1. Схвалити Державну стратегію боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів на період до 2030 року, що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2024-2026 роках Державної стратегії боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів на період до 2030 року (далі - операційний план заходів), що додається.

3. Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити:

виконання операційного плану заходів у межах коштів, передбачених у державному і місцевих бюджетах на відповідний рік, міжнародної технічної і фінансової допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством;

подання щороку починаючи з 2025 року до 1 березня Міністерству охорони здоров’я інформації про стан виконання операційного плану заходів для її узагальнення.

4. Міністерству охорони здоров’я забезпечити:

1) проведення моніторингу виконання операційного плану заходів;

2) подання щороку починаючи з 2025 року до 1 квітня Кабінетові Міністрів України звіту про хід реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням;

3) подання Кабінетові Міністрів України:

до 1 вересня 2026 р. проекту операційного плану заходів з реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням, на 2027-2029 роки;

до 1 вересня 2029 р. проекту операційного плану заходів з реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням, на 2030 рік.

Стійкість збудників інфекційних хвороб до протимікробних препаратів або антимікробна резистентність (antimicrobial resistance, АМR) є глобальною загрозою для здоров’я людей, тварин, рослин і навколишнього природного середовища, яку необхідно подолати кожній країні. Подібно до кліматичної кризи, проблема поширення збудників з антимікробною резистентністю становить значну загрозу для виконання Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, визначених Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, протягом останніх п’яти років в усьому світі відзначається ускладнення ситуації з інфекційними хворобами, пов’язаними із наданням медичної допомоги, більшість з яких спричинені мікроорганізмами з антимікробною резистентністю. Щороку в закладах охорони здоров’я, що надають стаціонарну медичну допомогу, та закладах довготривалого догляду на території Європейського Союзу та Європейського економічного простору фіксують до 8,9 мільйона інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги, що стають причиною майже вдвічі більшої кількості втрачених через інвалідність років життя, ніж інші 32 найпоширеніші інфекційні хвороби.

Основними причинами виникнення інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги і поширенням збудників з антимікробною резистентністю в закладах охорони здоров’я, є низька якість медичної допомоги, недотримання в закладах охорони здоров’я вимог до медичної інфраструктури, відсутність або недосконалість системи профілактики інфекцій та інфекційного контролю (infection prevention and control, IPC). Зокрема, основними критичними прогалинами в системі профілактики інфекцій та інфекційного контролю Всесвітня організація охорони здоров’я визначає: неналежне дотримання асептичних технік під час проведення медичних процедур і маніпуляцій, забруднення медичного обладнання та витратних матеріалів, неякісне прибирання приміщень, відсутність кваліфікованих спеціалістів/фахівців з профілактики інфекцій та інфекційного контролю, відсутність навчання і підготовки працівників закладів охорони здоров’я з профілактики інфекцій та інфекційного контролю (зокрема на робочому місці), переповненість ліжок, дефіцит працівників та обмежені інфраструктурні можливості закладів охорони здоров’я для ізоляції пацієнтів з інфекційними хворобами.

Відповідно до даних звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я про тягар інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги, у світі (2011 р.), впровадження доказових підходів з профілактики інфекцій та інфекційного контролю демонструє ефективність у запобіганні 35-70 відсоткам інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги. Найбільш економічно ефективними заходами, спрямованими на зниження рівня поширеності антимікробної резистентності, є покращення гігієни, насамперед гігієни рук, та раціонального використання антибактеріальних лікарських засобів. Такі заходи можуть запобігти трьом із чотирьох смертей, спричинених інфекційними хворобами, пов’язаними з наданням медичної допомоги.

Пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продемонструвала наскільки важливим є профілактика інфекцій та інфекційний контроль для забезпечення надання основних послуг з медичного обслуговування населення та гарантування безпеки пацієнтів і медичних працівників. Так, із звітів країн щодо реагування систем охорони здоров’я на пандемію, опублікованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я, інфікування серед медичних працівників під час першої хвилі пандемії становило близько 10 відсотків, другої хвилі - близько 5 відсотків і до кінця 2020 року становило не більше 2,5 відсотка. Отримані дані свідчать про покращення рівня реалізації заходів з профілактики інфекцій та інфекційного контролю після початкового поширення пандемії, що, ймовірно, сприяло зменшенню його впливу на медичних працівників.

Протимікробні препарати відіграють вирішальну роль не лише у лікуванні людей, але і наземних, водних тварин та рослин, з яких виробляються харчові продукти. Без раціоналізації використання протимікробних ветеринарних лікарських засобів неможливо гарантувати безпечність харчових продуктів, здоров’я та благополуччя тварин.

