Відповідно до статті 150 Конституції України, статей 13 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 13 статті 4 розділу I Закону України від 25 грудня 2008 року N 799-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення", опублікованого в газеті "Урядовий кур'єр" від 6 січня 2009 року N 3.

Пунктом 13 статті 4 розділу I Закону внесено зміну до статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за якою частину третю після слів "поважних причин" доповнено словами "або за угодою сторін". Відповідно до цієї зміни допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін, виплачуватиметься з 91-го календарного дня. Датою набрання Законом чинності визначено день його опублікування.

За редакцією частини третьої статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка діяла до набрання чинності Законом України від 25 грудня 2008 року N 799-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення", допомога по безробіттю починала виплачуватися з 91-го календарного дня лише особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин. Водночас особам, які звільнилися з останнього місця роботи за угодою сторін, допомога по безробіттю виплачувалася з 8-го дня після реєстрації їх в установленому порядку в державній службі зайнятості (частина третя статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття") .

Порівняння цих двох редакцій свідчить про те, що Законом України від 25 грудня 2008 року N 799-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" було розширено перелік осіб, яким допомога по безробіттю має виплачуватися з 91-го календарного дня шляхом включення до такого переліку осіб, які звільнилися з останнього місця роботи за угодою сторін, і відповідно скорочено категорії осіб, яким допомога по безробіттю виплачувалася з 8-го дня після реєстрації їх у встановленому порядку в державній службі зайнятості.

Виходячи з викладеного, слід дійти висновку, що законодавець, здійснивши в такий спосіб розширення кола осіб, яким допомога по безробіттю має виплачуватися з 91-го календарного дня, звузив зміст права громадян, які звільнилися з останнього місця роботи за угодою сторін, на одержання допомоги по безробіттю в перші три місяці періоду, що триває після розірвання трудового договору (контракту) за угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками визначив, що звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, в разі безробіття з незалежних від них обставин (частина перша) ; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (частина друга) .