Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" , Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року № 641, та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації колібактеріозу птиці (додається).

2. Директору Державного центру ветеринарної медицини птахівництва Демиденку В.М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та в 10-денний термін забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такою, що не застосовується на території України, "Инструкцию о мероприятиях по борьбе с заболеванием птиц колибактериозом", затверджену Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР від 30 листопада 1979 року.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Вержиховського О.М. - заступника Голови Державного департаменту ветеринарної медицини

1.1. Ця Інструкція встановлює ветеринарно-санітарні заходи у випадках спалаху колібактеріозу птиці у птахогосподарствах різних форм власності; порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці та людей на хвороби, спричинені патогенними сероварами E.coli, і є обов'язковою для виконання птахогосподарствами всіх форм власності і відомчої підпорядкованості, фізичними особами та суб'єктами підприємницької діяльності, які займаються птахівництвом.

1.2. Колібактеріоз птиці (колісептицемія, ешерихіоз, коліінфекція) - це інфекційна, септична хвороба домашньої, дикої та декоративної птиці, яка перебігає гостро або хронічно, характеризується діареєю, пригніченням, сонливістю, спрагою, утратою апетиту, перитонітом, сальпінгітом і викликає високий відсоток загибелі птиці, зниженням продуктивності та імунологічної реактивності при щепленні проти ряду вірусних інфекцій.

1.3. Патогенні серовари E.coli можуть викликати захворювання у птахів, ссавців та людей.

1.4. Збудники захворювання - патогенні серотипи E.coli, яких відносять до роду Escherichia, родина Enterobacteriaceae. Серотипи E.coli класифікують за антигенною структурою на підставі О-, К-, Н- та F- антигенів. На даний час виявлено 173 - О-антигенів, 74 - К, 53 - Н, 17 - F . Найчастіше захворювання у птиці викликають серологічні групи E. coli О1, О2, О8, О11, О35, О41, О55, О78 та інші, які наділені інвазійними, адгезивними, ентеропатогенними та токсигенними властивостями.

1.5. E.coli - грамнегативна, поліморфна паличка розміром 1-3х0,6 мкм, капсул не утворює, але при цьому зустрічаються штами, що утворюють капсули, некислотостійка, переважна більшість серотипів рухлива.

1.6. Збудник у зовнішньому середовищі зберігається 3-4 місяці, у посліді - 7-8 місяців. При температурі 60 град. С гине через 15 хвилин, при 80 град. С -100 град С. через 1-2 хвилини. На збудника згубно діє освітлений розчин хлорного вапна з умістом 2% активного хлору, 5% розчин хлораміну Б, 2% гарячий (45-50 град. С) розчин їдкого натру, 4% гаряча (70-80 град. С) водна емульсія ксилонафту, 20% суспензія свіжогашеного вапна (шляхом дворазової побілки з інтервалом в 1 год), пари формальдегіду тощо.

1.7. На колібактеріоз хворіє переважно молодняк усіх видів птиці у віці 3-14 днів і птиця на початку несучості. У бройлерів відмічають дану хворобу, починаючи з 30-37-денного віку. Колібактеріоз як самостійне захворювання зустрічається рідко, частіше в асоціації з респіраторним мікоплазмозом, інфекційним бронхітом, інфекційним ларинготрахеїтом, хворобою Ньюкасла, пулорозом - тифом, кокцидіозом, гельмінтозами, токсикозами.

1.8. Джерелом інфекції є хвора та перехворіла на ешерихіоз птиця, що виділяє збудника хвороби у зовнішнє середовище із слизом, послідом, забруднені послідом яйця. Зараження птиці відбувається аліментарним та аерогенним шляхами. Трансоваріальна передача збудника відмічається дуже рідко. Розповсюджувати інфекцію можуть гризуни та дикі птахи. Збудник передається через одяг працівників, предмети догляду, обладнання, воду, інфіковані корми, транспорт, тару тощо. Не виключається захворювання курчат в перший день життя.

Причинами захворювання є порушення строків комплектування стада, ветеринарно-санітарних норм експлуатації пташиних приміщень, технології утримання та годівлі птиці, авітамінози, застосування живих вакцин та наявність в стаді хворої ешеріхіозом птиці, який протікає латентно.

