Верховна Рада України

1. Затвердити Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки, що додається.

2. Кабінету Міністрів України:

забезпечити виконання Загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки;

під час формування проекту Державного бюджету України на відповідний рік передбачати видатки на фінансування заходів зазначеної Програми, виходячи з фінансових можливостей державного бюджету.

3. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Майже за 20 років, що минули після аварії на Чорнобильській АЕС, радіаційний стан територій, що зазнали радіоактивного забруднення, поліпшився. Цьому сприяли природні процеси та здійснення заходів із запобігання винесенню радіонуклідів за межі зони відчуження, подолання наслідків аварії у сільськогосподарському виробництві, проведення дезактиваційних робіт, що привело до зниження рівнів опромінення людей, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.

Фінансування заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1996-2005 роках здійснювалося за відповідними бюджетними програмами, виконаними не в повному обсязі переважно внаслідок обмеженого бюджетного фінансування. В результаті накопичуються нові економічні і соціальні проблеми.

Відповідно до Загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки (далі - Програма) необхідно реалізувати заходи щодо подальшої соціальної, медичної і психологічної реабілітації населення та його протирадіаційного захисту, в основному завершити економічне відродження населених пунктів і територій за межами зони відчуження, що зазнали радіоактивного забруднення, а також місць компактного проживання переселених громадян, забезпечити збереження їх культурно-історичної спадщини.

Внаслідок викиду радіоактивних матеріалів із зруйнованого 26 квітня 1986 року четвертого блока Чорнобильської АЕС забруднено понад 53,5 тис. квадратних кілометрів території України. Найбільш забрудненою є територія зони відчуження, з якої в 1986 році проведено евакуацію населення. Територія цієї зони становить 2044 квадратних кілометри. У 1998 році до території зони відчуження приєднано частину території зони безумовного (обов'язкового) відселення (далі - зона відчуження) і тепер загальна площа зони відчуження становить 2598 квадратних кілометрів. Ця територія належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для зони відчуження характерні:

висока щільність радіонуклідів на поверхні землі та їх висока концентрація у поверхневих водах;

наявність великих за загальною активністю локалізованих джерел радіоактивності (об'єкт "Укриття", пункти захоронення та пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів);

формування в межах її території основної частини забруднення стоку ріки Дніпро;

особливі ландшафтні умови, які сприяють підвищенню міграції радіонуклідів харчовими ланцюгами;

припинення традиційної господарської діяльності.

Основними радіонуклідами, які визначають забруднення зони відчуження, є цезій-137, стронцій-90 та альфа-випромінювальні трансуранові елементи, сумарні запаси яких у цій зоні становлять більш як 760x10-15 бекерелів активності.

Цезій-137 на даний час обумовлює понад 90 відсотків (суми всіх радіонуклідів аварійного походження) зовнішнього опромінення персоналу, який працює в зоні відчуження, а також населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення (зовнішнього та внутрішнього опромінення).

Основна кількість радіоактивних речовин зосереджена на об'єкті "Укриття", тобто близько 200 тонн опроміненого і свіжого ядерного палива, змішаного з іншими матеріалами в різноманітних формах. Загальна активність довгоіснуючих радіонуклідів становить близько 740x10-15 бекерелів. Об'єкт "Укриття" виконує свої захисні функції протягом дев'ятнадцяти років, проте його стабільність у подальшому не може бути гарантована. Існує гостра необхідність у перетворенні цього об'єкта на екологічно безпечну систему.

Активність радіоактивних відходів (далі - РАВ), зосереджених у пунктах їх захоронення та пунктах тимчасової локалізації, становить понад 8x10-15 бекерелів. Ці пункти створено в 1986-1987 роках у процесі дезактивації територій, що зазнали радіоактивного забруднення.

