необхідно вивішувати знаки, що забороняють користування відкритим вогнем, а також застережливі знаки, про обережність за наявності вибухових і займистих речовин за ГОСТ 12.4.026-76*.

Керівники підрозділів мають ознайомити всіх працівників із значенням таких знаків.

9.1.18. Виробництво, у якому використовуються вибухопожежонебезпечні речовини і матеріали, має бути оснащене автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визначають вибухопожежонебезпеку процесу, сигналізацією граничних значень і системами блокувань, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.

9.1.19. Конструкції витяжних пристроїв (шаф, сушильних, камер фарбування і т.ін.), апаратів, трубопроводів мають запобігати накопиченню пожежонебезпечних відкладень і забезпечувати можливість їх очищення пожежобезпечними способами. Роботи з очищення мають проводитися систематично згідно з технологічним регламентом і фіксуватися в журналі (форму визначає керівник структурного підрозділу).

9.1.20. Іскропригнічувальні, вогнезахисні, пиловловлювальні і противибухові пристрої, а також устаткування захисту від проявів статичної електрики мають у встановленому порядку перевірятися на безвідмовність функціонування.

9.1.21. Технологічне устаткування, апарати і трубопроводи, у яких використовуються речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, гази і пил, мають бути герметичними.

9.1.22. Розігрівання устаткування і трубопроводів з метою ліквідації крижаних пробок, кристалогідратних та інших закупорювальних відкладень необхідно здійснювати пожежобезпечними способами (із застосуванням гарячої води, пари та ін.). Застосування для цієї мети відкритого вогню не допускається.

9.1.23. Двері і люки пилозбиральних камер і циклонів при їх експлуатації мають бути закриті, горючі відходи, зібрані в камерах і циклонах, мають з них своєчасно видалятися.

9.1.24. У вибухопожежонебезпечних приміщеннях (цехах, ділянках і т.ін.) слід застосовувати інструмент, виготовлений з матеріалів, що не дають іскор, або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.

9.1.25. Покриття підлоги в приміщеннях категорій з вибухопожежонебезпеки А і Б мають виконуватися з негорючих і таких, що не дають іскор (при ударах), матеріалів. Конструкція вікон і дверей в таких приміщеннях також має унеможливлювати іскроутворення.

9.1.26. У виробничих і складських приміщеннях, у яких застосовуються, виробляються або зберігаються речовини і матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і пари, мають установлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за станом повітряного середовища.

9.1.27. У приміщеннях, де застосовуються ЛЗР і ГГ, має передбачатися їх централізована подача до робочих місць. Доставка цих рідин у невеликих кількостях допускається в безпечній негорючій тарі спеціальної конструкції.

9.1.28. У гідросистемах із застосуванням ГР необхідно встановити контроль за їх рівнем у баку і не допускати перевищення тиску в системі вище за допустимий (указаний в паспорті). При появі патьоків мастила течу слід негайно усунути, а мастило прибрати за допомогою тирси або дрантя і видалити з приміщення в спеціально відведене місце.

9.1.29. У приміщеннях, де є виділення горючого пилу, стружки та ін., підлога, стелі, стіни, конструкції і устаткування мають систематично прибиратися. Періодичність прибирання встановлюється в інструкціях з пожежної безпеки.

9.1.30. Для миття і знежирення устаткування, виробів, деталей, кріплення та ін. мають застосовуватися, як правило, негорючі технічні мийні засоби, а також ультразвукові та інші безпечні в пожежному відношенні установки і способи.

9.1.31. Лакофарбові матеріали мають подаватися на робочі місця в готовому вигляді централізовано (у тарі, що герметично закривається, або по трубах) і не більше змінної потреби. Змішування і розбавлення всіх видів лаків і фарб слід здійснювати в спеціально виділеному ізольованому приміщенні, що розташоване біля зовнішньої стіни з віконними отворами і має самостійний евакуаційний вихід, або на відкритому майданчику.

9.1.32. Вимірювання рівня ЛЗР і ГР у резервуарах (ємностях) і відбір проб слід здійснювати в світлий час доби. Не допускається вимірювання рівня і відбір проб вручну під час грози, закачування або відкачування продуктів. Забороняється подача таких рідин у резервуари та інші ємності струменем, що спадає. Швидкість наповнення і спорожнення резервуара не повинна перевищувати сумарну пропускну спроможність установлених на резервуарах дихальних клапанів (вентиляційних патрубків).

9.1.33. Після закінчення роботи просочувальні ванни, а також ванни з охолоджувальними ГР мають закриватися кришками.

9.1.34. Просочувальні, гартівні та інші ванни з ГР слід обладнати пристроями аварійного зливу в підземні ємності, розташовані зовні будівлі. Кожна ванна повинна мати місцеве відсмоктування горючої пари. Улаштування аварійного зливу і місцевих відсмоктувань мають визначатися проектами.

9.1.35. У деревообробних підрозділах не дозволяється:

зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує змінну потребу;

залишати після закінчення роботи неприбраними готову продукцію, стружки, тирсу, деревний пил, мастила, оліфу, лаки, клей, інші ГР і горючі матеріали;

експлуатувати лісопильні рами, круглопильні, фрезернопильні та інші верстати і агрегати при торканні пилок об огорожі, перекосі пильної рамки, ослабленні і неправильній підгонці повзунів, несправних системах охолоджування і змащування, нагріві підшипників понад 70 град. С, вимкнених системах місцевої вентиляції або при їх відсутності, а також при порушеній герметичності повітроводів.

9.1.36. Клеєварки потрібно розташовувати в ізольованому приміщенні або у відведеному для цього безпечному місці. Клей на основі синтетичних смол і легкогорючих розчинників слід зберігати в негорючих ящиках. Розігрівати клей необхідно парою або за допомогою електроприладів з водяними лазнями.

9.1.37. Мешкання людей у виробничих будівлях, складах і на територіях підприємств не допускається.

9.2. Системи з умістом водню

9.2.1. Газощільність системи централізованої подачі водню або інертного газу має підтримуватися в технічному стані, що забезпечує рівень допустимого добового витоку газу не більше 1% від загального об'єму цієї системи. Допустимий рівень умісту водню в газовій суміші 2%, аміаку 15%.

9.2.2. На турбогенераторі має проводитися регулярний відбір проб газової суміші із струмопроводів, картерів підшипників, мастилобаків для контролю за утворенням вибухонебезпечних сумішей. Періодичність відбору затверджується керівництвом станції. При несправності автоматичних газоаналізаторів відсутність водню слід перевіряти за допомогою переносних газоаналізаторів або індикаторів не рідше одного разу на добу із записом результатів у журнал.

9.2.3. Аварійне витіснення водню азотом з корпусу машин необхідно виконувати відповідно до ІЕ систем з умістом водню.

9.2.4. При експлуатації газомасляної системи ущільнення вала генератора не допускається утворення вибухонебезпечної суміші при об'ємному вмісті водню в повітряному середовищі від 4% до 75%. Максимальна концентрація водню за будь-яких обставин не повинна перевищувати 2%, для чого необхідно:

проводити контроль чистоти водню в агрегаті і виконувати в необхідних випадках операції щодо заміни газового середовища;

суворо дотримувати послідовність операцій щодо заповнення або витіснення водню в корпусі генератора;

підтримувати в справному стані оглядові пристрої мастилосистем і трубопроводи видалення водню з агрегатів;

постійно контролювати герметизацію замкнутих систем з воднем;

контролювати роботу контрольно-вимірювальних приладів проведенням систематичного хімічного аналізу, регулярно продувати газомасляні системи відповідно до графіка;

перевіряти наявність скупчення водню в екранованих струмопроводах і вживати заходів до його видалення.

9.2.5. За наявності в корпусі генератора водню у всіх режимах роботи має забезпечуватися безперервна подача мастила в ущільнення для запобігання утворенню вибухонебезпечної концентрації водню з повітрям і можливості її займання, а також робота вакуумного насоса або ежектора.

9.2.6. При ремонтах необхідно виключити попадання водню в корпус генератора шляхом виконання видимого розриву на трубопроводі подачі водню або в запірній арматурі на газовому посту.

9.2.7. При появі водню в струмопроводах і картерах підшипників (при вмісті його в повітрі до 1%) необхідно провести заходи з усунення витоку водню.

9.2.8. Забороняється проведення пожежонебезпечних робіт без наряду-допуску (з проведенням аналізу повітряного середовища) безпосередньо на корпусі агрегатів, апаратах і трубопроводах, заповнених воднем, та ближче 15 м від них.

9.2.9. Прокладання газопроводів з киснем, ацетиленом та іншими ГГ у приміщенні мастилоапаратних забороняється.