1.9. Захворювання протікає гостро, підгостро, хронічно та субклінічно (латентно).

Інкубаційний період, у залежності від вірулентності збудника та резистентності макроорганізму, триває від кількох годин до 2-3 діб. Відмічають гостру (септичну), хронічну та кишкову форми колібактеріозу птиці.

Гостра форма захворювання характеризується пригніченням, утратою апетиту, спрагою, діареєю, загибель птиці наступає протягом кількох годин. У водоплавної птиці можливі кон'юнктивіт та нервові прояви.

У молодняку курей, качок та індиків м'ясних порід зустрічається респіраторна форма колісептицемії, при якій спостерігають сльозотечу, кон'юнктивіт, затруднене дихання, чхання, хрипи, кашель.

При хронічній формі відмічають симптоми, подібні як при гострій, але менше виражені, а також можливе розпухання суглобів, панофтальміт, набряк голови.

Інколи реєструється генітальна форма колібактеріозу, для якої характерне запалення жовткового міхура в молодняку в перші дні життя, а в дорослої птиці спостерігається зниження чи припинення яйцекладки, запалення суглобів (артрити).

Кишкова форма колібактеріозу супроводжується порушенням функцій шлунково-кишкового тракту - пронос, сильна спрага, відсутність апетиту, зневоднення організму птиці тощо.

Значна кількість перехворілої птиці стає латентним носієм ешеріхій, залишаючись тривалий час джерелом інфекції, отримані від них яйця будуть контаміновані.

1.10. При патолого-анатомічному розтині трупів птиці відзначають:

при гострому перебігу хвороби - катаральні та геморагічні ентерити, крововиливи на серозних та слизових оболонках кишечнику, епікарді, ендокарді, перикарді; печінка та селезінка - кровонаповненні, переповнення жовчного міхура. Більшість тушок птиці доброї вгодованості, але забарвлення м'язів змінюється, особливо грудних м'язів, окремі ділянки яких інколи набувають ціанотичного кольору, що чергуються з блідими, майже некротичними осередками ("риб'яче м'ясо");

при респіраторній формі захворювання - геморагічний трахеїт, аеросакуліт та перикардит (від серозних до серозно-фібринозних), гіперемія та набряк легень, перигепатит;

при кишковій формі - ентерити, гепатит, можливий з фібринозними гранулами;

при хронічній формі - гепатит, дифузія жовчі з міхура в навколишні тканини, перикардити й аеросакуліти від серозного до фібрінозного, а також синовіт, остеомієліт.

У дорослої птиці виявляють перикардит, оваріїт, сальпінгіт, жовтковий перитоніт.

2.1. Діагноз колібактеріоз встановлюють на підставі аналізу епізоотичної ситуації регіону, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

2.2. У лабораторію для дослідження направляють трупи чи тушки вимушено забитої птиці, патологічний матеріал (шматочки печінки, селезінки, ексудат черевної порожнини) або курчат з вираженими клінічними ознаками захворювання.

2.3. Діагноз колібактеріоз вважають установленим при наявності клінічних ознак захворювання, характерних патолого-анатомічних змін та виділенні при бактеріологічних дослідженнях трупів птиці або патологічного матеріалу (крові або кісткового мозку (трубчатої кістки) чи печінки) E.coli. Патогенні властивості у виділених культур E.coli визначають біопробою на курчатах або білих мишах.

Серологічне типування виділених культур E.coli здійснюється згідно з вимогами ДСТУ ISO 4831:2006 "Мікробіологія харчових продуктів і кормів для тварин. Загальні настанови щодо підрахування кількості коліформних мікроорганізмів".

2.4. При встановленні діагнозу слід ураховувати можливість змішаного перебігу даної хвороби з рядом інших інфекцій. При цьому відзначають характерні ознаки як для колібактеріозу, так і супутнього захворювання.

3.1. Для профілактики захворювання птиці колібактеріозом керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форми власності зобов'язані виконувати заходи, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування ( далі - Ветеринарно-санітарні правила), затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 № 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.07.2001 за № 565/5756. При цьому необхідно організовувати захист птахогосподарства від занесення інфекції та її розповсюдження.