Площа території із щільністю забруднення цезієм-137 понад 555 кілобекерелів на 1 квадратний метр (або 15 кюрі на 1 квадратний кілометр), радіоактивним стронцієм понад 111 кілобекерелів на 1 квадратний метр (або 3 кюрі на 1 квадратний кілометр) та плутонієм понад 3,7 кілобекерелів на 1 квадратний метр (або 0,1 кюрі на 1 квадратний кілометр) дорівнює приблизно 1800 квадратних кілометрів. Обсяг щорічного винесення за межі зони відчуження цих радіонуклідів становить приблизно (0,5-3)x10-3 відсотків запасів у природних екосистемах і (1-7)x10-7 відсотків запасів природно-техногенного комплексу (включаючи об'єкт "Укриття").

Територія зони відчуження є великим та постійним джерелом надходження радіонуклідів у суміжні із зоною регіони і водночас, як показали результати досліджень, - ефективним захисним бар'єром від поширення радіонуклідів на території України і Білорусі.

Від надійності бар'єрних властивостей цієї зони залежить ступінь її небезпеки для населених територій.

За винятком перших трьох років після аварії на Чорнобильській АЕС, протягом тривалого часу основним дозоутворювальним радіонуклідом є і в найближчі роки залишатиметься цезій-137, який формує понад 90 відсотків дози додаткового опромінення населення, яке проживає на забруднених територіях.

У 1998-2000 роках лише в 15 населених пунктах річні дози опромінення через радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи перевищували 5 мілізіверт (рівень віднесення території до зони безумовного (обов'язкового) відселення). У 440 населених пунктах ці дози перевищували 1 мілізіверт (рівень віднесення території до зони гарантованого добровільного відселення). У зв'язку із споживанням забруднених продуктів для більшості населення, яке проживає на територіях Українського Полісся, що зазнали радіоактивного забруднення, до 90 відсотків дози додаткового опромінення зумовлено внутрішнім опроміненням.

Головна складова дози внутрішнього опромінення зумовлена цезієм-137. Стронцій-90 має істотне радіологічне значення (до 30 відсотків дози додаткового опромінення) тільки на території, суміжній із зоною відчуження (північна частина Київської, Житомирської та західна частина Чернігівської областей), де середньорічна сумарна доза опромінення не перевищує 1 мілізіверт.

Результати аналізу молока корів у 2004 році свідчать, що у 363 населених пунктах перевищено показники державних санітарних нормативів за вмістом цезію-137. Це перевищення спостерігається передусім у тих господарствах, де для випасу худоби та заготівлі сіна використовують непридатні для цього за радіологічними показниками сінокоси та пасовища.

Максимальні рівні забруднення продуктів харчування, які формують найбільшу дозу додаткового опромінення (молоко та м'ясо великої рогатої худоби і гусей), перевищують показники державних санітарних нормативів у два-три, а іноді й більше разів.

Ліси, луки, пасовища, де значення коефіцієнтів переходу радіонуклідів з ґрунту в рослинність значно вищі порівняно з орними землями, є найбільш небезпечними з точки зору радіологічних показників (або критичними) територіями, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Чорнобильська катастрофа істотно змінила життя мільйонів людей. З місць постійного проживання було евакуйовано та переселено понад 162 тис. осіб.

Переселення створило цілу низку серйозних проблем, пов'язаних з труднощами пристосування громадян до нових умов життя.

Часткове переселення у багатьох випадках призвело до руйнації структури життєзабезпечення, обмеження ведення сільського господарства, втрати робочих місць, підвищення рівня безробіття, загострення інших соціальних проблем.

Демографічні показники на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, погіршилися: народжуваність зменшується, а смертність зростає, працездатне населення мігрує із цих територій на чисті. Крім того, ставлення населення, яке проживає на чистих територіях, до продукції, виробленої на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, ускладнює її реалізацію, що передовсім призводить до скорочення місцевих доходів. Усе це спричиняє як зменшення виробничої активності населення, так і скорочення кількості робочих місць. У результаті погіршився економічний стан цих регіонів та рівень добробуту населення, яке в них проживає. Погіршення якості харчування, умов праці та відпочинку позначилося на стані здоров'я населення.