9.2.10. Перед пуском насосів у приміщенні мастилоапаратних має бути включена припливно-витяжна вентиляція.

9.2.11. Робота мастилоочисної установки без заземлення забороняється.

9.2.12. У мастилоапаратній зберігання змащувальних матеріалів допускається тільки в спеціальній металевій тарі з кришками. Забороняється зберігання матеріалів більше добової потреби.

9.2.13. Не допускається установка газових балонів біля газових постів генераторів для заповнення їх корпусів воднем або інертним газом, за винятком аварійних випадків (ремонту) у централізованих системах подачі цих газів.

9.2.14. Дії персоналу щодо гасіння пожежі на генераторах мають здійснюватися відповідно до плану і карток пожежогасіння і періодично відпрацьовуватися на ППТ.

9.2.15. Справність установок і трубопроводів системи подачі водню і азоту в корпус генератора від централізованих газових установок має періодично контролюватися.

На видних місцях устаткування газомасляної системи з водневим охолоджуванням мають бути нанесені знаки безпеки "Забороняється користуватися відкритим вогнем", "Забороняється палити" і "Обережно! Легкозаймисті речовини".

9.3. Кисневі установки

9.3.1. У приміщеннях кисневих станцій і розподільних установок не повинно бути будівельних конструкцій і деталей з деревини та інших органічних матеріалів. Підлога має бути виконана з негорючих матеріалів.

9.3.2. У приміщеннях розподільних колекторів можливе розміщення наповнених і порожніх балонів у кількості не більше 80 шт.

9.3.3. Забороняється розміщувати в приміщенні зберігання балонів (наповнених і порожніх) і в приміщенні розподільної рампи устаткування, що не належить до кисневих установок, а також улаштування різного роду приміщень.

9.3.4. Балони, що зберігаються на відкритих майданчиках, мають бути захищені від сонячного проміння улаштуванням огорож і піддашків з негорючих матеріалів над усім майданчиком.

9.3.5. Канали трубопроводів і кабелів, а також приямки компресорів мають триматись у чистоті. Забороняється забруднення їх сміттям, мастилом, водою.

9.3.6. Зварювальні та інші роботи із застосуванням відкритого вогню можуть проводитися на відстані не менше 10 м від кисневої станції і від будівлі, у якій розміщені відділення наповнення і склади кисневих балонів.

9.3.7. Ремонт киснепроводів із застосуванням зварки або паяння необхідно проводити тільки після ретельного продування їх азотом.

9.3.8. За герметичністю всіх з'єднань у кисневих комунікаціях має бути встановлений нагляд. Усі деталі пристроїв наповнювання - труби, вентилі та ін., що контактують із стиснутим киснем, мають бути виготовлені з міді або її сплавів (латунь, бронза). Застосування деталей із сталі, зокрема тієї, що не іржавіє, забороняється.

9.4. Системи з умістом мастила

9.4.1. Монтаж і ремонт мастилопроводів турбогенераторів має проводитися відповідно до вимог чинного законодавства. На заводські зварні з'єднання має бути документація заводу-виробника. Зварні з'єднання, виконані в процесі монтажу або ремонту, мають ретельно контролюватися неруйнівними методами. Після закінчення всіх робіт на мастилосистемах турбогенераторів відповідні ділянки необхідно очищати, промивати і опресовувати тиском, що перевищує робочий в 1,25 раза, або відповідно до вказівки заводу-виробника.

9.4.2. У мастилосистемах агрегатів слід застосовувати мастилостійкі і температуростійкі до 100 град. С матеріали ущільнень (прокладки) фланцевих з'єднань мастилопроводів. У вузлах, які можуть піддаватися при роботі нагріву понад 100 град. С, елементи ущільнювачів мають бути температуростійкими до 200 град. С.

9.4.3. Мастилопроводи, не захищені коробами, мають відділятися від гарячих поверхонь з температурою вище 60 град. С захисними екранами.

Усі гарячі поверхні, розташовані ближче 1 м від мастилопроводів, мають бути заізольовані. Поверхня ізоляції небезпечних ділянок має бути обклеєна склотканиною за допомогою розчиненого рідкого скла і обшита листовою сталлю або алюмінієм для оберігання її від просочення мастилом.

9.4.4. При експлуатації агрегатів не допускається потрапляння мастила на гарячі поверхні, у підвальні приміщення і на кабельні траси. З цією метою мають бути передбачені заходи проти фонтанування мастила на напірних мастилопроводах, а саме:

застосування сталевої запірної арматури;

установка фланців фасонного типу "шип-паз";

покриття кожухом фланцевих з'єднань і запірної арматури;

розміщення мастилопроводів, що проходять поряд з нагрітими поверхнями, у металевих коробах.

9.4.5. Напірні мастилопроводи з надлишковим тиском більше 0,1 МПа мають вироблятися із сталевих безшовних труб з мінімальною кількістю фланцевих з'єднань.

9.4.6. Фланцеві з'єднання, уключаючи з'єднання в арматурі (при надлишковому тиску в них 0,1 МПа і більше), слід приймати фасонного типу (типу "шип-паз", "виступ-западина").

9.4.7. При незначній течі мастила в мастилонаповненому устаткуванні (мастилобаки, мастилоохлоджувачі, мастилонасоси і т.ін.), яку неможливо усунути без зупинки блоку, допускається установка тимчасових піддонів з негорючих матеріалів, мастило з яких має періодично прибиратися у міру накопичення. Підкладення дрантя, теплоізоляції для збору мастила в місцях витікання забороняється. При значних витіканнях необхідно вжити заходів щодо аварійної зупинки устаткування.

9.4.8. Усі отвори в підлозі машинного залу необхідно закладати або захищати бортом заввишки не менше 100 мм.

9.4.9. Підлога приміщень мастилогосподарства ГЦН має бути виконана з негорючого матеріалу.

9.4.10. Електричні контакти і реле сигналізації рівня мастила в мастилобаках слід установлювати за межами ємностей.

9.4.11. Забороняється проведення робіт на мастилопроводах і устаткуванні мастилосистеми під час їх роботи, за винятком заміни манометрів, ремонту насосів ділянок, що відключаються, а також налагоджувальних робіт.

9.4.12. Доливати мастилобаки необхідно централізовано по мастилопроводах. Забороняється підживлення мастилосистеми шляхом доставки мастила в бочках до мастилобаків.

9.4.13. Не допускається застосування гумових, поліетиленових та інших прокладок з м'якого і немастилостійкого матеріалу для фланцевих з'єднань мастилопроводів.

9.4.14. У мастилосистемі має забезпечуватися злив мастила в аварійну ємність, розташовану поза головним корпусом.

Площа перерізу зливного трубопроводу мастилобаків має бути такою, щоб забезпечувати злив мастила з мастилосистеми протягом 15 хв.

9.4.15. На трубопроводі аварійного зливу мастила з мастилобака турбогенератора в машзалі слід установлювати послідовно дві засувки. Одна з них з ручним приводом, виведеним на відмітку обслуговування турбіни, установлюється в місці, безпечному при пожежі. Друга засувка з ручним управлінням на місці її установлення має бути опломбована у відкритому положенні.

9.4.16. На запірному пристрої (засувці) аварійного зливу мастила з мастилобака має бути напис "Аварійний злив мастила", а ручний привід пофарбований в червоний колір.

9.5. Трансформатори, автотрансформатори, компенсувальні реактори, трансформатори власних потреб

9.5.1. Пожежна безпека при експлуатації трансформаторів, автотрансформаторів, компенсувальних реакторів, трансформаторів власних потреб та ін. забезпечується:

триманням у справному стані пристроїв охолоджування, регулювання і захисту устаткування;

дотриманням температурних режимів;

триманням у справному стані і постійній готовності АУПГ і пристроїв мастилоприймачів;

триманням у справному стані газоаналізаторів.

9.5.2. Пристрої мастилоприймачів під трансформаторами і реакторами, мастилопроводи і дренажі мають триматись у справному стані для запобігання розтіканню мастила при аварії і потраплянню його в кабельні канали та інші комунікації.

9.5.3. Максимально допустима температура верхніх шарів мастила має бути не більше 95 град. С, а перевищення температури мастила над температурою зовнішнього середовища - не більше 60 град. С.

9.5.4. Засипка з гравію або щебеню (відповідної фракції) під трансформатор має триматись у чистоті і не рідше 1 разу на рік промиватися. При сильному забрудненні (занесення пилу, піску і т.ін.), замасленні засипки її слід промивати, як правило, навесні та восени. Одночасно з промиванням засипки з гравію або випробуванням стаціонарної установки пожежогасіння має бути перевірена робота мастилопроводів і видалена вода з аварійної ємності. При утворенні на засипці з гравію твердих відкладень від нафтопродуктів завтовшки не менше 3 мм або появі рослинності і в разі неможливості її очищення має здійснюватися заміна гравію (щебеню) фракцією 30-70 мм.