Глобальне використання протимікробних препаратів у сільськогосподарському секторі важко оцінити через відсутність загальноприйнятих правил і неналагодженість збору даних у багатьох країнах, у тому числі в Україні. За приблизними оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, споживання протимікробних ветеринарних лікарських засобів у світі становить понад 60000 тонн на рік, водночас очікується, що загальний обсяг з часом зростатиме внаслідок збільшення попиту на харчові продукти, насамперед тваринного походження.

Критичність проблеми нераціонального використання протимікробних ветеринарних лікарських засобів спричинена також тим, що близько 90 відсотків таких препаратів після введення виводяться у навколишнє природне середовище у незмінному вигляді, що викликає поширення мікроорганізмів з антимікробною резистентністю у регіонах з розвиненим сільським господарством, зокрема в результаті поширення генів резистентності через ґрунт та воду.

Ураховуючи наведене, доцільним є схвалення цієї Стратегії з урахуванням комплексного підходу "Єдине здоров’я", який визначає напрями для досягнення цілей, виконання завдань у сфері профілактики інфекцій та інфекційного контролю, інфекційної безпеки, благополуччя тварин, ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, протидії поширенню збудників з антимікробною резистентністю.

У сфері боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів діють такі нормативно-правові акти:

Конституція України;

Основи законодавства України про охорону здоров’я;

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб";

Закон України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення";

Закон України "Про ветеринарну медицину";

Закон України "Про систему громадського здоров’я";

розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1671 "Про схвалення Концепції розвитку електронної охорони здоров’я";

постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2023 р. № 174 "Деякі питання організації спроможної мережі закладів охорони здоров’я" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 27, ст. 1515);

план заходів з виконання рекомендацій Європейської Комісії, представлених у Звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення Європейського Союзу 2023 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2024 р. № 133 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 21, ст. 1368);

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 р. № 1678-VII.

В Україні станом на 2018 рік, відповідно до даних державної установи "Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України", показник розповсюдження інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги, становив 0,04 відсотка, на 2019 рік - 0,035 відсотка, що свідчить про відсутність належного епідеміологічного нагляду за такими інфекційними хворобами в закладах охорони здоров’я. Зазначене підтверджується проведеним у 2021 році дослідженням з визначення одномоментного розповсюдження інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги в закладах охорони здоров’я, що надавали цілодобову стаціонарну медичну допомогу, за результатами якого рівень поширення інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги в Україні склав 5,7 відсотка (приблизно 464 000 випадків на рік).

На виконання Національного плану дій щодо боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 116 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 22, ст. 785), впроваджено відпуск антибактеріальних лікарських засобів виключно за електронним рецептом, затверджено порядок здійснення дозорного епідеміологічного нагляду за антимікробною резистентністю у гуманній медицині та порядок проведення моніторингу за антимікробною резистентністю у ветеринарній медицині, а також розпочато гармонізацію нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я та у ветеринарній медицині із законодавством Європейського Союзу щодо використання протимікробних препаратів та впровадження заходів інфекційного контролю.

Незважаючи на доведений позитивний вплив заходів з профілактики інфекцій та інфекційного контролю, адміністрування протимікробних препаратів та протидії поширенню збудників з антимікробною резистентністю в Україні, їх імплементація залишається на незадовільному рівні. Так, за результатами опитування закладів охорони здоров’я, проведеного державною установою "Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України" у 2023 році, отримано такі дані:

для амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров’я:

введено план дій з профілактики інфекцій та інфекційного контролю, який включає заходи з покращення гігієни рук, у 65,3 відсотка закладів охорони здоров’я;

затверджено стандартні операційні процедури з профілактики інфекцій та інфекційного контролю (проведення гігієни рук, деконтамінації медичних виробів, очищення і дезінфекції поверхонь, безпека під час проведення ін’єкцій, медичне сортування (тріаж); стандартні, контактні, крапельні і аерогенні заходи із запобігання інфікуванню) у 72,3 відсотка закладів охорони здоров’я;

затверджено графік навчань працівників з профілактики інфекцій та інфекційного контролю, включно з підтвердними документами щодо проведених навчання, підготовки і перевірки знань, зокрема заповненими формами, у близько 66 відсотків закладів охорони здоров’я;

забезпечено запасом засобів індивідуального захисту і засобів специфічної хіміопрофілактики на випадок виникнення надзвичайної ситуації у системі громадського здоров’я понад 69 відсотків закладів охорони здоров’я;