Обмеження видів діяльності, що є традиційними для населення цих територій, створює труднощі у повсякденному житті. Частина населення не довіряє інформації про ефективність заходів щодо подолання наслідків аварії, про безпечність теперішньої радіаційної обстановки і концентрації радіонуклідів у харчових продуктах, його охоплює тривога за своє здоров'я і здоров'я своїх близьких. Мають місце масові факти не завжди виправданого самообмеження в споживанні окремих продуктів місцевого виробництва, відмови від певних видів діяльності чи відпочинку. Внаслідок геохімічних особливостей територій, що зазнали радіоактивного забруднення, у більшості осіб, які тут проживають, вміст важливих для організму людини мікроелементів (йоду, селену, кобальту, фтору тощо) недостатній, тому самообмеження у споживанні деяких видів продуктів (наприклад, молока, ягід) сприяло значному зменшенню фізіологічних норм надходження до організму людини вітамінів і мікроелементів.

Протягом останніх 14 років, відколи Україна самостійно здійснює видатки на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, питома вага витрат на цю мету постійно зменшується і у 2005 році становила менше 3 відсотків видатків державного бюджету. За період з 1991 по 2005 рік витрати держави на ліквідацію наслідків катастрофи досягли майже 8 млрд дол. США.

Станом на 1 січня 2006 року в Україні проживало 2646106 постраждалих. Серед них: до категорії 1 належать 105251 особа; до категорії 2 - 276072; до категорії 3 - 537504; до категорії 4 - 1081469; до категорії Г - 2780; діти - 643030 осіб, у тому числі 4520 - діти-сироти і 2869 - діти-інваліди.

На територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, проживає 2054685 постраждалих, у тому числі 472191 дитина віком до 14 років.

За даними Центру медичної статистики Міністерства охорони здоров'я України, під час медичного обстеження осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виявлено 83 відсотки хворих. Найбільша кількість хворих серед учасників ліквідації аварії - 91,5 відсотка, евакуйованих із зони відчуження - 87,7 відсотка осіб, які постійно проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, - 83,7 відсотка. Серед дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, віком до 14 років хворих - 76,1 відсотка. Серед дітей, евакуйованих із зони відчуження, хворих - 83,7 відсотка, серед дітей, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, - 76,6 відсотка.

За результатами щорічної диспансеризації, чисельність постраждалих, визнаних здоровими, зменшується. За останні чотири роки частка визнаних здоровими серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зменшилася на 2 відсотки і становить 5,3 відсотка. Серед потерпілих дітей здоровими визнано 20,6 відсотка.

Поширеність захворювань серед дорослих і підлітків зросла на 69,8 відсотка (з 12354,3 у 1993 році до 20978,4 у 2004 році на 10 тисяч постраждалих), а захворюваність - на 7,9 відсотка (з 5308 до 5731,6 на 10 тисяч постраждалих).

В учасників ліквідації наслідків аварії зареєстровано вірогідне зростання загальної захворюваності, захворюваності на хвороби системи кровообігу та злоякісні новоутворення. Найбільшими є показники в учасників ліквідації наслідків аварії з дозами, що перевищують 250 мілізіверт. У дорослого населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, показники залишаються стабільними протягом останніх трьох років, а по окремих класах, таких як хвороби системи кровообігу, нервової системи, кістково-м'язової системи та сполучної тканини, навіть знизилися.

Протягом 2003-2004 років захворюваність на рак щитовидної залози у дітей залишається на рівні показників попередніх шести років, що свідчить про стабілізацію показників такої захворюваності, але зниження ще не очікується.

Після 2001 року зареєстровано прогнозоване експертами зростання захворюваності на рак щитовидної залози у ліквідаторів наслідків аварії, а також у евакуйованих та у дорослого населення радіоактивно забруднених територій. Прогнозується збільшення числа хворих на рак щитовидної залози у дорослого населення в наступні роки.

Також через 15 років після аварії визначено тенденцію до зростання числа випадків лейкемії в учасників наслідків аварії.

Спостерігається сталість показників захворюваності дитячого контингенту - в межах 1382,6-1383,5 на 10 тисяч осіб.

