Це рішення стане остаточним за обставин, що викладені у пункті 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакторській правці.

У справі "Проніна проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста (J.-P.Costa), Голова,

п. А.Б.Бака (A.B.Baka),

п. І.Кабрал Баррето (I.Cabral Barreto),

п. Р.Тюрмен (R.Turmen),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані Д.Йочєнє (D.Jociene),

п. Д.Поповіч (D.Popovic), судді,

а також пані С.Доллє (S.Dolle), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 10 січня та 27 липня 2006 року,

постановляє таке рішення, ухвалене в останній із зазначених днів:

1. Справа порушена за заявою (N 63566/00), поданою до Суду проти України громадянкою України пані Проніною Світланою Володимирівною (далі - заявниця) 25 жовтня 2000 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані В.Лутковською та п. Ю.Зайцевим з Міністерства юстиції.

3. Заявниця стверджувала, зокрема, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень у її цивільній справі.

4. Заяву було передано до другої секції Суду (пункт 1 правила 52 Регламенту Суду. Для розгляду справи (пункт 1 статті 27 Конвенції зі складу цієї секції було створено палату, як передбачено пунктом 1 статті 26.

5. Ухвалою від 10 січня 2006 року Суд оголосив заяву частково прийнятною.

6. 1 квітня 2006 року Суд змінив склад секцій (пункт 1 правила 25), однак ця справа залишилася на розгляді палати, створеної у складі колишньої другої секції.

7. Заявниця подала свої зауваження щодо суті. Уряд не подав своїх зауважень (пункт 1 правила 59).

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Заявниця народилась у 1944 році та проживає в місті Ялта, Україна.

9. У березні 2000 року у зв'язку з відмовою нарахувати їй більшу пенсію заявниця звернулась до Ялтинського міського суду з позовом до місцевого управління праці та соціального захисту населення. У своєму позові заявниця стверджувала, що відповідно до статті 46 Конституції та статті 19 Закону "Про пенсійне забезпечення" її пенсія не може бути нижчою прожиткового мінімуму. Виходячи з того, що їй було призначено пенсію в розмірі 74,70 грн, а прожитковий мінімум було встановлено у розмірі 118,30 грн на місяць, заявниця вимагала відповідного збільшення пенсії.

10. 4 квітня 2000 року суд відмовив у задоволенні позову заявниці. Суд, зокрема, встановив, що, хоча стаття 19 Закону "Про пенсійне забезпечення" передбачає можливість підвищення пенсії, але вона також обмежує максимальний розмір пенсії, яку заявниця фактично отримувала. Суд не розглянув аргумент заявниці щодо невідповідності розміру її пенсії прожитковому мінімуму, гарантованому статтею 46 Конституції.

11. Заявниця оскаржила рішення Ялтинського міського суду до Верховного Суду Автономної Республіки Крим. У своїй касаційній скарзі заявниця повторно стверджувала, що відповідно до статті 46 Конституції її пенсія не може бути нижчою, ніж прожитковий мінімум, а норми Конституції мають перевагу над нормами звичайних законів.

12. 3 липня 2000 року Верховний Суд Автономної Республіки Крим залишив у силі рішення суду першої інстанції. Суд не розглядав скаргу заявниці з точки зору статті 46 Конституції.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО

1. Конституція України 1996 року

13. Відповідні положення проголошують наступне:

Стаття 8

"... Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується".

Стаття 46

"... Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом".

Стаття 147

"... Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України".

Стаття 150

"До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

- законів та інших правових актів Верховної Ради України;

- актів Президента України;

- актів Кабінету Міністрів України;

- правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені".

2. Цивільний процесуальний кодекс 1963 року (скасований 1 вересня 2005 року)

14. Статтею 11 Кодексу було передбачено, що суди виносять рішення у справі на підставі Конституції, інших актів законодавства або міжнародних договорів України у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 202 передбачала, що судове рішення повинно містити факти справи, встановлені судом, докази, якими обґрунтовується висновок суду, причини визнання або відхилення того чи іншого аргументу, а також закони, застосовані судом.

3. Закон "Про Конституційний суд України" від 16 жовтня 1996 року

15. Відповідні положення проголошують наступне:

Стаття 83. Питання конституційності, що виникають у процесі загального судочинства

"У разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється. За таких умов відкривається конституційне провадження у справі і справа розглядається Конституційним Судом України невідкладно".

Стаття 94. Підстава для конституційного звернення

"Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод".

4. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року

16. Стаття 19 цього Закону проголошує наступне:

"Пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії...

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості...

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох... мінімальних пенсій за віком..."

5. Закон України "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік" (25 грудня 1998 року)