9.5.5. Виведення трансформаторів з експлуатації необхідно виконувати відповідно до вимог документації заводів-виробників.

9.5.6. Навколо трансформаторів бортову огорожу необхідно тримати в справному стані. При виявленні мастила на засипці з гравію (щебеню) слід уживати заходів із запобігання його подальшому надходженню.

9.5.7. Забороняється використовувати стінки кабельних каналів як бортову огорожу мастилоприймачів трансформаторів і реакторів.

9.5.8. Уведення кабельних ліній в шафи управління, захисту і автоматики, а також розгалужувальні (сполучні) коробки на трансформаторах і реакторах мають бути ретельно ущільнені негорючим матеріалом і відповідати класу зони по ПУЕ.

9.5.9. При пошкодженні корпусу трансформатора мастило необхідно злити в аварійну ємність. Аварійні ємності для приймання мастила мають перевірятися не рідше двох разів на рік, а також після рясних дощів, танення снігу або гасіння пожежі. Стаціонарні рівнеміри в ємностях слід тримати в справному стані.

9.5.10. При отриманні сигналу від газового реле трансформатора має бути негайно проведений зовнішній огляд трансформатора і відібраний газ для аналізу і перевірки на горючість. Якщо газ горючий або в ньому містяться продукти розкладання ізоляції, трансформатор має бути негайно відключений.

9.5.11. Трансформатори напругою 330 кВ і вище при виділенні газу (навіть негорючого і відсутності в ньому продуктів розкладання ізоляції) мають бути розвантажені й відключені для з'ясування і усунення причини появи газу. При спрацьовуванні захисту від внутрішніх пошкоджень трансформатора мають автоматично включатися стаціонарні установки пожежогасіння водою.

9.5.12. У разі автоматичного відключення трансформатора підключення його в роботу можливе тільки після огляду й усунення виявлених недоліків.

9.5.13. Огляд трансформаторів власних потреб з постійним черговим персоналом має проводитися 1 раз на добу, без чергового персоналу - 1 раз на місяць.

9.5.14. Позачергові огляди необхідно проводити після аварійних відключень релейним захистом трансформаторів.

9.5.15. Трансформатор при пожежі має бути відключений і включена стаціонарна установка пожежогасіння. Злив мастила з трансформатора при пожежі забороняється.

9.5.16. У місцях установки пожежної техніки мають бути обладнані й позначені місця заземлення. Місця заземлення пожежної техніки й устаткування визначаються фахівцями ЕЦ спільно з представниками пожежної охорони.

9.5.17. Гасіння пожеж на трансформаторах, реакторах, генераторах здійснюється відповідно до оперативного плану та карток пожежогасіння. На об'єктах, де розміщені трансформатори, реактори, генератори, мають бути визначені місця зберігання захисних засобів для підрозділів пожежної охорони. Використовування цих засобів з іншою метою заборонено.

9.6. Гідразинні установки

9.6.1. Установка для дозування робочого розчину гідразингідрату повинна мати огорожу з цементною відбортовкою і приямок для збору і нейтралізації пролитого розчину. На огорожу установки мають бути вивішені плакати "Гідразингідрат" і знаки безпеки "Обережно! Легкозаймисті речовини", "Обережно! Небезпека вибуху".

9.6.2. Забороняється зберігати в приміщенні гідразинної установки будь-які реагенти і матеріали, користуватися відкритим вогнем і застосовувати іскроутворювальні інструменти. Приміщення гідразинної установки має бути закрите на замок.

9.6.3. Зливати гідразингідрат з бочок слід за допомогою сифона із сталі, що не іржавіє, у приймальний бак, наполовину заповнений водою. Переливати гідразингідрат необхідно при включеній вентиляції. Ближче за два метри від місця роботи не повинні міститися окислювачі, горючі речовини, пористі матеріали (окисли натрію, калію, азбест, активоване вугілля і т.ін.), кисень і електронагрівальні прилади.

9.6.4. Товарний гідразингідрат, що містить 64% гідразину, потрібно транспортувати і зберігати в тарі із сталі, що не іржавіє, або алюмінію. Розбавлені розчини гідразингідрату (30% і менше) допускається зберігати в ємностях, що закриваються, з вуглецевої сталі або в поліетиленових банках. При транспортуванні не допускаються удари і падіння ємностей з гідразингідратом. При розкритті металевих ємностей з-під гідразингідрату не слід допускати виникнення іскор.

9.6.5. Пролитий гідразингідрат (концентрований або розбавлений) необхідно змити водою в дренажний приямок і нейтралізувати хлорним вапном.

10.1. Установки пожежної сигналізації і пожежогасіння

10.1.1. Тримання в працездатному стані АУПС і АУПГ необхідно забезпечувати такими заходами:

комплектуванням високопрофесійними кадрами, що пройшли спеціальне навчання;

проведенням ТО з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;

матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення у всіх режимах експлуатації, підтримки і своєчасного відновлення працездатності;

розробкою необхідної експлуатаційної документації для обслуговувального і чергового персоналу.

10.1.2. Будівлі, приміщення і споруди мають обладнуватися вказаними установками відповідно до вимог будівельних норм, правил, стандартів, переліків та інших нормативно-правових актів, а також на підставі АПН.

10.1.3. Апаратура і устаткування, що входить до складу установок, мають відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників та мати відповідні сертифікати, видані УкрСЕПРО.

10.1.4. Приймання в експлуатацію установок пожежогасіння має здійснюватися комісією, призначеною наказом Генерального директора, з обов'язковою участю фахівців СПБ та представників Держпожнагляду.

10.1.5. Установки пожежогасіння і пожежної сигналізації мають експлуатуватися в режимах, передбачених проектами. Переведення установок з автоматичного режиму на дистанційне керування не допускається, за винятком випадків ремонту установки, ТО та при відвідуванні приміщень, обладнаних АУПГ (з повідомленням пожежної охорони).

10.1.6. Усі установки пожежогасіння мають бути в справному стані і триматись у постійній готовності до дії. Несправності, що впливають на їх працездатність, мають усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Кожен випадок відмови їх у роботі і при випробуваннях у приміщеннях СБ підлягає розслідуванню комісією.

10.1.7. Роботи з ТО і ППР мають визначатися на кожен вид установок і виконуватися відповідно до плану-графіка, який розробляється на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. Цим планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення робіт.

10.1.8. На період проведення робіт з ТО або ППР, для яких передбачається відключення установок, адміністрація підприємства зобов'язана вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень, що захищаються, і технологічного устаткування, поінформувавши про це об'єктову пожежну охорону.

10.1.9. Шлейфи пожежної сигналізації, лінії управління і зв'язку мають постійно контролюватися на режим "Готовність" і піддаватися періодичним випробуванням на режими "Тривога" і "Установка спрацювала" відповідно до плану-графіка.

10.1.10. У місцях розміщення приладів сигналізації і вузлів управління має бути визначений порядок дій чергового (оперативного) персоналу в разі появи сигналів про пожежу або про несправності в АУПС або АУПГ. Це приміщення має бути обладнане телефонним зв'язком і укомплектоване електричним ліхтарем.

10.1.11. Диспетчерські пункти (пожежні пости), операторні технологічних цехів, а також станції пожежогасіння мають бути забезпечені схемою (мнемосхемою) пожежної сигналізації і (або) установок пожежогасіння, а також інструктивними матеріалами про управління установкою пожежогасіння і про дії сповіщення про аварію і (або) пожежу.

10.1.12. На пультах управління диспетчерських пунктів (пожежних постів), на блоках пожежної автоматики, біля кожного вузла управління і розподільного пристрою установок пожежогасіння мають бути вивішені (установлені) таблички з указівкою приміщень або технологічного устаткування, що захищаються.

В установках водяного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми обв'язки, на табличках вказувати типи і кількість зрошувачів у секції, а засувки і крани нумерувати відповідно до схеми обв'язки. Функціональні схеми обв'язки мають вивішуватися і в насосних АУПГ.

10.1.13. На об'єкті має вестися експлуатаційна документація, у якій необхідно реєструвати:

зміст, терміни і виконавців проведення ТО і ППР;

дату і обставини санкціонованих і помилкових спрацьовувань АУПС і АУПГ;

дату і результати контрольних перевірок і періодичних випробувань АУПС і АУПГ.