Рівень захворюваності та поширеність захворювань серед дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, перевищують ці показники серед інших дітей. Рівень захворюваності дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищився на 27,0 відсотка і становив 1383,5 на 10 тис. дітей у 2004 році проти 1089,3 у 1993 році. Одночасно зросла і поширеність хвороб на 59,0 відсотка - з 1494 у 1993 році до 2375,4 у 2004 році.

Не змінюються, але залишаються на високих рівнях показники захворюваності органів травлення, нервової системи, шкіри та підшкірної клітковини, народжуваності з вадами розвитку. Дещо знизилися показники по хворобах органів дихання, але значно підвищилися за післяаварійний період показники захворюваності кістково-м'язової системи та сполучної тканини.

Темпи інвалідизації внаслідок Чорнобильської катастрофи останні чотири роки мають тенденцію до зниження, однак абсолютне число інвалідів зростає. Серед причин інвалідності - хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, хвороби нервової системи.

Показник первинно визнаних інвалідами у 2004 році становив 26,14 на 10 тис. постраждалих (у 2003 році - 30,2).

Серед дітей у 2004 році вперше інвалідність встановлено 252 дітям. Основні причини інвалідизації у дітей - аномалії розвитку (160), новоутворення (47), хвороби органів дихання (10).

Смертність ліквідаторів аварії з 1995 року стала перевищувати смертність осіб працездатного віку серед населення загалом, а з 1998 року - смертність працездатних осіб чоловічої статі серед всього населення. За період 1999-2004 років зареєстроване вірогідне перевищення загальної смертності ліквідаторів аварії, смертності від злоякісних новоутворень та захворювань системи кровообігу над смертністю серед населення загалом. За прогнозними розрахунками, до 2010 року очікується зростання смертності серед ліквідаторів аварії.

Показники смертності постраждалого дорослого населення майже не змінилися і становлять 19,33 на 1 тисячу постраждалих (у 2003 році - 19,42).

Основними причинами смерті постраждалих дорослих та підлітків є хвороби системи кровообігу, новоутворення, хвороби органів дихання й травлення. Порівняно з попередніми роками особливістю причин смерті у 2004 році стало подальше зростання смертності від хвороб системи кровообігу (у 2000-2004 роках 116,5-131,3 на 10 тисяч постраждалих при смертності всього населення 68,0-71,0), а їх частка у структурі причин смерті вже досягла 67,9 відсотка. Тобто смертність від хвороб системи кровообігу постраждалих майже вдвоє перевищує смертність від цієї хвороби населення країни загалом.

На 46,8 відсотка зросла смертність від хвороб органів травлення, отже й їх питома вага.

Рівень смертності від злоякісних новоутворень за цей період практично не змінився.

Зменшилися рівні і питома вага смертності від хвороб органів дихання та ендокринної системи.

Смертність дитячого населення також залишається практично на одному рівні - 0,62-0,68 на 1 тисячу відповідного контингенту; на першому місці - травми та отруєння.

Результати оцінки протирадіаційних заходів дають підстави стверджувати, що найефективнішими виявилися:

заміна продуктів харчування з високими рівнями радіоактивного забруднення на чисті;

вапнування ґрунтів (додатковим позитивним ефектом є те, що одночасно із зниженням рівня накопичення радіоактивного цезію-137 зменшується рівень накопичення важких металів - свинцю і кадмію);

внесення підвищених доз мінеральних добрив;

залуження та перезалуження луків, пасовищ;

глибоке переорювання ґрунтів там, де це дозволяла потужність гумусового горизонту.

Меншою від очікуваної була ефективність захисту населення шляхом переселення постраждалих у чисті місцевості через несвоєчасність його проведення. Заплановане ще на 1991-1992 роки, воно ще не завершене в повному обсязі. Незадовільно здійснюване переселення спричинило формування соціально-психологічної напруги у населення, яке переселяється.

