Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Іскра проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Маттіас Гуйомар (<…>),

Катержіна Шімачкова (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на заяву (№ 12489/17), яку 07 лютого 2017 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Микола Миколайович Іскра, 1965 року народження, що проживає у м. Коростені (далі - заявник), якого представляв п. С.Ю. Венгерук - юрист, який практикує у м. Житомирі,

з огляду на рішення повідомити про заяву Уряд України (далі - Уряд), який представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина,

на підставі зауважень сторін,

з огляду на заперечення Уряду проти розгляду заяви комітетом, яке було відхилено Судом,

після обговорення за зачиненими дверима 01 червня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Ця заява стосується заборони виїзду за межі держави, застосованої до заявника у зв’язку з непогашенням ним заборгованості за рішенням суду. Заявник посилався на статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

2. 25 жовтня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області розглянув і задовольнив подання державного виконавця Л. Державної виконавчої служби України про винесення ухвали про тимчасове обмеження заявника у праві на виїзд за межі країни до погашення у повному обсязі заборгованості, встановленої рішенням суду.

3. 09 листопада 2016 року відомості про обмеження заявника у праві на виїзд за межі країни було внесено до бази даних прикордонної служби.

4. Згідно з останньою наданою заявником інформацією від 14 березня 2018 року застосоване до нього обмеження у праві на виїзд за межі країни досі діє.

5. Заявник стверджує, що обмеження його у праві на виїзд за межі території України не є ані виправданим, ані необхідним.

6. Уряд вважав це обмеження виправданим та обґрунтованим.

7. Зважаючи на те, що ця скарга не є ані явно необґрунтованою, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав, зазначених у статті 35 Конвенції, Суд визнає її прийнятною.

8. Відповідні принципи, які стосуються цієї справи, наведені в ухваленому у подібній справі рішенні "Стецов проти України" (Stetsov c. Ukraine), заява № 5170/15, пункти 25-32, від 11 травня 2021 року).