На об'єкті також має бути така документація:

ПД і виконавчі креслення на установку;

акт приймання і здачі установки в експлуатацію;

паспорти на устаткування і прилади;

журнал ТО і ремонту установок;

ІЕ установки.

10.1.14. Для якісної експлуатації АУПС і АУПГ на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації має бути створена служба з обслуговування АУПС і АУПГ, а також призначені:

особи, відповідальні за експлуатацію АУПС і АУПГ;

оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом АУПС і АУПГ (оперативний персонал - для щоденного контролю, черговий персонал - для цілодобового. Функції оперативного і чергового персоналу можуть об'єднуватися);

особи, відповідальні за ремонт і ТО АУПС, АУПГ.

10.1.15. Керівник підрозділу, відповідальний за експлуатацію, ТО і ремонт установок пожежної автоматики, зобов'язаний забезпечити:

виконання вимог правил експлуатації установок пожежної сигналізації і пожежогасіння;

тримання АУПС і АУПГ у робочому стані шляхом своєчасного проведення ТО і ППР;

навчання оперативного (чергового) персоналу, а також інструктаж працівників у приміщеннях, що захищаються;

розробку необхідної експлуатаційної документації і контроль за систематичним її веденням;

інформування адміністрації АЕС, об'єкта про всі випадки відмов і спрацьовувань установок;

своєчасне пред'явлення рекламацій:

а) заводам-виробникам - при поставці некомплектних або неякісних приладів і устаткування;

б) монтажним організаціям - при виявленні неякісного монтажу або відступів від ПД, не узгоджених з розробником проекту та наглядовими органами;

в) спеціалізованим обслуговувальним організаціям - за неякісне і невчасне ТО і ремонт установок.

10.1.16. Оперативний (черговий) персонал повинен знати:

найменування і місцезнаходження приміщень, що захищаються, розташування приймальних станцій пожежної сигналізації, вузлів управління установками пожежогасіння;

порядок виклику пожежної охорони при отриманні сигналу тривоги і взаємодії з пожежними підрозділами при ліквідації пожежі та її наслідків;

порядок визначення працездатності установки в період експлуатації;

порядок ведення експлуатаційної документації.

10.1.17. Запас зрошувачів і ПС на об'єкті має бути не менше 10% від числа змонтованих.

10.1.18. КОПС має забезпечувати роздільне подавання сигналів від ПС і охоронних датчиків.

10.1.19. Апаратура АУПС і КОПС має встановлюватися в місцях, недоступних для сторонніх осіб, і бути опломбована.

10.1.20. ПС слід установлювати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів і технічної документації заводів-виробників. Сповіщувачі мають бути захищені від механічних пошкоджень і несанкціонованих спрацьовувань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.

10.1.21. ПС мають функціонувати цілодобово і постійно триматись у чистоті. До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів і устаткування до сповіщувачів має бути не менше 0,6 м.

10.1.22. Не допускається встановлювати замість несправних сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача в місці його установлення.

10.1.23. У разі ремонту або несправності ручного ПС поряд має бути вивішена табличка з відповідним написом.

10.1.24. Елементи і вузли АУПГ мають бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.

10.1.25. Зрошувачі і насадки мають постійно триматись у чистоті, при проведенні ремонтних робіт вони мають бути захищені від попадання на них фарби, побілки та ін. У місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх необхідно захищати надійними огорожами, що не впливають на розповсюдження тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається встановлювати замість зрошувачів, що розкрилися, і несправних пробки і заглушки.

10.1.26. Періодичну перевірку працездатності установок водяного пожежогасіння на спрацьовування від сповіщувачів з вимірами інерційності системи і величин тиску на початку і в кінці рядів працюючих зрошувачів проводять не рідше 1 разу на 3 роки. Цю перевірку допускається поєднувати з проведенням гідроіспитів трубопроводів АУПГ.

10.1.27. Забороняється:

використовувати трубопроводи АУПГ для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;

приєднувати виробниче устаткування до живлячих трубопроводів АУПГ;

установлювати запірну арматуру і фланцеві з'єднання на живильних і розподільних трубопроводах.

10.1.28. Вузли управління установок водяного пожежогасіння мають бути розміщені в приміщеннях з мінімальною температурою повітря протягом року не нижче +5 град. С.

10.1.29. Приміщення, де розміщені вузли управління, насосні станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення і бути постійно замкнутими. Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечувати телефонним зв'язком з диспетчерським пунктом (пожежним постом). Ключі від приміщень мають знаходитися у обслуговувального і оперативного (чергового) персоналу. Біля входу в приміщення має бути табло "Станція (вузол управління) пожежогасіння".

10.1.30. Відновлення фарби на поверхні установок пожежогасіння, сигналізації здійснюється під час ППР і в разі потреби.

10.2. Системи протидимного захисту

10.2.1. Не менше одного разу на місяць слід проводити випробування систем протидимного захисту з уключенням вентиляторів (уручну або від ПС).

10.2.2. Для підтримання систем протидимної вентиляції в робочому стані необхідно:

щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів, положення клапанів, засувок; наявність замків і пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, пускових механізмів оперативного реагування, захисного заскління на кнопках ручного пуску;

періодично очищувати від забруднення і пилу (у зимовий час від обмерзання) вентиляційні грати, виконавчі механізми; регулювати натягнення ременів трансмісії вентиляційних агрегатів, усувати несправності електричних пристроїв, вентиляційних установок, порушення цілісності повітроводів і їх з'єднань.

10.2.3. На кнопках дистанційного пуску мають бути пояснювальні написи (таблички) про їх призначення. Кнопки мають бути опломбовані (опечатані). Щит (пульт) ручного управління пристроями системи протидимного захисту має бути забезпечений інструкцією про порядок їх уключення в роботу.

10.2.4. Двері, що входять в систему протидимного захисту, повинні мати справні пристрої для самозачинення і ущільнювальні прокладки в притворах, а також заскління з армованого скла (або бути глухими).

10.2.5. У каналах димовидалення і підпору повітря прокладення будь-яких комунікацій не дозволяється.

10.2.6. Сигнали про виникнення пожежі і включення в роботу протидимного захисту будівель мають передаватися на диспетчерський пункт.

10.2.7. У черговому режимі димові клапани системи протидимного захисту на всіх поверхах мають бути закриті.

10.3. Системи оповіщення і зв'язку при пожежі

10.3.1. Системи оповіщення про пожежу мають забезпечувати відповідно до розроблених планів евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всій будівлі (споруді), а в разі потреби - послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, секції і т.ін.).

10.3.2. Порядок використання систем оповіщення необхідно визначати в ІЕ, де слід також указувати осіб, що мають право приводити системи в дію.

10.3.3. Кількість оповісників, їх розстановка і потужність мають забезпечувати необхідну чутність у всіх місцях перебування людей. Оповісники - динаміки не повинні мати регуляторів гучності, їх підключення до мережі слід виконувати без роз'ємних пристроїв.

10.3.4. Для передачі текстів оповіщення і управління евакуацією допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі та інші мережі мовлення, що є на підприємстві (за умови забезпечення надійності оповіщення). Текст оповіщення має бути наперед записаний на магнітофон.

10.3.5. Системи оповіщення і управління евакуацією необхідно виконувати з урахуванням можливості прямої трансляції мовного оповіщення і управляючих команд через мікрофон для оперативного реагування у разі зміни обстановки або порушення нормальних умов евакуації.

10.3.6. Приміщення, з якого здійснюється управління системою оповіщення, слід розташовувати на нижніх поверхах будівель, переважно біля входу в сходові клітки, у місцях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.

10.3.7. У вибухонебезпечних зонах технічні засоби систем оповіщення про пожежу повинні мати ступінь захисту, що відповідає категорії і групі вибухонебезпеки.

10.3.8. Необхідність обладнання будівель і приміщень системами та технічними засобами оповіщення про пожежу, вимоги до їх улаштування встановлюються будівельними нормами.

10.3.9. На передбачених заздалегідь визначених місцях мають бути встановлені аварійні засоби телефонного зв'язку, що працюють незалежно від основних мереж телефонного зв'язку АЕС.

10.3.10. АЕС має оснащуватися переносними засобами радіозв'язку (радіостанції або радіотелефони, що працюють на одній частоті), які мають знаходиться у розпорядженні пожежної охорони і оперативного персоналу, що бере участь у гасінні пожежі і можливій безпечній зупинці РУ.

10.3.11. Стаціонарні приймальні станції (ретранслятори) мають бути захищені від дії пожежі.

10.3.12. Переносні засоби радіозв'язку перед застосуванням на території АЕС мають бути перевірені по частоті для унеможливлення помилкових спрацьовувань установок пожежної автоматики і дії на системи управління АЕС. Надалі проводяться регулярні періодичні випробування цих засобів.

