1. Схвалити Концепцію проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту", що додається.

2. МНС разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту".

Цивільний захист як комплекс організаційних і практичних заходів, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт спрямований на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, забезпечення ліквідації їх наслідків, надання допомоги та захист населення і території у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру.

Негативні тенденції, що спостерігаються впродовж останніх років, - підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій внаслідок антропогенного і техногенного впливу на території, значні матеріальні та соціальні збитки, пов'язані із збільшенням кількості надзвичайних ситуацій та їх масштабу, становлять загрозу національній безпеці в економічній, соціальній і екологічній сфері.

На сьогодні відносини у сфері цивільного захисту регулюються Законами України "Про Цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про правові засади цивільного захисту", "Про пожежну безпеку", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про оборону України" та рядом підзаконних актів.

Аналіз актів законодавства у зазначеній сфері свідчить, що вони потребують узгодження з метою усунення протиріч та дублювання.

Основною причиною, що перешкоджає завершенню створення Єдиної державної системи протидії надзвичайним ситуаціям, зокрема визначенню її складових елементів та впорядкуванню структури, є недосконалість законодавства.

На сьогодні в державі існують система цивільної оборони, яка функціонує в особливий період; єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру - тільки в мирний час; єдина система цивільного захисту - у мирний час та в особливий період.

Одночасне функціонування в державі трьох систем протидії надзвичайним ситуаціям створює умови для бездіяльності та безвідповідальності центральних і місцевих органів виконавчої влади у частині виконання покладених на них завдань та у цілому призводить до зниження ефективності реагування на надзвичайні ситуації.

Система управління процесами, що відбуваються у сфері цивільного захисту, потребує оптимізації. На регіональному та місцевому рівні функціонують органи управління з питань цивільного захисту у складі місцевих державних адміністрацій та територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, що мають однакові повноваження, завдання і функції. У зв'язку з цим виникають протиріччя під час організації управління цивільним захистом на регіональному рівні, внаслідок чого знижується ефективність виконання завдань цивільного захисту.

На законодавчому рівні не повною мірою врегульовано питання щодо забезпечення функціонування урядових органів державного нагляду у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки. Відповідні завдання та повноваження органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій визначені не в повному обсязі та несистематизовані.

Таким чином, недосконалість нормативно-правового та організаційного забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту призводить до неефективного виконання завдань щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру.