1. Схвалити Концепцію Державної цільової екологічної програми технічної модернізації підприємств водовідведення та очищення стічних вод, що перебувають у державній або комунальній власності, на період до 2034 року, що додається.

Визначити Міністерство розвитку громад та територій державним замовником Програми.

2. Міністерству розвитку громад та територій разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади у шестимісячний строк розробити і подати Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової екологічної програми технічної модернізації підприємств водовідведення та очищення стічних вод, що перебувають у державній або комунальній власності, на період до 2034 року.

За даними Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання та водовідведення в Україні за 2023 рік, централізована система водовідведення України складається з 35,3 тис. кілометрів мереж, 2,8 тис. насосних станцій та 700 очисних споруд, менше половини населення держави має доступ до систем централізованого водовідведення. У розрізі населених пунктів централізованим водовідведенням забезпечено 95 відсотків міст (відсутнє у 18 містах), 66,7 відсотка селищ (відсутнє у 190 селищах) та 1,8 відсотка сільських населених пунктів (відсутнє у 24018 сільських населених пунктах). Значна частина споруд системи централізованого водовідведення відпрацювала нормативний строк і потребує оновлення. На сьогодні у 30 відсотків мереж централізованого водовідведення закінчився строк експлуатації, оскільки вони експлуатуються більш як 50 років, 40 відсотків мереж централізованого водовідведення є фізично зношеними і потребують повної заміни та мають високий показник аварійності, 49 відсотків насосних станцій та 55 відсотків очисних споруд потребують реконструкції, вдосконалення технологічного процесу або невідкладної заміни обладнання.

Станом на сьогодні лише половина стічних вод проходить повний цикл біологічного очищення, третина стічних вод скидається до водних об’єктів без очищення. Промислові підприємства внаслідок відсутності власних очисних споруд та неефективності наявних технологій очищення виробничих стічних вод скидають у системи централізованого водовідведення висококонцентровані стічні води, шкідливі речовини яких руйнують мережі водовідведення, порушують технологічні регламенти очищення стічних вод і не видаляються у процесі біологічного очищення, що унеможливлює подальше повторне використання очищених стічних вод та їх осадів.

Масштаби накопичення осадів стічних вод, що утворюються на очисних спорудах населених пунктів, набули загрозливого стану. У необробленому вигляді осади стічних вод протягом десятків років зливаються на переобтяжені мулові майданчики, у відвали, кар’єри. Орієнтовна площа мулонакопичувачів на території України становить більше 1,5 тис. гектарів, кількість накопиченого осаду перевищує 15 млн. тонн.

Незадовільний технічний стан підприємств водовідведення та очищення стічних вод призводить до збільшення обсягу експлуатаційних витрат та підвищення собівартості послуг. Збиткова діяльність підприємств водовідведення зумовлює відсутність у них обігових коштів та унеможливлює відновлення основних засобів виробництва. Протягом останніх 30 років майже повністю припинилося будівництво і введення в експлуатацію нових об’єктів водовідведення. При цьому реконструкція та модернізація діючих споруд та мереж здійснюються повільними темпами.

Крім того, системи водовідведення населених пунктів зазнали значних руйнацій, спричинених збройною агресією Російської Федерації. Повністю зруйновано близько 125 об’єктів системи централізованого водовідведення та 110 кілометрів мереж водовідведення. Спричинена військовими діями релокація підприємств та населення в безпечні регіони призводить до розбалансування систем водовідведення.

З метою поліпшення технічного стану підприємств водовідведення та очищення стічних вод в Україні терміново необхідно реконструювати 10 тис. кілометрів аварійних мереж водовідведення, 1 тис. насосних станцій та 700 очисних споруд, а також збудувати 40 тис. кілометрів нових мереж водовідведення. Виконання вимог Директиви Ради 91/271/ЄЕС "Про очистку міських стічних вод" від 21 травня 1991 р. додатково потребує будівництва близько 500 нових очисних споруд водовідведення.

Розв’язання проблеми незадовільного технічного стану підприємств водовідведення та очищення стічних вод, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідає вимогам Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 "Про цілі сталого розвитку України на період до 2030 року", Водній стратегії України на період до 2050 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2022 р. № 1134 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 99, ст. 6244), а також Національній економічній стратегії України на період до 2030 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1015).

Ця Концепція розроблена на виконання підпункту 1 пункту 3 розділу X "Прикінцеві положення" Закону України "Про водовідведення та очищення стічних вод".

Україна взяла на себе зобов’язання з імплементації ряду європейських директив, норм, стандартів, зокрема зазначеної Директиви 91/271/ ЄЕС. Планом заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 24, ст. 852), передбачено розроблення проектів актів Кабінету Міністрів України щодо впровадження технічної та інвестиційної програми з очищення міських стічних вод.

Надмірне антропогенне навантаження на водні об’єкти призводить не тільки до погіршення їх стану, а і до кризового зменшення самовідтворювальних можливостей водних ресурсів.

Причинами низької ефективності систем водовідведення та очищення стічних вод, що мають системний характер, є технічні та економічні причини, а саме:

незадовільний технічний стан та значна зношеність систем водовідведення та очищення стічних вод;

технологічна відсталість систем водовідведення;

невідповідність проектної потужності систем водовідведення фактичним потребам;

технологічні схеми очищення стічних вод не передбачають підготовку очищених стічних вод та осадів стічних вод до повторного використання;

відсутність автоматизованої постійно діючої системи моніторингу якості скидання стічних вод у централізованих системах водовідведення населених пунктів і господарських об’єктів;

збитковість підприємств централізованого водовідведення;

недостатній обсяг капітальних видатків на підтримку та оновлення матеріально-технічної бази;

відсутність інструментів перерозподілу та накопичення фінансових ресурсів для оновлення матеріально-технічної бази;

дефіцит фінансових ресурсів, необхідних для розвитку, утримання в належному технічному стані та експлуатації систем водовідведення та очищення стічних вод;

фрагментарність підходу до стимулювання розвитку сфери водовідведення;

недосконалість і складність механізмів залучення інвестицій у сферу водовідведення.

Розв’язання зазначеної проблеми потребує розроблення Державної цільової екологічної програми технічної модернізації підприємств водовідведення та очищення стічних вод, що перебувають у державній або комунальній власності, на період до 2034 року (далі - Програма).

Метою Програми є захист навколишнього природного середовища від негативного впливу скидання стічних вод шляхом будівництва та модернізації підприємств водовідведення та очищення стічних вод, впровадження інноваційних технічних рішень та створення економічно привабливих умов для реалізації інвестиційних проектів у сфері водовідведення, а також підвищення рівня доступу населення до послуги централізованого водовідведення.

Розв’язання проблеми можливе за трьома варіантами.

Перший варіант (базовий) передбачає здійснення заходів з модернізації підприємств водовідведення та очищення стічних вод за рахунок коштів підприємств централізованого водовідведення. Реалізація зазначеного варіанта передбачає залучення значного обсягу капітальних витрат, необхідних для оптимізації та переоснащення об’єктів інфраструктури, що зумовить суттєве збільшення тарифів на послуги з водовідведення для забезпечення компенсації таких додаткових витрат підприємств, що призведе до збільшення обсягу витрат державного бюджету з метою надання субсидій населенню для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також до збільшення заборгованості споживачів з оплати житлово-комунальних послуг.

Через збитковість діяльності підприємств водовідведення та очищення стічних вод вони не мають можливості залучити достатній обсяг кредитних ресурсів, інвестувати такі ресурси в оновлення матеріально-технічної бази та підвищувати енергетичну ефективність своєї діяльності. У зв’язку з цим зберігатиметься динаміка збільшення фізичної зношеності обладнання підприємств. Розвиток сфери водовідведення здійснюватиметься повільно та хаотично і залежатиме від частоти коригування тарифів на послуги, обсяг поточних операційних витрат підприємств збільшуватиметься пропорційно підвищенню рівня енергоспоживання.