Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гусельников проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Катержіна Шімачкова (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 21 березня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 13 травня 2013 року, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.

4. Заявник скаржився на відмову у доступі до суду. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції.

5. Суд повторює, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід’ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), від 21 лютого 1975 року, пункт 36, Серія А № 18, "Пономаренко проти України" (Ponomarenko v. Ukraine), заява № 13156/02, пункт 36, від 14 червня 2007 року, "Мацюк проти України" (Matsyuk v. Ukraine), заява № 1751/03, пункт 28, від 10 грудня 2009 року, та "Кузьменко проти України" (Kuzmenko v. Ukraine), заява № 49526/07, пункт 25, від 09 березня 2017 року).

6. У керівній справі "Церква села Сосулівка проти України" (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine), заява № 37878/02, пункти 51-53, від 28 лютого 2008 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

7. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті скарги заявника. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі була порушена сама суть права заявника на доступ до суду.

8. Отже, скарга є прийнятною та свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

9. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі "Кузьменко проти України" (Kuzmenko v. Ukraine), пункт 41) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку, та відхиляє будь-які додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції, висунуті заявником.