Результати дозиметричної паспортизації, проведеної у 2001-2004 роках, показали, що внаслідок здійснення протирадіаційних заходів та природного відновлювального процесу у 1551 населених пунктах сумарна середньорічна ефективна доза опромінення людей не перевищує критерію віднесення до зони посиленого радіоекологічного контролю - 0,5 мілізіверт за рік. У цих населених пунктах проживає 1,6 млн осіб, з них 390 тисяч - діти.

Зміни у стані здоров'я спричинені як дією радіації (внаслідок опромінення щитовидної залози, зовнішнього опромінення учасників ліквідації, багаторічної дії малих доз радіації на населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення), так і впливом несприятливих факторів нерадіаційного походження (погіршення умов життя та харчування, тривале емоційно-психологічне напруження).

Підвищення рівня захворюваності серед населення також пов'язане з перехідним періодом економіки, із змінами в демографічній ситуації та соціально-психологічним станом, неефективністю заходів з подолання ранніх та віддалених ефектів дії негативних чинників Чорнобильської катастрофи, низьким рівнем забезпечення висококваліфікованими кадрами регіональних медичних закладів та оснащення цих закладів лабораторно-діагностичним обладнанням, недостатньою обізнаністю в галузі радіобіології та радіаційної медицини органів місцевого самоврядування, медичних та педагогічних працівників, які працюють на радіоактивно забруднених територіях.

Крім зазначених обставин ефективність протирадіаційних заходів зменшилася з таких причин:

врахування не повною мірою комбінованої дії іонізуючого випромінювання та інших екологічно небезпечних, зокрема хімічних, факторів навколишнього природного середовища на організм людини;

незбалансоване харчування, а також низький рівень забезпечення населення білками тваринного та рослинного походження, вітамінами, необхідними макро- та мікроелементами;

незадовільна оснащеність пересувним устаткуванням і апаратурою виїзних лабораторій для проведення поточного обстеження населення у віддалених населених пунктах;

недостатня соціальна захищеність постраждалих різних категорій;

недостатнє фінансування для проведення своєчасної цільової диспансеризації осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

недостатнє висвітлення засобами масової інформації досвіду вчених та спеціалістів про медичні та гігієнічні наслідки Чорнобильської катастрофи;

проведення не повною мірою відновного лікування як на амбулаторно-поліклінічному рівні, так і у санаторно-курортних закладах України.

Результати аналізу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС свідчать про те, що медичні заходи із запобігання виникненню психосоматичних проблем, пов'язаних із стресом, також були недостатніми.

1. Метою Програми є:

збереження здоров'я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та їх нащадків;

зміцнення та підтримка бар'єрів радіаційної безпеки, протирадіаційний захист населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, максимально можливе обмеження поширення радіонуклідів із зони відчуження;

удосконалення соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, реабілітація територій і населених пунктів.

Основні завдання Програми та пріоритетність цих завдань визначено за кожним напрямом її виконання.

2. Основними завданнями Програми є:

1) збереження здоров'я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Виходячи з 19-річного досвіду роботи, пов'язаної із зменшенням негативних медичних наслідків катастрофи, у рамках Програми передбачені такі основні завдання щодо збереження здоров'я зазначених осіб:

проведення цілеспрямованих профілактичних, лікувальних і реабілітаційних заходів для зниження інвалідності та смертності;

забезпечення підвищення рівнів медичного обслуговування, соціальної і психологічної реабілітації населення;

забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

надання адресної висококваліфікованої та ефективної медичної допомоги;

зміцнення медико-санітарної бази для надання цільової медичної допомоги;

профілактика захворювань серед цієї категорії громадян та їх оздоровлення;

проведення широких епідеміологічних досліджень та щорічних медичних оглядів постраждалих.

Групами першочергового медичного нагляду у період до 2010 року стануть:

особи, які перенесли гостру променеву хворобу, і учасники ліквідації аварії, які отримали дозу опромінення понад 250 мілігрей;

особи, які страждають на онкологічні захворювання, аутоімунні тиреоїдити і гіпотиреози, лейкемії, міелодиспластичний синдром, пов'язані з опроміненням;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках;

евакуйовані із зони відчуження;

діти, опромінені в ранній йодний період (до вересня 1986 року), та ті, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.

