Відповідно до статті 150 Конституції України, статей 13 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання стосовно відповідності Конституції України (конституційності) низки положень Закону України від 26 грудня 2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., NN 20-22, ст. 269, N 26, ст. 320, N 30, ст. 422; Офіційний вісник України, 2009 р., N 42, ст. 1395, N 49, ст. 1656; газета "Голос України" від 15 жовтня 2009 року N 194), Закону України від 20 травня 1999 року N 679-XIV "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 29, ст. 238; 2000 р., NN 14-16, ст. 121, N 42, ст. 351; 2009 р., N 14, ст. 181; газета "Голос України" від 15 жовтня 2009 року N 194), а також Закону України від 21 серпня 2009 року N 1608-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та деяких інших законів України" (газета "Голос України" від 15 жовтня 2009 року N 194).

1. Підставою для звернення є невідповідність Конституції України низки положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Закону України "Про Національний банк України" , а також Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік " та деяких інших законів України" .

1.1. Частиною другою статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (в редакції Закону України від 21 серпня 2009 року N 1608-VI) передбачено, що Національний банк України у 2009 році вносить до Державного бюджету України перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку України за підсумками поквартального виконання кошторису доходів та витрат Національного банку України у поточному році на загальну суму не менш як 9,8 млрд. гривень, у тому числі за перше півріччя не менш як 3,4 млрд. гривень, за третій квартал не менш як 3,4 млрд. гривень, за четвертий квартал не менш як 3 млрд. гривень.

Це положення названого Закону не відповідає Конституції України, виходячи з такого.

За Конституцією України основною функцією центрального банку держави - Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці (частина друга статті 99) .

Передбачене ж внесення Національним банком України у 2009 році до Державного бюджету України перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами поточного року є не чим іншим, як авансовим фінансуванням витрат Державного бюджету України і вимагає здійснення Національним банком України додаткової, нічим не забезпеченої емісії, що призводить до прискорення темпів інфляції, зриву курсу гривні, яка за частиною першою статті 99 Конституції України є грошовою одиницею України, і відтак, не відповідає наведеній нормі частини другої статті 99 Основного Закону держави.

Як наголосив Конституційний Суд України у Рішенні від 26 лютого 2009 року N 6-рп/2009, Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України ( стаття 99) ; особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (статті 6, 7, 24, 25, 53 Закону України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року N 679-XIV) , а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (статті 4, 29, 31, 42 Закону) ; з метою забезпечення самостійності у проведенні єдиної грошово-кредитної політики Закон не допускає втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку України інакше, як в межах, визначених Законом ( стаття 53) (підпункт 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення) .

Слід також зауважити, що зумовлене нормою частини другої статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (в редакції Закону України від 21 серпня 2009 року N 1608-VI) здійснення Національним банком України додаткової, нічим не забезпеченої емісії, призведе і до падіння рівня життя населення, а отже, до порушення Конституції України, за якою Україна є соціальною державою ( стаття 1) , права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (частина друга статті 3) , кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї ( стаття 48) .

Згідно з Конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень ( статті 46, 48) , тощо. Це зобов'язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян (Рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2005 року N 1-рп/2005 у справі про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності).

Такими регуляторами економічних процесів в державі є, зокрема, норми частини шостої статті 15 Бюджетного кодексу України, за якими емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України, статті 54 Закону України "Про Національний банк України", якими для Національного банку України встановлено заборону надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України.

Таким чином, вважаю, що положення частини другої статті 4 Закону України від 26 грудня 2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (в редакції Закону України від 21 серпня 2009 року N 1608-VI) не відповідає статті 99 Конституції України, а його реалізація призведе до порушення статей 1, 3, 46 та 48 Конституції України.

1.2. Не відповідають Конституції України і положення пункту 58 статті 34 та положення статті 34-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (в редакції Закону України від 21 серпня 2009 року N 1608-VI) .

За цими положеннями зазначені вище надходження від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку України за результатами поквартального виконання кошторису доходів і витрат Національного банку України поточного року спрямовуються на фінансування бюджетної програми "Реалізація Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, будівництво, реконструкція, розвиток і утримання мережі автомобільних доріг, у тому числі будівництво та реконструкція мостів державної та комунальної власності (включаючи будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві у сумі 650.000 тис. гривень), а також будівництво метрополітенів у містах Дніпропетровську, Донецьку, Києві та Харкові" (код 3511460). При цьому передбачено, що перелік об'єктів, заходів та обсяги бюджетних коштів, які будуть спрямовані на їх виконання за рахунок зазначеної бюджетної програми, і головні розпорядники коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України за попереднім погодженням з комітетами Верховної Ради України з питань бюджету та з питань фінансів і банківської діяльності.

У зв'язку з цим слід відзначити, що статтею 6 Основного Закону держави встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша). Водночас Конституція України зобов'язує органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19) .

Відповідно до Конституції України затвердження Державного бюджету України, внесення змін до нього належить до виключних повноважень Верховної Ради України; Державний бюджет України встановлюється виключно законом України; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України - парламенту, який є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75, пункти 3 і 4 частини першої статті 85, стаття 91, пункт 1 частини другої статті 92, частина друга статті 95) . За чинним Бюджетним кодексом України, що визначає засади бюджетної системи України, головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень (частина друга статті 22) .

Тож, відповідно до конституційних повноважень право затверджувати Державний бюджет України, в тому числі головних розпорядників його коштів шляхом встановлення їм бюджетних призначень, належить до законодавчих повноважень парламенту, а отже, наділення Уряду України правом затверджувати головних розпорядників коштів Державного бюджету України є не чим іншим, як делегуванням парламентом законодавчої функції Кабінету Міністрів України.

Як установлено Конституційним Судом України, "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено", "делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6) , а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19)" (підпункт 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року N 22-рп/2008, пункт 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009) .

За таких обставин слід дійти висновку, що названі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (в редакції Закону України від 21 серпня 2009 року N 1608-VI) не відповідають статті 6, частині другій статті 19, статті 75, пунктам 3, 4 статті 85, статті 91, пункту 1 частини другої статті 92, частині другій статті 95 Конституції України.

1.3. Як уже зазначалося, згідно зі статтею 34-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (в редакції Закону України від 21 серпня 2009 року N 1608-VI) перелік об'єктів, заходів та обсяги бюджетних коштів, які будуть спрямовані на їх виконання за рахунок зазначеної бюджетної програми, і головні розпорядники коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України за попереднім погодженням з комітетами Верховної Ради України з питань бюджету та з питань фінансів і банківської діяльності.

Водночас частиною третьою статті 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (в редакції Закону України від 21 серпня 2009 року N 1608-VI) встановлено, що вищеназвані комітети Верховної Ради України дають погодження і на розподіл Кабінетом Міністрів України нерозподілених коштів Стабілізаційного фонду.

Наведені вище норми не відповідають статті 89 Конституції України, за якою комітети Верховної Ради України створюються для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України.