10.3.13. Приміщення постійного перебування персоналу АЕС необхідно забезпечувати засобами зв'язку (телефонами, радіозв'язком, сповіщувачами), передбачаючи можливість використання їх для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби. Номер телефону для виклику пожежної охорони має бути "01".

10.3.14. За відсутності на об'єкті (у приміщенні) телефонного зв'язку слід на видних місцях указати (за допомогою написів, табличок і т.ін.) місцезнаходження найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.

10.3.15. У вибухонебезпечних зонах телефонні апарати і сигнальні пристрої до них мають бути виконані відповідно до категорії і класу зони по ПУЕ.

10.4. Протипожежне водопостачання

10.4.1. Зовнішнє протипожежне водопостачання

10.4.1.1. АЕС має бути забезпечена необхідною кількістю води для пожежогасіння, виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативно-правових документів. Мережі протипожежного водопроводу мають забезпечувати необхідні норми витрати і тиску води. При недостатньому тиску на об'єктах необхідно встановлювати насоси, що підвищують тиск у мережі.

10.4.1.2. До протипожежного водопостачання належать вододжерела, насосні станції, мережа зовнішнього водопостачання трубопроводів з гідрантами на території об'єкта, а також внутрішня мережа трубопроводів з ПК у будівлях, спорудах. Протипожежний водопровід має прокладатися окремо від технологічного, сантехнічного та інших водопроводів.

10.4.1.3. Перевірку стану вводів протипожежного водопроводу, запірної арматури, водозабірних колодязів і вимірювальних приладів слід проводити щомісяця. Установка секційних засувок для відключення окремих частин водопровідної магістралі має забезпечувати проведення ремонту, ТО без порушення подачі води в системи пожежогасіння АЕС.

10.4.1.4. Перевірку на справність і щільність закриття засувок протипожежного водопроводу слід проводити не рідше одного разу на 6 місяців.

10.4.1.5. Тимчасове відключення окремих ділянок протипожежного водопроводу, устаткування насосних станцій і резервуарів із запасом води для пожежогасіння (для ремонту або випробування) необхідно проводити за дозволом головного інженера АЕС з повідомленням пожежної охорони. При цьому мають бути вжиті заходи щодо забезпечення надійного водопостачання на весь період відключення.

10.4.1.6. ПГ мають бути в справному стані і розміщуватися так, щоб забезпечувався зручний забір води пожежними машинами.

10.4.1.7. Перевірка працездатності ПГ має здійснюватися відповідальними за їх технічний стан не рідше двох разів на рік (навесні та восени) спільно з об'єктовою державною пожежною охороною. Кришки люків колодязів підземних ПГ мають бути очищені від бруду, льоду і снігу в холодний період, з урахуванням середньомісячної температури утеплені, а стояки звільнені від води.

10.4.1.8. Кришки люків колодязів підземних ПГ необхідно фарбувати в червоний колір, вони повинні мати ручки, що втоплюються.

10.4.1.9. При відключенні ділянок водопровідної мережі і гідрантів або зменшенні тиску в мережі нижче норми (з дозволу головного інженера, НЗС) необхідно за телефоном сповіщати про це підрозділи пожежної охорони. Підключення до мережі протипожежного водопроводу нових споживачів, що пов'язане з пониженням тиску і збільшенням витрати води, має проводитися після узгодження ухваленого рішення з генеральним проектувальником і проведення натурних випробувань на максимальну витрату. Підключення до мережі протипожежного водопроводу споживачів іншого призначення не допускається.

10.4.1.10. При замерзанні гідрантів і окремих ділянок труб для їх відігрівання використовують гарячу воду, нагрітий пісок, пару. З цією метою також слід застосовувати пожежобезпечний контактний спосіб відігрівання водопроводу із застосуванням гнучких стрічкових електронагрівальних елементів.

10.4.1.11. ПГ і ПВ повинні мати під'їзди з твердим покриттям. За наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів та ін. до них мають бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 м х 12 м для установлення пожежних автомобілів і забору води в будь-який час року.

10.4.1.12. У разі неможливості безпосереднього забору води з ПВ слід передбачати приймальні (мокрі) колодязі, сполучені з водоймищем трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на сполучному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку, штурвал якої має бути виведений під кришку люка.

10.4.1.13. Витрачений при гасінні пожежі протипожежний запас води з резервуарів має бути відновлений в можливо короткий термін, але не більше термінів, указаних у СНиП 2.04.02-84. Поповнення резервуара водою має бути автоматичне від мережі пожежного водопроводу.

10.4.1.14. Справність рівнемірів необхідно контролювати не рідше ніж один раз на два місяці при плюсовій температурі, щомісяця при мінусовій температурі і негайно в разі сумнівів у справній роботі рівнеміра. При пониженні рівня води в резервуарі нижче номінального має спрацьовувати попереджувальна сигналізація з виведенням сигналів на БЩУ і ЦЩУ.

10.4.1.15. На АЕС, що має водопровідні мережі, заповнення ПВ слід здійснювати від існуючої мережі по трубопроводах діаметром не менше 77 мм з установкою на них запірної арматури.

10.4.1.16. У місцях розташування ПГ і ПВ мають бути встановлені покажчики з нанесеними:

для пожежного гідранта: буквеним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, позначенням виду водопровідної мережі (тупикова або кільцева);

для пожежного водоймища: буквеним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах і кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водоймища.

10.4.2. Внутрішній протипожежний водопровід

10.4.2.1. Внутрішні ПК слід розміщувати так, щоб забезпечувати необхідний тиск і витрату води, принаймні від одного ПК для гасіння пожежі, що виникла на устаткуванні, яке забезпечує безпечну роботу АЕС.

10.4.2.2. Доступ до місць установки внутрішніх ПК не можна захаращувати, при цьому їх розташування не повинне заважати евакуації людей.

10.4.2.3. Кожен ПК має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметру і стволом, вентилі мають бути укомплектовані рукоятками (маховиками та ін.), а також важелем для полегшення відкриття вентиля, сполучні головки ПК пожежних рукавів і стволів мають вільно з'єднуватися між собою і мати ущільнювальні гумові прокладки. У обґрунтованих випадках допускається тимчасове комплектування ПК пожежними рукавами неоднакового з ним діаметра за умови забезпечення розрахункових витрат або тиску.

10.4.2.4. Пожежні рукави мають експлуатуватися відповідно до технічної документації заводів-виробників. Пожежний рукав необхідно зберігати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана і ствола, і не рідше ніж один раз на шість місяців складати наново (із записом у журнал), змінюючи подовжну складинку.

10.4.2.5. ПК мають розміщуватися у вбудованих або навісних шафках, що мають отвори для провітрювання, пристосованих для опломбування і візуального огляду без їх розкриття. При влаштуванні шафок слід враховувати можливість розміщення в них двох вогнегасників.

10.4.2.6. На дверцях пожежних шафок із зовнішньої сторони мають бути вказані після буквеного індексу "ПК" порядковий номер крана, цех-власник і номер телефону для виклику пожежної охорони. Зовнішнє оформлення дверець має відповідати вимогам чинних стандартів.

10.4.2.7. ПК мають постійно бути в справному стані і бути доступними для користування.

10.4.2.8. Спосіб установки ПК має забезпечувати зручність обертання вентиля і приєднання рукава (на висоті 1,35 м від рівня підлоги). Напрямок осі вихідного отвору патрубка ПК має унеможливлювати різкий злам пожежного рукава в місці його приєднання.

10.4.2.9. Установлюване в будівлях підвищеної поверховості відповідно до вимог будівельних норм обладнання (зовнішні патрубки із сполучними головками, засувки, зворотні клапани) для приєднання рукавів пожежних машин і подачі від них води в мережі внутрішнього протипожежного водопроводу необхідно тримати в постійній готовності до використовування у разі потреби.

10.4.2.10. У неопалюваних приміщеннях у зимовий час вода з внутрішнього протипожежного водопроводу має зливатися. При цьому біля кранів мають бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкриття відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкриття засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.

10.4.2.11. За наявності в неопалюваному приміщенні (будівлі) трьох і більше ПК на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водопроводу в утепленому місці на вводі необхідно встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття і пуск насоса слід здійснювати дистанційно від пускових кнопок, установлених усередині шафок ПК.

10.4.2.12. ТО і ремонт устаткування протипожежного водопостачання слід проводити за графіком, затвердженим головним інженером АЕС, а результати цих робіт мають документально оформлятися.