для закладів охорони здоров’я, які надають цілодобову стаціонарну медичну допомогу:

затверджений керівником план дій з профілактики інфекцій та інфекційного контролю на поточний рік, який включає визначений бюджет на його реалізацію, заходи з покращення гігієни рук та адміністрування протимікробних препаратів, мають 44,5 відсотка закладів охорони здоров’я;

проводять рутинний епідеміологічний нагляд за інфекційними хворобами, пов’язаними з наданням медичної допомоги, що включає моніторинг антимікробної резистентності серед клінічно значущих збудників, лише 16,3 відсотка закладів охорони здоров’я;

затверджені стандартні операційні процедури з профілактики інфекцій та інфекційного контролю мають близько 61 відсотка закладів охорони здоров’я;

затверджений графік навчань працівників з профілактики інфекцій та інфекційного контролю, включно з підтвердними документами щодо проведених навчання, підготовки і перевірки знань, наявний у 72 відсотків закладів охорони здоров’я;

одну палату на кожні 20 ліжок для індивідуальної/групової ізоляції пацієнтів з інфекційними хворобами з крапельним шляхом інфікування та/або пацієнтів, інфікованих мікроорганізмами з антимікробною резистентністю, мають 64,4 відсотка таких закладів охорони здоров’я.

Повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, численні медичні, соціально-економічні та інші фактори, що підвищують ризик інфікування та вразливість людей до інфекційних хвороб, уповільнили прогрес України у впровадженні комплексного підходу "Єдине здоров’я".

З огляду на стан поширення збудників з антимікробною резистентністю ключовими проблемами, які потребують розв’язання, є:

відсутність достатньої кількості даних з питань розповсюдження інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги в закладах охорони здоров’я, та поширення збудників з антимікробною резистентністю на всіх рівнях;

низький рівень обізнаності медичних працівників та населення щодо заходів з профілактики інфікування та протидії поширенню збудників з антимікробною резистентністю;

відсутність належної (достатньої) якості надання медичної допомоги в частині дотримання вимог з профілактики інфікування та поширення збудників з антимікробною резистентністю;

низький рівень кадрового забезпечення закладів охорони здоров’я (недостатня кількість працівників та низький рівень їх кваліфікації), насамперед спеціалістів/фахівців з інфекційного контролю (лікарів та сестер медичних/братів медичних), госпітальних епідеміологів, клінічних фармацевтів, бактеріологів, фахівців з репроцесингу медичних виробів та фахівців з клінінгу;

наявність прогалин у програмах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників щодо профілактики інфекцій та інфекційного контролю і протидії поширенню збудників з антимікробною резистентністю;

критично низький рівень забезпечення доступу пацієнтів до обстеження бактеріологічними методами у закладах охорони здоров’я, що надають стаціонарну медичну допомогу;

недотримання вимог щодо впровадження єдиної методології визначення чутливості бактерій і грибів до антибактеріальних та антифунгальних лікарських засобів відповідно;

наявність прогалин у законодавстві, що не дають змоги реалізувати деякі заходи з профілактики інфекцій та інфекційного контролю і протидії поширенню збудників з антимікробною резистентністю;

недостатня кількість даних щодо поширення збудників з антимікробною резистентністю в галузі ветеринарної медицини та у сфері благополуччя тварин;

відсутність даних щодо використання протимікробних ветеринарних лікарських засобів у галузі ветеринарної медицини з метою лікування, профілактики і метафілактики.

Метою Стратегії є подальший розвиток системи боротьби з поширенням збудників з антимікробною резистентністю в Україні відповідно до комплексного підходу "Єдине здоров’я".

Розв’язання визначених проблем планується забезпечити шляхом реалізації таких стратегічних цілей Стратегії.

Стратегічна ціль 1. Посилення системи профілактики інфекцій та інфекційного контролю у закладах охорони здоров’я.

Стратегічна ціль 2. Підвищення спроможності бактеріологічних лабораторій.

Стратегічна ціль 3. Впровадження системи спостереження за збудниками з антимікробною резистентністю та споживанням протимікробних лікарських засобів.

Стратегічна ціль 4. Посилення заходів для забезпечення благополуччя тварин, ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя в частині протидії поширенню збудників з антимікробною резистентністю.

Стратегічна ціль 5. Підвищення обізнаності населення, медичних працівників та спеціалістів ветеринарної медицини щодо профілактики інфікування і протидії поширенню збудників з антимікробною резистентністю.

Стратегічна ціль 6. Посилення кадрового потенціалу та проведення наукових досліджень.

Показниками досягнення стратегічних цілей є: