Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Власенко проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 17863/13), яку 12 березня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Сергій Володимирович Власенко, 1967 року народження, який проживає у м. Києві (далі - заявник). Його представляв п. М. Титаренко - юрист, який практикує у м. Києві,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляв його Уповноважений, п. Іван Ліщина, про скарги на доступ прокуратури до банківських документів заявника та обмеження його у праві виїзду за кордон; рішення вилучити з реєстру справ скаргу на стверджувано незаконне припинення депутатських повноважень заявника і несправедливість пов’язаного з цим адміністративного провадження; а також рішення визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

рішення не долучати до матеріалів справи зауваження Уряду, подані поза встановленим строком,

зауваження заявника,

після обговорення за зачиненими дверима 13 січня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа головним чином стосується доступу прокуратури до банківських документів заявника, що, як стверджувалося, було порушенням статті 8 Конвенції, та обмеження його у праві виїзду за кордон, як стверджувалося, всупереч вимогам статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

2. На момент подій заявник був народним депутатом, який, згідно з національним законодавством користувався недоторканністю стосовно застосування будь-яких "заходів, що обмежують права і свободи народного депутата", без попередньої згоди Верховної Ради України на притягнення його до кримінальної відповідальності.

3. У результаті програшу цивільного спору-1 колишній дружині заявника, пані О., зобов’язали згідно з рішенням Печерського районного суду міста Києва (далі - Печерський суд) від 21 лютого 2012 року (далі - рішення), яке набрало законної сили 31 жовтня 2012 року-2, сплатити їй 125 000 українських гривень (далі - грн)-3.

__________

-1 Стосовно поділу майна подружжя.

-2 Однак воно почало підлягати виконанню 14 серпня 2012 року, коли було залишено без змін апеляційним судом. Виконавче провадження було зупинено на період з 03 до 31 жовтня 2012 року, поки розглядалася касаційна скарга заявника.

-3 Еквівалентно приблизно 11 500 євро на момент подій.

4. 23 листопада 2012 року Печерський суд, не повідомивши заявника, обмежив його у праві виїзду за кордон за клопотанням державного виконавця "з метою забезпечення виконання рішення суду та недопущення уникнення [заявника], від його виконання шляхом залишення території України"-4.

__________

-4 Національне законодавство щодо цього питання наведене в рішенні у справі "Стецов проти України" (Stetsov v. Ukraine), заява № 5170/15, пункти 15, 17 і 18, від 11 травня 2021 року.

5. Посилаючись на зазначену ухвалу, 14 грудня 2012 року Державна прикордонна служба України не дозволила заявнику сісти на рейс з м. Києва до м. Страсбурга, хоча він вказав на наявність у нього недоторканності народного депутата.

6. 18 грудня 2012 року щодо заявника було порушено кримінальне провадження за підозрою в умисному невиконанні судового рішення.

7. 26 грудня 2012 року заявник перерахував на банківський рахунок Державної виконавчої служби України суму, що підлягала сплаті за рішенням суду, а також виконавчий збір.

8. Остаточними ухвалами від 16 та 23 січня 2013 року слідчий суддя Печерського суду задовольнив клопотання слідчого про тимчасовий доступ на тридцять та чотирнадцять днів відповідно до фактично всіх банківських документів заявника у двох банках за весь період існування в них його рахунків. Посилаючись на "достатність підстав вважати, що існувала реальна загроза зміни або знищення необхідної інформації", суддя визнавав можливим проводити розгляд цього питання без виклику заявника.

9. Згідно зі статтею 159 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, полягав у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої вони знаходилися, можливості ознайомитися з ними, зробити копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчого судді або суду, вилучити їх (частина перша). Такий тимчасовий доступ надавався на підставі ухвали слідчого судді або суду (частина друга). У статті 162 КПК України був наведений перелік речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю. Серед них були відомості, які становлять банківську таємницю (пункт 5). Згідно зі статтею 163 КПК України, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, довела наявність достатніх підстав вважати, що існувала реальна загроза зміни або знищення відповідних речей чи документів, слідчий суддя міг розглянути клопотання без виклику особи, у володінні якої вони знаходилися (частина друга). У цій статті також вказувалося, що слідчий суддя або суд постановляв ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона, яка подала клопотання, доводила можливість використання як доказів відомостей, що містилися в цих речах і документах, та неможливість використати інші докази (частина шоста).

10. Заява, подана заявником 21 січня 2013 року, про перегляд ухвали від 16 січня 2013 року з огляду на виконання ним рішення у повному обсязі, очевидно, залишилася без розгляду.

11. 24 січня 2013 року заявник мав летіти з м. Києва до м. Страсбурга у складі української парламентської делегації в ПАРЄ. Проте Державна прикордонна служба України знову відмовила йому у праві виїзду з території України, незважаючи на надання заявником задокументованих доказів, що підтверджували сплату ним заборгованості.

12. 28 лютого 2013 року Державна виконавча служба України перерахувала сплачені заявником грошові кошти на банківський рахунок пані О.

13. 05 березня 2013 року кримінальне провадження щодо заявника було закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

14. 13 березня 2013 року Державна прикордонна служба України не дозволила йому сісти на рейс до м. Брюсселя з тих самих підстав.

15. 05 квітня 2013 року Державна виконавча служба України винесла постанову про закінчення виконавчого провадження, а 09 квітня 2013 року Печерський суд скасував обмеження заявника у праві виїзду за кордон.