Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Шовкалюк проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Йован Ілієвський (<…>),

Маттіас Гуйомар (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 20 травня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 21 серпня 2015 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявника представляв п. Гуріч О.В. - юрист, який практикує у м. Києві.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

4. Відомості щодо заявника та інформація про заяву наведені у таблиці в додатку.

5. Заявник скаржився на незаконність тримання його під вартою. Заявник також висунув інші скарги відповідно до положень Конвенції.

6. Заявник скаржився, головним чином, на незаконність тримання його під вартою. Він посилався на пункт 1 статті 5 Конвенції, який передбачає таке:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

...

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;".

7. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних права, які захищають фізичну недоторканність особи, і, відповідно, важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (Buzadji v. the Republic of Moldova) [ВП], заява № 23755/07, п. 84, ЄСПЛ 2016 (витяги), з подальшими посиланнями).

8. Коли постає питання про "законність" взяття під варту, у тому числі чи було дотримано "порядок, встановлений законом", Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак дотримання національного законодавства недостатньо: пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі "С.В. проти Німеччини" (S., V. and A. v. Denmark) [ВП], заяви №№ 35553/12, 36678/12 та 36711/12, п. 74, від 22 жовтня 2018 року, з подальшими посиланнями).

9. У керівній справі "Руслан Яковенко проти України" (Ruslan Yakovenko v. Ukraine), заява № 5425/11, пп. 68-70, ЄСПЛ від 04 червня 2015 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі (див. таблицю у додатку).

10. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявника під вартою не відповідало вимогам пункту 1 статті 5 Конвенції.

11. Отже, ця скарга є прийнятною та свідчить про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

12. Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у світлі його висновків в рішенні у справі "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine),заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року.