10.4.3. Насосні станції

10.4.3.1. Для забезпечення насосною станцією необхідного тиску і витрат води в протипожежному водопроводі насоси необхідно встановлювати в кількості, що забезпечує 100% продуктивність за умови виходу з ладу одного з насосів або втрати електроживлення.

10.4.3.2. У приміщенні насосної станції мають бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання і схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід указувати їх призначення.

Приміщення насосних станцій мають бути опалюваними, у них не допускається зберігання сторонніх предметів і устаткування.

Трубопроводи і насоси необхідно фарбувати в червоний колір згідно з ГОСТ 12.4.026-76*.

10.4.3.3. Категорія надійності електропостачання насосних станцій (установок) має відповідати вимогам будівельних норм і ПУЕ.

10.4.3.4. Устаткування насосної станції протипожежного водопроводу має знаходитися в постійній готовності до роботи. Виявлення несправності і відхилення від нормального режиму експлуатації мережі протипожежного водопостачання необхідно усувати негайно шляхом організації аварійно-відновних робіт.

10.4.3.5. Живлення електродвигунів насосів має здійснюватися від двох незалежних джерел з автоматичним уключенням резерву. Роботу основного і резервного джерел живлення пожежних насосів (зокрема від дизельних агрегатів), а також автоматики переходу на резервне живлення слід перевіряти не рідше одного разу на місяць з реєстрацією результатів у журналі.

10.4.3.6. Електрифіковані засувки мають перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця і триматись у постійній експлуатаційній готовності.

10.4.3.7. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних і напірних трубопроводах має забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого з насосів, зворотних клапанів і основної запірної арматури.

10.4.3.8. Біля входу в приміщення насосної станції слід розміщувати напис (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням у темний час доби, а в місцях відсутності природного освітлення - постійно.

10.4.3.9. Порушення в роботі насосів має відображатися на пульті управління АЕС.

10.4.3.10. Якщо насосна станція не має постійного чергового персоналу, то приміщення слід закривати на замок, а місце зберігання ключів указувати на дверях.

10.4.4. Пожежні сухотруби і лафетні стволи

10.4.4.1. ТО пожежних сухотрубів полягає:

в очищенні від сміття і пилових відкладень;

у перевірці наявності ущільнювальних гумових прокладок і сполучних гайок;

у проведенні проливу після реконструкції і монтажу;

сухотруби після проливу мають продуватися сухим стиснутим повітрям.

10.4.4.2. Лафетні стволи призначені для охолодження несучих металоконструкцій машинного залу. Експлуатація лафетних стволів і ТО здійснюється на підставі документації заводів-виробників.

10.4.4.3. ТО і ремонт сухотрубів і лафетних стволів мають проводитися за графіком, затвердженим головним інженером АЕС. Результати цих робіт мають документально оформлятися. При виході з ладу устаткування протипожежного водопостачання дефекти мають усуватися негайно. Після ремонту працездатність цього устаткування має бути перевірена.

10.5. Пожежна техніка

10.5.1. Кількість і номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту об'єктів (пожежних автомобілів, мотопомп та ін.) регламентується вимогами чинних нормативно-правових актів.

10.5.2. Використання пожежної техніки (зокрема пожежного устаткування, інвентарю й інструменту) для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не допускається. При (для) ліквідації аварії, стихійних лих і запобіганні загрозі виникненню надзвичайної ситуації на майданчику АЕС пожежна техніка об'єктової пожежної охорони залучається за вказівкою керівництва АЕС.

10.5.3. Пересувна пожежна техніка має знаходитися в окремих опалюваних приміщеннях і триматись у повній бойовій готовності. Ці приміщення повинні мати освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої і устаткування, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи. Місця заземлення пересувної пожежної техніки на території АЕС визначаються спеціалістами атомної станції разом з представниками об'єктової пожежної охорони і позначаються відповідним знаком.

10.5.4. Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки мають бути забезпечені ПЗПГ, вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, пожежними відрами, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж в їх початковій стадії розвитку. Ця вимога стосується також будівель, споруд і приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми ПК. Знову побудовані, після реконструкції, розширення, капітального ремонту об'єкти (будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки) мають бути забезпечені ПЗПГ (згідно з нормами належності) до початку їх експлуатації.

10.5.5. Норми належності ПЗПГ для конкретних об'єктів (виробничі приміщення, лабораторії, майстерні, склади, адміністративні й службові приміщення) установлюються нормами технологічного проектування з урахуванням рекомендацій, наведених в додатку 8.

10.5.6. Для зазначення місцезнаходження ПЗПГ слід встановлювати вказівні знаки згідно з чинними державними стандартами. Знаки мають бути розташовані на видних місцях на висоті 1,5-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (у разі потреби).

Ділянки поверхні, на якій встановлюються ручні ПС, пристрої ручного пуску установок пожежогасіння і насосів, що підвищують тиск у мережі пожежного водопостачання, необхідно фарбувати в білий колір з червоною окантовкою завширшки 20-50 мм.

10.5.7. Вогнегасники слід установлювати в досяжних і видних місцях (коридорах, при входах або виходах з приміщень і т.ін.), а також поблизу від пожежонебезпечних місць, де найбільш вірогідна поява вогнищ пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від прямого сонячного світла і безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних і нагрівальних приладів.

10.5.8. Переносні вогнегасники мають розміщуватися за допомогою:

навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відкриття; місця розташування необхідно фарбувати в білий колір з червоною окантовкою завширшки 20-50 мм;

установки в пожежні шафи разом з ПК, у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).

10.5.9. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх в тумбах або пожежних шафах слід виконувати так, щоб можна було прочитати маркувальні написи на корпусі.

10.5.10. Експлуатацію і ТО вогнегасників необхідно здійснювати відповідно до паспортів заводів-виробників і ТУ на них, а також НАПБ Б.01.008-2004.

10.5.11. Корпуси вогнегасників (балони), що не витримали гідравлічних випробувань, ремонту не підлягають.

10.5.12. Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації з абревіатурою підрозділу;

пломби на пристроях ручного пуску;

бирки з указівкою дати (місяць і рік) зарядки і чергової перезарядки, контролю і технічного посвідчення, маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне забарвлення згідно з державними стандартами.

10.5.13. Маркувальні написи на корпусі вогнегасника мають бути виконані методами шовкографії, декалькоманії або наклейкою етикеток на синтетичній основі.

10.5.14. Метод нанесення, колір і розмір написів мають забезпечувати їх чітке прочитання протягом терміну між черговими повторними оглядами.

10.5.15. На корпусі вогнегасника мають бути нанесені вказівки (написи або графічні зображення) про порядок приведення вогнегасника в дію, індекси класу пожежі, виду вогнегасного заряду, діапазони температур зберігання (транспортування), можливість використання для гасіння електроустановок і величину граничної напруги, а також застереження "Оберігати від дії прямого сонячного світла і нагрівальних приладів".

10.5.16. Зарядка і перезарядка вогнегасників усіх типів має здійснюватися відповідно до документації заводу-виробника на спеціально обладнаній станції зарядки вогнегасників.

10.5.17. Газові і закачні вогнегасники, у яких маса вогнегасного заряду і (або) тиск робочого середовища менше або більше номінальних значень на 5% (при температурі 20 +- 2 град. С), підлягають дозарядці (перезарядці).

10.5.18. Вуглекислотні і порошкові вогнегасники дозволяється встановлювати на території станції і в неопалюваних приміщеннях при температурі не нижче -20 град. С.

10.5.19. Вогнегасники, установлювані поза приміщеннями або в неопалюваних приміщеннях і не призначені для експлуатації при мінусових температурах, підлягають зняттю на холодний період.

10.5.20. Запірно-пускові пристрої вогнегасників мають бути опломбовані.

10.5.21. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядку або перевірку.

10.5.22. Вогнегасники, відправлені з об'єкта на перезарядку або перевірку, мають бути вкомплектованими і замінюватися відповідною кількістю заряджених вогнегасників. Допускається перевірка і перезарядка 50% вогнегасників, що знаходяться на об'єкті, за наявності в будівлі або споруді, що захищається, внутрішніх ПК. Перезарядка має бути проведена в найкоротші терміни.

10.5.23. Контроль за застосуванням і триманням ПЗПГ здійснюється підрозділами АЕС із записом у журналі контролю ПЗПГ. У зоні оперативного обслуговування передача первинних засобів має здійснюватися персоналом у повному обсязі із записом в оперативному журналі.

11.1. Пожежна безпека при організації ремонту і реконструкції будівель, споруд і технологічного устаткування

11.1.1. Установлений протипожежний режим на АЕС є обов'язковим для персоналу підрядних, ремонтних, будівельно-монтажних та налагоджувальних організацій і повинен суворо виконуватися.

