1. Схвалити Концепцію Державної цільової національно-культурної програми розвитку народних художніх промислів на2024-2027роки, що додається.

Визначити Міністерство культури та інформаційної політики державним замовником Програми.

2. Міністерству культури та інформаційної політики за участю заінтересованих органів державної влади розробити та подати до 1 квітня 2024 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової національно-культурної програми розвитку народних художніх промислів на 2024-2027 роки.

Народні художні промисли є традиційною галуззю української культури. Законодавство визначає народний художній промисел як творчу та виробничу діяльність, метою якої є створення художніх виробів декоративно-вжиткового призначення, що провадиться на основі колективного освоєння і спадкоємного розвитку традицій народного мистецтва у певній місцевості в процесі творчої праці майстрів народних художніх промислів.

У народних художніх промислах проявляються елементи нематеріальної культурної спадщини як головне джерело культурного розмаїття та самовираження українського народу. Водночас народні художні промисли належать до креативних індустрій, які є потужним рушієм соціально-економічного розвитку держави та сприяють підвищенню рівня зайнятості населення.

Згідно із Законом України "Про народні художні промисли" охорона, відродження, збереження і розвиток народних художніх промислів є обов’язком держави. Основою державної політики в галузі народних художніх промислів є забезпечення правових, організаційних та економічних умов для охорони, відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів як важливої складової духовної культури українського народу.

Крім того, із ратифікацією в установленому порядку Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини від 2003 року та Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження від 2005 року Україна зобов’язалася реалізувати культурну політику, яка передбачає вжиття заходів для охорони, підтримки, відродження, захисту, популяризації, посилення ролі елементів нематеріальної культурної спадщини в суспільстві, заохочення розмаїття форм культурного самовираження.

Також відповідно до Указу Президента України від 18 серпня 2020 р. № 329 "Про заходи щодо підтримки сфери культури, охорони культурної спадщини, розвитку креативних індустрій та туризму" Кабінету Міністрів України доручено забезпечити розроблення та здійснення в рамках програми "Велике будівництво" заходів, спрямованих на збереження культурної спадщини та розвиток культурного потенціалу України, передбачивши, зокрема, за напрямом із сприяння розвитку креативних індустрій заходи щодо опрацювання питання в частині розроблення та затвердження державної цільової програми з розвитку народних художніх промислів України.

На сьогодні народні художні промисли перебувають у стані глибокої кризи, що призводить до поступової втрати унікальних виробничих технологій та художніх технік та загрожує зникненням галузі.

Ця проблема характеризується:

зменшенням кількості майстрів народних художніх промислів, які володіють унікальними техніками;

відсутністю у майстрів народних художніх промислів підприємницьких і цифрових навичок та заінтересованості у провадженні підприємницької діяльності в галузі;

відсутністю можливості передачі майстрами народних художніх промислів унікальних виробничих технологій і художніх технік;

відсутністю у майстрів народних художніх промислів знань про способи підвищення конкурентоспроможності виробів народних художніх промислів та можливі ринки їх збуту;

відсутністю народних художніх промислів в інформаційному просторі країни.

Водночас існує проблема невідповідності нормативно-правової бази, яка регулює діяльність в галузі народних художніх промислів, реальному стану суспільних відносин та відсутності системної та актуальної інформації про поточний стан народних художніх промислів в Україні: кількість майстрів, зокрема у видах виробництв народних художніх промислів, осередки, обсяг реалізованої продукції тощо.

На сьогодні в Україні відбувається поступове переосмислення ролі та місця традиційної народної культури та її першоджерел. Народні художні промисли як основа автентичності та самобутності України мають відображати запити сучасного суспільства, формувати нові тенденції в цій та суміжних галузях, допомагати збагачувати культурне розмаїття, сприяти зближенню людей та взаєморозумінню між ними.

Зростання попиту на рукотворні вироби народного мистецтва, заінтересованість молоді у їх виготовленні та світові тенденції розвитку крафтового виробництва свідчать про перспективність поєднання традиційних художніх технік народних художніх промислів із новітніми виражальними засобами креативного підприємництва, що може сприяти розвитку галузі в потужний і дієвий інструмент культурної презентації України у світі.

У середині 1980-х років у країні існувало більше 300 осередків і діяло приблизно 400 підприємств галузі народних художніх промислів. Загальна кількість майстрів сягала 60 тисяч. Продукція промислів реалізовувалася в 30 країнах світу. Культурна політика у галузі народних художніх промислів характеризувалася протекціонізмом з боку держави, великою кількістю державних замовлень, забезпеченням майстрів та підприємств народних художніх промислів матеріально-технічною та сировинною базами.

Із здобуттям Україною незалежності, зміною політичної та економічної ситуації відбулася переорієнтація споживчого ринку. Глобалізаційні процеси і поширення виробів серійного виробництва призвели до зменшення обсягів виготовлення художніх виробів етномистецької традиції, зупинки підприємств народних художніх промислів та спонукали майстрів провадити творчу діяльність індивідуально. Вже на початку 2000-х років кількість підприємств народних художніх промислів скоротилася до 22, а кількість майстрів на цих підприємствах - до 1790 осіб.

Після 2000 року лише дві юридичні особи - дочірнє підприємство "Решетилівська фабрика імені Клари Цеткін" відкритого акціонерного товариства "Укрхудожпром" та відкрите акціонерне товариство "Кролевецька фабрика "Художнє ткацтво" отримали статус підприємства народних художніх промислів відповідно до Порядку надання статусу підприємства народних художніх промислів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 283 "Деякі питання реалізації Закону України "Про народні художні промисли" (Офіційний вісник України, 2002 р., № 11, ст. 516), однак припинили свою діяльність у 2008 та 2010 роках відповідно.

