1. Схвалити Концепцію проекту Кодексу цивільного захисту України, що додається.

2. МНС разом з іншими заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Кодексу цивільного захисту України.

Цивільний захист - комплекс організаційних і практичних заходів, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, забезпечення ліквідації їх наслідків, надання допомоги та захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру.

Негативні тенденції, зокрема підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій внаслідок антропогенного і техногенного впливу на території, значні матеріальні та соціальні збитки, пов'язані із збільшенням кількості надзвичайних ситуацій та їх масштабу, становлять загрозу національній безпеці в економічний, соціальній та екологічній сфері.

Для підвищення ефективності цивільного захисту і подолання негативних тенденцій необхідно забезпечити реалізацію цілеспрямованої державної політики у сфері цивільного захисту, проте чіткому визначенню її пріоритетів перешкоджає наявність у законодавстві положень, що дублюють, а в деяких випадках - не узгоджуються один з одним.

Недосконалість нормативно-правового забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту призводить до неефективного виконання завдань щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від їх наслідків.

Відповідні завдання і повноваження органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій визначені не в повному обсязі. Крім того, система управління процесами у сфері цивільного захисту потребує удосконалення.

На сьогодні відносини у сфері цивільного захисту регулюються Законами України "Про Цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про правові засади цивільного захисту", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про війська Цивільної оборони України" та "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони".

Аналіз актів законодавства, що регулюють відносини у сфері цивільного захисту, свідчить, що вони потребують узгодження з метою усунення протиріч та дублювання.

На сьогодні в державі одночасно функціонують три системи протидії надзвичайним ситуаціям: система цивільної оборони, єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру та єдина система цивільного захисту, що призводить до неузгодженості дій центральних і місцевих органів виконавчої влади в частині виконання покладених на них завдань та у цілому - до зниження ефективності роботи з реагування на надзвичайні ситуації.

Таким чином, нормативно-правове забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту потребує перегляду, уніфікації та кодифікації з метою розроблення єдиного законодавчого акта.

Метою Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) є усунення протиріч, що містяться в законодавстві у сфері цивільного захисту, його уніфікація, впорядкування та систематизація, формування належних правових, економічних і організаційних засад захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період для підвищення ефективності державної політики у зазначеній сфері.

Першим варіантом розв'язання проблеми є внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту", а також інших законів, що регулюють відносини у сфері цивільного захисту.