Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Кривченко та Олійник проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Карло Ранцоні (<…>), Голова,

Мартіньш Мітс (<…>),

Марія Елосегі (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 13 червня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

5. Суд зазначає, що заявник у заяві № 58568/17 помер 24 жовтня 2018 року під час розгляду справи у Суді. Вдова заявника, пані Олена Леонідівна Кривченко, висловила бажання підтримати заяву від імені свого покійного чоловіка. Суд зауважує, що в різних справах, в яких заявники помирали під час розгляду справи, він брав до уваги заяви їхніх спадкоємців або близьких членів родини, які виявляли бажання підтримати розгляд справи у Суді (див. наприклад рішення у справах "Х. проти Франції" (X. v. France), Серія А № 234-С, с. 89, пункт 26, та "Яма проти Словенії" (Jama v. Slovenia), заява № 48163/08, пункт 28, від 19 липня 2012 року). Суд не вбачає підстав для іншого висновку у цій справі, і тому погоджується, що дружина заявника, пані Олена Леонідівна Кривченко, може підтримати заяву, первинно подану заявником. Проте у всьому тексті цього рішення посилання робитиметься на заявника.

6. Заявники скаржилися на необґрунтованість або недостатню вмотивованість судового рішення. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції.

7. Суд нагадує, що відповідно до його тривалої та усталеної практики він не має діяти як суд четвертої інстанції, а тому не ставитиме під сумнів рішення національних судів за пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо тільки їхні висновки не вважаються свавільними або явно необґрунтованими (див. рішення у справі "Бочан проти України (№ 2)" [ВП] (Bochan v. Ukraine (no. 2)) [GC], заява № 22251/08, пункт 61, ЄСПЛ 2015, з подальшими посиланнями).

8. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов’язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов’язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення у справах "Руіз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, пункт 29, Серія A № 303-A, та "Гарсія Руіз проти Іспанії" [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I). Ці принципи застосовувалися у низці справ проти України (див., наприклад, рішення у справах "Бендерський проти України" (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42–47, від 15 листопада 2007 року, "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, та "Богатова проти України" (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).

9. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що національні суди не виконали свого обов’язку обґрунтувати свої рішення та не розглянули відповідні та важливі аргументи, висунуті заявниками. Конкретні процесуальні недоліки вказані у таблиці в додатку, і вони дають підстави Суду дійти висновку, що заявники були позбавлені свого права на вмотивоване судове рішення.

10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), пункт 29) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Вирішує, що пані Олена Леонідівна Кривченко, вдова заявника у заяві № 58568/17, має locus standi у провадженні.

3. Оголошує заяви прийнятними.

4. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з необґрунтованістю або недостатньою вмотивованістю судового рішення.

5. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;