Тим часом кількість носіїв автентичних мистецьких традицій невпинно зменшується. Так, за інформацією Національної спілки майстрів народного мистецтва України, яка відповідно до Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" провадить творчу атестацію професійних творчих працівників відповідно до свого статуту, за період 2010-2019 років лише близько 1300 осіб атестовано як майстрів народного мистецтва.

Водночас, за даними структурних підрозділів у сфері культури обласних та Київської міської держадміністрацій, загальна кількість майстрів народної творчості, аматорського мистецтва, а також майстрів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в Україні сягає орієнтовно 30000-40000 осіб, що свідчить про можливість збереження та відродження галузі.

В рамках реалізації Державної програми збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 768 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 39, ст. 1555), робилися спроби вплинути на стан збереження та розвитку народних художніх промислів. Однак фрагментарність підходу до вирішення питання, невжиття заходів, спрямованих на полегшення адаптації галузі до нової економічної ситуації, та фактичний стан виконання заходів даної Програми не дали належного поштовху народним художнім промислам для комплексного і сталого розвитку.

На виконання зазначеної Програми, а також у межах обласних та регіональних програм збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів та в ініціативному порядку місцевими органами виконавчої влади вжито ряд заходів до підтримки окремих видів виробництв народних художніх промислів, розповсюджених на території певних адміністративно-територіальних одиниць, і носіїв художньої майстерності. Серед таких заходів, зокрема, проведення фестивалів, виставок-ярмарків, конкурсів, майстер-класів; започаткування премій для майстрів; створення експозиційних розділів, присвячених народним художнім промислам, у місцевих музеях; видання наукових матеріалів про історичні осередки народних художніх промислів; висвітлення та популяризація промислів у місцевих засобах масової інформації; підтримка діяльності гуртків і студій народного мистецтва. Однак ці заходи носили нерегулярний та поодинокий характер, їм бракувало системності на національному рівні.

Таким чином, до основних причин виникнення проблем в галузі народних художніх промислів належать:

глобалізаційні процеси, зміна політичної та соціально-економічної ситуації в країні, що призвели до переорієнтації споживчого ринку;

несистемний, фрагментарний підхід до стимулювання розвитку галузі, спрямований переважно на підтримку мистецької складової народних художніх промислів;

відсутність довгострокового, послідовного, конструктивного плану дій та комплексу взаємозв’язаних завдань і заходів в галузі народних художніх промислів, а також постійного аналізу та моніторингу в процесі їх реалізації;

застаріла нормативно-правова база, яка не відповідає сучасному стану суспільних відносин в галузі;

невідповідність компетентностей майстрів народних художніх промислів потребам ринкового середовища, невміння провадити ефективну підприємницьку діяльність;

витіснення вітчизняних автентичних виробів народних художніх промислів стилізованими підробками, далекими від народних традицій;

відсутність сучасних підходів до промоції народних художніх промислів;

низький рівень використання туристичного потенціалу галузі народних художніх промислів;

слабка координація і взаємодія органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, національних творчих спілок, міжнародних організацій з питань формування та реалізації державної політики у галузі народних художніх промислів.

Сучасний стан народних художніх промислів та інструменти підтримки галузі характеризуються такими особливостями.

По-перше. Місцеві органи виконавчої влади зосереджені на підтримці творчої (мистецької) складової народних художніх промислів. Основними видами заходів, спрямованих на стимулювання розвитку народних художніх промислів на регіональному рівні, є гранти для реалізації творчих проектів у галузі народних художніх промислів, виплати додаткових стипендій творчо обдарованій молоді, яка навчається за напрямами освіти у галузі народних художніх промислів, обласні премії народних майстрів, запровадження відповідних дисциплін у місцевих школах (гончарство, ліжникарство, плетіння з природніх матеріалів, художнє вишивання, народна іграшка, писанкарство, ткацтво тощо), проведення культурно-мистецьких заходів: фестивалів, конкурсів, виставок-продажів, а також майстер-класів, зокрема виїзних.

Протягом 2010-2019 років такі заходи були передбачені в межах регіональних програм розвитку культури більшості областей України, а також окремих програм: районної програми розвитку та охорони Косівської мальованої кераміки на 2018-2022 роки (Івано-Франківська область), регіональної цільової програми розвитку клубних закладів у сільській місцевості на 2019-2021 роки (Луганська область), Програми збереження та розвитку елемента нематеріальної культурної спадщини "Кролевецьке переборне ткацтво" (Сумська область), обласної програми підтримки діяльності осередків Національних творчих спілок України у Черкаській області на 2017-2020 роки тощо.

По-друге. На сьогодні відсутні системні заходи, спрямовані на посилення підприємницької, виробничої спроможності народних художніх промислів.

В останні роки міжнародними організаціями в Україні здійснено ряд заходів, спрямованих на підвищення підприємницьких навичок майстрів народних художніх промислів, розвиток економічного потенціалу галузі. Це, зокрема, тренінги для підприємців з креативних індустрій "Creative Enterprise Ukraine", організовані Британською Радою в Україні, для сектору ремесел; проект "Розвиток традиційних народних ремесел як драйвер росту підприємництва та самозайнятості у прикордонних громадах України та Білорусі" ("Craft it!"), що реалізовувався в рамках програми територіального співробітництва країн Східного партнерства і фінансувався Європейським Союзом у межах підтримки ініціативи "Східне партнерство". Однак незначний відсоток залучення до участі у зазначених заходах майстрів народних художніх промислів та відсутність подібних системних заходів на національному рівні не дають змоги комплексно розв’язати проблеми галузі.