З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 29 травня 2009 року N 375 "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року N 430" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року N 430 "Про запобігання кризовим явищам у вугільній промисловості".

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність названої постанови Кабінету Міністрів України, опублікованої в "Офіційному віснику України" (2009 р., N 33, ст. 1144).

Постановою Кабінету Міністрів України, про яку йдеться, затверджено перелік вугледобувних підприємств, майно яких підлягає продажу в 2009 році на відкритому аукціоні, та вирішено низку питань, пов'язаних із забезпеченням продажу такого майна.

Названа постанова Кабінету Міністрів України не відповідає Конституції України.

Згідно з Конституцією України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (частина перша статті 6) . Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України; органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону держави) .

За Конституцією України правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92) .

Як визначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, правовий режим власності означає врегулювання нормами закону, зокрема, порядку набуття і здійснення права власності, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" до об'єктів, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, віднесено майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, в тому числі корисних копалин загальнодержавного значення (частина друга статті 5) , а отже, вугілля (постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", з наступними змінами).

Відповідно до Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75) , прийняття законів та затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, віднесено до повноважень Верховної Ради України (пункти 3, 36 частини першої статті 85) . Відтак, внесення будь-яких змін до такого переліку, в тому числі виключення з нього відповідних об'єктів з метою дальшого продажу, може здійснюватися виключно Верховною Радою України шляхом прийняття законів.

З цього приводу Конституційним Судом України висловлено правову позицію у Рішенні від 1 липня 1998 року N 9-рп у справі щодо приватизації державного майна, за якою, "розглядаючи норми пункту 36 частини першої статті 85 Конституції України, слід мати на увазі передусім положення пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, згідно з яким правовий режим власності визначається виключно законами України. З цього випливає, що перелік об'єктів права власності, які не підлягають приватизації, не є постійним і незмінюваним; Верховна Рада України може вносити до цього переліку відповідні зміни", "Верховна Рада України реалізувала свої повноваження в частині другій статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", в якому затвердила перелік об'єктів загальнодержавного значення, які не підлягають приватизації".