Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Комар та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Карло Ранцоні (<…>), Голова,

Ладо Чантурія (<…>),

Марія Елосегі (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 01 червня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість тримання їх під вартою під час досудового розслідування. У деяких заявах вони також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

6. У своїх зауваженнях від 08 квітня 2022 року, поданих у відповідь на зауваження Уряду, заявник у заяві № 33066/16 вперше поскаржився на те, що йому було відмовлено у наданні побачень з родичами під час тримання під вартою.

7. Суд зазначає, що ці нові скарги не є уточненням або роз’ясненням первинних скарг заявника, щодо яких сторони надали коментарі. Отже, Суд вважає, що наразі недоцільно розглядати ці питання в контексті цієї справи (див. рішення у справах "Радомілья та інші проти Хорватії" [ВП] (Radomilja and Others v. Croatia) [GC], заяви № 37685/10 та № 22768/12, пункти 122 і 129, від 20 березня 2018 року, та "Корнейкова та Корнейков проти України" (Korneykova and Korneykov v. Ukraine), заява № 56660/12, пункти 95 і 96, від 24 березня 2016 року).

8. Заявники скаржилися, головним чином, на надмірну тривалість тримання їх під вартою під час досудового розслідування. Вони посилалися на пункт 3 статті 5 Конвенції.

9. Суд зауважує, що загальні принципи стосовно права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці його попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах "Кудла проти Польщі" [ВП] (<...>) [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000-XI, та "МакКей проти Сполученого Королівства" [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41-44, ЄСПЛ 2006-X, з подальшими посиланнями).

10. У керівних справах "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatоv v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

11. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість тримання заявників під вартою під час досудового розслідування була надмірною.

12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

13. У заявах, зазначених у таблиці в додатку, заявники також подали інші скарги, які теж порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду. Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.

14. У заявах № 68786/14 та № 33066/16 заявники також висунули інші скарги за різними статтями Конвенції.

15. Щодо скарг за пунктом 4 статті 5 Конвенції у заявах № 68786/14 та № 33066/16 (у частині щодо участі присяжних у розгляді питань, пов’язаних з триманням під вартою) Суд вважає, що він уже розглянув основне юридичне питання, порушене у цій справі, і немає потреби у винесенні окремого рішення щодо прийнятності та суті цієї частини заяв (див. рішення у справах "Центр правових ресурсів від імені Валентина Кампеану проти Румунії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014, та, наприклад, "Мінаєв та Корж проти України" [Комітет] (Minayev and Korzh v. Ukraine) [Committee], заяви № 82724/17 та № 40291/18, пункт 11, від 16 грудня 2021 року).

16. Щодо скарги заявника у заяві № 33066/16 на те, що певні заяви та публікації призвели до порушення його прав за пунктом 2 статті 6 та статтями 8 і 13 Конвенції, Суд зауважує, що декілька позовів заявника про захист честі, гідності та ділової репутації були задоволені, в результаті чого було визнано порушення його прав і присуджено відшкодування шкоди. Заявник не надав переконливого пояснення, чому він усе ще вважав, що його права порушувалися, попри позитивний результат цих проваджень. Він також не пояснив, чому той же засіб юридичного захисту був би неефективним щодо тих епізодів, в яких він вирішив ним не користуватися (див. рішення у справах "Мамаладзе проти Грузії" (Mamaladze v. Georgia), заява № 9487/19, пункт 63, від 03 листопада 2022 року, та "Янушкевичієне проти Литви" (<...>), заява № 69717/14, пункт 59, від 03 вересня 2019 року, з подальшими посиланнями). Тому ці скарги мають бути відхилені частково як явно необґрунтовані та частково у зв’язку з невичерпанням національних засобів юридичного захисту. З цього випливає, що ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.

17. У заяві № 33066/16 заявник також висунув додаткову скаргу за статтею 3 Конвенції на своє харчування в дні проведення засідань. Суд вважає, що ця скарга є явно необґрунтованою та має бути відхилена на підставі підпункту "а" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

18. Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

19. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine), пункт 57) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, та відхиляє будь-які додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції у заяві № 33066/16.

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує прийнятними скарги на надмірну тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування та інші скарги за усталеною практикою Суду, зазначені в таблиці у додатку, вважає, що немає необхідності окремо розглядати скарги за пунктом 4 статті 5 Конвенції у заявах № 68786/14 і № 33066/16 (у частині щодо участі присяжних у розгляді питань, пов’язаних з триманням під вартою), і відхиляє решту скарг у заяві № 33066/16 як неприйнятні.

3. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування.

4. Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку).

5. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. У заяві № 33066/16 сума компенсації судових та інших витрат має бути сплачена безпосередньо на банківський рахунок представника заявника, п. А. Крістенка;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві № 33066/16.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 червня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.