Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Король проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Івана Джеліч (<…>),

Катержіна Шімачкова (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 08 вересня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 09 березня 2021 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені у таблиці в додатку.

4. Заявник скаржився на повну заборону відчуження земель сільськогосподарського призначення.

5. Заявник скаржився на те, що законодавчі обмеження щодо його земельної ділянки, яка перебуває у його приватній власності з 13 лютого 2018 року, порушили його право мирно володіти своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, яка передбачає:

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

6. Уряд стверджував, що 31 березня 2020 року Верховна Рада України внесла зміни до законодавства стосовно запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, які надали заявнику можливість розпоряджатися своєю земельною ділянкою. Ці зміни набрали чинності 01 липня 2021 року.

7. Суд повторює, що втручання у право власності повинно не лише бути законним і переслідувати за фактами та у принципі "законну мету" "відповідно до загальних інтересів", але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичної особи. Ця вимога виражена у понятті "справедливий баланс", який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі "Хуттен-Чапська проти Польщі" [ВП] (Hutten-Czapska v. Poland) [GC], заява № 35014/97, пункт 167, ЄСПЛ 2006-VIII).

8. У керівній справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine), заяви № 846/16 та № 1075/16, від 22 травня 2018 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі. Суд зауважив, що Україна була єдиною державою - членом Ради Європи, в якій існувала загальна заборона на продаж або будь-який інший спосіб відчуження земель сільськогосподарського призначення. З огляду на відсутність чітких причин для неприйняття альтернативних рішень та надмірний тягар, накладений на заявників, Суд дійшов висновку, що держава-відповідач вийшла за межі своєї широкої свободи розсуду у цій сфері та не забезпечила справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та майновими правами заявників.