Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Вихованок проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<...>), Голова,

Йован Ілієвський (<...>),

Арнфінн Бордсен (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 12962/19), яку 23 лютого 2019 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Ростислав Степанович Вихованок (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяву,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 16 вересня 2021 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваного невиконання домовленостей про побачення з дитиною всупереч статті 8 Конвенції.

2. Заявник народився у 1974 році та проживає у м. Львові.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. У 2007 році заявник почав спільно проживати з І. у м. Львові. 19 липня 2008 року у них народилася дочка Д. У 2011 році заявник та І. розійшлися. І., яка є матір’ю дитини, переїхала з дитиною до м. Винники Львівської області.

6. Заявник подав цивільний позов, стверджуючи, що І. перешкоджала йому у доступі до дитини. Заявник просив суд встановити графік його регулярних побачень з дитиною.

7. 20 лютого 2013 року Залізничний районний суд міста Львова встановив, що І. перешкоджала побаченням заявника з дитиною. Суд вирішив, що заявнику слід надати: (i) побачення з донькою щотижня з 18 год. 00 хв. п’ятниці до 21 год. 00 хв. суботи за місцем проживання заявника у м. Львові; (ii) прогулянки з дочкою щосереди з 18 год. 00 хв до 21 год 00 хв; та (iii) п’ятнадцятиденний відпочинок з дочкою кожного літа та зими. Рішення не оскаржувалося сторонами та набрало законної сили.

8. Заявник регулярно бачився зі своєю дочкою згідно з графіком побачень до літа 2014 року, коли він познайомив дочку зі своєю новою дівчиною, після чого вони подружилися. Згідно з твердженнями заявника, коли І. дізналася про цю дружбу, у заявника знову почалися труднощі у побаченнях з дочкою.

9. 14 серпня 2014 року заявник звернувся до Державної виконавчої служби (далі - державні виконавці) із заявою про забезпечення виконання домовленостей про побачення. 29 серпня 2014 року державний виконавець відкрив виконавче провадження та допоміг заявнику у проведенні двох побачень з дитиною. Він встановив, що І. не перешкоджала заявнику у побаченнях з дитиною, і під час одного з таких побачень дитина не захотіла залишатися із заявником. 14 жовтня 2014 року державний виконавець закінчив виконавче провадження.

10. Заявник намагався оскаржити постанову державного виконавця від 14 жовтня 2014 року до суду. Однак його скаргу було залишено без розгляду як подану з пропуском строку.

11. 28 листопада 2016 року за заявою заявника державний виконавець відновив виконавче провадження. 17 лютого 2017 року державний виконавець встановив, що дитина не хотіла залишатися із заявником під час побачень. 17 травня 2017 року він закінчив виконавче провадження. Заявник не погодився і оскаржив цю постанову до суду (див. пункт 13).

12. 27 березня 2019 року державний виконавець відновив виконавче провадження за заявою заявника, поданою відповідно до зміненої статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" (див. пункт 20).

13. 18 липня 2019 року Залізничний районний суд міста Львова встановив, що постанова державного виконавця від 17 травня 2017 року про закінчення виконавчого провадження була безпідставною, оскільки державний виконавець не вжив всіх заходів для забезпечення домовленостей про побачення з дитиною. 23 січня 2020 року Львівській апеляційний суд залишив цю ухвалу без змін.

14. 07 серпня 2019 року Залізничний районний суд міста Львова, розглянувши скаргу заявника на державного виконавця, встановив, що під час виконавчого провадження у 2016 році державний виконавець склав декілька неповних актів, не приділивши належної уваги правам заявника.

15. 22 липня 2019 року державний виконавець вирішив накласти на І. штраф та винести постанову про арешт її майна у зв’язку з невиконанням нею графіка побачень. 04 жовтня 2019 року ці постанови були скасовані судом.

16. 05 серпня 2019 року державний виконавець вирішив накласти на І. штраф у зв’язку з невиконанням нею графіка побачень.

17. 19 грудня 2019 року Залізничний районний суд міста Львова відмовив у задоволенні заяви І., в якій вона клопотала про невиконання виконавчого листа щодо графіка побачень дитини із заявником. Суд встановив, що небажання дитини бачитися із батьком не могло бути достатньою підставою для невиконання графіка побачень. Не було доказів, що ці побачення могли перешкодити природному розвитку дитини.

18. Станом на 12 березня 2021 року виконавче провадження триває.

19. Відповідні положення національного законодавства наведені в рішеннях у справах "Вишняков проти України" (Vyshnyakov v. Ukraine), заява № 25612/12, пункт 28, від 24 липня 2018 року, та "Бондар проти України" [Комітет] (Bondar v. Ukraine) [Committee], заява № 7097/18, пункти 17 і 18, від 17 грудня 2019 року.

20. Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року зі змінами, внесеними 03 липня 2018 року, передбачає, що якщо інша сторона перешкоджає заявнику бачитися з дитиною після закінчення виконавчого провадження, цей заявник може звернутися до державних виконавців із заявою про відновлення виконавчого провадження (частина шоста статті 64-1).

21. Заявник скаржився за статтями 6, 8 та 13 Конвенції на неналежне виконання органами державної влади домовленостей про побачення з дитиною, встановлених судовим рішенням від 20 лютого 2013 року.

22. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи (див. рішення у справі "Радомілья та інші проти Хорватії" [ВП] (Radomilja and Others v. Croatia) [GC], заяви № 37685/10 та № 22768/12, пункт 114, від 20 березня 2018 року), розглядатиме скаргу з точки зору статті 8 Конвенції. Стаття 8 Конвенції передбачає

"1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб".

А. Прийнятність

23. Уряд стверджував про зловживання заявником правом на подання індивідуальної заяви до Суду, оскільки він переслідував лише свої власні інтереси, без належної поваги до інтересів своєї дитини, і не представив повної картини всіх подій, вочевидь, щоб ввести Суд в оману.

24. Уряд також доводив, що заява була явно необґрунтованою, оскільки заявник мав доступ до ефективного процесуального порядку, а національні органи влади вжили всіх заходів для забезпечення права заявника на побачення з його дочкою.