Виконання основних завдань цього напряму передбачає:

здійснення заходів щодо охорони материнства і дитинства;

підвищення рівня диспансеризації;

оздоровлення та лікування у спеціалізованих медичних закладах;

профілактику захворювань;

своєчасну діагностику віддалених ефектів опромінення;

проведення поглиблених клініко-епідеміологічних досліджень;

організацію роботи центрів соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З цією метою розроблятимуться багато- та однорічні програми комплексного медико-санітарного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що передусім передбачатимуть:

надання висококваліфікованої і гарантованої медичної допомоги хворим з реалізованою патологією з груп високого ризику та груп диспансерного нагляду;

здійснення профілактичних заходів щодо збереження здоров'я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (дітей і дорослих), у тому числі оздоровлення та соціально-психологічної реабілітації;

розроблення та впровадження в лікувальних закладах найбільш ефективних заходів щодо зменшення захворювань, які призводять до інвалідності;

розвиток реабілітаційних напрямів;

забезпечення функціонування Державного реєстру осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

удосконалення методики встановлення зв'язку хвороб з дією іонізуючого опромінення та інших негативних чинників Чорнобильської катастрофи, а також уточнення переліку хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв'язок з наслідками цієї катастрофи;

поглиблення клініко-епідеміологічних та здійснення медико-генетичних досліджень;

створення системи оперативного та об'єктивного інформування населення про радіологічну ситуацію, ефективність контрзаходів, рекомендації науки і медицини у сфері захисту від дії іонізуючого випромінювання і сучасного досвіду подолання негативних наслідків аварії;

2) зміцнення та підтримка бар'єрів радіаційної безпеки, протирадіаційний захист осіб, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, обмеження поширення радіонуклідів із зони відчуження.

Відповідно до сучасних підходів стосовно забезпечення належного рівня безпеки об'єктів, які несуть загрозу негативного впливу на персонал, що їх обслуговує, населення та навколишнє природне середовище, передбачається створення системи бар'єрів радіаційної безпеки, яка захищає від дії шкідливих чинників, зумовлених речовинами, що зосереджені в небезпечному об'єкті.

Близько 3 відсотків джерел радіоактивності із зруйнованого реактора вже потрапило у навколишнє природне середовище, і це формує зовнішнє та внутрішнє опромінення населення. До цього часу більшість осіб, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, з моменту аварії на Чорнобильській АЕС уже отримали 80-90 відсотків дози додаткового опромінення, очікуваної за 70 років.

Відповідно до законодавства мірою негативного впливу на людину визначається ефективна доза опромінення, додаткова до доаварійного рівня, яка отримана або може бути отримана за рахунок усіх радіонуклідів, що потрапили у навколишнє природне середовище внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Близько 97 відсотків залишків палива зруйнованого реактора зосереджено в зоні відчуження навколо Чорнобильської АЕС. Це передусім об'єкт "Укриття", пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів.

Основними завданнями цього напряму є:

протирадіаційний захист населення на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

посилення бар'єрних функцій зони відчуження з метою обмеження поширення радіонуклідів за її межі;

проведення радіаційного моніторингу на території, що зазнала радіоактивного забруднення.

Протирадіаційний захист населення на території, що зазнала радіоактивного забруднення

Основним напрямом протирадіаційного захисту населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення, є здійснення оптимізованих протирадіаційних заходів в агропромисловому виробництві та лісовому господарстві, зокрема щодо:

забезпечення виробництва продуктів харчування з дотриманням установлених державних санітарних нормативів вмісту радіонуклідів;

зменшення колективної дози додаткового опромінення населення шляхом відповідного зменшення загального надходження радіонуклідів з продукцією, що споживається, а також створення належних умов праці в агропромисловому та лісовому господарствах на території зон радіоактивного забруднення.

