Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 (із змінами), та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації туберкульозу птиці (додається).

2. Директору Державного центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування і надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України, начальника управління забезпечення протиепізоотичної роботи Державного департаменту ветеринарної медицини - Вержиховського О.М.

1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці та людей на туберкульоз, ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед птиці у птахогосподарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, та оздоровлення їх від туберкульозу, використання продукції птахівництва, одержаної в неблагополучних птахогосподарствах щодо туберкульозу птиці, та є обов'язковою для виконання птахогосподарствами незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, громадянами, у тому числі індивідуальними підприємцями без статусу юридичної особи, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.

1.2. Туберкульоз птиці - інфекційне захворювання, яке має хронічний перебіг та характеризується бактеріємією, розвитком генералізованого процесу з утворенням туберкульозних гранул, з наявністю сироподібного розпаду у паренхіматозних органах та кістковому мозку або в кишечнику.

1.3. Збудник хвороби Mycobacterium tuberculosis avium, рід Mycobacterium родина Mycobacteriaceae є тонка, вигнута паличка, має зернисту будову, характеризується поліморфізмом, може мати форму кокобактерій та коків. Установлено фільтруючі форми мікобактерій.

1.4. Збудник хвороби стійкий до дії зовнішніх факторів. Мікобактерії зберігаються в навколишньому середовищі до 10 років, в посліді 1-3 роки, в заритих трупах - близько 12 місяців, у воді - до 7 місяців. Прямі сонячні промені знищують мікобактерії протягом 50 хвилин, розсіяні - після 8-10 діб. При температурі 85 град. C мікобактерії гинуть через 30 хвилин, при 100 град. C - через кілька хвилин. При заморожуванні зберігаються до 10 місяців. В розчинах кухонної солі (концентрація до 25 %) мікобактерії туберкульозу виживають понад 6 місяців. В курячих яйцях збудник туберкульозу гине після 10 хвилинного кип'ятіння. Найбільш ефективними дезрозчинами при туберкульозі є розчини 3% формальдегіду та 3% їдкого натрію в рівних об'ємах, 3% розчин хлораміну.

1.5. Туберкульозом птиці хворіють всі види домашньої та дикої птиці. Найбільш чутливі до збудника туберкульозу кури, індики, качки, лебеді, павичі та цесарки. Частіше всього туберкульозні ураження в органах виявляють у птиці старше 12 місячного віку.

1.6. Джерелом збудника туберкульозу є хвора птиця, свині та люди. Факторами передачі збудника є контаміноване мікобактеріями навколишнє середовище - грунт, водойми, приміщення, обладнання, послід, годівниці, сідала, клітки тощо. Переносниками інфекції служать гризуни. Розповсюдженню хвороби сприяють незадовільні умови утримання, підвищена вологість в приміщеннях, скупченість, не достатня і не повноцінна годівля тощо. Зараження в природних умовах відбувається найчастіше через шлунково-кишковий тракт при поїданні інфікованого корму, води чи при клюванні загиблої від туберкульозу птиці, інколи - аерогенний, через скарифіковану шкіру та можливий трансоваріальний - через яйце, одержане від хворої туберкульозом птиці.

1.7. Інкубаційний період у птахів коливається від 1 до 10 і більше місяців. З початку захворювання у птиці (домашньої та дикої) спостерігають такі симтоми: підвищення температури тіла, мала рухливість, зниження та відсутність яйценосності, загальна слабкість. У курей - гребінь та сережки побілілі (анемічні), зморщені, слизові оболонки і шкіра бліді, можуть бути жовті. Спостерігається діарея, кульгавість внаслідок артриту, виснаження (кахексія).

При генералізованій формі відмічають (загальну кахексію, атрофію м'язів, виражену блідість) блідість слизових оболонок, зморщування гребінця, сережок, відмову від корму, в'ялість, прогресуюче виснаження, зниження і припинення яйцекладки. Інколи у курей буває запалення плюсневого, колінного, плече-лопаткового суглобів, внаслідок чого кульгавість та відвисання крил. Птиця гине з ознаками виснаження, навіть нормально угодована.

1.8. Розрізняють локальну, дифузну та генералізовану форму туберкульозу. При локальній формі уражені печінка або кишковик, при дифузній - кілька органів, пов'язаних між собою лімфатичними чи венозними кровоносними судинами (кишковик, брижник, печінка), при генералізованій - мікобактерії розповсюджуються по всій артеріальній системі.

У залежності від величини та кількості уражень туберкульоз птиці поділяють на міліарний, вузликовий, великовогнищевий та виразковий. Міліарний туберкульоз характеризується утворенням множинних дрібних вузликів величиною з просяне зернятко, вузликовий - вузлики більше великого розміру. При великовогнищевому туберкульозі утворюються одиночні чи множинні вузли розміром від лісового до грецького горіха. Виразковий туберкульоз супроводжується формуванням виразок на слизовій кишкового тракту, рідше шлунка чи стравоходу. Перебіг туберкульозу може бути без виражених патологічних змін чи з утворенням дрібних вузликів у області іліоцекального клапана.

