Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Борисов проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (<…>), Голова,

Стефані Моро-Вікстром (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 06 липня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа насамперед стосується скарги за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо знесення нерухомого майна заявника на підставі судового рішення, яке набрало законної сили і згодом було скасоване як незаконне. Вона також стосується пункту 1 статті 6 Конвенції щодо тривалості відповідного цивільного провадження.

2. У рішенні, ухваленому 04 березня 2021 року (далі - основне рішення), Суд постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з непропорційним характером втручання, оскільки заявнику не було надано жодного відшкодування за помилкове знесення його майна. Суд також встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю цивільного провадження (див. рішення у справі "Борисов проти України" [Комітет] (Borisov v. Ukraine) [Committee], заява № 2371/11, пункти 49-51 та 58-59, від 04 березня 2021 року).

3. Відповідно до статті 41 Конвенції заявник вимагав 2 588 700 українських гривень (далі - грн)-1 в якості відшкодування матеріальної шкоди у розмірі ринкової вартості втраченого ним нерухомого майна та 7 731 200 грн-2 втраченого доходу. Заявник також вимагав відшкодування моральної шкоди, а також компенсацію судових та інших витрат (там само, пункти 61 і 65). Його вимоги були частково задоволені в частині стосовно моральної шкоди й судових та інших витрат (там само, пункти 64 і 67 і пункт 6 резолютивної частини).

_________

-1 86 974 євро

-2 259 750 євро

4. Оскільки питання застосування статті 41 Конвенції не було готове до вирішення у частині щодо матеріальної шкоди, Суд відклав його розгляд та запропонував Уряду і заявнику протягом трьох місяців з дати повідомлення про це рішення надати свої письмові зауваження з цього питання та, зокрема, повідомити Суд про будь-яку угоду, якої вони можуть досягти (там само, пункт 63 та пункт 5 резолютивної частини).

5. Як заявник, так і Уряд надали свої зауваження.

6. Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

А. Доводи сторін

7. Заявник повторив свою вимогу про присудження йому 2 588 700 українських гривень (далі - грн) в якості відшкодування матеріальної шкоди, що становило компенсацію у розмірі ринкової вартості втраченого ним майна. У зв’язку з цим заявник надав довідку, складену 01 липня 2019 року приватним суб’єктом оціночної діяльності, який визначив ринкову вартість знесеного магазину за порівняльним підходом. У перерахунку на євро за курсом, встановленим Національним банком України у липні 2019 року, ця сума становила 86 974 євро.