Першочергові заходи спрямовуються на припинення виробництва продукції з рівнями забруднення, що перевищують державні санітарно-гігієнічні нормативи. Обсяг необхідних матеріальних і фінансових ресурсів обумовлюється кількістю населених пунктів і дворів, що потребують здійснення протирадіаційних заходів. Під час визначення необхідних протирадіаційних заходів (введення до раціону кормових домішок, поліпшення луків, вапнування сінокосів і пасовищ тощо), обсягів їх проведення (чисельність поголів'я худоби, площа угідь тощо) використовується принцип оптимізації.

Черговість проведення робіт з реабілітації виведених з господарського користування земель визначається з урахуванням щільності їх забруднення, природної родючості угідь, кількості функціонуючих господарств. Перевага надається мінеральним ґрунтам із щільністю забруднення до 555 кілобекерелів на квадратний метр. Реабілітацію земель на органогенних ґрунтах з рівнем забруднення цезієм-137 понад 110 кілобекерелів на квадратний метр у найближчі роки проводити економічно недоцільно. У зв'язку з цим необхідно розробити та внести до земельного законодавства зміни щодо заборони виділення громадянам сінокосів і пасовищ з високими коефіцієнтами переходу цезію-137 у траву, де через заболоченість території не можна провести меліоративні роботи.

Розрахунок необхідних обсягів проведення до 2010 року протирадіаційних заходів виконано на основі науково обґрунтованих оцінок пооб'єктних робіт, пов'язаних з радіологічною реабілітацією території. В основу оцінок покладено результати аналізу таких показників, як величина дозових навантажень на населення, критичність земель, яка враховує загальну площу забруднених земель, кислотність ґрунтів, забезпеченість їх обмінними формами калію, обсяги здійснення протирадіаційних заходів у попередній 3-5-річний період, цільове використання продукції. При проведенні конкретних заходів на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, необхідно брати до уваги технології отримання основної сільськогосподарської продукції, кошторисну вартість робіт у разі виконання цих заходів.

Зусилля зосереджуватимуться передусім на закріпленні якісних показників, досягнутих у виробництві чистої сільськогосподарської продукції на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, і спрямовуватимуться на ті населені пункти і господарства, де існує загроза перевищення додаткової дози опромінення населення понад 1 мілізіверт на рік.

Результати проведеного аналізу свідчать про те, що продукція приватних господарств містить більшу кількість цезію-137, ніж продукція, вироблена сільськогосподарськими підприємствами. Тому для зменшення колективної дози опромінення населення слід здійснювати протирадіаційні заходи переважно в особистих господарствах.

Обласні та районні програми проведення протирадіаційних заходів, що розроблятимуться на основі Програми, повинні забезпечити контроль якості в конкретних умовах їх виконання (вперше чи повторно, на торфових чи мінеральних ґрунтах, для худоби м'ясного або молочного напряму тощо). Необхідно визначати очікуване зменшення рівня радіоактивного забруднення продукції. Програми виробничої діяльності повинні включати роботи з проведення моніторингу рівня забруднення території або продукції, результати яких є основою для планування протирадіаційних заходів.

Посилення бар'єрних функцій зони відчуження з метою обмеження поширення радіонуклідів за її межі

Роботи в зоні відчуження займають особливе місце в системі заходів з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи у зв'язку з тим, що на її території залишилася більша частина радіоактивних матеріалів із зруйнованого реактора та РАВ.

У зв'язку з цим слід:

обмежити та поступово зменшити обсяг винесення радіонуклідів з території зони відчуження шляхом зміцнення бар'єрів безпеки об'єкта "Укриття", пунктів локалізації РАВ, підсилення радіаційної безпеки забруднених лісів, підтримки діючих і створення нових водоохоронних споруд;

посилити протирадіаційний захист персоналу в зоні відчуження;

удосконалити нормативно-правову базу з питань забезпечення бар'єрної функції території зони відчуження.