Трупи птиці, яка загинула від туберкульозу, у більшості випадків виснажені. При патолого-анатомічному розтині в паренхімі печінки, селезінки виявляють множинні вогнища сіро-жовтого чи синьо-білого кольору різного розміру. Інколи туберкульозні вогнища групуються в конгломерати - вузли, оточені щільною сполучнотканинною капсулою сіруватого кольору різної товщини, нерідко просякнутою солями вапна. При розтині кишечнику, переважно у відділі товстих кишок, в слизовій оболонці виявляють дрібні жовтуваті вузлики, що заглибилися у підслизову і серозну оболонки. Нерідко спостерігають туберкули у легенях та плеврі. У таких випадках у плевральній порожнині знаходиться серознофібринозний ексудат і некротичні маси, які попали у порожнину через свищі із туберкульозних вузлів.

Часто зустрічаються ураження кісткового мозку, які характеризуються утворенням дрібних сіруватих вогнищ. Інколи спостерігається туберкульоз кісткового мозку при відсутності помітних змін у інших органах. При ураженні суглобів порожнини заповнені сухою сироподібною масою.

2.1. Діагноз на туберкульоз встановлюють на підставі характерних патологоанатомічних змін при забої птиці, у загиблих птахів, позитивних бактеріологічних досліджень, аналізу епізоотичної ситуації регіону, господарства та результатів алергічної проби (туберкулінізація).

2.2. Алергічні дослідження проводять туберкуліном, виготовленим з пташиних штамів туберкульозної палички. Використовують внутрішньошкірну пробу. Місцем для введення туберкуліну є:

курям - одна з борідок, інша - контрольна;

голубам, гусям та качкам - в підщелепову складку;

фазанам, павичам, папугам, журавлям, чаплям, лелекам, фламінго - в область зовнішньої поверхні гомілки на 1-2 см вище від суглоба;

страусам - в область плеча (крила).

Туберкулін вводиться в дозі 0,1 мл.

У місцях з травматичним пошкодженням туберкулін не вводиться.

Птицю досліджують туберкуліном одноразово.

Облік і оцінку реакції проводять через 30-36 годин. Позитивна реакція характеризується появою на місці введення туберкуліну тістуватої гарячої, болючої припухлості, у курей відмічають наявність опухлої, відвислої та гарячої борідки.

2.3. З метою своєчасного з'ясування епізоотичного стану щодо туберкульозу в племінних птахівничих господарствах (племзаводах, племрепродукторах, племрадгоспах, племфермах) здійснюють планові дослідження на туберкульоз у шестимісячному віці не менше 10% маточного поголів'я один раз на рік.

Птиця товарних птахогосподарств підлягає алергічній діагностиці (туберкулінізації) після виявлення патзмін у внутрішніх органах, характерних для туберкульозу, під час забою вибракуваної птиці або якщо птиця утримується довше 2-х років та при реалізації живої птиці для потреб населення, яка вичерпала свій технологічний цикл.

Птицю приватного сектору віком старше року досліджують на туберкульоз 1 раз у рік (навесні).

Уся реагуюча на туберкулін птиця індивідуального сектору забивається, а в дворі проводиться комплекс заключних оздоровчих заходів згідно з п. 5.11.

2.4. При контрольному забої підозрілої на туберкульоз птиці визначають наявність характерних патолого-анатомічних змін. Для підтвердження діагнозу щодо захворювання птиці на туберкульоз проводять бактеріологічні дослідження патологічного матеріалу: досліджують мазки під мікроскопом і проводять посіви з уражених органів та ідентифікацію і типізацію виділених мікобактерій в біопробі.

3.1. Для профілактики захворювання птиці на туберкульоз керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форми власності зобов'язані чітко виконувати заходи, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, які затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 року N 53 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 року за N 565/5756, та іншими нормативно-правовими актами.

3.2. Слід організовувати захист господарства від занесення цієї інфекції і її розповсюдження як у господарстві, так і за його межами.

Для цього забезпечують:

завезення інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо туберкульозу та інших інфекційних захворювань;

інкубацію завезених яєць в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у цьому господарстві;

завезення добових курчат та дорослої птиці проводять із господарств, благополучних щодо туберкульозу, з обов'язковим їх карантинуванням та проведенням при необхідності туберкулінізації дорослої птиці;

вирощування ремонтного молодняку ізольовано від дорослої птиці, суворе дотримання термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проведення якісної підготовки приміщень до посадки наступної партії птиці, підтримання санітарних вимог в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях;

дотримання технологічних норм та строків використання дорослої птиці;

дотримання зоогігієнічних та ветеринарних вимог при транспортуванні, утриманні та годівлі птиці, будівництві об'єктів птахівництва;