Відповідно до статті 150 Конституції України, статей 13 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання стосовно відповідності Конституції України (конституційності) положень підпунктів 3.5, 3.6 пункту 3 статті 3 "Прикінцеві положення" Закону України від 31 травня 2007 року N 1109 "Про Митний тариф України" (в редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) та абзацу восьмого частини другої статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) щодо прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зменшення розміру, продовження дії, скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари.

Законом України від 4 лютого 2009 року N 923-VI "Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою" (опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" від 24 лютого 2009 року N 33) статтю 3 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Митний тариф України" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., N 36-37, ст. 508, з наступними змінами) доповнено пунктом 3. За цим пунктом у випадку досягнення платіжним балансом України критичного стану застосовується, як виняток, процедура запровадження, змін та скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари (абзац перший) ; перелік товарів, на які запроваджується така тимчасова надбавка, її розмір, зміни до зазначеного переліку товарів та розміру тимчасової надбавки встановлюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (абзац перший підпункту 3.3) ; тимчасова надбавка до діючої ставки ввізного мита вважається ввізним митом у розумінні Закону України "Про Єдиний митний тариф" (абзац третій підпункту 3.3) ; тимчасова процедура запроваджується строком до шести календарних місяців, наступних за місяцем, в якому вона набирає чинності (перше речення підпункту 3.6) . Протягом дії цього строку за результатами консультацій, проведених за встановленими правилами у межах Комітету з питань платіжного балансу СОТ, у зв'язку з виникненням потреби у зменшенні розміру тимчасової надбавки або її скасування, Кабінет Міністрів України має право здійснити таке зменшення, скасування шляхом видання відповідної постанови (підпункт 3.5) ; якщо оцінка стану і перспектив платіжного балансу свідчить про подальшу наявність підстав для продовження тимчасової процедури (стан платіжного балансу України надалі залишається критичним), то Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про продовження на наступні шість місяців дії тимчасової процедури. Таке рішення оформлюється відповідною постановою Кабінету Міністрів України, яку має бути офіційно оприлюднено не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення першого шестимісячного періоду (друге та третє речення підпункту 3.6) .

Законом України від 4 лютого 2009 року N 923-VI внесено зміни і до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 29, ст. 377, з наступними змінами). Зокрема, частину другу статті 9 доповнено після абзацу сьомого новим абзацом восьмим, за яким Кабінет Міністрів України уповноважується зменшувати та скасовувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на деякі товари.

Вважаю, що норми підпунктів 3.5, 3.6 пункту 3 статті 3 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Митний тариф України" (в редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) та абзацу восьмого частини другої статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) , якими Кабінет Міністрів України уповноважується приймати рішення про зменшення розміру, скасування, продовження дії тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита не відповідає Конституції України, виходячи з такого.

1. Конституцією України проголошено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92) ; кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67) .

Таким чином, Конституцією України закріплено принцип законодавчого визначення видів податків і зборів, порядку їх сплати і розмірів, оскільки лише в разі встановлення їх законом у платника податків виникає зобов'язання щодо сплати відповідних податків і зборів.

На цьому наголошував і Конституційний Суд України у низці своїх рішень. Так, у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року N 3-рп/2001 у справі про податки відзначено, що "за Конституцією України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67) ; система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92) ; прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України (пункт 3 частини першої статті 85) як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75)". У Рішенні від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу Конституційний Суд України наголосив, що "встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону" (абзац четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення) .