У ході виконання Програми здійснюватимуться заходи для:

стабілізації радіоекологічного стану і реабілітації території зони відчуження;

впровадження керованого переходу екологічних систем зони відчуження до більш природного стану із запровадженням спеціального догляду за штучними лісами, меліоративними системами;

подальшого комплексного вивчення напрямів та інтенсивності процесів міграції і перерозподілу радіонуклідів;

підтримки системи моніторингу бар'єрних функцій елементів навколишнього природного середовища та критичних шляхів міграції радіонуклідів за межі зони відчуження;

подолання негативного екологічного впливу зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення на суміжні території;

удосконалення системи управління діяльністю в зоні відчуження з використанням сучасних інформаційних і комп'ютерних технологій, підтримання в постійній готовності регіональної складової єдиної державної системи запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру та реагування на них;

розроблення нормативно-правової бази щодо функціонування об'єктів зони відчуження з урахуванням особливостей правового режиму цієї зони.

Для удосконалення системи поводження з РАВ у зоні відчуження необхідно:

підвищити бар'єрні властивості пунктів локалізації РАВ;

розробити систему вилучення, сортування, підготовки, контейнеризації, тимчасового зберігання та захоронення РАВ на базі комплексу "Вектор";

провести класифікацію пунктів локалізації РАВ за рівнем небезпеки та створити систему їх захисту від впливу зовнішніх факторів;

завершити роботи із складення повного кадастру РАВ;

удосконалити систему проведення моніторингу щодо поводження з РАВ.

З метою перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему слід:

зменшити шляхом стабілізації конструкцій об'єкта імовірність його руйнування;

здійснити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків у разі його руйнування;

підвищити рівень ядерної безпеки об'єкта;

забезпечити медико-соціальний захист персоналу;

здійснити довгострокові заходи щодо перетворення об'єкта на екологічно безпечну систему.

Виконання робіт і досліджень у зоні відчуження, у тому числі щодо поводження з РАВ, супроводжуватиметься аналізом ефективності та контролем їх якості. Цей напрям потребує розроблення відповідних методичних документів.

Складовою частиною Програми є виконання Плану здійснення заходів на об'єкті "Укриття", щодо якого досягнуто домовленості між країнами "Великої сімки" і Україною. Виконання цього Плану фінансується згідно з Рамковою угодою між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні , ратифікованою Законом України від 4 лютого 1998 року № 80/98-ВР .

Поетапне виконання робіт, пов'язаних із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС, повинне узгоджуватися з відповідними розділами Програми.

Проведення радіаційного моніторингу на території, що зазнала радіоактивного забруднення

Для реалізації цього завдання слід:

удосконалити систему радіаційного моніторингу, забезпечити оновлення її нормативно-методичної бази, обладнання та приладів;

своєчасно надавати інформацію для обґрунтованого прийняття рішень щодо забезпечення протирадіаційного захисту населення;

постійно проводити оцінку дієвості чи ефективності заходів, пов'язаних із зменшенням доз опромінення;

забезпечувати органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та населення інформацією щодо величини дози опромінення та її динаміки, що необхідно для проведення медичних, епідеміологічних, екологічних, соціальних та інших видів наукових досліджень, у тому числі - з уточнення дозиметричних і радіоекологічних моделей, методичних аспектів моніторингу.

Інформація про величину дози опромінення та її динаміку публікується в офіційних друкованих засобах масової інформації.

Радіаційний моніторинг на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, включає:

дозиметричну паспортизацію населених пунктів;

установлення контролю за рівнем радіоактивного забруднення продуктів харчування, лісових продуктів, лікарських рослин.

Дозиметричною паспортизацією буде охоплено населені пункти, що належать до усіх зон радіоактивного забруднення, з періодичністю, визначеною нормативними документами. Паспортизація проводитиметься щороку, а її результати будуть доводитися до відома органів місцевого самоврядування, виконавчої влади та широких верств населення.

Оптимальність радіаційного моніторингу відповідно до завдань, передбачених Програмою, ґрунтуватиметься на досвіді роботи, пов'язаної з виконанням програм моніторингових досліджень за весь післяаварійний період.