11.1.2. Заходи і контроль за дотриманням пожежної безпеки на ремонтних і будівельних майданчиках, а також при монтажних і налагоджувальних роботах визначаються адміністрацією АЕС (підрозділу) спільно з організацією, що веде ці роботи. Зони проведення робіт мають бути виділені і на них установлені знаки безпеки.

11.1.3. Профілактичний огляд, планово-попереджувальний і капітальний ремонти технологічного устаткування мають здійснюватись у терміни, установлені відповідними графіками, з урахуванням виконання заходів щодо забезпечення пожежної та вибухопожежної безпеки, передбачених проектом, технологічним регламентом, ТУ.

11.1.4. Перед початком ППР основного устаткування блоку видається наказ Генерального директора про організацію виконання протипожежних заходів, узгоджений з пожежною охороною.

Наказом має бути передбачено:

проведення інструктажу з керівниками і виконавцями вогневих робіт;

визначення додаткових місць для куріння на період ремонту і призначення осіб, відповідальних за них;

визначення додаткових і постійних місць проведення вогневих робіт;

призначення осіб, відповідальних за виконання пожежонебезпечних робіт;

перелік осіб, відповідальних за видачу наряд-допусків на проведення вогневих робіт;

перелік осіб, відповідальних за організацію ТО, ремонт установок пожежної автоматики та іншого технологічного устаткування;

місця, порядок зберігання і використання ГР і ЛЗР;

місця установки додаткових пожежних постів і їх комплектація;

порядок і місця зберігання балонів з газами із забороною їх розміщення в гермозоні;

план розстановки устаткування, запасних частин та приладдя;

порядок прибирання відходів виробництва.

11.1.5. При ремонтних роботах для обмивання і знежирення деталей технологічного устаткування, обмоток генератора і електродвигунів мають застосовуватися пожежобезпечні мийні засоби. Як виняток при неможливості з технічних причин використовувати пожежобезпечні мийні засоби допускається застосування ГР у кількості змінної потреби, але не більше 1,0 л. При цьому слід застосовувати небитку тару, що щільно закривається.

11.1.6. Ремонт устаткування, що знаходиться під тиском, набивання і підтягнення сальників на працюючих насосах і компресорах, а також ущільнення фланців на апаратах і трубопроводах без зниження тиску в системі не допускається.

11.1.7 При роботі в головному корпусі і реакторному відділенні енергоблоків на устаткуванні мають влаштовуватися інвентарні ліси, а дерев'яні настили мають просочуватися антипіренами. До початку роботи устаткування ліси мають бути розібрані і прибрані.

11.1.8. Порядок наповнення, перекачування або відкачування мастила на мастилонаповненому устаткуванні узгоджується з пожежною охороною.

11.1.9. При регенерації мастила на стаціонарних або пересувних центрифугах у мастилонаповненому устаткуванні має бути організоване постійне спостереження чергового (оперативного) персоналу за їх роботою і температурою мастила, яка має підтримуватися в межах, указаних у ТУ. Пролите мастило слід негайно видаляти за допомогою піску і дрантя.

11.1.10. Установку необхідно негайно відключати при появі витікання мастила або несправностях, що загрожують виникненням пожежі. При роботах на пересувній центрифузі має бути обладнаний додатковий пожежний пост і прокладена рукавна лінія від ПК.

11.1.11. Зливання мастила з трансформаторів, реакторів або їх заповнення має здійснюватися шляхом підключення переносних мастилостійких шлангів до централізованої розводки мастилопроводів, якщо така є, і з використанням спеціальних баків для цієї мети.

11.1.12. При сушінні мастилонаповненого устаткування необхідно використовувати тільки метод подавання повітря від переносного вентиляційного устаткування.

При сушінні трансформаторів і реакторів методом індукційного підігріву з додатковим обігрівом дна бака необхідно:

для ущільнення (прокладки) використовувати тільки азбестове полотно або інші негорючі матеріали;

нагрівальні печі для установки під баками застосовувати тільки закритого типу і встановлювати на підставку, що не згорає;

шланги для циркуляції мастила використовувати тільки мастилостійкі;

забезпечити щільне і міцне з'єднання циркуляційних шлангів для запобігання витіканню мастила;

якщо в радіусі 20 м відсутні ПЗПГ, то місце проведення робіт необхідно ними забезпечити;

на весь період проведення робіт установити чергування персоналу, який повинен бути проінструктований про програму проведення робіт і заходів, що застосовуються у разі виникнення пожежі.

11.2. Будівельно-монтажні роботи

11.2.1. Відповідальним за пожежну безпеку об'єктів, що будуються, і будівельних майданчиків, своєчасне виконання протипожежних заходів, забезпечення засобами пожежогасіння, організацію пожежної охорони і роботу добровільних протипожежних формувань є керівник робіт (або особа, що його замінює).

Відповідальними за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, наявність і справне тримання засобів пожежогасіння, своєчасне виконання передбачених проектом протипожежних заходів є керівники робіт на цих ділянках, що призначаються наказом.

11.2.2. При виконанні робіт субпідрядними організаціями відповідальними за дотримання заходів пожежної безпеки є керівники робіт цих організацій і призначені їх наказами керівники окремих ділянок.

11.2.3. При реконструкції, розширенні, технічному переозброєнні і капітальному ремонті об'єктів (приміщень, ділянок і т.ін.) без зупинки технологічного процесу, а також при введенні в експлуатацію об'єктів чергами, відповідальними за забезпечення заходів пожежної безпеки, крім осіб, указаних у підпунктах 11.2.1, 11.2.2, є також керівники об'єктів, на території або в приміщеннях яких здійснюються вказані роботи.

11.2.4. Розташування виробничих, складських і допоміжних будівель і споруд на території будівництва має відповідати затвердженому в установленому порядку генплану, розробленому в складі проекту організації будівництва з урахуванням вимог цих Правил і будівельних норм. Не допускається розміщення споруд на території будівництва з відступами від чинних норм, правил і затвердженого генплану.

11.2.5. На кожній тимчасовій, мобільній будівлі і споруді необхідно вивішувати таблички з вказівкою їх призначення, інвентарного номера, прізвища особи, відповідальної за його експлуатацію і протипожежний стан.

11.2.6. До початку будівництва на будівельному майданчику мають бути знесені всі будівлі і споруди, що знаходяться в протипожежних розривах. При збереженні існуючих будівель мають бути розроблені відповідні заходи щодо забезпечення їх пожежної безпеки.

11.2.7. На території будівництва площею 5 га і більше має бути не менше двох в'їздів з протилежних боків майданчика. Дороги повинні мати покриття, придатне для проїзду пожежних автомашин у будь-який час року. Ворота для в'їзду мають бути завширшки не менше 4,5 м. Біля в'їздів на будмайданчик мають установлюватися (вивішуватися) плани з нанесеними спорудами, що будуються і допоміжними будівлями, в'їздами, під'їздами, вододжерелами, засобами пожежогасіння і зв'язку.

11.2.8. До всіх споруд та допоміжних будівель, що будуються, у тому числі і тимчасових, місць відкритого зберігання будівельних матеріалів, конструкцій і устаткування має бути забезпечений вільний під'їзд. Улаштування під'їздів і доріг до будівель, що будуються, необхідно завершувати до початку основних будівельних робіт. Уздовж будівель завширшки більше 18 м проїзди мають бути з двох подовжніх сторін, а шириною більше 100 м - з усіх боків будівлі. Відстань від краю проїжджої частини до стін будівель і споруд не повинна перевищувати 25 м. Для умов обмеженої забудови допускаються окремі відступи від цих вимог за узгодженням з органами державного пожежного нагляду.

11.2.9. Площа, зайнята під відкриті склади горючих матеріалів, а також виробничі, складські і допоміжні будови з матеріалів груп горючості Г1-Г4 мають бути очищені від сухої трави, кори і трісок.

При зберіганні на відкритих майданчиках будівельних матеріалів груп горючості Г3, Г4 (лісопиломатеріали, толь, руберойд та ін.), виробів, конструкцій з горючих матеріалів, а також устаткування в горючій упаковці вони мають розміщуватися в штабелях або групами площею не більш 100 кв. м.

Розриви між штабелями (групами) і від них до будівель, що будуються, і підсобних споруд повинні бути не менше 24 м. Круглий ліс слід укладати в штабелі заввишки не більше 1,5 м з укладанням між рядами упорів, що перешкоджають розкочуванню колод, а пиломатеріали - у штабелі заввишки не більше половини ширини штабеля при рядовому укладанні і не більше ширини штабеля при укладанні в клітки.

11.2.10. Протипожежні розриви від піддашшя і будок підйомників з матеріалів груп горючості Г1, Г2, пересувних розчиномішалок та інших будівельних машин до будівлі, що будується (ремонтується), не нормуються, а встановлюються за умов експлуатації.

11.2.11. У будівлях, що будуються, за узгодженням з органами державного пожежного нагляду дозволяється розташовувати тимчасові майстерні і склади (за винятком складів речовин і матеріалів груп горючості Г3, Г4, складів дорогого і цінного устаткування, а також устаткування в горючій упаковці, виробничих приміщень або устаткування, пов'язаних з обробкою матеріалів груп горючості Г3, Г4) за умови виконання вимог цих Правил. Адміністративно-побутові приміщення допускається розміщувати в частинах будівель, виділених глухими протипожежними перегородками 1 типу і перекриттями 3 типу.

Розміщення тимчасових складів, майстерень і адміністративно-побутових приміщень у будівлях, що будуються, з незахищеними несучими металевими конструкціями і панелями з полімерними утеплювачами груп горючості Г3, Г4 не допускається.

11.2.12. Негашене вапно необхідно зберігати в закритих окремо розташованих складських приміщеннях. Підлога цих приміщень має бути піднята над рівнем землі не менше ніж на 0,2 м. При зберіганні негашеного вапна слід передбачати заходи, що запобігають попаданню на нього вологи і води.

Ями для гасіння вапна дозволяється розташовувати на відстані не менше 5 м від складу його зберігання і не менше 15 м від інших будівель і споруд.

11.2.13. Горючі будівельні відходи (обрізка лісоматеріалів, тріска, кора, стружка, тирса та ін.) необхідно щодня прибирати з місць проведення робіт і з території будівництва в спеціально відведені місця.

11.2.14. При реконструкції, розширенні, технічному переозброєнні, капітальному ремонті і введенні об'єктів в експлуатацію чергами частина, що будується (ремонтується), має бути відокремлена від діючої протипожежними перегородками 1 типу і перекриттями 3 типу. При цьому не повинні порушуватися умови безпечної евакуації людей з частин будівель і споруд.

При неможливості виконати цей захід власник об'єкта разом з будівельно-монтажною організацією повинен розробити відповідні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, які мають бути узгоджені з органами державного пожежного нагляду.

11.2.15. При будівництві будівель заввишки 3 поверхи і більше сходи слід вмонтовувати одночасно з улаштуванням сходової клітки.

11.2.16. Застосовувати в сходових клітках дерев'яні драбини дозволяється тільки в будівлях не вище двох поверхів.

11.2.17. Зовнішні пожежні драбини й огорожі на дахах будівель, що будуються, передбачені проектом, мають установлюватися одразу ж після монтажу несучих конструкцій.

11.2.18. При будівництві будівель у три поверхи і більше слід застосовувати металеві риштовання.

Будівельні риштовання споруд на кожні 40 м їх периметра необхідно обладнати одними сходами або драбиною, але не менше ніж двома драбинами на всю будівлю. Настил і помости риштовань слід періодично та після закінчення робіт очищувати від будівельного сміття, снігу, а в разі потреби посипати піском. Не допускається закривати (утеплювати) конструкції риштовань горючими матеріалами (фанерою, пластиком, деревно-волокнистими плитами, брезентом та ін.).

11.2.19. Для евакуації людей з висотних споруд (димарів, баштових градирень, дамб, силосних споруд та ін.) необхідно влаштовувати не менше двох драбин з негорючих матеріалів на весь період будівництва.

11.2.20. Опалубку з матеріалів груп горючості Г1-Г4 допускається влаштовувати одночасно не більше ніж на 3 поверхи. Після досягнення необхідної міцності бетону дерев'яна опалубка і риштування мають бути видалені з будівлі.

11.2.21. Ведення робіт усередині будівель і споруд із застосуванням речовин і матеріалів груп горючості Г3, Г4 одночасно з іншими будівельно-монтажними роботами, пов'язаними з використанням відкритого вогню (зварювання і т.ін.), не допускається.

11.2.22. Роботи з вогнезахисту металоконструкцій з метою підвищення їх меж вогнестійкості мають виконуватися одночасно із зведенням або реконструкцією будівлі.

11.2.23. За наявності матеріалів груп горючості Г3, Г4 в будівлях слід уживати заходів щодо запобігання розповсюдженню пожежі через отвори в стінах і перекриттях (герметизація стиків внутрішніх, зовнішніх стін і міжповерхових перекриттів, ущільнення в місцях проходу інженерних комунікацій із забезпеченням необхідних меж вогнестійкості). Заповнювати отвори в будівлях і спорудах при тимчасовому їх утепленні слід матеріалами груп горючості Г1, Г2.

11.2.24. Тимчасові споруди (тепляки) для улаштування підлог і проведення інших робіт мають виконуватися з матеріалів груп горючості Г1, Г2.

11.2.25. Робота, пов'язана з монтажем конструкцій з горючими утеплювачами або застосуванням утеплювачів груп горючості Г3, Г4, має виконуватися за нарядом-допуском, що видається виконавцю робіт, підписаним особою, відповідальною за протипожежний стан будівництва. У наряді-допуску має бути вказане місце, технологічна послідовність, способи виробництва, конкретні протипожежні заходи, відповідальні особи і термін його дії.

На місцях ведення робіт мають бути вивішені плакати "Вогненебезпечно - легкозаймистий утеплювач".

11.2.26. Укладання утеплювача груп горючості Г3, Г4 і улаштування гідроізоляційного килима на покритті, укладання захисного гравійного шару, монтаж захисних конструкцій із застосуванням утеплювачів груп горючості Г3, Г4 слід здійснювати ділянками площею не більш 500 кв. м.

На місцях ведення робіт кількість утеплювача і покрівельних рулонних матеріалів не повинна перевищувати змінної потреби.

Утеплювач груп горючості Г3, Г4 необхідно зберігати поза будівлею, що будується, у розташованій окремо споруді або на спеціальному майданчику на відстані не менше 18 м від споруджуваних і тимчасових будівель (споруд).

Після закінчення робочої зміни не допускається залишати невикористаний утеплювач груп горючості Г1-Г4, покрівельні рулонні матеріали, не змонтовані панелі з такими утеплювачами всередині або на покриттях будівель, а також в протипожежних розривах.

11.2.27. Після укладення теплоізоляції у відсіку необхідно прибирати її залишки і негайно наносити передбачені проектом покривні шари вогнезахисту. Площа незахищеної в процесі виконання робіт теплоізоляції має бути не більше 0,5 тис. кв. м. при групі горючості Г3, Г4 теплоізоляції та 1 тис. кв. м. - при групі горючості Г1, Г2.

11.2.28. При пошкодженні металевих обшивок панелей з утеплювачами груп горючості Г1-Г4 слід вживати негайні заходи щодо їх ремонту і відновлення за допомогою металевих з'єднань (болтових та ін.).

11.2.29. До початку монтажу панелей з полімерними утеплювачами, укладання полімерних утеплювачів на покриття, виконання робіт з улаштування покрівель мають бути виконані всі передбачені проектом виходи на покриття будівель (зі сходових кліток, по зовнішніх драбинах), а також його огорожа. Для повідомлення про пожежу біля виходів на покриття мають бути встановлені телефони або інші засоби зв'язку.

При виконанні покрівельних робіт з площею покриття 1 тис. кв. м. і більше із застосуванням утеплювача груп горючості Г1-Г4 на покрівлі з метою пожежогасіння слід передбачати улаштування тимчасового протипожежного водопроводу. Відстань між ПК повинна бути за умови подачі в будь-яку точку не менше двох струменів води з витратою 5 л/с кожен.

11.2.30. Під час робіт, пов'язаних з улаштуванням гідропароізоляції на покрівлі, з монтажу панелей з утеплювачем груп горючості Г1-Г4, забороняється проводити електрозварювальні та інші вогневі роботи. Усі роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, мають виконуватися до початку застосування матеріалів груп горючості Г1-Г4.

11.2.31. Не допускається заливати бітумною мастикою ребра профільованого настилу при наклеюванні пароізоляційного шару і утворення потовщення шарів мастики з відступом від проекту.

11.2.32. Використання агрегатів для наплавлення рулонних матеріалів з потовщеним шаром допускається тільки при влаштуванні покрівель на залізобетонних плитах і покриттях із застосуванням негорючого утеплювача. Заправку паливом агрегатів на покрівлі слід виконувати в спеціальному місці, забезпеченому вогнегасниками і ящиком з піском. Зберігання палива для заправки агрегатів і порожньої тари з-під палива на покрівлі не допускається.